Информация по предмету Юриспруденция, право, государство

4461. Римские юристы
Другое Юриспруденция, право, государство
Позднейшие литературные памятники. Из более поздних памятников IV и V вв. эпохи домината дошли:
1. Так называемые Fragmenta Vaticana рукопись, найденная в 1821 году в Ватиканской библиотеке; она представляет собой сборник ius и leges и содержит семь глав: о купле-продаже, узуфрукте, приданом, опеке, дарении и прокураторах. Ius представлено в извлечениях из сочинений Папиниана, Ульпиана и Павла (Гай не представлен). Leges почти исключительно конституции до 318 года, а также три многоречивых закона Константина и один Валентиниана I от 372 года. О происхождении сборника ничего не известно. Труд, по-видимому, составлен до 438 года, так как Кодекс Феодосия (См. п. 35) в нем не упоминается.
2. Collatio legum Mosaicarum et Romanarum (неизвестного автора) в трех рукописях VIII ХI веков, содержит сопоставление законов Моисея и римского права в 16 главах, относящихся преимущественно к уголовному праву.
3. Consultatio veteris cuiusdam iurisconsulti. Это сборник мнений юриста (имя которого неизвестно), жившего, по-видимому, в Галлии, в конце V или начале VI века Автор дает советы (главным образом из области договорного права) своим доверителям.
4. Leges saeculares сирийско-римский законник, который пользовался большим влиянием на Востоке и не был вытеснен законодательством Юстиниана. Книга излагает римское право весьма неполно, часто не понимая и искажая смысл путем добавлений, по-видимому, из местного права. В основание положены изречения классических юристов, но в результате усиленной и часто непонятной переработки они почти неузнаваемы. Работа была написана первоначально по-гречески, затем переведена на сирийский язык, и этот перевод подвергся переработке на арабском и армянском языках.
4462. Римский колонат
Другое Юриспруденция, право, государство

По окончании срока аренды (обычно пятилетней) они могли оставить поместье. Но эта возможность в большинстве случаев являлась призрачной. Фактически колоны были связаны недоимками и долгами и до их уплаты не могли прекращать аренды. Их зависимость от собственника земли или от кондуктора увеличивалась ещё тем обстоятельством, что в большинстве случаев у мелких арендаторов не было своего инвентаря и рабочего скота, и они принуждены были брать это у хозяев. Таким образом, фактически колоны оказывались прикреплёнными к поместью, делались его неотъемлемой частью. Если имение переходило к другому собственнику, оно передавалось вместе с инвентарём, рабами и долгами колонов. Это являлось предпосылкой для прямого прикрепления колонов к земле, это находилось в соответствии с общей тенденцией императорского законодательства прикреплять людей к профессиям, которыми они занимались. Первым известным актом, устанавливающим такое прикрепление, была конституция 322 года, которая предписывает принудительно возвращать колонов на самовольно оставленные ими земли. После ряда других законов, выражавших то же стремление прочно связать колона с землёй, издаётся в 357 году закон, воспрещающий продажу земли без живущих на ней колонов. Так и появилась новая категория зависимых людей - людей, не лишённых правоспособности в сфере частноправовых отношений, но прикреплённых к земле, на которой живут и которую обрабатывают. В случае нарушения закона колоном, земледелец имеет право осуществить против него иск по образцу виндикации раба.
4463. Римское право
Другое Юриспруденция, право, государство

Коллективным было на первых порах и рабовладение. Такой вид собственности, который принято называть античной, возникает благодаря объединению - путем договора или завоевания - нескольких племен, избирающих местом поселения один из родовых поселков. Непременным атрибутом античной собственности является рабство. Движимая, а впоследствии и недвижимая частная собственность развивается в данных условиях как отклоняющаяся от нормы и подчиненная общинной собственности форма. Античная собственность - это «совместная частная собственность активных граждан государства, вынужденных перед лицом рабов сохранять эту естественно возникшую форму ассоциации». Античная собственность имела форму государственной собственности, вследствие чего право отдельного индивида на нее ограничивалось простым владением (possessio). Настоящая частная собственность появляется у римлян, как и у всех древних народов, лишь вместе с движимой собственностью.
4464. Римское право в новом мире
Другое Юриспруденция, право, государство

В конце XI века в Болонье возникает университет, который приобретает скоро всемирную известность и делается центром возрождающейся юриспруденции. Первые зачатки этой школы, однако, и доныне не вполне выяснены. Не подлежит сомнению, что в Болонье уже ранее XI века существовала довольно цветущая школа artium liberalium; весьма вероятно, сверх того, что при общем подъеме юриспруденции в XI веке и в Болонье встречались отдельные юристы, отдельные legum doctores415, получившие образование в школах Равенны или Павии и преподававшие право в своем родном городе. Упоминавшийся выше Одофред рассказывает, действительно, о некоем Pepo, который был будто бы таким преподавателем права. Рассказ Одофреда подтверждается некоторыми другими данными: так, в одном судебном протоколе, относящемся к 1076 году, Pepo упоминается в качестве лица, участвовавшего в разборе дела, из чего можно заключить, что Pepo в это время пользовался известностью ученого и уважаемого юриста. Но истинное возникновение Болонской школы связывается с именем Ирнерия. Ирнерий был уроженцем Болоньи; упоминается он в первый раз в судебном протоколе 1113 года в качестве судьи, а в 1118 году император Генрих V взял его с собою в Рим для того, чтобы он убедил народ в недействительности выбора папы Геласия II. Из этого видно, что к этому времени Ирнерий пользуется уже огромной известностью и авторитетом далеко за пределами своего города. Время его смерти неизвестно. По сообщению того же Одофреда, Ирнерий был первоначально преподавателем риторики и диалектики в школе artium liberalium, но затем специализировался в области правоведения: причиной такого перехода к юриспруденции послужило будто бы перенесение рукописей "Corpus Juris Civilis" из Равенны. Но это последнее сообщение не заслуживает доверия: как мы видели выше, "Corpus" был уже широко распространен во всех юридических школах и до Ирнерия. Возможно, что самое преподавание риторики и диалектики заставило его углубиться в чтение источников римского права, в особенности "Дигест"; возможно, что Ирнерий взялся за преподавание права по инициативе Матильды, маркграфини Тосканской, которая желала создать конкурента Равеннской школе (Фиттинг). Во всяком случае, в конце XI столетия (по преданию, в 1088 году) Ирнерий начал свое преподавание и этим положил начало знаменитому Болонскому университету и новому направлению в юриспруденции. Скоро возле Ирнерия образовался круг его учеников, которые продолжали дело преподавания после его смерти; ближайшими учениками его были quattuor doctores416: Bulgaris, Martinus, Jacobus и Hugo. Слава Болонской школы росла; в нее стали стекаться большие массы слушателей из разных земель; ей стали оказывать покровительство императоры Священной Римской империи. В 1158 году Болонской школе Фридрихом I была дана привилегия, в силу которой обучающиеся в ней иностранцы объявляются подсудными профессорам, вместо общих судов. Вместе с тем постепенно школа приобретает корпоративный характер учреждения, университета. Прежде всего в корпорацию складывается приезжее студенчество. Естественно, что студенты, приезжая в чужую страну, ищут ближе сплотиться со своими земляками; так возникают союзы "nationes", землячества, называющиеся по имени той страны, откуда они происходят Gallia, Portugalia, Provincia (французский Прованс), Alamania, Ungaria, Polonia, Boemia и т. д. Каждое землячество имеет своих выборных представителей (consiliarius, syndicus). Но есть много общих интересов для всех nationes; вследствие этого все землячества образуют в совокупности единую общую корпорацию во главе с выборным из среды студенчества ректором (rector). Эта-то корпорация всех nationes и есть universitas.
4465. Ринковий обіг земель в Україні
Другое Юриспруденция, право, государство

