Аналiз валютних операцiй банку з метою пiдвищення iх ефективностi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
льш надiйну та стабiльну валюту. Наприклад, якщо очiкуiться значне зростання курсу iвро вiдносно долара США, то маi сенс швидкий обмiн вiльних грошових коштiв у доларах на iвро. Але конверсiйнi операцii майже не впливають на величину загальноi валютноi позицii банку, прийнятоi в Украiнi (норматив НРЖ5), i тому не можуть бути використанi для ii регулювання.
У процесi управлiння валютним ризиком банки можуть скористатися методом випередження та вiдставання (leads and lags вiд англ. випередження та вiдставання), який ТСрунтуiться на змiнах строкiв платежiв в iноземних валютах залежно вiд очiкуваних коливань валютних курсiв. Манiпулювання строками дозволяi закрити короткi позицii за певними валютами до зростання iх ринкового курсу i вiдповiдно довгi позицii до зниження курсу. До найпоширенiших на практицi форм зазначеноi тактики належать:
прискорення репатрiацii (повернення до своii краiни iз-за кордону) капiталу, прибуткiв, iнших грошових коштiв в очiкуваннi ревальвацii нацiональноi валюти або сповiльнення процесiв репатрiацii перед девальвацiiю нацiональноi валюти;
прискорення чи сповiльнення погашення основноi суми боргу в iноземнiй валютi та виплати вiдсоткiв залежно вiд змiни валютного курсу;
дострокова оплата послуг i товарiв (основних фондiв, товарно-матерiальних цiнностей) у разi пiдвищення курсу валюти платежу або затримка платежiв в очiкуваннi зниження курсу;
прискорення чи сповiльнення нарахування i виплати дивiдендiв, надходження коштiв в iноземнiй валютi до статутного фонду банку;
регулювання одержувачем iнвалютних коштiв строкiв iх конверсii в нацiональну валюту.
Можливостi застосування прийому випередження та вiдставання визначаються насамперед законодавчим регулюванням краiни та умовами фiнансових контрактiв. У бiльшостi угод, за якими вiдбуваються платежi, передбачаiться як можливiсть достроковоi оплати, так i види та розмiр штрафних санкцiй (пенi, неустойки тощо) за несвоiчасне здiйснення переказiв валютних коштiв. В останньому випадку затримка платежу через зниження курсу буде виправдана лише тодi, коли зниження витрат на придбання валюти за новим курсом перекриi суму нарахованих штрафiв.
Прийом дисконтування платiжних вимог в iноземнiй валютi i рiзновидом облiку векселiв i полягаi в переуступцi банку права вимоги заборгованостi в iноземнiй валютi в обмiн на негайну виплату банком власнику векселя вiдповiдноi суми коштiв у нацiональнiй або iншiй iноземнiй валютi. Дисконтування здiйснюiться здебiльшого через проведення форфейтингових операцiй. При цьому банк купуi векселi на всю суму i на повний строк без права iх регресу (обороту) на попереднього власника. Вiдмiннiсть цiii операцii вiд традицiйного облiку векселiв полягаi в тому, що форфейтинговi операцii проводяться зi значними обсягами платежiв в iноземнiй валютi (звичайно не менш як 1 млн дол. США) та iз тривалою розстрочкою (на перiод вiд пiвроку до пяти семи рокiв). Загальноприйнята практика передбачаi наявнiсть гарантii третьоi особи, або аваль, а також здiйснення серii регулярних платежiв, якi оформленi простими векселями. Форфейтинг може розглядатись як експортний факторинг i i, по сутi туванням експортера.
Дисконтування платiжних вимог в iноземнiй валютi здiйснюiться також iншими способами, що мають певнi вiдмiнностi порiвняно з форфейтингом, такi як право регресу векселiв, спецiальний, узгоджений сторонами занижений валютний курс. Добiр платiжних вимог, якi дисконтуються, за строками виплат згiдно з власними потребами банку допомагаi менеджментовi планувати майбутнi дii щодо управлiння валютною позицiiю.
Дисконтування платiжних вимог в iноземнiй валютi маi низку обмежень та недолiкiв, якi й зумовлюють його незначне поширення у процесi управлiння валютною позицiiю. Навiть якщо банку вдалося знизити позицiйний валютний ризик за допомогою таких операцiй, то форфейтер (банк) наражаiться на iншi ризики, зокрема ризик неплатежу, полiтичний ризик у краiнi емiтента векселiв, ризик переказу валютних коштiв, який полягаi в неможливостi виконання зобовязань в iноземнiй валютi краiною покупця. Крiм того, банку не вдаiться уникнути валютного ризику, повязаного зi змiною курсу валюти платежу протягом дii форфейтинговоi уТСоди. Тому не кожний банк погоджуiться стати форфейтером. Деякi банки, навпаки, спецiалiзуються на такому способi фiнансування експортерiв.
Здебiльшого форфейтинговi операцii проводяться банком для отримання прибуткiв вiд рiзницi мiж номiнальною сумою векселя та реальною величиною коштiв, виплачених банком iх власнику, а також одержання комiсiйного доходу. Законодавство та правила валютного регулювання в окремих краiнах обмежують використання методу дисконтування платiжних вимог в iноземнiй валютi, як це й вiдбуваiться у вiтчизнянiй практицi.
Загалом управлiння валютними позицiями за допомогою проведення балансових операцiй часта не вiдповiдаi власним потребам та планам банку, а iнодi не вигiдне з погляду витрат.
Друга група методiв, повязана з хеджуванням валютного ризику, передбачаi створення захисту вiд валютних ризикiв укладанням додаткових строкових угод за iноземною валютою, якi дозволяють компенсувати можливi фiнансовi втрати за балансовими статтями внаслiдок змiни валютного курсу. Хеджування здiйснюють за допомогою проведення операцiй з форвардними валютними контрактами, валютними фючерсами та опцiонами, валютними своп-контрактами, свопцiонами, а тако