Освіта – основа розвитку особистості
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
вивчив”.
Принципово, більшість властивостей людини розвивається внаслідок її освіти, тобто суспільного явища, яке повязане із засвоєнням культури людства, суспільного досвіду. В цьому сенсі освіта розуміється як “сукупний процес і результат…окультурення людини, освоєння нею культурного досвіду”. Саме за цих умов можна погодитися із думкою, що “смислом і ціллю освіти людини є постійний (впродовж життя) розвиток”. Але, які форми розвитку (рис.1) на певному періоді життя людини будуть переважати, враховуючи те, що освіта людини відбувається щонайменше за двома напрямками напрямок інституціональної освіти і напрямок самоосвіти (рис.2)?
Сутнісна відмінність двох напрямків це їх або цілеспрямованість (інституціональна освіта), або довільність, стохастичність становлення (самоосвіта). Всі компоненти запропонованої схеми взаємоповязані і форма розвитку особистості буде визначатися вагомістю впливу того чи іншого напрямку освіти. Можна погодитися з тим, що відсутність належної інституціональної освіти (навчальний заклад), з одного боку, а з іншого великий вплив різних факторів “самоосвіти” (наркотики, вулиця, телебачення тощо) без належної регуляції (сімя) спричинять регресивний розвиток конкретного індивідуума та обумовлять його маргінальне існування та девіантну поведінку. Протилежний стан чинників запорука прогресивного розвитку особистості.
Отже, навчання, виховання, освіта і розвиток взаємоповязані, але не тотожні категорії.
- розвиток - процес і результат кількісних і якісних змін у властивостях і якостях індивіда, навчання і виховання це види цілеспрямованого впливу на людину з метою її розвитку, формування особистості, набуття освіти;
- навчання - це спільна діяльність його субєктів, яка спрямовується на засвоєння предметних знань та формування навичок і вмінь, в результаті чого мають спостерігатися заплановані зміни у поведінці тих, хто вчиться;
- виховання - це спільна діяльність його субєктів, яка спрямовується на засвоєння людських цінностей, морально-етичних норм і правил життєдіяльності, в результаті чого має спостерігатися суспільно прийнятна поведінка або заплановані її зміни.
- освіта - процес і результат цілеспрямованого формування культури людини, соціальної групи, сукупного інформаційно-процесного окультурення людини; перетворення субєктом засвоєного у навчанні досвіду людства (культура) у психічні властивості особистості, які мають забезпечити їй індивідуально-значущу та соціально-прийняту ефективну життєдіяльність у різноманітних сферах людського буття.
Освіта це процес і результат розвитку особистості, а навчання і виховання основні шляхи освіти і розвитку.
3 Педагогіка як наука про освіту
Обєкт, предмет і задачі педагогіки
Свою назву педагогіки отримала від грецьких слів “пайдос” дитина і “аго” вести. У дослівному перекладі “пайдагогос” означає “дітоводій”. Педагогом у давньої Греції називали раба, який супроводжував дитину свого господаря до школи (вів у буквальному смислі). Вчителем у школі нерідко був інший раб, лише вчений. Поступово це слово почало використовуватись і в більш широкому смислі як “ведення дитини по життю”, тобто виховувати її і навчати, забезпечувати її розвиток.
Традиційно педагогіка визначається як наука про виховання. Однак сьогодні таке визначення не можна вважати правильним.
Сьогодні педагогікою вважають науку, яка вивчає особливу соціально і особистісно обумовлену діяльність по привертанню людських істот до життя суспільства, що забезпечує умови розвитку особистості через діяльність навчання і виховання, у процесі чого формується освіченість людини. Якщо скоротити це визначення, то можна сказати, що педагогіка це наука про освіту. Поняття освіти та процесу її отримання складає обєкт педагогіки як науки.
На відміну від інших наук, що також вивчають освіту (філософія освіти, соціологія освіти, педагогічна психологія) педагогіка єдина спеціальна наука про освіту, яка вивчає освіту в єдності всіх її складових частин.
Предметом педагогіки є процес спрямованого особистісного розвитку людини в умовах її навчання і виховання.
Загальним завданням педагогіки є вияв, вивчення й обґрунтування закономірностей розвитку і формування особистості, розробка на цій основі теорії і технології навчання і виховання як спеціально організованого педагогічного процесу освітньої діяльності.
Сучасна педагогіка являє собою розгалужену систему окремих педагогічних наук, має міцну методологічну основу.
4 Дидактика як педагогічна теорія навчання
Поняття про дидактику
Дидактика це дисципліна, яка досліджує навчання на теоретичному рівні. Вважається, що цей термін запровадив німецький педагог В.Ратне (1571-1635) для позначення мистецтва навчання. Аналогічно трактував дидактику в видатний чесько-польський педагог Ян Амос Коменський, який у 1657 р. видав книгу “Велика дидактика” і назвав в ній дидактику “універсальним мистецтвом навчання всіх всьому”.
Дидактика перекладається з гр. як didacticos той, хто навчає і didasco той, хто вивчає. Це педагогічна теорія навчання, яка дає наукове обґрунтування того змісту, методів і організаційних форм.
Дидактика є теорією навчання з усіх навчальних предметів, у той час як методика навчання теорія і практика викладання певних дисциплін.
Основні дидактичні концепції, парадигми і теорії, становлення сучасної педагогі?/p>