Розвиток мiiевого самоврядування в УкраСЧнi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?рганiв громадського самоврядування, а також форм безпосередньоСЧ демократiСЧ...
Мiiеве самоврядування в УкраСЧнськiй РСР - це територiальна самоорганiзацiя громадян для самостiйного вирiшення безпосередньо або через державнi i громадськi органи, якi вони обирають, усiх питань мiiевого життя, виходячи з iнтересiв населення, на основi законiв УкраСЧнськоСЧ РСР та власноСЧ фiнансово-економiчноСЧ бази".
Тут зроблено спробу поСФднання двох не зовсiм поСФднуючих понять. З одного боку, констатуСФться факт iснування в УкраСЧнi мiiевого самоврядування, з iншого - органи мiiевого самоврядування СФ державними органами!?
"Система Мiiевого самоврядування включаСФ: сiльськi, селищнi, районнi, мiськi, районнi в мiстах, обласнi Ради народних депутатiв та СЧх органи, якi СФ державними органами мiiевого самоврядування."
Такий суперечливий пiдхiд можна пояснити наявнiстю КонституцiСЧ 1978 року, яка прямо встановлювала: " Народ здiйснюСФ державну владу через Ради народних депутатiв, якi становлять полiтичну основу УкраСЧнськоСЧ РСР. Всi iншi органи пiдконтрольнi i пiдзвiтнi Радам народних депутатiв." (Стаття 2). "Органiзацiя i дiяльнiсть РадянськоСЧ держави будуСФться у вiдповiдностi з принципом демократичного централiзму:... обовязковiстю рiшень вищестоящих органiв для нижчестоящих."
Незважаючи на такi юридичнi неузгодженостi iз загальноприйнятими демократичним свiтом нормами, що регулюють мiiеве самоврядування, визначаючи його саме як недержавний чи автономний вiд державного втручання iнститут самоорганiзацiСЧ населення, згаданий вище закон "Про мiiевi Ради народних депутатiв та мiiеве самоврядування" в редакцiСЧ 7 грудня 1990 року можна вважати днем вiдродження мiiевого самоврядування в УкраСЧнi. Адже саме в цьому законi було повернено до вжитку сам термiн мiiевого самоврядування, було визначено основнi принципи, на яких будуСФться мiiеве самоврядування, у тому числi тАЬсамостiйнiсть i незалежнiсть Рад народних депутатiв у межах своСЧх повноважень у вирiшеннi питань мiiевого значення; економiчноСЧ i фiнансовоСЧ самостiйностi територiСЧ; самофiнансування i самозабезпечення; оптимальноСЧ децентралiзацiСЧ."
Варто також звернути увагу на вирiшення в цьому законi деяких питань економiчноСЧ самостiйностi органiв мiiевого самоврядування. Так, статтею 10 встановлювалось, що "сiльськi, селищнi, мiськi ради самостiйно розробляють, затверджують i виконують бюджети мiiевого самоврядування. Бюджети мiiевого самоврядування не включаються до iнших мiiевих бюджетiв, а також до Державного бюджету УкраСЧни. Мiнiмальнi розмiри бюджетiв мiiевого самоврядування визначаються на основi нормативiв бюджетноСЧ забезпеченостi на один жителя, якi встановлюються Верховною Радою УкраСЧни."
Отже, ще в 1990 роцi була зроблена спроба надати найпершоСЧ ваги мiiевому самоврядуванню, передусiм рiвня населених пунктiв, а не районiв чи областей. А також було введено поняття "нормативу бюджетноСЧ забезпеченостi на одного жителя", яке мало в подальшому вiдiграти важливу роль у забезпеченнi мiнiмальними фiнансовими ресурсами територiальних громад рiзного достатку. Проте так не сталося. I питання справедливого розподiлу фiнансових ресурсiв i сьогоднi стоСЧть дуже гостро.
Хоча ще в 1990 роцi закон визначив принципи, за якими формуСФться доходна частина мiiевого бюджету, а саме цiлий ряд доходних джерел було закрiплено в цьому ж законi, а також частина коштiв мала формуватись за рахунок вiдрахувань вiд загальнодержавних податкiв i зборiв, нормативи яких встановлювала вiдповiдно Верховна Рада УкраСЧни для областей, обласна - для районiв i мiст, районна - для сiл i селищ. Ця норма дiяла разом iз Законом "Про бюджетну систему УкраСЧнськоСЧ РСР", який був прийнятий майже одночасно iз Законом "Про мiiевi Ради..." 5 грудня 1990 року. Варто сказати, що всi наступнi змiни закону про бюджетну систему лише погiршували правовий стан мiiевого самоврядування iз забезпеченням його закрiпленими фiнансовими ресурсами, адже все бiльше ресурсiв носили характер вiдрахувань вiд загальнодержавних податкiв, нормативи яких щорiчно змiнювались i визначались для мiст обласними радами, що утворювало залежнiсть органiв самоврядування базового рiвня вiд спочатку обласних рад, а далi i вiд облдержадмiнiстрацiСЧ, якi були утворенi в УкраСЧнi на базi облвиконкомiв пiсля обрання першого Президента УкраСЧни i прийняття Закону тАЬПро Представника Президента УкраСЧни" 5 березня 1992 року. Але про це трохи далi.
Аналiзуючи ситуацiю в мiiевому самоврядуваннi УкраСЧни пiсля прийняття украСЧнського Закону "Про мiiевi Ради народних депутатiв УкраСЧнськоСЧ РСР та мiiеве самоврядування", варто зауважити, що украСЧнський закон не передбачав уже окремо посаду голови виконкому; Голова ради ставав одночасно i головою виконкому. Цiкаво, що пiсля такого недовгого перiоду iснування "розподiлу влад" на рiвнi самоврядування, нiхто i нiколи в УкраСЧнi бiльше не пiдiймав питання про повернення до цiСФСЧ моделi. Скасування "двоголовостi" нанесло ще один удар по системi партiйноСЧ влади, оскiльки партiйнi секретарi, якi одночасно були головами Рад, мали визначитись, де СЧм працювати - у Радi чи в партiйному комiтетi. Бiльшiсть з них залишались головами Рад, ще бiльш ослабивши iнтелектуальний i кадровий потенцiал партiйних органiв.
Поряд з позитивними змiнами, принесеними цим Законом, всi проблеми мiiевоСЧ влади не були та й не могли бути вирiшеними.
За Кон