Geum.ru

Курсовой проект

  • 8941. Інтродуценти північноамериканської дендрофлори
    Экология

     

    1. Балабушка В.К., Маринич І.С. Хвойні дерева та кущі. К.: Дім, сад, город, 2005. - 62 с.
    2. Береговий 11.М, Прахов М.М. Ботанічна географія. К.: Вища школа, 1969.
    3. Г'орностай B.I., Лукаш О.В., Карпенко Ю.О. Гербарій Чернігівського держанною педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка // Мат-ли читань, присв. 100-річчю з дня народ ж. Ю.Д. Клеопова. К., 2002. С. 164 - 172.
    4. Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерена и кущі. Голонасінні: Довідник / М.А. Кохно, В.1. Гордієнко. Г.С. Захаренко та ін. - К.: Вища школа, 2001. - 207 с.
    5. Деревья и кустарники, культивируемые н Украинской СССР. Голосеменные. Справочное пособие / Кузнецов СИ., Чуприна II.Я., Подгорный К) К. и др. - Киев: Наук. думка, 1985.- 200 с.
    6. Дивосвіт природи Чернігівщини. Панч, посіб. для вчителів. /Колектив авторів під заг. ред. Ю.О.Карпенка. Чернігів, 2001. - 186 с.
    7. Екофлора України. Том 1. Дідух Я.П., Плюша П.Г., Протопопова В.В. та ін. К.: Фітосоніонептр, 2000. - 284 с.
    8. Зелені скарби Чернігівщини. //Кол.сшт. під юг.ред. Ю.О. Карпенка. - Чернігів: 2004. - 84 с.
    9. Карпенко Ю.О., Лукаш О.В. Охорона рідкісних видів на Чернігівщині та їх зведення в культуру // Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі. Київ, 1997. С. 19-29.
    10. Клименко О. С. Природа і природні багатства Чернігівщини. Мат-ли до бібліографії Чернігівщини (анотований покажчик літератури). Чернігів, 1961.
    11. Колесников А.П. Декоративная дендрология. - М.: Госуд. изд-во литер, по строит., архитек. и строит, матер., 1960. - 676 с.
    12. Кондратюк СМ. Дикоростучі хвойні України. - К., 1960. - 120 с.
    13. Косаревский Я.Л.Тростянецький дендропарк. К.: Госстройиздат, 1964. 98 с.
    14. Кохно М.А. Каталог дендрофлори України. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.
    15. Кохно М.А., Дорошенко O.K., Чуприна II.Я. Інтродуковані дерева та кущі парків Лівобережної частин Полісся та Лісостепу України // Інтродукція та акліматизація рослин на Україні. К., 1975. - вип. 7. с. 27-41.
    16. Лыпа АЛ. Интродукция и акклиматизация древесных растений на Украине. - К.: Вища школа. 1976. - 96 с.
    17. Мельник В.І. Острівні ялинники Українського Полісся (еколого-ценотичні особливості та наукові основи охорони). - К.: Наук. думка, 1993. С.27-28, 79-80.
    18. Мулярчук СО. Рослинність Чернігівщини. - К.: Вища школа, 1970. 209 с.
    19. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.Н., Прокудин К) II. и др. - К.: Наук, думка, 1987. - 545 с.
    20. Природно-заповідний фонд Чернігівської області// Під ред. Ю.О. Карпенка. - Чернігів, 2002. - 240 с.
    21. Фомін О. Флора України. К., 1926. - 80 с.
    22. Шеляг-Сосонко К.Р., Стойко СМ., Вакарепко Л.М. Ліси України: сучасний стан, збереження, використання. К., 1996. 32 с.
  • 8942. Інфляція та зайнятість населення
    Экономика

    При розгляді впливу інфляції на положення населення в період ринкової трансформації економічної системи одним з найважливіших напрямів дослідження є вивчення її взаємодії з безробіттям. До недавнього часу в економічній теорії безробіття розглядалося як альтернатива інфляції в процесі економічного розвитку. Збільшення кількості безробітних вважалося ефективним засобом для зниження темпів зростання цін. Економічні кризи 1974 - 1975, 1980-1982 рр. підкоригували уявлення про те, що першопричина інфляції закладена в надлишково повній зайнятості, а зниження інфляції вимагає підтримання більш високого рівня безробіття. З альтернативи інфляції, безробіття перетворилось на її супутника. Класична "крива Філліпса", яка відбивала кореляцію між інфляцією і безробіттям, у цьому разі не спрацювала. І не тому, що ця залежність є повністю не вірною. Збільшення безробіття, скорочуючи активний попит внаслідок зменшення грошових доходів, справді стимулює інфляцію. А при досягненні піку зайнятості на посиленні інфляційних тенденцій зростання цін можна справді уповільнити шляхом маніпулювання рівнем "терпимого" безробіття [16, с.49].

