Право на соцСЦальне забезпечення в системСЦ прав СЦ свобод людини СЦ громадянина
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
всСЦ вченСЦ, навСЦть прихильники точки зору про визнання прав першого СЦ другого поколСЦння природними СЦ невСЦдСФмними [196, с. 223; 90, с. 14-17]. Цю особливСЦсть соцСЦально-економСЦчних прав вСЦдзначив ще Б.О. КСЦстякСЦвський, на думку якого, цСЦ права вСЦдносяться до категорСЦi субСФктивних публСЦчних прав на позитивнСЦ послуги з боку держави. При цьому вСЦн писав, що дСЦйсно, громадянськСЦ СЦ полСЦтичнСЦ права не покладають на державу обовязку вчиняти активнСЦ дСЦi по iх реалСЦзацСЦi. Держава, на його думку, зобовязана стосовно цих прав дотримуватися принципу невтручання, тобто вона покликана убезпечувати цСЦ права не лише вСЦд свого, але й вСЦд чийого б то не було втручання. Стосовно ж соцСЦально-економСЦчних прав, навпаки, не достатньо тСЦльки проголосити цСЦ права - держава зобовязана сприяти iх реалСЦзацСЦi. Зокрема, стосовно права на соцСЦальне забезпечення законодавець визначаСФ, хто визнаСФться ще або вже не здатним до працСЦ СЦ вСЦдповСЦдно таким, що потребуСФ соцСЦального забезпечення; що СЦ за яких умов вСЦн вправСЦ отримати вСЦд суспСЦльства; за рахунок яких коштСЦв СЦ за рСЦшенням яких державних органСЦв. Тобто для реалСЦзацСЦi соцСЦальних прав необхСЦдне чСЦтке СЦ детальне нормативне регулювання. ВСЦдносини в сферСЦ соцСЦального забезпечення СЦснують винятково в правовСЦй формСЦ, вони завжди СФ правовими.
Як правило, мСЦжнародно-правовСЦ акти лише загалом описують змСЦст соцСЦально-економСЦчних прав. Це ще раз пСЦдтверджуСФ, що соцСЦальнСЦ права, закрСЦпленСЦ в мСЦжнародно-правових актах, не можуть мати прямоi дСЦi в нацСЦональних правових системах. Держава, яка ратифСЦкувала конвенцСЦю, що стосуСФться, зокрема, соцСЦальних прав, зобовязана створити нацСЦональне законодавство для реалСЦзацСЦi цих прав. Таке положення знаходить своСФ пСЦдтвердження у МСЦжнародному пактСЦ про економСЦчнСЦ, соцСЦальнСЦ СЦ культурнСЦ права. Так, частина 1 статтСЦ 2 зазначеного Пакту покладаСФ на держав-учасниць зобовязання в СЦндивСЦдуальному порядку та в порядку мСЦжнародноi допомоги СЦ спСЦвробСЦтництва, зокрема в економСЦчнСЦй СЦ технСЦчнСЦй областях, вжити в максимальних межах наявних ресурсСЦв (курсив наш - О.П.) заходСЦв для того, щоб забезпечити поступово (курсив наш - О.П.) повне здСЦйснення визнаних у цьому ПактСЦ прав усСЦма належними способами, включаючи, зокрема вжиття законодавчих заходСЦв. МСЦжнародно-правовСЦ акти, що стосуються громадянських СЦ полСЦтичних прав, навпаки, можуть СЦ, як правило, мають пряму дСЦю. Не дивлячись на положення статтСЦ 8 КонституцСЦi Украiни про те, що ii норми СФ нормами прямоi дСЦi, на практицСЦ реалСЦзувати право на соцСЦальне забезпечення у тому обсязСЦ, як це сформульовано в статтСЦ 46 КонституцСЦi Украiни, досить важко. Ця стаття закрСЦплюСФ лише загальнСЦ положення, зокрема: проголошуСФ право громадян на соцСЦальне забезпечення, передбачаСФ перелСЦк соцСЦальних ризикСЦв при настаннСЦ яких виникаСФ право на соцСЦальне забезпечення, закрСЦплюСФ гарантСЦi здСЦйснення цього права СЦ передбачаСФ мСЦнСЦмальний обсяг державноi допомоги у випадку, якщо вона СФ СФдиним джерелом СЦснування. Однак, у нСЦй не мСЦститься положень про те, до компетенцСЦi якого органу входить розгляд питання про надання державноi соцСЦальноi допомоги; за наявностСЦ яких умов громадяниновСЦ надаСФться така допомога тощо. Для реалСЦзацСЦi права на конкретний вид соцСЦального забезпечення необхСЦдна детальна регламентацСЦя в поточному законодавствСЦ. УявляСФться, що стаття 46 КонституцСЦi Украiни, передбачаючи загальнСЦ умови виникнення права на соцСЦальне забезпечення, покладаСФ на державу обовязок подальшоi законотворчостСЦ в цьому напрямку, визначаСФ мСЦнСЦмальнСЦ межСЦ такого забезпечення. Таким чином, субСФктивне право на конкретний вид соцСЦального забезпечення, як елемент правовСЦдносин, на пСЦдставСЦ статтСЦ 46 КонституцСЦi Украiни не виникаСФ. Право на соцСЦальне забезпечення, як СЦ будь-яке СЦнше право людини чи громадянина, закрСЦплене в КонституцСЦi Украiни, СФ складовою частиною iх правового статусу, а точнСЦше, елементом правоздатностСЦ. СубСФктивне ж право на конкретний вид соцСЦального забезпечення виникаСФ за наявностСЦ умов, передбачених поточним законодавством, яке приймаСФться на виконання КонституцСЦi Украiни СЦ повинне вСЦдповСЦдати iй.
Однак, слСЦд особливо пСЦдкреслити, що вСЦднесення соцСЦально-економСЦчних прав до прав другого поколСЦння, не зменшуСФ iхньоi значимостСЦ, не робить них другорозрядними. КрСЦм того, з упевненСЦстю можна сказати, що, дСЦйсно, основнСЦ права СЦ свободи складають стрижень правового статусу СЦндивСЦда, однак у них кореняться можливостСЦ виникнення СЦнших численних прав, необхСЦдних для нормальноi життСФдСЦяльностСЦ людини - економСЦчних та соцСЦальних. КрСЦм того, як правильно вСЦдзначалося в науковСЦй лСЦтературСЦ, без соцСЦально-економСЦчних прав, права першого поколСЦння також набувають декларативного характеру, вони не можуть бути реалСЦзованСЦ в повному обсязСЦ. Так, якщо не створенСЦ умови для реалСЦзацСЦi права на працю, то стаСФ неможливою реалСЦзацСЦя такого, наприклад, права, як право на приватну власнСЦсть, досить ускладненою стаСФ реалСЦзацСЦя права на свободу пересування (хСЦба що пСЦшки) тощо. ВсСЦ права людини СЦ громадянина, якСЦ знайшли своСФ позитивне оформлення в КонституцСЦях держав, складають систему, кожна ланка якоi маСФ вирСЦшальне значення СЦ збСЦй хоча б в однСЦй ланцСЦ може привести до виходу з ладу всСЦСФi системи в цСЦлому, або як точно вСЦдзначаСФ О.В. Скрипнюк, "використовуючи термСЦнологСЦю сучасноi фСЦзики, спрацьовуСФ, так би мовити, принцип "нерозрСЦзнюваностСЦ часток", у нашому випадку - "принцип нерозрСЦзнюваностСЦ прав".
Усе вище викладене дозволяСФ прийти до висновку про те, що соцСЦально-економСЦч