Geum.ru

Информация

  • 15221. Екатерина II. Просвещенный абсолютизм. Внутренняя, внешняя политика
    История

    Когда Екатерину с матерью вызвали в Россию, для нее не была секретом цель поездки, и бойкая девочка сумела с большим тактом сделать свои первые шаги при русском дворе. Отец ее написал ей в руководство ряд правил благоразумной сдержанности и скромности. Екатерина к этим правилам присоединила свой собственный такт и замечательное практическое чутье и обворожила Елизавету, завоевала симпатии двора, а затем и народа. Не старше 15-ти лет, она вела себя лучше и умнее, чем ее руководительница мать. Когда мать ссорилась и сплетничала, дочь старалась приобрести общее расположение. Она усердно занялась русским языком и православным вероучением, приняла православие и была названа Екатериной Алексеевной; 25 августа 1745 г. произошла свадьба 17-летнего Петра с 16-летней Екатериной. Блестящие способности позволили ей оказать в короткое время большие успехи, и при церемонии крещения она так твердо прочла символ веры, что всех этим удивила. Но сохранились известия, что перемена религии для Екатерины была не так легка и радостна, как с на показывала императрице и двору. В благочестивом смущении перед этим шагом Екатерина много плакала и, говорят, искала утешения у лютеранского пастора. Однако уроки православного законоучителя от этого не прекращались. "Честолюбие берет свое", - замечал по этому поводу один дипломат. И сама Екатерина признавалась, что она была честолюбива. Но все замечали, что жених был холоден к невесте и прямо ссорился с будущей тещей. Впрочем, мать Екатерины проявила свой неуживчивый характер по отношению ко всем и потому была отправлена из России в том же 1745 г. Молодая чета осталась как бы одинокой в большом елизаветинском дворце, будучи оторвана от немецкой среды, от обстановки своего детства. И мужу, и жене приходилось самим определять свою личность и свои отношения при дворе.

  • 15222. Екатерина II: "Немка на престоле" или "Великая государыня"
    История

    Через некоторое время Екатерина II короновалась в Москве. Порядки при дворе Екатерины были ничуть не строже, чем при дворе Елизаветы, и даже более вольные. В годы царствования Екатерины II при дворе сменилось множество фаворитов, начав с Сергея Салтыкова, Григория Орлова, Григория Потёмкина и закончив Платоном Зубовым. Фавориты дорого обходились Российской империи. Екатерина покупала им роскошные дома в Петербурге и дворцы за городом. Дворяне называли правление Екатерины II «золотым веком» потому, что это было время неслыханной роскоши для дворян. Деньги из государственной казны уходили на содержание императорского двора. Человек высшего общества, дворянин, должен был иметь несколько кафтанов с золотым шитьём, бархатную шубу с золотыми кистями, несколько золотых табакерок, украшенных бриллиантами, золочёную карету, запряжённую шестёркой белых лошадей. Но с другой стороны можно сказать, что время Екатерины довершило начинания Петра I. Она смогла угадать намерения гения и окончить начатое им.

  • 15223. Екатерина II: личность и деятельность
    История

    Èçó÷èâ âåñü ìàòåðèàë, ÿ ïðèøëà ê ñëåäóþùèì âûâîäàì:

    1. Ïðè Åêàòåðèíå âûñîêîãî óðîâíÿ äîñòèãëî ðàñïðîñòðàíåíèå ïðîñâåùåíèÿ, ñòàëè èçäàâàòüñÿ ïåðâûå æóðíàëû, ïîÿâèëèñü ïèñàòåëè, ÷üè ïðîèçâåäåíèÿ çâó÷àò àêòóàëüíî è â íàøè äíè, êðóïíûõ óñïåõîâ äîñòèãëà èñòîðè÷åñêàÿ íàóêà.
    2. Åå ïåðó ïðèíàäëåæàò òàêèå âàæíåéøèå àêòû öàðñòâîâàíèÿ, êàê Íàêàç Óëîæåííîé êîìèññèè, Ó÷ðåæäåíèÿ î ãóáåðíèÿõ, Æàëîâàííûå ãðàìîòû äâîðÿíñòâó è ãîðîäàì, è ìíîãèå äðóãèå.
    3. Ïðè Åêàòåðèíå äâîðÿíñòâî ñòàíîâèòñÿ íå òîëüêî ïðèâèëåãèðîâàííûì êëàññîì, èìåþùèì ïðàâèëüíóþ âíóòðåííþþ îðãàíèçàöèþ, íî è êëàññîì, ãîñïîäñòâóþùèì â óåçäå (â êà÷åñòâå çåìëåâëàäåëü÷åñêîãî êëàññà) è â îáùåì óïðàâëåíèè (êàê áþðîêðàòèÿ).
    4. Åêàòåðèíà Âåëèêàÿ óòâåðäèëàñü íà áåðåãàõ ×åðíîãî ìîðÿ, ðàçäâèíóâ ãðàíèöû íà þã è âêëþ÷èâ â ñîñòàâ èìïåðèè Êðûìñêèé ïîëóîñòðîâ.
    5. Ïàðàëëåëüíî ðîñòó äâîðÿíñêèõ ïðàâ è â çàâèñèìîñòè îò íåãî ïàäàþò ãðàæäàíñêèå ïðàâà âëàäåëü÷åñêèõ êðåñòüÿí. Ðàñöâåò äâîðÿíñêèõ ïðèâèëåãèé â XVIII â. íåîáõîäèìî ñîåäèíÿëñÿ ñ ðàñöâåòîì êðåïîñòíîãî ïðàâà. Ïîýòîìó âðåìÿ Åêàòåðèíû II áûëî òåì èñòîðè÷åñêèì ìîìåíòîì, êîãäà êðåïîñòíîå ïðàâî äîñòèãëî ïîëíîãî è íàèáîëüøåãî ñâîåãî ðàçâèòèÿ.
    6. Ðîññèÿ óêðåïèëàñü.
    7. Åêàòåðèíà óêðåïèëà ìåæäóíàðîäíûé àâòîðèòåò.
  • 15224. Екатерина Великая
    История