  • 8943. Інфляція та шляхи її подолання в сучасних умовах
    Экономика

    Таким чином до найважливіших інфляційних причин зросту цін можна відносити наступні [8]:

    1. Диспропорціональність незбалансованість державних витрат і доходів, а саме дефіцит держбюджету. Цей дефіцит покривається за рахунок використання «друкарського верстата», що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок інфляція. У нашій державі це мало місце у період «ходіння» купоно-карбованців, майже аж до введення нової грошової одиниці гривні.
    2. Інфляційно небезпечні інвестиції переважно мілітаризація економіки. Асигнування на військові потреби ведуть до створення додаткового платоспроможного попиту, і як наслідок збільшення грошової маси. Надмірні воєнні асигнування, як правило є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші. На даний час для України це не актуально. Окрім питань повязаних із чорноморським флотом і повернення України до ядерної держави.
    3. Відсутність чистого вільного ринку і конкуренції як його частки. Сучасний ринок у значній мірі огополістичний. Оскільки огополіс зацікавлений у скороченні виробництва і пропозиції товарів робиться дефіцит який він використовує для підтримання або підвищення ціни на товар.
    4. Інфляція яка імпортується. Її роль зростає з ростом відкритості економіки і тягне її в світогосподарські звязки тої або іншої країни. Можливості у боротьби у державі доволі-таки обмежені. Метод ревальвації власної валюти, іноді застосовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасно «гальмує» експорт.
    5. Інфляційні очікування виникнення у інфляції характеру самопідтримки. Населення та субєкти господарювання звикають до постійного зростання цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасаються товарами очікуючи їх скоре подорожчання. Виробники боячись підвищення цін з боку своїх постачальників, одночасно закладають в ціну своїх товарів прогнозуємий ними ріст цін на комплектуючі вироби і тим самим розкручують маховик інфляції. В Україні це спостерігалось у 19931995 роках.
  • 8944. Інформатизація освіти
    Компьютеры, программирование

    Але поряд з певними успіхами, процес інформатизації освіти в Україні виявив цілий комплекс споріднених проблем, серед яких головною є відсутність єдиного підходу в обґрунтуванні і формуванні напрямів застосування інформаційно-компютерних технологій для вдосконалення системотворчих елементів освітньої діяльності. Це виражається в наступному:

    1. недостатній рівень врахування можливостей використання сучасних ІКТ при визначенні змісту освітніх програм і структури державних освітніх стандартів за напрямами і спеціальностями вищої і післядипломної освіти;
    2. недостатня кількість, якість і слабка інтегрованість спеціалізованих і загальносистемних програмно-технічних засобів та інформаційних ресурсів для застосування в освітній діяльності;
    3. недостатнє врахування можливостей використання сучасних ІКТ при створенні і відновленні навчально-методичного забезпечення освітньої діяльності;
    4. недостатнє і несистемне використання сучасних ІКТ під час удосконалення освітніх програм;
    5. нерозвиненість форм застосування ІКТ в управлінні освітою на місцевому і регіональному рівнях;
    6. відсутність діючого механізму накопичення, узагальнення і поширення передового досвіду використання ІКТ в освітній діяльності ВНЗ та інших навчальних закладів;
    7. відсутність цільового бюджетного фінансування створення інформаційних, освітніх і наукових ресурсів;
    8. невідповідність у багатьох випадках вимог державних освітніх стандартів до змісту вищої освіти сучасним проблемам використання ІКТ у майбутній професійній діяльності студентів;
    9. недосконалість нормативно-правового забезпечення використання ІКТ в освіті, особливо дистанційних форм навчання;
    10. недостатньо розвинена система контролю якості електронних засобів навчання й освітніх інформаційних технологій, у тому числі дистанційних, що може привести до зниження якості освіти;
    11. відсутність ефективної системи перепідготовки і підвищення кваліфікації керівних кадрів і професорсько-викладацького складу щодо використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у вищій та середній школі.
  • 8945. Інформаційна політика митних органів та роль юридичних підрозділів у її забезпеченні
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Васютіна В. Особливості інформаційної політики України на сучасному етапі // Вибори та демократія. 2004. - № 1. С. 50-57.
    2. Информационная политика: Учебник/ Под общ. ред. В.Д. Попова. М.: Издательство РАГС, - 2003. 463 с., 3000 экз.
    3. Кірєєва О. Формування інформаційної політики України шлях до інтеграції у світове співтовариство // Вісник Національної академії державного управління. - 2005. №1. С. 364 373.
    4. Коментар до Митного кодексу України / За ред.. П.В. Пашка, М.М. Каленського. К.: Юстиніан, 2004. 736 с. (серія „Митна справа в Україні”).
    5. Кормич Б.А. Інформаційний чинник державного управління // Митна справа. 2003. - № 5. С. 80-84.
    6. Корнєва Т. Правове регулювання інформації як елемента державного управління в митних органах України // Інформаційне право. - 2004.- № 10. С. 65-68.
    7. Копылов В.В. Информационное право: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2003. 512 с.
    8. Новосад О. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності у митних органах // Митниця.- 2004. - № 1.- С. 20-23.
    9. Олійник О. Державна інформаційна політика та інформаційна безпека України: політики-правові аспекти // Право України. 2005.- № 5. С. 108-111.
    10. Основи митної справи в Україні: Навч. посібник / За ред. П.В. Пашка. К.: Знання, 2004. -732 с.- (Митна справа в Україні).
    11. Тодощак О.В. Деятельность Государственной таможенной службы Украины по вопросам взаимодействия с общественностью // Митна справа. 2005.- № 6.- С.55-60.
    12. Тютюн О. Відверто про телефон довіри в Держмитслужбі України // Митниця. - 2007.- № 2.- С. 12-15.
    13. Чичановський А.А. Державна інформаційна політика, інформаційний простір, свобода слова // Вісник Київського національного університету ім.. Т.Г. Шевченка. - 2002. Вип. 10.- С. 44 45.
    14. Шатіло В.А. Сучасна інформаційна мережа Державної митної служби України // Митна справа. - 2002.- № 5.- С.31-35.
    15. Яременко О. Інформаційна сфера в Україні як обєкт правового регулювання // Інформаційне право. 2006. - № 1. С. 80-83.
    16. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 954к/96-ВР // Відомості Верховної Ради , 1996, N 30, ст. 141
    17. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-IV// Відомості Верховної Ради ,2002, № 38-39, ст. 288
    18. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV// Відомості Верховної Ради , 2003, №№ 40-44, ст. 356
    19. Закон України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” від 5 липня 1994 року N 80/94-ВР // Відомості Верховної Ради, 1994, N 31, ст.286
    20. Закон України „Про звернення громадян” від 02.10. 1996 р. N 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради , 1996, № 47, ст. 256
    21. Закон України „Про інформацію” від 02.10.92 № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради, 1992, № 48, ст. 650
    22. Закон України „Про Концепцією Національної програми інформатизації” від 04.02.1998 р. № 75/98 ВР// Відомості Верховної Ради, 1998, № 27-28, ст. 182
    23. Закон України „Про Національну програму інформатизації” від 04.02.1998 р. № 74/98 ВР// Відомості Верховної Ради, 1998, № 27-28, ст. 181
    24. Постанова Кабінету Міністрів України „Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації” від 27 серпня 1995 р. N 690
    25. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави” від 27.11.1998 р. № 1893
    26. Постанова Кабінету мінстрів України „Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади” від 04.01.2002р. N 3.
    27. Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади” від 01.08.2002 р. № 683/2002
    28. Наказ ДМСУ „Про забезпечення роботи «Служби довіри» в центральному апараті Держмитслужби України” від 25.03.05 № 210
    29. Наказ ДМСУ „Про забезпечення функціонування та оперативного інформаційного поповнення відомчого WEB - сервера Держмитслужби України” від 29.07.2002№ 403
    30. Наказ ДМСУ „Про затвердження Положення про Відділ з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю (Прес-службу) Державної митної служби України” від 16.08.2005 р. N 763
    31. Наказ ДМСУ „Про затвердження Положення про Регіональну інформаційну митницю Державної митної служби України” від 19.10.2006 р. N 911
    32. Наказ ДМСУ „Про затвердження Положення про Управління інформаційного забезпечення та митної статистики” від 18.03.2004 р. N 200
    33. Наказ ДМСУ „Про затвердження Положення про юридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації” від 14.02.2006 N 112
    34. Наказ ДМСУ „Про затвердження Порядку роботи з повідомленнями, що надходять за телефоном довіри Держмитслужби України” від 10.08.2006 р. N 684
    35. Наказ ДМСУ „Про інформаційне сприяння засобам масової інформації з митної тематики” від 07.02.2001 р. N 65
    36. Наказ ДМСУ „Про роботу зі зверненнями громадян” від 10 серпня 2004 року N 584
    37. Наказу ДМСУ „Про Розподіл структурних підрозділів Держмитслужби, відповідальних за ведення WEB-сервера” від 29.07.2002 N 403
    38. Наказ ДМСУ „Про створення Регіональної інформаційної митниці та припинення Департаменту інформаційних технологій та митної статистики” від 06.10.2006 N 845
    39. Наказ ДМСУ „Положення про Громадську раду при Державній митній службі України” від 27 жовтня 2006 р. N 946
    40. Наказ ДМСУ "Положення про Прес - службу Державної митної служби України" від 02.12.2002 № 670
    41. www.customs.gov.ua
    42. www.myto.org.ua
  • 8946. Інформаційна система на допомогу консультанту з продажу побутової техніки
    Компьютеры, программирование

    Поля бази даних не просто визначають структуру бази вони ще визначають групові властивості даних, записуваних в осередки, що належать кожному з полів:

    • Ім'я поля визначає, як варто звертатися до даних цього поля при автоматичних операціях з базою (за замовчуванням імена полів використовуються як заголовки стовпців таблиць).
    • Тип поля визначає тип даних, які можуть утримуватися в даному полі.
    • Розмір поля визначає граничну довжину (у символах) даних, які можуть розміщатися в даному полі.
    • Формат поля визначає спосіб форматування даних в осередках, що належать полю.
    • Маска введення визначає форму, в якій вводяться дані в поле (засіб автоматизації введення даних).
    • Підпис визначає заголовок стовпця таблиці для даного поля (якщо підпис не зазначений, то як заголовок стовпця використовується властивість Ім'я поля).
    • Значення за замовчуванням те значення, що вводиться в осередки поля автоматично (засіб автоматизації введення даних).
    • Умова на значення обмеження, використовуване для перевірки правильності введення даних (засіб автоматизації введення, що СКБД, як правило, для даних, що мають числовий тип, грошовий тип або тип дати).
    • Повідомлення про помилку текстове повідомлення, що видається автоматично при спробі введення в поле помилкових даних.
    • Обов'язкове поле властивість, що визначає обов'язковість заповнення даного поля при наповненні бази.
    • Порожні рядки властивість, що дозволяє введення порожніх строкових даних (від властивості «Обов'язкове поле» відрізняється тим, що ставиться не до всіх типів даних, а лише до деяких, наприклад до текстового).
    • Індексоване поле якщо поле має цю властивість, всі операції, пов'язані з пошуком або сортуванням записів за значенням, що зберігається в даному полі, істотно прискорюються. Крім того, для індексованих полів можна зробити так, що значення в записах будуть перевірятися по цьому полю на наявність повторів, що дозволяє автоматично виключити дублювання даних.
  • 8947. Інформаційне забезпечення підприємницької діяльності
    Экономика

    Найрегламентованішою і, на певний період достатньо однозначною, є інформація про механізм регулювання діяльності фірм, оскільки як економічні, так і адміністративні важелі держави встановлюються відповідними нормативними актами законами, затвердженими законодавчою владою (Верховною Радою), декретами, прийняттями виконавчою владою (Кабінетом Міністрів), або інструкціями, положеннями, рішеннями тими установами, які наділені відповідними правами (від державних міністрів до місцевих органів самоврядування). Тому показники, що характеризують механізм регулювання, мають нормативний характер, тобто є обовязковими, і нехтування ними призводить до економічних або адміністративних санкцій. Обсяг і зміст нормативної інформації значний і динамічний, що призводить до великої ймовірності похибок при обґрунтуванні доцільності діяльності фірм. Запобігти помилкам можна лише за умови постійного і систематичного висліджування нормативної документації. Тому на фірмі повинен обовязково створюватись відділ чи підрозділ, який би займався даними питаннями.

  • 8948. Інформаційний документ в системі забезпечення управління та його розвиток
    Менеджмент

    Відповідність у системі може бути частковою і повною. Показником такої відповідності є релевантність смислова відповідність між інформаційним запитом і отриманим повідомленням. (7, с.291292). Разом з тим, створення кожного інформаційного документа повязане, передусім, з попереднім пошуком і виявленням вторинних документів, які відповідають ПОЗ споживачів. Саме цей аспект часто недооцінюють в інформаційній діяльності. Актуальна «ядерна» тематика, що має суттєве наукове або практичне значення для розвитку певної галузі наукової чи практичної діяльності, як правило, є постійним обєктом активної аналітико-синтетичної діяльності. Тому перш ніж створювати новий інформаційний документ у відповідь на ПОЗ споживача, слід вдатися до пошуку та виявлення вже існуючих вторинних документів. Вони, по-перше, можуть повністю задовольнити ПОЗ споживача, а, по-друге, стати базою для виявлення, відбору та аналітико-синтетичної обробки первинних документів, щоб створити документи вищого рівня узагальнення інформації. Ця процедура потребує відповідних професійних знань, умінь і навичок, затрати інтелектуальних зусиль. Перший аспект стосується інформаційного обслуговування, який є обєктом вивчення самостійних наукових і навчальних дисциплін. Зупинимося докладніше на другому аспекті на характеристиці вторинних документів як базі для створення інформаційних документів.

  • 8949. Інформаційний ринок та "інтелектуальне піратство"
    Юриспруденция, право, государство

    Піратство зробило практично безкоштовним користування продуктами чужої інтелектуальної власності - програмами, фільмами, книгами, фонограмами, - і у цих умовах стали практично порожніми ринкові ніші, призначені для національного інтелектуального виробництва. Наукові, художні, театральні школи стрімко старіють - молодь не хоче працювати там, де немає гідної винагороди, а її не може бути за розквіту піратства: вітчизняні інтелектуальні продукти ніколи не зможуть конкурувати з піратськими (практично безкоштовними) найкращими світовими зразками. Відтак без придушення піратства будь-які неринкові механізми захисту вітчизняного виробництва не можуть виявитися ефективними. Що заважає розвитку виробництва продукції інтелектуальної власності в Україні та вдосконаленню її захисту? Широко розповсюдженою є думка про недосконалість українського законодавства у цій сфері. Однак аналітики стверджують, що недоліки законодавства не є головною причиною поганого стану захисту інтелектуальної власності. Наприклад, основний законодавчий акт у цій сфері - Закон України «Про авторське право та суміжні права» як у старій редакції від 1993 року, так і в новій від 2001 року - вже неодноразово аналізували на відповідність міжнародним та європейським нормам [15]. Результати аналізу засвідчують, що хоча законодавство України з авторського права і містить деякі відмінності від міжнародних норм та має деякі термінологічні і процедурні недоліки, але з урахуванням ратифікації українським парламентом цілої низки міжнародних документів, передовсім Бернської угоди та договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності, воно може ефективно використовуватися для захисту власності як українських, так і іноземних авторів. Навіть міжнародні правозахисні організації, з ініціативи яких здійснювався і здійснюється тиск на Україну, критикували не українське законодавство з прав інтелектуальної власності, а невиконання його положень. Ця критика стосувалась і недостатньої, на їхній погляд, суворості кримінальних покарань (стаття 136 Кримінального кодексу в старій редакції) та відсутності механізмів контролю за виробництвом компакт-дисків. 1 вересня 2001 року ці зауваження були внесені в нову редакцію Кримінального кодексу України у вигляді 176 статті. Що стосується виробництва, експорту та імпорту компакт-дисків, то зауваження експертів були враховані лише частково, що й зумовило подальшу критику стану захисту прав інтелектуальної власності в Україні з боку міжнародних організацій та збереження за Україною сумнівного статусу PFC. Співробітники правоохоронних органів, судді та слідчі не можуть доконечно знати безліч особливих умов, дотримання яких вимагають правовласники при використанні своїх творів. Отож важливу роль відіграє експертиза, що проводиться як у ході здійснення оперативних акцій, так і в ході слідства та суду. Проблема якісної, незалежної і своєчасної експертизи об'єктів інтелектуальної власності вперше в історії української судової практики була вирішена без жодних витрат державного бюджету [16]. Наявність достатньої кількості технічних спеціалістів високої кваліфікації дозволила запровадити в Україні в цілковитій відповідності із чинним законодавством систему проведення судових експертиз на базі приватних компаній. На першому етапі київська компанія «ІТ-консалтінг» розробила та узгодила комплекс методичних матеріалів для проведення експертизи. На другому - здійснила навчання інших компаній у регіонах. На даний час такі компанії здійснюють понад 90% експертиз при розгляді справ із захисту інтелектуальної власності.

  • 8950. Інформаційні системи Відкритого акціонерного товариства "Сумбуд"
    Менеджмент

    Перша стаття вміщає в себе визначення термінів, які використаються в цьому законі:

    1. власник інформації - фізична або юридична особа, якій належить право власності на інформацію;
    2. власник системи - фізична або юридична особа, якій належить право власності на систему;
    3. доступ до інформації в системі - одержання користувачем можливості обробляти інформацію в системі;
    4. захист інформації в системі - дії, у результаті яких, інформація в системі зникає;
    5. комплексна система захисту інформації взаємозвязана сукупність організаційних і інженерно - технічних заходів, способів і методів захисту інформації;
    6. користувач інформацією - фізична або юридична особа, що у встановленому законодавством порядку одержала право доступу до інформації;
    7. криптографічний захист інформації - вид захисту інформації, що реалізується шляхом перетворення інформації з використанням спеціальних даних з метою відновлення змісту , підтвердження її дійсності, цілісності, авторства й т.д.;
    8. обробка інформації - виконання однієї або декількох операцій, а саме: збір, введення, запис, переробка, зчитування, заощадження, знищення, регістрація, прийняття, одержання, передання, які відбуваються в системі за допомогою технічних і програмних засобів;
    9. технічний захист інформації - вид захисту, направлений на забезпечення за допомогою заходів або програмних і технічних коштів, знищення й блокування інформації, порушення цілісності й режиму доступу до інформації.
  • 8951. Інформаційні технології управління маркетингом
    Маркетинг

    У сфері маркетингової діяльності програма автоматизує:

    1. облік різних маркетингових заходів (акції, семінари, участь у виставках, презентаціях тощо). При цьому щодо кожного заходу відслідковується інформація про учасників заходу, використовувані матеріали, надається можливість вести відповідний облік витрат і доходів;
    2. проведення аналізу зворотної реакції на використання того чи іншого рекламного носія, проведення маркетингового заходу. Програма дає змогу відслідковувати найефективніші маркетингові заходи (наприклад, виявляти рекламні носії, що справляють на цільову аудиторію найбільше враження). Це здійснюється шляхом фіксації у картках вхідних звертань з боку потенційних клієнтів джерела одержання інформації про компанію і дає змогу визначити найвигідніші способи залучення клієнтів;
    3. оцінювання результативності проведення цінових та іміджевих акцій. Програма уможливлює проведення аналізу змін обсягів продажу у розрізі товарів і послуг на періоди проведення різних маркетингових акцій та визначення ефекту від їх здійснення;
    4. сегментацію споживачів, яке виконується шляхом створення вибірки споживачів за визначеними критеріями. У результаті проведення сегментації створюються групи контрагентів, для яких розробляються спеціалізовані пропозиції виходячи з обсягів продажу цій групі, витрат на її обслуговування й виробництво для неї товарів і послуг;
    5. аналіз причин відмов від придбання товарів і послуг, причин розриву співробітництва. Періодичне проведення подібного аналізу допоможе правильніше будувати збутову політику шляхом своєчасного виявлення негативних тенденцій та оперативного реагування;
    6. аналіз якості товарів і послуг. Програма дає змогу в розділі «Журнал обліку рекламацій» фіксувати рекламації щодо якості виготовленої продукції, реалізованих товарів і наданих послуг. Облік та аналіз подібної інформації уможливлює забезпечення оперативного реагування на скарги клієнтів, одержання точної інформації про якість продаваних товарів і наданих послуг і, отже, забезпечувати належний рівень обслуговування клієнтів.
  • 8952. Інформаційно-аналітична система податкової служби України
    Экономика

    Основними завданнями, вирішення яких покладається на ІАС ДПС, є:

    • забезпечення контролю за повним і своєчасним надходженням коштів до бюджетів;
    • підвищення оперативності, достовірності та якості інформації, яка використовується для прийняття рішень;
    • реалізація принципово нової технології взаємодії між платниками податків і податковою адміністрацією «електронної звітності», що дасть змогу суттєво знизити витрати на перевірку звітних документів платників податків, значною мірою скоротити витрати часу платників податків на взаємодію з податковою адміністрацією, а також сформувати бази даних для аналізу господарської діяльності;
    • створення сучасних технологій розподіленого оброблення даних з можливістю реплікацій даних і постійного віддаленого доступу до ЦБД з ДПІ районного рівня для оперативного отримання інформації про кожного із зареєстрованих платників;
    • створення центральної бази даних ДПА України як елементу міжвідомчої системи обміну даними з різними зацікавленими відомствами та організаціями;
    • аналіз економічного стану підприємств, регіонів, галузей у різноманітних розрізах для вироблення науково-обґрунтованих рішень з питань податкової політики;
    • проведення суттєвої «математизації» аналітичної діяльності різних підрозділів податкових адміністрацій всіх рівнів, насамперед, в діяльності центрального апарату, з широким використанням в аналітичних задачах апарату математичної статистики;
    • розроблення технології нагромадження динаміки змін податкових показників (звітність) і впровадження адекватних методів їх аналізу:
    • одномірного та багатомірного кореляційного аналізу, який допоможе виявити кількісні особливості процесу, що вивчається, та динамічні характеристики взаємозвязку між процесами;
    • регресійного аналізу на основі пасивних спостережень і планів активного експерименту, результатом якого виступають зручні параметричні моделі процесів, які, в свою чергу, є базою для застосування методів прогнозування, без якого неможливе ефективне керування;
    • спектрального аналізу динаміки змін податкових показників, який допоможе науково обґрунтувати періодичність їх спостереження;
    • створення на основі сучасних технологій системи інформування населення з метою підвищення податкової грамотності і запобігання численним фактам ненавмисного порушення податкового законодавства.
  • 8953. Інформаційно-вимірювальна система для пасажирських вагонів залізничного транспорту
    Компьютеры, программирование

