Розвиток мiiевого самоврядування в УкраСЧнi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?титуцiСФю УРСР 1978 року вся влада в УкраСЧнi концентрувалась по лiнiСЧ Рад, де Верховна Рада УкраСЧни здiйснювала всю повноту влади вiд iменi УкраСЧни. Верховна Рада формувала Уряд - Раду мiнiстрiв, здiйснювала iншi кадровi призначення, мала право скасування рiшень органiв виконавчоСЧ влади та розпуску мiiевих рад всiх рiвнiв.
Головним чинником вiх майбутнiх змiн КонституцiСЧ стала Декларацiя про державний суверенiтет УкраСЧни, прийнята 16 липня 1990 року, яка проголосила, що влада в УкраСЧнi маСФ будуватись за принципом СЧСЧ розподiлу на законодавчу i виконавчу i судову. Реальний розподiл влади - почався iз заснуванням посади Президента УкраСЧни. Пiсля всенародного обрання Президента 1 грудня 1991 року почалось внесення змiн i доповнень до КонституцiСЧ та вiдповiдна корекцiя украСЧнського законодавства. Саме на початку 1992 року, у лютому - березнi, були прийнятi два нових закони "Про Президента УкраСЧни" та "Про мiiевi Ради народних депутатiв та мiiеве i регiональне самоврядування".
Тут варто спробувати проаналiзувати, чому лише через рiк пiсля прийняття першого закону про мiiеве самоврядування назрiла нагальна необхiднiсть у прийняттi нових законодавчих актiв, якi докорiнно змiнили всю систему влади в УкраСЧнi.
До перших демократичних виборiв 1990 року в УкраСЧнi, як всюди в СРСР, iснувала одержавлена партiйна влада КомунiстичноСЧ партiСЧ. Система партiйних та державних органiв побудована за принципом централiзму. Мало того, сувора державна вертикаль влади дублювалась ще бiльш жорсткою вертикаллю влади партiйноСЧ, яка була вiльна навiть вiд незначних мiжгалузевих суперечностей. "Комiтетська вертикаль" - вiд низових до центральних партiйних комiтетiв дiяла безвiдмовно, нiякоСЧ автономностi мiiевоСЧ влади не було, як i не було альтернативних виборiв. Пiсля перших же альтернативних виборiв, а ще бiльше пiсля скасування "шостоСЧ статтi" КонституцiСЧ про керiвну роль комунiстичноСЧ партiСЧ i вищезгаданого Закону "Про мiiевi Ради народних депутатiв УкраСЧнськоСЧ РСР та мiiеве самоврядування" структура державноСЧ влади захиталась, а вертикаль виконавчоСЧ влади фактично виявилась порушеною. УкраСЧнський Уряд, який i так був досить слабким i недосвiдченим, оскiльки абсолютна бiльшiсть украСЧнськоСЧ економiки була союзного пiдпорядкування, практично втратив будь-яке керiвництво регiонами. Як уже вiдмiчалось вище, новосформованi ради часто займались передусiм полiтикою, а не вирiшенням мiiевих проблем. Необхiдно було термiново вiдновлювати керованiсть регiональними елiтами i будувати нову вертикаль державноСЧ виконавчоСЧ влади замiсть розваленоСЧ партiйноСЧ.
3-й етап. Березень 1992 року - 26 червня 1994року.
Вiд прийняття Законiв УкраСЧни "Про Представника Президента УкраСЧни" та " Про мiiевi Ради народних депутатiв та мiiеве i регiональне самоврядування" до обрання голiв Рад населенням вiдповiдних адмiнiстративно-територiальних одиниць та нового складу мiiевих Рад всiх рiвнiв i скасування мiiевих державних адмiнiстрацiй.
Одним iз перших кардинальних законiв, що внiс на розгляд ВерховноСЧ Ради Президент Леонiд Кравчук i став проект Закону "Про Представника Президента УкраСЧни". З прийняттям цього закону 5 березня 1992 року Президент одержав виконавчу вертикаль iз представникiв Президента в областях i районах, якi здiйснювали державну виконавчу владу i контролювали органи мiiевого самоврядування з питань здiйснення ними делегованих державних функцiй i дотримання КонституцiСЧ i законiв УкраСЧни. Закон визначав Представника Президента найвищою посадовою особою державноСЧ виконавчоСЧ влади в областi i районi. На нього покладалось загальне керiвництво мiiевою державною адмiнiстрацiСФю, виконання районного та обласного бюджетiв, контроль за дотриманням КонституцiСЧ та законодавства. Варто вiдмiтити, що цей закон був досить загальним. Всi iншi питання дiяльностi адмiнiстрацiй мали регулюватись актами Президента УкраСЧни.
Нова редакцiя закону "Про мiiевi Ради народних депутатiв УкраСЧнськоСЧ РСР та мiiеве самоврядування" була прийнята 26 березня 1992 року i одержала назву "Про мiiевi Ради народних депутатiв та мiiеве i регiональне самоврядування".
Новий Закон враховував передачу частини повноважень вiд обласних та районних Рад Представникам Президента. Головним елементом нового етапу реформи тут було те, що на районному i обласному рiвнях ради народних депутатiв позбавлялись власних виконавчих органiв i стали мати характер виключно представницьких органiв. Лише на рiвнi населених пунктiв продовжувало функцiонувати реальне самоврядування. Оскiльки ще перша редакцiя закону "Про мiiевi ради народних депутатiв та мiiеве самоврядування лiквiдувало так звану тАЬрадянську матрьошку", а саме пiдпорядкування рад одна однiй по вертикалi, то введення iнституту Представникiв Президента мало остаточно лiквiдувати радянську модель влади i створити систему влади, де поСФднуСФться принцип забезпечення в регiонах державного управлiння через мiiевi державнi адмiнiстрацiСЧ з широкою самодiяльнiстю громадян в населених пунктах через органи самоврядування з досить широкими повноваженнями. Аналогiчна модель влади iснуСФ у ФранцiСЧ i даСФ непоганi результати. Така модель могла б бути цiлком прийнятною i для УкраСЧни. Проте основним недолiком такоСЧ структури влади стало те, що Представники Президента в областях i районах фактично не мали виходу на Кабiнет Мiнiстрiв, вплив Уряду на СЧх при