Geum.ru

Информация

  • 15041. Евгений Светланов
    Литература

    Светланов-пианист - достойный продолжатель традиций русской фортепианной школы. В Московской консерватории по фортепианному исполнительству Е. Светланов занимался у Генриха Нейгауза, позже, по композиции, - у Юрия Шапорина. "Талант Светланова-композитора глубокий, истинно русский, развивающийся в русле традиций отечественного искусства", - говорил о своем ученике Юрий Шапорин. Первые сочинения Светланова - кантата "Родные поля", Первая рапсодия "Картины Испании", Три русские песни для голоса и оркестра, Симфония си-минор - сразу обратили на себя внимание и заставили заговорить об авторе как о достойном преемнике великих русских композиторов. Позже, в середине 70-х годов, он сочиняет крупные симфонические произведения, среди них - "Романтическая баллада", Симфоническая поэма "Даугава", Концерт для фортепиано с оркестром, "Сибирская фантазия", Поэма для скрипки и оркестра (памяти Д.Ф. Ойстраха), поэма "Калина красная" (памяти В. Шукшина), Вторая рапсодия, Русские вариации для арфы, "Деревенские сутки" - квинтет для духовых инструментов, Лирический вальс. Ему также принадлежит большое количество камерных произведений. Е. Светланов смело использовал традиции русской музыкальной классики, самобытно развивая их в своем творчестве. Это в полной мере относится ко всем его сочинениям.

  • 15042. Евгеника и этические нормы
    Культура и искусство

    Все люди несовершенны. Уже в раннем возрасте можно заметить - одни дети одарены здоровьем, но природа "отдохнула" на интеллекте, другие не могут похвастаться физической красотой и крепостью, но опережают сверстников в умственном развитии, третьи - хорошо успевают и в школе и в спортивной секции, но вот характер - не сахар... И таким комбинациям несть числа. Эта закономерность нашла отражение даже в пословицах и поговорках ("Сила есть - ума не надо" и тому подобных). А сказок о глупых красавицах и умных дурнушках просто не счесть. Поэтому когда встречается человек, сочетающий в себе и красоту, и силу, и интеллект, и нравственность, - он кажется каким-то чудом природы. У окружающих такие люди вызывают разные чувства - у кого восхищение, у кого и зависть. А вот ученые уже много лет назад стали задумываться о том, каким образом, в силу каких причин появляются на свет такие редкие, всесторонне одаренные люди. И нельзя ли сделать так, чтобы их в человеческом обществе становилось все больше и больше? Как изменилась бы жизнь вокруг...

  • 15043. Евгеника: 100 лет спустя
    Биология

    Какова же судьба "положительной" евгеники, цель которой - обогатить популяции человека ценными наследственными задатками. Нам известно только об одной практической попытке такого рода. Несколько лет тому назад в американской научной прессе появилось сообщение, что Роберт Грэхем (Калифорния) организовал банк для хранения замороженной спермы, полученной от нескольких лауреатов Нобелевской премии - представителей естественных наук. Предполагалось, что эта сперма будет использована для добровольного искусственного осеменения женщин, обладающих исключительными интеллектуальными способностями. Никаких сведений о результатах эксперимента нам найти не удалось. В литературе мы обнаружили только три публикации, поддерживающие мысль о возможности практических мероприятий по,"положительной" евгенике. Первая из них, появившаяся в нацистской Германии, принадлежала автору, настойчиво призывавшему правительство издать закон, согласно которому немецкие полицейские будут получать крупное денежное вознаграждение за каждого родившегося в семье ребенка. Мотивировалось это тем, что немецкие полицейские - наиболее ценная часть нации, и очень важно получить от них как можно больше потомков. Очевидно, что статья эта не имеет ни малейшего научного значения.

  • 15044. Евдокс
    Литература

    Когда Евдокс благополучно прибыл в Египет (где Клеопатра уже более не царствовала, а вместо нее на престоле был ее сын), он снова лишился всего товара, поскольку был уличен в хищении корабельного имущества. Обломок корабельного носа он принес на рыночную площадь и показал его судовладельцам; от них Евдокс узнал, что это обломок носа корабля из Гадеса (ныне Кадикс). Ему сообщили, что богатые гадесские купцы снаряжают большие корабли, бедные же посылают маленькие суда, называемые конями (от изображений на носах кораблей). На таких суденышках они отправляются на рыбную ловлю у берегов Маврусии вплоть до реки Ликс. Некоторые судовладельцы признали, что обломки принадлежат одному из кораблей, который слишком далеко зашел за реку Ликс и не возвратился домой. Из этих фактов Евдокс заключил, что плавание вокруг Ливии возможно. По возвращении домой погрузил все свое имущество на корабль и вышел в море. Сначала он бросил якорь в Дикеархии, затем в Массалии, далее в следующих пунктах вдоль побережья, пока не прибыл в Гадес. Повсюду он рассказывал о своем проекте и, заработав деньги, снарядил один большой корабль и две буксирные барки вроде пиратских. Затем он принял на борт врачей и других ремесленников и также девушек, играющих на музыкальных инструментах, и, пользуясь постоянными западными ветрами, вышел в открытое море по направлению к Индии. Когда же плавание утомило его спутников, он подошел с попутным ветром к берегу, хотя и сделал это против воли, опасаясь приливов и отливов. И действительно, произошло то, чего он опасался: корабль сел на мель, но так тихо, что сразу не развалился, и им удалось спасти груз, перетащив его на берег, а также большую часть корабельного леса. Из этого они построили третью барку вроде пятидесятивесельного корабля и продолжали путь, пока не прибыли к людям, говорившим на том языке, словарь которого он составил в прошлое путешествие. Вместе с тем он узнал, что люди, живущие там, того же племени, что и те, другие эфиопы, и что они соседи с царством Богха. Таким образом он закончил свое путешествие в Индию и вернулся назад. На обратном пути вдоль берегов он заметил остров, обильный водой и поросший прекрасным лесом, но необитаемый. Благополучно достигнув Маврусии, он распродал свои суда и отправился ко двору Богха пешком. По прибытии туда он посоветовал царю предпринять морскую экспедицию; однако придворные убедили царя в обратном, возбудив у него опасения, что Маврусия может легко подвергнуться вражескому нападению, если дорога к ней будет открыта любым иностранцам. Когда Евдокс узнал, что его только для вида посылают в экспедицию, которую он предложил, а в действительности собираются высадить на какой-то пустынный остров, он бежал в римские владения и оттуда переправился в Иберию.

  • 15045. Евклид и его "Начала"
    Математика и статистика

    В книге I рассматриваются основные свойства треугольников, прямоугольников, параллелограммов, сравниваются их площади. Здесь появляется теорема о сумме углов треугольника. Затем следует пять геометрических постулатов: через две точки можно провести одну прямую; каждая прямая может быть сколь угодно продолжена ; данным радиусом из данной точки можно провести окружность; все прямые углы равны; если две прямые проведены к третьей под углами, составляющими в сумме меньше двух прямых, то они встречаются с той же стороны от этой прямой. Все эти постулаты, кроме одного, вошли в современные курсы основной геометрии. За постулатами приводятся общие предположения, или аксиомы,- 8 общематематических утверждений о равенствах и неравенствах. Книга заканчивается теоремой Пифагора.

  • 15046. Евклид и его Начала
    Математика и статистика

    В книге I рассматриваются основные свойства треугольников, прямоугольников, параллелограммов, сравниваются их площади. Здесь появляется теорема о сумме углов треугольника. Затем следует пять геометрических постулатов: через две точки можно провести одну прямую; каждая прямая может быть сколь угодно продолжена ; данным радиусом из данной точки можно провести окружность; все прямые углы равны; если две прямые проведены к третьей под углами, составляющими в сумме меньше двух прямых, то они встречаются с той же стороны от этой прямой. Все эти постулаты, кроме одного, вошли в современные курсы основной геометрии. За постулатами приводятся общие предположения, или аксиомы,- 8 общематематических утверждений о равенствах и неравенствах. Книга заканчивается теоремой Пифагора.