    В каждом губернском городе были установлены: 1) Губернское правление - -главное губернское учреждение с губернатором во главе. Оно имело административный характер, являлось ревизором всего управления, представляло собой правительственную власть в губернии. 2) Палаты уголовная и гражданская -- высшие органы суда в губернии. 3) Палата казенная -- орган финансового управления. Все эти учреждения имели коллегиальный характер (губернское правление -- лишь по форме, ибо вся власть принадлежала губернатору) и бюрократический состав и ведали все сословия губернии. Затем в губернском городе были: 4) Верхний земский суд -- судебное место для дворянских тяжб и для суда над дворянами. 5) Губернский магистрат -- судебное место для лиц городского сословия по искам и тяжбам на них. 6) Верхняя расправа --судебное место для однодворцев и государственных крестьян. Эти суды имели коллегиальный характер, состояли из председателей -- коронных судей и заседателей -- выборных того сословия, делами которого занималось учреждение. По кругу дел и по составу эти учреждения были, стало быть, сословными, но действовали под руководством коронных чиновников. Наконец, в губернском городе были: 7) Совестный суд -- для полюбовного решения тяжб и для суда над невменяемыми преступниками и непреднамеренными преступлениями и 8) Приказ общественного призрения -- для устройства школ, богаделен, приютов и т. п. В обоих этих местах председательствовали коронные чиновники, заседали представители всех сословий и ведались лица всех сословий. Так, не будучи сословными, эти учреждения не были и бюрократическими. В каждом уездном городе находились: 1) Нижний земский суд ведавший уездную полицию и администрацию, состоявший из исправника (капитана-исправника) и заседателей; и тот, и другие избирались из дворян уезда. Исправник считался начальником уезда и был исполнительным органом губернского управления. 2) Уездный суд -- для дворян, подчиненный Верхнему земскому суду. 3) Городской магистрат -- судебное место для горожан, подчиненное губернскому магистрату (городская полиция была вверена коронному чиновнику -- городничему). 4) Нижняя расправа -- суд для государственных крестьян, подчиненный верхней расправе. Все эти учреждения по своему составу были коллегиальными и сословными местами (из лиц того сословия, дела которого ведали); только председатель нижней расправы был назначаем от правительства. Кроме перечисленных учреждений следует заметить еще два: для попечения о вдовах и детях дворян была установлена Дворянская Опека (при каждом Верхнем земском суде), а для призрения вдов и сирот горожан -- сиротский суд (при каждом городовом магистрате). И в том, и в другом учреждении членами были сословные представители. В Дворянской Опеке председательствовал предводитель дворянства (они стали существовать со времени Екатерининской комиссии), а в сиротском суде -- городской голова. Такова была система местных учреждений Екатерины II. Мы видим, что вместо довольно простых форм прежнего времени теперь раскинута в каждой губернии целая сеть учреждений с многочисленным составом, и эта многочисленная администрация сосредоточена в меньших административных округах. При обилии новых учреждений замечаем, что они стараются выдержать модный в XVIII в. принцип разделения ведомств и властей: администрация в них отделена от суда, суд -- от финансового управления. Местные общества получили на сословном принципе широкое участие в делах местного управления: и дворянство, и горожане, и даже люди низших классов наполняли своими представителями большинство новых учреждений. Местная администрация приняла вид земского самоуправления, действовавшего, впрочем, в чувствительной зависимости и под контролем немногих правительственных лиц и бюрократических органов. Екатерина думала, что она достигла своих целей: усилила состав администрации, правильно распределила ведомства между органами управления и дала широкое участие земству в новых учреждениях. Местное управление вышло очень систематично и либерально. Оно отвечало до некоторой степени и отвлеченным теориям Екатерины, потому что отразило на себе либеральные учения европейских публицистов, и желаниям сословий, потому что имело несомненную связь с депутатскими желаниями. О самоуправлении говорили в комиссии 1767--1768.

  • 15225. Екатерина Вторая
    История

    Рассмотрим вопрос разработки подробностей нового законодательства .Для составления нового кодекса манифестом 14декабря 1766г. были созваны в Москву представители сословий и присутственных мест .Их собрание получило название «Комиссии для сочинения проекта нового уложения». Основания представительства были различны :одни части населения посылали представителей уезда, другие - от провинции ,третьи- от отдельного племени ,четвертые от присутственного места, одни избирали посословно (дворяне и крестьяне),другие -по месту жительства(горожане - домовладельцы ,инородцы.)Частновладельческие крестьяне и совсем были лишены права представительства .Не было и прямых представителей духовенства. Депутат обеспечивался на время пребывания в комиссии казенным жалованьем и должен был в Москву привезти инструкцию от своих избирателей с изображением их нужд и желаний .Эти инструкции получили названия депутатских наказов ,а Наказ Екатерины стал называться “большим Наказом”.Депутаты навсегда освобождались от казни, телесного наказания и конфискации имения, за обиду депутата виновный нес двойное наказание.30июля 1767 года с торжеством были открыты заседания Комиссии в Грановитой палате в Москве .Всех представителей ,явившихся в Комиссию ,было 565.Одна треть из них были дворяне ,другая треть -горожане ,из сельского класса до 100 и от присутственных мест было 28.Общее собрание Комиссии выделило из себя комиссии ,которые должны были провести вспомогательные и подготовительные работы .Одна из комиссий ,дирекционная ,руководила занятиями как частных комиссий ,так и общего собрания . А так как отношения частных комиссий и общего собрания не были точно определены , то неизбежны были беспорядок и путаница в их деятельности . Так несовершенство внешней организации дела , её сложность и неопределённость создавали первое препятствие для успешного ведения дела. В ходе занятий Комиссии найдём и другие препятствия. Общее собрание прежде всего прочитало Наказ императрицы и узнало из него те отвлечённые принципы деятельности , которые ему ставила Екатерина. Вместе с тем члены собрания привезли с собой более 1000 депутатских наказов , должны были ознакомиться с ними и уяснить те нужды и желания русского общества , какие в них находились. Эти нужды и желания депутаты должны были примирить с теоретическими желаниями наказа и слить их в гармонически стройный законодательный кодекс . Для такой цели необходимо было разобрать депутатские наказы и привести в систему всё их содержание . Этот кропотливый труд мог быть совершён только специальной комиссией , потому что был неудобен для собрания в 500 человек . Наряду с систематизацией депутатских наказов существовала другая подготовительная работа , не доступная общему собранию - систематизация или простое собрание старых законов . Пока обе эти работы не были исполнены , общему собранию нечего было делать, оно должно было ждать их исполнения и затем уже обсуждать приготовленные материалы и согласовать их с теоретическими началами . Но этих работ не думали исполнять предварительно и ожидали их от общего собрания. Екатерина на общее собрание возлагает обязанность «читать законы , в поправлении которых более состоит нужды» , и «читать наказы , разобрав по материям и сделав выписку». В этом скрывается отсутствие ясного представления о том , что подготовительные законодательные работы недоступны для обширного собрания , не имеющего в них достаточного навыка . Так , рядом с несовершенствами внешней организации и неумелая постановка самих задач , смешение подготовительных работ с прямой обязанностью Комиссии служили вторым препятствием к успеху дела . Прочтя наказ Екатерины , она приступила к чтению наказов депутатских и прослушала несколько крестьянских наказов . Не окончив этого дела , она перешла к чтению законов о дворянстве , затем о купечестве . Потратив на это около 60 заседаний , Комиссия занялась вопросом о правах остзейских дворян и не окончила этого дела , как не кончила прежних . В конце 1767 г. Комиссию перевели в Петербург , где она также переходила от предмета к предмету и ничего не достигла . В конце 1768 г. члены общего собрания были распущены ввиду войны с Турцией . Частные комиссии работали немногим лучше . Екатерина чувствовала неуспех дела , старалась ему помочь , посылала наставления Комиссии и не добилась ничего . Так рядом с другими препятствиями неумение ближайших руководителей (маршал Бибиков) дела мешало его успеху . Екатерина оценив обстановку распустила общее собрание и оставила некоторые частные комиссии, которые работали до 1774 года. Общее собрание было распущено на время. Подготовительные работы не прекратились ,но их обсуждение в общем собрании было отсрочено. Это был правильный шаг в ходе законодательных работ, но с 1775 года Екатерина стала забывать о своей Комиссии и решила повести свою законодательную деятельность без её участия. Комиссия не была созвана вторично. Блестящие и широкие планы не осуществились ,затея нового законодательства не удалась.

