Розвиток мiiевого самоврядування в УкраСЧнi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
органiв.
4. Подальший розвиток мiiевого самоврядування неможливий без прийняття нового законодавства, яке маСФ на базi загальних конституцiйних норм врегулювати питання та дiяльностi органiв мiiевого самоврядування та державноСЧ адмiнiстрацiСЧ.
6-й етап. Вiд 28 червня 1996 року.
Початок розробки i прийняття нового законодавства про органiзацiю мiiевоСЧ влади на основi норм новоСЧ КонституцiСЧ УкраСЧни.
Конституцiя УкраСЧни вiд 28 червня 1996 року зафiксувала кiлька важливих принципiв iснування мiiевого самоврядування в УкраСЧнi. Так, стаття 7 роздiлу "Загальнi засади" встановлюСФ: "В УкраСЧнi визнаСФться i гарантуСФться мiiеве самоврядування." Позитивний цей факт мав знайти своСФ розвязання в iнших статтях i роздiлах КонституцiСЧ. Проте, на жаль, роздiл 11 "Мiiеве самоврядування" був виписаний у традицiСЧ всiх попереднiх проектiв, тобто досить невдало. Варто, порiвняти двi норми - частину 1 статтi 140 КонституцiСЧ та частину 1 статтi 3 РДвропейськоСЧ ХартiСЧ про Мiiеве самоврядування.
Стаття 140 КонституцiСЧ: " Мiiеве самоврядування СФ правом територiальноСЧ громади - жителiв села чи добровiльного обСФднання в сiльську громаду жителiв кiлькох сiл, селища та мiста - самостiйно вирiшувати питання мiiевого значення в межах КонституцiСЧ i законiв УкраСЧни."
Стаття 3 ХартiСЧ: "Пiд мiiевим самоврядуванням розумiСФться право i реальна здатнiсть органiв мiiевого самоврядування регламентувати значну частину мiiевих справ i управляти нею, дiючи у межах закону, пiд свою вiдповiдальнiсть i в iнтересах мiiевого населення."
Як видно з цих текстiв, важливе питання "реальноСЧ здатностi" мiiевого самоврядування вирiшувати мiiевi справи "пiд свою вiдповiдальнiсть i у iнтересах мiiевого населення" не знайшло мiiя в КонституцiСЧ. Звичайно, можна надiятись, що майбутнСФ законодавство вирiшити питання здатностi виконувати своСЧ повноваження, проте вiдсутнiсть конституцiйного закрiплення права мiiевого самоврядування на свiй автономний вiд державного бюджет та своСЧ податки i збори завжди висiтиме над мiiевим самоврядуванням дамоклевим мечем. Адже в КонституцiСЧ стаття 95, що стосуСФться бюджетноСЧ системи УкраСЧни, встановлюСФ: "Бюджетна система УкраСЧни будуСФться на засадах справедливого i неупередженого розподiлу суспiльного багатства мiж громадянами i територiальними громадами", проте з цiСФСЧ норми прямо не слiдуСФ, що бюджетну систему складають державний та мiiевi бюджети, автономнi вiд державного. Забезпечити мiiеве самоврядування правом на достатнi фiнансовi ресурси тепер можна спробувати на основi частини 3 статтi 142 "Держава бере участь у формуваннi доходiв бюджетiв мiiевого самоврядування, фiнансово пiдтримуСФ мiiеве самоврядування. Витрати органiв мiiевого самоврядування, що виникли внаслiдок рiшень органiв державноСЧ влади, компенсуються державою."
Ще однiСФю проблемою, що не знайшла вирiшення в КонституцiСЧ, СФ невизначений статус i порядок формування мiiевих рад районного та обласного рiвня.
Незважаючи на згаданi вище неточностi окремих конституцiйних норм, Конституцiя УкраСЧни, прийнята 28 червня 1996 року, розпочала новий етап реформування мiiевоСЧ влади взагалi i мiiевого самоврядування зокрема. В УкраСЧнi знову постала проблема прийняття нового закону про самоврядування. I ось тут дали себе знати недостатньо чiткi конституцiйнi норми, рiзнi групи народних депутатiв, рiзнi представники органiв самоврядування, рiзнi науковцi i спецiалiсти по-рiзному стали тлумачити цi конституцiйнi норми, i як наслiдок на розгляд ВерховноСЧ Ради УкраСЧни було внесено два концептуально вiдмiннi один вiд одного проекти закону "Про мiiеве самоврядування".
Проект закону тАЬПро мiiеве самоврядуваннятАЭ узгоджувальноСЧ комiсiСЧ. Верховна Рада УкраСЧни пiсля обговорення двох проектiв закону про мiiеве самоврядування схвалила взяти за основу проект, розроблений комiсiСФю ВерховноСЧ Ради, утворила спецiальну узгоджувальну комiсiю в складi 32 народних депутатiв, що представляють всi депутатськi групи i фракцiСЧ, i доручила СЧй узгодити положення двох проектiв i до 19 листопаду винести на розгляд народних депутатiв новий проект закону.
Хоча цi два проекти, як уже говорилося вище, мали суттСФву концептуальну вiдмiннiсть, на проект АМУ цiлком ножна було наложити багато норм i статей з проекту комiсiСЧ. Тому робота комiсiСЧ була дуже ускладнена рiшенням про те що за основу слiд брати саме проект комiсiСЧ, а не проект АМУ.
Важлива i довготривала робота узгоджувальноСЧ комiсiСЧ над проектом закону все-таки дала певний позитивний результат. Звичайно, не в такi строки, як визначала Верховна Рада, але комiсiя таки пiдготувала новий законопроект, причому реалiзувавши у ньому ряд принципово важливих позицiй проекту АМУ i проекту КомiсiСЧ.
СпробуСФмо в досить спрощеному виглядi узагальнити та формалiзувати норми проекту узгоджувальноСЧ комiсiСЧ у зручнiй для порiвняння з даними соцiологiчного дослiдження формi:
1. Проект закону СФ дуже детальним i регулюСФ практично всi сфери дiяльностi органiв мiiевого самоврядування, i хоча передбачаСФ можливiсть прийняття статуту мiiевоСЧ громади, проте не визначаСФ сфер регулювання статутом. Тобто статут не може бути реально дiючим iнструментом багатоманiтностi форм мiiевого самоврядування.
2. Ради населених пунктiв СФ самостiйними в прийняттi рiшень з питань, що вiдносяться до СЧх компетенцiСЧ, i не мають пiдпорядкування по вертик