Geum.ru

Реферат

  • 5101. Организация, цели и функции центральных банков развитых стран и Банка России
    Экономика

    Совет директоров выполняет следующие функции:

    1. во взаимодействии с Правительством Российской Федерации разрабатывает и обеспечивает выполнение основных направлений единой государственной денежно-кредитной политики;
    2. утверждает годовой отчет Банка России и представляет его Государственной Думе;
    3. рассматривает и утверждает смету расходов Банка России на очередной год не позднее 31 декабря предшествующего года, а также произведенные расходы, не предусмотренные в смете;
    4. определяет структуру Банка России;
    5. устанавливает формы и размеры оплаты труда Председателя Банка России, членов Совета директоров, заместителей Председателя Банка России и других служащих Банка России;
    6. принимает решения:
    7. о создании и ликвидации учреждений и организаций Банка России;
    8. об установлении обязательных нормативов для кредитных организаций в соответствии со статьей 61 настоящего Федерального закона;
    9. о величине резервных требований;
    10. об изменении процентных ставок Банка России;
    11. об определении лимитов операций на открытом рынке;
    12. об участии в международных организациях;
    13. об участии в капиталах организаций, обеспечивающих деятельность Банка России, его учреждений, организаций и служащих;
    14. о купле и продаже недвижимости для обеспечения деятельности Банка России, его учреждений, организаций и служащих;
    15. о применении прямых количественных ограничений;
    16. о выпуске и изъятии банкнот и монеты из обращения, об общем объеме выпуска наличных денег;
    17. о порядке формирования резервов кредитными организациями;
    18. вносит в Государственную Думу предложения об изменении уставного
    19. капитала Банка России;
    20. утверждает порядок работы Совета директоров;
    21. назначает главного аудитора Банка России;
    22. утверждает внутреннюю структуру Банка России, положения о подразделениях Банка России, учреждениях Банка России, уставы организаций Банка России, порядок назначения руководителей подразделений, учреждений и организаций Банка России;
    23. определяет условия допуска иностранного капитала в банковскую систему Российской Федерации и д.р.
  • 5102. Организованная преступность и коррупция
    Правоохранительные органы

    Справедливости ради необходимо отметить, что и в России принимаются меры к усилению борьбы с коррупцией и организованной преступностью. В частности, на рассмотрение Государственной Думы РФ вносились проекты законов "О борьбе с коррупцией" и "О борьбе с организованной преступностью". В ходе их обсуждения было принято решение о Целесообразности урегулирования указанных вопросов в рамках единого закона, над проектом которого в настоящее время проводится работа. Можно лишь отметить, что в упомянутых двух законопроектах значительное вниманне уделено социально-правовому контролю.Например, лица, уполномоченные на выполнение государственных функций и приравненные к ним, при занятии определенных должностей должны будут давать письменное обязательство о предоставлении органам, уполномоченным на осуществление контроля, сведений о своих доходах, имуществе, денежных вкладах, совершенных крупных сделках и т.п., а также о воздержании от названной в законопроекте о борьбе с коррупцией деятельности, несовместимой с выполнением государственных функций или создающей благоприятные условия для коррупции. На банки и некоторые другие учреждения возлагаются обязанности заявлять в правоохранительные органы о сомнительных операциях своих клиентов. предоставлять сведения о вкладах и операциях по счетам лиц, подозреваемых в коррупции и других преступлениях, обязательно идентифицировать личность клиента при производстве ряда денежных операций и некоторых имущественных сделок. Должностным лицам правоохранительных органов в необходимых случаях предоставляется право: требовать от юридических и физических лиц доказательств законности совершаемых ими действий; приостанавливать производство денежных операций и имущественных сделок; налагать административный арест на денежные средства и имущество при наличии данных о противоправности их получения; производить предварительную проверку финансово-экономической деятельности, имущественного и финансового положения лица, подозреваемого в занятии организованной преступной деятельностью или коррупцией, его супруга или супруги, близких родственников или совместно проживающих с ним в течение последних пяти лет других лиц, а также физических и юридических лиц общественных формирований, имуществом, средствами которых подозреваемое лицо владело либо пользовалось, либо распоряжалось или именем которых пользовалось.

  • 5103. Організація ремонту машино-тракторного парка з технологічною розробкою ЦРМ господарства
    Экономика

    Господарство такоі величини має повний необхідний перелік обладнання і устаткування необхідний для своєчасного і правильного виконання всіх обслуговувань і більшої частини ремонтів. Враховуючи неможливість виконання всіх операцій пов`язаних з капітальними, поточними і позаплановими ремонтами то вважатимемо, що 5% всіх ремонтних операцій виконуватимуться в спеціальних ремонтних підрозділах. В спеціальних ремонтних пірозділах виконуватимуться найскладніші ремонтні операії, такі як: відновлення, наплавка, шліфування колінчатих валів. Тобто ті операції, на які недоцільно мати устаткування тому що воно не окупить себе в процесі використання. ДуменкоЛистСафроновИзмЛист№ докум.ПодписьДата

  • 5104. Органы государства, осуществляющие финансовый контроль
    Юриспруденция, право, государство

    Особая роль в осуществлении финансового контроля принадлежит Центральному банку России (ЦБР). Как орган государственного управления, наделённый властными полномочиями, он организует и контролирует денежно-кредитные отношения в стране. ЦБР осуществляет надзор за деятельностью коммерческих банков. С этой целью создано специальное подразделение Департамент банковского надзора, который проверяет соблюдение коммерческими банками банковского законодательства и установленных ЦБР нормативов банковской деятельности. При установлении фактов нарушений или предоставлении банками неполной или недостоверной информации ЦБР, в зависимости от вида нарушения вправе прибегнуть к определенным методам воздействия: штраф в размере от 0,1 до 1 % от минимальной величины уставного капитала, выполнение требований ЦБР по финансовому оздоровлению; реорганизация; замена руководства коммерческого банка; применение более жёстких нормативов; запрет на проведение отдельных операций и на открытие филиалов на срок до одного года; назначение временной администрации в банке на срок до полутора лет и, наконец, как крайняя мера отзыв лицензии и ликвидация банка.

