Розкриття суті видів та форм цивільно-правової відповідальності
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
ідрядчик має право залучити до виконання договорів інших осіб субпідрядників, відповідаючи перед замовником за результат роботи.
З врахуванням вказаних ознак цивільно-правова відповідальність може бути визначена як правовідношення, яке виражається у вигляді несприятливих наслідків майнового або не майнового характеру для правопорушника (боржника), забезпечених державним примусом або засудженням правопорушення і субєкта, який його вчинив.
Значення цивільно-правової відповідальності виражене в її функціях. Попереджувально-виховна функція відповідальності полягає в попередженні і викорінюванні правопорушень. Санкції, які накладаються, стимулюють боржника (приватна превенція) і інших учасників цивільних стосунків (загальна превенція) до належного виконання своїх обовязків [38,c.69].
Репресивна функція означає покарання для правопорушника, оскільки призначається стягнення, додаткові несприятливі обовязки забезпечувані примусом. Цивільно-правова репресія не є самоціллю і не має нічого спільного з ідеєю відплати ( око за око, зуб за зуб ).
Компенсаційна функція виявляється в ліквідації несприятливих наслідків у потерпілого (кредитора) за рахунок порушника (боржника).
Функція сигналізації свідчить про недоліки в поведінці боржника, які сприяють настанню правопорушень.
Виділення тієї або іншої функції відповідальності відбувається умовно. Всі вони взаємоповязані.
Можна відзначити декілька принципів цивільно-правової відповідальності, які втілені в законодавстві.
Принцип невідворотності відповідальності означає її неминуче обовязкове застосування за всяке правопорушення, відносно кожного правопорушника. У цивільному праві невідворотність обмежена терміном давності і диспозитивністю поведінки субєктів (можливість звернутися до суду за захистом або відмовитися від захисту порушеного або оскарженого (субєктивного права) [38,c.65].
Принцип індивідуалізації полягає в тому, що відповідальність настає з врахуванням міри суспільної небезпеки, шкідливості делікту, форми провини правопорушника і інших фактів. Наприклад, Цивільний кодекс пропонує суду визначати розмір компенсації немайнової шкоди залежно від характеру заподіяних потерпілому фізичних і моральних страждань, який у свою чергу оцінюється з урахуванням індивідуальних особливостей потерпілого. Індивідуалізація відповідальності обмежується при укладанні сторонами договорів приєднання, оскільки в таких договорах умови про відповідальність разом з іншими умовами заздалегідь сформульовано в стандартних формах і не підлягає обговоренню [55,c.98].
Принцип повного відшкодування шкоди передбачає повне відновлення майна потерпілого. Але за окремими видам зобовязань і за зобовязаннями, повязаними з певним родом діяльності, законом може бути обмежене повне відшкодування збитків.
В цілому по кількості виключень названі принципи цивільної правової відповідальності швидше є бажаними, ніж наявним.
Неприпустимо ототожнення відповідальності з обовязком боржника. Адже виконуючи обовязок, боржник виконує лише ті дії, які складають її вміст. При примусі до виконання обовязків, не виконаних добровільно, у боржника не виникає несприятливих негативних наслідків [55,c.99].
Слід розглянути питання про поєднання покладання відповідальності і виконання зобовязання. В разі неналежного виконання боржник окрім сплати неустойки і відшкодування збитків виконує зобовязання в натурі. Боржник лише сплачує неустойку і відшкодовує збитки, але звільняється від виконання зобовязання в натурі у випадку: невиконання зобовязання; відмови кредитора від прийняття виконання, яка в наслідку прострочення втратила для нього інтерес, сплата неустойки встановленою як відступне. Виключення з цих правил можуть бути встановлені законом або договором.
Якщо зміст зобовязання боржника полягає у виготовленні і передачі речі у власність, господарське ведення, оперативне управління, або в передачі речі в користування кредиторові, або у виконанні для нього певної роботи або наданні йому послуг, то в разі невиконання кредитор має право в розумний термін отримати виконання зобовязання третіми особам за розумну ціну або виконати його своїми силами, якщо інше не витікає із закону, інших правових актів, договору або сутності зобовязання. Додатково кредитор може зажадати від боржника відшкодування понесених необхідних витрат і інших збитків.
Якщо зміст зобовязання боржника полягає в передачі кредиторові індивідуально-визначеної речі у власність, в господарське ведення, оперативне управління або платне користування, то в разі невиконання, кредитор має право вимагати відбирання цієї речі у боржника і передачі її кредиторові відповідно до умов зобовязань. Таке зобовязання може виникнути через договір оренди, а невиконання полягатиме у відмові орендаря повернути обєкт оренди після того, як спливе термін договору [66,c.108] Проте кредитор позбавляється права вимагати передачі йому індивідуально-визначеної речі, якщо річ вже передана іншій особі, яка має право власності, господарського ведення або оперативного управління. Якщо річ ще не передана, майно отримує той з кредиторів, на користь якого зобовязання виникло раніше, а якщо це не можливо встановити той, хто раніше предявив позов. Замість вимоги передати річ кредитор має право зажадати відшкодування збитків. Таким чином, з вищевикладеног?/p>