Екзистенцiалiзм К. Ясперса: проблема транiендентного
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?у iз транiендентним; протистояння транiендентному - вид його збагнення. Бiльше того - "воно може бути глибше, нiж вiра, що обходиться без питань" "Сперечатися з Богом - виходить, шукати Бога. Усяке "нi" хоче деякого "так", але воiстину й по справедливостi. Будь-яка самовiддача, якщо вона справжня, можлива тiльки через переборений опiр". РЖ, вiдповiдно, опiр гасне, якби людина дiйсно могла б обiйтися без Бога. Але якщо це можливо, те, згiдно Ясперсу, людина перестаСФ бути людиною, оскiльки "опiр - це властиво людська якiсть". Поки людина жива, i поки вiн людина, у його душi ведуть постiйну суперечку Ангел i Демон, суперечливi образи його власного, самостiйного Я. Вони залишають людину лише тодi, коли вiн вiдмовляСФться вiд вибору, вiд волi; коли його буття стаСФ безглуздим - або повнiстю рацiональним. Ангел веде до Свiтла, воно джерело вiри, воно знаСФ закон i порядок миру. Демон указуСФ в Тьму, що валить людину в страх. Вiн руйнуСФ свiтовий порядок, вiру у Свiтло. Але "Ангел i Демон - це як би роздвоСФння того самого: цiлiсностi мене самого... Вони - керiвники душi на шляху становлення екзистенцiСЧ, вони вказують дорогу, самi залишаючись у тiнi, або антиципацiСЧ, яким, у якостi таких, менi не слiд довiряти. На моСФму шляху я не зустрiчаю нiчого мiцного, а постiйно в iнших обличчях спливаючi межi видимостi, у яких вони дозволяють чути СЧхнього голосу, нiколи остаточно повнiстю не вiдкриваючись". У своСФму прагненнi до нескiнченного людина завжди СФ щось бiльше, нiж вiн СФ: у цьому, зокрема, складаСФться його iсторичнiсть; його можливостi не вичерпанi нi в який момент його життя. Його порив до транiендентного втiлюСФться вже в тiм, що вiн сприймаСФ мир як сукупнiсть шифрiв транiендентного. Увесь свiт, включаючи i його самого, субСФкта, розумiСФться як сукупнiсть шифрiв! Людина, оскiльки вiн завжди СФ щось бiльше, нiж вiн СФ, не осягаСФ себе самого остаточно. РЖ вже тому вiн шифр для себе самого. Якщо вiн це розумiСФ, то вiн ближче всього до транiендентного; мовою мiфологiСЧ й технологiСЧ ця свiдомiсть транiендентного виражаСФться у твердженнi, що вiн, людина, створений по образi й подобi Божою. Пiзнаючи самого себе, тобто кiнцеве в будь-який момент iстота - вiн створюСФ собi картину цiлого. Але чи СФ ця картина дiйсно скiльки-небудь адекватною картиною цiлого, або в нiй акцентована увага на частковостях - чiткоСЧ вiдповiдi нi, вiн суперечливий. Усяке подання про РДдиний - свiтi як космiчнiй природi, як iсторiСЧ, керованоСЧ провидiнням, як екзистенцiСЧ одиничних особистостей - сумнiвно. Кожне iз цих подань - шифр. Людина як природна iстота всього частiше проявляСФться в СЧСЧ почуттСФвому початку - еротицi. Але - якщо вона не у переросла вакханалiю, якщо в нiй здiйснена комунiкацiя людини з людиною. Тодi вона - теж шифр транiендентного; звiдси самовiддача в любовi. РЖнший шифр транiендентного - СФднiсть людини з його миром. "Суспiльство й держава стають позитивною дiйснiстю людини, що себе ототожнюСФ з ними". Людина, не руйнуючи себе самого, не може забути про суспiльство, родину, державi, професiСЧ. Вiн знаходить себе тiльки в них. Але транiендентне проявляСФться тут тiльки в тому випадку, якщо всi цi й iншi iнститути соцiальностi не поглинають особистостi людини, а допомагають йому в його самопiзнаннi й самоздiйсненнi. Третiй шифр - воля. Вона, як ми вже знаСФмо, невiдривна вiд екзистенцiСЧ, а не людина - не бiльш нiж природний обСФкт. Воля свiдчить про його якiсну вiдмiннiсть вiд природи, вiд "емпiричного буття". Вона разом з тим допомагаСФ людинi зрозумiти його занедбанiсть у вiдмiнний вiд нього, далекий йому мир, коли залишаСФться лише "сподiватися на пощаду" транiендентного; Бог не даСФ гарантiСЧ на порятунок - вiн, в остаточному пiдсумку, даруСФ менi те, чого я нiколи б не досяг самотужки. "Транiендентне йде до людей, як людина робить себе пiдготоquot;.
Читати шифри нас учить мистецтво у всiх його видах (архiтектура, музика, пластика) i фiлософiя, зрозумiла як метафiзика (включаючи iсторико-фiлософськi мiркування), зрозумiло, пiд тим кутом зору, що задаСФ фiлософiя екзистенцiалiзму. Однак, будь-яка iстинно фiлософська доктрина протилежна позитивiзму - цьому продукту й ТСрунту "науки"; "... замiсть шифрiв вiн одержуСФ в остаточному пiдсумку порожнiй понятiйний механiзм або порожнСФ знання-нiщо (Nichtsein)". РЖдеалiзм звертаСФ увагу на духовну цiлiснiсть - верб цьому його сила - але зупиняСФться "на поверхнi" речей: вiн не бачить в очевиднiй цiлiсностi шифру, затверджуючи онтологiчну тезу про "СФднiсть протилежностей": "iдеалiзм - це фiлософiя щастя".
Екзистенциалiстська фiлософiя не пропонуСФ щасливого заспокоСФння; подiбно позитивiзму, вона визнаСФ фактичне в якостi базового для нескiнченного пiзнання, але визнання абсолютноСЧ iсторичностi, екзистенцiСЧ в прикордонних ситуацiях i комунiкацiях забезпечуСФ СЧй контакт iз тим, що "за межами" фактичного буття, iз транiендентним. Сама тимчасовiсть зявляСФться перед екзистенциалiстським фiлософом як шифр транiендентного, звичайно ж, неоднозначний. РЖ найбiльше "рiшучим" шифром транiендентного, по Ясперсу, СФ смерть, кiнцiвка людського буття, i екзистенцiя в смертi, а також у рiзноманiтних формах катастрофи (Scheitern), краху того, що вживаСФ людина. Катастрофа - тiльки людське "якiсть": тварина тiльки минуща, воно не знаСФ катастроф, оскiльки iснуСФ " для-себе" тiльки в сьогоденнi; у нього немаСФ неоднозначними, обтяженими сумнiвами проектiв на май?/p>
Copyright © 2008-2014 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение