Geum.ru

Курсовой проект по предмету Юриспруденция, право, государство

  • 1241. Криміналістична габітологія
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1996. № 30. ст.141.
    2. Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради. 1961. № 2. ст. 15.
    3. Баев О.Я. Тактика следственных действий. Воронеж, 1995.
    4. Біленчук П.Д., та ін. Криміналістика: Підруч. для слухачів, ад'юнктів, викладачів вузів системи МВС України / П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, М.В.Салтевський, П.Ю. Тимошенко. За ред. акад. П.Д.Біленчука. К.: АТІКА, 1998. 416 с.
    5. БіленчукП.Д., ЛисиченкоВ.К., КлименкоН.І. та ін. Криміналістика: Підручник. / За ред. П.Д. Біленчука. 2-ге вид., випр. і доп. К.: Атіка, 2001. 544 с.
    6. Гельманов А.Г. Понятие способа сокрытия преступления и его криминалистическое значение. Караганда. 1982.
    7. Гусев М.Н. Муравьев А.С. Предупреждение, пресечение и раскрытие убийств. М., 1992.
    8. Карпов Н.С., Євдокименко С.В. Злочинна діяльність. К., 2001.
    9. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. Х., 1985.
    10. Колмаков В.П. Идентификационные действия следователя. М., 1977.
    11. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. Х., 1997.
    12. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. 2-е вид. К.: Атіка, 2002. 640 с.
    13. Криминалистика / Под ред. проф. И.Ф. Герасимова и проф. Л.Я. Драпкина. М., 1994.
    14. Криминалистика / Под ред. проф. Н.П. Яблокова. М., 1995.
    15. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Ю. Шепітька. 2-ге вид., переробл. і допов. К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. 728 с.
    16. Крылов И.Р. Криминалистическое учение о следах. М., 1976.
    17. Лисенко В. Особливості використання спеціальних знань // Вісник прокуратури. 2003. № 12. С. 109-115.
    18. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2003. 720 с.
    19. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К.: Каннон, А.С.К., 2001. 1104 с.
    20. Радянська криміналістика: Криміналістична техніка і слідча тактика / За заг. ред. проф. В.П. Колмакова. К., 1973.
    21. Руководство для следователей. М., 1997.
    22. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2 ч. Ч. 1. Харків: Консум, 2001. 528 с.
    23. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч. 2. X.: Консум, Основа, 1999. 416 с.
    24. Самойлов Г.А. Основы криминологического учения о навыках. М., 1968.
    25. Селиванов Н.А. Бидонов Л.Г. Типовые версии по делам об убийствах. М., 1989.
    26. Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. К.: Атіка, 2005. 496 с.
    27. Советская криминалистика: Методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред. проф. В.К. Лисиченко. К., 1983.
    28. Специализированный курс криминалистики / Под ред. проф. М.В.Салтевского. К., 1987.
    29. Тіньова економіка та організована злочинність / Під ред. В.А.Предборського. К., 1999.
    30. Українська Радянська Енциклопедія. К., 1980. Т. 3. С. 422.
    31. Федченко В. Груповий метод розслідування кримінальних справ // Право України. 2003. № 1. С. 51-57.
  • 1242. Кримінальна агресія
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    Література

    1. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. 366с.
    2. Александров Ю.В. Кримінологія : Курс лекцій - К.:МАУП, 2002-295с. ISBN 966-608-238-1/
    3. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. М.: росс. Право, 1992. 256с.
    4. Бандура А. Теория социального научения. - knigi.tr200.ru
    5. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография . Харьков: Гос. спец. изд-во «Основа», 2003.
    6. Баулін Ю.В.,Борисов В.І. та ін. Потерпілий від злочину(міждисциплінарне правове дослідження):монографія.-Х.: Кроссроуд, 2008-364с.
    7. Беца О.В. Соціальна адаптація осіб, звільнених від покарання:проблеми та шляхи їх вирішення - К.:Сфера-2003р-114с ISBN 966-7841-69-3
    8. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб: Питер, 2001. 352 с. - http://www.i-u.ru/biblio/archive/feyerbah_agressija/01.aspx
    9. Гилязев Ф.Г. Социально-психологические и уголовно-правовые черты вины. Уфа_1979г.
    10. Гилязев Ф.Г. Социально-психологические и уголовно-правовые черты вины. Уфа_1979г.
    11. Гитин В., Хигир Б. Анатомия криминала. Убийства. Изнасилования. Харьков: «Паритет», 1996.
    12. Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекцій.-Х.,Укр.юр.академія-1994р-40с.
    13. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя і здоровя особи: Навчальний посібник. Х.: НЮАУ, 1997. 52с.
    14. Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. Х.: Нове слово, 2004. 252с.
    15. Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. Х.: Новое слово, 2004. - 252с.
    16. Давидова О.В. Психологічна корекція соціальних установок засуджених із насильницькою спрямованістю особистості в процесі їх реалізації. Автореф. дис. канд. псих. наук -К.,-2002р-17с.
    17. Дарвинизм и философия. (Сборник статей). [Ред. коллегия: гроф. В.И.Колодяжный (глав. ред.) и др.] Киев, Изд-во Укр. акад. с.-х. наук, 1960. 127с.
    18. Денисова Т.А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз: Монографія. Запоріжжя: КПУ, 2007. 288с.
    19. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник . Київ: Атіка, 2001.
    20. Дроздов О.Ю., Скок М.А. “Проблеми агресивної поведінки особистості: навчальний посібник”. Чернігів:2000. 156с.
    21. Жариков В.Б. Звери в человеческом обличье…Криминальные очерки на материалах Запорожских судов и прокуратуры- Запорожье- Днепровский металлург-2004-222с ISBN 966-7748-62-6
    22. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практич. издание.:К. Юринком Интер-1999г-240с.
    23. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекцій.-Х.:Прапор, 1996-260с.ISBN 5-7766-0509-1.
    24. Зелінський А.Ф. Детермінація злочину: Навчальний посібник:Х.:1994р-50с.
    25. Игошев К.І. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. Горький.: 1974. 167с.
    26. Коваленко О.И.,Филонов В.П. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности-Донецк-1995г,-591с.
    27. Конрад З.Лоренц Кольцо царя Соломона(пер. с англ..Панова)-М.,-Знание-1970-220с.
    28. Конрад З.Лоренц Человек находит друга(пер. с англ..Гуровой)-М.:Мир-1971г-164с.
    29. Конрад Лоренц. Так называемое зло / А.И.Федоров (пер. с нем.); А.В.Гладких (ред. пер.). М.: Культурная революция, 2008. 616с.
    30. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина. (Посібник для підготовки до іспитів) / (За загальною редакцією Климента В.А.).- К.: Атіка, 2003. 288 с.
    31. Крэйхи Б. Социальная психология агрессии. - http://www.piter.com/attachment.php?barcode=978594723198&at=exc&n=0
    32. Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью. М.: Юристъ, 2003. Гл.2: Борьба с преступностью 352с.
    33. Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. - Л., Изд-во ЛГУ , 1967.
    34. Лановенко И.П., Светлов А.Я.и др. Наркотизм и преступность К.: Наукова думка-1994г-343с.ISBN 5-12-004347-X
    35. Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. К.: Атака, 2004. 304с.
    36. Литвак О.М. Злочинність в Україні:стан,тенденції,заходи протидії.(1992-1995)-Х.:1997р,-26с.
    37. Литвинов А.Н., Гавриш Т.С. Профилактика преступлений. От теории к практике. Научно-практическое пособие. М.: ИКФ «ЭКМОС», 2003г.
    38. Литвинов О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні: монографія.:Х-2008-446с.ISBN 978-966-610-171-9
    39. Лихолоб В.Г. и др. Криминология: учебник для слушателей и курсантов учебных заведений МВД Украины.:К.-Донецк-1997г-398с.
    40. Луняк М.О. Кримінологічна характеристика психології злочинця та профілактика насильницьких злочинів. Навчальний посібник. Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. 91с
    41. Метаиндивидуальное проявление агрессии у военнослужащих. - http://www.nauka-shop.com/mod/shop/productID/25827/
    42. Микитчик О.В. Філософія злочину-К.: 2006р-188с.
    43. Михайлов А.Е.Некорыстная насильственная преступность и ее предупреждение: К.,НВТ «Правник»-НАВСУ-1997-153с.
    44. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С.Яценко. К.: А.С.К., 2006. 848с. (Нормат. док. та комент.). С107.
    45. Особенности человеческой агрессии. - http://www.bestreferat.ru/referat-54602.html
    46. Піщенко Г.І. Попередження хуліганства( кримінально-правовий і кримінологічний аспекти)-К.:1999-19с.
    47. Поклад В.І.Вплив покарань на злочинність - Луганськ.:РЕВ ЛДУВС ім.. Е.О.Дідоренка, 2009.-192с. ISBN 978-966-2905-57-1
    48. Ривман Д.В.Криминальная виктимология СПб.: Питер, 2002. 304с.
    49. Рогачевський Л.А. Эмоции и преступления. Л.: Знание 1984р.
    50. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. М.: 1957р. 328с.
    51. Румянцева Т.Г. Агрессия: проблемы и поиски в западной философии и науке. М., 1991. - http://www.aquarun.ru/psih/agr/agr3.html
    52. Сафуанов Ф.С. Психология криминальной агресии. М.: Смысл, 2003. Гл.3:Психология криминальной агрессии. 300с.
    53. Сукиасян С. Г. Агресія: Природа людської агресивності. http://www.otrok.ru/teach/agress/agress17.htm
    54. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р.
    55. Фрейд З. Мы и смерть; по ту сторону принципа наслаждения. Танатология-наука о смерти.-СПб-1994-382с.
    56. Фрейд З. О сновидениях. «Я» и «ОНО»(пер. с нем.)-Х.: Фолио, 2007-256с. ISBN 966-03-3694-2
    57. Фрейд З.Вступ до психоаналізу:Лекції зі вступу до психоаналізу з новими висновками(П.Таращук, пер.з нім.)-К.:Основи-1998р-709с. ISBN 966-500-013-6
    58. Фрейд Зигмунд Введение в психоанализ: Лекции: [Пер. с нем.] / [Изд. подгот. М. Г.Ярошевский;АН СССР]. 2-е изд., стер. М.: Наука, 1991. 445с.
    59. Фром Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э.М. Телятникова (пер.); П.С.Гуревич, С.Я.Левит (науч. ред.). М.: ООО “Издательство АСТ - ЛТД”, 1998. 672с.
    60. Фром Эрих Анатомия человеческой деструктивности / Э.М. Телятникова (пер.); П.С.Гуревич, С.Я.Левит (науч. ред.). М.: ООО “Издательство АСТ - ЛТД”, 1998. 672с.
    61. Фромм Э. Бегство от свободы(пер. с англ.Швейника)-М.:Прогресс-1990г-271с.-ИСБН 5-01-001914-0
    62. Фромм Э. Душа человека(Сборник. Перевод)-М.:Республика-1992г-429с\Мыслители ХХ века\
    63. Холличер В. Человек и агрессия.(пер.с нем.Черновой)-М.,-Прогресс-1975г-132с
    64. Шакун В.І. Кримінологічна характеристика урбанізаційного впливу на особистість злочинця:Навч.практ.Посібник:К.-1996-20с.
    65. Шакун В.І. Особливості вчинення злочинів у великих містах: Навч.практ.посібн.-К.:1995р-18с
    66. Шаргородский М.Д. Прогноз и правовая наука “Правоведение” №1.1970. 85с.
    67. Юнг К. [Собрание сочинений]: Пер. с нем. М.:Канон;.- (История психологии в памятках / Н.Д.Саркитов (ред.)). 1996. 384с.
    68. Юнг Карл Густав О современных мифах: Сборник Трудов-М.,Практика-1994-251с.
  • 1243. Кримінальне покарання за грабіж
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    Покарання за злочин: частина 1 ст. 191 в якості покарання передбачає штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; частина 2 обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; частина З обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; частина 4 - позбавлення волі на строк від пяти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; частина 5 - позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

  • 1244. Кримінально-правова відповідальність за отримання хабара
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    Хоча закон (ч. З ст.370 КК) конкретно і не вказує на державні органи, до яких повинен звертатися хабародавець із заявою про дачу ним хабара для вирішення питання про звільнення його від кримінальної відповідальності, такими органами можуть бути лише органи, які компетентні розглядати такі заяви по суті. Це органи, що відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства мають право розслідувати справи про посадові злочини (статей 364-172 КК), у т.ч. хабарництво, а саме: прокуратура, органи внутрішніх справ, служби безпеки і податкової міліції. Згідно із законом вони, мають можливість здійснити належну перевірку заяви про дачу хабара, вжити відповідних заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності учасників акту дачі-одержання хабара, а при наявності для того підстав - звільнити від кримінальної відповідальності хабародавця, стосовно якого мало місце вимагання хабара або який добровільно заявив про дачу хабара до порушення кримінальної справи щодо нього. Оскільки суд позбавлений можливості безпосередньо здійснювати таку перевірку, то він не може бути включений до переліку державних органів, звернення до яких із заявою про дачу хабара є підставою для звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності. Деякі науковці і практики вважають, що особа, яка дала хабар, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності не лише тоді, коли особливо заявила про це відповідним органам, але і тоді, коли таке звернення мало місце з боку її родичів, членів сім'ї. На мій погляд, закон не дає підстав для такого висновку. Праві ті, хто вважає, що ч. З ст.370 КК йдеться про компроміс саме між особою, в діях якої є ознаки дачі хабара, і державою. Викладене дає можливість зробити висновок про те, що слідча і судова практика ще далекі від чіткого і правильного застосування кримінально-правової норми, яка передбачає звільнення від відповідальності за дачу хабара. Основних причин, помилок у застосуванні ч. З ст.370 КК кілька: * по-перше, відсутність однозначного і правильного розуміння умов звільнення від відповідальності хабародавця; * по-друге, недосконалість законодавчого формування положень цього інституту, * по третє, навіть за умови, що правоохоронними органами вдалося належним чином в рамках закону задокументувати протиправну поведінку «наших депутатів», проблематичними є притягнення його до встановленої законом відповідальності. Складності з притягненням депутата до юридичної відповідальності у свою чергу обумовлюється двома основними факторами. Першим - правовим є наявність передбаченої законом спеціальної процедури притягнення депутата до такої відповідальності (інститут так званої депутатської недоторканності). Другий політичний полягає в тому, що в умовах сучасної правової дійсності юридичному рішенню про відповідальності народного депутата України неодмінно передує політичне рішення. Це до речі, стосується також високопоставлених осіб у структурах виконавчої влади. Підтвердженням тому є факти притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів України, які мали місце в історії України з моменту проголошення її незалежності. Народних депутатів України, стосовно яких Генеральною прокуратурою України, порушувалося питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності (порушувалась кримінальна справа, вносилось подання до парламенту про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт тощо), попри усі їх політичні, ідеологічні інші відмінності об'єднувало одне на момент початку їх кримінального переслідування всі вони перебували в політичній опозиції до виконавчої влади, так чи інакше вступили в конфлікт з політичним керівництвом держави чи його оточенням.

  • 1245. Кримінально-правова характеристика вбивства з обтяжуючими обставинами
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

     

    1. Статистика ВСУ за 2009 р. і перше півріччя 2010 р. // http: // www.scourt.gov.ua /
    2. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
    3. Павленко Т.А. Концепція кримінально-правової охорони права людини на життя в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Павленко Тетяна Анатоліївна; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Л., 2008. 124 с.
    4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. 2-е вид., перероб. та доп. - К.: Декор, 2008. - 1428 с.
    5. Павленко Т.А. Злочини проти життя та здоровя особи у системі Особливої частини Кримінального кодексу України // Актуальні питання реформування правової системи України: III Міжнар. наук.-практ. конф. Луцьк, 23 черв. 2006 р.: У 2-х т. Луцьк: РВВ “Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. Т.2. С. 203206.
    6. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. 1196 с.
    7. Павленко Т.А. Щодо обєкта злочинів проти життя // Другі юридичні читання: Всеукр. наук. конф., Київ, 18 трав. 2005 р. К., 2005. С. 226229.
    8. Кримінальний кодекс України від 05.04. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
    9. Котюк І.І., Правові та морально-етичні аспекти евтаназії та її альтернатив / І.І. Котюк, А.В. Мусієнко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2002. № 2. С. 121-124.
    10. Павленко Т.А. Право людини і громадянина на життя і здоровя (кримінально-правовий аспект) / А.Т. Павленко // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. Одеської національної юридичної академії. О.: Фенікс, 2006. Вип. 28. С. 445447.
    11. Александров Ю.В. Кримінологія: Курс лекцій / Ю.В. Александров, А.П. Гель, Г.С. Семаков. К.: МАУП, 2002. 295 с.
    12. Іванов Ю.Ф. Кримінологія: навч. посіб. / Ю.Ф. Іванов., О.М. Джужа. - К.: вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. - 264 с.
    13. Даньшин І. Співвідношення кримінології і соціології / І. Даньшин // Вісник Академії правових наук України. - №2 (33)-3 (34). Х., 2003. С. 684-685.
    14. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів / І.М.Даньшин, В.В.Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; За ред. І.М. Даньшина. Х.: Право, 2003. 348 c.
    15. Зелінський А.Ф. Кримінологія: Навчальний посібник. / А.Ф. Зелінський. - X.: Рубікон, 2000. 240 с.
    16. Грищук В. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року / В. Грищук // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Правознавство. 2005. - № 161. С. 98-105.
    17. Короленко М.П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Короленко Микола Павлович; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. К., 2002. 130 с.
    18. Бочарников Д.М. Грушевський. Про історію створення та кримінальне право "Руської Правди" // Право України. 1996. №11. С.65-69.
    19. Білецький Л. «Руська Правда» й історія її тексту. / Л. Білецький. За ред. Ю. Книша Вінніпег.: ВУАН в Канаді, 1993. 166 с.
    20. Борисенок С. Карний зміст «потока» Руської Правди / С. Борисенок // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права УАН. - 1925. - № 1. - С. 6-31.
    21. Захарченко П.П. Історія держави та права України: Навч. посіб. для дист. навч. / П.П. Захарченко. К.: Університет „Україна", 2005. 208 с.
    22. Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002. - 2003. - Ч. 2. - 224 с.
    23. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / А.С. Чайковський, О.Л. Копиленко та інші. - К.: Юрінком інтер, 2003. - 656с.
    24. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743р. / Упор. та автор нарису К.А. Вислобоков; відп. ред. Ю.С. Шемшученко; НАН України та ін. К., 1997. 268c.
    25. Солодкин И.И. Очерки по истории русского уголовного права (первая четверть XIX в.) / И. И. Солодкин. Л., 1961. 398 с.
    26. Остроумов С.С. Преступность и ее причины в дореволюционной России / С.С. Остроумов. - М., 1980. 422 с.
    27. Бабій Б.М. Українська радянська держава в період відбудови народного господарства (1921 - 1925) / Б.М. Бабій. - К., 1961.- 312 c.
    28. Российское законодательство Х-ХХ веков: В 9 т. М.: Юрид. л-ра,1985. Т.7. 349 c.
    29. Кузьминець О. Історія держави і права України / О. Кузьминець, В. Калиновський, П. Дігтяр. К.: Україна, 2000. 429 с.
    30. Кримінальний кодекс України вiд 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1961.- № 2. Ст. 14.
    31. Вопросы уголовного права и процесса в практике Верховных Судов СССР и РСФСР. 1938-1978г.г. М.: Юрид. лит-ра. 1980. 244 c.
    32. Борьба с преступностью в Украинской ССР / Автор очерка и состав, сб. док. юрид. наук, проф. П.П. Михайленко. К., 1966. Т. 1. 19171925 гг. 831 с.
    33. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: навч. посіб. / М.Й. Коржанський. Вид.3-тє, доповн. та переробл. К.: Атіка, 2007. - 592 с.
    34. Навроцький В.О. Склад злочину і його роль у процесі кримінально-правової кваліфікації / В.О. Навроцький // Правничий часопис Донецьк. ун-ту. 2000. - № 1. - С. 47-51.
    35. Кримінальне право України: Особлива частина : Підручник / Ред. М.І. Мельник, В.А. Клименко. - К.: Юридична думка, 2004. - 656 с.
    36. Короленко М.П. Обєкт злочинів проти життя людини // М.П. Короленко. Економіка, фінанси, право К, 2001. - № 4. С.29-31
    37. Коржанський М.Й. Обєкт і предмет злочину / М.Й. Коржанський. Дніпропетровськ, 2005. 252 с.
    38. Науково - практичний коментар Кримінального кодексу України. / Ред. М.Л. Мельника, М.І. Хавронюка. 3-те вид. перероблене та доповнене - К.: Атіка, 2003. 1126 c.
    39. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і доп. К.: Юрінком Інтер, 2005. 544 с
    40. Мамчур В.М. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Мамчур Віталій Миколайович; Київ. нац.. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2002. 97 с.
    41. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Атіка, 2004. - 488 с.
    42. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини: навч. посіб. / В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, В.К. Гіжевський. -К.: Істина, 2005. 542 c.
    43. Нікулін С.І. Кримінальне право. Заг. част. / С.І Нікулін, Г.В. Чеботарьова К., 2004. 594 с.
    44. Вереша Р.В. Кримінальне право України. Загальна частина / Р.В. Вереша, І.К. Туркевич. К.: Центр учбової літератури, 2007. - 208 с.
    45. Іванов Ю.Ф. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц / Ю.Ф. Іванов. - К.: КНЕУ, 2003. - 354с.
    46. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 р., № 2 // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 1 (35).
    47. Ігнатов О. Насильство як спосіб вчинення злочину: поняття та сутність / О. Ігнатов // ФП. 2010. - № 3. С. 144-151.
    48. Смілянський Я. Особлива жорстокість як кваліфікуюча ознака умисного вбивства / Я. Смілянський // ФП. - 2009. - № 3. С. 591-596.
    49. Константинов П.Ю. Влияние жестокости преступного поведения на квалификацию убийства: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Константинов Павел Юрьевич. М., 2003. 185 с.
    50. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. К.: А.С.К., 2005. - 848 с.
    51. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений) / Л.М. Балабанова. - Д.: Сталкер, 1998. 150 c.
    52. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: Підручник / В.С. Медведєв. К.: Атіка, 2004. 368 с.