  • 15047. Евклидова и неевклидова геометрия
    Математика и статистика

    Критика чистого разума (1781) Канта начинается еще более обнадеживающими словами. Кант утверждает, что все аксиомы и теоремы математики истинны. Он говорит, что наш разум сам по себе владеет формами пространства и времени. Пространство и время представляют собой разновидности восприятия (называемые Кантом интуитивными представлениями), посредством которых разум созерцает опыт. Мы воспринимаем, организуем и осознаем опыт в соответствии с этими формами созерцания разум накладывает формы созерцания на полученные им чувственные восприятия, вынуждая те подстраиваться под заложенные в нем схемы. Так как интуитивное представление о пространстве берет свое начало в разуме, некоторые свойства пространства разум автоматически. Такие утверждения, как прямая кратчайший путь между двумя точками, через три точки, не лежащие на одной прямой, можно провести плоскость, и притом только одну, или как постулат Евклида о параллельных, Кант называет априорными искусственными истинами. Они составляют неотъемлемую часть нашего умственного багажа. Геометрия занимается изучением лишь логических следствий из таких утверждений. Уже одно то, что наш разум созерцает опыт через изначально присущие ему пространственные структуры, означает, что опыт согласуется с априорными синтетическими истинами и теоремами. Порядок и рациональность, которые мы, как нам кажется, воспринимаем во внешнем мире, в действительности проецируется на внешний мир нашим разумом и формами нашего мышления.

  • 15048. Еволюційне тлумачення права
    Юриспруденция, право, государство

    В Україні до 2004 р. позитивістське мислення було багато в чому знівельовано лише щодо царини приватного права. У питаннях же публічного права при розгляді справ у судах воно домінувало. Показовим у цьому сенсі рішення Верховного Суду України від 3 грудня 2004 р., що було винесене за позовом М. Катеринчука, довіреної особи кандидата в Президенти України В. Ющенка, про скасування результатів виборів в єдиному загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. М. Полудьонний, представник В. Ющенка, так пояснює праву позицію своєї сторони. „Закон про вибори Президента не давав можливості Верховному Суду безпосередньо розглянути наші вимоги. Але на його рішення можна було вийти через конституційні норми. Оскільки спеціальний закон не давав відповіді на це питання, то керуватися слід нормами Конституції як нормами прямої дії. Конституція говорить, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в державі й основним завданням судів є відновлення порушеного права. І відсутність відповідної норми закону не є перешкодою до його відновлення. Якщо в законі не зазначено, як саме це зробити, суд може відновити порушене право іншим способом”.

  • 15049. Еволюція Всесвіту
    Авиация, Астрономия, Космонавтика

    З плином часу постійна Хаббла поступово зменшується - розбіжність галактик сповільнюється. Але таке зменшення за спостережуваний проміжок часу мізерно мале. Зворотного величиною постійною Хаббла визначається час життя (вік) Всесвіту. З результатів спостереження випливає, що швидкість віддалення галактик збільшується приблизно на 75 км \ с на кожен мільйон парсек (1 парсек дорівнює 3,3 світлового року; світловий рік - це відстань, яку проходить світлом у вакуумі за 1 земний рік). При даній швидкості екстраполяція до минулого приводить до висновку: вік Всесвіту становить близько 15 млрд. років, а це означає, що весь Всесвіт 15 млрд. років тому був зосереджений в дуже маленькій області. Передбачається, що в той час щільність речовини Всесвіту була порівнянною з щільністю атомного ядра, і весь Всесвіт представляв собою величезну ядерну краплю. З якихось причин ядерна крапля опинилася в нестійкому стані і вибухнула. Це припущення лежить в основі концепції великого вибуху.

  • 15050. Еволюція географічної оболонки
    География

    До юри вона становила порядку 0,01 мм/1000 років і в кайнозої більше 0,1 мм/1000 років, причому в останні 5 млн. років досягла найвищого значення - 0,6 мм/1000 років (Орля, 1985). Знаючи загальну масу вулканічного матеріалу, можна визначити кількість води принесене вулканами на земну поверхню за 4109 років геологічної активності. Оскільки переробці піддавалося проторечовина, у якому втримується в середньому 5% води, від загальної маси вулканічного матеріалу 3,61025 г - це складе 1,81024 р. Втрати на фотоліз за цей час при середній швидкості 7,01015 г/рік склали б 2,81024 р. Але це за умови, що площа дзеркала морів і праокеана була порівнянна із сучасної. Однак це більш ніж в 20 разів перевищує загальну масу води перекиненої на поверхню Землі за час її геологічної активності. Звідси ми одержуємо ще одне незалежне свідчення, що в до кайнозойський час Світового океану сучасних розмірів не існувало на поверхні планети, а загальна площа морських басейнів була більш ніж на порядок менше сучасної загальної площі дзеркала вод морів і океану. Тільки при такому співвідношенні суши й моря наведене значення фотолітичних втрат, які залежать у першу чергу від площі, поверхня випару повинна бути зменшена на порядок і більше 1,41023 р. Сучасний Світовий океан містить 1,61024 р. Загальна маса винесеної на земну поверхню води оцінюється величиною 4,01024 р. Частина води надійшла невулканічним шляхом (по глибинних розламах, сольфатарам, фумаролам, ювенільні води). За останні 70 млн. років темпи виносу води зросли більш ніж на порядок і склали 2,21024 р. Таким чином, майже половина виробленої планетної води надійшла за період океанізації.

