Органiзацiйно-правове забезпечення надання платних послуг оздоровчого характеру
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
стандартизованими процедурами i зразками дiяльностi, установленими звязками iз суспiльством у цiлому i з окремими його iерами; iормованою полiтикою керування. З включенням принципу системностi зявляiться можливiсть розчленування iери фiзичноi культури i спорту на кiлька пiдсистем, що вiдповiдають видам дiяльностi (iдентичним iх функцiям). У такий спосiб можна здiйснювати перехiд до галузевих дослiджень з пiдсистем.
На цiй основi можна зробити розрахунок загальноi ефективностi в iерi фiзичноi культури i спорту, що представляi собою не випадковий набiр соцiальних i економiчних ефектiв, а iх цiлiсний комплекс.
Таким чином, загальна величина ефективностi за принципом "декомпозицii" може бути обчислена як ряд елементiв, кожний з яких являi собою величину соцiально-економiчноi ефективностi окремоi пiдсистеми.
Ранжуючи рiзнi пiдсистеми виходячи з iх значення i звязуючи iх прiоритетними залежностями, можна скласти формулу загальноi ефективностi:
Езаг = а1*е1 + а2*е2 + тАж. аn*еn
де Езаг - загальна ефективнiсть iери фiзичноi культури i спорту; е1...еn - ефективнiсть пiдсистем у своiх показниках; a1...an - коефiцiiнти, що залежать вiд конкретноi спортивноi полiтики i т.д.
Ефективнiсть кожноi пiдсистеми вживаiться в звязку з поняттям "управлiння" i служить для визначення успiшностi розвитку обiкта управлiння.
Для того щоб зробити розрахунок соцiально-економiчноi ефективностi в пiдсистемах, необхiдно обчислити рiзницю мiж показником реалiзацii яких-небудь зусиль i даний момент часу i вихiдним, вiдправним показником. Ефективнiсть визначаiться як вiдношення прирiст соцiального результату до суми приведених витрат, що вимагаються для досягнення даного результату:
Еn =
де Еn - показник ефективностi пiдсистеми; ?Еn - рiчний прирiст соцiального результату; К - капiтальнi вкладення (грн.); С - поточнi витрати (грн. у рiк); Ен - нормативний коефiцiiнт ефективностi; Сек - супутнiй економiчний результат.
У практицi можна використовувати два основних методи вирахування ефективностi:
1) "нормативний" метод, при якому точкою вiдлiку ефективностi служить значення визначеноi характеристики, прийнятоi за норму вiдповiдно до заданоi полiтики керування;
2) "iдеальний" метод, при якому точкою вiдлiку ефективностi служить деякий майбутнiй iдеальний стан обiкта управлiння, який маi бути досягти. Такий метод i найбiльш iнформативним.
Для того щоб розрахувати соцiально-економiчну ефективнiсть кожноi з пiдсистем, необхiдно зробити класифiкацiю методiв оцiнки, уведених для вибору однакового способу оцiнки соцiальних i економiчних результатiв у пiдсистемах (у властивих iм одиницях i показниках). Це необхiдно для того, щоб одержати можливiсть порiвняння цих результатiв i спiввiднесення iхнiй до витрат.
При визначеннi ефективностi потрiбно використовувати наступнi параметри:
- максимальний соцiальний ефект стосовно до встановленого локального критерiю при фiксованих витратах. У даному випадку при заданих i лiмiтованих витратах вибiр найкращого варiанта виробляiться виходячи з досягнення максимального соцiального ефекту (результату);
- досягнення заздалегiдь заданого соцiального результату при мiнiмумi витрат (оптимальнiсть).
Тут при однакових соцiальних результатах у рiзних варiантах розвитку iери фiзичноi культури i спорту вибiр оптимального варiанта виробляiться по мiнiмуму приведених витрат з облiком супутнього економiчного ефекту. (Такий метод застосуiмо, наприклад, при порiвняннi проектiв спортивних споруджень при однакових iхньому призначеннi, мiсткостi, пропускнiй здатностi, класi, розрядi i т.д.);
- оцiнка економiчного ефекту, що супроводжуi досягнутому соцiальному результатовi;
- максимум прибутку, одержуваного на основi вiльного платоспроможного попиту населення при реалiзацii спортивних послуг;
- кiлькiсна оцiнка соцiального ефекту у вiдповiдних одиницях вимiру.
Для оцiнки загальноi ефективностi одноразових витрат у iерi фiзичноi культури i спорту доцiльно визначати одержуванi соцiальнi результати у видi як натуральних показникiв (послуг i товарiв, споживаних населенням), так i у обсягу у реалiзацii спортивних послуг i товарiв у грошовому вираженнi. Зростання цих показникiв на одиницю приведених витрат i свiдченням подальшого пiдвищення соцiально-економiчноi ефективностi.
Усi зазначенi методи можуть застосовуватися при визначеннi оптимальних варiантiв капiтальних вкладень, видiлених усiм фiзкультурним i спортивним органiзацiям. Виключення складають пiдприiмства iери, що спецiалiзуються на виробництвi спортивних товарiв. Для них може застосовуватися метод збiльшення прибутку (чистоi продукцii) на одиницю капiтальних вкладень.
Як видно з останньоi формули, зростання ефективностi може бути досягнуте по трьох взаiмозалежних напрямках: за рахунок збiльшення соцiальних ефектiв, за рахунок економii усiх видiв суспiльних ресурсiв, що направляються на розвиток фiзичноi культури i спорту, за рахунок зростання доходiв вiд iери фiзичноi культури i спорту.
Для росту соцiальних ефектiв необхiдно збiльшити масовiсть, перетворити фiзичну культуру i спорт у всенародну справу. Пiдтвердженням цього стане факт наповненостi природних i спецiальних мiiь занять фiзкультурниками.
РЖснують значнi можливостi економii ресурсiв у самiй iерi фiзичноi культури i спорту. Економiя може бути досяг