  • 15226. Екатерина Вторая Великая, история России
    История

    В 1765 году получило свое продолжение Государственное межевание начатое еще в 1754 году Елизаветой Петровной. Для упорядочения помещичьего землевладения было необходимо точно определить границы земельных владений отдельных лиц, крестьянских общин, городов, церквей и других собственников земли. Генеральное межевание было вызвано частыми земельными спорами. Проверка старинных владельческих прав вызывала у дворянства упорное сопротивление, поскольку в собственности помещиков к середине XVIII века находились многочисленные самовольно захваченные казенные земли. Генеральному межеванию предшествовали создание 05/03/1765 Комиссии о генеральном межевании и затем издание Манифеста 19/09/1765 с приложенными к нему “генеральными правилами”. По манифесту правительство подарило помещикам огромный фонд земель, насчитывающий около 70 млн. десятин (около 70 млн. га). Фактические владения помещиков на 1765 год манифест объявлял узаконенными при отсутствии спора по ним. (Число споров о генеральном межевании ничтожно около 10% всех “дач”). В 1766 году на основе “генеральных правил” были изданы инструкции для землемеров и межевых губернских канцелярий и провинциальных контор. В процессе генерального межевания земли приписывались не к владельцам, а к городам и селам. Инструкции подробно регламентировали условия отвода земель различным категориям населения и учреждениям. Составлялись планы отдельных земельных “дач” в масштабе 100 саженей в дюйме (1:8400), которые затем сводились в генеральные уездные планы в масштабе 1 верста в дюйме (1:42000). Специфика генерального межевания состояла в том, что в основу конфигурации того или иного владения были положены границы старинных писцовых “дач”. Из-за этого в рамках “дачи” нередко находились владения нескольких лиц либо совместные владения помещика и государственных крестьян. Генеральному межеванию сопутствовала распродажа по дешевым ценам незанятых казенных земель. Особенно большой размах это приняло в южных черноземных и степных районах в ущерб кочевому и полукочевому населению. Типичный феодальный характер генерального межевания проявился в отношении к городским земельным владениям и захватам. За каждую застроенную сажень выгонной земли, закрепленной последними писцовыми описаниями, город платил штрафы. Генеральное межевание сопровождалось грандиозным хищением земель однодворцев, государственных крестьян, ясачных народов и др. Генеральное межевание было всеимперским и обязательным для землевладельцев. Оно сопровождалось изучением хозяйственного состояния страны. Все планы содержали “экономические примечания” (о числе душ, об оброке и барщине, о качестве земель и лесов, о промыслах и промышленных предприятиях, о памятных местах и пр.). Уникальная коллекция планов и карт генерального межевания включает около 200 тысяч единиц хранения. К специальным планам прилагались полевая записка землемера, полевой журнал и межевая книга. Итоги генерального межевания до Октябрьской революции оставались основой гражданско-правовых отношений в сфере земельного права в России.

  • 15227. Екзистенціалізм А. Камю
    Философия

    Однак, убивство, що перетворилося в пересічну повсякденність, теж має потребу у філософському поясненні. Видимо, і воно входить у саме людську природу, специфіка якої в тім, що людина - «єдина істота, що відмовляється бути тим, що воно є». Убивство, думає Камю, випливає з людського прагнення змінити мир. Ми, міркує Камю, прагнемо перетворити дійсність, зробити з хаосу порядок, ми бунтуємо проти безглуздої, безладної дійсності. «Бунт хоче, бунт кричить і вимагає, щоб скандальний стан миру припинилося й нарешті-те запам'яталися слова, які неспинно пишуться вилами по воді. Ціль бунту - перетворення. Але перетворювати - значить діяти, а дія вже завтра може означати вбивство, оскільки бунт не знає, законно воно або незаконно». Причини бунту можуть мінятися, але сам він з'являється як істотний вимір людської природи. «Звичайно, людина не зводиться до повстання. Але сьогоднішня історія, з її звадами, змушує нас визнати, що бунт - це один з істотних вимірів людини. Він є нашою історичною реальністю. І нам потрібно не бігти від її, а знайти в ній наші цінності».

  • 15228. Екзистенціалізм К. Ясперса: проблема трансцендентного
    Философия

    Почнемо з того, що Dasein у Ясперса - зовсім не справжнє буття людини. Це саме скоріше відчужене, загублене в предметності людський початок: як "мир", як "предмет дослідження", як "свідомість" і т.п. Справжнє людське буття виражене терміном "екзистенція", що в Dasein тільки проявляється. І, звичайно ж, не тільки односторонньо й неповно, але й неадекватно. Екзистенція ніколи не стає об'єктом, вона "причина", виходячи з якої я мислю й дію, про яку я говорю в послідовності думок, що нічого не пізнає; екзистенція є те, що ставиться до себе самої й тому до своєї трансценденції". Це останнє - трансценденція, трансцендентне - і виявляється ключовим каменем зводу ясперсовського екзистенціалізму. Ні екзистенція, ні трансценденція дослідженню (тобто пізнанню, і насамперед, пізнанню раціональному) недоступні. Дослідження лише підготовляє "прояснення" ("одкровення") екзистенції, думаючи, що за "явищами" є щось, що лежить у їхній підставі: явища з'являються як "шифри" прихованого. А це значить, що людське буття починає бачити самого себе в продуктах своєї діяльності. Відбувається "трансцендирування через предметність". Виявившись здатним до такого трансцендирування, до такого "стрибку через прірву", людина виявляє власну волю (оскільки предмети, які були твердою реальністю "в-собі-буття", з'являються як модуси можливої для людини предметності). А без екзистенції "мислення й життя губляться в Нескінченному й Позбавленому сутності". Філософія - не наука, що "зачарована об'єктивним"! - здатна підвести людини, через "орієнтування у світі" і "аналіз Dasein" до екзістенціально-проясненого мислення, що відмовляється від трактування буття як тільки буття об'єктів і виявляє в самому предметному суб'єктивне. Воно відкривається, зокрема, у мові, якою "один" звертається "до одному" (у цьому випадку ні "задушливого" загального), там, де просвічує самовизначення людини, його особисті підстави, причини й обставини дії. Будучи у звичайних умовах життя або схованими, або відсунутими на другий план (людина поводиться "як всі" і керується "тверезим розрахунком" наслідків власного поводження) - в особливих випадках, які Ясперс називає "прикордонними ситуаціями", ці якості, воля людини, виходять на авансцену: людина раптово "стає самим собою", вона творить власне життя. Те, що довідається при цьому людина про себе самому, нікому іншому придатися не може - це "його власність", і більше нічия! Але - от границя, що віддаляє ясперсовське трактування людини від гайдеггеровської - тепер людина здатна побачити в предметах символи чогось іншого, відчути їх (і власні) трансцендентні підстави. І "необґрунтоване", "занедбане" людське буття набуває впевненості, ґрунт, зміст, укорінення в Абсолютному. Мир, об'єктивність і незалежність якого відкинута в ході само осмислення людини, переходить у що вживається людиною, що відкрила власну незалежність, пошук Бога. Саме Бог виступає як Єдине, як цілісність у собі спочиваючого буття, і відкривається він не пізнанню, а екзистенціальному страху. Метафізика, постійно переслідувана питанням про те, що таке буття, з'являється як шлях до трансцендентного, шлях нескінченний, оскільки нескінченно мінливий у вільному самовизначенні (і, відповідно, у предметних втіленнях) вільний людський суб'єкт. Вільне самовизначення людини залежно від трансцендентного й "негативно" - у тому випадку, коли людина відкидає існування трансцендентного, виступає проти трансцендентного, і в тім, коли він хоче знайти свій шлях у мир згідно із трансцендентним; адже в кожному разі трансцендентне залишається болючим питанням. Буття волі - це дуже важливо! - не є саме трансцендентне. Так сказати, у глибині душі трансцендентне абсолютно, і тому в ньому немає ні волі, ні необхідності; тут немає місця вибору й рішенню. Вільне буття не абсолютно, тобто звичайно: воно завжди має за власними границями Інше, і будь-який його стан минущий. Однак, екзистенція не може осягнути себе як кінцеве у відношенні потенційно нескінченного, ні як кінцеве поряд з іншим кінцевим: у кожному минущому стані воно з'являється як "стрибок" у самоочевидність його зв'язку (як і зв'язку інших екзистенцій) з Абсолютним, Єдиним, Трансцендентним. Це інша свідомість кінцівки, ніж емпірична констатація факту, про яку мова йшла вище. І осягається ця кінцівка лише при звертанні до себе самому як нескінченної потенційності вільних актів, а не до "застиглому", уже здійсненому й "побаченому" у його предметній кінцівці стану. Це не "спокійне" і безнадійна свідомість власної кінцівки, а стан нескінченної незадоволеності власною неповнотою - що й виражається в невигубних пошуках трансцендентного. Трансцендентне (точніше, звичайно, спрямованість до трансцендентного) опредмечується за допомогою мови, в ідеї про якімсь "потойбічному", "іншому" світі, світі метафізичних об'єктів (міфи, метафізика релігійного догматизму). Але, на відміну від емпіричної предметності, цей мир не "нав'язує" нашій свідомості й почуттям примусовим образом. У цьому плані дійсність трансцендентного інша - вона осягається як границя емпіричної дійсності, емпіричний предметності. І за допомогою цієї границі трансцендентне визначається негативно. Ця дійсність є те, про що питає екзистенція (і що виявляє себе в самої екзистенції). Але це "щось", повторюємо, не існує як "другий мир": "потойбічний мир", по Ясперсу - ілюзія. Адже предметне потойбічне не було б абсолютним! Трансцендентне не треба ні "матеріализувати", не відкидати - воно "живе" у предметах і мові, у поняттях, усвідомлених як "шифри Іншого". Справді, чи є "питання" ілюзією або дійсністю його "змісту"? Метафізичний предмет - це завжди символ (алегорія, метафора й т.п.); в "символічному" мисленні чисто об'єктивістська установка повинна бути відкинута. Зрозуміти символ - це не значить раціонально здійснити його "переклад" у раціональні поняття: будь-яка спроба такого перекладу натрапляє на непроникну границю - границю предметності як неминучого "якості" раціонального мислення. Вона одночасно є границею, за якої розщеплення миру на об'єктивне і суб'єктивне робиться безглуздим. Все буття треба "читати" як шифровку трансцендентного - з тим уточненням, що шифр тут - це не особливого роду "значки", які, нехай нарочито складним способом, несуть інформацію про щось, "зовнішньому" цим значкам: в "Книзі буття" безупинно звучить мова Добродії, де немає розрізнення "форми" і "змісту", де "слово" і є "справу", а "справа" є і "слово". Це цільне саме по собі й саме в собі має зміст. Але якщо його не відчути, то не тільки "слова", але й справи стануть як безглузді, необґрунтовані, розрізнені, випадкові. Бог не зловмисний - він не приховує змістів "за" спеціально придуманими секретами шифрувальника. Але в безпосередній даності, в "безпосередній близькості" трансцендентного й складається сама хитра "виверт", а в простоті - джерело обманливості; можна слухати музику, а почути тільки шум... Але хіба музика - це щось "за" шумом, щось "сховане" за допомогою шуму, про що тільки "натякають" звуки?!