  • 15051. Еволюція зірок
    Авиация, Астрономия, Космонавтика

    Учені відзначають, що ці незвичайні об'єкти нелегко зрозуміти, залишаючись у рамках законів тяжіння Ньютона. Поблизу поверхні чорної діри гравітація настільки сильна, що звичні ньютоновскі закони перестають тут діяти. Їх варто замінити законами загальної теорії відносності Ейнштейна. Відповідно до одному з трьох наслідків теорії Ейнштейна, залишаючи масивне тіло, світло повинний випробувати червоний зсув, тому що він повинний випробувати червоний зсув, тому що він втрачає енергію на подолання гравітаційного поля зірки. Випромінювання, що приходить від щільної зірки, подібної до білого карлика - супутникові Сиріуса А, - лише злегка зміщається в червону область спектра. Ніж щільніше зірка, тим більше цей зсув, так що від надміцною зірки зовсім не буде приходити випромінювання у видимій області спектра. Але якщо гравітаційна дія зірки збільшується в результаті її стиску, то сили тяжіння виявляються настільки великі, що світло взагалі не може залишити зірку. Таким чином, для будь-якого спостерігача можливість побачити чорну діру цілком виключена! Але тоді природно виникає питання: якщо вона невидима, то, як же ми можемо неї знайти? Щоб відповісти на це питання, учені прибігають до митецьких вивертів. Руффіні й Уілер досконально вивчили цю проблему і запропонували кілька способів нехай не побачити, але хоча б знайти чорну діру. Почнемо з того, що, коли чорна діра народжується в процесі гравітаційного колапсу, вона повинна випромінювати гравітаційні хвилі, що могли б перетинати простір зі швидкістю світла і на короткий час спотворювати геометрію простору поблизу Землі. Це перекручування проявилося б у виді гравітаційних хвиль, що діють одночасно на однакові інструменти, установлені на земній поверхні на значних відстанях друг від друга. Гравітаційне випромінювання могло б приходити від зірок, що випробують гравітаційний колапс. Якщо протягом звичайного життя зірка оберталася, то, стискуючись і стаючи, усе менше і менше, вона буде обертатися усе швидше, зберігаючи свій момент кількості руху. Нарешті вона може досягти такої стадії, коли швидкість руху на її екваторі наблизиться до швидкості світла, тобто до гранично можливої швидкості. У цьому випадку зірка виявилася б сильно деформованої і могла б викинути частина речовини. При такій деформації енергія могла б іти від зірки у виді гравітаційних хвиль з частотою порядку тисячі коливань у секунду (1000 Гц).

  • 15052. Еволюція інституту президентства в Україні
    Политология
  • 15053. Еволюція ліричного героя у "Гімнах до ночі" Новаліса
    Литература

