Розкриття суті видів та форм цивільно-правової відповідальності
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
те, при вживанні норм законодавства, регулюючих черговість погашення вимог за грошовим зобовязанням, слід мати на увазі, що під відсотками, що погашаються раніше основної суми боргу, розуміються відсотки за користування грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобовязанням, зокрема відсотки за користування сумою позики, кредиту, авансу, передоплати і так далі.
Відсотки за невиконання або прострочення виконання грошового зобовязання, погашаються після суми основного боргу.
По-шосте, в тих випадках, коли суд покладає на сторону обовязок відшкодувати шкоду в грошах, на стороні причинителя шкоди виникає грошове зобовязання по сплаті визначених судом сум. З моменту, коли рішення суду вступило в законну силу, якщо інший момент не вказаний в законі, на суму, визначену в рішенні при простроченні її сплати боржником, кредитор має право нарахувати відсотки .
Відсотки нараховуються і у тому випадку, коли обовязок виплатити грошове відшкодування встановлюється угодою сторін.
В - сьоме, відсотки і неустойка є заходами відповідальності, у звязку з чим одночасне їх стягнення не допускається, оскільки вживання двох заходів відповідальності за одне і те ж правопорушення не відповідає загальним положенням цивільного права. При простроченні виконання грошового зобовязання кредитор має право предявити вимогу про вживання одного з цих заходів, не доводячи факту і розміру збитків, що були визазнані [49,c.70].
В той же час, не дивлячись на нетотожність неустойки і відсотків, що стягуються, при явній невідповідності останніх наслідкам прострочення виконання грошового зобовязання, суд має право зменшити ставку відсотків, що стягуються у звязку з простроченням виконання грошового зобовязання.
Відповідно до ч.4 ст.613 Цивільного кодексу боржник не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Договором або законом за прострочення грошового зобовязання може бути також встановлена неустойка (пеня) [49,c 72].
Виходячи з всього вищевикладеного можна зробити висновок, що Неустойка та відсотки за користування чужими грошовими коштами мають як схожі риси, так і відмінності.
Схожість виявляється у тому, що:
- неустойка (пеня)і відсотки за користування чужими грошовими коштами застосовуються в разі порушення зобовязань з боку боржника. Правопорушення в тому і в іншому випадку, може полягати в простроченні виконання зобовязань;
- при предявлені вимог про стягнення неустойки і відсотків при простроченні грошового зобовязання кредитор не зобовязаний доводити спричинення йому збитків;
- розмір неустойки і відсотків за користування чужими грошвими котами може встановлюватися законом або договором.
Відмінність полягає в тому, що:
- неустойка є способом забезпечення виконання зобовязання і формою цивільно-правової відповідальності;
- неустойка може носити як заліковий, так і штрафний характер;
- відсотки за користування чужими грошовими коштами є формою відповідальності і носять лише заліковий характер.
3.4 Співвідношення неустойки (штрафа, пені) у цивільному праві та інших галузях права
Визначення неустойки у теорії цивільного права та інших галузей права суттєво відрізняються одне від одного, що суттєво впливає на правильність її застосування та спричиняє правові колізії.
Наприклад, ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України визнає неустойку як грошову суму або майно, які боржник має передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання. Неустойка за Цивільним Кодексом може виступати у вигляді штрафу та пені. Разом із тим Господарський кодекс оперує поняттям штрафні санкції. Ними є господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. При цьому Господарський кодекс виділяє такі види штрафних санкцій як неустойка, штраф, пеня.У такому підході Господарського кодексу до класифікації штрафних санкцій є певні недоліки. Так, визначення видів штрафних санкцій Господарський кодекс не містить. Відсутнє і чітке відмежування їх одна від одної. Є лише вказівка, що розмір штрафних санкцій може бути визначений договором:
- у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання ;
- у певній визначеній грошовій сумі;
- у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання;
- у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Тим не менше, виходячи з цієї вказівки неможливо визначити, що з перерахованого вище є неустойкою, що штрафом, а що пенею [30, с.80].
Ця прогланина могла б бути заповнена шляхом застосування до недостатньо чітких положень Господарського кодексу про штрафні санкції положень про неустойку, що містяться в Цивільному кодексі України як у нормативному акті загального характеру.
Така можливість існує завдяки положенню Господарського кодексу України, яке визначає, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Але слід мати на увазі, що Цивільний кодекс України визначає штраф і пеню як види неустойки, тоді як Господарський кодекс визначає неустойку, штраф і пеню як окремі самостійні види санкцій [30, с.80].
Одним з найб?/p>