    53. Грищук В.К. Вбивство через необережність за Кримінальним кодексом України 2001 року / В.К. Грищук // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія ПРАВО. 2002. Вип. 1. С. 147153.
    54. Шевчук А.В. Подвійна форма вини за кримінальним законодавством України / А.В. Шевчук //Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Правознавство. -2004. - № 273. С. 21-28.
    55. БережнийС.Д. Відповідальність за умисне вбивство з корисливих мотивів за кримінальним законодавством України: дис. ... канд. юрид наук: 12.00.08 /С.Д. Бережний; КНУТШ. К., 2009. 82 с.
    56. Костенко М. В. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Костенко Марина Володимирівна; Нац. юр. акад. України ім. Ярослава Мудрого. Х., 2003. 113 с.
    57. Короленко М.П. Співучасть в умисних вбивствах та її вплив на кваліфікацію / М.П. Короленко // Правова держава. 2001. №3. С. 74-80.
  • 1246. Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    З метою однакового і правильного застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід дотримуватися наступного: Судам необхідно виходити з того, що кримінальна відповідальність за ст. 212 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (далі - КК) настає за умисне ухилення від сплати лише тих податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які встановлені Законом від 25 червня 1991 р. N 1251-XII (1251-12) "Про систему оподаткування" (далі - Закон N 1251-XII) і введені в установленому законом порядку. Оскільки Законом N 1251-XII передбачено загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі, які підлягають сплаті до відповідних бюджетів та державних цільових фондів, кримінально караним визнається ухилення від сплати як загальнодержавних, так і місцевих податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Звернути увагу судів на те, що згідно із Законом N 1251-XII ставки, механізм справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть установлюватись або змінюватися іншими законами, крім тих, які стосуються оподаткування. Також слід враховувати й те, що ч. 2 ст. 1 цього Закону органам місцевої влади та самоврядування надано право встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Зміни щодо пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та механізму їх сплати, внесені до законів про оподаткування в установленому порядку, тобто не пізніше ніж за шість місяців до нового бюджетного року, набирають чинності з його початку. Відповідальність за ст. 212 КК може наставати лише за сукупності обов'язкових умов, коли: не сплачені податки, збори, інші обов'язкові платежі входять у систему оподаткування і введені в установленому законом порядку; об'єкт оподаткування передбачений відповідним законом; платник податку, збору, іншого обов'язкового платежу визначений як такий відповідним законом; механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), їх ставки та пільги щодо оподаткування визначені законами про оподаткування. За змістом ст. 212 КК відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Мотив для кваліфікації останнього значення не має. Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину. Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо. Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати зазначених платежів, а не сплатила їх з інших причин, може бути притягнута лише до встановленої законом відповідальності за порушення податкового законодавства, пов'язані з обчисленням і сплатою цих платежів. Відповідно до законодавства з питань оподаткування зазначене діяння є фінансовим (податковим) правопорушенням, відповідальність за яке може наставати, зокрема, за підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) - у разі, коли несплата пов'язана з неподанням платником податкової декларації у визначені законом строки, або ж за п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону від 4 грудня 1990 р. N 509-XII ( 509-12 ) "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон N 509-XII) - якщо несплата зумовлена відсутністю податкового обліку, веденням його з порушенням установленого порядку, неподанням чи несвоєчасним поданням платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та іншими порушеннями податкового законодавства, відповідальність за які передбачена цим пунктом зазначеної статті Закону N 509-XII. Якщо податкова декларація була подана, а податки не сплачені своєчасно через відсутність коштів на рахунку платника, то ці обов'язкові платежі вважаються податковим боргом (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням штрафних санкцій (штрафу) та пені згідно із Законом N 2181-III ( 2181-14 ). Судам потрібно мати на увазі, що платник податку, активи якого не перебувають у податковій заставі, не несе кримінальної відповідальності за умисне несвоєчасне виконання податкових зобов'язань за відсутності умислу на ухилення від сплати податку, оскільки згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) платники податків самостійно визначають черговість і форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. При цьому слід враховувати, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Кримінальна відповідальність за ст. 212 КК за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів настає в разі, коли ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних, великих чи особливо великих розмірах (які відповідно в 1000, 3000, 5000 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян). Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вчинене у зв'язку з одержанням пільг щодо них шляхом надання державним органам завідомо неправдивої інформації, якщо розмір несплачених податків дорівнює чи перевищує 500, але менше 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 222 КК, а якщо він у 5000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, дії винного мають кваліфікуватися за ч. 3 ст. 212 КК та ч. 1 ст. 222 КК (якщо пільги щодо податків одержані шляхом надання податковим органам зазначеними у ст. 222 КК особами завідомо недостовірної інформації). Потрібно мати на увазі, що передбачений ст. 212 КК злочин слід кваліфікувати як вчинений у значних, великих чи особливо великих розмірах, коли сума, що фактично не надійшла до бюджетів чи державних цільових фондів, утворилася внаслідок несплати як одного податку, збору, іншого обов'язкового платежу, так і різних їх видів у розмірах, передбачених приміткою до зазначеної статті. При кваліфікації такого злочину, вчиненого починаючи з 1 січня 2004 р., необхідно виходити з того, що сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян згідно з п. 22.5 ст. 22 Закону N 889-IV ( 889-15 ) дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 того ж Закону. При визначенні розміру коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів внаслідок ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, не потрібно враховувати нараховані чи сплачені у зв'язку з цим штрафи й пеню. Чинним законодавством передбачена можливість надання платникам податків ряду пільг. Надання платником податків завідомо неправдивої інформації про наявність пільг з оподаткування чи з метою їх одержання за відсутності відповідних підстав слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 222 КК ( 2341-14 ). У тому ж разі, коли такі пільги були надані платнику на законних підставах, але на час подання декларації право на них було втрачено, дії особи, яка це приховала, необхідно кваліфікувати за відповідною частиною _оз. 212 КК ( 2341-14 ) як ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів.

  • 1247. Крупнейшие кредитные рынки (США, Япония, Великобритания, ФРГ, Франция) в системе мирового рынка кредитных и финансовых ресурсов
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    С практической точки зрения необходимость подобных исследований объясняется, с одной стороны, существованием у любой страны мира потребности в привлечении финансовых ресурсов из-за рубежа для развития национальной экономики и необходимостью удовлетворять эту потребность максимально эффективно, по возможности минимизируя расходы, связанные с заимствованием средств. Причем это актуально и для отдельных банков, стремящихся к активному развитию собственного бизнеса и участию в международных финансовых операциях. С другой стороны, возрастание нестабильности мировой экономики и рост числа кризисов в финансово-экономической сфере, особенно системных банковских кризисов, которые в настоящее время охватывают не только отдельные страны, но и регионы мира, требует от государств разработки и принятия мер, направленных на предотвращение и ликвидацию их последствий. Указанные меры должны приниматься с учетом возросшего влияния международного движения ссудных капиталов на национальные финансовые рынки. Изучение особенностей функционирования и развития международного рынка кредитов в условиях глобализации мировой экономики позволит более адекватно оценивать причины, характер протекания и возможные последствия возникающих кризисов.

  • 1248. Крупные сделки хозяйственных обществ
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    По этому поводу Ломакин отмечает, что «только при рассмотрении конкретного дела суд может ответить на вопрос, следует ли определенные сделки считать взаимосвязанными или нет». Алиева этот момент подчеркивает, следующим: «Пока на законодательном уровне не будет закреплено содержание понятия «взаимосвязанных сделок», или критерии их определения, судам придется в каждом случаи рассматривать совукупность всех обстоятельств( предмет сделки, существенные условия, совершение их одним и тем же контрагентом и т.д.). Ломакин добавляет, что взаимосвязанность сделок может вытекать и тогда, когда сделка совершается с несколькими лица. Шихвердиев и Бисманов., например дают такое определение взаимосвязанных сделок. «Под ними следует понимать совершенные тем или иным способом (участие в создании предприятия, заем, кредит, поручительство, оказание услуг)». По этому поводу имеется соответствующая судебная практика. Арбитражный суд не признал недействительными сделки по отчуждению имущества ОАО "Гагарин-Лада", так как не нашел в них взаимосвязанности по тому основанию, что цель заключения каждого из оспариваемых договоров была обусловлена разными обстоятельствами, возникшими в разное время, по разным причинам и с разными юридическими лицами, что исключает их взаимосвязанность. Как указывается в Постановлении Президиума ВАС РФ от 27 августа 2002г., нельзя признать обоснованным довод апелляционной инстанции о том, что факт отчуждения имущества разным юридическим лицам свидетельствует об отсутствии взаимосвязанности в совершении сделок: по оспариваемым сделкам все имущество в конечном счете оказалось в собственности одного лица - ООО "Элис-Гранд.

  • 1249. Крушение Второй Империи и становление Третьей Республики во Франции
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    Третья республика означала установление господства буржуазии в чистом виде после почти вековой борьбы за власть между буржуазией и дворянством. Результаты этой борьбы, в которую оказались вовлеченными широкие народные массы, каждый раз получали юридическое выражение в соответствующих декларациях, конституциях и хартиях и практическое воплощение в разнообразных государственных формах. История установления и функционирования институтов Третьей республики в этом отношении является одной из наиболее интересных и показательных. Острота классовой борьбы достигла в начале семидесятых годов наивысшей точки. Парижская Коммуна 1871 года означала безуспешную попытку кардинального социально-политического переворота и формирования нового государственного строя. Впрочем, этот, хотя и краткий, но весьма важный момент в истории французского государства оказывало значительное и даже в определённые моменты определяющее влияние на развитие событий в стране. Однако наибольший интерес представляли не сами эти события, а то, каким именно образом реагировала на них французская политическая элита, волей судьбы (и прежде всего революционных парижан) оказавшаяся у власти. Уникальность ситуации во Франции в семидесятые годы XIX в. выразилась в том, что на политической арене оказались одновременно представленными все противоборствующие политические силы - от крайне левых до крайне правых сил; в политический процесс на первых порах оказались вовлечены массы населения, страна испытывала иностранное нашествие. Эти обстоятельства, будучи наложенными на богатую революционную и конституционную историю Франции, определили, в конечном счёте, тот государственный строй.

  • 1250. Культура и этика государственного управления
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    Важнейшая предпосылка выравнивания - способность демократического государства выступать структурой и механизмом общественного самоуправления. В прямую связь с этим феноменом встает формирование ряда управленческих субкультур на основе организационно-правового обеспечения процесса децентрализации и деконцентрации государственной власти. Благодаря действию в масштабах Российской Федерации ее субъектов, наконец, местных сообществ компетенционного и субсидиарного принципов закладываются предпосылки формирования субкультур взаимных прав, обязанностей и ответственности Федерации и каждой ее составной части. В основе этих субкультур - "связанность и взаимодействие сторон-субъектов общественной деятельности", "обеспечение в этом взаимодействии свободы и интересов соответствующих сторон", "гарантированность взаимодействия посредством общественных институтов либо лиц, обладающих авторитетом и властными полномочиями". Все вместе взятое, предопределяет такое позиционное ранжирование культуры государственного управления и местного самоуправления, при котором их уровень непосредственно зависит от управленческой культуры граждан. Потенциал последней существенно повышает то, что при демократии гражданское общество - не только объект управления, но и субъект самоуправления. Связующим звеном между гражданской культурой и культурой государственного управления, одновременно - подвидом той и другой, становится культура местного самоуправления. Ее вызревание в современной России зависит, во-первых, от эволюции последнего в качестве децентрализованного, организационно обособленного компонента государственного механизма, функционирующего в соответствии с государственными социальными стандартами и общим политическим курсом государства. Во-вторых, от способности персонала муниципальной службы гармонично сочетать в своей деятельности опору на поныне конструктивные этнокультурные традиции местных сообществ при равнении на общегосударственные и мировые достижения в инновационном развитии.

  • 1251. Культурная дипломатия России
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    Культурные связи могут и должны быть фактором противодействия попыткам возвести новые разделительные линии между народами и государствами, нейтрализации антироссийских стереотипов. Должны быть направлены на создание атмосферы наибольшего благоприятствования для развития всей палитры межгосударственных отношений. В определенном смысле это защитительная функция, введенная с учетом реального положения, когда недружественные России силы продолжают пропагандистскую войну против нее, пытаются повлиять на ее внутреннее развитие, используя, в том числе, инструменты культурной дипломатии. При этом применяются и такие методы, как ограничения использования русского языка в своих странах даже в тех случаях, когда русский язык является родным для значительной части населения [10]. Основу связей в области культуры составляют организуемые при государственной поддержке или на коммерческой базе артистические и художественные обмены в их традиционных формах гастрольно-концертной деятельности. Высокий авторитет и уникальность отечественной исполнительской школы обеспечивают стабильный международный спрос на выступления российских мастеров. Их концерты проходят при переполненных залах и имеют высочайший международный рейтинг. Они работают с известнейшими концертными агентствами и уже особо не зависят от поддержки государства. На российских исполнителей работает их высокий авторитет, они же работают на авторитет России. Особое внимание уделяется молодым исполнителям. Важную роль здесь играют такие международные музыкальные конкурсы, как конкурс имени Чайковского, имени Рахманинова, конкурс юных пианистов имени Шопена, вокалистов имени Глинки и др.; а также деятельность таких спонсорских организаций, как "Новые имена", отбирающих и продвигающих талантливых молодых исполнителей с самого юного возраста [4; стр. 62]. В этом им активно помогают Министерство культуры России, МИД и его загранпредставительства, организующие концерты молодых исполнителей, в том числе и в помещениях посольств. Надо признать, что индивидуальная концертная деятельность получает сегодня более широкое распространение, чем гастроли крупных творческих коллективов, театров, оркестров, хоровых и танцевальных ансамблей. Такие гастроли стоят огромных денег, и государство не часто проявляет готовность выделять такие средства.

  • 1252. Купівля-продаж житла
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    За загальним правилом повну цивільну дієздатність мають особи які досягли вісімнадцятирічного віку, тобто є повнолітніми, і яка поширюється на усі цивільні права та обов'язки. Однак, власником будинку чи квартири може бути і неповнолітня особа, яка має неповну дієздатність, і навіть малолітня особа, наділена лише частковою дієздатністю. Стосовно неповнолітніх осіб, то вони можуть набути повну цивільну дієздатність і до вісімнадцяти років. Якщо особа, що досягла шіснадцятирічного віку, бажає зареєструватися як підприємець, і на це є згода батьків, то така особа набуває повної дієздатності після реєстрації її як підприємця у відповідних органах. Після цього, якщо неповнолітня особа-підприємець є власником житла, і бажає його продати, згода батьків на таку угоду не потрібна. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матірю або батьком дитини. Оскільки малолітні особи та неповнолітні особи, які не набули повної дієздатності, відносно укладання угод з нерухомістю, в тому числі щодо купівлі-продажу житла, не наділені повною цивільною дієздатністю, продавцями житла виступають їхні батьки, усиновителі, опікуни чи піклувальники. При цьому обов'язковим є наявність дозволу органу опіки та піклування на таке відчуження.

