Робота вчителя початкових класів з батьками
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
аця, обовязки по будинку, гігієнічні процедури і т.д.)
У родині використовуються різні методи визнання і заохочення: погладити, поцілувати, обійняти, підняти на руки і т.д. Діти утішаються в нещасті, у важку хвилину підтримуються, знаходиться мотив для захисту їхньої справедливості, а при помилках, шукаються способи для їхнього виправлення. При досягненнях у важкій діяльності, діти нагороджуються, але подарунки не даються за гарне поводження, за те, що людина зобовязана робити. Нагороджувати можна і речами, і грошима.
У крайніх випадках застосовується покарання, але ніколи не використовується фізичне покарання. Побиття травмує дітей.
Застосовуються наступні покарання: незгода, заперечення, попередження. У деяких випадках застосовується ізолювання від братів і сестер.
Основна вимога до батьків пізнай свою дитини!
Вибір і застосування методів батьківського виховання спираються на ряд загальних умов:
- Знання батьками своїх дітей, їх позитивних і негативних якостей: що читають, чим цікавляться, які доручення виконують, які труднощі випробують, які відношення з однокласниками і педагогами, що найбільше цінують у людях і т.п.
- Особистий досвід батьків, їхній авторитет, характер відносин у родині, прагнення виховувати особистим прикладом.
- Якщо батьки віддають перевагу спільної діяльності, то звичайно превалюють практичні методи.
- Педагогічна культура батьків впливає на вибір методів, засобів, форм виховання. (29, 220-221)
Білоруський педагог В.В. Чечет пише про те, що велике значення в становленні особистості має стиль сімейного виховання, прийняті в родині цінності. Він виділяє 3 стилі сімейного виховання:
- демократично
- авторитарний
- попустичний
При демократичному стилі насамперед враховуються інтереси дитини. Стиль "згоди".
При авторитарному стилі батьками навязується своя думка дитині. Стиль "придушення".
При попустичному стилі дитина надається сам собі". (35, 110)
Однак І.П. Подласий стверджує, що родина може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. Позитивний вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для нього в родині людей матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестри, не відноситься до дитини краще, не любить його так і не піклується стільки про нього. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити родина.
У нашому сучасному суспільстві усе помітніше стає криза родини, шляхи виходу з якої поки неясні. Криза виражається в тім, що родина усе гірше реалізує свою головну функцію виховання дітей.
Серед найбільш вагомих причин незадовільного виховання дітей у родині автор відзначає наступні:
- Невисокий економічний рівень більшості родин.
- Низька культура громадського життя.
- Подвійне навантаження на жінку в родині і на роботу, і на родину.
- Високий відсоток розводів.
- Існуюча суспільна думка, що чоловік лише допомагає дружині у вихованні дітей.
- Загострення конфліктів між поколіннями.
- Збільшення розриву між родиною і школою. (29, 200-201)
1.2 Фізіологічні і психологічні особливості дітей 6-8 років
"Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей легкодумство, наївність, погляд на дорослого знизу нагору. Але вже починає втрачати дитячу безпосередність, у поводженні у нього зявляється інша логіка мислення. Навчання для нього значима діяльність. У школі він не тільки здобуває нові знання й уміння, але і визначений соціальний статус. Міняються інтереси, цінності дитини, весь уклад його життя" пише психолог Н.Ю. Кулагіна. (27, 120)
Д.В. Савицька у своїй статті пише: "До кінця дошкільного віку дитина вже являє собою у відомому змісті особистість. Вона добре усвідомлює свою статеву приналежність, знаходить собі місце в просторі і часі. Вона вже орієнтується в сімейно-родинних відносинах і вміє будувати відносини з дорослими й однолітками: має навички самовладання, уміє підкорити себе обставинам, бути непохитним у своїх бажаннях. У такої дитини вже розвита рефлексія. Як найважливіше досягнення в розвитку особистості дитини виступає перевага почуття "Я повинний" над мотивом "Я хочу". До кінця дошкільного віку особливого значення набуває мотиваційна готовність до навчання в школі". (31, 62)
К. Мишкініс відзначає: "У даному віці (6-8 років і далі) ґрунтовно міняються всі органи і тканини організму. Міняється і поводження. У дитини розвивається воля, діяльність знаходить спрямованість і зміст, зявляється звичка дотримувати правил і норм поводження. Розвиваються почуття, естетичні переживання, інтереси". (16, 100)
Дитина 7-ми років більше спрямована у себе, як би відвернувшись від навколишнього світу. У якому то змісті вона спокійніша, замкнута, любить самітність. Вона хоче мати свою кімнату, свій "кут", у якій може усамітнитися або складати свої іграшки.
Діти в даному віці стають постійними глядачами якої-небудь передачі. Вони як би творять себе спостерігаючи, думаючи, передумуючи. Але їхні руки постійно зайняті, вони усе хочуть спробувати, торкатися.
Діти малюють. Люблять не тільки сам процес, але і результат роботи. Починають грати в ігри за правилами.
Багато жадають від себе, тому їм треба допомогти зупинитися. Іноді, що-небудь почавши, можуть пожертвувати цій справі багато