Розвиток концепцiСЧ мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ в перiод "холодноСЧ вiйни"
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?овiдно до мiжнародноСЧ угоди, бажано i можливо. Стосовно можливостi встановлення кримiнальноСЧ палати Мiжнародного суду Комiсiя вирiшила, що це можливо, але не рекомендувала вирiшувати питання в такий спосiб .
Висновки КомiсiСЧ вивчалися на V сесiСЧ ГенеральноСЧ АсамблеСЧ, де було прийняте рiшення про створення Комiтету з мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юстицiСЧ (iменованого надалi Женевським комiтетом) для розробки пропозицiй щодо створення i статуту мiжнародного кримiнального суду . Офiцiйне найменування комiтету - Комiтет з мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юстицiСЧ 1951 року, неофiцiйне - за його мiiезнаходженням - Женевський комiтет. Комiтет засiдав з 1 по 31 серпня 1953 року в Женевi. Вiн подав VII сесiСЧ ГенеральноСЧ АсамблеСЧ доповiдь i докладений до неСЧ проект статуту мiжнародного кримiнального суду . "асне кажучи, вирiшення питання VII сесiСФю прийнято не було, i для подальшого вивчення проблеми мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ було вирiшено заснувати комiтет, що складаСФться з представникiв 17 держав, що одержав назву Комiтет з мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юстицiСЧ 1953 року (Комiтет 17-ти). Комiтет одержав мандат на те, щоб у свiтлi коментарiв i пропозицiй за статутом, внесених урядами, вивчити значення i наслiдки встановлення мiжнародного кримiнального суду i рiзнi методи, за допомогою яких це могло б бути зроблене, вивчити зв'язок мiж таким судом i ООН i СЧСЧ органами . Цей комiтет засiдав з 27 липня по 20 серпня 1953 р. i подав IX сесiСЧ ГенеральноСЧ АсамблеСЧ свою доповiдь iз доданим до неСЧ переглянутим проектом статуту суду .
Комiтетом з мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юстицiСЧ були докладенi альтернативнi попереднi проекти статуту суду, що передбачали заснування суду трьома способами: змiною Статуту ООН, багатобiчною конвенцiСФю, резолюцiСФю ГенеральноСЧ АсамблеСЧ. Пропонувалося змiнити Статут ООН i Статут Мiжнародного Суду таким чином, щоб заснувати кримiнальну камеру при цьому Судi, а також надiлити Генеральну Асамблею законодавчими функцiями, надавши СЧй право встановити для членiв ООН обов'язкову юрисдикцiю мiжнародного кримiнального суду.
Прихильники iдеСЧ створення мiжнародного кримiнального суду на пiдставi Статуту ООН висловлювали думку, що такий суд може бути створений негайно i без прийняття будь-якого виправлення до Статуту. Вони виходили зi статтi 22, вiдповiдно до якоСЧ Генеральна Асамблея уповноважуСФться засновувати такi допомiжнi органи, що вона вважаСФ за необхiднi для здiйснення своСЧх функцiй. При цьому говорилося, що внаслiдок статтi 11 на Асамблею покладенi функцiСЧ, що належать до пiдтримки мiжнародного миру i безпеки, а оскiльки вiдправлення мiжнародного кримiнального правосуддя сприяло б пiдтримцi миру, у Статутi немаСФ нiчого, що перешкоджало б створенню Генеральною АсамблеСФю мiжнародного кримiнального суду як допомiжного органу .
Вiдомий американський юрист К. Райт вважав, що широкi повноваження АсамблеСЧ сприяти прогресивному розвитку мiжнародного права i мирному врегулюванню суперечок дозволяють СЧй утворити мiжнародний кримiнальний суд. В обТСрунтування своСФСЧ позицiСЧ вiн наводив два аргументи. По-перше, законодавчi органи, що не мали самi повноваження здiйснювати правосуддя, часто утворювали суди, у дiяльнiсть яких вони згодом не втручалися. По-друге, вiн вважав за необхiдне враховувати розбiжностi мiж судом, що маСФ юрисдикцiю над державами, i судом, що маСФ юрисдикцiю над фiзичними особами: якщо для суду над державою необхiдна згода держави на юрисдикцiю цього суду, то мiжнародне право, очевидно, дозволяСФ будь-якiй державi здiйснювати кримiнальну юрисдикцiю над iндивiдами, котрi перебувають пiд СЧСЧ владою, незалежно вiд СЧхньоСЧ нацiональностi й мiiя вчинення злочину, якщо вони обвинувачуються в злочинi проти мiжнародного права. К. Райт затверджував, що якщо мiжнародне право, очевидно, дозволяСФ будь-якiй державi здiйснювати кримiнальну юрисдикцiю над iндивiдами, котрi перебувають пiд СЧСЧ владою, незалежно вiд СЧхньоСЧ нацiональностi й мiiя вчинення злочину, якщо вони обвинувачуються в злочинi проти мiжнародного права, то i велике число держав, колективно органiзованих у Генеральну Асамблею ООН, може дiяти так само .
Французький юрист П. Каржо також вважав утворення суду резолюцiСФю ГенеральноСЧ АсамблеСЧ найпростiшим, швидким i природним засобом. У такому разi, - писав П. Каржо, держави волею-неволею пiдкорилися б резолюцiСЧ, прийнятоСЧ бiльшiстю АсамблеСЧ, а суд виносив би своСЧ вироки вiд iменi всiх народiв. Радi Безпеки надавалося б право порушувати справи в судi абсолютною бiльшiстю голосуючих членiв. Каржо пише, що при такiй системi можна затверджувати без будь-якого сумнiву, що Суд користався б дiйсно незаперечним авторитетом, нiякi краСЧни, великi, маленькi чи середнi, не змогли б його iгнорувати .
Заперечуючи проти цiСФСЧ концепцiСЧ, радянський фахiвець у сферi мiжнародного права РЖ.М. РЖванова пiдкреслювала, що Генеральнiй АсамблеСЧ, вiдповiдно до Статуту, дiйсно властивi ясно визначенi у статтi 11 функцiСЧ щодо пiдтримки миру i безпекитАж але немаСФ основ розширювати СЧх тлумачення до твердження, що Генеральна Асамблея маСФ право утворити мiжнародний кримiнальний суд. Генеральна Асамблея може, звичайно, прийняти резолюцiю, що мiстить положення, якi б передбачали утворення суду. Але зробити СЧСЧ не просто рекомендацiСФю, а документом, що мiстить зобов'язання держав з утворення й органiзацiСЧ дiяльностi суду, може тiльки ратифiкацiя такого документа державами, подiбно до того, як це було з Конве