  • 1253. Купля продажа в кредит и посредством лизинга в Республике Молдова
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    Купля-продажа - один из важнейших институтов гражданского права. Известная история правового регулирования этого договора насчитывает почти четыре тысячи лет. Договор купли-продажи регулируется нормами гражданского, земельного, коммерческого и международного частного права. В процессе многовекового развития правовых систем происходил своеобразный естественный отбор норм о купле-продаже. Случайные и неудачные положения с течением времени отсеивались, уступая свое место более качественным, тем самым повышая уровень юридической техники. Уже в классическом римском праве складывается в качестве консенсуального контракта emptio et venditio, под которым понимался договор, посредством которого одна сторона продавец (venditor) обязуется предоставить другой стороне покупателю (emptor) вещь, товар (merx), а другая сторона покупатель обязуется уплатить продавцу за указанную вещь определенную денежную сумму (premium). Договор купли-продажи опосредует переход имущества от одних товаровладельцев к другим, наиболее полно выражая традиционные виды товарообмена. В новых условиях хозяйствования сфера применения данного договора существенно расширилась за счет пополнения экономического оборота новыми видами имущества. Сегодня купля-продажа это самый распространенный договор гражданского права. Особое значение данного института заключается в том, что в нем содержится в наиболее чистом виде перемещение материальных благ в товарной сфере. Это обуславливает гибкое и широкое применение купли-продажи в современном праве.

  • 1254. Купля-продажа жилья
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    И Гражданским кодексом, и федеральным законом от 21.07.97 № 122-ФЗ «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним» (далее Закон о государственной регистрации прав) устанавливаются два вида регистрации: регистрация прав и регистрация сделок, причем регистрации подлежат не все права на недвижимость и не все сделки с нею. Важным также является то, что в учреждениях юстиции производится регистрация не объектов недвижимости (учет и регистрацию жилого фонда продолжают осуществлять организации БТИ, а земельных участковземельные комитеты), не документов на недвижимость, не физических и юридических лиц, которые приобрели недвижимость, а именно прав на недвижимость и сделок с ней. Это разные понятия, не совсем привычные в сложившейся системе отношений но поводу недвижимости. В соответствии с федеральным законом от 21.07.97. № 122-ФЗ «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним» подлежат регистрации права на:

    1. жилые дома и их части (ст. 558 ГК РФ), жилые дома с жилыми и нежилыми помещениями, (ст. 1 закона РФ «Об основах федеральной жилищной политики», ст. 1 федерального закона «О товариществах собственников жилья»); жилые дома на дачных участках с правом регистрации проживания в нем (ст. 1 федерального закона от 15 апреля 1998г. № 66-ФЗ «О садоводческих, огороднических и дачных некоммерческих объединениях граждан»);
    2. квартиры, их части (ст. 289, 558 ГК РФ), служебные жилые помещения, иные жилые помещения и жилых домах и других строениях, пригодные для постоянного и временного проживания (ст. 1 закона РФ «Об основах федеральной жилищной политики»);
    3. комнаты (ст. 9 федерального закона «О товариществах собственников жилья», ст. 5 федерального закона от 16 июля 1998 г. №102-ФЗ «Об ипотеке (залоге недвижимости)»);
    4. жилые строения без нрава регистрации проживания в них и хозяйственные строения и сооружения на садовых участках; некапитальные жилые строения и хозяйственные строения и сооружения на огородных участках (ст. 1 федерального закона «О садоводческих, огороднических и дачных некоммерческих объединениях граждан»);
  • 1255. Курс на обновление, основные тенденции развития в Казахстане
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    Накапливавшееся недовольство людей ходом перестройки, медлительностью проводившихся реформ проявилось в выступлении на октябрьском (1987 г.) пленуме ЦК КПСС первого секретаря Московского горкома партии, кандидата в члены Политбюро ЦК КПСС Б.Н.Ельцина. Но привыкшие к единомыслию члены ЦК КПСС восприняли, в общем-то правильное, выступление Б.Н.Ельцина как «удар в спину перестройки». Стенограмма Пленума, как и в прежние годы, была «засекречена». Источником информации для советских людей стали радиоголоса, а также многочисленные слухи. Выступление Б.Н.Ельцина после настойчивых требований коммунистов и беспартийных было в полном объеме напечатано лишь весной 1988 года. На примете с Б.Ельциным было четко показано, что будет с руководителем любого ранга, если он хоть на минуту усомниться в «правильности и непогрешимости избранного курса».Следующая попытка анализа социально-экономической системы общества была предпринята на XIX партконференции, состоявшейся летом 1988 года. В решениях партийной конференции было подчеркнуто, что социализм должен рассматривать как общественный строй, при котором «всестороннее развитие личности выступает условием, средством и самоцелью развития производства». Но, пожалуй, самым важным явилось признание того факта, что преобразование в социально-экономической жизни невозможно осуществить без реформы политической системы. Универсальными средствами включения народа в активный политический процесс объявлялись демократизация и гласность, борьба с бюрократизмом, проведение правовой реформы и осуществление принципов социальной справедливости.

  • 1256. Курсы валют. Виды денег
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство
  • 1257. Латентна злочинність
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    Як відомо, одним із способів приблизного встановлення ступеня латентності того чи іншого виду злочинів є контроль даних правоохоронних органів шляхом їх зіставлення з медичною та іншої статистикою щодо спричинення шкоди здоровю, кількості насильницьких смертей та смертей з невстановленої причини, зникнення безвісти людей тощо. З метою встановлення рівня латентності зґвалтувань, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням без парадного стану потерпілої особи, вченими було зроблене порівняльне зіставлення відомостей щодо абсолютної кількості зареєстрованих зґвалтувань, вчинених на території АР Крим та відповідної кількості звернень громадян (підтверджених проведеннями судово-медичними експертизами), зареєстрованих в Бюро судово-медичних експертиз АР Крим, за період 1996 2005 рр. Різниці між цими показниками становить 83,5%. При цьому, кількість звернень, зареєстрованих у Кримському Бюро СМЕ, становить 3992, кількість злочинів, зареєстрованих в УОІ ГУ МВС в АР Крим 6577, абсолютна різниця 335. Як можна стверджувати з наведених вище даних, у середньому 80% зґвалтувань залишаються латентними.