  • 15229. Екзистенціалістська естетика
    Культура и искусство

    Нечіткість методологічних та світоглядних засад зумовила відносну легкість взаємодії, а іноді й інтеграції екзистенціалізму з психоаналізом, феноменологією, персоналізмом, неотомізмом. Вражає альтернативність політичних позицій екзистенціалістів: Мартін Гайдеггер у 1933 році після приходу в Німеччині до влади націонал-соціалістів стає ректором Фрейбурзького університету, а Жан Поль Сартр, Альбер Камю - учасники французького Опору, переконані борці проти фашизму. Водночас слід ураховувати активне ставлення значної більшості екзистенціалістів як до політичного життя взагалі, так і до реальних політичних ситуацій у конкретній країні. Якщо друга світова війна різко роз'єднала в ідеологічному, політичному аспектах Гайдеггера і Сартра та Камю, то Ясперс, не займаючи чіткої власної позиції, намагався теоретично визначитися в проблемах війни і миру, демократії і тоталітаризму, філософії і політики, свободи і влади. Спираючись на ідею «великої політики філософів», Ясперс був переконаний, що філософії поза політикою не існує. Прихильник ліберально-демократичних ідей, Ясперс поділяв песимістичну точку зору про безперспективність індивідуального протесту проти влади, яка здебільшого сприймається філософом як «брутальна сила». Звертаючись до уроків другої світової війни, Ясперс визнає провину націонал-соціалізму перед Європою і правомірність Нюрнберзького процесу. У книжці «Питання про провину» (1946) Ясперс на перший план висуває морально-етичні проблеми. Важлива й складна категорія провини доповнює ідеї страху, смерті, приреченості, які у філософа асоціюються з політичною ситуацією в Німеччині 30-40-х років. Зазначимо, що саме аналіз політичних процесів у Німеччині дав змогу Ясперсу не лише порушити етичну проблему «влада - провина», а й підійти, хоча й дещо опосередковано, до проблеми драматичного й трагічного в реальному житті і в мистецтві, до визнання політичної значущості творчості прогресивних німецьких митців, зокрема Бертольда Брехта.

  • 15230. Екзистенціальна психіатрія
    Психология

    Згідно холістичної концепції, органічний фактор у перерахованих випадках існує, але ушкоджує інший механізм діяльності нервової системи, а крім того, не завжди його можна виявити, як у випадку психоорганічних комплексів; він може проявлятися тільки в біохімічних змінах. Але й на ці зміни впливають фактори емоційного характеру, тобто психічні фактори. Таким чином, будь-які психопатологічні зміни можна вважати органічними, а тим самим цей термін втрачає свою сутність, тому що перестає бути класифікаційним критерієм. Розвиток психофармакології дозволяє нам усе більше регулювати психічні стани за допомогою хімічних засобів, а це означає, що кожний психічний стан має свій біохімічний корелят. Концепція біохімічної обумовленості мнемонічних записів підтверджує, у свою чергу, «органічний», тобто матеріальний характер пам'яті. При подальшому вдосконалюванні дослідницьких методів ми зможемо незабаром для кожної психічної зміни не тільки патологічної знаходити органічний корелят, якщо не морфологічний, то, принаймні, біохімічний. Факт, що в сучасній психіатрії всі частіше перебуває «органічність» і про неї усе більше говориться, може, є першою ластівкою цього недалекого майбутнього.

  • 15231. Екологiчна ситуацiя Чернігівської області
    Экология

    руда % від загальноукр.тис. Т 074961 100 0 0Нерудні корисні копалини для металургії3Пісок формувальний % від загальноукраїнського2 9,52 0тис. т53105 5,7352817 27,09 0 0Будівельні корисні копалини9Сировина цементна % від загальноукраїнського2 5,561 4,17тис. т304467 10,56291998 13,61 0Крейда % від загальноукраїнськоготис. т240236 30,91240236 34,51 0Суглинок % від загальноукраїнськоготис. т64231 33,7851762 36,68 010Крейда будівельна % від загальноукраїнського5 9,381 10тис. т34788 6,915942 2,81 011Сировина скляна Кварцевий пісок % від загальноукраїнського2 7,141 8,33тис. т18222 8,28 07076 12,51 012Пісок будівельний % від загальноукраїнського10 2,86 0тис. куб.м117532 4,3111539 1,82 0 0Пісок для автошляхового покриття % від загальноукраїнськоготис. куб.м1573 9,52 0 0 0Пісок для бетону, будівельних розчинів % від загальноукраїнськоготис. куб.м12331 5,0311539 3,76 0 0Пісок для будівельних розчинів % від загальноукраїнськоготис. куб.м50367 7,25 0 0 0Пісок длятис.силікатнихкуб.м230000блоків%від загально-0,63000українськогоПісок длятис.силікатнихкуб.м2473800блоків, цегли% від загально-українського11,4400Пісок длятис.силікатноїкуб.м28293000цегли% від загально-4,99000українського13Сировина10тис.150500карамзитовакуб.м% від заг.-1,8200,4400українськогоСуглиноктис.150500% від заг.-куб.мукраїнського2,470014Глина31тис.т12291150тугоплавка% від заг.-13,649,091,250,210 .українського15Сировина9643тис.89461121845682114цегельно-куб.мчерепична%від заг.-5,456,83,751,065,080,24 іукраїнськогоГлинатис.17139039730%від заг.-куб.мукраїнського3,3601,790 Пісоктис.230306510%від заг.-куб.мукраїнського5,3303,160Суглиноктис.7001912,1841058114%від заг.-куб.мукраїнського4,21.56,910,56Супісоктис.000%від заг.-куб.мукраїнського0000

