Архiвнi (документальнi) фонди
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?и зберiгання, охорона фондiв, контроль за збереженням фондiв. Збереженню фондiв також сприяСФ проведення реставрацiйних робiт.
Збереження джерел iнформацiСЧ (документiв) у загальному контекстi обумовлюСФться змiстом iнформацiСЧ, що СФ у цих джерелах, адже зберiгати всi документи в СЧх первiсному виглядi, особливо друкованi видання, - неможливо. Перед бiблiотечними та архiвними, працiвниками, котрi безпосередньо вiдповiдають за якiсне та довготривале зберiгання друкованих та рукописних видань, постають дуже нелегкi проблеми: якi документи зберiгати у первiсному виглядi якнайдовше, а якi переводити на iншi носiСЧ iнформацiСЧ; якi документи слiд вилучати з фондiв через застарiвання iнформацiСЧ, що мiститься в них, фiзичне старiння, вiдсутнiсть запитiв?
Найчастiше у наукових роботах подаються такi визначення видiв документiв, що пiдлягають довготривалому збереженню:
документи, якi СФ пам'ятками друкованого слова i письмовоСЧ культури людства та мають велику iсторичну цiннiсть (СЧх треба зберiгати у первiсному виглядi якнайдовше);
документи, що СФ найбiльш цiнними в iнформацiйному вiдношеннi i тому часто використовуються (СЧх також необхiдно зберiгати у первiсному виглядi, тому що, як показала практика, користувачi вiддають перевагу друкованим виданням);
маловикористовуванi документи, iнформацiя в яких вже застарiла, але потрiбна для вузького кола спецiалiстiв (потрiбно переносити на мiкроносiСЧ).
Протирiччя мiж накопиченням i використанням фондiв пояснюСФться дiСФю закону застарiвання iнформацiСЧ, який полягаСФ у постiйнiй тенденцiСЧ падiння читацького попиту в залежностi вiд того, як давно видано документ.
В залежностi вiд тривалостi збереження, актуальностi, типiв лiтературу можна згрупувати таким чином:
- науковi працi, монографiСЧ, дослiдження;
- учбовi видання;
- науково-популярна лiтература;
- виробнича i методична лiтература.
Такий розподiл дозволяСФ зробити висновок, що типологiя видань може i повинна служити однiСФю з найважливiших ознак для бiльш чiткого розмежування у виконаннi бiблiотекою та архiвами такоСЧ функцiСЧ, як збереження фондiв.
Пiд збереженням матерiальноСЧ основи документiв маСФться на увазi пiдтримання СЧх експлуатацiйних властивостей. Тому ' зберiгати потрiбно лише тi документи, якi можна використовувати. Рiвень пiдтримання експлуатацiйних властивостей кожного окремого документа залежить вiд двох передумов: первiсних властивостей його матерiальноСЧ основи, зокрема схильностi до втрати iнформацiСЧ, яка у ньому мiститься, i режиму збереження документа та умов його використання.
Якщо режим збереженняЗу~6iбтгiотецi вiдповiдаСФ державному стандарту 7.50-84 "Хранение документов в фондах библиотек и органов научно-технической информации", то процеси старiння документа значно уповiльнюються, а пошкодження матерiальноСЧ основи виключено повнiстю. Швидкiсть старiння документiв на рiзнiй матерiальнiй основi неоднакова. Режим збереження, визначений стандартом, не СФ оптимальним, тому що вiн передбачаСФ лише умови, придатнi для роботи працiвникiв без створення спецiальних захисних систем.
У великих бiблiотеках якiсне зберiгання документи забезпечуСФться завдяки цiлому комплексу заходiв, що передбаченi усiма видами дiяльностi книгозбiрнi, а також повиннi бути головним напрямом у методичному керiвництвi бiблiотечною системою.
Важливу роль у полiпшеннi стану зберiгання фондiв бiблiотек вiдiграють спецiальнi постiйно дiючi комiсiСЧ. Основними СЧх завданнями СФ контроль i обТСрунтована розробка рекомендацiй з питань схоронностi документiв у процесах комплектування, обробки, використання i збереження у книгосховищах. Як показав вже набутий негативний досвiд, без таких комiсiй робота по збереженню фондiв у бiблiотеках проводиться фрагментарно, непослiдовно, окремими кампанiями, СЧСЧ наслiдки не контролюються. Дiяльнiсть комiсiСЧ передбачаСФ здiйснення контролю за:
перевiрками облiку фондiв та веденням облiковоСЧ документацiСЧ;
своСФчасним вiдображенням нових надходжень у каталогах i картотеках;
регулярнiстю перевiрок наявностi документiв у структурних пiдроздiлах, що мають своСЧ пiдсобнi фонди;
оптимальною органiзацiСФю фондiв i додержанням режиму СЧх збереження;
регулярнiстю перевiрок фiзичного стану документiв.
Враховуючи iснуючу сьогоднi невiдповiднiсть потреб i наявних матерiальних ресурсiв бiблiотек, слiд з'ясувати ступiнь цiнностi джерел iнформацiСЧ i згiдно з цим визначити першочерговiсть та режим збереження того чи iншого документа, взявши до уваги такi постiйно дiючi фактори:
старi книги виготовленi, в основному, з довговiчних матерiалiв при нормальному зберiганнi майже не псуються;
книги, виданi на паперi з деревинноСЧ маси (друга половина XIX ст.), не можуть зберiгатися довго через пiдвищення кислотностi паперу, вiд чого з роками вiн стаСФ бiльш ламким;
окремi сучаснi засоби та матерiали, що використовуються для розмноження документiв (плiвковi матерiали або оптичнi диски), мають своСЧ специфiчнi методи та строки зберiгання;
для виготовлення замiнникiв друкованих видань необхiдно застосовувати такi матерiали, якi могли б використовуватися достатньо довго, забезпечувати незмiннiсть iнформацiСЧ, допускаючи водночас можливiсть розмноження та простоту використання;
необхiднiсть забезпечення нейтралiзацiСЧ впливу певних чинникiв (стан зовнiшнього середовища тощо), що призводять до псуван