Geum.ru

Курсовой проект

  • 9741. Конституция РФ. Сущность, структура, особенности
    Юриспруденция, право, государство

    Конституционный Суд дал толкование многих статей Конституции. Так, он дал толкование положению об "общем числе депутатов Государственной Думы", применяемому в целом ряде статей Конституции (ч. 3 ст. 103, <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516B8DvE01N> ч. 2 <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516B8EvE06N> и <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516B8EvE01N> ст. 105 и др.), рассмотрел дела о толковании ч. 4 ст. 105 <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516B8EvE00N> и ст. 106; <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516B8EvE02N> ст. 136; <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516A81vE00N> ч. 2 ст. 137; <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516A81vE0CN> отдельных положений ст. 107; <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516B8FvE00N> ч. 4 ст. 66; <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516D8DvE04N> отдельных положений ст. 125, <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516A8CvE02N> 126, <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516A8EvE05N> 127; <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516A8EvE07N> положений ч. 4 ст. 111; <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516B81vE01N> ст. 71 <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516D8FvE04N> (п. «г»), ст. 76 <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516C89vE07N> (ч. 1); ст. 92 (ч. 2 <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516C81vE00N> и 3) <consultantplus://offline/ref=52F99B4D62196AA5129401DAD610E3A389E44E4ECBA93BE45635067ED07BCF6DCA0040516C81vE01N> и др.

  • 9742. Конституция СССР 1924 года
    Юриспруденция, право, государство

    В период подготовки проекта Конституции СССР шли оживленные споры, борьба мнений, ожесточенная борьба с предложениями, носящими характер великодержавного шовинизма и местного национализма. Вновь вносились предложения, которые были отвергнуты в процессе создания СССР. Активно участвовала в разработке проекта Конституции СССР правящая Коммунистическая партия. Вопросы проекта Конституции СССР были предметом обсуждения февральского (1923 г.) Пленума ЦК РКП(б), который избрал комиссию по подготовке Конституции. Важное значение для разработки Конституции СССР имел XII съезд РКП(б),проходивший 17-25 апреля 1923 г. Съезд высказался за то, чтобы высшие органы Союза ССР были построены таким образом, чтобы они отражали не только общие нужды и потребности всех национальностей Союза, но и специфические нужды и потребности отдельных национальностей. Поэтому съезд отметил необходимость создания в системе высших органов СССР специального органа представительства национальностей на началах равенства. Съезд подчеркнул, что при построении центральных органов Союза необходимо обеспечить равенство прав и обязанностей республик, обеспечить реальное участие в них представителей республик. После XII съезда Коммунистической партии разработка проекта Конституции вступила в завершающую стадию. Вскоре ЦИК СССР сформировал расширенную Конституционную комиссию в составе 25 человек, включая представителей ЦИК всех союзных республик. Эту комиссию возглавил М.И. Калинин. В процессе работы над проектом Конституции Конституционной комиссией были учтены все замечания и поправки, присланные из республик. Важное значение в выявлении и согласовании мнений представителей республик имело проведенное 9-12 июня 1923 г. совещание с ответственными работниками национальных республик и областей. Совещание высказалось за создания второй палаты ЦИК СССР из представителей союзных и автономных республик, утверждаемой съездом Советов СССР. Совещание дало и название двум будущим палатам ЦИК СССР Союзный Совет и Совет Национальностей. Совещание высказалось за равенство палат, сохранение за каждой из них права законодательной инициативы. Отмечалось необходимость создания одного Президиума ЦИК СССР, избираемого обеими палатами ЦИК, с обеспечением представительства национальностей.

