Розвиток мiiевого самоврядування i формування та розвиток бюджетних вiдносин
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Реферат
з курсу Бюджетна система УкраСЧни :
Розвиток мiiевого самоврядування i формування та розвиток бюджетних вiдносин
КиСЧв 2010
План
Вступ
- РЖсторiя розвитку мiiевого самоврядування;
- Сучасний стан мiiевого самоврядування та його особливостi
Висновок
Використана лiтература
Вступ
Пiсля проголошення державноСЧ незалежностi УкраСЧни перед суспiльством i державою постали важливi проблеми, повязанi з розбудовою мiiевого самоврядування як одного з ключових елементiв взаСФмодiСЧ територiальних громад, держави та особи. У колi цих проблем особлива роль належить утвердженню правових засад мiiевого самоврядування вiдповiдно до КонституцiСЧ УкраСЧни 1996 p., яка фактично вивела мiiеве самоврядування на рiвень одного з провiдних iнститутiв демократичного конституцiйного ладу.
Мiiеве самоврядування, як i парламентаризм, розподiл влади, незалежнi суди та iншi атрибути демократичного полiтичного режиму, поступово входить в полiтико-правове життя украСЧнського суспiльства.
Пiсля тривалого панування тоталiтарного режиму вiдродження мiiевого самоврядування маСФ на метi не повернення назад, а рух вперед, до створення самобутньоСЧ системи самоврядування. Ця система маСФ спиратися на минулий вiтчизняний досвiд (позитивний i негативний), враховувати тенденцiСЧ розвитку украСЧнського суспiльства, а також багатий досвiд комунальних (мунiципальних) реформ в зарубiжних краСЧнах i вихiд на мiжнароднi стандарти розвитку мiiевого самоврядування, закладенi, зокрема, у Всесвiтнiй декларацiСЧ мiiевого самоврядування 1985р. та РДвропейськiй хартiСЧ про мiiеве самоврядування 1985р.
1. РЖсторiя розвитку мiiевого самоврядування
Корiння мiiевого самоврядування виходить з територiальноСЧ сусiдськоСЧ общини стародавнiх словян. Така община влаштовувала своСЧ справи самостiйно, на власний розсуд i в межах наявних матерiальних ресурсiв. З часiв КиСЧвськоСЧ Русi набуваСФ розвитку громадiвське самоврядування. В його основу покладено виробничу та територiальну ознаки, тобто громади якi самоврядовувались, формувались на виробничiй (громади купцiв, ремiсникiв) або територiальнiй основi (сiльська, мiська та регiональна громади). Територiальне громадiвське самоврядування розвиваСФться на основi звичаСФвого права, а його елементи виявляються у вiчах. СубСФктом мiського самоврядування виступала мiська громада, а субСФктом сiльського сiльська громада (верв), яка обСФднувала жителiв сiл, мала землю в своСЧй власностi, представляла своСЧх членiв у вiдносинах з iншими громадами, феодалами та державною владою.
За часiв Великого Князiвства Литовського мiiеве самоврядування набуло розвитку у формi вiйтiвства.
У середньовiччi мiста в УкраСЧнi за своСЧм полiтико-правовим статусом подiлялися на державнi, приватнi та церковнi. У перших iснувала державна адмiнiстрацiя на чолi зi старостою (вона вiдала замiром, центральною частиною мiста i приписаними селянами з навколишнiх сiл, опiкалася питаннями оборони, збирала податки). Мiську громаду представляв вiйт. КомпетенцiСЧ вiйта та старости розмежовувалися. У приватних мiстах вiйт захищав iнтереси громади перед феодалом, iнколи, навiть, у судi. До кiнця ХРЖРЖРЖ ст. збиралися мiськi вiча, що iснували ще за КиСЧвськоСЧ Русi.
З ХРЖРЖРЖ ст. в украСЧнських мiстах починаСФ запроваджуватися Магдебурзьке (нiмецьке) право. Хоча перший документ про надання нiмецького права зберiгся лише вiд 1339 р. (про надання Болеславом Тройденовичем нiмецького права мiсту Сяноку), але можна припустити, що фактично нiмецьке право було заведене у мiстах Галицько-ВолинськоСЧ держави ще з кiнця ХРЖРЖРЖ ст. Наприкiнцi XIV столiття починають надавати украСЧнським мiстам самоврядування за нiмецьким правом литовськi князi. У 1374 р. таке право дiстав Камянець на Подiллi, в 1390 р. Берестя, а далi цiлий ряд iнших мiст. В кiнцi XV столiття Магдебурзьке право отримав КиСЧв.
Суть Магдебурзького права полягала у вивiльненнi мiського населення вiд юрисдикцiСЧ урядовоСЧ адмiнiстрацiСЧ та наданнi мiсту самоуправлiння на корпоративнiй основi. Мiщани складали громаду iз власним судом i управою. На чолi управи ставали виборнi бурмiстри i райцi, на чолi суду вiйт i лавники. РЗхнiй юрисдикцiСЧ пiдлягали не тiльки мiщани, а й цеховi ремiсники та приписанi до мiста селяни. Надання мiсту Магдебурзького права означало лiквiдацiю влади над його громадянами з боку феодалiв та адмiнiстраторiв великих князiв. Мiське самоврядування передбачало право громадян обирати собi повноважну раду строком на один рiк. Колегiя райцiв обирала бурмiстра. Рада на чолi з бурмiстром здiйснювала керiвництво мiстом всiма господарськими справами громади. Магдебурзьке право передбачало також обрання лави органу судовоСЧ влади на чолi з вiйтом. Лавники обиралися на все життя. Вiйт, як правило, призначався королем i був найвищою посадовою особою мiста. В УкраСЧнi тiльки громада КиСФва обирала вiйта самостiйно. Разом з Магдебурзьким правом мiста отримували i майновi повноваження. Вони володiли нерухомим майном, землею, запроваджували податки тощо.
УкраСЧнське населення мiст прагнуло до участi в мiiевому самоврядуваннi. Пiсля битви козакiв з польським вiйськом пiд Зборовом мiж Хмельни