Покупцями земельних ділянок із земель державної комунальної власності можуть бути громадяни України, а також юридичні особи, засновані громадянами України і юридичними особами України. Зазначені суб'єкти можуть укладати договори купівлі-продажу і набувати у власність земельні ділянки із земель державної та комунальної власності я сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом. При цьому покупцями земель сільськогосподарського призначення можуть бути лише особи, які відповідають вимогам, закріпленим у ст.130 Земельного Кодексу. Чинний ЗК України визначає також критерії щодо покупців земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Предметом купівлі-продажу та інших цивільно-правових угод можуть Пуги: земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться під об'єктами нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, і які перебувають у користуванні (в тому числі на умовах оренди) юридичних та фізичних осіб; на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна громадян і юридичних осіб, що не мають юридично оформлених документів на право користування такими земельними ділянками; незабудовані земельні ділянки, що приватизуються під забудову суб'єктами підприємницької діяльності шляхом проведення земельних торгів.
4466. Розвиток господарсько-правової науки в період з другої половини 1950-х років по кінець 1980-х
Другое Юриспруденция, право, государство

Специфіка радянського господарського законодавства полягала в конституційному закріпленні соціалістичної власності в якості основи економічної системи. Визнавались такі форми соціалістичної власності, як державна (загальнонародна), колгоспно кооперативна, громадських організацій. Приватна власність на кошти виробництва заперечувалась, але визнавалась особиста власність громадян на майно, яке не стосується коштів виробництва. В становленні та розвитку власне господарського законодавства визначаючими являлись законодавство про державні підприємства, про планування, про систему господарських звязків. Державні підприємства функціонували після подолання короткого періоду «військового комунізму» на основі принципів господарського розрахунку, тобто порівняння витрат з доходами, мали господарську самостійність, котра постійно розширювалась, особливо в повоєнний період. Підставами розширення прав підприємств стали прийняті в 1953 1957 р.р. постанова Ради Міністрів СРСР про розширення прав в рішенні господарських питань, Радами Міністрів союзних республік, директорів підприємств, Рад народних господарських економічних районів, Положення про соціалістичне державне господарське підприємство 1965 року, Закон «Про державні підприємства (обєднання)» від 30 червня 1987 року. Права і господарська самостійність державних підприємств були значно ширші прав сучасних, так званих казенних підприємств.
4467. Розвиток концепції міжнародної кримінальної юрисдикції в період "холодної війни"
Другое Юриспруденция, право, государство

Висновки Комісії вивчалися на V сесії Генеральної Асамблеї, де було прийняте рішення про створення Комітету з міжнародної кримінальної юстиції (іменованого надалі Женевським комітетом) для розробки пропозицій щодо створення і статуту міжнародного кримінального суду . Офіційне найменування комітету - «Комітет з міжнародної кримінальної юстиції 1951 року», неофіційне - за його місцезнаходженням - Женевський комітет. Комітет засідав з 1 по 31 серпня 1953 року в Женеві. Він подав VII сесії Генеральної Асамблеї доповідь і докладений до неї проект статуту міжнародного кримінального суду . Власне кажучи, вирішення питання VII сесією прийнято не було, і для подальшого вивчення проблеми міжнародної кримінальної юрисдикції було вирішено заснувати комітет, що складається з представників 17 держав, що одержав назву «Комітет з міжнародної кримінальної юстиції 1953 року» (Комітет 17-ти). Комітет одержав мандат на те, щоб «у світлі коментарів і пропозицій за статутом, внесених урядами, вивчити значення і наслідки встановлення міжнародного кримінального суду і різні методи, за допомогою яких це могло б бути зроблене», «вивчити зв'язок між таким судом і ООН і її органами» . Цей комітет засідав з 27 липня по 20 серпня 1953 р. і подав IX сесії Генеральної Асамблеї свою доповідь із доданим до неї переглянутим проектом статуту суду .
4468. Розвиток місцевого самоврядування в Україні
Другое Юриспруденция, право, государство

