Розвиток концепцiСЧ мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ в перiод "холодноСЧ вiйни"
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Розвиток концепцiСЧ мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ
в перiод холодноСЧ вiйни
11 грудня 946 року Генеральна Асамблея прийняла резолюцiю, що пiдтвердила принципи мiжнародного права, якi визнав Статут Нюрнберзького трибуналу, i запропонувала комiтету з кодификацiСЧ мiжнародного права розглянути як питання першорядноСЧ важливостi проекти, що мають за мету формулювання цих принципiв .
У пiслявоСФнний перiод починалися спроби заснувати суд для здiйснення мiжнародноСЧ юрисдикцiСЧ. Однак концепцiя Трибуналу, заснованого як орган мiжнародного правосуддя, значною мiрою продовжувала залишатися мертвою буквою . Пропозицiя заснувати постiйний мiжнародний суд у кримiнальних справах висувалася i пiсля ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни, - пише А. НайСФр. - Тодi вона сприймалася як природне продовження Нюрнберзького i Токiйського трибуналiв, i одним iз прихильникiв цiСФСЧ iдеСЧ був головний американський суддя в Нюрнбергу, колишнiй генеральний прокурор США Френсис Бiддл. У той чаiя пропозицiя не одержала подальшого розвитку, бо найбiльшi держави, заклопотанi холодною вiйною, що розгорiлася, не змогли домовитися про вiдповiднi повноваження цього мiжнародного органу. Пiд акомпанемент мiркувань КомiсiСЧ з мiжнародного права, структурного пiдроздiлу ООН, iдея тихо померла .
При розробцi КонвенцiСЧ про запобiгання злочину геноциду i покарання за нього у Спецiальному комiтетi з вироблення проекту КонвенцiСЧ питання юрисдикцiСЧ викликали гострi розбiжностi. До розробки проекту були залученi такi авторитетнi прихильники мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ, як В. Пелла i ДоннедьСФ де Вабр. Багато держав висловлювалися за встановлення унiверсальноСЧ юрисдикцiСЧ держав i заснування судового органу у справах про геноцид.
Радянська делегацiя наполягала на територiальнiй юрисдикцiСЧ щодо злочинiв геноциду, заперечуючи проти унiверсальноСЧ та мiжнародноСЧ юрисдикцiСЧ. На вiдмiну вiд статутiв Нюрнберзького i Токiйського трибуналiв, побудованих на принципах повного дотримання суверенних прав держав-органiзаторiв i рiвноправних учасникiв процесу, трибунал у справах про геноцид проектуСФться як деякий наддержавний орган, - писав А.М. Трайнiн. - У сучасних мiжнародних обставинах, коли реакцiйнi iмперiалiстичнi сили намагаються придушити суверенну волю i самостiйну полiтику народiв, подiбний мiжнародний трибунал мiг би бути використаний як знаряддя реакцiСЧ .
Стаття VI КонвенцiСЧ вiдображуСФ досягнутий компромiс. Вона говорить: Особи, обвинувачуванi в здiйсненнi геноциду чи iнших перерахованих у статтi III дiянь, мають бути судженi компетентним судом тiСФСЧ держави, на територiСЧ якоСЧ було вчинено це дiяння, чи таким мiжнародним кримiнальним судом, що може мати юрисдикцiю щодо Сторiн даноСЧ КонвенцiСЧ, якi визнали юрисдикцiю такого суду . Це положення КонвенцiСЧ закрiпило принцип територiальноСЧ юрисдикцiСЧ щодо геноциду. У другiй частинi цiСФСЧ статтi йдеться про мiжнародний кримiнальний суд, який може мати юрисдикцiю щодо сторiн даноСЧ КонвенцiСЧ, якi визнали юрисдикцiю такого суду.
Як пiдкреслювала РЖ.М. РЖванова, така редакцiя статтi - тiльки вказiвка на можливiсть утворення мiжнародного кримiнального суду - була результатом завзятоСЧ боротьби делегацiСЧ СРСР за недопущення використання положень КонвенцiСЧ про геноцид для утворення наддержавного кримiнального суду . У цьому зв'язку И.П. Блищенко, И.В. Фiсенко пишуть: Виходячи зi ст. VI КонвенцiСЧ про запобiгання злочину геноциду i покарання за нього 1948 р., згода держави, на територiСЧ якоСЧ було вчинене дiяння, що квалiфiкуСФться як геноцид, вважаСФться необхiдною умовою для здiйснення мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ. Оскiльки в коло осiб, котрi пiдлягають покаранню вiдповiдно до ст. VI КонвенцiСЧ, входять у першу чергу представники держави, на територiСЧ якоСЧ було вчинене злочин, СФдина реальна можливiсть дiстати необхiдну згоду в мирний час виникаСФ лише в разi вiдсторонення вiд влади злочинного правителя в результатi змiни внутрiшньополiтичних обставин. Тiльки тодi виникне й можливiсть судити його самого i його поплiчникiв у державi, на територiСЧ якоСЧ було вчинено злочин, нацiональним судом .
На III сесiСЧ ГенеральноСЧ АсамблеСЧ була прийнята резолюцiя 260 (РЖРЖРЖ), в якiй мiстилася Конвенцiя про геноцид i говорилося про те, що пiд час розвитку мiжнародного суспiльства зростатиме необхiднiсть у утвореннi мiжнародного судового органу для суду над певними злочинами, що передбачаСФ мiжнародне право. Резолюцiя пропонувала КомiсiСЧ мiжнародного права вивчити бажанiсть i можливiсть заснування мiжнародного судового органу для суду над особами, обвинуваченими в геноцидi чи iнших злочинах, юрисдикцiя над якими буде передана цьому органу мiжнародними конвенцiями, i звернути свою увагу на можливiсть утворення кримiнальноСЧ палати Мiжнародного Суду ООН .
Розробка концепцiСЧ мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ обернулась на тривалий i складний процес. Велику роль у цьому процесi вiдiграла Комiсiя мiжнародного права. На своСЧй другiй сесiСЧ, пiсля обговорення, заснованого на двох доповiдях Спецiальних Доповiдачiв - Р. Дж. Алфоро , Комiсiя вiсьма голосами проти одного при двох, що утрималися, прийняла рiшення, в якому йшлося, що заснування мiжнародного судового органу для суду над людьми, обвинуваченими в геноцидi чи iнших злочинах, по яких такий орган одержить юрисдикцiю вiд