Екзистенцiалiзм К. Ясперса: проблема транiендентного
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В±утнСФ; i, головне, немаСФ прикордонних ситуацiй, у яких вiдчуСФмо крах. Так уже влаштована людина: "У прикордонних ситуацiях стаСФ очевидно, що все позитивне для нас повязане зi стосовним до цього позитивного негативним. НемаСФ гарного без можливого й дiйсного злого, немаСФ щирого без помилкового, життя без смертi; щастя звязане зi стражданням... У всiм Dasein я можу побачити антиномiчну структуру". Але адже саме "нестiйкiсть" буття, постiйна погроза "катастрофи" змушуСФ людини шукати мiцне, неминуще, бачити знак неминущого в бiльш-менш емпiрично стiйкому, триваючому. Борг, терпiння, надiя в душi людини протистоСЧть нiгiлiзму й пристрастi до руйнування, свiдчачи про транiендентний, про Бога. Вони натякають про спокiй, хоча нiколи не дають абсолютноСЧ гарантiСЧ цього спокою; досить того, що пiддана краху екзистенцiя здатна переводити неоднозначна мова транiендентного в "саму однозначну буттСФву очевиднiсть". "Не радiсним зануренням у досконалiсть, а на шляху страждань, дивлячись на невблаганний лик повсякденного буття... можлива екзистенцiя здатна досягти того, що не плановано й стаСФ противним змiсту, якщо його побажати: випробовувати буття в катастрофi". Така концепцiя людського буття релiгiйного екзистенцiалiста К. Ясперса. Не зайво буде помiтити, що книга, у якiй вона представлена систематично (i на якiй ТСрунтувалося наше подання цiСФСЧ концепцiСЧ), тритомна "Фiлософiя", уперше побачила свiтло в 1932 р., у Нiмеччинi, що швидко перетворювалася в гiтлерiвську Нiмеччину. РЖ симптоматично, що присвятив Ясперс цю свою працю - основна праця про сутнiсть людського буття, про волю, вiдповiдальнiсть, совiстi - дружинi СФврейцi, що стала мимовiльною причиною (звичайно, тiльки однiСФСЧ з багатьох) краху унiверситетськоСЧ карСФри фiлософа. Не менш симптоматично й передмова до I тому "ФiлософiСЧ". "Наш спосiб фiлософствування, - пише тут Ясперс, - корениться в традицiСЧ вiльноСЧ думки минулого тисячорiччя". Вiн пiдкреслив далi, що намагаСФться зберегти спадщину ясностi грецькоСЧ фiлософiСЧ, твердостi геройського духу пiвнiчних народiв, глибини СФврейськоСЧ душi. К. Ясперс залишався серед тих деяких, хто протистояв руйнiвному нацiоналiзму провiсникiв "нового порядку", який мав намiр iснувати тисячорiччя. Вiн, у рядi цих деяких, зберiг добре iмя нiмецькоСЧ фiлософiСЧ. РЖ вiн же - цiлком природно! - пiсля розгрому гiтлеризму, висунув тезу про "метафiзичну провину" нiмцiв за своСФ минуле - теза, що стала одним з нарiжних каменiв будинку сучасноСЧ правовоСЧ держави, i вiн же рiзко критикував небезпечну тенденцiю вiдродження мiлiтаризму, що виявилася в полiтику Аденауера. Фiлософськi мiркування, полiтична дiяльнiсть, особисте життя стали в цiй людинi в разючiй СФдностi. Вiн прожив життя гiдно.
Лiтература
1. Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии. - М., 1996.
2. Губин В.Д. Онтология. Проблема бытия в современной философии. - М., 1998.
3. Богданова И.Н. В поисках адекватной формы знания (В. Соловьев и К. Ясперс) // Эпистемы: Альманах. - Екатеринбург, 1998
4. "асова О.А. Мiж психопатологiСФю й фiлософiСФю: шлях Ясперса - К., 2007
Copyright © 2008-2014 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение