Розвиток мiiевого самоврядування в УкраСЧнi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Мiiеве самоврядування в УкраСЧнi маСФ досить довгу i драматичну iсторiю. Воно зявилося в середнi вiки в мiстах, якi вибороли для себе привiлеСЧ самоуправлiння - "магдебурзьке право", iснувало i за часiв козацькоСЧ республiки, але мiiеве самоврядування практично повнiстю занепало пiсля обСФднання УкраСЧни з РосiСФю i знищення гетьманщини. Правда, у серединi девятнадцятого сторiччя i у Росiйськiй iмперiСЧ, абсолютистськiй монархiСЧ, назрiла потреба у децентралiзацiСЧ влади, що привело до деякого вiдновлення прав мiських громад на самоврядування. Запровадження виборних iнституцiй у мiстах i селах привело навiть до появи нових мiських статутiв, хоча до реального самоврядування було ще дуже i дуже далеко. Спроба створити умови для справдi широкого, демократичного мiiевого самоврядування була зроблена i у часи УкраСЧнськоСЧ НародноСЧ Республiки. Пiсля поразки УНР за довгих часiв комунiстичного режиму про мiiеве самоврядування навiть i не згадували.
У перiод iснування УкраСЧни як радянськоСЧ республiки в складi СРСР навiть саме поняття "мiiеве самоврядування" як форма самоорганiзацiСЧ територiальних громад чи колективiв було вилучене iз вжитку. А саме "влада Рад" вважалась найдемократичнiшим здобутком "соцiалiстичного суспiльства" i називалась "народовладдям", хоча формувалась i керувалась виключно однiСФю комунiстичною партiСФю, яка не допускала 6удь-якоСЧ опозицiСЧ.
1-й етап.18 березня - 7 грудня 1990 року
Вiд виборiв до мiiевих рад весною 1990 року до прийняття Верховною Радою УкраСЧнськоСЧ РСР закону "Про мiiевi Ради народних депутатiв УкраСЧнськоСЧ РСР та мiiеве самоврядування" 7 грудня 1990 року.
Фактичне вiдродження мiiевого самоврядування в УкраСЧнi почалось пiсля обрання депутатiв ВерховноСЧ Ради УкраСЧнськоСЧ РСР та мiiевих Рад народних депутатiв у березнi 1990 року. Саме цi першi демократичнi, чи майже демократичнi, вибори привели в склад депутатського корпусу нових людей, яким була невiдома (оскiльки вони нiколи не працювали в цiй системi) i неприйнятна комунiстична система тотального державно-партiйного керiвництва всiм життям УкраСЧни i у першу чергу органами мiiевоСЧ влади (деякi iз депутатiв все життя проти неСЧ боролися i терпiли вiд неСЧ численнi утиски). Звичайно, бiльшiсть мiiевих рад по всiй УкраСЧнi залишались за своСЧм складом комунiстичними (бiльшiсть депутатського корпусу були членами КПУ), проте в багатьох мiстах та й у деяких регiонах мiiевi ради уже були або не комунiстичними, або мали в своСФму складi чисельнi демократичнi депутатськi групи. Новообранi мiiевi ради хотiли позбутись як партiйного, так i державного патронажу над своСФю дiяльнiстю у сферi забезпечення потреб мiiевого населення. I що цiкаво, навiть ради з комунiстичним головою i комунiстичною бiльшiстю також хотiли набути певноСЧ автономiСЧ. Вiдсутнiсть нормального правового регулювання i досвiду нового мiiевого керiвництва за наявнiстю бажання змiн i романтичних амбiцiй призводило досить часто до прийняття органами мiiевоСЧ влади (тут важко ще назвати СЧх органами самоврядування, оскiльки навiть цей термiн на той час законодавчо не був визначеним) рiшень, якi часто виходили за межi СЧх природноСЧ компетенцiСЧ i вступали в суперечнiсть як з iнтересами мiiевоСЧ влади iнших рiвнiв (районноСЧ та обласноСЧ, яка на той час була бiльш консервативна, нiж влада мiська), так i з державними iнтересами.
Правовою основою дiяльностi мiiевих Рад народних депутатiв на той час були два нових документи, прийнятих уже новообраними союзними органами:
1) Постанова ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Ради СРСР "Про примiрне положення про голiв i президiСЧ мiiевих рад народних депутатiв " вiд 20 жовтня 1989 року;
2) Закон Союзу РСР "Про загальнi засади мiiевого самоврядування i мiiевого господарства в СРСР " вiд 9 квiтня 1990 року.
Аби зрозумiти, чим викликана поява Постанови ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Ради СРСР i чому у мiiевих радах зявились президiСЧ i голови рад, адже до цього СЧх просто не було - ради обирали саме голову виконкому, а не голову ради, i саме вiн був головною посадовою особою цiСФСЧ чи iншоСЧ адмiнiстративно-територiальноСЧ одиницi, не рахуючи, звичайно, партiйного секретаря вiдповiдного рiвня, потрiбно згадати, що саме в цей час влада i авторитет партiСЧ стали чи невпинно падати i тодiшня КПРС в особi СЧСЧ Генерального Секретаря М. Горбачова вирiшила надати законностi партiйному керiвництву. ЗявляСФться iдея необхiдностi поСФднати в однiй особi першого секретаря вiдповiдного партiйного комiтету i вищоСЧ посадовоСЧ особи мiiевоСЧ влади. Але ставати головами виконкомiв партiйнi керiвники явно не хотiли i не збирались, адже ця посаду вимагала не простого керiвництва, а напруженоСЧ невдячноСЧ роботи та певноСЧ вiдповiдальностi за стан справ у мiстi, районi чи областi. От тут i виникаСФ iдея про утворення в органах мiiевоСЧ влади (оскiльки навряд СЧх ще можна було вважати тодi органами мiiевого самоврядування) двох посад: голови Ради та голови виконкому. Ну а щоби ще бiльш зменшити можливу вiдповiдальнiсть, утворили щось на зразок мiiевого партбюро - президiю Ради. Вся ця робота проводилася пiд гаслом тАЬрозподiлу влади", а насправдi головною метою такого нововведення було узаконення влади партiй через "радянську владу". Так i зявилась згадана вище Постанова ПрезидiСЧ:
Стаття 1. Вiдповiдно до КонституцiСЧ СРСР роботу крайових, обласних, автономних областей, автономних округiв, районних, мiських, районних у мiстах Рад