Підвищення ефективності діяльності ПриватБанку на основі теорії синергетики

Дипломная работа - Экономика

Другие дипломы по предмету Экономика

активи (оборотний капітал), капіталомісткість може бути розкладена в такий спосіб:

 

(1.6)

 

Уводимо позначення:

- капіталомісткість (фондомісткість) продукції по основному капіталу,

 

(1.7)

 

- капіталомісткість продукції по оборотному капіталу,

 

(1.8)В результаті одержуємо, що капіталомісткість продукції складається з капіталомісткості продукції по основному капіталу і капіталомісткості продукції по оборотному капіталу:

 

(1.9)

 

  1. методи розширення факторної системи. Наприклад, фондомісткість продукції по основному капіталу знаходиться з вираження

 

(1.10)

 

Помноживши і розділивши на А (амортизація), одержимо

 

F/N=(F/A)*(A/N), (1.11)

 

де F/A - кількість років служби основних засобів;

A/N амортизаціемісткість продукції (частка амортизації в продукції);

  1. методи скорочення (розподілу) факторної системи (моделі).

Наприклад, рентабельність ( )

 

, (1.12)

 

де Р - прибуток;

К - капітал.

Скориставшись співвідношенням

 

K=F+E (1.13)

 

зробимо наступні перетворення:

, (1.14)

 

де P/N - прибутковість продукції;

F/N- фондомісткість продукції по основному капіталу;

E/N - оборотність оборотного капіталу [28].

  1. методи факторного аналізу

Факторний аналіз здійснюється шляхом використання спеціального наукового апарату - сукупності прийомів (способів) аналізу, що залежно від характеру (форми) причинно-наслідкових звязків функціональні або стохастичні (імовірнісні) поділяються на дві групи: одна при функціональній (прямій) формі звязку, тобто при жорстко-детермінованій моделі факторного аналізу, інша - при стохастичній моделі факторного аналізу.

Для факторного аналізу використовуються групові і комбінаційні таблиці.

Аналіз за допомогою жорстко-детермінованих моделей, що інколи скорочено називається детермінованим аналізом, має ряд особливостей:

  1. по-перше, при детермінованому підході факторна модель повністю замикається на ту систему факторів, що підлягають обєднанню в дану модель;
  2. по-друге, даний підхід не дозволяє поділити результати впливу водночас діючих факторів, які не підлягають обєднанню в одну модель;
  3. по-третє, детермінований аналіз може виконуватися для одиничного обєкта за браком сукупності спостережень.

Існують такі види моделей детермінованого аналізу:

  1. адитивна модель, тобто модель, до якої фактори входять у виді алгебраїчної суми.
  2. мультиплікативна модель, тобто модель, до якої входять фактори у виді добутку.
  3. кратна модель, тобто модель, що являє собою відношення факторів.
  4. змішана модель, тобто модель, до якої входять фактори в різних комбінаціях.

Жорстко-детермінована модель, яка налічує понад два фактори, називається багатофакторною.

Детермінований факторний аналіз має жорстку послідовність процедур, що виконуються:

  • побудова економічно обґрунтованої (з позиції факторів аналізу) факторної детермінованої моделі;
  • вибір прийому факторного аналізу і підготовка умов для його виконання (наприклад побудова аналітичної таблиці);
  • виконання процедур розрахунку аналізу моделі разом із перевіркою;
  • формулювання висновків і рекомендацій за результатами аналізу [14].

Перший етап винятково важливий, оскільки неправильно побудована модель може призвести до логічно невиправданих і неправильних результатів. Сенс даного етапу полягає в тому, що будь-яке розширення жорстко-детермінованої факторної моделі не має суперечити логіці звязку причина-наслідок. На другому етапі вибирається один із прийомів факторного аналізу. Розглянемо зміст деяких прийомів, що часто використовуються під час факторного аналізу.

Прийоми вивчення функціональних причинно-наслідкових звязків при детермінованій моделі факторного аналізу

1. Індексний прийом. Під індексом (лат. - іndех) у широкому значенні розуміється відносний показник, що характеризує співвідношення рівнів явищ у часі порівняно з бізнес-планом або у просторі. Індексним прийомом можна виявити вплив різних факторів на кінцевий результат, який вивчається.

2. Прийом елімінування - це логічний прийом, при якому для визначення впливу факторів на результат припускають, що один з одночасно діючих факторів є змінним (що змінюється), а інші - сталими незалежно від економічної можливості такого ізолювання.

3. Прийом різниць абсолютних показників ґрунтується на прямому підрахунку впливу кожного фактора, включеного в розрахунок. Щоб визначити величину впливу кожного фактора на відхилення у кінцевому результаті, використовуючи цей прийом, необхідно виявити різницю між звітними (фактичними) і плановими (базисними) факторними показниками, а після цього різницю по кожному показнику помножити на абсолютну величину інших факторних показників у такому порядку:

  1. різниця у показниках за першим фактором множиться на планову величину всіх наступних факторних показників;
  2. різниця у показниках за другим фактором множиться на фактичну величину показника першого фактора і планову величину показників усіх наступних факторів;
  3. різниця у показниках за третім фактором множиться на фактичну величину попередніх показників і планову величину наступних і т.д [14].

4. Однією з модифікацій елімінува