  • 15232. Екологична катастрофа
    Экология

    Живеем във време на изключителен напредък в областта на науката и техниката. Благодарение на натрупаните знания и творчеството си човекът е достигнал небивало могъщество. Но това могъщество се гради единствено на съвременните му постижения, без които човекът е безпомощен. А за съжаление тези постижения, служейки му, го изменят драматично, моделират го по свой образ и подобие и го заплашват с пълно унищожение. Проникването в извънземните пространства, снабдяването с енергия на милионни градове само чрез нищожно количество уран, изкуствените заместители на човешки органи - това са само някои от хилядите примери за чудесата на съвременната наука и техника. А същевременно тия постижения налагат едни нови норми на лично и социално поведение, нов начин на мислене, а в някои случаи дори и нов начин на емоционално изживяване. Хората от господари на постиженията си постепенно се превръщат в техни роби, задължени да спазват изискванията, които сами са си наложили, защото иначе една злоумишлена проява или малка небрежност могат да костват живота на милиони и дори милиарди хора.
    Всекидневният жизнен опит може да подпомага, но сам по себе си е недостатъчен за описание и обмисляне на всички възможни последици от научно-техническия прогрес. Не е случайно, че със своята изострена чувствителност писатели и артисти търсят отражението на науката и техниката върху човешката душевност и бит.
    Типичен пример за такива драматични промени е непрекъснато разрастващата се над Антарктида озонова дупка - следствие от аерозолните производства и непрекъснато увеличаващото се количество въглероден двуокис в атмосферата. Непрекъсната промяна на концентрациите на газовете в атмосферата променя структурата й и води съответно до изтъняването на озоновия слой. Появила се през осемдесетте години на нашия век, тази дупка заплашва живота на милиони хора, населяващи южното полукълбо. Ултравиолетовите лъчи, част от които трябва да бъдат спирани от озоновия слой, преминават безпрепятствено през атмосферата там, където той липсва и засипват земята. Озоновият слой би могъл да се възстанови, стига да му бъде оставено малко време, но хората засега не му го дават. Те бързат, за да могат да спечелят повече, оставяйки покривът на общата им къща да изчезва постепенно над главите им и да ги излага безпомощни под въздействието на слънцето. Нима си заслужава да обречем себе си и бъдните поколения на смърт или на мизерно съществуване, само за да натрупаме временно благосъстояние?
    Но не само озоновата дупка застрашава здравето и живота ни. Многото причини за съществуването й също ни съсипват постепенно и непоколебимо. Една от тях е изключителното разрастване и умножаване на индустриалните центрове - едни от най-големите замърсители на въздуха, водите и почвите. От една страна полезни като производители на нови и висококачествени технологии, те отделят много вредни продукти, които много често биват изхвърляни в околната среда в изходния си вид вместо да бъдат преработени докато станат годни за повторна употреба или поне относително безвредни за природата.
    Много от индустриалните центрове са построени в близост до многомилионни градове и броят на застрашените хора значително нараства. Научните статистики показват, че в последните 30 години процентът на болните от хронични белодробни заболявания и от болести на дихателните пътища се увеличил многократно. Все по-често явление в големите градове са смоговете - явления, подобни на мъглата, но при които съставът на въздуха в приземните слоеве на атмосферата е пропит с тежки метали, въглероден двуокис и други вредни съединения. Голяма роля за образуването на смога играе и огромния брой автомобили, които са в движение в момента и чийто ауспуси бълват тонове отрова във въздуха. Ежегодно в атмосферата се изхвърлят над 200 милиона тона въглероден окис, повече от 50 милиона тона въглеводороди, над 146 милиона тона серен двуокис, 53 милиона тона азотни окиси и много други. Ние сами се увреждаме изглежда, че все още ни липсва съзнанието за злото, което си причиняваме и по-точно за истинските размери на това зло.
    Много от вредните отпадъчни продукти се заравят под земята или просто се захвърлят някъде. По този начин почвата се замърсява или става негодна за селскостопански цели или пък продуктите, добивани от нея са вредни за човешкото здраве.
    Динамичното настъпление на агрохимията вече създава големи социални проблеми. Масовото използуване на химични препарати увеличава продуктивността на селскостопанския труд, но създава редица остри екологични и хуманитарни проблеми.
    Нарастващата употреба на химични препарати силно нарушава екологичния баланс. Впръскваните химични вещества разрушават почвените бактериални колони, които са от значение от поемането на азот от растенията. По този начин се нарушава естествената способност на почвата да поема азот от въздуха.
    Споменатите, а и много други процеси на нарушаване и дори разрушаване на екологичната система, ако продължават със сегашните темпове, ще изправят човечеството пред драматични проблеми. Постепенното осъзнаване на този факт води до взаимосвързани действия от двояко естество: от една страна, до засилване на социалния натиск против отрицателните последици на новите технологии и от друга страна до интензивна работа за създаване на нови технологии по-безопасни и изместващи опасните. Така например вече са създадени редица тъй наречени безотпадъчни технологии, които водят до възстановяване на нарушения екологичен баланс или най-малкото до рязко намаляване на вредностите.
    Това показва, че обществото играе съществена роля при определяне на екоклимата и то е основният фактор за спасяване на Земята и човечеството от екологична катастрофа. При едно по-бързо и по-дълбоко осъзнаване на екопроблемите ние не само, че бихме могли да запазим себе си и бъдните поколения, но бихме могли дори да им осигурим една прекрасна планета.
    Примери за изграждане на едно такова екологично самосъзнание за съжаление съществуват твърде малко. Единствените, които активно се борят за защита на природата са екологичните организации като ”Грийнпийс”. Един от най-често издиганите от тях призиви е за опазване на редките и изчезващи животински видове - повечето, от които са с критично ниско ниво на броя на екземплярите ”благодарение” именно на човешкото нехайство, невежество и алчност. Така например при петролните разливи, причинени поради човешката некомпетентност или небрежност голям брой птици и риби, а в някои случаи и бозайници в лицето на китове, акули и китови риби стават жертви на замърсяването, като смъртта, която ги застига е една наистина жестока смърт - задушаване или отравяне. Вълците, рисовете и въобще почти всички хищници са масово избивани, понеже поради невежество са считани за вредители. А те всъщност са основен фактор за поддържане популацията на тревопасните на едно нормално равнище. С тяхното избиване броят на тревопасните животни рязко нараства, често използуваните пасища изчезват, поради което растителността на големи площи се унищожава, следва ерозия, много животни измират, други нападат човешките посеви. Нарушава се еко-баланса, от което страдат всички видове на Земята, включително и хората. Много животни са били избивани от алчност, а някои от тях продължават да бъдат унищожавани по същата причина - примери за това са снежния леопард, тигърът и други. Дали причината е кожата, зъбите или нещо друго, това избиване е проява на пълна безотговорност и нечовешка бруталност. Много слонове, мечки-панди, носорози, различни видове антилопи и други животни са ставали жертва заради скъпата си кожа, рога или бивни.
    Една от най-пагубните дейности на човека обаче за съжаление и сега продължава с пълна сила и изглежда никой не е в състояние да я спре. Става дума за изсичането на горите и по-специално на тропичните гори. Гори, които са изключително богати с растителни видове. Разпространени между двата тропика, пълни с вечнозелени, влаголюбиви растения, тези гори представляват повече от половината дървесна растителност на планетата. В наше време тези гори непрекъснато намаляват площите си, като причина за това е човекът и неговият неизменен подтик - паричната печалба. Най-големите тропични гори са в Амазония, Африка и Австралия. По-голямата част от валежите в басейните на реките Конго и Амазонка се дължат на горите. Там, където са изсечени големи участъци, дъждът намалява, а ерозията се разширява извънредно бързо. Това се отразява върху местния климат, а до голяма степен и върху климата на целия континент. Ако изсичането на горите продължи със същите трудни за контролиране темпове, ще настъпи момент на постоянно затопляне на атмосферата. Това ще доведе до непоправими промени най-напред във водосборните басейни, а после и на цялата планета. Тъй като тук се произвежда голяма част от кислорода в атмосферата, изчезването на тези гори ще има пряко отношение и към озоновата дупка, която ще започне да се увеличава с още по-бързи темпове.
    Все повече хора разбират тревожната истина - това, което става в тропическата гора, след време ще повлияе най-напред върху климата и живота в умерените географски ширини, а после и в останалите райони на планетата . Географската среда ще бъде променена в посока, която е твърде неблагоприятна за човека. Все пак остава надеждата, че опитите за презалесяване на изсечените вече масиви ще бъдат успешни, а самата сеч ще бъде максимално намалена.
    Навлизането в техническата епоха ни донесе една изключително смъртоносна технология - атомната енергия. Атомната енергия има много положителни страни; но наред с тях има и две силно отрицателни: ядреното оръжие и опасността от радиоактивно замърсяване на околната среда - замърсяване, което може да се получи и при мирните приложения на атомната енергия. Много пресен спомен за това е аварията в Чернобил през 1986 година, която доведе до смъртта на много хора и бум в разпространението на раковите заболявания. Голям проблем за околната среда са и ядрените отпадъци - остатъчен продукт от ядреното гориво. Големия срок за ядрен разпад на тези отпадъци ги превръща в нежелана от никого собственост. Обикновено компаниите се отървават от тези отпадъци, като ги заравят в барели под замята или ги изхвърлят в океана.
    Имайки предвид мощността на ядрените реакции, натрупването на ядрено оръжие може да се счита наистина за огромна опасност за цялото човечество. Ядреният арсенал, който е натрупан в момента е в състояние да опустоши цялата ни планета.
    Самите ние изглежда не сме особено заинтригувани от това. Но все пак напоследък се наблюдава раздвижване в тази насока - протестите срещу френските ядрени опити и други, които показват, че в хората все пак започва да се създава някакво екологично самосъзнание.
    По-сериозни проблеми с опазване на околната среда създават по-бедните и изоставащи в развитието си страни. Това от една страна е поради невъзможното отделяне на средства за екологични проекти и от друга страна поради по-ниската екологична култура и липса на програми за образоване в тази насока.
    В по-развитите общества вече са въведени екологични стандарти за всички произвеждани продукти. Въвеждат се и програми за възстановяване на околната среда и опазване на застрашените видове. Правят се големи инвестиции в нови технологии за създаване на заместители на съвременните неекологични продукти. Един пример за това е замяната на аерозолните продукти с такива несъдържащи вредни за озона фреони. Правят се все повече опити за забрана и контрол върху ядреното оръжие и ядрените опити.
    След казаното до тук възниква въпроса - има ли право човечеството да променя околната среда? Ако съдим по съществата различни от човека, виждаме, че няма растение или животно, което да е променило закономерностите в природата поне за времето на нашите наблюдения. От тази гледна точка нямаме право да променяме околната среда на останалите същества. Но така или иначе сме принудени от необходимостта за създаване на условия за живот на непрекъснато нарастващото човечество.
    Изглежда нашето бъдеще е предопределено. За да не унищожим природата като я използуваме за източник на ресурси необходими на новите генерации трябва или да намерим начин за контрол на популациите или да започнем изселването на човечеството по други планети. Опитите за контрол на раждаемостта за сега са неуспешни. Едва ли скоро прираста на населението в по-слабо развитите страни скоро ще започне да намалява, независимо от опитите за такава социална политика. За да осъществим условия за живот на други планети ще трябва науката да продължи да се развива със същите темпове, което е неизбежно. Това развитие на науката ще увеличи шансовете за унищожение на човечеството тъй като ще се усъвършенствуват и средствата за унищожение. Също така голямата сложност на новите технологии увеличава вероятността от грешки, които могат да се окажат фатални. Възможности за такива грешки съществуват в областта на изкуствения интелект, генното инжинерство и други, а във военната област ядреното, биологичното и бактериологично оръжие.
    Но промените на околната среда не винаги са отрицателни. Примери за това са създаването на условия за живот в пустинята, облагородяването на пустеещи земи и залесяването на свлачищни райони.
    Според мен наблюдаваните процеси на осъзнаване на важността на екологията, ще доведат до възстановяване на естественото природно развитие и екологичната катастрофа ще бъде избегната.