    Новаліс у «Гімнах» цілком переосмислює поняття смерті, він витісняє похмуре античне трактування, розфарбовуючи смерть у ніжні кольори. На початку твору головний герой уникає образу смерті, у другій главі він згадує лише про сон: «Тільки дурні нехтують тобою [сном], їм достатньо тіні, поки не опуститься на землю справжня ніч. Вони не відчувають тебе у мигдалевій олії, у маковому соку». Сон тут один із образів смерті, особливо яскраво це показано в останній главі твору: «Спати вічно я так хочу У ночі такій спокійній, У теплі засохли люди, Повертається покійний В дім, де батько ждати буде». У третій главі темрява поєднана з дрімотою Ночі, яка, в свою чергу призводить до переродження духу: «Зникла зовсім земна велич і моя печаль, злилися моє горе і новий всесвіт, мене осягнуло натхнення, дрімота ночі. Над землею ширяв мій наново народжений дух». Отже тут сон і «зникнення всіх пут народження і кайданів світла», тобто, звільнення від життя, отримують нове трактування цілковите оновлення людського духу, нове народження. Ліричний герой розвиває і підтверджує думку про смислову єдність сну і смерті у четвертій главі: «Я знаю тепер, що коли прийде останній ранок, світло не прожене більше Ночі, не злякає кохання, коли сон стане вічним у нескінченній мрії». Надзвичайно цікаву тезу висуває герой у четвертій главі, це теза утішного повернення: «У собі я сам відчув завершення твоїх починань, небесну волю, утішне повернення. У дикій жалобі я пізнав розлуку із нашою батьківщиною, весь наш нелад із древнім, прекрасним небом». Через Ніч і смерть людина повертається до древньої гармонії, яку давно втратила. Цей важливий висновок був наступною сходинкою в еволюції співця. Він розуміє, що смерть поняття священне: «З коханням ти випий Хутчіше мене, І в смерті спочину - Любов не мине. Коханням в бистрині, Ефір в моїх жилах, Життя і надія, І небо мій дім, А смерть - уночі В багатті святім». Багаття, на якому помирає людина не світле чи прекрасне, воно саме «heilig», тобто «святе», бо смерть це священний акт переродження. Далі герой оповідає еволюцію своїх уявлень, але міфологізувавши їх, наділивши яскравими образами. У розповіді про богів читач дізнається, що спочатку вони жили там, де «жило сонце, вічно пломеніюче живильне Світло». Смерть і світло погано поєднуються, тому боги налякані марною боротьбою із загибеллю і неминучістю вироку: «всі безсиллі в битві, І вирок винесли покійним, І хвиля милого життя розбита, О моря сивії бескиди, Людина прикрашала в смерті, Страшне, як жах, її обличчя». Це відображення першої глави «Гімнів», де герой боїться втратити надію, а головною цінністю вважає яскраву велич денного життя. Тут на сцені зявляється Ніч, саме вона дає прилисток богам: «Світ не був більше небесною прикметою, він тільки в минулому був оселею богів, тепер вони вкрилися нічною габою».Із особливою пристрастю герой оспівує немовля, народжене від небесного серця. Дитя обєнало навколо себе «вічне дитинство душ, що охоплені священною любовю». Образ дитинства душі і сприйняття світу як гармонійної єдності характерний для романтичної доби, але дуже цікавим є ототожнення образу немовляти зі смертю: «Тебе ми знаємо, ясний юначе… Життя безсмертного правитель, Ти смерть і перший наш цілитель». В образі Христа, який неважко відгадати, ліричний герой бачить образ спасіння смерті, що зцілює. Наблизився новий світ, де вже не було жаху смерті старого, адже своєю жертвою Христос возвеличив смерть як повернення додому, утішне повернення: «як ти поспішаєш, млості і очікування сповнений, у обійми свого батька, підносячи юний рід людський і не закарбовану чашу золотого майбуття. Мати скоро слідувала за тобою, небесною сповнена радістю, вона першою була з тобою на новій батьківщині» Ліричний герой починає прагнути загибелі як зцілення своєї душі і повернення до милої: «Веде коханих наших У морок смерть священна, І відвернути це Уже не в наших силах. Та плакати даремно, Не варто на могилах, Усіх нас зцілить ніч І поверне до милих». Остання глава є кульмінацією душевної еволюції героя: він відверто прагне смерті, вважає, що тільки так здобуде щастя: «З царства світла вниз нам слід, Інші в темряві чекають. Сум, розлука добрий слід, Всі щасливі помирають». Без смерті нема щастя, тільки вона рятівниця: «На смерть лише всі сподівання, І смерть врятує усіх нас». Закінчуються «Гімни до Ночі» мотивом вічного шлюбу перед Богом.