  • 9743. Конституция СССР 1924 года. Проблемы федерации
    История

    Народы Российской Федерации пользуются равными правами также на самоопределение, т. е. прежде всего на избрание формы своей государственности. В настоящее время в Российской Федерации имеется 21 республика, одна авто-номная область и 10 автономных округов. Все они являются формой объединения многих народов. Это означает, что десятхи народов имеют в Российской Федерации свою государственность и, следовательно, реализовали на практике свое право на самоопределение. Право народов на самоопределение может осуществляться в самых различных формах. Согласно Декларации «О принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом ООН», принятой Генеральной Ассамблеей ООН 24 ноября 1970 г., такими формами являются; создание суверенного независимого государства; свободное присоединение к независимому государству или объединение с ним; установление любого другого политического статуса. Однако выбор им одной из этих форм самоопределения не может вести к разрушению государственного единства и ущемлению прав человека. Вместе с тем, в Декларации подчеркивается недопустимость использования ссылок на самоопределение для подрыва государственного и национального единства. В ней указывается, что ничто в самоопределении народов «не должно толковаться как санкционирующее или поощряющее любые действия, которые вели бы к расчленению или к частичному или полному нарушению территориальной целостности или политического единства суверенных и независимых государств, действующих с соблюдением принципа равноправия и самоопределения народов, как этот принцип изложен выше, и вследствие этого имеющих правительства, представляющие весь народ, принадлежащий к данной территории без различии расы, вероисповедания или цвета кожи. Каждое государство должно воздерживаться от любых действий, направленных на частичное или полное нарушение национального единства и территориальной целостности любого другого государства или страны».

  • 9744. Конституция США и её особенности
    Юриспруденция, право, государство

    Законодательная власть по Конституции 1787 года принадлежит Конгрессу США (ст. 1, разд.1), состоящему из двух палат: палаты представителей и сената. Обе палаты получили равные права в том, что касается законодательной инициативы и принятия законов. В компетенцию Конгресса вошли следующие вопросы (ст.1, разд.8): установление и взимание пошлин, налогов, акцизных сборов; забота об общем благосостоянии и совместной обороне США; единообразие налогов, податей и акцизных сборов на всей территории США; производство займов за счет государства; вопросы внешней торговли; единообразное толкование законов на всей территории федерации; чеканка монеты; почтовая служба; учреждение судов, подчиненных Верховному суду; объявление войны; набор и содержание армии; подавление выступлений, нарушающих установленный законом порядок, и др. Кроме того, в полномочия Конгресса вошли утверждение государственного бюджета, ратификация международных договоров, подписанных президентом, назначение на важнейшие государственные посты. Последний пункт требует уточнения. Воплощая в жизнь систему взаимных сдержек и противовесов, Конституция дала сенату полномочия утверждать назначенных президентом министров и членов правительства. Но после того, как сенат дает свое согласие на назначение, он уже не может удалить их со своих постов выражением недоверия или порицания. Таким образом, законодательная власть лишается возможности напрямую влиять на работу правительства. Система сдержек и противовесов действует и внутри самого Конгресса. Это касается и процедуры принятия законов, и состава палат, и системы выборов членов Конгресса. Так, при обсуждении законопроекта, одобренного одной из палат, другая может предлагать поправки к нему. И только после того, как законопроект пройдет обе палаты, он поступает Президенту страны (ст. 1, разд.7). В случае одобрения, Президент подписывает законопроект в десятидневный срок (если Президент не принял никакого решения по законопроекту, то он становится законом без его подписи), а в случае несогласия - отсылает Билль со своими возражениями в ту палату, из которой он поступил. После этого соответствующая палата снова рассматривает законопроект с поправками президента. Если Билль с поправками набирает 2/3 голосов в обеих палатах, он становится законом. Так обеспечивается влияние президента на законодательную власть.Что касается системы выборов и состава палат, то более консервативный, профессиональный по составу сенат был изначально задуман, как альтернатива, противовес “всенародной” палате представителей, избиравшейся населением штатов каждые 2 года. Члены сената вплоть до 1913 года избирались парламентами штатов, причем состав его полностью обновляется за 6 лет (была установлена ротация по трети депутатов каждые 2 года). Все это давало сенату некоторую независимость от избирателей и возможность, при необходимости, заблокировать популистские решения палаты представителей. Двухпалатная структура Конгресса США была предусмотрена также с целью обеспечения пропорционального представительства штатов в законодательных органах. Густонаселенные штаты имели явное преимущество перед малонаселенными при выборах в палату представителей. Сенат, в котором каждый штат имел двух представителей, независимо от числа избирателей, уравнивал шансы малых штатов с большими. Различны и подходы к назначению руководителей палат. Палата представителей избирает спикера, а в сенате главой автоматически является вице-президент. Необходимо также отметить, что Конституция заложила механизм обратного влияния субъектов федерации на законотворческую деятельность Конгресса. Федеральные законы, поступая на ратификацию в парламенты штатов, вступают в силу на всей территории страны только после того, как необходимое большинство (на тот период девять из тринадцати) штатов ратифицируют его.