Новий Закон враховував передачу частини повноважень від обласних та районних Рад Представникам Президента. Головним елементом нового етапу реформи тут було те, що на районному і обласному рівнях ради народних депутатів позбавлялись власних виконавчих органів і стали мати характер виключно представницьких органів. Лише на рівні населених пунктів продовжувало функціонувати реальне самоврядування. Оскільки ще перша редакція закону "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування ліквідувало так звану “радянську матрьошку", а саме підпорядкування рад одна одній по вертикалі, то введення інституту Представників Президента мало остаточно ліквідувати радянську модель влади і створити систему влади, де поєднується принцип забезпечення в регіонах державного управління через місцеві державні адміністрації з широкою самодіяльністю громадян в населених пунктах через органи самоврядування з досить широкими повноваженнями. Аналогічна модель влади існує у Франції і дає непогані результати. Така модель могла б бути цілком прийнятною і для України. Проте основним недоліком такої структури влади стало те, що Представники Президента в областях і районах фактично не мали виходу на Кабінет Міністрів, вплив Уряду на їх призначення та управління діяльністю був надто слабкий, а адміністрація Президента не могла забезпечити тісної взаємодії між місцевими державними адміністраціями та Урядом. До цього додалися і чисто суб'єктивні фактори: не зовсім адекватна кадрова політика тодішнього Президента України щодо призначення голів адміністрації, а також жорстка конкуренція між Президентом і Головою Верховної Ради. Варто згадати, що призначення Представників Президента здійснювалось все з тієї ж "партійної обойми". В багатьох областях чи районах на чолі ради і на чолі відповідної адміністрації опинялись відповідно перший і другий секретарі райкому чи обкому. Це призводило до конкуренції між цими посадовими особами, яка в деяких регіонах переростала в постійні "розборки".
4469. Розвиток місцевого самоврядування і формування та розвиток бюджетних відносин
Другое Юриспруденция, право, государство

Від грудня 1990 р. до 1992 р. в Україні діяла перша редакція Закону «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування». Декларація про державний суверенітет України, прийнята 16 липня 1990 року, проголосила, що влада в Україні має будуватися за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Проте реальний розподіл влади почався із введенням в Україні поста Президента. Після виборів Президента 1 грудня 1991 р. почалося внесення змін і доповнень до Конституції і відповідна корекція українського законодавства. Саме на початку 1992 року, у лютому-березні, були прийняті два нових закони «Про представника Президента України» та «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування». Нова редакція Закону про місцеве самоврядування була ухвалена 26 березня 1992 року. У ній було враховано передання частини повноважень від обласних та районних рад представникам Президента. Головним тут було те, що на районному і обласному рівні Ради народних депутатів позбавлялися власних виконавчих органів і мали характер виключно представницьких органів. Лише на рівні населених пунктів функціонувало реальне самоврядування. Оскільки ще перша редакція закону «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування» ліквідувала так звану «радянську матрьошку», а саме підпорядкування рад одна одній по вертикалі, то введення інституту представників Президента мало остаточно ліквідувати радянську модель влади і створити систему влади, у якій поєднується принцип забезпечення в регіонах державного управління через місцеві державні адміністрації з широкою самодіяльністю громадян у населених пунктах через органи самоврядування з досить широкими повноваженнями. Але основним недоліком такої структури влади стало те, що представники Президента в областях і районах фактично не мали виходу на Кабінет Міністрів, вплив Уряду на їх призначення та управління діяльністю був надто слабкий, а адміністрація Президента не могла забезпечити тісної взаємодії між місцевими державними адміністраціями та урядом. Структура влади в Україні змінилась за новою Конституцією України, прийнятою українським парламентом 28 червня 1996 р. Після виборів у березні 1998 року у Верховній Раді здійснена перебудова, пов'язана з парламентською політичною кризою. В результаті, після тривалих переговорів і узгоджень позицій на початку 2000 р. була сформована депутатська більшість, що, в свою чергу, призвело до реорганізації комітетів та заміни значної частини їх керівників. Аналізуючи текст нової Конституції в частині відповідності її правових норм потребам місцевого самоврядування, на сьогодення і на перспективу можна зробити висновок, що розробники проекту не дуже переймалися проблемами самоврядування, а лобіювати інтереси суб'єктів самоврядування у Верховній Раді було нікому. Конституція практично повністю заблокувала можливість реформування адміністративно-територіального устрою, а деякі норми, наприклад, про бюджетну систему (ст. 95) чи про обласні та районні ради (ч. 4 ст. 140) настільки двозначні, що навряд чи хто може впевнено сказати, чи можуть органи самоврядування мати власні бюджети і що, згідно з Конституцією, мають формувати районні та обласні ради. Як уже наголошувалося, розділ про місцеве самоврядування в кожному із проектів Конституції був чи не найслабшим, у тому числі і в проекті узгоджувальної комісії. Тому щодо удосконалення цього розділу було подано багато пропозицій з боку науковців, асоціацій органів самоврядування. Особливо активними тут були Асоціація міст України та Асоціація народних депутатів України попередніх скликань Верховної Ради. Проте практично жодна з цих пропозицій не була сприйнята узгоджувальною Комісією і не знайшла відображення у Конституції.
4470. Розвиток стосунків України з Європейським Союзом у галузі авторського права і суміжних прав
Другое Юриспруденция, право, государство

Проводиться послідовна робота по удосконаленню існуючої нормативно-правової бази у сфері авторського права і суміжних прав, метою якої є забезпечення правомірного використання творів, комп'ютерних програм, фонограм. На розгляді у Верховній Раді України знаходиться проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Підготовлені проекти законів України: "Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення", "Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм", "Про приєднання України до Римської конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення".
4471. Розгляд спорів з виконанням господарських договорів
Другое Юриспруденция, право, государство
Позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій формі і підписується керівником підприємства, організації, державного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позивач (прокурор) зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Зміст позовної заяви та документи, що додаються до неї, визначені відповідно до статей 54 і 57 АПК. З позовної заяви до арбітражного суду сплачується державне мито, розміри якого встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 p.:
1. із позовних заяв майнового характеру - 1 відсотка ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2. із позовних заяв немайнового характеру, у тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3. із заяв у переддоговірних спорах - 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підлягає розглядові у Вищому арбітражному суді України, та 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підлягає розглядові в інших арбітражних судах;
4. із заяв про перевірку рішень - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при розгляді справи у першій інстанції, а зі спорів майнового характеру - ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
4472. Розслідування вбивств із корисних мотивів
Другое Юриспруденция, право, государство
1. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. // ВВР України. 1991. № 4. Ст. 20.
2. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. // ВВР України. 1992. № 22. Ст. 303.
3. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність: Підручник. Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ МВС України, 2003. - ч. 1. 576 с.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України: За станом на 1 січня 2008 р.- Х.: Одіссей, 2008.- 264 с.
5. Маркусь В. Криміналістика. Курс лекцій.: Навч. посібник.- К.: Кондор, 2007.- 558 с
6. Кримінальний процес України. Процесуальні документи: навч. посібник / В.В. Молдован, Р.С. Кацавець.- К.: Алерта: ЦУЛ, 2008.- 376 с.
7. Селецька С.І. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для студентів юридичних вузів і юридичних факультетів.- К.: ЦУЛ, 2008.- 248 с.
8. Селецька С.І. Кримінальне право України. Особлива частина: Посібник для студентів юридичних вузів і юридичних факультетів.- К.: ЦУЛ, 2008.- 496 с.
4473. Розслідування кишенькових крадіжок
Другое Юриспруденция, право, государство
Допитий підозрюваного чи обвинуваченого. Особа, яка вчинила злочин, є носієм значно більшої за об'ємом і змістом інформацією про елементи механізму крадіжки, ніж потерпілий та свідки. Виходячи з цього, при допиті підозрюваного й обвинуваченого слідчий орієнтується на отримання наступної інформації про елементи механізму злочину:
1. про самого допитуваного (його соціальний статус, демографічні ознаки, образ життя, матеріальний та інтелектуальний рівень, професійну належність, психологічний портрет тощо);
2. про інших осіб як носіїв інформації про механізм даного злочину (співучасників, скупників викраденого майна тощо);
3. про матеріально зафіксовані сліди, які утворились у ході вчинення злочину на його тілі, одязі, інших супутніх мовах;
4. про інші матеріально фіксовані сліди, які утворились у зв'язку з його кримінальною й некримінальною поведінкою;
5. про знаряддя злочину, інші матеріальні об'єкти, які брали доля в процесі взаємодії та відображення у зв'язку з подією, що розслідується;
6. про обстановку вчинення злочину;
7. про психічний і фізичний стан допитуваного при вчиненні злочину, реалізації інших, пов'язаних з його злочинною та незлочинною поведінкою, подій;
8. про особливості його поведінки перед, під година та після вчинення злочину;
9. про наявність, характері зв'язку з місцем злочину, предметом посягання, іншими матеріальними об'єктами;
10. про годину, місце, мотив, цілі, об'єкт злочинного посягання, злочинні дії, спосіб вчинення злочину, ставлення допитуваного до вчиненого діяння;
11. про обставини підготовки, укриття злочину.
4474. Розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва
Другое Юриспруденция, право, государство