  • 5105. Органы государства: их признаки и виды
    Юриспруденция, право, государство

    Государственные органы, как и все структурные элементы государства, обладают рядом признаков:

    1. Орган государства, обладая определенной самостоятельностью, служит частью единого механизма государства, занимает в нем свое место и прочно связан с другими ее частями. Он осуществляет от имени государства его задачи и функции посредством определенного вида деятельности в порученной области;
    2. Органы государства имеют определенную структуру, они объединены в подразделения, скреплены едиными целями, ради достижения которых образованы, и дисциплиной, которую все служащие обязаны соблюдать. Государственные служащие, находятся в особых правоотношениях между собой и органом и являются официальными. Права и обязанности государственных служащих определяются законом и обеспечивают их правовой статус;
    3. Орган государства обладает определенной компетенцией, за ним закреплены некоторые задачи, функции, права и обязанности (правомочия). Компетенция обусловлена предметом ведения, т. е. конкретными задачами и функциями, которые решает и выполняет государственный орган. Компетенция обычно юридически закреплена. Реализация органом государства своей компетенции это не только его право, но и обязанность., поэтому иногда трудно понять, где есть право, а где обязанность;
    4. Орган государства обладает властными полномочиями, чем и отличается от государственных учреждений и предприятий. Государственные органы вправе издавать обязательные для исполнения правовые акты. Причем обеспечение выполнения своих правовых актов так же относится к полномочиям государственных органов. Для обеспечения требований этих актов органы могут применять меры принуждения, убеждения, воспитания, поощрения, а так же осуществлять надзор за их реализацией;
    5. Для осуществления своей компетенции орган государства наделяется необходимой материальной базой, имеет финансовые средства, свой счет в банке, источник финансирования (из государственного бюджета).
    6. Орган государства активно участвует в реализации функций государства, используя для этого соответствующие формы и методы.
    7. Органы государства тесно взаимодействуют между собой. Они образуют единый социальный организм, главной задачей которого является обеспечение нормального функционирования общества, защита законных прав и интересов личности, охрана внешней безопасности и территориальной целостности государства;
    8. Орган государства имеет территориальный масштаб деятельности;
    9. Органы государства тесно взаимодействуют между собой и устанавливают правовые связи личного состава. Они образуют единый социальный организм, главной задачей которого является обеспечение нормального функционирования общества, защита законных прав и интересов личности, охрана внешней безопасности и территориальной целостности государства.
  • 5106. Органы государственной власти Российской Федерации и местного самоуправления
    Юриспруденция, право, государство
  • 5107. Органы осуществляющие финансовую деятельность
    Юриспруденция, право, государство

    Налоговые органы. Формирование в РФ новой системы налоговых органов связано с необходимостью активного использования финансовых рычагов, в частности повышением роли налогов, обусловленным перестройкой экономики страны. Налоговые органы были выделены в особую систему Государственную налоговую службу РФ из структур финансовых органов (Министерства финансов, финансовых управлений и отделов). Начало такой реорганизации было положено постановлением Совета Министров СССР «О Государственной налоговой службе» от 24 января 1990 г. До этого в финансовых органах имелись подразделения, ведавшие вопросами взимания налогов и других обязательных платежей. Деятельность налоговых органов была урегулирована Законом «О правах, обязанностях и ответственности государственных налоговых инспекций» от 21 мая 1990 г., впоследствии принят Закон РСФСР «О Государственной налоговой службе» от 21 марта 1991 г., ныне Закон РФ «О налоговых органах Российской Федерации».

  • 5108. Оргтехника
    Компьютеры, программирование
  • 5109. Ортодоксальность теории З. Фрейда
    Психология

    Важнейшее место в теории Фрейда занимал его метод психоанализ, для объяснения работы которого и были соб-ственно созданы остальные части его теории. В своей психо-терапии Фрейд исходил из того, что врач занимает в глазах пациента место родителя, доминирующее положение которого пациент признает безусловно. При этом устанавливается канал, по которому происходит беспрепятственный обмен энергией между терапевтом и пациентом, то есть появляется трансфер. Благодаря этому терапевт не только проникает в бессознательное своего пациента, но и внушает ему опреде-ленные положения, прежде всего свое понимание, свой анализ причин его невротического состояния. Этот анализ происходит на основе символической интерпретации ассоциаций, снов и ошибок пациента, то есть следов его вытесненного влечения. Врач не просто делится с пациентом своими наблюдениями, но и внушает ему свое толкование, которое пациент некри-тично понимает. Это внушение, по мнению Фрейда, и обес-печивает катарсис: принимая позицию врача, пациент как бы осознает свое бессознательное и освобождаеся от него. Поскольку основа такого выздоровления связана с внушением, эта терапия была названа директивной в отличие от той, которая основана на равноправных отношениях пациента и врача.

