Представлення підлітків про структуру міжособових конфліктів
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
класифікацію:
по ступеню гостроти конфліктів: незадоволеність, розбіжність, протидія, розбрат, ворожнеча;
за проблемно-діялністною ознакою: управлінські, педагогічні, виробничі, економічні, творчі і др.;
по ступеню залученості людей в конфлікт: міжособові, міжгрупові, міжколективні, міждержавні, міжпартійні.
А.Я. Анцупов, А.И. Шипілов включають в загальну класифікацію конфліктів зооконфлікти нарівні з конфліктами за участю людини. Останні вони розділяють на внутрішньоособові і соціальні, які, у свою чергу, підрозділяють на міжособові, конфлікти між особою і групою, між малими соціальними групами, між середніми соціальними групами, між великими соціальними групами і міждержавні, кожний з яких також, по з думці, ділиться на дрібніші види. Безпосередньо міжособові конфлікти автори підрозділяють на підставі сфер діяльності людей: сімейні конфлікти, конфлікти між керівниками і підлеглими, конфлікти в умовах учбової діяльності, а також інноваційні конфлікти.
Ф. М. Бородкін і Н. М. Коряк виділяють чотири типи конфліктів по характеру їх виникнення: обєктивні цілеспрямовані, обєктивні нецілеспрямовані (ці два типи конфлікту породжено обєктивними обставинами), субєктивні цілеспрямовані і субєктивні нецілеспрямовані (ці два типи конфлікту породжено людиною, групою, організацією...).
О.Н. Громова пропонує розділяти конфлікти залежно від наступних чинників: від способу дозволу (насильницькі і ненасильницькі), від природи виникнення (політичні, соціальні, економічні, організаційні), від потреб (конфлікти інтересів, поглядів, або когнітивні), що торкнулися, від напряму дії (вертикальні, горизонтальні), від наявності обєкту конфлікту, від ступеня вираженості (відкриті, приховані), від кількості учасників (внутрішньоособові, міжособові, міжгрупові).
На думку М. Дойча, конфлікти розрізняються на підставі трьох ознак: наявність обєктивної конфліктної ситуації, заходи її усвідомленості і ступеня адекватності цього усвідомлення. На цій підставі він розділяє конфлікти на: "дійсний" конфлікт, "скороминущий" конфлікт, "зміщений" конфлікт, "неправильно приписаний" конфлікт, "латентний" конфлікт, "помилковий" конфлікт
Л. Козер виділяв конфлікти, націлені на досягнення певного результату ("реалістичні") і конфлікти, що є самоціллю ("нонреалистические") С. В. Кудрявцев пропонує ділити конфлікти на когнітивні (наочно-логічні) і міжособові.
Крім того, вітчизняні автори зазвичай дотримуються наступної класифікації конфліктів: соціальні, соціально-психологічні, психологічні, на що указують, зокрема, В.С. Агєєв, Л.А. Петровська. Проте останнім часом соціальні психологи до подібної класифікації вдаються рідко.
Також, одній з класифікацій міжособових конфліктів, що виділяються достатньо часто, є їх розділення на побутові і виробничі. Особливості подібних конфліктів розглядаються в роботах Ф.М. Бородкіна, Н.М. Коряк, Н.В. Грішиной, А.А. Ершова, А.И. Китова, Б.Б. Косова і інших авторів.
Окрім вказаних класифікацій, в психологічній і соціологічній літературі достатньо часто зустрічається ділення конфліктів (у тому числі і міжособових) за типом наслідків для сторін. У такому разі указують на конструктивний або деструктивний конфлікт. Такої класифікації дотримуються в тому або іншому ступені практично всі автори, іноді не виділяючи її безпосередньо. Наприклад, О.Н. Громова виключила з своєї типології класифікацію конфліктів по наслідках для учасників (що спочатку виділяла). Проте, проблему конструктивності / деструктивності конфліктів зачіпали А.Я. Анцупов, А.И. Шипілов, Ф.М. Бородкин, Н.М. Коряк, Н.В. Грішина, О.Н. Громова, М. Дойч, Э.И. Киршбаум, В.П. Боягузів, Т.А. Полозова і інші автори.
Таким чином, однозначної, всіма визнаної класифікації міжособових конфліктів, як і конфліктів в цілому, не існує. Разом з тим, більшістю авторів визнаються деякі загальні моменти. Зокрема, поширеною класифікацією конфліктів є підстава по кількості учасників (внутрішньоособовий, міжособовий, міжгруповий) в різних невеликих варіаціях - подібної класифікації дотримуються, зокрема, А.Я. Анцупов, А.И. Шипілов, Н.В. Грішина, О.Н. Громова і інші автори. У проблемі класифікації міжособових конфліктів більшість авторів сходяться на розділенні по сферах протікання, яких, проте, виділяється різна кількість (А.Я. Анцупов, А.И. Шипілов, Ф.М. Бородкин, Н.М. Коряк, Н.В. Грішина, А.А. Єршов і інші автори). А також, міжособові конфлікти підрозділяють на конструктивні і деструктивні А.Я. Анцупов, А.И. Шипілов, Ф.М. Бородкин, Н.М. Коряк, Н.В. Грішина, О.Н. Громова, М. Дойч, Э.И. Киршбаум, В.П. Боягузів, Т.А. Полозова і інші автори.
У відмінності від визначення конфлікту і типології конфліктів, виділення структурних елементів конфліктів не викликає подібних розбіжностей в літературі. Наприклад, Р. Мак і Р. Снайдер розуміють під структурою конфлікту наступне: 1) наявність не менші дві сторони, що мають контакт один з одним; 2) взаємонесумістність цінностей і намірів сторін; 3) поведінка, направлена на знищення планів і руйнування намірів іншої сторони, щоб придбати щось за її рахунок; 4) протипоставлення дій однієї сторони інший і навпаки; 5) застосування сили з метою вплинути на поведінку іншої сторони в бажаному напрямі. Проте в даному уявленні переглядають елементи динаміки конфліктів, з погляду вітчизняної науки.
У вітчизняних психологічних дослідження, присвячених проблематиці конфлікту, частіше звертаються до поглядів Л.А. Петровської на цю проблему