  • 15233. Екологічна безпека
    Экология

    Відносно новим поняттям у екологічної безпеки є біологічне забруднення. Визначення його включає два пункти: привнесення в середу і розмноження в ній небажаних для людини організмів і проникнення (природне або завдяки діяльності людини) в експлуатовані екосистеми і технологічні пристрої, видів організмів, чужих даними екосистемам. Один з видів біологічного забруднення - викиди підприємств мікробіологічного синтезу. Виробничі потужності цієї галузі сучасної біотехнології, особливо у фармакологічній промисловості, постійно зростають. Багато лікарських препаратів, наприклад, антибіотики, вакцини одержують шляхом мікробіологічного синтезу. До складу викидів та скидів зі стічними водами фармакологічних заводів входять мікробні клітини і їх фрагменти, живильне середовище для мікроорганізмів. Масштаб цього виду забруднення, може бути дуже великий, а так само великі його вплив на здоров'я людини та тварин.

  • 15234. Екологічна безпека виробничих процесів технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарських машин
    Экология

    виконувати вимоги по здійсненню виробничого екологічного контролю за дотриманням встановлених нормативів викидів, скидань забруднюючих речовин в природне середовище, лімітів розміщення відходів, технічних нормативів викидів від пересувних джерел і виконанням природоохоронних заходів;