  • 5110. Орфоэпия: произносительная норма и произносительный вариант; источники вариантов произношения
    Литература

    Л.В.Щерба писал: «…в произношении будущего будет отменено всё чересчур местное, московское и ленинградское, орловское или новгородское, не говоря уже о разных отличительных чертах других языков…» Литературный язык требует строго отбора. Это относится ко всем его сторонам, и в том числе к его произносительной стороне. Культура литературного языка заключается в сохранении всего того, что достигнуто им в течение веков, и в приумножении его достоинств в дальнейшем его совершенствовании и обогащении. Такие задачи ставит перед собой и произносительная культура.Из всей массы встречающихся в обществе произносительных вариантов лишь немногие могут претендовать на вхождение в состав норм литературно языка. Должны быть решительно отброшены произносительные жаргонизмы, а также всё носящее в той или иной степени местную окраску, появившееся на почве особенностей местных диалектов или других языков, в том числе родственных, например: произношение [мълъко], [слъвър`а], появившееся на почве акающих говоров при переходе к аканью; произношение се[м], любо[ф], кро[ф] вместо сем[м`], любо[ф`], кро[ф`], широко известное по диалектам и проникшее в просторечие; произношение [р`и]ба, во-вто[р`и]х, кото[р`и]х в языке выходцев с Украины и из Белоруссии, появившееся в связи с тем, что в украинском и белорусском языках не различаются слоги [р`и] и [ры].

  • 5111. Осаждение двойного покрытия медь-никель
    Экономика

    Электролиз ведется при температуре 60 70С, iк 2 4 А/дм2. Анод медь. Выход меди по току 92%. Перемешивание проводят качанием штанг. Цианидные электролиты дают мелкозернистые осадки с хорошим сцеплением со сталью и цинком, обладают очень хорошей рассеивающей способностью. Основные недостатки цианидных электролитов это токсичность, большие затраты на очистку сточных вод, низкий выход по току, а также относительно низкая устойчивость состава электролита при эксплуатации. Преимуществом цианидных электролитов является также то, что медь восстанавливается из одновалентных ионов, т.е. за 1 А*ч выделяется гораздо больше меди, чем в простых электролитах. Отличительной особенностью технологии нанесения блестящих покрытий из цианидных электролитов является необходимость реверсирования тока. Оно повышает степень блеска покрытий и устраняет пассивацию анодов. Наряду с этим, для улучшения степени блеска вводятся различные блескообразующие добавки. В зависимости от выхода меди по току и применяемой плотности тока, скорость осаждения меди колеблется в больших пределах (5,3 132,0 мкн/ч). Электролит готовят постепенным введением цианида меди в концентрированный раствор цианида калия или натрия, нагретого до 60 70 С, при постоянном перемешивании. После образования раствора комплексной соли, его анализируют на содержание свободного циана, корректируют, вводят добавки, доливают водой до рабочего уровня ванны.

  • 5112. Осаждение сплава олово-свинец
    Экономика

    В зависимости от назначения покрытий, к ним предъявляют различные требования. Предъявляемые требования в значительной степени удовлетворяются при надежной подготовке основного металла, правильном выборе типа электролита и оптимальной концентрации компонентов электролита, а также надлежащем выборе режима электролиза. Однако, независимо от назначения, общим требованием, которому должны соответствовать все покрытия, является прочное сцепление с основой. Другими требованиями, предъявляемыми к покрытиям, является мелкая структура осадка, а при нанесении блестящих покрытий, они должны блестеть без полировки. Покрытия должны иметь максимально равномерную толщину на различных участках (выступах и углублениях), т.к. толщина является важнейшей характеристикой покрытия, определяющая срок его защитного действия. Покрытия должны иметь минимум пор (даже микроскопических размеров). Это требование не так существенно при нанесении анодных покрытий. Анодным является покрытие, металл которого имеет более электроотрицательный потенциал, чем металл изделия. В результате коррозии разрушается такое покрытие, а не металл подложки. Существуют катодные покрытие (металл покрытия электроположительнее металла основы). Эти покрытия защищают чисто механически. Они должны быть беспористыми, т.к. коррозионная среда, проникая через поры к основному металлу, разрушают его. Катодное покрытие при наличии пор даже ускоряют коррозионный процесс. Защитные свойства таких покрытий можно повысить за счет многослойности.

  • 5113. Освобождение от уголовного наказания. Амнистия. Помилование. Судимость
    Юриспруденция, право, государство
  • 5114. Осмотр места происшествия с использованием огнестрельного оружия
    Правоохранительные органы