Частина цих документів міститься у первинних матеріалах. Решту необхідно вилучити шляхом виїмки. Слідчому доцільно ознайомитись із документами-оригіналами. Вилучати необхідно ті документи, які містять важливі для розслідування відомості. Із цією метою виїмки у справах про незаконне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво можуть бути проведені в: місцевих державних адміністраціях та місцевих радах щодо документів про відвід земельної ділянки предмет злочину; бюро технічної інвентаризації щодо документів, поданих для реєстрації права власності на будівлі або споруди; територіальних відділах земельних ресурсів, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Держкомзему щодо документів про технічне супроводження оформлення та реєстрацію права власності на земельну ділянку; установах, які мають повноваження з користування та контролю за землями відповідної категорії (зокрема, підрозділах Держземінспекції, Державної екологічної інспекції міністерства охорони навколишнього природного середовища, Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо документів про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства; на підприємствах, які мають право користування земельною ділянкою, щодо документів, які мають значення для справи у залежності від обставин (реєстр орендодавців, списки працівників, посадові обовязки службових осіб і т.д.); на підприємствах, які проводили земельні та будівельні роботи на самовільно зайнятій ділянці.
4475. Роль адвокатури в системі захисту прав людини
Другое Юриспруденция, право, государство

Для посилення контролю за професійним рівнем адвокатів в Україні необхідно удосконалити систему кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, ввести обовязкове стажування і систематичне підвищення кваліфікації. Спілка адвокатів України протягом багатьох років намагається вирішити накопичені проблеми в українській адвокатурі шляхом законодавчого їх урегулювання. Я підтримую думку про необхідність створення єдиної професійної організації адвокатів Національної палати (або асоціації) адвокатів, яка, зокрема, візьме на себе не тільки представництво інтересів усіх адвокатів України, захист їхніх прав, а й організацію безкоштовної допомоги населенню, в тому числі виконання адвокатами захисту за призначенням, недоліки в організації якого сьогодні викликають скарги з боку правоохоронних органів і громадян. Створення єдиної організації адвокатів відповідає міжнародним стандартам, схвалене експертами, які проводили міжнародну експертизу підготовлених Спілкою адвокатів законопроектів про адвокатуру, а також зобовязанням України під час вступу до Ради Європи про створення у нашій країні професійної організації адвокатів. Таким чином, українській адвокатурі для ефективної реалізації своєї фундаментальної функції щодо захисту прав і свобод людини сьогодні вкрай потрібні зміни до законодавства, які б відповідали світовим стандартам.
4476. Роль администрации США в урегулировании палестино-израильского конфликта
Другое Юриспруденция, право, государство

В высказываниях представителей нынешней американской администрации звучит уверенность в том, что простые палестинцы искренне желают мира и достаточно лишь позволить им контролировать власть, как мир будет достигнут, за короткий срок будут преодолены все разногласия и взаимные претензии, копившиеся годами. Подобное видение ситуации нашло отражение в одной из речей Джорджа Буша: «Я полагаю, будет справедливым сказать, что нам предоставляется великолепная возможность создать палестинское государство, и я намерен использовать следующие четыре года для того, чтобы капитал Соединенных Штатов был вложен в такое государство. Я верю в то, что строительство по-настоящему свободного государства отвечает интересам всего мира. Я точно знаю, что это в интересах палестинцев, если они будут жить в обществе, в котором они смогут открыто выражать свое мнение, где они получат возможность давать своим детям образование, не содержащее в себе зародыши ненависти, где они смогут осуществить свои мечты, если они предприимчивы. Я знаю, что это отвечает интересам Израиля, если у его границ будет развиваться свободное государство. По моему мнению, нет другого способа добиться прочного мира, если мы все не будем помогать в создании институтов, необходимых для возникновения такого государства: гражданского общества, основанного на справедливости, свободе слова, свободных выборах и праве людей на свободное самовыражение. Первым шагом в этом направлении должны стать выборы нового президента, и я искренне надеюсь, что президент станет придерживаться демократических ценностей»5.
4477. Роль арбитража в судебной защите прав предпринимателей
Другое Юриспруденция, право, государство

