Анархізм в Росії: теорія та практика
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
а - пряма від рабства до волі. На одному полюсі - тоталітаризмі - державою контролюються всі сфери громадського життя. Будь-яку соціальну прояву контролює чиновник. На протилежному полюсі - анархії - чиновник не контролює ні одну зі сфер громадського життя. Суспільство організоване на принципах самоврядування й вільного договору. І звільнення будь-якої сфери соціального життя від контролю держави - є анархізація суспільства, анархізм у дії.
Слідом за Петром Кропоткіним ми говоримо, що наша мета таке суспільство, що "найбільше повно прагне до найбільш повного розвитку особистості, разом з найбільшим розвитком добровільних союзів - у всіх їхніх формах, у всіляких ступенях, із усілякими цілями - союзів, що постійно видозмінюються, що носять у самих собі елементи своєї тривалості й приймаючих у кожен даний момент ті форми, які найкраще відповідають різноманітним прагненням всіх". Тільки на таких умовах суспільні домовленості можуть бути максимально дотримувані й нерушимі.
Анархізм-індивідуалізм - філософія й спосіб життя третього тисячоріччя, ери глобалізації, коли творча особистість нового інформаційного суспільства управляє сама собою й утворить соціальні звязки без втручання держави, минаючи державні кордони, у планетарному масштабі. У розвитку такого типу суспільства в Україні ми бачимо заставу торжества анархії. Слідом за Абой Гордіним ми говоримо: "всі національні перегородки, що відокремлюють людину від людини, повинні бути стерті. Людство у вигляді союзу особистостей. Інтеріндивідуал населяє, володіє світом, "Універсумом".
ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ
Що таке "держава"? Це не жива всемогутня істота, що володіє своєю волею або мовою. Це ієрархія керівників (чиновників), найманих нами через податки для того, щоб вони облаштовували наше соціальне життя. Не можна ототожнювати поняття народу, країни й держави. Держава всього лише маса. Маса політичних рішень і владних повноважень. Його те більше, те менше. А, виходить, згодом може й не стати зовсім. З початку перебудови суспільство усе більше анархізується. Величезна кількість соціальних відносин, звязків, сфер нашого життя тепер саморегулюється, не контролюється державою. І, чим менше чиновник керує нашим життям, тим менша питома вага держави в нашому суспільстві. Тим більше в ньому вільних домовленостей, самоорганізації, самостійності. Це природно. Це дорослішання нас як особистостей.
На шляху до анархії необхідний особливий перехідний період, що використає в анархічних цілях соціальні звязки й інститути неанархічного соціуму. Для реанімації широкого анархічного руху в Україні ми використаємо таку організацію старого суспільства, як політична партія. Ми будуємо потужну дисципліновану загальнонаціональну організацію, здатну боротися за суспільну свідомість на рівні з будь-якою "партією влади". Боротися й перемагати.
Ми бачимо два шляхи еволюційного скорочення держави - це децентралізація влади й скорочення нормативної бази (законодавства). Децентралізація (розпилення) влади - зсув прийняття рішень, що стосується життя громадян на рівні влади найбільше до них наближені. Від центрального уряду до самоврядування мікрорайону. Цим ми домагаємося граничного скорочення числа людей, що керують нашим життям і збільшення нашого контролю над ними. А поступовим скасуванням законів ми домагаємося скорочення сфер нашого життя, у яких припустиме їхнє керівництво.
Скорочення законодавства в сучасному суспільстві неможливо поза представницькими органами. Всі партії йдуть у Ради, щоб видавати закони, які просувають лише їхні інтереси, під якими набираються нові чиновники. Ми йдемо в Ради, щоб закони скасовувати. Поступово, розумно, але неухильно. Однаково гарна людина, як і тисячі років тому, живе по Десятьох заповідях. Нічого кращий світ не придумав.
Єдиною альтернативою "диктатурі закону" повинна стати традиція, звичай, створення в суспільстві системи безконфліктної взаємодії, іменованої вільним договором. Суспільство повинне бути пронизане, скріплене й взаємозалежне винятково відносинами добровільного договору, взаємовигідними для всіх сторін у ньому що беруть участь. Тому наше бачення суспільної реформи припускає гігантську виховну роботу в цьому напрямку. Однак це все лише кошти досягнення мети. Наша головна мета - поступове виключення механізмів прийняття політичних рішень. Коли хто-небудь береться вирішувати для нас і за нас. Всі рішення повинні прийматися єдино можливим механізмом - вільним договором тих, кого вони стосуються.
Прийнята на 2-му зїзді
"Союзу анархістів України"
13 липня 2003 р.