    Выстрел - это сложный процесс, в основе которого лежит воспламенение порохового заряда, возникновение высокого давления образующихся при этом газов и превращение энергии пороховых газов в кинетическую энергию снаряда. Взаимодействие частей оружия с патроном, а затем летящего снаряда с преградой приводит к изменению первоначального состояния объектов этой системы, т. е. к образованию различных следов. Механизм образования следов на гильзах и пулях обусловлен конструкцией и качественным состоянием оружия и патронов и их принадлежностью друг к другу (штатные патроны или патроны-заменители). Следы на гильзах. В образовании следов на гильзе участвуют такие детали оружия, как: магазин с патронами, обычно вставляемый в рукоятку пистолета: кожух-затвор, в переднюю поверхность которого упирается патрон своей донной частью и где вмонтированы выбрасыватель и отражатель; боек или ударник с бойком, находящийся в специальном канале затвора; патронник - казенная часть ствола; рамка или окно кожуха, через которое выбрасывается гильза после выстрела. На гильзах различаются следы, образующиеся: а) при заряжании; б) в момент выстрела; в) при удалении гильзы из оружия. Заряжание заключается в следующем: патроны вкладываются в магазин, который рассчитан на определенное их количество, магазин вставляется в рукоятку пистолета, затем кожух-затвор рукой отводится назад, после чего резко досылается вперед. В результате этих манипуляций патрон под действием пружины, находящейся в магазине, выталкивается из него и вводится в патронник ствола. При этом курок пистолета встает на боевой заряд. Следы заряжания в виде слабых (продольных) царапин (динамические следы) остаются на корпусе и фланце гильзы от загибов магазина, нижней поверхности затвора и патронника. Маленькие группы трасс, располагающиеся одна за другой у края дна гильзы, на ее фланце и в проточке - результат воздействия зацепа выбрасывателя, заскакивающего за фланец гильзы. Передний срез затвора при досылании патрона оставляет иногда статический след у края дна гильзы. Из этой группы следов практический интерес представляют прежде всего следы выбрасывателя, реже - досылателя. Остальные следы мало используются в практике, для их исследования требуется высокоразрешающая аппаратура. Выстрел происходит в результате нажима на спусковой крючок, что приводит к срыву курка с боевого взвода, удару им по бойку (ударнику). Боек бьет по капсюлю гильзы, воспламеняя его инициирующий состав. Происходит возгорание пороха и образование газов. Расширяющиеся во все стороны газы создают сильное давление (до 3000 атм), прижимают гильзу к стенкам патронника, к патронному упору затвора и, естественно, воздействуют на пулю, выталкивая ее из гильзы и из канала ствола. Следы выстрела на гильзе, как правило, статические, воспроизводящие зеркально форму и рельеф рабочих деталей оружия: бойка и (реже) краев отверстия для его выхода - на капсюле, патронного упора - на капсюле и иногда на дне гильзы, стенок патронника на корпусе гильзы. Из указанных наиболее устойчивы следы бойка и патронного упора. При достаточной выраженности и другие следы могут иметь практическое значение и являться объектами экспертного исследования. Удаление (экстракция) гильзы из оружия происходит под действием газов, которые толкают затвор назад, одновременно с этим зацеп выбрасывателя вытягивает гильзу. Гильза наталкивается на отражатель, выступающий над поверхностью патронного упора, это изменяет ее положение в сторону окна в кожухе затвора, куда она и вылетает. Направление и угол вылета гильзы могут характеризовать определенную модель оружия. В группе следов удаления гильзы из оружия прежде всего следует отметить следы от неровностей патронника и от выбрасывателя, образующиеся в результате скольжения гильзы уже в обратном направлении под действием газов выстрела. Новыми являются следы отражателя на донной части гильзы, а также в виде точки или вмятины на ее корпусе от окна кожуха-затвора. Следы этой группы информативны, они нередко используются при идентификации оружия, а такие следы, как точка или вмятина от окна кожуха, могут указывать на принадлежность гильзы, стреляной в определенной модели оружия, при соответствии ее размерных и конструктивных особенностей данному оружию. Однако в силу многофакторности процесса выстрела неизбежна вариационность в образовании следов. Это означает, что на разных гильзах, Стреляных в одном экземпляре оружия, количество и степень выраженности одних и тех же следов могут не совпадать. Поэтому отсутствие какого-либо следа, устойчивость появления которого невысока, не должно рассматриваться как основание для отрицания тождества. Для достоверного вывода должен быть изучен весь комплекс следов. Одна из актуальных криминалистических задач - установление модели оружия (групповая принадлежность). В определенной мере характеристика обнаруженной гильзы может указывать на использованную модель оружия. Но возможность замены патронов требует изучения всех следов на гильзе, их происхождения. Один из путей решения указанной задачи - это четкая фиксация в градусах положения основных следов (выбрасывателя, отражателя) по отношению к следу бойка и сопоставление установленных данных со схемами взаиморасположения этих следов на известных моделях оружия. Отдельные модели оружия могут быть установлены и по наличию, форме, расположению иных следов. Установление тождества оружия по стреляной гильзе требует исследования частных признаков, т. е. рисунка микрорельефа отдельных следов с учетом всех условий механизма их образования. Следы на пулях. Картина следов на пуле в значительной мере определяется конструкцией ствола оружия. В любом стволе заводского изготовления имеется патронник, по форме и размерам соответствующий гильзе штатного патрона, и канал. По характерным следам выстрела на гильзе можно произвести необходимую идентификацию.