  • 15054. Еволюція НАТО. Програма "Партнерство заради миру"
    Юриспруденция, право, государство

    б) Протиріччя по стратегічних питаннях зовнішньої політики усередині американського суспільства. Серед приватних проявів загальної кризи зовнішньополітичної і оборонної ідентичності західного світу, викликаного зникненням противника, наростання розбіжностей усередині американської еліти, було, мабуть, найбільш знаменним і багатим серйозними наслідками для всієї конструкції. При цьому найбільш стратегічна альтернатива статусу, що далеко йде, була пов'язана з підйомом неоизоляционистских настроїв в еліті і в суспільстві. Ізоляціонізм - украй полемічний термін, який ліберально-інтернаціоналістська преса в США незрідка використовує як ярлик для шельмування противників, тому багато громадських діячів, що схиляються по тих або інших питаннях до неоизоляционистской позиції, було вимушено оборонятися від докорів в ізоляціонізмі. У російській літературі це поняття позбавлене негативного публіцистичного заряду, що робить виправданим його розширювальне використання. Насправді, американський ізоляціонізм ні у минулому, ні в сьогоденні не був якоюсь утопічною програмою повної неучасті в міжнародній політиці. Неоїзоляционісти і близькі їм по духу сили виступали проти участі американських військ в яких-небудь операціях, особливо багатобічних, якщо вони не пов'язані безпосередньо із захистом національних інтересів, за зведення до необхідного мінімуму і в усякому разі нерозширення союзницьких зобов'язань, особливо в Європі і на Близькому Сході. Стосовно неоизоляционизму початку 1990-х років в основному слід говорити не про скільки-небудь чітко виражену ідеологію і програму дій (хоча принципові ізоляціоністи, такі, як сенатор Дж.Эшкрофт, експерти Інституту КАТО на чолі з Т.Г.Карпентером або відомим республіканським політиком П.Бьюкенен, виступали, разом з іншими силами, як опоненти розширення НАТО), а в першу чергу про широко поширеному в американському товаристві початку 1990-х років прагматичному настрої на мінімізацію військово-силового втручання за межами зони національних інтересів, на скорочення допомоги іноземним державам (перш за все Ізраїлю і проамериканським режимам на арабському світі), на зведення зовнішньої політики до реалізації чисто економічних інтересів. Саме цей настрій на зосередження національних ресурсів усередині країни відбився в ході президентських виборів 1992 р., коли підтриманий транснаціональною зовнішньополітичною елітою Дж.Буш спершу зазнав чутливих втрат в боротьбі з неоизоляционистами у власній партії, а потім і поступився президентством Білу Клінтону, що віддавав в своїй програмі пріоритет вирішенню внутрішніх економічних завдань перед міжнародною проблематикою. Подальший розвиток цих тенденцій, разом з прагненням значної частини конгресменів до скорочення зовнішньополітичних і оборонних витрат федерального бюджету, загрожував маргіналізацією значної частини зовнішньополітичної еліти США, етнічно, культурно і економічно зав'язаною на Європу, відмиранням ряду трансатлантичних інститутів, функціонально призначених для ведення "холодної війни". Бачивши, що адміністрація Клінтона вагається у виборі зовнішньополітичного курсу, прибічники збереження і зміцнення "трансатлантичної осі" вирішили щоб уникнути гіршого перейти в контрнаступ, спираючись на електоральну базу підтримки, обіцяну їм лідерами східноєвропейського етнічного лобі.

  • 15055. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм
    Экономика

    Школа «економіки пропозиції» дає цілий набір практичних рекомендацій уряду, як вірно проводити економічну політику, спрямовану на розвиток виробництва. Одним з її найвидатніших представників був А.Лаффер, який вивчав податкову політику держави і вважав податки основним інструментом державного регулювання. Він зазначав, що зростання ставки оподаткування не приведе до постійного збільшення доходів державного бюджету, оскільки починають діяти протилежні процеси, які отримали назву «ефект Лаффера». Збільшення ставок оподаткування в довгостроковій перспективі приведе до зменшення чистого прибутку, а отже, зменшення інвестицій, падіння виробництва, доходів і податків. І навпаки: чим менша ставка оподаткування, тим більші інвестиції в економіку, що веде до зростання темпів економічного розвитку, збільшення прибутків і податкових надходжень (рис.1).