  • 1258. Легкомыслие как институт уголовного права
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституция Российской Федерации. Принята всенародным голосованием 12 декабря 1993 года // Российская газета № 197 от 25.12.1993 г. (в ред. от 30.12.2008 г.).
    2. Уголовный кодекс Российской Федерации №63-ФЗ от 13.06.1996 г. // Российская газета №113-115 от 18-20.06.1996г. (в ред. от 14.03.2009 г.)
    3. Векленко С.В. Понятие, сущность, содержание и формы вины в уголовном праве. Омск: Омская академия МВД России, 2002. 191 с.
    4. Гончаренко С.В. Преступная небрежность. Уголовно-правовой и криминологический аспекты: Автореф.дис… канд.юрид.наук.- Киев, 1990. - 20 с.
    5. Евлоев Н.Д. Уголовно-правовые аспекты ответственности за неосторожность. Монография. Краснодар: КЮИ, 2002. 233 с.
    6. Иванов И.С. Институт вины в налоговом праве: теория и практика. М.: Проспект, 2009. 214 с.
    7. Иванов И.С. К вопросу соотношения форм вины и их основных признаков // Российский следователь. 2005. - №11. С.18-24.
    8. Иванов Н.Г. Умысел в уголовном праве России // Российская юстиция. - 1995. - № 12. - С.16-18.
    9. Квашис В.Е. Преступная неосторожность: (Социально-правовые и криминологические проблемы). Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1986. 189 с.
    10. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. А.А.Чекалин; под ред. В.Т.Томина, В.В.Сверчкова. - 3-е изд., перераб. и доп. М.: Юрайт-Издат, 2006. 1227 с.
    11. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. В.И. Радченко, А.С. Михлина. СПб: Питер, 2007. 780 с.
    12. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. В.М.Лебедев. - 6-е изд., испр и доп. - М.: Юрайт, 2007. 974 с.
    13. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: (постатейный) / В.К.Дуюнов и др., отв. ред. Л.Л.Кругликов. М.: Волтерс Клувер, 2005. 1080 с.
    14. Лунев В.В. Предпосылки объективного вменения и принцип виновной ответственности // Государство и право. - 1992. - № 9. - С. 54-62.
    15. Лунеев В.В. Субъективное вменение. М.: Спарк, 2000. 71 с.
    16. Наумов А.В. Практика применения Уголовного кодекса Российской Федерации: комментарий судебной практики и доктринальное толкование. М.: Волтерс Клувер, 2005. 926 с.
    17. Питецкий В. К вопросу о степени вины в уголовном праве // Уголовное право. - 2006. - №3. - С.41-45.
    18. Питецкий В. Сужение понятия косвенного умысла влечет ужесточение уголовной репрессии // Российская юстиция. - 1999. - № 5. С.49-50.
    19. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве: учеб.пос. - М.: Изд-во ВЮЗИ, 1980. 91 с.
    20. Рарог А.И. Проблемы субъективной стороны преступления. - М.: Изд-во МЮИ, 1991. 104 с.
    21. Скляров С. Некоторые проблемы законодательной регламентации неосторожной формы вины // Уголовное право. - 2004. - №2. - С.59-61.
    22. Тихонов К.Ф. Субъективная сторона преступления. Саратов, 1967. 123с.
    23. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть: уч. / Под ред. Л.В.Иногамовой-Хегай, А.И.Рарога, А.И.Чучаева. М.: ИНФРА-М: КОНАКТ, 2005. 553 с.
    24. Язовских Ю.А. Проблемы вменения в российском уголовном праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Екатеринбург, 1998. 26 с.
  • 1259. Лжепредпринимательство как общественно опасное деяние
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