  • 9745. Конституция, как Основной Закон РФ
    Юриспруденция, право, государство

    Это было сделано после того как 6 мая 1993 г. Президент РФ направил в Конституционную комиссию свой проект Основном Закона государства, в ответ на который за подписью ответственного секретаря Конституционной комиссии О.Г. Румянцева и эксперта Конституционной комиссии В.И. Лафитского появился документ, в котором давалась негативная политико-правовая оценка президентского варианта конституции. В частности, в нем утверждалось, что в указанном проекте "президент не только выводится за рамки системы трех властей - законодательной, исполнительной и судебной, - но и ставится над ними, что присуща, главным образом, для авторитарных и весьма далеких от демократии форм правления". При этом особо подчеркивалось, что "наличие оснований для роспуска Парламента определяется Президентом бесконтрольно" и что "при подобной конструкции Парламент превращается в безвольный и фактически безвластный орган". Именно этим объясняется, почему в Постановлении Конституционной комиссии "О проекте Конституции (Основного Закона) Российской Федерации, направленном Президентом Российской Федерации в Конституционную комиссию 6 мая 1993 года" от 7 мая 1993 г. фактически отклонялся президентский вариант конституции, ибо, как было сказано в нем, его "отдельные положения... существенно ограничивают экономические, политические и гражданские права человека и гражданина, нарушают принцип разделения властей". Тем самым была устранена почва для достижения компромисса между властями по проекту новой конституции России.

  • 9746. Конституційна система державних органів України
    Юриспруденция, право, государство

    Особливість Верховної Ради України в державному механізмі України зумовлена наступними чинниками: а) Верховна Рада України є загальнонаціональним представницьким органом, що представляє інтереси усього Українського народу; б) український парламент обирається безпосередньо народом на основі демократичних принципів та з дотриманням демократичних процедур; в) саме Верховна Рада України від імені Українського народу прийняла Конституцію Основний Закон України, який закріпив систему, структуру, повноваження усіх інших органів державної влади; г) окрім народу, лише Верховна Рада України наділена правом приймати закони нормативно-правові акти, що мають найвищу після Конституції юридичну силу, і якими деталізується та конкретизується конституційно-правовий статус усіх інших державних інституцій; д) Верховна Рада України є колегіальним органом державної влади, до складу якого входять практично усі представлені в Україні політичні сили, а отже її рішення є своєрідним політичним компромісом; є) усі рішення парламенту приймаються на основі демократичних процедур, шляхом голосування, чим забезпечується врахування самих різноманітних соціальних інтересів.