  • 15056. Еволюція органічного світу по ерах
    Биология

    Ароморфози - це зміни, які підвищують морфофізіологічну організацію, загальну життєздатність організмів. Це вузлові моменти еволюції, які зумовлюють виникнення нових груп органічного світу - класів, типів. Прикладом ароморфозу є: виникнення щелеп, плавців у риб; перетворення плавального міхура на легені; утворення серця та його подальша еволюція; перетворення плавців риб на п'ятипалі кінцівки в амфібій; багатоклітинність, утворення тканин і органів у рослин, що забезпечило вихід їх із води на суходіл; поява кори головного мозку тощо. Перетворення парних плавців кистеперих риб на парні кінцівки земноводних стало передумовою виходу хребетних на суходіл. Поява яйця, зародкових оболонок навколо нього забезпечила розвиток хребетних на суходолі, і тільки завдяки цьому сформувались справжні наземні хребетні, не пов'язані в період розмноження з водою. Розвиток три, а згодом і чотирикамерного серця забезпечив їх теплокровність і можливість завоювання всіх середовищ існування. О.М. Северцов зазначав, що ароморфози - це стрибки у розвитку, що підносять організацію тієї або іншої групи тварин чи рослин на вищий щабель і тим самим створюють передумови для подальшого прогресивного розвитку. Отже, прогресивна еволюц. я здійснюється ніби східцями вгору.

  • 15057. Еволюція теоретичних основ школи "Анналів"
    История

    В післявоєнний період значно розширилась географія досліджень істориків-анналістів. І дійсно, у своїй праці Ф. Бродель вийшов далеко за межі Європи, це було спричинено тим, що вузькі географічні рамки не дозволяли виявити і прослідкувати такі явища, як наприклад, міграція, рівні економічного розвитку, розвиток техніки, поширення продуктів харчування та ін. Але на цьому поняття «глобальної історії» почало зникати, і поступово перевага стала надаватись локальним проблемам. школа починає розвиватись у двох напрямках: по-перше, це інновації та розширення галузі досліджень, що висунули на перший план історичну антропології, яка змінила собою економічну історію; по друге, це переймання нового із-зовні, в основному в плані методології. Однією із найважливіших ланок у ланцюгу методологічних трансформацій стала зміна поглядів на історичні факти, вони почали відігравати роль не статичної частини якоїсь події, а відібраним істориком елементом якогось явища, основною характеристикою якого є приналежність до ряду таких же фактів. Тобто фактом могли б бути, наприклад, статистичні дані, але уже у певній галузі, протягом певного періоду, що давали змогу детально простежити, порівнявши усі зміни, і дати детальну характеристику цьому процесу. Як наслідок, виникає так звана «серійна історія», що вивчала зміни протягом певного часу клімату, рослин, житла, одягу та ін. і це перетворилось в окремі галузі досліджень. Третім покоління анналістів більша увага почала приділятись нематеріальній сфері, яка так само надавалась окремим аспектам життя людини. Це історія кохання, ставлення до смерті, хвороб та інших психологічних умов життя. Досить велика увага почала надаватись фольклору та свідомості людей. Щодо вищезгаданої історичної антропології, що стала основним методологічним підходом до історії, то головним обєктом дослідження є людина, зокрема її історичні та етнічні типи, а не окремі історичні події та процеси. Для історичної антропології властиве цілісне розуміння суспільства як єдності економічної структури, соціальної організації та культури, тобто «всієї сукупності соціальних відносин». «Анналісти почали дивитись на минуле очима етнологів, разом з тим залишаючись істориками». Внаслідок великої уваги, приділеної етносам, значна увага почала надаватись ментальності, і, як ми уже зазначали, психології. Це призвело до розширення кола наук про людину, які б дали змогу «поширити погляд історії не тільки на видиму частину «айсберга», а і на приховану від прямого спостереження його основну масу». Що значно розширило коло досліджуваних проблем та збільшило навантаження на дослідницьку роботу історика: «Бути істориком менталітету надзвичайно важко, не тільки тому, що такого роду дослідження вимагає вдумливості і винахідливості, а й внаслідок необхідності орієнтуватися в багатьох сусідніх науках.»

