Анархізм в Росії: теорія та практика
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
?раховує ідеології анархізму та їхній звязок з ідеологіями тоталітарних держав [29,с.112].
На думку С.Ф.Ударцева, класифікація анархізму має враховувати цілий комплекс ознак, які базуються на еволюції анархістської свідомості. Для систематизації науковець використав літературний термін "класичний анархізм" у характеристиці періоду сер. XIX - поч. XX ст. Також автор врахував нові історичні обставини, які сприяли формуванню модифікованого анархізму - "посткласичний анархізм", а для характеристики еволюційної складової - поняття "неокласичний анархізм". У характеристиці перехідних форм вводяться поняття "ранній" та "пізній" анархізм. Отже, враховуючи всі вище перераховані обставини С.Ф.Ударцев пропонує таку періодизацію анархізму:
I. Класичний анархізм
1.1 Ранній (анархізм-колективізм, М.Бакунін);
1.2 Пізній (анархізм-комунізм, П.Кропоткін);
1.2.2 Християнський (Л.М.Толстой);
II. Посткласичний анархізм
2.1 Ранній
2.1.1 Неокласичний анархізм:
а) анархізм-індивідуалізм, неонігілізм (О.Віконт);
б) християнський ("непротивленческий") анархізм толстовців (В.Черкезов);
в) комуністичний анархізм, ідеї після 1917р.(анархо-універсалізм, анархо-кооператори), (А.Карелін, А.Атабекян);
г) анархізм-синдикалізм (Я.Новомірський, Г.Максімов, В.Волін);
2.1.2 Некласичний анархізм:
а) асоціальний анархізм (Л.Черний);
б) анархізм-гуманізм (О.Боровий);
в) анархізм-універсалізм (пананархізм), (А.Гордін);
г) анархізм-біокосмізм (А.Святогор, П.Іваницький);
д) містичний анархізм, ранній(Г.Чулков) та пізній (А.Солонович );
2.2 Пізній посткласичний анархізм (сучасний):
2.2.1 Сучасний неокласичний анархізм (анархо-синдикалізм, толстовство, анархо-індивідуалізм, анархо-комунізм);
2.2.2 Сучасний некласичний анархізм (містичний, біокосмізм, універсалізм);
2.2.3 Нові течії посткласичного анархізму (анархо-екологісти, "помаранчеві анархісти", синтетичний анархізм) [75,с.18-19].
В залежності від мети дослідження можуть використовуватись і додаткові класифікації, які грунтуються на систематизації ідей, теорій та організаційних форм анархізму. Так, відносно ставлення до релігії анархізм поділяють на атеїстичний (анархо-комунізм) та релігійний (християнський), позаконфесійний (містичний). В залежності від теоретичних планів стосовно майбутнього суспільного ладу анархізм поділяють: соціалістичний, комуністичний (анархо-комунізм, анархо-синдикалізм), постсоціалістичний (анархізм-універсалізм), анархо-капіталізм (напрям сучасного анархізму), що орієнтований на поєднання соціалізму та капіталізму. В залежності від рівня поширення теоретичних концепцій - планетарний (бакунізм) та космічний (біокосмізм, містичний анархізм). Залежно від пріорітетної проблеми стосовно майбутнього устрою - анархо-федералізм, анархо-кооперативізм.
Залежно від врахування перехідних форм в еволюції анархічної свідомості виділяють - антиінтелегентський (Я.Махайський), анархо-більшовизм (група "Робітнича опозиція"), анархо-максималізм. В залежності від ставлення до військових дій - антимілітаризм (толстовство), анархо-пацифізм та анархізм, що визнавав "справедливі" війни (вчення П.Кропоткіна). Залежно від участі в політичному житті анархізм поділяють: пасивний ("непротивленческий" - толстовство) та активний анархізм (більшість напрямів). Залежно від ставлення до терору - противники терору (толстовство, містичний анархізм) та анархо-тероризм (окремі напрямки анархо-комуністів, анархо-синдикалістів, анархо-індивідуалістів). В залежності від ставлення до революції - революційний (анархо-комунізм, анархо-синдикалізм), еволюційний та реформістський (релігійний).
Дослідник А.Л.Нікітін запропонував в основу класифікації покласти поділ на три ідейні напрями:
1)залежно від способів боротьби "вільної особистості " проти держави (терор, експропріація, бунт);
2)напрямки, що в основу своєї діяльності поклали боротьбу з "капіталістичним ігом" за допомогою перерозподілу національних багатств (анархо-кооператори, анархо-синдикалісти);
3)напрями, які прагнули звільнити особистість від ідеологічного "пресу" держави та релігії. Звільнення грунтувалось на самовдосконаленні особистості [58,с.90].
Отже, в науковій літературі розроблена ціла низка класифікації, які базуються на різних підходах до дослідження анархістського руху. Варто зазначити, що кожен з напрямів у анархізмі був самодостатнім, оскільки крім ідеологічної основи анархістські ідеї мислителів втілювались практично.
Ідеї безвладдя, свободи та рівності набули поширення під час народницького руху, вони мали місце в революційних подіях 1905-1907 рр., 1917 р., періоду громадянської війни 1917-1922 рр.
На думку анархістів, узурпація влади більшовиками після 1917 р. породила жорстку централізовану систему державної влади в, якій особистість втрачала можливість вибору: "большевики - ныне царствующая самодержавная коммунистическая партия, - воспользувавшись доверием рабочих захватили власть в свои руки, насадили чрезвычаек… задушили всякую мысль… а сами, завладев фабриками и заводами, хлебом и всем, чем владела буржуазия… стали неограниченно властвовать" [41,с.324]. Цілий ряд стосовно майбутнього радянської держави були трагічно пророчими для російського народу.
Зокрема Р.Даль писав, що державна влада базується на примусі та авторитеті управління, а людській натурі притаманний автономізм. Історія довела, що остаточно?/p>