    Специальная литература и материалы периодической печати

    1. Анашкин Г.З. Об основных направлениях исследования проблем совершенствования уголовно-правовой охраны экономической системы СССР // Уголовно-правовая охрана экономической системы СССР. М. Юрлитиздат. 1987.
    2. Борисов А. «Черный нал» // Юридический бюллетень предпринимателя. 1997. № 2.
    3. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество. М. Юридическая литература. 1971.
    4. Власть и бизнес: взаимная ответственность. Комментарий к законодательству (постатейный) / Под ред. Жуйкова В.М., Ренова Э.Н. М. Контракт. 2004.
    5. Волженкин В.В. Экономические преступления. СПб. 1999.
    6. Волженкин Б.В. Мошенничество. СПб. 1998.
    7. Волобуев А. Фиктивное предпринимательство как способ сокрытия тяжких экономических преступлений // Российская юстиция. 2001. № 6.
    8. Гаухман Л. Соотношение крупного размера и крупного ущерба по УК РФ // Законность. 2001. № 1.
    9. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений (понятие, значение и правила): Лекция. М. 1991.
    10. Гельфер A.M. Объект преступления // Советское уголовное право: Общая часть. Вып. 5. М. Наука. 1960.
    11. Гладких Р.Б. Криминологическая характеристика и предупреждение преступлений, совершаемых организованными группами в сфере малого предпринимательства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. М. 2000.
    12. Горелов А.П. Недостатки уголовно-правового регулирования предпринимательской деятельности // Законо-дательство и экономика. 2003. № 12.
    13. Горелов А.П. Уголовно-правовая охрана отношений в сфере предпринимательства // Российский следователь. 2004. № 6.
    14. Гусева Т.А., Ларина Н.В. Индивидуальный предприниматель: от регистрации до прекращения деятельности (издание второе, стереотипное) М. Юстицинформ. 2005.
    15. Дамаскин О. Экономическая преступность и коррупция // Законность. 1996. № 6.
    16. Долгова А.И. Криминологический прогноз начала ХХI века. М., Новый юристъ.2005.
    17. Досюкова Т. В. Уголовная ответственность за лжепредпринимательство: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. М. 1997
    18. Досюкова Т.В. Уголовно-правовые особенности форм соучастия в преступлениях в сфере экономической деятельности // Современное право. 2005. № 3.
    19. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. М. Юрлитиздат. 1948.
    20. Дьячков А. Борьбе с мошенничеством в предпринимательстве необходим новый уголовный закон // Уголовное право. 1999. № 4.
    21. Егоршин В.М. Экономическая преступность и экономическая безопасность современной России (теоретико-криминологический анализ): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. СПб. 2000.
    22. Жовнир С. Является ли лжепредпринимательство преступлением против порядка осуществления предпринимательской деятельности? // Уголовное право. 2002. № 3.
    23. Зубанов В.Г., Кандасов К.А. Некоторые вопросы практики назначения и производства ревизий и документальных проверок по уголовным делам о преступлениях в сфере экономики // Актуальные проблемы квалификации и расследования преступлений в сфере экономики: Материалы Всероссийской научно-практической конференции. 23-24 мая 2001 г. Самара. 2001.
    24. Иногамова - Хегай Л.В. О совершенствовании уголовно-правовых норм об ответственности за преступления в сфере экономической деятельности // Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. М. Проспект. 2001.
    25. Иногамова - Хегай Л. В., Жовнир С. А. Субъективная сторона лжепредпринимательства // Уголовное право. 2001. № 4.
    26. Каган М. С. Человеческая деятельность. М. Юрлитиздат. 1972.
    27. Карпович О.Г. Анализ актуальных проблем противодействия законной предпринимательской деятельности в уголовном законодательстве некоторых европейских государств // Внешнеторговое право. 2005. № 2.
    28. Карпович О.Г. Предпринимательская деятельность как объект уголовно-правовой охраны. // Российский сле-дователь. 2003. № 3.
    29. Карпович О.Г. Уголовная ответственность за незаконную предпринимательскую деятельность // Юрист. 2003. № 2.
    30. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Лебедева В.М., Скуратова Ю.И. М. Инфра-М-Норма. 2002.
    31. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части 2 (постатейный) / Отв. ред. Садиков О.Н. М. Норма. 1996.
    32. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. М. Юрлитиздат. 1980
    33. Кострова М. Оценочная лексика в уголовном законе: проблемы теории и практики // Уголовное право. 2001. № 2.
    34. Кострова М. Крупный размер и крупный ущерб по УК РФ: языковой аспект // Законность. 2001. № 10.
    35. Котин В. Ответственность за лжепредпринимательство // Законность. 1997. .№ 6.
    36. Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. М. Инфра. 1997.
    37. Кудрявцев В.Н. Общая теории квалификации преступлений. М. Норма. 1994.
    38. Кушниренко С. П. Способ совершения мошенничества с использованием лжепредприятия // Современные проблемы уголовного права, уголовного процесса, криминалистики и прокурорского надзора. СПб., 2002.
    39. Ларьков А. Н., Кривенко Т.Д., Куранова Э. Д. Расследование новых видов экономических преступлений. М. Бек. 1995.
    40. Лимонов В. Отграничение мошенничества от смежных составов // Законность. 1998. № 3.
    41. Лопашенко Н.А. Вопросы квалификации преступлений в сфере экономической деятельности. Саратов. 1997.
    42. Лопашенко Н.А. Преступления в сфере экономической деятельности: понятие, система, проблемы квалификации и наказания. Саратов. 1997.
    43. Лопашенко Н.А. Преступления в сфере экономической деятельности: Комментарий к главе 22 УК. Ростов н/Д. 1999.
    44. Лопашенко Н.А. О некоторых проблемах законодательной регламентации и квалификации преступлений в сфере экономической деятельности // Актуальные проблемы квалификации и расследования преступлений в сфере экономики. Самара. 2001.
    45. Лопашенко А. Еще раз об оценочных категориях в законодательных формулировках преступлений в сфере экономической деятельности // Уголовное право. 2002. № 3.
    46. Любичева С.Ф. Борьба с экономической преступностью // Юридический бюллетень предпринимателя. 1997. № 2.
    47. Ляпунов Ю.И. Экономическая система СССР как интегрированный объект уголовно-правовой охраны// Уголовно-правовая охрана экономической системы СССР. М. Юрлитиздат. 1987.
    48. Мазур С. Особенности квалификации отдельных преступлений в сфере экономики // Российская юстиция. 2003. № 4.
    49. Мартемьянов B.C. Хозяйственное право. Т. 1. М. Бек. 1994.
    50. Моисеев М. Предпринимательская деятельность граждан: понятие и конститутивные признаки // Хозяйство и право. 1997. № 3.
    51. Москаленко И.В. Проблемы дефинитивного оформления социально вредных явлений в сфере экономических отношений // Законодательство и экономика. 2004. № 12.
    52. Мурадов Э.С. Вопросы субъективной стороны преступлений в сфере экономической деятельности // Законо-дательство и экономика. 2004. № 5.
    53. Нестерова С.С. Незаконное предпринимательство как состав преступления. // Законодательство и экономика. 2003. № 1.
    54. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. М. Юридическая литература. 1960.
    55. Ожегов С.И. Словарь русского языка. М. Наука. 1970.
    56. Основы предпринимательства / Авт. колл.: Баранников М.М. и др. Ростов н/Д. 1999.
    57. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. М. Юрлитиздат. 1961.
    58. Практика применения Уголовного кодекса Российской Федерации: комментарий судебной практики и док-тринальное толкование (постатейный) / Под ред. Резника Г.М. М. Волтерс Клувер. 2005.
    59. Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник / Отв. ред. Олейник О. М. М. Норма. 1999. Т. 1.
    60. Предпринимательское право: Учебник / Под ред. Губина Е.П., Лахно П.Г. М. Юристъ. 2001.
    61. Предпринимательство: Учебник / Под ред. Горфинкеля В.Я., Поляка Г.Б., Швандара В.А. М. Бек. 1999.
    62. Преступления в сфере экономической деятельности и против интересов службы в коммерческих и иных организациях: Уголовно-правовой анализ лжепредпринимательства (ст. 173 УК РФ) / Короткое А. и др. // Право и экономика. 2000. № 5.
    63. Расторопов С. Понятие объекта преступления: история, состояние, перспектива // Уголовное право. 2002. № 1.
    64. Ручкина Г.Ф. Государственный контроль за законностью осуществления предпринимательской деятельности // Государственная власть и местное самоуправление. 2005. № 7.
    65. Скорилкина Н., Дадонов С, Аненнков А. Отграничение лжепредпринимательства от мошенничества // Законность.2000. № 10.
    66. Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Лекции. Общая часть. Т. 1. М. Проспект. 1994.
    67. Таций В. Я. Совершенствование законодательства об ответственности за хозяйственные преступления// Уголовно-правовая охрана экономической системы СССР. М. Юрлитиздат. 1987.
    68. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. Харьков. 1982.
    69. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления. М. Госполитиздат. 1957.
    70. Трайнин А. Н. Состав преступления по советскому уголовному праву. М. Юридическая литература. 1951.
    71. Тюнин В. И. Уголовно-правовая охрана отношений в сфере экономической деятельности: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. СПб. 2001.
    72. Уголовное право Российской Федерации: Особенная часть / Под общ. ред. Борзенкова Г.Н., Комиссарова B.C. М. Юрайт. 1997.
    73. Уголовное право Российской Федерации / Под ред. Рарога А.И. (издание второе, переработанное и дополненное) М. Юристъ. 2004
    74. Уголовное право России: Особенная часть: Учебник / Под ред. Здравомыслова Б.В. М. Юристъ. 1999.
    75. Уголовное право России Т. 2. / Под ред. Игнатова А.Н., Красикова Ю.А. М. Манускрипт. 1997.
    76. Уголовное право России. Часть особенная: учебник для вузов (издание второе, переработанное и дополненное) / Под ред. Кругликова Л.Л. М. Волтерс Клувер. 2004.
    77. Хакулов М.Х. Экономические аспекты понятия предпринимательской деятельности как объекта уголовно-правовой охраны // Российский следователь. 2006. № 1.
    78. Шаршеналиев А.Ш.Проблемы борьбы с экономической преступностью в условиях перехода к рынку: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. М. 1999.
    79. Яни П. Уголовное преследование за посягательства на средства банков // Законность. 1996. № 5.
  • 1260. Либеральное и демократическое государство: сравнительная характеристика
    Курсовые работы Юриспруденция, право, государство

     

    1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. - М.: Фонд «Открытое общество», 1993. 224 с.
    2. Бутенко А.П. Государство: его вчерашние и сегодняшние трактовки// Государство и право. 1993. - № 7. С. 95-98.
    3. Вехорев Ю.А. Типология государства. Цивилизационные типы государства// Правоведение. 1999. - № 4. С. 115-117.
    4. Виленский А. Российское государство и либерализм: поиск оптимального сценария // Федерализм. 2001. № 2. С. 27-31.
    5. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура. М: ЮКЕА, 2002. 832 с.
    6. Грачев М.Н. Демократия: методы исследования, анализ перспективы. М.:ВЛАДОС, 2004. 256 с.
    7. Киреева С.А. Конституционно-правовые аспекты демократизации политического режима в России //Правоведение. 1998. - № 1. С. 130-131.
    8. Клименко А.В. Характеристики либеральной экономики и либерального государства// Ломоносовские чтения: Тез. докл. М., 2000. С. 78-80.
    9. Комарова В.В. Формы непосредственной демократии в России: Учеб. пособие. М.:Ось-98, 1998. 325 с.
    10. Кудрявцев Ю.А. Политический режим: критерии классификации и основные виды// Правоведение. 2002. - № 1. С. 195-205.
    11. Лебедев Н.И. Либерально-демократические идеи в России// Демократия и общественные движения: историческая и общественная мысль. Волгоград: Лидер, 1998. С. 112-115.
    12. Марченко М.Н. Курс лекций по теории государства и права. М.: БЕК. 2001. 452 с.
    13. Мушинский В. Азбука политики. М.: Авангард, 2002. 278 с.
    14. Степанов В.Ф. Важнейшие критерии эффективности демократического государства// Государство и право. 2004. - № 5. С. 93-96.
    15. Теория государства и права/ Под ред. А.В. Венгерова. М.: Инфра-Н, 1999. 423 с.
    16. Цыганков А.П. Современные политические режимы. М.: Фонд «Открытое общество»,1995. 316 с.
    17. Чиркин В.Е. Государствоведение. М.: Юристъ, 1999. 438 с.
    18. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. М.: БЕК, 2001. 629 с..