Освіта – основа розвитку особистості
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
, а друга - на 9. Чи однаковим є розвиток обох цих дітей? З точки зору їх самостійної діяльності однаковий, але з точки зору їх найближчих можливостей розвитку різко розбіжний.
Розвиваюче навчання орієнтується не на актуальний розвиток дитини, а на зону найближчого розвитку дитини, перетворюючи її в актуальний розвиток. Тим самим навчання йде попереду, дещо випереджає розвиток.
Всі концепції розвиваючого навчання поділяються на 2 напрями:
- Орієнтовані на психічний розвиток:
- теорія Л.В.Занкова (кін. 50-х рр.) розробка загальної дидактичної системи розвиваючого навчання молодших школярів:
- навчання на високому рівні складності;
- швидкій темп у вивченні програмного матеріалу;
- провідна роль теоретичних знань;
- усвідомлення школярами процесу навчання;
- цілеспрямована і систематична роботі з розвитку всіх учнів, у тому числі і слабких.
- теорія З.І.Калмикової розвиваюче навчання з орієнтацією на формування творчого мислення:
- проблемність навчання;
- індивідуалізація і диференціація навчання;
- гармонійний розвиток мислення, формування прийомів розумової діяльності;
- спеціальна організація запамятовування;
- теорія Є.М.Кабанової-Меллер самоуправління учнів навчальною діяльністю:
- формування в учнів операцій мислення (прийомів навчальної роботи.
- Орієнтовані на особистісний розвиток:
- теорія Г.А.Цукерман навчання учнів навичкам навчального співробітництва:
- забезпечення душевного здоровя і емоційного благополуччя школярів;
- навчання вмінню самостійно вчитись;
- розвиток інтелектуальних здібностей дитини;
- виховання навичок спілкування і співробітництва.
- теорія В.В.Давидова Д.Б.Ельконіна формування навчальної діяльності та її субєктів в процесі засвоєння теоретичних знань за допомогою виконання аналізу, планування і рефлексії:
- формування в школярів теоретичної свідомості і мислення;
- засвоєння теоретичних знань за допомогою оволодіння системою дій, систематичного вирішення задач;
- аналіз і рефлексія учнем своїх дій;
- перехід від спільної до індивідуальної діяльності і становлення індивідуального субєкту навчання;
- розвиток творчості учнів.
- теорія С.А.Смирнова методика спільної творчості:
- відношення до дитини як до субєкту будь-якого виду діяльності;
- формування особистісного (субєкт-субєктного) стилю взаємовідносин учня з однолітками і педагогами;
- організація активної взаємодії з однолітками і утворення ситуацій взаємозбагачення;
- включення учнів у творчу діяльність і розвиток на базі навчального матеріалу їх творчих здібностей;
- створення у класі позитивного емоційного фону навчання, атмосфери емоційного підйому і відчуття успіху;
- побудова навчання з опорою на ігрові форми.
- теорія І.С.Якиманської індивідуально значимої діяльності учня, в якій реалізується його індивідуальний досвід:
- свобода вибору учнями змісту навчання і навчальних завдань;
- вияв ставлення учнів до навчання;
- спрямованість вчителя на навчальні можливості кожного учня;
- побудова уроку, спрямованого на створення умов самореалізації, самостійності кожного учня, розкриття і максимальне використання субєктивного досвіду дитини.
- теорія В.В.Сурикова дидактична модель особистісно орієнтованої освіти створення умов для повноцінного прояву і розвитку особистісних функцій субєктів освітнього процесу:
- застосування спеціально створених особистісно орієнтованих ситуацій (навчальних, пізнавальних, життєвих).
Всі ці, а також багато інших теорій відрізняються тим, що надають своє бачення сутності і напрямку розвитку, пропонують свої технології забезпечення розвитку учнів в процесі навчання. Вибір і застосування конкретної теорії, підходу, технології залежить від особливих умов навчання, специфіки навчального предмету, освітньо-вікової категорії учнів і т.п.
5 Педагогічні реформи та інновації, передовий педагогічний досвід
Реформи та інновації є формами змін в певних системах. Змінність це основна властивість природи взагалі, і людського суспільства, зокрема, це вічний процес пошуку чогось нового, кращого. Однак не всі зміни обовязково призволять до покращення системи. Крім того, зміни можуть бути природного та штучного походження. Реформи та інновації це форми неприродних, штучних змін, це цілеспрямовані і свідомі зміни в певних соціальних системах з метою підвищення їх ефективності. Однак, знову ж, ефективність найчастіше є метою таких змін, однак не завжди є обовязковим їх результатом. Основною ж спільною відзнакою реформ та інновацій є те, що вони обовязково являються нововведеннями.
Відмінність реформ та інновацій полягає в джерелі нововведень, їх загальної спрямованості по відношенню до соціальної системи, в якій здійснюються ці нововведення. Реформи це зовнішні зміни в системі, найчастіше це нововведення, що розробляються і здійснюються державою. Педагогічні реформи спрямовані в основному на перегляд ролі освіти в суспільстві, переосмислення суспільних вимог до освіти, зміну в структурі освіти, зовнішній організації діяльності навчальних закладів. Інновації це внутрішні зміни в системі. Педагогічні інновації - це такі нововведення в педагогічній діяльності, які розробляються і здійснюються робітниками і організаціями системи освіти і науки. Спрямовані педагогічні інновації на вдосконалення змісту освіти, пошу?/p>