Екзистенцiалiзм К. Ясперса: проблема транiендентного
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Екзистенцiалiзм К. Ясперса: проблема транiендентного
Карл Ясперс народився в 1883 р. у м. Ольденбурге. Спочатку вiн одержав юридичну освiту, але досить швидко розчарувався в юриспруденцiСЧ, розцiнивши цю сферу знання й дiяльностi як занадто "абстрактну", i переключився на медицину, що вивчав у Берлiнi, Геттiнгенi й Гейдельберзi, де й одержав учений ступiнь доктора медицини по психiатрiСЧ й став працювати лiкарем психiатричноСЧ клiнiки - пiд керiвництвом Виндельбанда. В 1916 р. одержав мiiе екстраординарного доцента по психологiСЧ, а в 1920 р., в "спадщину" вiд Г. Дриша, посада екстраординарного, а через рiк i ординарного професора фiлософiСЧ Гейдельбергського унiверситету. РЖз приходом до влади фашистiв його академiчна карСФра обiрвалася. Уже в 1933 р. вiн був не маСФ змоги займати будь-який адмiнiстративний пост (зокрема, тому, що вiдмовився розвестися "по расовим мiркуваннях" зi своСФю дружиною, СФврейкою Гертрудою Майер, що ще в 1910р. стала його супутницею життя й надiйною спiвробiтницею по роботi). В 1937 р. вiн був позбавлений i професури. В 1938 р. його публiкацiСЧ були "тихо" забороненi, а в 1943 р. заборона стала офiцiйною. Вiдразу ж пiсля розгрому нацистiв Ясперс повернувся до викладацькоСЧ роботи; вiдновили й публiкацiСЧ його праць. Дуже значноСЧ була роль Ясперса у вiдновленнi Гейдельбергського унiверситету. В 1948 р. вiн переселяСФться в Базель (Швейцарiя), де до 1961 р. займаСФ кафедру професора фiлософiСЧ в мiiевому унiверситетi. Тут же, у Базелi, вiн i помер в 1969 р. Роботи Ясперса, як по психiатрiСЧ й iсторiСЧ цiСФСЧ науки, так i по фiлософiСЧ, а крiм цього, iз проблем соцiальноСЧ полiтики (головна тема - становлення й функцiонування правовоСЧ держави) вiдомi й шанованi в усьому свiтi. Вони переведенi мiнiмум на 25 iноземних мов, а помалу стають вiдомими й у нашiй краСЧнi. Головнi роботи Ясперса: "Загальна психопатологiя"; "Збори статей по психопатологiСЧ"; "Фiлософiя" (в 3 т.); "Кант"; "Нiцше"; "Августин"; "Люди, що задають масштаб (Сократ, Будда, Конфуцiй)"; "Замiтки до Мартiна Гайдеггера"; "Фiлософська вiра"; "Фiлософська автобiографiя"; "Фiлософська вiра у вiдношеннi до одкровення"; "Платон"; "Спiноза"; "Стриндберг i Ван-Гог"; "Про iстину"; "Що таке фiлософiя?"; "РЖдея унiверситету"; "Шифри транiендентного"; "Великi фiлософи. Анаксимандр, Гераклiт, Парменид, Гребель, св. Ансельм, Спiноза"; "Вiд античноСЧ до християнськоСЧ метафiзики"; "Питання про провину - для геноциду немаСФ прощення" i багато хто iншi. Поява першого перекладу Ясперса на росiйську мову було визначено винятково полiтичною конюнктурою. Це була аж нiяк не фiлософська, а полiтична робота - "Куди рухаСФться ФРН?", досить критична у вiдношеннi аденауеровськоСЧ полiтики. Однак i вона була видана з величезними купюрами, що дуже сильно спотворили спрямованiсть цiСФСЧ книги. Тiльки в 1991 р., у серiСЧ "Мислителi XX столiття", вийшов переклад трьох важливих робiт фiлософа пiд титулом "Змiст i призначення iсторiСЧ" (М., 1991). Крiм оригiнальноСЧ роботи пiд цiСФю назвою, видання включаСФ також "Духовну ситуацiю часу" i "Фiлософську вiру". Згаданий вище релiгiйний момент свiтогляду К. Ясперса визначив багато важливих рис його концепцiСЧ людини i його буття, хоча базовi установки його дуже близькi екзистенцiалiзму Гайдеггера або Сартра. Дуже подiбна навiть термiнологiя; однак, занадто довiряти цiй подiбностi не треба: термiн, до якого ми вже звикли, знайомлячись iз концепцiСФю Гайдеггера, може мати чи ледве не дiаметрально протилежний змiст. РЖ разом з тим створена за допомогою всього комплексу термiнiв картина залишаСФться, в iстотних моментах, конгруентноСЧ гайдеггеровськоСЧ.
Почнемо з того, що Dasein у Ясперса - зовсiм не справжнСФ буття людини. Це саме скорiше вiдчужене, загублене в предметностi людський початок: як "мир", як "предмет дослiдження", як "свiдомiсть" i т.п. СправжнСФ людське буття виражене термiном "екзистенцiя", що в Dasein тiльки проявляСФться. РЖ, звичайно ж, не тiльки односторонньо й неповно, але й неадекватно. Екзистенцiя нiколи не стаСФ обСФктом, вона "причина", виходячи з якоСЧ я мислю й дiю, про яку я говорю в послiдовностi думок, що нiчого не пiзнаСФ; екзистенцiя СФ те, що ставиться до себе самоСЧ й тому до своСФСЧ транiенденцiСЧ". Це останнСФ - транiенденцiя, транiендентне - i виявляСФться ключовим каменем зводу ясперсовського екзистенцiалiзму. Нi екзистенцiя, нi транiенденцiя дослiдженню (тобто пiзнанню, i насамперед, пiзнанню рацiональному) недоступнi. Дослiдження лише пiдготовляСФ "прояснення" ("одкровення") екзистенцiСЧ, думаючи, що за "явищами" СФ щось, що лежить у СЧхнiй пiдставi: явища зявляються як "шифри" прихованого. А це значить, що людське буття починаСФ бачити самого себе в продуктах своСФСЧ дiяльностi. ВiдбуваСФться "транiендирування через предметнiсть". Виявившись здатним до такого транiендирування, до такого "стрибку через прiрву", людина виявляСФ власну волю (оскiльки предмети, якi були твердою реальнiстю "в-собi-буття", зявляються як модуси можливоСЧ для людини предметностi). А без екзистенцiСЧ "мислення й життя губляться в Нескiнченному й Позбавленому сутностi". Фiлософiя - не наука, що "зачарована обСФктивним"! - здатна пiдвести людини, через "орiСФнтування у свiтi" i "аналiз Dasein" до екзiстенцiально-проясненого мислення, що вiдмовляСФться вiд трактування буття як тiльки буття обСФктiв i виявляСФ в самому предм?/p>
Copyright © 2008-2014 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение