Представлення підлітків про структуру міжособових конфліктів
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
: що виробляються самостійно в результаті життєдіяльності людини і засвоювані від інших людей в ході спільної діяльності, але в умовах відсутності жорсткого контролю за процесом засвоєння [154, з. 184].
Формування життєвих понять відбувається в дошкільному віці. Утворюються вони в результаті стихійного узагальнення досвіду дитини, яке, на думку Л.С. Виготського, будується за типом комплексу. У основі створення останнього, лежать фактичні звязки, які відкриваються дитиною в безпосередньому досвіді і є ситуативними і необовязковими. Л.С. Виготський показав, що "на відміну від поняття, конкретний елемент входить в комплекс як реальна одиниця зі всіма своїми фактичними ознаками і звязками. Комплекс фактично зливається з конкретними предметами, що входять в його склад і звязаними між собою. Це злиття загального і приватного, комплексу і елементу. складає найістотнішу межу комплексного мислення". В результаті утворюються "псевдопоняття", що є "перекрученими" науковими [159, з. 129-130], що є аналогом соціальних уявлень З. Моськовичи.
Таким чином, "життєві поняття" Л.С. Виготського і "соціальні уявлення" З. Моськовичи, виявляють загальні точки зіткнення: і ті, та інші є спрощеними знаннями про соціальні явища і феномени.
Категорія загальної психології "уявлення" не завжди близько категорії соціальної психології "соціальне уявлення". Ці дві категорії часто розходяться по закладеному в них змісту. С.Л. Рубінштейн характеризував уявлення таким чином: "уявлення образно-наочно. повязано більш менш безпосередньо з наочною одиничністю, відображає явище в його більш менш безпосередній даності." [143, з. 329]. До категорії "соціальне уявлення" ближчі категорії "поняття", "думка". На думку С.Л. Рубінштейна, "в понятті долається обмеженість явища і розкриваються його істотні сторони в їх взаємозвязку [143, з. 329]. Думки ж - "це деяка дія субєкта, яка виходить з певної мети і мотивів, спонукаючих його висловити або прийняти. Воно є результатом розумової діяльності, що приводить до встановлення певного відношення мислячого субєкта до предмету його думки і до думок про цей предмет, сталих в оточенні індивіда" [143, з. 331].
Таким чином, категорія "думка" виявляється достатньо близької по сенсу категорії "соціальне уявлення".
Думки можна умовно розділити на прості і складні. Згадка про це можна виявити у С.Л. Рубінштейна [143, з. 331], а також складні думки можна відрізнити від простих по наступній підставі: у складних думках, у відмінності від простих, використовуються складнопідрядні і розгорнені формулювання відповідей.
Таким чином, категорія "соціальні представлення" С. Московичи виявляється, в цілому, схожою з категоріями "життєві поняття" Л.С. Виготського і "думки" С.Л. Рубінштейна. Проте варто відзначити, що дані категорії не є тотожними один одному.
Аналіз соціальних уявлень проводиться з наступних позицій [11, 177 і ін.]:
1. формування соціальних уявлень (натуралізація)
2. структура соціальних уявлень (інформація, поле уявлення, установка)
3. функції соціальних уявлень (пізнання, адаптація).
Процес формуванні соціальних уявлень розбивають на три етапи: зачеплення, обєктифікація, натуралізація.
Перший етап формування соціальних уявлень - зачеплення, - характеризується тим, що який-небудь новий обєкт або явище привертає увага індивіда, примушує на нім сконцентрувати увагу, "зачепитися". Проблему "зачеплення" детально розробляв В. Дуаз [62]. Він пропонує виділяти три типи зачеплення:
1) психологічний; цей тип повязаний із загальними цінностями і віруваннями, наші відносини з іншими людьми;
2) соціально-психологічний; це способи, за допомогою яких люди символічно співвідносять себе з соціальними відносинами;
3) соціологічний; включає позиції різних соціальних груп в системі соціальних відносин [178].
Другий етап формування соціальних уявлень - обєктифікація. Цей етап характеризується переростанням незнайомого і абстрактного в конкретне, зрозуміле і знайоме. С. Моськовичи пояснює цей процес таким чином: "Обктифікувати - означає розкрити знайому якість в туманній ідеї або суті, перевести поняття в образ" [208, р. 38].
Обєктифікація може проходити в дух формах: персоналізації і фігурації, як припустили С. Моськовичи і М. Хьюстон [209]. Персоналізація характеризується привязкою нового обєкту або явища до якої-небудь відомої особи і фактично до неї зводиться (як, наприклад, психоаналіз зводиться до особи його засновника - З. Фрейду [209]). Фігурація вдає із себе подібний до персоналізації процес, але разом з відомою особою, новий обєкт або явище зводяться і звязуються також і з якою-небудь формулою або формулюванням (як наприклад, теорія відносності зводиться до Ейнштейна і формулі E=mc2, або раціоналізм - до Декарта і його вислову "Cogito ergo sum" [209]). Таким чином, обєктифікація характеризується тим, що отримане "знання" "включене в когнітивну структуру індивіда. у сильно спрощеному, препарованому вигляді" [11, з. 211].
Третій етап формування соціальних уявлень - натуралізація - характеризується ухваленням отриманого в ході попередніх етапів "знання" як обєктивній реальності і включенням його у власну когнітивну структуру відповідно до картини миру індивіда, що склалася.
Наступний параметр аналізу соціальних уявлень - структура соціальних уявлень, що включає три компоненти: інформаці