Действующее законодательство предоставляет лицу, чьи права нарушены или оспорены, возможность обратиться в суд (арбитражный суд, третейский суд) для их защиты. Гражданский кодекс (ст. II) допускает установление в законе и другого способа защиты прав предпринимателей в административном порядке. Потерпевшая сторона может, а если это предусмотрено законом, то и обязана обратиться со своими требованиями к административному органу. Однако, если решение последнего будет неудовлетворительным, сохраняется право на обращение в суд. Однако необходимо иметь в виду, что защите подвергаются только права, осуществляемые надлежащим образом, не вступающие в противоречие с интересами общества, всего гражданского оборота и его отдельных участников. Действия предпринимателей, осуществляемые исключительно с намерением причинить вред другому лицу, использование гражданских прав в целях ограничения конкуренции, злоупотребление доминирующим положением на рынке, а также злоупотребление правом в иных формах не допускаются (ст. 10 ГК). В этом случае суд не только откажет лицу в защите принадлежащего ему права, но и может применить к нему соответствующие санкции возмещение причиненного вреда, санкции, установленные антимонопольным законодательством.
4478. Роль арбитражного управляющего при заключении мирового соглашения в деле о банкротстве
Другое Юриспруденция, право, государство

Рассматривая последствия новации обязательств в рамках мирового соглашения, Президиум Высшего Арбитражного Суда РФ в Постановлении от 25 июня 2002 г. по делу N 8221/01 указал, что если условиями мирового соглашения предусмотрено, что все дополнительные обязательства, связанные с первоначальными обязательствами должника перед кредиторами, в том числе ответственность за неисполнение основного обязательства (неустойка, убытки, проценты), прекращаются путем новации, то кредитор не вправе требовать начисления и взыскания процентов на сумму основного долга в соответствии со ст. 395 ГК РФ за период внешнего управления до заключения мирового соглашения . Представляется, что такой подход в рамках действовавшего Закона о несостоятельности (банкротстве) 1998 г. не нарушал прав иных кредиторов, поскольку новация обязательств предусмотрена в отношении всех конкурсных кредиторов, включенных в реестр требований кредиторов, при этом условия мирового соглашения распространялись и на меньшинство, голосовавшее против заключения мирового соглашения. Поскольку ныне действующий Закон включает в число кредиторов, заключающих мировое соглашение с должником, также уполномоченные органы, внешний или конкурсный управляющий, предлагая прекращение обязательств должника путем новации, обязан учитывать норму абз. 4 п. 1 ст. 156 Закона: условия мирового соглашения не должны противоречить требованиям законодательства о налогах и сборах. Между тем нормы гл. 9 Налогового кодекса Российской Федерации предусматривают изменение срока уплаты налогов и сборов, которое не отменяет существующую и не создает новую обязанность по уплате налога. Согласно налоговому законодательству отсрочка или рассрочка уплаты налогов и сборов допускается без скидки с долга и с начислением процентов. Данное правило должно быть учтено арбитражным управляющим, действующим от имени должника, и конкурсными кредиторами при заключении мирового соглашения, поскольку установить условие в мировом соглашении относительно прекращения обязательств путем новации, в соответствии с которой для всех конкурсных кредиторов и уполномоченных органов применяется скидка с долга, не представится возможным.
4479. Роль государственных инвестиций в условиях современного мирового экономического кризиса
Другое Юриспруденция, право, государство
Кейнс выдвинул свою теорию, в которой он опроверг взгляды классиков на роль государства. Теорию Кейнса можно назвать "кризисной" так как он рассматривает экономику в состоянии депрессии. По его теории, государство должно активно вмешиваться в экономику по причине отсутствия у свободного рынка механизмов, которые по-настоящему обеспечивали бы выход экономики из кризиса. Кейнс считал, что государство должно воздействовать на рынок в целях увеличения спроса, так как причина капиталистических кризисов - перепроизводство товаров. Он предлагал несколько инструментов. Это гибкая кредитно-денежная политика, новая бюджетно-финансовая политика и др. Гибкая кредитно-денежная политика позволяет перешагнуть через один из серьезнейших барьеров - неэластичность заработной платы. Это достигается, считал Кейнс, путем изменения количества денег в обращении. При увеличении денежной массы реальная зарплата уменьшится, что будет стимулировать инвестиционный спрос и рост занятости. С помощью бюджетно-финансовой политики Кейнс рекомендовал государству увеличить налоговые ставки и за счет этих средств финансировать нерентабельные предприятия. Это не только уменьшит безработицу, но и снимет социальную напряженность.
- Главными чертами кейнсианской модели регулирования являются: высокая доля национального дохода, перераспределяемая через госбюджет;
- создание обширной зоны государственного предпринимательства на основе образования государственных и смешанных предприятий;
- широкое использование бюджетно-финансовых и кредитно-финансовых регуляторов для стабилизации экономической конъюнктуры, сглаживания циклических колебаний, поддержания высоких темпов роста и высокого уровня занятости.
4480. Роль женщины в российском обществе
Другое Юриспруденция, право, государство

