Питання буття СЦ свСЦдомостСЦ в фСЦлософСЦi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В·агалСЦ, Хайдеггер вважаСФ ототожнення буття СЦз сущим, з емпСЦричним свСЦтом речей СЦ явищ.
Переживання тимчасовостСЦ ототожнюСФться з гострим почуттям особистостСЦ. ЗосередженСЦсть на майбутньому даСФ особистостСЦ справжнСФ СЦснування, тодСЦ як перевага сьогодення приводить до того, що свСЦт речей, свСЦт повсякденностСЦ заслоняСФ вСЦд людини його скСЦнченнСЦсть.
ТакСЦ поняття, як страх, рСЦшучСЦсть, совСЦсть, провина, турбота СЦ т.п., виражають духовний досвСЦд особистостСЦ, що почуваСФ свою неповторнСЦсть, однократнСЦсть СЦ смертнСЦсть.
НадалСЦ на змСЦну iм приходять поняття, що виражають реальнСЦсть не стСЦльки СЦндивСЦдуально-етичну, скСЦльки безособово-космСЦчну: буття СЦ нСЦщо, приховане СЦ вСЦдкрите, основа СЦ без основне, земне СЦ небесне, людське СЦ божественне. Тепер Хайдеггер намагаСФться осягнути саму людину, виходячи з СЦстини буття. АналСЦзуючи походження метафСЦзичного способу мислення СЦ свСЦтосприйняття в цСЦлому, вСЦн намагаСФться показати, як метафСЦзика, будучи основою всього СФвропейського життя, поступово пСЦдготовляСФ новоСФвропейську науку СЦ технСЦку, якСЦ ставлять своСФю метою пСЦдпорядкування всього сущого людинСЦ, як вона породжуСФ СЦррелСЦгСЦйнСЦсть СЦ весь стиль життя сучасного суспСЦльства, його урбанСЦзацСЦю.
Джерела метафСЦзики сягають до Платона СЦ навСЦть до ПарменСЦда, якСЦ внесли принцип розумСЦння мислення як споглядання, постСЦйноi присутностСЦ СЦ нерухомого перебування буття перед очима. На противагу цСЦСФi традицСЦi Хайдеггер вживаСФ для характеристики щирого мислення термСЦн прислухання: буття не можна бачити, його можна тСЦльки слухати. Подолання метафСЦзичного мислення вимагаСФ повернення до споконвСЦчного, але не реалСЦзованим можливостям СФвропейськоi культури до тСЦСФi досократСЦвськоi ГрецСЦi, яка ще жила в СЦстинСЦ буття. Таке повернення можливе тому, що, хоч СЦ забуте, буття все-таки живе ще в самому СЦнтимному лонСЦ культури у мовСЦ: Мова це будинок буття.
При сучасному вСЦдношеннСЦ до мови як до знаряддя, мова технСЦзуСФться, стаСФ засобом передачСЦ СЦнформацСЦi СЦ тим самим умираСФ як справжня мова, як вислСЦв, сказання. Губиться та остання нитка, що звязувала людину СЦ ii культуру з буттям, а сама мова стаСФ мертвою. Тому задача прислухання до мови розглядаСФться як всесвСЦтньо-СЦсторична. Не люди говорять мовою, а мова говорить людям СЦ людьми.
Таким чином, якщо в перших своiх роботах Хайдеггер спробував побудувати фСЦлософську систему, то згодом вСЦн проголосив неможливСЦсть рацСЦонального збагнення буття.
Першоосновою екзСЦстенцСЦалСЦстськоi онтологСЦi (а одночасно й феноменологСЦi) СФ, за Хайдеггером, Dasein - трактоване як особливе людське буття. Його особливостСЦ СЦ переваги, розясняСФ Хайдеггер, полягають у тому, що воно - СФдине буття, яке здатне запитувати про саме себе СЦ про буття взагалСЦ, якось "установлювати себе" ("установлюватися") стосовно буття. От чому таке буття-екзистенцСЦя СЦ СФ, за Хайдеггером, фундамент, на якому повинна будуватися онтологСЦя. Таке розумСЦння специфСЦки людського буття не позбавлене основ. Жодна з вСЦдомих нам живих СЦстот, крСЦм людини, не здатна мислити, задатися питанням про буття, як таке, - про унСЦверсум СЦ його цСЦлСЦснСЦсть, про своСФ мСЦсце у свСЦтСЦ. Тут ми, до речСЦ, бачимо певне розходження в розумСЦннСЦ "екзистенцСЦi" Хайдеггером СЦ Сартром. Сартр, вживаючи це поняття, наголошуСФ на СЦндивСЦдуальному виборСЦ, вСЦдповСЦдальностСЦ, пошуках власного "Я", хоча, звичайно, ставить у звязок з екзистенцСЦСФю СЦ свСЦт у цСЦлому. У Хайдеггера акцент усе-таки перенесений на буття, - для "питаючоi" людини буття розкриваСФться, "свСЦтиться" через усе, що люди пСЦзнають СЦ роблять. Треба тСЦльки вилСЦкуватися вСЦд найнебезпечнСЦшоi хвороби, що вразила сучасне людство, - "забуття буття". СтраждаючСЦ нею люди, експлуатуючи багатства природи, "забувають" про ii цСЦлСЦсне, незалежне буття; бачачи в СЦнших людях усього лише засоби, люди "забувають" про високе призначення людського буття.
Отже, перший крок екзистенцСЦалСЦстськоi онтологСЦi - констатацСЦя "початковостСЦ" людського буття як буття-запитання, як буття встановлення, як буття, яке "СФ я сам". Наступний онтологСЦчний крок, який екзистенцСЦалСЦсти запрошують зробити свого читача СЦ який, узагалСЦ природно випливаСФ з логСЦки iхнього мСЦркування, полягаСФ в тому, що вводиться поняття СЦ тема буття-в-свСЦтСЦ. Адже суть людського буття дСЦйсно полягаСФ в тому, що це буття-в-свСЦтСЦ, звязане з буттям свСЦту.
Буття-в-свСЦтСЦ, з одного боку, розкриваСФться через невСЦдСФмний вСЦд людини "розподСЦл" - СЦ це нагадуСФ нСЦмецьку класичну фСЦлософСЦю, зокрема поняття "справа - дСЦя" у ФСЦхте. Буття-в-свСЦтСЦ "свСЦтиться", за Хайдеггером, через "роблення", а "роблення" розкриваСФться через "турботу". (Звичайно, не слСЦд плутати турботу як категорСЦю фСЦлософСЦi з конкретними "тяготами", "сумом", "життСФвими турботами", у фСЦлософСЦi екзистенцСЦалСЦзму мова йде про загальну, "метафСЦзичну" турботу, стурбованСЦсть свСЦтом, самим буттям.) Отже, Dasein здатне не тСЦльки запитувати про буття, але й пСЦклуватися про себе як буття, пСЦклуватися про буття як таке. РЖ цСЦ моменти, дСЦйсно характеризують буття людини у свСЦтСЦ СЦ дуже важливСЦ, особливо сьогоднСЦ, коли саме турбота людини СЦ людства про буття, про збереження буття планети та цивСЦлСЦзацСЦi, про збереження природного середовища повинна протистояти деструктивним тенденцСЦям людського життя, якСЦ вийшли з-пСЦд контролю.
Французький екзистенцСЦалСЦст Ж. П. Сартр, протиставляючи буття в со?/p>