  • 5115. Основания возникновения, изменения и прекращения трудовых правоотношений
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституция РФ. М. 2001.;
    2. Трудовой Кодекс Российской Федерации - М. 2002 192с;
    3. Гражданский Кодекс РФ М. 2002;
    4. Федеральный закон от 26 декабря 1995 г. Об акционерных обществах //Собрание законодательства Российской Федерации. 1996. № 1. Ст. 1.;
    5. Федеральный закон от 8 мая 1996 г. О производственных кооперативах //Собрание законодательства Российской Федерации. 1996. № 20. Ст. 2321.;
    6. Указ президента РФ от 29.04 1996 №604 об утверждении положения о проведении конкурса на замещение вакантных государственных должностей федеральной государственной службы (СЗ РФ 1996 №18 с т2115);
    7. Постановление правительства РФ от 16.03.2000 №234 (СЗ РФ 2000 №13 ст 1373);
    8. Постановление правительства о призыве на военную службу граждан Российской Федерации от 01.06.99 №587 СЗ. РФ. 1999 №23 ст.2875);
    9. Постановление Президиума АН СССР и ВЦСПС от 14.12.62 ОБ утверждении инструкции о порядке замещения вакантных должностей научных работников (Бюллетень министерства высшего и среднего специального образования СССР 1963 №3);
    10. Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 22 декабря 1992 г. № 16 О некоторых вопросах применения судами Российской Федерации законодательства при решении трудовых споров // Бюллетень Верховного Суда РФ. 1993. № 3;
    11. Ю.П.Орловский Комментарии к трудовому праву РФ.-2002. М.;
    12. К.Я.Ананьенва. Комментарии к трудовому праву.-М:Тон-ИКФ,2002 512с.;
    13. Каминская М.С. О некоторых проблемах, возникающих при регулировании трудовых отношений // Трудовое право. 1998. № 3. С. 70-74;
    14. Российское трудовое право / Под. ред. А.Д. Зайкина. М.: Норма, 1997.;
    15. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. М., 1996.
  • 5116. Основи банківської справи
    Банковское дело

    Касові операції банку полягають в тому, що вони здійснюють прийом від клієнтів готівки, її видачу з кас банків, а також організацію обігу готівки між клієнтом і банком. Комерційні банки виконують касові операції, додержуючись таких принципів: · усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банку; · суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання; · витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням. Касові операції регламентуються Інструкціями НБУ № 1, № 4, а також Положенням про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою НБУ 13.10.97 № 334). Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні поширюється на підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності та їх відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Це Положення стосується як резидентів, так і нерезидентів за деяким винятком. Підприємства та індивідуальні підприємці, що мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банку. Готівка може бути одержана ними з власних рахунків у межах наявних на них коштів та на цілі, визначені у грошовому чеку. Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства та індивідуальні підприємці мають одержувати виключно з кас банків. При цьому ними повинна забезпечуватись систематична і повна сплата податків та обов'язкових платежів до державних цільових фондів. Підприємства, що мають готівкову виручку, зобов'язані здавати її до банку для зарахування на їх рахунки. Здавання виручки може здійснюватися шляхом: а) безпосередньої передачі коштів самим клієнтом до кас установ банку, які можуть бути денними і вечірніми; б) інкасації виручки інкасаторським апаратом НБУ або комерційних банків; в) здачі готівки на підприємство зв'язку і подальшим переказом її на поточні рахунки підприємств. Як було зазначено вище, підприємствам дозволяється тримати готівку у своїй касі в межах встановлених лімітів залишку готівки. Такі ліміти встановлюються банком усім підприємствам, які мають рахунки в банку і здійснюють операції з готівкою, щорічно протягом першого кварталу. Ліміт регламентує залишки готівки в касі на кінець робочого дня. Колективні сільськогосподарські підприємства, колгоспи, селянські спілки самостійно визначають розміри готівки, що може постійно знаходитися в їх касах, з відповідним повідомленням банку, що їх обслуговує. Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернена до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів після закінчення відрядження, а готівка, видана на будь-які інші цілі, - десяти робочих днів з дня видачі її під звіт і здана до каси банку не пізніше наступного дня. У разі неповернення у зазначений строк готівка, починаючи з наступного дня, включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня, і одержана сума порівнюється із встановленим лімітом залишку готівки в касі. Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, видача - за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Прибуткові касові ордери або видаткові документи реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства обліковують у касовій книзі, відділення зв'язку - у касовому щоденнику. Підприємства торгівлі, громадського харчування та сфери послуг здійснення розрахунків з населенням проводять із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг. Кожне підприємство, що має касу, веде одну касову книгу, аркуші якої мають бути пронумеровані, прошнуровані й опечатані сургучною або мастиковою печаткою. Записи в касову книгу виконуються касиром відразу після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером чи видатковим документом. В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими і видатковими документами під розписку в касовій книзі. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства. Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у видатковому документі, як вмотивування залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівка, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком каси і зараховується у дохід підприємства. Підприємства торгівлі та сфери обслуговування населення при здійсненні касових операцій з готівкою для нормальної роботи (видачі здачі громадянам) повинні забезпечувати постійну наявність у своїх касах розмінної монети різних номіналів (у розмірі не менше 10% від суми встановленого ліміту залишку готівки в касі). За порушення діючої практики обігу готівки застосовуються санкції, визначені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки": o для підприємств - за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах стягується штраф у двократному розмірі сум, що перевищують ліміт каси; o за неоприбуткування або неповне оприбуткування - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми; o для комерційних банків - за невстановлення лімітів залишків кас у п'ятидесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок. Комерційні банки займаються прогнозуванням касових оборотів готівки, яка проходить через каси банку. З цією метою всі підприємства подають до комерційного банку, як правило, за 60 днів до початку планового кварталу заявку-розрахунок. У цій заявці показуються касові обороти підприємства по надходженню і видатках готівки з кас підприємств на плановий квартал, а також фактичні дані за відповідний квартал минулого року. Відомості подаються в розрізі встановлених НБУ джерел надходжень готівки, а також напрямів її витрачання. Щоб задовольнити потреби клієнтів у готівкових грошах, у касі банку повинна підтримуватися оптимальна сума готівки. Коли сума готівки завищена, банк несе додаткові витрати, тому що ці кошти не працюють і не приносять прибутку. Якщо ж сума готівки менша за потрібну, то це позначається на ліквідності банку. Основні джерела надходження готівки в касу банку - це торгова виручка. Основне джерело відтоку готівки з каси банку - це видача грошей на заробітну плату. Приплив і відтік готівки здійснюються нерівномірно, що змушує банки прогнозувати ці процеси. Якщо очікується перевищення витоку готівки над її надходженням, то комерційний банк може отримати готівку від НБУ. Для цього він подає заявку в НБУ за три дні. Дозвіл на підкріплення операційної каси, який дає регіональне управління НБУ, дійсний чотири дні. Банки отримують готівку по чеку. Сума готівки, отримана комерційним банком по чеку, списується з його коррахунку. НБУ стягує плату за касове обслуговування комерційних банків у розмірі 1%. Якщо в комерційному банку є надлишок готівки, то він з дозволу НБУ може реалізувати її іншому банку. Операція з продажу готівки проходить по коррахунках обох банків у НБУ. В інших випадках надлишок готівки зараховується на коррахунок комерційного банку в НБУ. Касові операції банків трудомісткі і витратні, тому за надання послуг, пов'язаних з касовим обслуговуванням, банки, як правило, стягують плату зі своїх клієнтів згідно з договором на розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