Другая группа норм действительно предоставляла и предоставляет женщинам ряд льгот в связи с материнством. Эти нормы в том виде, в каком они существуют в настоящее время, законодательно оформились к 1990 году (См. Постановление Верховного Совета СССР от 10.04.1990 г. «О неотложных мерах по улучшению положения женщин, охране материнства и детства, укреплению семьи»). С тех пор объем этих льгот не уменьшался. Существенно снизились лишь фактические возможности реализовать их для трудящихся женщин. Это свидетельствует о том, что само по себе законодательное сохранение или расширение льгот женщинам ничего не изменяет в их реальном положении в сфере труда, а только усиливает их не конкурентоспособность на рынке труда, закрепляя за ними фактический статус «второсортной» рабочей силы. Поэтому характерно, что как раз женские организации выступают за отмену «женских» льгот при рассмотрении проектов нового трудового законодательства. Между тем из льгот, закрепленных за женщинами в связи с выполнением ими функций материнства, неотделимы от женщины-матери лишь немногие (необходимость перевода беременных женщин на легкую работу, предоставление отпуска по беременности и родам, перерывов кормящим матерям). В связи с этим хотелось бы обратить внимание на конвенцию МОТ № 156 от 1981 г. о трудящихся с семейными обязанностями. К таким лицам в соответствии о данной конвенцией относятся как мужчины, так и женщины, имеющие семейные обязанности в отношении находящихся на их иждивении детей, либо других ближайших родственников, которые нуждаются в уходе и помощи, когда такие обязанности ограничивают их возможности подготовки, доступа и участия в трудовой (экономической) деятельности. В настоящее время в соответствии со ст. 167 КЗОТ РФ лишь частично оплачиваемый отпуск по уходу за ребенком до полутора дет и неоплачиваемый отпуск по уходу за ребенком до трех лет могут быть использованы отцом ребенка, бабушкой, дедом или другими родственниками, фактически осуществляющими уход за ребенком по выбору семьи. Остальные же гарантии и льготы, предоставляемые женщине в связи с материнством (ст. 172-1 КЗОТ РФ) распространяются на отцов, а также опекунов (попечителей) несовершеннолетних лишь в том случае, если они воспитывают ребенка без матери (в случае ее смерти, лишения родительских прав и т.д.). Представляется разумным, во всех случаях семье выбирать того члена, который будет использовать гарантии и льготы, связанные с воспитанием детей.

Blog

Информация по предмету Юриспруденция, право, государство