  • 9747. Конституційне закріплення адміністративно-територіального устрою України
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Балакірєва P.C. КПУ: Навч. пос. Київ: Центр навчальної літератури, 2003. 210с.
    2. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Навч. посіб. К.: МАУП, 2005. 360с.
    3. Журавський B.C., Серьогін В.О., Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: підручник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Концерм Видавничий Дім «1н Юре», 2004. -672с.
    4. Загальна теорія держави і права/За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук , професора В.В. Копєйчикова. К.: Юрінком, 1997. 320 с.
    5. Закон України «Про вибори депутатів ВР АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» Відомості Верховної Ради України від 10 липня 2010 року. N 2487-VI
    6. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» Відомості Верховної Ради України від 21 травня 1997 року. N 280/97-ВР.
    7. Закон України «Про столицю України місто-герой Київ» Відомості Верховної Ради України від 15 січня 1999р. №401-XIV//
    8. Конституційне право України. 3-є вид. За редакцією доктора юридичних наук, професора В.Т. Погорілка К.: Наукова думка, 2002 734с.
    9. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/За ред. академіка АпрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора B.C. Журавського. К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2002. 544с.
    10. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 року.
    11. Конституція України від 28 червня 1996р.// Відомості Верховної Ради України. 1996.
    12. Кравчук М.В. проблеми теорії держави і права (опорні конспекти) / Навч. посіб. для студентів вищих навч. заклад. 2-ге вид., й доп. К.: ВД «Професіонал», 2004. 400 с.
    13. ЛисенковC.JI. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. К .: «Юрисконсульт», 2006. 355 с.
    14. Письменицкий A.A., Слинько Д.В. Теория государства: Учебное пособие. X.: Консум, 2004. -100 с.
    15. ПогорілкоВ.Ф., Федоренко B.JI. Конституційне право України: Підручник/ За заг. ред. В.Ф. Погорілка. К.: Наукова думка; Прецедент, 2006. 344с.
    16. Проект ЗУ«Про місто-герой Севастополь» від22 грудня 2005 року. N 3264-IV
    17. СкакунО.Ф.Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. Харків: Еспада, 2006 776 с.
    18. ТодикаЮ.М., Клименко Г.Б. Конституційне право України. Навчальний посібник X.: Фірма «Консум», 1998. 117.
    19. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. Профессора В.Г. Стрекозова. М.: «Интерстиль», 2000. 382 с.
    20. Чушенко В.І, Заяць І.Я. Конституційне право України: Підручн. К. Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. 488с.
    21. Шевчук Л. Т. Проблеми удосконалення адміністративно-територіального устрою України с. 163176 // Зарубіжний і вітчизняний досвід реформування адміністративно-територіального устрою / За ред. Л. Т. Шевчук. Львів, 2007. 254 с.
    22. Шкабаро В. М. Конституційно-правовий статус міста в Україні: Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. К., 2004. 243 с.
    23. ШляхтунП.П. Конституційне право: словник термінів. К.: Либідь, 2005. 568с.
    24. Щомісячнийправовий часопис. Юридична Україна. 3(51)/2007 Борденко Василь, К.: «Юрінком Інтер», 105с.
    25. Юридичнаенциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін К.: «Укр. енцикл.», 2001. Т.3: К - М. 2001 792с.
    26. Юридичнаенциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін К.: «Укр. енцикл.», 1998. Т.5: П-С. 2003 736с.
    27. Юридичнаенциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін К.: «Укр. енцикл.», 1998. Т.6: Т-Я. 2004 768с.
  • 9748. Конституційне право на соціальний захист в Україні
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція України (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV) К.; Атіка 2006.
    2. Основи законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року // Відомості Верховної Ради від 5 червня 1998 року, № 23, ст. 121.
    3. Закон України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради від 12 грудня 2003 року, № 49, ст. 376.
    4. Закон України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року // Відомості Верховної Ради від 2 червня 2000 року, № 22, ст. 171.
    5. Закон України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради від 6 квітня 2001 року, № 14, ст. 71.
    6. Закон України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради від 26 листопада 1999 року, № 46, ст. 403.
    7. Закон України „Про державну допомогу сімям з дітьми” від 21 листопада 1992 року // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України.
    8. Закон України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16 листопада 2000 року // Відомості Верховної Ради від 5 січня 2001 року, № 1, ст.2.
    9. Закон України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сімям” від 1 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради від 1вересня 2000 року, № 35, ст.290.
    10. Закон України „Про соціальні послуги” від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради від 7 листопада 2003 року, № 45, ст. 308.
    11. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955 // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України.
    12. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138 (в ред. постанови від 2 вересня 2005 р., № 862-2005-п) // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України.
    13. Рішення Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року, № 10-рп/2002 // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України;
    14. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту. К.: Знання, 2008.
    15. Гончар И. Все льготи в один кодекс. Что должен регулировать Социальний кодекс? // Юридическая практика. 2005. № 28.
    16. Право соціального забезпечення. Навчальний посібник / За ред. П. Д. Пилипенка. К.: „Ін Юре”. 2006.
    17. Чомахашвілі О. Соціальне право як самостійна галузь права // Юридичний журнал. 2005. № 10.
    18. Ярошенко І. С. Право соціального забезпечення: Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2005.
  • 9749. Конституційне право України, як галузь права
    Юриспруденция, право, государство

    Предмет і метод правового регулювання найбільш суттєві підстави поділу системи права на галузі права. Кожна галузь права, в тому числі конституційне право України, обєднує такі правові норми, які врегульовують особливий, якісно визначений вид суспільних відносин, що потребують нормативної регламентації. Предмет правового регулювання головна підстава для розподілу юридичних норм за галузями права. Конституційне право має свій предмет правового регулювання, повязаний з регламентацією політико-правових відносин, спрямованих на реалізацію державно-владних функцій, забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Специфіка предмета цієї галузі права проявляється в тому, що її норми регламентують відносини, які складаються в усіх сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, духовній. Законодавство регулює базові відносини у цих сферах і його норми закріплюють насамперед основні принципи, що визначають устрій держави і суспільства. У них проявляються якісні характеристики держави: суверенітет, форма державного устрою, належність влади народові, політична, економічна, ідеологічна багатоманітність, субєкти державної влади, загальні основи функціонування політичної системи України, символи держави. Так, у першому розділі Конституції України «Загальні засади» містяться норми, що регулюють основоположні суспільні відносини, які визначають устрій держави і суспільства. З конституційного права починається формування всієї системи національного права, всіх його галузей. Світова практика свідчить, що жодна галузь національного права будь-якої країни не може розвиватись, якщо вона не має підґрунтя в конституційних принципах або нормах конституційного законодавства чи, тим більше, якщо суперечить їм.

  • 9750. Конституційне правосуддя в Україні
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція України// Відомості Верховної Ради. 1996. №30. С.141.
    2. Закон України «Про Конституційний Суд України»// Відомості Верховної Ради. 2002. №27 28. С.180.
    3. Закон України «Про статус суддів»// Відомості Верховної Ради. 1993. №8. С.56.
    4. Закону України «Про внесення змін до Конституції України». 8.12.2004р. п.26ч.1 ст.85 та п.22 ч1 ст.106
    5. Актуальні проблеми конституційної юрисдикції: сучасність і перспективи розвитку: Матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 5-й річниці Конституційного Суду України, м. Київ, 1819 жовтня 2001р / Конституційний Суд України / Г.П.Сурначова (упоряд.), І.М.Шевляк (упоряд.) К.: Юрінком Інтер, 2002.
    6. ВитрукН.В.Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс. М., ИО «Юнити». 1998. С.3334.
    7. В.Ф. Погорілка, О.Ф.Фрицького. К., 2001. 352 с
    8. Веніславський Ф. Взаємодія гілок влади як принцип основ конституційного ладу України// Право України. 1998. №1. С.38.
    9. Гергелійник В. Конституційний суд в системі органів контрольної влади і теоретичні аспекти// Право України. 1999. №5. С.84
    10. ГодованецьВ.Ф.// Конституційне право України: Навч. посіб. К.: МАУП, 2005. 360 с с 144155.
    11. ГригорьеваЛ.I. Принцип незалежності судової влади та гарантії судового захисту прав і свобод людини і громадя нина// Вісник Верховного Суду України. 2006. №4. С.56.
    12. КозюбраМ. Конституційний Суд в системі органів державної влади// Державноправова реформа в Україні. К., 1997. С.22 23.
    13. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М.Тодики. К.: Укр. центр правничих студій, 1999.
    14. Конституційне право України:/ Підруч./ За ред. Ю.М.Тодики, В.С.Журавського. К., 2002.
    15. КравченкоВ.В. Конституційне право України. К.: Атіка, 2006. С.357358.
    16. Мартинюк Р. Нормативне визначення субєктів звернення до Конституційного Суду України та механізму формування складу Суду як гарантії забезпечення його позаполітичного статусу і компетентності// Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. К.: Інт держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. 2007. Випуск 37. С.156 162.
    17. Савицкий В. Организация судебной власти в Росcийской Федерации. М.:БЕК, 1996. С.28 29.
    18. Скомороха Віктор Єгорович. Конституційний Суд України в механізмі державної влади: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Х., 2001. 19с.
    19. СкоромохаВ. Деякі питання конституційного провадження// Право України. 1998. №9. С.6.
    20. ФрицькийО. Конституційне право України. Підручник. К.: Юрінком Інтер, 2002. С.442.
  • 9751. Конституційні засади виконавчої влади в Україні
    Юриспруденция, право, государство

    Організація роботи Кабінету Міністрів України. Згідно з Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. №950 Кабінет Міністрів планує свою роботу на основі та на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, для чого розробляє і затверджує щорічний План дій щодо виконання зазначеної Програми, Основні напрями економічної політики України, розробляє і подає на розгляд Верховної Ради проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, проекти загальнодержавних програм, планує свою нормотворчу діяльність, у тому числі з розроблення проектів регуляторних актів. Члени Кабінету Міністрів забезпечують його єдність та несуть відповідно до закону солідарну відповідальність за результати діяльності Кабінету Міністрів як колегіального органу виконавчої влади і особисто несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері державного управління. Члени Кабінету Міністрів не можуть діяти всупереч позиції Кабінету Міністрів, оприлюднювати без згоди Премєр-міністра будь-яку інформацію про перебіг засідання Кабінету Міністрів та оцінку позицій, які висловлюються членами Кабінету Міністрів на засіданнях. Кабінет Міністрів для забезпечення здійснення своїх повноважень утворює урядові комітети, які діють відповідно до розділу 4 цього Регламенту, а також постійні і тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, що діють на підставі положень, затверджених Кабінетом Міністрів.

  • 9752. Конституційні погляди Станіслава Севериновича Дністрянського
    История

    Конституційні проекти С.С. Дністрянського справедливо вважаються пам'ятками української політико-правової думки початку ХХ ст. Вони були складені С.С. Дністрянським з метою уконституціонування західноукраїнських земель, які входили до Австро-Угорської імперії. Перший з проектів написано у жовтні 1918р. після обрання Української Національної Ради як політичного представництва українського народу в Австро-Угорщині. Рада проголосила Галичину, Північну Буковину й Закарпаття складовими цілісної української держави і постановила розробити її конституцію. С.С. Дністрянським було підготовлено проект «Устрій Галицької Держави». Перший проект тимчасових основних законів, виготовлений у віденському парламенті професором С. Дністрянським «для покликання у життя Галицької Держави» (1918р.). Цей акт мав визначити загальні засади новопосталої держави, її устрою. Вказувалося, що «Галицька Держава обіймає усі злучені землі, поселені споконвіку українським народом у межах дотеперішньої Австро-Угорської монархії». В основу державності закладалося право українського народу на самовизначення. Польському, єврейському та німецькому населенню гарантувалася «народна самоуправа». Державними мовами пропонувалося визнати українську, польську та німецьку, а українську водночас визнати «внутрішньою урядовою мовою». В проекті передбачалося широке коло конституційних прав і свобод, першим з яких було названо «право плекати свою народність і мову». Декларувалися свобода віри, науки, думки, преси, свобода зібрань і організації товариств, безпечних для держави, свобода зміни місця проживання, право внесення прохань або скарг, а також поштова і телеграфна таємниця. На чолі держави мала стояти Народна Рада, тобто обрана у жовтні 1918р. Українська Національна Рада під трохи зміненою назвою. Передбачалося, що вона розширить свій склад за рахунок представників Угорської (Закарпатської) України та делегатів від національної меншин Галицької держави. Народна Рада мала обрати провідника, двох його заступників та державного секретаря, а також старшину (президію) з 9 осіб і виконавчий орган з урядовими функціями Народну Управу. Зазначалося, що провідник Ради є водночас провідником Галицької держави. На Народну Раду покладалося здійснення законодавчої влади, а її старшина розглядалась як орган для «верховних постанов та верховного нагляду». Народна Управа як «начальний виконуючий орган держави» мала складатися з окремих управ: внутрішньої, «заграничної», військової, культурної, «оборотової», судової на чолі з начальниками, які призначалися Народною Радою. Громадам надавалася повна автономія у вирішенні місцевих справ. Водночас скасовувалася «різниця між самостійним та відпорученим кругом ділення громади». Вибори громад, рад повинні були проводитися на основі загального, рівного, прямого і таємного голосування. У конституційному проекті передбачалося видання окремих законів про відповідальність посад, осіб, про скасування обмежень у праві на полювання та риболовлю, про тимчасове збереження чинності австрійських законів та ін. Ідея мирного конституційного переходу Галичини, Північної Буковини та Закарпаття від Австро-Угорщини до Галицької держави, отримання «законної свободи» виявилася нездійсненною. Тому 1.11.1918р. владу Української Національної Ради було встановлено збройним шляхом, а 9.11.1918р. новоутворена держава отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Роль «малої конституції» у ній виконував «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії» від 13.11.1918р.