  • 5117. Основи екології
    Экология

    * Сільське господарство. Для наших сільськогосподарських районів найхарактернішим є забруднення природних вод і ґрунтів пестицидами й мінеральними добривами. Щорічні надходження їх на поля України сягають за 90 тис. т і 4, 5 млн. т відповідно. Площа земель, забруднених стійкими хлороорганічними препаратами, становить близько 8 млн. га, на кількох сотнях тисяч гектарів їх уміст набагато перевищує ГДК. Із 170 найменувань пестицидів, які використовуються в Україні, 49 є особливо небезпечними. Останнім часом траплялися випадки використання токсичних пестицидів, що завозилися в Україну західними фірмами, тоді як на самому Заході застосування цих препаратів заборонено. З усієї кількості мінеральних добрив, що вносяться в ґрунти України, в середньому лише 510 % їх поглинається рослинами. Решта 9095 % змивається дощами й талими водами, здувається вітрамий потрапляє в річки, озера, ґрунтові води, стаючи шкідливими компонентами екосистем. У результаті сьогодні як природне середовище, так і сільгосппродукти майже повсюдно забруднені сполуками азоту, фосфору, калію, часто радіоактивними елементами (містяться у фосфорних мінеральних добривах), іноді важкими металами (міддю, цинком, значні перевищення ГДК яких виявили в 5 % сільськогосподарської продукції) та залишками специфічних гербіцидів симазину, атразину та ін. Сільськогосподарське виробництво в Україні тепер більш негативно впливає на довкілля, ніж кілька десятиліть тому. Це є наслідком нераціональної організації меліоративних робіт і необґрунтованого, технологічно не регламентованого використання мінеральних добрив та отрутохімікатів, а також безгосподарного їх зберігання й транспортування. Великої шкоди ґрунтам завдає використання на полях важкої сільгосптехніки. Вона регулярно переущільнює грунт, руйнуючи його структуру, знижуючи насиченість повітрям, активність обмінних біохімічних процесів, протиерозійну й протидефляційну стійкість. Дуже напружена екологічна обстановка склалася навколо великих тваринницьких комплексів (у радіусі кількох кілометрів), де вирощується 30100 тис. і більше голів худоби: вони щодоби продукують до 23 тис. т екскрементів, які в господарстві не встигають переробляти. Внаслідок розкладання й гниття екскрементів виділяються великі маси аміаку, азоту, сірководню, органічних кислот, розвивається патогенна мікрофлора. Стічні води тваринницьких комплексів у радіусі кількох кілометрів забруднюють поверхневі й ґрунтові води, спричинюють загибель риби та інших гідробіонтів. Поблизу цих комплексів складається неблагополучна санітарно-гігієнічна обстановка, спостерігається підвищена концентрація гельмінтів і хвороботворних бактерій. На кілометри від комплексів повітряними потоками розноситься сморід. склад і кількість відходів, токсичність забруднень, режим їх викидів у атмосферу та зі стічними водами. Як і інші галузі промисловості, машинобудування тяжіє до районів розвитку металургії, сконцентроване в містах і «виробляє» великі обсяги відходів, що забруднюють повітря, воду й грунт. Так, у Дніпропетровську лише одне виробниче об'єднання «Дніпроважмаш» щороку скидає в Дніпро 2365, 2 тис. м3 забруднених стоків, Завод прокатних валків 250 тис. м3. У Запоріжжі викиди в атмосферу Дніпровського електродного заводу становлять 35 % загальноміських, причому 80 % їх містять канцерогенні речовини першого класу небезпечності. Понад 50 % усіх викидів у атмосферу цього міста дає ВО «Запоріжсталь» (більш як 150 тис. т шкідливих речовин щорічно). Електротехнічних заводів в Україні працює сотня з лишком, причому багато з них (а також приладобудівні та радіоелектронні) споруджені за останні десятиріччя, проте на деяких із цих заводів (одеському «Агроагрегаті», миколаївському «Миконді», Чернівецькому металообробному, дніпропетровському «Південному машинобудівному» та ін. ) газо- й водоочисні споруди або несправні, або неефективні. До екологічно шкідливих належить і цементна промисловість. Найбільші проблеми вона створює в Донецькій, Дніпропетровській і Харківській областях, забруднюючи довкілля пилом, сірчаним ангідридом та оксидами азоту. Саме на підприємствах цієї галузі найгірше здійснюються природоохоронні заходи: наприклад, концентрація пилу в їхніх викидах у 510 разів більша за ГДК. Із забрудненими стічними водами в річки щороку скидаються тисячі тонн органічних речовин, суспензій, солей, інших шкідливих сполук. Великої шкоди рельєфу, земельним ресурсам, ґрунтовим водам завдає гірничодобувна промисловість. У районі Донбасу, в трикутнику ДонецькЛуганськРубіжне, де сконцентровані найбрудніші, з погляду екології, промислові підприємства, шахти, об'єкти енергетики, військові підприємства, почалася деградація всіх екосистем місцевих ландшафтів. У Лисичансько-Рубіжанському промисловому районі, наприклад, забруднені не тільки поверхневі, а й підземні води на площі більш як 120 км2. А 1417 териконів постійно отруюють атмосферу шкідливими газами, відбираючи, крім того, тисячі гектарів родючих ґрунтів. У річку Самару з шахт Західного Донбасу щороку скидається близько 20 млн. м3 високомінералізованих шахтних вод і ще близько 60 млн. м3 таких самих вод із шахт Центрального Донбасу. Мінералізація води в річках Інгул, Самара, Інгулець більша за природний фон у 10 із лишком разів. Тільки в Інгулець із регіонів Кривбасу щорічно скидається близько 100 млн. м3 брудних стоків. Ці річки забруднюються важкими металами й радіоактивними речовинами (вони надходять із району родовищ уранових руд під Жовтими Водами). На гідрологічний режим істотно впливає також пилове забруднення в результаті розробки кар'єрів будівельних матеріалів (вапняку, піску, граніту, лабрадориту) в Житомирській, Вінницькій, Дніпропетровській, Кіровоградській областях.

