Розкриття суті видів та форм цивільно-правової відповідальності
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?ексу кредитор не має права вимагати сплати неустойки, якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежного виконання зобовязання.
Виходячи з сенсу вказаної правової норми, неустойка - єдиний спосіб забезпечення зобовязань, що є одночасно і формою майнової відповідальності [65,c.397].
Якщо для доведення настання збитків необхідно підтвердити наявність провини боржника (контрагента), то для стягнення неустойки сповна досить довести лише сам факт участі в зобовязанні і його невиконання (неналежного виконання). Між тим в тому випадку, якщо неустойкою забезпечено зобовязання, повязане із здійсненням стороною підприємницької діяльності, то для стягнення неустойки не потрібно доводити наявність провини особи, оскільки відповідальність підприємця є підвищеною незалежно від провини за винятком випадків непереборної сили.
Стаття 549 ЦК, а слід за нею і інші статті параграфу 2 глави 49 ЦК, вміщують в собі низку новел цивільного права, які є нетрадиційними для радянського та пострадянського законодавства України.
Перш за все слід відзначити, що неустойкою може бути не тільки грошова сума, але і інше майно [65,c.397].
Відповідно до змісту ст. 551 ЦК під майном, яке може бути предметом того виду забовязаня, що аналізується, слід розуміти рухoме та нерухоме майно ( тобто майнові права неустойкою не визнаються).
Механізм стягнення з боржника неустойки є досить складним, оскільки не зрозуміло до якого виду неустойки воно відноситься, а звідси як воно повинно обчислюватися та встановлюватися у договорі чи законі.
Частина перша ст.549 вводить у доктрину цивільного права новий інститут - альтернативна неустойка. Альтернативним є зобовязання, в якому боржник зобовязаний вчинити одну з двох або кількох дій. Це випливає з того, що боржник, у разі порушення ним зобовязання, повинен передати кредиторові грошову суму або інше майно. Виконання альтернативної неустойки здійснюється за розсудом боржника відповідно до ст.539 ЦК.
Зазвичайно предмет зобовязання є цілком визначеною конкретною дією. Але ж мають місце і такі випадки, коли боржник зобовязаний виконати для кредитора одну з кількох дій, передбачених законом або договором. Правило вибору за загальним правилом належить боржникові, що виконує забовязання, якщо інше не випливає з договору, акта цивільного законодавства, із суті зобовязання або звичаїв комерційного обігу [65,c.397].
Цивільний кодекс України дає визначення традиційним різновидам неустойки штрафу та пені. Відповідно до ч.2. ст. 549 ЦК штраф неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пеня неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязанняза кожен день прострочення зобовязання. Штраф може, по суті, встановлюватись за будь-яке порушення зобовязання, в той час як пеня на випадок прострочення виконання зобовязаннь, тобто вона покликана забезпечити лише своєчасне виконання обовязків боржника. Пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за кожний послідуючий період прострочення невиконаного в строк (певний термін) зобовязання [ 65, c.397].
Новелою цивільного законодавства є правило обчислення неустойки. Якщо раніше такі правила були відсутні у законодавстві, і відповідно до звичаїв ділового обігу вона обчислювалась:
1.У вигляді відсотків від суми договору або його невиконаної частини;
2.В кратному відношенні до суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання ;
3.В твердій, вираженій в грошових одиницях, сумі.
Тепер же, згідно ст. 549 ЦК штраф та пеня обчислюється лише у відсотках. Норма, яка встановлює таке положення, не є диспозитивною, тобто сторони не в змозі змінити її положення та встановити у договорі штраф або пеню у вигляді твердої суми або в кратному відношенні до суми зобовязання.
Окрім вказаного вище ділення неустойки на штраф і пеню, неустойка класифікується по ряду інших заснований. Зокрема, по підставах виникнення, розрізняють законну і договірну неустойки.
Законна неустойка - є таким виглядом неустойки, який встановлюється законом і підлягає стягненню незалежно ось того, передбачений чи обовязок її сплати за угодою сторін.
Договірна неустойка, як правило, застосовується в тих випадках, коли не встановлена законна неустойка. В той же час, розмір законної неустойки може бути збільшений угодою сторін, якщо це не протирічить положенням законодавства [30,c.81].
В рамках наступної класифікації, в залежності від співвідношення права на неустойку з правом на компенсацію збитків, виділяють залікову, штрафну, виняткову і альтернативну неустойки.
Заліковою називається неустойка, що стягується в рахунок заподіяних збитків. Збитки в цьому випадку стягуються лише в тій частині, в якій вони не покриті сумою неустойки.
Штрафна (кумулятивна) неустойка стягується понад відшкодованих в повному обємі збитків. Даний вигляд неустойки є особливо обтяжливим для правопорушника, в звязку, з чим її вживання має найбільш ефективне превентивне значення [30,c.81].
Виняткова неустойка обмежує відповідальність лише стягненням неустойки, унеможливлюючи предявлення вимоги про відшкодування збитків. У вигляді виняткової неустойки, наприклад, застосовуються більшість штрафів, встановленими транспортними статутами і кодексами (за затримання транспортних засобів під вантаженням і вивантаженням, за прострочення доставку вантажу і інше). Це ?/p>