Розвиток мiiевого самоврядування i формування та розвиток бюджетних вiдносин
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?iстративно-територiального устрою iснувала вiдповiдна партiйна структура: обком, райком, мiськком, а всi керiвники рад чи виконкомiв обовязково належали до правлячоСЧ партiСЧ.
Вiд грудня 1990 р. до 1992 р. в УкраСЧнi дiяла перша редакцiя Закону Про мiiевi Ради народних депутатiв УкраСЧнськоСЧ РСР та мiiеве самоврядування. Декларацiя про державний суверенiтет УкраСЧни, прийнята 16 липня 1990 року, проголосила, що влада в УкраСЧнi маСФ будуватися за принципом СЧСЧ розподiлу на законодавчу, виконавчу i судову. Проте реальний розподiл влади почався iз введенням в УкраСЧнi поста Президента. Пiсля виборiв Президента 1 грудня 1991 р. почалося внесення змiн i доповнень до КонституцiСЧ i вiдповiдна корекцiя украСЧнського законодавства. Саме на початку 1992 року, у лютому-березнi, були прийнятi два нових закони Про представника Президента УкраСЧни та Про мiiевi Ради народних депутатiв та мiiеве i регiональне самоврядування. Нова редакцiя Закону про мiiеве самоврядування була ухвалена 26 березня 1992 року. У нiй було враховано передання частини повноважень вiд обласних та районних рад представникам Президента. Головним тут було те, що на районному i обласному рiвнi Ради народних депутатiв позбавлялися власних виконавчих органiв i мали характер виключно представницьких органiв. Лише на рiвнi населених пунктiв функцiонувало реальне самоврядування. Оскiльки ще перша редакцiя закону Про мiiевi ради народних депутатiв та мiiеве самоврядування лiквiдувала так звану радянську матрьошку, а саме пiдпорядкування рад одна однiй по вертикалi, то введення iнституту представникiв Президента мало остаточно лiквiдувати радянську модель влади i створити систему влади, у якiй поСФднуСФться принцип забезпечення в регiонах державного управлiння через мiiевi державнi адмiнiстрацiСЧ з широкою самодiяльнiстю громадян у населених пунктах через органи самоврядування з досить широкими повноваженнями. Але основним недолiком такоСЧ структури влади стало те, що представники Президента в областях i районах фактично не мали виходу на Кабiнет Мiнiстрiв, вплив Уряду на СЧх призначення та управлiння дiяльнiстю був надто слабкий, а адмiнiстрацiя Президента не могла забезпечити тiсноСЧ взаСФмодiСЧ мiж мiiевими державними адмiнiстрацiями та урядом. Структура влади в УкраСЧнi змiнилась за новою КонституцiСФю УкраСЧни, прийнятою украСЧнським парламентом 28 червня 1996 р. Пiсля виборiв у березнi 1998 року у Верховнiй Радi здiйснена перебудова, повязана з парламентською полiтичною кризою. В результатi, пiсля тривалих переговорiв i узгоджень позицiй на початку 2000 р. була сформована депутатська бiльшiсть, що, в свою чергу, призвело до реорганiзацiСЧ комiтетiв та замiни значноСЧ частини СЧх керiвникiв. Аналiзуючи текст новоСЧ КонституцiСЧ в частинi вiдповiдностi СЧСЧ правових норм потребам мiiевого самоврядування, на сьогодення i на перспективу можна зробити висновок, що розробники проекту не дуже переймалися проблемами самоврядування, а лобiювати iнтереси субСФктiв самоврядування у Верховнiй Радi було нiкому. Конституцiя практично повнiстю заблокувала можливiсть реформування адмiнiстративно-територiального устрою, а деякi норми, наприклад, про бюджетну систему (ст. 95) чи про обласнi та районнi ради (ч. 4 ст. 140) настiльки двозначнi, що навряд чи хто може впевнено сказати, чи можуть органи самоврядування мати власнi бюджети i що, згiдно з КонституцiСФю, мають формувати районнi та обласнi ради. Як уже наголошувалося, роздiл про мiiеве самоврядування в кожному iз проектiв КонституцiСЧ був чи не найслабшим, у тому числi i в проектi узгоджувальноСЧ комiсiСЧ. Тому щодо удосконалення цього роздiлу було подано багато пропозицiй з боку науковцiв, асоцiацiй органiв самоврядування. Особливо активними тут були Асоцiацiя мiст УкраСЧни та Асоцiацiя народних депутатiв УкраСЧни попереднiх скликань ВерховноСЧ Ради. Проте практично жодна з цих пропозицiй не була сприйнята узгоджувальною КомiсiСФю i не знайшла вiдображення у КонституцiСЧ.
21 травня 1997 року був прийнятий новий Закон Про мiiеве самоврядування в УкраСЧнi. Цей закон, вiдповiдно до КонституцiСЧ УкраСЧни, визначаСФ систему та гарантiСЧ мiiевого самоврядування в УкраСЧнi, засади органiзацiСЧ та дiяльностi, правового статусу i вiдповiдальностi органiв та посадових осiб мiiевого самоврядування.
В УкраСЧнi зi здобуттям незалежностi дiють такi правовi основи мiiевого самоврядування:
- Мiжнародного значення: РДвропейська Хартiя мiiевого самоврядування (Рада РДвропи, 15 жовтня 1985 р.); Всесвiтня декларацiя мiiевого самоврядування (1985 р.); РДвропейська декларацiя прав мiст (Постiйна конференцiя мiiевих i регiональних органiв влади РДвропи Ради РДвропи, 18 березня 1992 р.); Хартiя конгресу мiiевих i регiональних влад РДвропи (ухвалена Комiтетом мiнiстрiв 14 сiчня 1994 р. на 506 зборах заступникiв мiнiстрiв); РДвропейська Хартiя мiст (Страсбург, 17-19 березня 1992 р.);
- Нацiональне законодавство про мiiеве самоврядування: Конституцiя УкраСЧни (прийнята на пятiй сесiСЧ ВерховноСЧ Ради УкраСЧни 28 червня 1996 р., роздiл 10: Мiiеве самоврядування); Конституцiя АвтономноСЧ Республiки Крим (прийнята на другiй сесiСЧ ВерховноСЧ Ради АвтономноСЧ Республiки Крим 21 жовтня 1998 р., роздiл 4. Мiiеве самоврядування в Автономнiй Республiцi Крим); Закон УкраСЧни Про мiiеве самоврядування в УкраСЧнi (зi змiнами); Закон УкраСЧни Про вибори депутатiв мiiевих рад та сiльських, селищних, мiських голiв (вiд 14 сiчня 1998 р.); Закон УкраСЧни Про статус депутатiв мiiевих