  • 5118. Основи економіки підприємства
    Экономика

    Група доплат:Перелік можливих доплат¦ Перша: доплати, що мають водночас стимулюючий і компенсуючий характер За суміщення професій (посад) За розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт На період освоєння нових норм трудових витрат Бригадирам з робітників, яких не звільнено від основної роботи За ведення діловодства та бухгалтерського обліку За обслуговування обчислювальної техніки¦ Друга: доплати компенсаційного характеру за умови праці, що відхиляються від нормальних За роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах За інтенсивність праці За роботу в нічний час За перевезення небезпечних вантажів¦ Третя: доплати, зв'язані з особливим характером виконуваних робіт (сезонністю, віддаленістю, невизначеністю об'єкта праці тощо) За роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком За багатозмінний режим роботи Водіям, які працюють на автомобілях, за ненормо-ваний робочий день і роз'їзний характер праці За дні відпочинку (відгулу), що надаються за роботу понад нормальну тривалість робочого часу в разі вахтового методу організації робіт За роботу понад нормальну тривалість робочого часу в період масового приймання й закладання на зберігання сільсько-господарської продукції За роз'їзний характер праці

  • 5119. Основи економічних вчень
    Экономика

    1. Спільним об'єктом економічних наук є господарська сфера (підсистема) суспільства. їсторико-економічна наука досліджує еволюцію господарської сфери суспільства, основні етапи ЇЇ становлення і розвитку. Історичні явища і факти господарського життя суспільства виступають об'єктом історико-економічної науки. Відбір та опис історичних явищ і фактів науковими засобами однією з найскладніших проблем історико-економічних досліджень. Методологічною базою такого відбору є панівна парадигма економічної теорії, яка науково відбиває реально існуючу господарську систему суспільства. На основі системи наукових знань про економічну сферу суспільства здійснюється оцінювання процесу її історичного поступу, установлюються факти та явища, що мали історичне значення. Історичними явища і факти в господарській сфері суспільства стають лише тоді, коли засвідчують виникнення якісно нових, нетипових (унікальних) рис (характеристик), що з'явилися в ЇЇ історичному розвитку, Як правило, вони пов'язані з виникненням нових форм господарювання, нових способів виробництва і обміну, нових факторів виробництва та інших змін. Задача істор.-ек. науки полягає у виявленні взаємозв'язку між цими факторами та пошук причин їх виникнення. Господарській сис-мі притаманна певна цілісність, її основними характеристиками є: 1) відповідний рівень роз-ку, поділу праці, техніки і технологій; 2) форми власності на засоби вир-ва; 3) характер влади та особливості впливу держави на ек. процеси; 4) особливість сусп. умов протікання цих процесів, наявні ресурси що використов у вир-ві. В історії роз-ку сусп. госп-ва ключову роль відіграють історич. форми гос-ва (господадські одиниці) та способи їх взаємодії між собою і сус-вом вцілому.Іншою важливою його складовою є глибина та адекватність пізнання людьми господарських процесів і віддзеркалення 'їх в економічних поглядах, думках, теоріях. Історико-економічна наука повинна не тільки аналізувати історичні форми господарств та способи їх взаємодії, а й розглядати економічні думки, учення та теорії, які з різною глибиною та науковою довершеністю їх теоретично відображали. При цьому в економічних теоріях необхідно виділяти позитивний та нормативний аспекти, на які звернув увагу ще Адам Сміт. Позитивний підхід в економічній думці покликаний розкрити реальний зміст явища чи процесу, дати відповідь на питання; «що є?», «як є?», охарактеризувати історичні форми господарювання і стан господарської системи в конкретно-історичний момент її існування. Нормативний аспект економічної науки орієнтує нас на пошук відповіді на питання «як має бути?», щоб суспільство якнайповніше реалізувало свої цілі в господарській сфері. Він є основою для обґрунтування рекомендацій стосовно свідомої організації господарського життя суспільства, проведення економічної політики, адекватної наявним потребам. Так предмет істор.