Розвиток мiiевого самоврядування i формування та розвиток бюджетних вiдносин
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?рдинацiСФю.
Пiсля лютневоСЧ революцiСЧ в РосiСЧ й утворення ЦентральноСЧ Ради Михайло Грушевський у виданiй в 1917 р. брошурi Вiльна УкраСЧна запропонував на першому етапi побудови незалежноСЧ УкраСЧнськоСЧ держави органiзувати мiiеву владу на основi украСЧнських комiтетiв у волостях i мiстах. Комiтети мали утворюватися за принципами формування самоСЧ ЦентральноСЧ Ради i не втрачати свого значення в мiру розвитку й органiзацiСЧ на нових пiдставах органiв мiськоСЧ й земськоСЧ самоуправи.
РЖ Унiверсал ЦентральноСЧ Ради вiд 23 червня 1917 р. визнавав i зберiгав iснуючу систему мiiевого самоврядування i лише додатково ставив питання про СЧСЧ украСЧнiзацiю. Вслiд за цим у ДекларацiСЧ Генерального секретарiату вiд 10 липня 1917 року наголошувалося:
тАжсiльськi, мiстечковi та волоснi адмiнiстративнi органи, земськi управи, повiтовi комiсари, городськi думи, губернськi комiсари, словом, вся органiзацiя влади може стати в органiчний звязок з Центральною Радою тiльки тодi, коли демократiя, яка утворюСФ цi органи, стоСЧть також у тiснiм звязку з Центральною Радою
А в черговiй ДекларацiСЧ Генерального секретарiату вiд 12 жовтня 1917 року зазначаСФться, що
тАжОдним з головних завдань своСЧх Генеральний секретарiат ставить сприяння розвитковi дiяльностi мiiевих самоуправ та поширенню СЧхньоСЧ компетенцiСЧ. Це маСФ стати головною умовою встановлення ладу на УкраСЧнi
В РЖРЖРЖ Унiверсалi ЦентральноСЧ Ради, виданому в листопадi 1917 р., говориться:
Генеральному Секретарству внутрiшнiх справ приписуСФмо: Вжити всiх заходiв до закрiплення й поширення прав мiiевого самоврядування, що являються органами найвищоСЧ адмiнiстративноСЧ влади на мiiях, i до встановлення найтiснiшого звязку й спiвробiтництва його з органами революцiйноСЧ демократiСЧ, що маСФ бути найкращою основою вiльного демократичного життя
Отже, Центральна Рада всiляко пiдкреслювала свою прихильнiсть до iнституту мiiевого самоврядування. В той же час чи не в усiх зазначених та багатьох iнших документах фактично йдеться про пiдпорядкування органiв мiiевого самоврядування центральному урядовi. Певну чiткiсть i можливi перспективи, якi могло мати мiiеве самоврядування в УкраСЧнськiй Народнiй Республiцi, вносить СЧСЧ Конституцiя, ухвалена 29 квiтня 1918 року. Систему мiiевого самоврядування за нею мали становити землi, волостi й громади, а СЧхнi вiдносини з державою повиннi були мати такий вигляд:
Не порушуючи СФдиноСЧ своСФСЧ властi, УНР надаСФ своСЧм землям, волостям i громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралiзацiСЧ
Проте в умовах громадянськоСЧ вiйни цi намiри не були реалiзованi. Гетьман Павло Скоропадський, який став до влади 29 квiтня 1918 р., розпустив органи мiiевого самоврядування, створенi Центральною радою. У КиСФвi було сформоване Управлiння Столичного Отамана, а в Одесi Управлiння Мiського Отамана. Державний секретар РЖ. Кiстякiвський у своСФму виступi на зСЧздi губернських старост заявив, що за досвiдом революцiСЧ мiiеве самоврядування, збудоване на протидержавному виборчому законi, знизило мiiеве господарство та повернуло здорове господарче життя земств i мiст в боротьбу полiтичних програм. Вже пiд кiнець iснування гетьманськоСЧ держави з iнiцiативи Мiнiстерства внутрiшнiх справ було поповнено iнститут земських начальникiв i утворено повiтовi та губернiальнi ради у сiльських справах. Директорiя, пiсля декларацiСЧ поновлення демократичного устрою в УкраСЧнi, в умовах громадянськоСЧ вiйни не змогла реалiзувати цi своСЧ намiри. Але iдея широкого самоврядування вiдроджуСФться в УНР наприкiнцi 1920 року, коли зявляються офiцiйнi проекти новоСЧ КонституцiСЧ УНР, де пропонувалася система громад, волостей, повiтiв i вищих над ними одиниць самоврядування, вводилося розмежування (починаючи з рiвня повiтiв) компетенцiСЧ урядових чиновникiв i чиновникiв самоврядування.
Радянська система та принципи органiзацiСЧ мiiевоСЧ влади
Теоретики РадянськоСЧ УкраСЧни вiд самого початку розвивали думку, що Ради повиннi поСФднувати в собi функцiСЧ мiiевих органiв державноСЧ влади i функцiСЧ мiiевого самоврядування. В перiод ГромадянськоСЧ вiйни Ради працювали виключно як органи пролетарськоСЧ диктатури. Сподiвання, що пiсля вiйни Ради стануть органами мiiевого самоврядування, не справдилися. Ще в 1925 р. у 40 % мiст i селищ мiського типу Ради взагалi не були створенi. А iснуючий варiант мав вигляд секцiй при мiськвиконкомах. Отже, через вiдсутнiсть самостiйностi, перш за все матерiально-фiнансовоСЧ бази, Ради та СЧх виконкоми залишалися ланками централiзованого апарату управлiння i не могли виконувати функцiСЧ мiiевого самоврядування.
Фактичне вiдродження мiiевого самоврядування в УкраСЧнi, у широкому розумiннi цього слова, почалося пiсля обрання депутатiв ВерховноСЧ Ради УкраСЧнськоСЧ РСР та мiiевих Рад народних депутатiв у березнi 1990 р. Звичайно, пiсля цих виборiв мiiевi ради по всiй УкраСЧнi залишилися за своСЧм складом комунiстичними (бiльшiсть депутатського корпусу були членами КПУ), проте в багатьох мiстах та у деяких регiонах мiiевi ради або вже не були комунiстичними, або мали у своСФму складi чисельнi демократичнi депутатськi групи. Новообранi мiiевi ради хотiли позбутись, як партiйного, так i державного патронажу над своСФю дiяльнiстю у сферi забезпечення потреб мiiевого населення.
До 1990 року головну роль в органiзацiСЧ та дiяльностi органiв влади в УкраСЧнi вiдiгравала Комунiстична партiя. На кожному рiвнi адмi