Еволюція теоретичних основ школи "Анналів"
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Еволюція теоретичних основ школи Анналів
школа Анналів явище феноменальне і для багатьох досі незрозуміле. Навколо неї і досі тривають дискусії істориків і філософів, відстоюючи зовсім протилежні погляди. Що ж призвело до такої різноманітності поглядів щодо позицій цієї школи та її існування взагалі? Для того щоб відповісти на це питання, потрібно проаналізувати усі особливості школи та її відмінності від загальноприйнятих установок.
Безумовно, поява істориків-анналістів ознаменувала новий етап у світовій історіографії, для якого характерна велика кількість інновацій, що змінили погляди на історію як процес і на історію як науку. Появу школи Анналів порівнюють із коперніканським переворотом, що свідчить перш за все про її значення. Хоча М.А. Барг говорить що: …система орієнтацій світобачення і ціннісних установок в кожному середовищі обумовлює наявним чином тип, характер, коло і спосіб історичного пояснення, на які здатен сам історик як носій тих же установок. Але не потрібно вважати, що тільки середовище, що є проявом епохи, виступає творцем людини, адже окремі люди також можуть творити саму епоху, а особливо ті, хто протиставляє своє розуміння світу, розумінню загальному. Це і є той самий коперніканський переворот. Таких людей часто не сприймають, але через певний час їх визнають геніями.
Ідеї представників школи Анналів, що виникла у кінця 20-х рр. ХХ ст. і яку сьогодні називають Новою історичною наукою, стали популярними не лише в Франції, а й за кордоном. Тому що її засновники подивились на минуле по-іншому та змогли трансформувати методологію науки відповідно до нової оптика і тогочасних умов. “Нова історія” включає в себе все, що не є “традиційним”, або що відходить від XIX ст.; інакше кажучи, все те, що дозволило історичній науці просунутися вперед у ХХ столітті. Деякі дослідники наголошують на відсутності у анналістів загальної концепції історичного розвитку та єдиної методології, говорячи навіть про обєднання під однією назвою протилежних історіографічних поглядів. Але все ж таки існує певна спільна основа, каркас, що скріплює всіх цих істориків і що вирізняє їх серед інших історичних шкіл і напрямків. Метою даного розділу є визначення основних особливостей історіософського підходу до історичного процесу, та методології дослідження школи Анналів від зародження до сучасності. Представники кожного покоління істориків цього кола внесли зміни у концептуальний підхід до історії та методології, тому для визначення загальних рис, на нашу думку, важливим буде простежити еволюцію цієї школи, і звернути особливу увагу на особливості історіописання Жака Ле Гоффа та Арона Гуревича.
Ми не будемо детально зупинятись на причинах виникнення та історії школи Анналів, а тільки назвемо найбільш значущі етапи та події. Одним із потужних поштовхів до переосмислення ролі і місця історії в житті людей стала Перша світова війна. Як пише Н. Яковенко, криза значущості проявилась у так званому поході проти історії публічних інвективах проти істориків, які не могли передбачити трагедії нищівної війни, а отже їхня наука не є науковою. Виникло питання про науковість історії, дехто навіть став відносити її до літератури. І зрозуміло, що історикам потрібно було щось змінити для відновлення своїх позицій і свого місця серед інших наук. М. Блок і Л. Февр почали переосмислення історії, як науки суто про минуле, до науки здатної розширити звязки певних явищ. Зсув історіописання від героїв до масових явищ і простих людей стався також під впливом зміни соціокультурного обличчя Європи, ідеться про появу масової культури. Ось як пояснює виникнення Нової історичної науки А. Я. Гуревич: …відбулася зустріч низки гуманітаріїв різних спеціальностей, які усвідомили принципову важливість інтенсивної інтелектуальної взаємодії вчених, необхідної для подолання закостенілих навичок позитивізму і пошуків виходу з глухих кутів, створених роздробленістю наук про людину.
Як результат цього у 1929 році був створений журнал Аннали, що обєднав істориків в школу, і який і по сьогодні групує різних її адептів. школа Анналів пройшла кілька етапів розвитку. Ю. М. Афанасьєв виділяє періоди: 1) 1929-1946 із заснування журналу до смерті Л. Февра; 2) 1946-1969 період домінування поглядів Ф. Броделя; 3) З 1969 період так званих оновлених Анналів. Зважаючи на час написання праці, ця періодизація на сучасний момент не є зовсім повною, нині виділяють ще один, четвертий період з початку 90-х.
Л. Февр та М. Блок, редактори журналу, закликали ліквідувати розрив, що склався між успіхами точних наук і відставанням історії, і звертали увагу на необхідність розширити історичну проблематику за рахунок звернення до історії господарства, економіки, техніки, знарядь праці тощо. Вивчення економіки й аграрної історії Середньовіччя (М. Блока вважають засновником аграрної історії Європи у західноєвропейській історіографії) принесло першим представникам школи Анналів визнання серед марксистів Франції і істориків Радянського Союзу, а М. Блока називали прогресивним буржуазним істориком. Це повязано ще й з тим, що в тому і в іншому випадку дослідженню підлягав базис біологічний чи економічний, що не змінювало суті справи. Правда, пріоритет в Анналістів все-таки віддавався біології та демографії, які детермінували економіку. Дослідженню підлягали звича?/p>