-економіч. Науки включає до себе історичні форми гос-ва і способи їх взаємодії та відображеня їх в економічній функції. Завдання курсу історії економіки та економічної думки визначаються двобічністю предмета цієї науки. Можна окремо говорити про завдання історії економіки, історії економічної думки, а також про спільні завдання. Завданнями історії економіки є такі:1) з'ясування того «що, коли і де відбулося?» в господарській сфері; 2) узагальнення та аналіз господарського досвіду; 3) з'ясування логічних причинно-наслідкових зв'язків економічних процесів і явищ під час певних історичних подій, тобто виявлення їх обумовленості тими чи іншими факторами; 4) показ нерозривного зв'язку історії економіки, економічної теорії та історії економічної думки як єдиної історико-економічної науки. Поряд із цим Історія економічної думки також виконує такі завдання: 1) пізнання основних тенденцій та чинників розвитку економічної думки; 2) розкриття еволюції світової економічної теорії в єдності домінантних наукових парадигм; висвітлення змісту провідних теоретичних напрямів, течій та наукових шкіл на основі розкриття особливостей їх методологічних принципів та теоретичних основ; 3) установлення їх взаємозалежностей, спадкоємності та розбіжностей; 4) пізнання основних напрямів сучасної економічної думки, розуміння їх теоретичних джерел, методологічних особливостей, провідних наукових ідей та тенденцій розвитку; 5) набуття уявлення про структуру наукового інструментарію сучасного теоретико-економічного дослідження, формування у студентів на цій основі ширших аналітичних можливостей. Історико-економічний аналіз конкретних історичних подій та фактів відіграє вкрай важливу роль у формуванні економічної культури господарських кадрів та розвитку економічного мислення майбутніх спеціалісті в-економістів. Отже, можна констатувати, що основне завдання історії економіки та економічної думки полягає у формуванні економічного мислення, розуміння закономірностей розвитку та функціонування основних господарських форм та їх взаємозв 'язку і взаємо-обумовленоапі; відповідності чи невідповідності їм економічних теорій, з'ясування причин їх невідповідності, якщо така існувала, та факторів, що обумовлювали необхідність виникнення нових, альтернативних, гетеродоксальних економічних поглядів, думок, теорій та шкіл.

  • 5120. Основи економічної теорії
    Экономика

    З д-сть громадян, пов'язана із задоволенням особистих і сус-их потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий доход). Вона х-ся с-ою ек-их відносин з приводу забезпечення громадян робмісцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування. Форми З класиф. за с-но-ек-ми (за формами власності та господарювання, соціальним складом населення) та організаційно-ек-ми критеріями (тривалість і режим робочого часу, характер зайн-ті): постійна чи тимчасова; повна або часткова; основна (первинна) і додаткова (вторинна). У розвинених країнах світу -гнучка З (якою охоплена 1/3 робсили і означає нестабільність, відхилення від нормативного робчасу, нестандартні умови праці, високу профкваліфікаційну мобільність працівників, гнучку оплату праці) і традиційну (якою охоплено 2/3 робсили і яка х-ся повним робднем, стабільністю праці, регламентуванням роб. часу). У межах гнучкої З виокремлює такі форми:тимчасова робота, надомництво, скорочений робочий тиждень тощо. Повна З означає використання всіх придатних для цього ресурсів і х-ся достатністю роб місць для тих хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати. Ця форма зайнятості є ознакою справедливого демократичного суспільства. Раціональна З наявна в суспільстві при оптимальній структурі народного господарства з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресурсів відповідно до потреб технологічного способу вир-ва, адекватності структури робмісць і трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньо-кваліф. структури. Капіталістичному типу суспільства найбільшою мірою відповідає ефективна З, тобто зайнятість, що здійснюється відповідно до вимог основного ек-го закону, інтенсивного типу відтворення, а отже, критеріїв ек-ої доцільності найефективнішого використання основних типів капіталістичної власності і капіталу. ЗУ "Про З": до зайнятих належать особи, що працюють за наймом, працюють самостійно; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах держвлади, громадських об'єднаннях; які проходять дійсну службу у збройних силах; які одержують професійну підготовку або перепідготовку з відривом від вир-ва, учні та студенти денних форм навчання; направлені на виконання громадських оплачуваних робіт, ті, що виховують малолітніх дітей, доглядають за хворими та людьми похилого віку; громадяни інших країн, які працюють у н/гос-тві. Відтворення сукупної робсили заходиться у прямій та опосередкованій залежності від З. Пряма залеж. проявляється у тому, що зі зростанням чисельності зайнятих збільшується обсяг ЧНП, який йде на споживання, поступово зростає величина з/п, вдосконалюється якість робсили. Опосередков. залеж. виявляється у тому, що зі зростанням к-сті та з/п зайнятого населення збіл-ся сума податків до держ. бюджету, значна частина яких спрямовується.