  • 9753. Конституційно-правовий статус правоохороних органів України
    Юриспруденция, право, государство

    Слідство в органах прокуратури. Згідно з кримінально-процесуальним законодавством досудове слідство проводять слідчі прокуратури в справах про злочини проти життя та здоров'я особи, злочини проти довкілля, злочини проти громадської безпеки, злочини проти безпеки виробництва, злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, злочини в сфері забезпечення призову та мобілізації, злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, злочини в сфері службової діяльності, злочини проти правосуддя, злочини проти встановленого порядку несення військової служби та інші. Крім того, в усіх справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну службу" та особами, посади яких віднесено до 1-3 категорії посад, працівниками правоохоронних органів досудове слідство проводять слідчі прокуратури (ст. 112 КПК України).

  • 9754. Конституція України та сучасна конституційна реформа
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція (Основний закон) України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К.: Юрінком, 1996.80 с.
    2. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року №2222-IV //Відомості Верховної Ради України, 2005. №2. с.44.
    3. Бисага Ю. М., Гомонай В. В., Чичерський В. І. Конституційно процесуальне право: Навчальний посібник. Ужгород: Басараб М. М., 2006. 256 с.
    4. Кравченко В. В. Конституційне право України. Навчальний посібник. К.: Університет «Україна», 2004. 528 с.
    5. Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. К.: Вентурі, 1995. 240 с.
    6. Сташків Б. І. Конституційне право України: Навчальний посібник. Чернівці, 1999. 264 с.
    7. Тодика Ю. М. Конституція України: проблеми теорії і практики: Монографія. X.: Факт, 2000. 608 с.
    8. Тодика Ю. М. Тлумачення Конституції і законів України: теорія та практика: Монографія. X.: Факт, 2001. 328 с.
    9. Тодика Ю. М. Конституційні засади формування правової культури: Монографія. X.: РАЙДЕР, 2001. 160 с.
    10. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. К.: Юрінком Інтер, 2002. 536 с.
    11. Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм: Монографія. К.: Юридична фірма «Салком», Юрінком Інтер, 2005. 560 с.
    12. Зелена книга української конституційної реформи : матеріали для громадського обговорення /За ред. І.Коліушка, Ю.Кириченко. К.: Лікей, 2007. 32 с.
    13. Конституційне право України: Підручник /За ред. проф. В. Ф. Погорілка. Вид. друге. К.: Наукова думка, Прецедент,2006. 344 с.
    14. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. К.: Український центр правничих функцій, 1999. 376 с.
    15. Конституція незалежної України: Навчальний посібник / Кол. авт.; За ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С Шемшученка, В. О. Євдокімо-ва. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. 428 с.
    16. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В. Ф. Погорілко. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. 675 с.
    17. Бабенко К. А. Теоретичні проблеми процесу внесення змін до Конституції // Бюлетень Міністерства Юстиції України: Офіційне видання. К.: Міністерство Юстиції України, 2007. №3. с. 17-27.
    18. Корнєєв А. Створення Конституції України (етапи становлення) // Вісник Конституційного Суду України, 2005. №3. с. 53-63.
    19. Лавринович О. Час конституційної реформи пробив // Політика і час: Суспільно-політичний журнал. К.: Літопис XX , 2007. №1. с. 18.
    20. Оробець К. М. Юридичні властивості Конституції України: проблеми теорії і практики // Економіка. Фінанси. Право., 2004. №1. с. 29.
    21. Погоріло В. Ф., Федоренко В. Л. Система і структура Конституції України: проблеми теорії і практики // Бюлетень Міністерства Юстиції України: Офіційне видання. К.: Міністерство Юстиції України, 2006. № 4. с. 12-26.
    22. Скрипнюк О. В. Функції Конституції та конституційний процес в Україні: ретроспективний погляд на проблему// Бюлетень Міністерства Юстиції України: Офіційне видання. К.: Міністерство Юстиції України, 2007. №1. с. 5-12.
    23. Тимченко І. Конституційна реформа: усвідомлений обопільно розбрат чи обєктивна необхідність // Право України, 2008. № 9. с. 4-13.
    24. Тесленко М. Державна і правова охорона Конституції// Право України, 2005. № 2. с. 89-91.
    25. Тодика Ю. Конституція як соціальна цінність // Право України, 2000. № 12. с. 9-12.
  • 9755. Конструирование вертикального резервуара
    Производство и Промышленность
  • 9756. Конструирование ГИМС
    Физика

    При изготовлении коммутационных соединений и контактных площадок тонкопленочной ГИС часто применяют многослойную структуру, состоящую из подслоя, токопроводящего и защитного слоев. Подслой, выполняемый из нихрома, хрома, ванадия и других материалов, улучшает адгезию токопроводящих слоев с подложкой. Для проводящих слоёв хорошо подходят золото, медь, тантал, Al. Верхний слой многослойной структуры выполняется из никеля, серебра и служит для защиты от внешних воздействий. Для защиты проводников и контактных площадок иногда производят их облуживание припоем. Из проводящих материалов часто применяются золото, медь, алюминий. Золото очень дорогой материл, так же он требует нанесения подслоя из нихрома, его используют в микросхемах повышенной надёжности, в моём же случае это не обязательно. Медь для защиты от коррозии нужно обязательно покрывать слоем золота, никеля или серебра, что повысит стоимость. Для пайки медные контактные площадки облуживают погружением схемы в припой, но тогда надо защищать остальные плёночные элементы. В качестве материала проводников я выбрал алюминий. Он обладает высокой коррозийной стойкостью, никелируют его только для пайки. В моём случае присоединение выводов осуществляется сваркой, а потому алюминий я могу использовать без дополнительных слоёв. Так же он дёшев, широко распространён. В соответствии с таблицей 1.2 материалом контактных площадок для РС-3001 является структура: золото с подслоем нихрома. Так как я для этой цели использую алюминий, я обязан увеличить значение ?RК на 1%.

  • 9757. Конструирование железобетонных колонн
    Строительство
  • 9758. Конструирование здания птичника
    Строительство

    Конструктивные меры по предохранению и защите древесины от гниения обеспечивают:

    1. устройство гидроизоляции от грунтовых вод, устройство сливных досок и козырьков для защиты от атмосферных осадков;
    2. достаточную термоизоляцию, а при необходимости и пароизоляцию ограждающих конструкций отапливаемых зданий во избежание их промерзания и конденсационного увлажнения древесины;
    3. систематическую просушку древесины в закрытых частях зданий путем создания осушающего температурно-влажностного режима (осушающие продухи, аэрация внутренних пространств).
  • 9759. Конструирование и расчет автомобиля
    Транспорт, логистика

    Размеры сеченияМомент сопротивления сечения кручению,Полярный момент инерции сечения, см4Расчетный крутящий момент на карданном валу, при напряжении кручения, Н·мДопустимая длина карданного вала, при максимальной частоте вращения, смвнутренний диаметр, ммтолщина стенки, ммсм3100 - 120 МПа25 - 55 МПа3000 об/мин4000 об/мин5000 об/мин712,520,5478,052054 - 2460513 - 1128169147131713,024,8495,632484 - 2980621 - 1366170147132822,527,26118,602726 - 3280621 - 1366181157140823,032,93144,903293 - 3950621 - 1366182158141823,538,67172,103867 - 4640621 - 1366182158141824,044,51200,304451 - 5340621 - 1366183159142943,550,51255,105051 - 6050621 - 1366195169151944,058,08296,205808 - 6950621 - 1366195169151100,56,0101,50571,0010150-12200621 - 13662021751571044,070,76396,307076 - 8500621 - 13662051781591044,580,03452,208003 - 9600621 - 13662061781591045,089,40509,608940-10700621 - 1366206178160

  • 9760. Конструирование и расчет балочной клетки и колонны при проектировании рабочей площадки производственного здания
    Строительство

    Для уменьшения сварочных напряжений соблюдается определенный порядок сварки (на рис.14 показанный цифрами): сначала свариваются поперечные стыковые швы стенки и поясов, имеющие наибольшую усадку, последними завариваются угловыми швами, имеющими небольшую продольную усадку, участки длиной по 500 мм, оставленные незаверенными на заводе. Это позволяет при монтаже совместить торцы свариваемых элементов отправочных марок, имеющих отклонение в размерах в пределах технологических допусков, и дает возможность поясным листам несколько вытянуться при усадке поперечных швов. Для ручной сварки монтажных стыков применяются электроды Э50.