Розвиток концепцiСЧ мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ в перiод "холодноСЧ вiйни"
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?цiСФю про геноцид 1948 року. У цьому разi майже зникаСФ розбiжнiсть мiж таким способом утворення суду (резолюцiя ГенеральноСЧ АсамблеСЧ з прикладеним до неСЧ Статутом i з подальшими ратифiкацiями держав) i утворенням суду за допомогою багатобiчноСЧ конвенцiСЧ. Не можна забувати, що остання лише представляСФ держави, якi ввiйшли в неСЧ як члени, притiм у межах цiлей i принципiв цiСФСЧ органiзацiСЧ, але не поглинаСФ цi держави та СЧхнi функцiСЧ. Тому неправильно переносити принцип унiверсальноСЧ репресiСЧ, що здiйснюють окремi держави, на Органiзацiю Об'СФднаних Нацiй
Комiтет 17-ти висловив думку, що кращим методом заснування мiжнародного кримiнального суду СФ висновок конвенцiСЧ, виробленоСЧ на мiжнароднiй дипломатичнiй конференцiСЧ, скликаноСЧ пiд заступництвом ОрганiзацiСЧ Об'СФднаних Нацiй. У статтi 1 проекту Комiтету 17-ти говорилося про те, що мiжнародний кримiнальний суд засновуСФться для вiдправлення правосуддя над фiзичними особами, обвинувачуваними в загальновизнаних мiжнародно-правових злочинах . Як бачимо, комiтети розглядали питання, зв'язанi зi утворенням органу мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юстицiСЧ загальноСЧ предметноСЧ юрисдикцiСЧ. У той самий час проекти Статуту мiжнародного кримiнального суду, що вони розробили, мiстять положення, яке вiдкриваСФ можливiсть спецiальних мiжнародних кримiнальних судiв.
У 60 - 70-х роках активно обговорювалася iдея утворення мiжнародного кримiнального суду щодо одного з видiв тероризму - повiтряного. РЖдея знайшла пiдтримку в офiцiйних колах. Зокрема, 14 вересня 1970 року Генеральний секретар ООН У. Тан висловився за утворення мiжнародного кримiнального суду щодо повiтряних терористiв .
Зусилля, спрямованi на заснування мiжнародного кримiнального суду, починалися й у рамках неурядових органiзацiй. У пiслявоСФнний перiод у розвитку концепцiСЧ мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ велику участь брала Мiжнародна асоцiацiя кримiнального права (AIDP), СЧСЧ президенти - професори Х.-Х. Джешек, O. Триффтерер, М.Ш. Бассиуни. У зв'язку з активiзацiСФю тероризму на концепцiю мiжнародного кримiнального суду звернули увагу дослiдники цiСФСЧ проблеми. Зокрема, автори великоСЧ працi Мiжнародний тероризм i полiтичнi злочини, виданоСЧ у США 1975 року, дiйшли висновку про необхiднiсть заснування мiжнародного кримiнального суду з юрисдикцiСФю щодо мiжнародних злочинiв, i в першу чергу актiв, якi пiдпадають пiд визначення тероризму. У пiдтримку iдеСЧ утворення мiжнародного кримiнального суду з юрисдикцiСФю щодо актiв тероризму виступали Л. Гросс (США), Р.Ю. Дiнстейн (РЖзраСЧль), Южмалан (РЖндiя), Л. Кабрал (Аргентина) i iншi вченi. Л. Кос-Рабсевич-Зубкоський (Канада) писав: Утворення мiжнародного кримiнального суду, що маСФ оптимальну юрисдикцiю i конкуруСФ з нацiональними судами, може бути важливим. Держава мала би передавати винного мiжнародного терориста з його нацiонального суду такому мiжнародному суду .
Радянська юридична наука, визнаючи цiннiсть Нюрнберзького i Токiйського трибуналiв, проте з великою сторожкiстю ставилася до концепцiСЧ мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ. За утворення факультативного мiжнародного кримiнального суду для терористiв виступав М.В. Жданов. Аналогiчну позицiю займав РЖ.РЖ. Карпец, що 1979 року писав: Для розгляду справ про тероризм можуть утворюватися трибунали й iншi суди ad hoc за згодою мiж державами. Вiдомий радянський дослiдник тероризму РД.Г. Ляхов стверджував, що не виключаСФться заснування мiжнародного органу спецiальноСЧ компетенцiСЧ. У випадках найбiльш вiдповiдальних i складних (тяжкi наслiдки для суверенiтету держави, нацiСЧ чи народу, для системи мiжнародних вiдносин, для мiжнародного права, зв'язаних з iншими злочинами проти миру i людяностi, i т.д.) маСФ бути утворений мiжнародний кримiнальний трибунал ad hoc для суду над головними винуватцями терористичного акту.
Незважаючи на значнi полiтичнi розбiжностi, що перешкоджали реалiзацiСЧ iдеСЧ мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юстицiСЧ, держави передбачили утворення мiжнародного кримiнального суду в Мiжнароднiй конвенцiСЧ про припинення злочину апартеСЧду i покарання за нього, що прийняла Генеральна Асамблея 30 листопада 1973 року, яка набрала чинностi 18 липня 1976 року. Стаття V КонвенцiСЧ говорить: Особи, яким висунуте обвинувачення в здiйсненнi актiв, перерахованих у статтi II даноСЧ КонвенцiСЧ, можуть вiддаватися до компетентного суду будь-якоСЧ держави-учасницi даноСЧ КонвенцiСЧ, що може набувати юрисдикцiю над особистiстю обвинувачуваних, чи мiжнародного кримiнального трибуналу, що може мати у своСФму розпорядженнi юрисдикцiю щодо тих держав-учасниць, якi погодяться з його юрисдикцiСФю. На вiдмiну вiд КонвенцiСЧ про запобiгання злочину геноциду, заснованоСЧ на територiальному принципi, вiдповiдно до якоСЧ особи, котрi вчинили акти геноциду, мають бути судженi компетентним судом тiСФСЧ держави, на територiСЧ якоСЧ були вчиненi цi дiяння, Мiжнародна конвенцiя про припинення злочину апартеСЧду i покарання за нього базуСФться на принципi унiверсальноСЧ юрисдикцiСЧ.
року Генеральна Асамблея ООН резолюцiСФю 36/106 доручила КомiсiСЧ мiжнародного права вiдновити роботу над проектом Кодексу злочинiв проти миру i безпеки людства, i в наступному роцi ця робота була почата. У мiру розробки Кодексу становилось очевидним, що вiн стане неефективним, якщо не буде супроводжуватися утворенням органу мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ.
У процесi обговорення питання в утвореннi мiжнародного кримiнального суду в КомiсiСЧ мiжнародного права виявилися три