    1. забезпечувати проведення інструментальних вимірювань, контролю за дотриманням дозволених і технічних нормативів викидів в атмосферне повітря і скидань від джерел забруднення виробничих ділянок підприємства в оточуючу середовище, в терміни, визначені планами графіками контролю. Інструментальні вимірювання повинні здійснюватися організаціями, що мають ліцензію на право проведення даних робіт. Порядок і умови, проведення лабораторних досліджень параметрів повітря робочої зони і атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони визначаються відповідними розпорядливими і нормативними документами органів Санепіднадзора;
    2. планувати і реалізовувати заходи щодо уловлювання, утилізації, знешкодження забруднюючих повітря речовин, скорочення або виключення їх викидів в атмосферу, а також уловлювання і знешкодження забруднюючих речовин, що скидаються в оточуючу середовище;
    3. вести в установленому порядку облік і звітність по складу і кількість забруднюючих речовин, наявності освіти, поставок, використовування і розміщення всіх відходів підприємства і відходів, що завозяться із сторони, що викидаються і скидаються;
    4. виконувати розпорядження спеціально уповноважених органів по усуненню порушень вимог природоохоронного законодавства і нормативно-технічної документації по охороні природи;
    5. погоджувати із спеціально уповноваженими органами всі зміни технологічного процесу і обладнання, що призвели зміни умов проектної і іншої нормативної і дозвільної документації по охороні навколишнього природного середовища;
    6. негайно інформувати відділ оперативного екологічного контролю про всі випадки аварійних і залпових викидів і скидань забруднюючих речовин в оточуючу середовище;
    7. з метою зниження, попередження і недопущення забруднення природного середовища своєчасно проводити роботи по технічному обслуговуванню, ремонту і усуненню несправностей в очисних спорудах, газоочисних установках і технологічному устаткуванні;
    8. забезпечувати своєчасний вивіз відходів виробництва і споживання з території підприємства;
    9. до початку робіт по реконструкції, дооснащенню ділянок підприємство забезпечити розробку техніко-економічного обґрунтовування проекту реконструкцій, дооснащення. Погоджувати розроблені проекти з місцевими органами охорони навколишнього природного середовища;
  • 15235. Екологічна експертиза
    Экология

     

    1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Відомості Верховної Ради, 1991, № 41.
    2. Постанова Верховної Ради України №188, від 5.03.1998р. «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки». Відомості Верховної Ради, 1998, №38-39.
    3. Постанова Кабінету Міністрів України №391, від 30.03.1998р. «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля»..
    4. С.П. Богомолов. Экология. Учебное пособие. М.: 2001.
    5. С.Н. Бобылев. Экономика природопользования. М.:, 2002.
    6. Ю.А. Злобін. Основи екології. К.: Лібра, 2000.
    7. Т.А. Хоружая. Методы оценки экологической опасности. М.: ЭБМ-контур, 2002.
    8. В.С. Джигирей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. К.: “Знання”, КОО, 2000.
  • 15236. Екологічна експертиза агроландшафту Сумської області
    Экология

     

    1. Авдасев В.Н. Трудовое братство Н.Н.Неплюева: Его история и наследие Сумы: РИО «АС Медиа», 2003.- 64с.:ил, - (Сумщина в именах).
    2. Билык Г.И., Сарычева З.А. Михайловская целина:Путеводитель по заповеднику.- Х.: Прапор, 1981.- 41с.
    3. Вейсберг Б.С. и др. От Десны до Ворсклы: Путеводитель /Б.С. Вейсберг, П.А. Нестеренко, П.А. Стефанов.- Х.: Прапор, 1986, -127с.: 24л.ил.
    4. Веретенник С. Спадщина рідного краю.//Глухівщина,2003.- 27 вересня.
    5. В путешествие по Сумщине:Сумы, Ахтырка, Глухов, Конотоп, Кролевец, Путивль, Ромны, Шостка: Путеводитель /Подгот. В. Баранкин и др.- 2-е изд., доп. и испр. -Х.: Прапор, 1984.- 237с.: 24л.ил.
    6. Генов А.П., Вчора,сьогодні ізавтра відділення «Михайлівська цілина» укр. степ. прир. запов.//Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині: Природно заповідний фонд області:На допомогу викладачу природничих дисциплін навчальних закладів різного рівня).-Суми, 1999.- Кн..3.-с.-35-37.
    7. Голубченко В.Ю., Ліницький Б.В. 600 кілометрів по Сумщині: Путівник.- Х.: Прапор, 1973.- 112с.-(Шляхами туристськими).
    8. Екологічна мережа Новгород Сіверського Полісся (Панченко С.М., Андрієнко Т.Л., Гаврись Г.Г., Кузьменко Ю.В.- Суми: Університетська книга, 2003.-92с.: 2с.карта.
    9. Заповідні скарби Сумщини / Під.ред. д.б.н. Т.Л. Андрієнко.- Суми: В-во «Джерело», 2001.- 208с.: 28 кольор. іл.
    10. Золотое ожерелье Сумщины: Путивль, Глухов, Ромны: Путеводитель / В.П. Белашов, Г.В. Диброва, Н.С. Ероха, А.В. Луговской. -Х.: Прапор, 1987.- 151с.: ил.
    11. История городов и сел. Украинской ССР: Сумская область .- К.: Главная редакция УСЭ, 1980.-700с.: ил., фотодок.
    12. Конспект лекцій з дисципліни «Туристичні ресурси України»: Розвиток рекреаційно- туристичної сфери в регіонах України. Частина 3( Вінницька, Луганська, Львівська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська обл.) для студентів спеціальності «Туризм»/ Укладач: викладач кафедри туризму Безуглий І.В.- Чернігів:ЧДІЕУ, 2006.
    13. Корнус А.О., Шевченко Г.Є. Туристичні ресурси Сумської області та організація туристичної роботи //Пед. Сумщина.- 1999.- №2.-с. 34-38.
    14. Мазур А. Туризм на Сумщине переживает не лучшие времена // Панорама.- 2006 .- 2-9 августа.- с.13.
    15. Маленко Е.Е., Марченко Л.Г., Муркина А.А. Конотоп: Путеводитель.- Х.: прапор, 1990.- 128с.: ил.
    16. Мотренко М.С. Охтирка: Путівник.- Х.: Прапор, 1990.- 128с.: іл..
    17. Немин А.П. Діброва Г.В. Ромны: Путеводитель.- Х.: Прапор, 1986 .- 88с.
    18. Нестеренко О. Про перспективи розвитку зеленого туризму// Фрунзенець.- 2004 .-14 травня.- с.4.
    19. Панченко С.М. Флора національного природного парку «Деснянсько Старогутський» та проблеми охорони фіторізноманіття Новгород Сіверського Полісся (Монографія) за заг. ред. д.б.н. С.Л. Мосякіна Суми: ВТД «Універсальна книга», 2005 .- 170с.
    20. Печерський В., Бєланов В. Глухів.- К.: Абрис, 2003.- 168 с.: іл.-(Серія «Малі міста України».
    21. «План дій 2007»: Основні напрямки роботи та очікувані результати на 2007р.: Прес конференція голови облдержадміністрації П.С.Качура.
    22. Про підсумки соціально економічного розвитку Сумської області за 2006 р.: Розпорядження голови облдержадміністрації.
    23. Програма розвитку туризму в області на 2002 2010роки
    24. Сало І.В. Сумщина: від Київської Русі до сьогодення: Нариси .- Суми: «Козацький вал», 2003.- 232с.
    25. Северная Украина: Сумская область // Позакласный час.- 2007.- №2.-с.95- 100.- (Заочное путешествие по нашей стране).
    26. Сліпушко О. Срібним струменем із глибини століть… // Українська культура .- 1995.- №1-2.-с.32-33.
    27. Стан навколишнього природного середовища в Сумській області у 2004 році (доповідь) управління екології та природних ресурсів в Сумській обл..- Суми, 2005 .-52с.
    28. Сумська облдержадміністрація. Про заходи щодо розвитку сільського туризму в Сумській області на 2007 2010роки: Розпорядження № 572 від 03.11.06р.
    29. Сумщина від давнини до сьогодення : Науковий довідник.- Суми: «Слобожанщина», 2000.- 384с.: іл., карти.
    30. Сумщина в іменах: Альбом ілюстрацій до енциклопедичного довідника Упоряд.: В.Ю. Панасик та ін.- Суми: РВО «АС- Медіа», ВД «Фолігрант», 2003.- 184с.:іл.
    31. Сумщина. Поступ у третє тисячоліття: Інформаційно аналітичний довідник / /Сумська облдержадміністрація.- Суми: РВО «АС- Медіа», 2004.- 144с.: іл.
    32. Сурков В. На Сумщині появляється «зелений туризм» // Данкор.- 2005 .- 28 травня .-с.7.
    33. Терлецький В. У Глухові городі… //Слово просвіти.- 2006.-№19.-с.10-11.-(Малі міста України).
    34. Торопова Г. Зеленый отдых // Панорама.- 2003.- 8-15 октября.- с.9.
    35. Україна. Президент. Про заходи щодо вшанування пам'яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського: Розпорядження № 1230/2005р.
    36. Україна. Президент. Про території природно заповідного фонду загальнодержавного значення: Указ № 167 від 21.02.02 //Офіційний вісник України.- 2002.- №9.-(Михайлівська цілина).
    37. Хто є хто на Сумщині: Видатні земляки: Довідково- біографічне видання.В.1.- К.,2005.-240 с.
    38. Ямпільщина на зламі тисячоліть: нариси та портрети/ За ред. О.І. Жирнова, В.І. Старикової, В.В. Цвілодуба. Суми, 2001. 96 ст.
  • 15237. Екологічна криза сучасності
    Экология

    За визначенням антропогенні екологічні кризи - це такі неурівноважені стани екосистем, які спричинено діяльністю людини (прямо чи опосередковано). В сучасній біосфері саме антропологічні кризи є переважаючими. Це обумовлено принаймні 2-ма суттєвими обставинами. По-перше, потужним впливом сучасної людини на біосферу. Недарма В.Вернадський назвав людство найпотужнішою геологічною силою. Так, зараз на Землі під загрозою зникнення знаходяться близько 20-25 тис. видів рослин. Якщо казати про Україну, то її чудові природні умови сприяли величезній різноманітності флори. Тут зростає близько 5 тис. видів диких рослин та близько 1 тис. культурних. Але негативний техногенний тиск на біосферу спричиняє знищення багатьох унікальних видів рослин. Саме тому вже в 1982 р. в Україні було прийнято Закон про Червону книгу, до якої занесено вже більше 800 видів рослин та тварин, що зникають і потребують збереження. За даними екологів, щоденно в світі гине в середньому декілька видів рослин і тварин і темп цього процесу збільшується І, по-друге, антропогенні екологічні кризи мають своїм наслідком багато негативних ефектів у житті самої людини. Тобто, вони діють за правилом бумерангу. Пам"ятаєте 4-й закон Б.Коммонера: "Нічого не дається дарма"? Тобто, за все треба сплачувати.

  • 15238. Екологічна криза та форми її прояву
    Разное

    Сьогодні, з огляду на дедалі зростаюче виснаження природних ресурсів, економістами-ринковиками пропонується введення широкого спектра прав власності щодо природного ресурсокористування, з їх послідовним трансформуванням у приватне право. У цьому бачиться основний шлях до збереження і захисту природних ресурсів від хижацького споживання, оскільки марнотратне використання природних ресурсів прямо повязане з концепцією суспільного продукту споживання. Виконуючи функції утилізації і будучи місцем розміщення відходів господарської діяльності, природні ресурси можуть інтерпретуватися, як ресурс спільної власності, але не суспільний продукт споживання. Забезпечення суспільства природними ресурсами (такими, як вода) не потрапляє під заголовок “суспільний продукт”. Раніше, за давніх часів, цей ресурс використовувався безоплатно-через його доступність і свободу розподілу. Система прав власності стала зявлятися, коли розробили технології та запропонували послуги водопостачання. Вода використовувалася, як ресурс спільної власності. Але зрештою, тоді як водні ресурси деделі більше виснажуються, система модифікованих прав власності розвивається для різних служб водопостачання. Права власності для інших природних ресурсів (земля, ліс, нафта, мінеральні ресурси) добре встановлено, хоча в країнах різних суспільно-політичних формацій-по-різному. В Україні вони поки що належать державі, хоча деякі перехідні (колективна, акціонерна) форми власності, аж до приватної, мають місце у використанні земельних і лісових ресурсів. Визначення природних ресурсів, як суспільного продукту споживання, стає релевантним тільки щодо їх використання, як суспільно-споживчіх продуктів (таких, як ландшафт, повітря, інші структури життєзабезпечення, які ми називаємо “якістю” навколишнього природного середовища).

  • 15239. Екологічна оцінка небезпечності фтору
    Экология

    Особливості розподілу фтору за профілем ґрунтів. Результати дослідження процесів акумуляції і вертикальної міграції рухомих і потенційно-рухомих форм фтору (ВФФ, ЛФФ, КФФ) показали, що для більшості ґрунтів поліської та лісостепової зон переважаючим процесом було накопичення рухомих сполук F- у верхніх шарах (гумусовий і гумусово-елювіальний горизонти). Для ґрунтів степової зони з нейтральною та лужною реакцією ґрунтового розчину була виявлена зворотна тенденція збільшення рухомих сполук фтору в нижніх горизонтах. Так, для дерново-підзолистих ґрунтів зони Полісся характерним був надзвичайно високий вміст кислоторозчинного фтору в орному (4,64 мг/кг) і підорному (3,49 мг/кг) шарах з поступовим зменшенням його вмісту до глибини 80-100 см. У чорноземі звичайному малогумусному вміст лугорозчинної форми елементу зменшувався вниз за профілем ґрунту від 12,09 мг/кг (у шарі 0-20 см) до 6,95 мг/кг (у шарі 80-100 см), а водорозчинної від 6,97 до 5,46 мг/кг відповідно. У темно-каштановому залишково-солонцюватому ґрунті, навпаки, вміст лугорозчинної форми фтору зростав із 2,81 у шарі 0-20 см до 11,9 мг/кг у шарі 0-100 см.

  • 15240. Екологічна система
    Экология

     

    1. Бродский А.К. Краткий курс общей экологии. С.-Петербург, 2009. 224 с
    2. Бедрій Я.І. та ін. Основи екології та охорона природи. Львів: Укрпошта, 2009. 238 с.
    3. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології. Київ: Либідь, 2003.
    4. Воронков Н.А. Экология. Общая, социальная, прикладная. М.: Агар, 1999. 424 с.
    5. Вронский В.А. Прикладная экология. Ростов на Дону: Феникс, 2006. 512 с.
    6. Джиги рей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Київ: Знання, 2002. 203 с.
    7. Дідух Я.П. Популяційна екологія. Кіїв: Фітосоціоцентр, 2008. 192 с.
    8. Злобін Ю.А. Основи екології. Київ: Лібра, 2008. 248 с.
    9. Киселев В.Н. Основы экологии. Минск: Універсітэцкая, 2000. 383 с.
    10. Кормилицын В.И. и др. Основы экологии. М.: Интерстиль, 2007. 366 с.
    11. Назарук М.М. Основи екології. Львів: Афіша, 2009. 256 с.
    12. Некос В.Е. Основы общей экологии и неоэкологии. Часть 1. Основы общей и глобальной традиционной экологии. Харьков: Торнадо, 2009. 182
    13. Реймерс Н.Ф. Экология. Теории, законы, правила, принципы и гипотезы. М.: Россия молодая, 2004. 367 с.
    14. Річний звіт про стан навколишнього природного середовища в Луганській області у 2009 р. Під ред. Кошеля В.М. Донецьк: ВАТ УкрНТІК, 2010. 124 с.
    15. Экологические функции литосферы. /Под ред. Трофимова В.Г. М.: Изд во МТУ, 2000. 432 .
    16. Экологическая химия. Основы концепции. /Ред. Ф. Кортс, под ред. Градовой Н.Б. М.: Мир, 1997. 396 с.