  • 15058. Еволюція управлінського (господарського) обліку
    Менеджмент

    Актуальність проблеми поглиблення інформативності бухгалтерського обліку,посилення його оперативності є не перехідною. Вона виникла давно, проте не вирішена й досі, хоча заради справедливості слід зазначити, що ця проблема постійно була основною як в науці, так і на практиці. Інтенсивно проводилися наукові дослідження, спрямовані на пошук раціональної системи бухгалтерського обліку, яка б відповідала, крім критеріїв точності, повноти та обєктивності, запитам користувачів інформації щодо її оперативності. Однак, як це не прикро визнавати, такої системи вітчизняною наукою розроблено не було. Причин тут декілька. Це насамперед ізоляція від міжнародних досліджень у галузі бухгалтерського обліку, який нині є історичним нонсенсом, оскільки не можна серйозно сприймати радянські «теоретичні здобутки» щодо відмінностей соціалістичного і капіталістичного обліку. Іншою причиною є те, що незважаючи на декларативність проблеми в оперативній інформації, обєктивно формувалася стихійна протидія цьому, оскільки в умовах централізованого керівництва економікою, до того ж за знеособленої власності, у виконавців на місцях відсутній стимул обєктивно висвітлювати результати діяльності.

  • 15059. Еволюція філософських уявлень про субстанції світу
    Философия

    Однією із суттєвих категорій, за допомогою якої намагалися виразити онтологічне розуміння світу, була категорія субстанції (від лат. substantia - сутність, щось таке, що лежить в основі). Субстанцію розуміли як загальну чи то матеріальну, чи то ідеальну основу явищ світу. Поряд із категорією "субстанція", частково збігаючись за змістом із нею, в онтології вживаються категорії "природа" і "матерія". Природно, що вже характер проблематики онтології передбачав постановку і розв'язання такої філософської проблеми, як "основне питання філософії". Чи є першоосновою світу Буття природне, матеріальне, фізичне начало, а дух, свідомість, психічно породжені і їх основний зміст визначається природними чинниками чи навпаки? Щодо відповідей на це питання у філософії виокремлюють моністичні (від грец. privos - один), дуалістичні та плюралістичні філософські теорії. З погляду першої з них універсальна спільність всіх світових явищ бачиться в їхній матеріальності (лінія Демокрита), з погляду другої така єдність убачається в загальній ідеальній основі світу (лінія Платона). Обидві вони носять назву монізму, тому що й та й інша вбачають основу світу в якій-небудь одній субстанції. Але саме розуміння субстанції може бути різним: як субстанцію можна розуміти матерію й дух. Відповідно до цього філософський монізм може бути різної природи [1].

  • 15060. Евпатория, 1914 год
    Разное

    Гостиницы. 0тель Бейлер, против пристани Русского Общества Пароходства и Торговли (пл. Г 3), первоклассная гостиница, с ваннами и прочими удобствами. Цены летом от 2 р. Хороший ресторан. От гостиницы ежедневно отходят автомобили в Саки и Симферополь. Петербургская, против городского сквера (пл. Г 3), 34 номера, от 2 р. С 1 октября по 1 мая при гостинице «варьетте». Ресторан. Ежедневно отходят автомобили. Россия (пл. Д 3) на берегу моря, 38 номеров, от 1 р. 50 к. При гостинице морские ванны. Модерн, против бульвара (пл. Г 3), 30 номеров, от 2 8 р. Ванны, телефон, электрическое освещение. Дюльбер, на берегу моря в Новом городе (пл. В 4). Первоклассная гостиница, устроена и комфортабельно обставлена по образцу заграничных отелей; №№ от 40 р. в месяц и выше. Хороший ресторан. При гостинице купальня, кафе. Франция, 14 №№, от 1 р. 25 к. 5 р. Номера не совсем опрятны. Останавливаются в этой гостинице преимущественно коммивояжеры и мелкие коммерсанты. Европейская, близ пристани, против бульвара (пл. Г 3), 13 №№, от 1 р. 50 к. до 3 р. Чистотою не может похвалиться. Имеются обеды, всевозможные закуски) отдельные кабинеты, музыка днем и ночью. Париж (на Лазаревской ул., пл. ДЗ), 20 №№, от 1 р. до 2 р. Номера маленькие, неопрятные, коридор темный, окна выходятво двор. Во всех гостиницах электрическое освещение. Кроме гостиниц, имеются дешевые номера при постоялых дворах. Ценятся они от 50 к. до 1 р., и число постояльцев в рассчет не принимается. Таковы номера Витштейна, Сеферова, Шишмана и др.