    Система має в своєму складі наступні функціональні вузли: пристрій зберігання і відтворення голосової інформації; мікроконтролер; датчики: вологості, температури, тиску; блок живлення, пристрою введення інформації KB та послідовний RS232 інтерфейс. Перераховані пристрої та блоки відносяться до головної частини інформаційно-вимірювальної системи. В свою чергу абонентський модуль складається з наступних блоків: мікроконтролера, послідовного RS232 інтерфейсу, пристрою введення інформації KB, блоку відтворення голосового повідомлення, Розглянемо конкретніше кожен з блоків структурної схеми інформаційно-вимірювальної системи для пасажирських вагонів залізничного транспорту.

  • 8954. Інформаційно-вимірювальна система температури
    Компьютеры, программирование

    Загальні особливості побудови цифрових вимірювачів температури (ЦВТ) зв`язані з низьким рівнем сигналів первинних вимірювальних перетворювачів, високим рівнем завад нормального та спільного видів (як правило, співвимірним з корисним сигналом), необхідністю лінеаризації загальної функції перетворення, забезпеченням високої часової стабільності та малих змін їх показів у широкому діапазоні зміни температури довкілля. Спеціальні вимоги випливають з особливостей використання первинних вимірювальних перетворювачів: необхідність компенсації впливу зміни температури вільних кінців термоелектричних перетворювачів, суттєве зменшення похибок від перегріву терморезистивних перетворювачів вимірювальним струмом, забезпечення інваріантності результату вимірювання до значення вимірювального струму, а також опорів з`єднувальних ліній. Для врахування вказаних особливостей ЦВТ виконуються з автоматичною корекцією адитивної складової похибки в цифровій частині приладу ата цифровою лінеаризацією загальної функції перетворення. Значного послаблення завад досягають використанням методу АЦП з ваговим двотактним інтегруванням та гальванічним розділенням аналогової та цифрової частини приладів.

  • 8955. Інформаційно-вимірювальна система тиску газу в газопроводі
    Компьютеры, программирование

    Принцип роботи системи наступний. Тиск, різниця тисків та розрідження, що вимірюються в перших трьох каналах відповідно, поступають на вхід датчиків, що складаються з пружного елемента (мембрани), який перетворює прикладений до нього тиск у деформацію мембрани , передаючи таким чином навантаження на тензорезистори, включені в мостове коло. Відносна зміна опорів тензорезисторів викликає розбалансування моста, і на виході датчика ми отримаємо напругу, що залежить від прикладеного тиску. Значення цієї напруги підсилюється підсилювачем і поступає на вхід АЦП, що працює і режимі безперервного перетворення. Мікропроцесор виставляє на шину обміну даними адресу відповідного каналу, в залежності від того, яке значення тиску необхідно виміряти в даний момент часу. За сигналом від мікропроцесора АЦП виставляє на шину код, відповідний значенню тиску, який зчитується мікропроцесором. Для вимірювання температури використовується датчик температури, вихідним інформативним параметром якого є шпаруватість імпульсів. Вихідний сигнал цього датчика поступає на вхід аналогового компаратора, вбудованого в мікропроцесор. Для звязку ІВС з ПЕОМ передбачено використання інтерфейсу.

  • 8956. Історико-культурна спадщина Криму часів античності і середньовіччя та її використання у туризмі
    Туризм

     

    1. ÁåéäèêÎ.Î. Ðåêðåàö³éíî-òóðèñòñüê³ ðåñóðñè Óêðà¿íè: ìåòîäîëîã³ÿ òà ìåòîäèêà àíàë³çó, òåðì³íîëîã³ÿ, ðàéîíóâàííÿ: Ìîíîãðàô³ÿ. Ê.: âèäàâíè÷î-ïîë³ãðàô³÷íèé öåíòð «Êè¿âñüêèé óí³âåðñèòåò», 2001. 395ñ.
    2. ÌàöîëàÂ.². Ðåêðåàö³éíî-òóðèñòñüêèé êîìïëåêñ Óêðà¿íè. Ë.: âèä-âî, 1997.-259ñ.
    3. Çàñåöüêà ².Ï. Ìàòåð³àëè áîñïîðñüêîãî íåêðîïîëÿ äðóãî¿ ïîëîâèíè IV ïåðøî¿ ïîëîâèíè V ñò. í.å.// Ìàòåð³àëè ïî àðõåîëî㳿, ³ñòî𳿠òà åòíîãðàô³¿ Òàâð³¿. Âèï. III. ѳìôåðîïîëü, 1993.
    4. ßêîáñîíÀ.Ë.Êðèì â ñåðåäí³ â³êè. Ì., 1973.
    5. Âñå ïðî Êðèì: Ùîð³÷íå äîâ³äêîâî-³íôîðìàö³éíå âèäàííÿ/ ÙåðáàêÀ.². Õàðê³â: Êàðàâåëà, 1998. 480ñ.
    6. Õðàïóíîâ ².Í.Äàâíÿ ³ñòîð³ÿ Êðèìó. ѳìôåðîïîëü, 2003.
    7. ÇóáàðüÂ.Ì.Õåðñîíåñ Òàâð³éñüêèé â àíòè÷íó åïîõó (Åêîíîì³êà ³ ñîö³àëüí³ â³äíîñèíè). Ê., 1993.
    8. ßêîáñîíÀ.Ë. Ðàííüîñåðåäíüîâ³÷íèé Õåðñîíåñ// Ìàòåð³àëè òà äîñë³äæåííÿ ç àðõåîëî㳿 ÑÐÑÐ. Ì., 1959. ¹63.
    9. ßêîáñîíÀ.Ë, ÒàìàíÿíÞ.À. ³ðìåíñüêà àðõ³òåêòóðà â Êðèìó. ªðåâàí, 1990.
    10. ÊàðïîâÑ.Ï.Øëÿõàìè ñåðåäíüîâ³÷íèõ ìîðåïëàâö³â. Ì., 1994.
    11. ÂèãîòñüêàÒ.Í.Íåàïîëü ñòîëèöÿ ï³çí³õ ñê³ô³â. Ê., 1979.
    12. Ñîëîìîí³ê Å.². Åï³ãðàô³÷í³ ïàìÿòêè Íåïîëÿ Ñê³ôñüêîãî// Íóì³çìàòèêà ³ åï³ãðàô³êà. 1962. Âèï. III.
    13. ÄàøåâñüêàÎ.Ä. ϳçí³ ñê³ôè â Êðèìó. Ì., 1991.
    14. dzíüêî Â.Í. Àðõåîëîã³÷í³ ïðîãóëÿíêè ïî àíòè÷í³é Êåð÷³. Êåð÷, 1998.
    15. Ìàð÷åíêî ².Ä. ̳ñòî Ïàíò³êàïåé. ѳìôåðîïîëü: Âèä-âî Òàâðèäà, 1974.
    16. Òîëñò³êîâ Â.Ï. Ïàíò³êàïåé ñòîëèöÿ Áîñïîðó// Î÷åðêè àðõåîëî㳿 ³ ³ñòî𳿠Áîñïîðó. Ì.: Íàóêà, 1992. Ñ.4599.
  • 8957. Історична характеристика Дніпропетровська
    История

    Усім тим, кому давалася земля, давалася пільга на 10 років від усяких податків, і тільки після 10 років потрібно було вносити в скарбницю плату по 2 копійки за десятину. Земля давалася не тільки росіянам. Російський уряд стал зазивати в Росію іноземних колоністів "для розширення в ній торгівлі і промисловості.” Після падіння Січі, повалили в колишнє Запорожжя іноземці різних національностей. Це були болгари, греки, грузини, вірмени, калмики, німці, молдавани, євреї. В 1776 році, прийшли болгари із Силистрії й оселилися по трьох річках Ташликам, по річці Височіні і по Великому Інгулу. В 1801 році, частина болгар оселась і по Дніпру. Далі в 1778 році прибули в колишні запорізькі вільності так називані кримські греки, що вціліли в Криму, потім дійсні анатолійські греки і греки з острова Мінорки. Одних кримських греків було не менше 20 000 чоловік. Вони заснували 20 селищ по річках Калмиусу, Нальчику і Калке і по північному березі Азовського моря. На північному березі Азовського моря вони заснували місто -- Маріуполь. Греки, що вийшли з острова Мінорки, оселилися на південній окраїні Павлоградского повіту. Їм видали хліб, худобу і гроші на перше обзаведення. У 1786 році на запорізькі попелища прийшла перша партія німців-колоністів, про залучення яких особливо клопотався князь Потьомкін і Катерина. Німцям давалися кращі місця в Катеринославськом, Олександрійськом, Новомосковському повітах. У 1790р. по ордері князя Потьомкіна від 23 червня цим колоністам дозволено було, на їхнє прохання, перевезти з міста Новомосковска, де вони раніш оселись, дві невеликі церкви. Зникло і саме ім'я Катеринослав і замість нього метушніла в 1789-1790 рр. колонія Юзефеталь. У 1793 році прийшла нова партія німецьких переселенців. Вони заснували селище Ямба в 17 верстах від м. Катеринослава. У 1788, 1789 і 1792 рр. в Катеринославську губернію переселилися молдавани. На землі козаків кинулися також євреї. Всім іноземним переселенцям відпущено було зі скарбниці спочатку на допомогу 250 000 карбованців.

  • 8958. Історичний портрет Михайла Драгоманова
    История

     

    1. Бартошко С. Інститут фіскалів або доноси в долі М. Драгоманова // Рідна школа. 1995. - № 6. с. 9-10.
    2. Бартошко С. Михайло Драгоманов дослідник біблійних легенд // Рідна школа. 1997. - № 1. с. 10-12.
    3. Бондарук Т. Михайло Драгоманов і українська національна справа // Вісник АН України. 1993. - № 4. с. 27-30.
    4. Борисенко В. Михайло Драгоманов як історик // Память століть. 2003. - № 5. с. 15-18.
    5. Верба І. Рання праця О. Оглоблина про М.Драгоманова // Память століть. 1996. - № 2. с. 56-62.
    6. Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: Довідник/В.І. Гусєв (кер.авт.кол.), В.П. Дрожжин, Ю.О. Калінцев та ін. К.: Вища школа, 2002. с. 320-323.
    7. Висоцький А. Проблема національного виховання засобами української мови у світоглядній концепції М. Драгоманова // Память століть. 2003. - № 5. с. 19-21.
    8. Гаєвська Л. Концепція національного відродження в історіософії М.Драгоманова // Радуга. 1992. - № 3-4. с. 111-118.
    9. Дашкевич Я. Учений. Політик, публіцист: про М. Драгоманова // Слово і час. 1991. № 10. с. 3-6.
    10. Денисенко А. Епоха в українському житті (місце М.П. Драгоманова в розвитку історичної науки) // Память століть. 1996. - № 2. с. 47-50.
    11. Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці: У 2-х томах. К.: Наукова думка, 1970. Т.2. с. 362-367.
    12. Драгоманов М.П. "Вибране…мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні". К. 1970. с. 605-618.
    13. Іванова Л.Г. Драгоманов і історія України // Український історичний журнал. 1991. - № 9. с. 127-130.
    14. Іванченко Г. Драгоманов: Україна і Європа // Вісник АН України. 1993. - № 4. с. 30-36.
    15. Круглашов А. Боротьба з месіанськими міфами Російської імперії // Нова політика. 2001. - № 4. с. 45-50.
    16. Круглашов А.М. Держава, нація, людина (Михайло Драгоманов про національний розвиток України) // Вісник АН України. 1992. - № 2. с. 22-33.
    17. Ласло-Куцюк М. Передбачення через століття (Деякі ідеї М.Драгоманова) // Дзвін. 1997. - № 10. с. 119-124.
    18. Матвієнко А.А. Драгоманов і Україна // Український історичний журнал. 2000. - № 2. с. 112-117.
    19. Мишанич С. Фольклористична спадщина видатного українського вченого (до 150-ліття від дня народження М. Драгоманова) // Народна творчість і етнографія. 1991. - № 4. с. 3-12.
    20. Попович М. Драгоманов і ми // Наука і суспільство. 1991. - № 8. с. 12-15.
    21. Провідники духовності в Україні: Довідник / за ред. І.Ф. Кураса. К.: Вища школа, 2003. с. 40-41.
    22. Солдатенко В., Левенець Ю. Один проти всіх. (М. Драгоманов) // Віче. 1995. - № 7. с. 121-141.
    23. 100 видатних українців. К.: Видавництво Арій, 2006. с. 217-222.
    24. Терзійська Л. Професор Михайло Драгоманов // Пам'ять століть. 2003. - № 5. с. 42-45.
    25. Тучапський П.Л. Роль Драгоманова в суспільному русі Росії і України // Філософська і соціальна думка. 1991. - № 9. с. 131-151.
    26. Федченко П. Апостол правди і науки // Пам'ять століть. 1996. - № 2. с. 15-20.
    27. Федченко П. Мислитель, публіцист, борець: До 150-річчя від дня народження М.П. Драгоманова // Політика і час. 1991. - № 13. с. 68-74.
    28. Чернихівський Г.І. Українські літописи XVII-XVIII ст. у творчій спадщині М. Драгоманова // Український історичний журнал. 1993. - № 3. с. 38-42.
    29. Шаров І.Ф. 100 видатних імен України. К.: "Альтернатива", 1999. с. 137-142.
  • 8959. Історичні джерела й аспекти розвитку методики навчання природознавству
    Педагогика

    У методиці викладання біології провідною стає проблема наукового змісту навчального матеріалу. У зв'язку з розвитком біологічної науки виникла потреба в створенні нових методичних посібників. Було розроблено методику використання на уроках та позакласних заняттях рослий, тварин, дослідів, технічних засобів навчання, різних типів іщочності, діючих моделей. Завдяки творчій, наполегливій праці українських методистів учителі одержали такі методичні посібники: «Уроки з ботаніки на шкільній навчально-дослідній ділянці» І. А. Тюпи (1955), «Зоологічні екскурсії» І. К. Шульги (1956), «Навчальне кіно на уроках біології» І. І. Мазепи (1958), «Питання тваринництва в курсі Біології» О. Д. Гончара, Е. В. Середенко (1958), «Методика демонстраційних дослідів з ботаніки» Н. І. Вакуленко (1960), «Уроки зоології» М, Т. Суремеєвої (1962), «Розвиток інтересу учнів до ботаніки» (1960), «Методика лабораторних демонстраційних дослідів з ботаніки» (1965), «Біологічний кабінет у школі» Д. І. Трайтака (1968), «Навчально-виховна робота з учнями в курсі зоології» О. Д. Гончара (1969), «Методика навчання зоології» 1.1. Мазепи, Е. В. Шухової (1972), «Підвищення ефективності викладання зоології» О. Д. Гончара (1975) та ін.

  • 8960. Історичні процеси в міграційних та еміграційних явищах українців
    История

    Регулювання взаємодії держави з етнічними меншинами є надзвичайно важливим чинником в утриманні оптимального балансу між прагненням національно-патріотичних сил до подальшого зміцнення української держави і потужної хвилею етнічного відродження національних меншин, що характеризується поняттям «етнічний або етнополітичний ренесанс». Воно означає процес етнокультурного оновлення, розвиток специфічних рис етносів в нових умовах як унікального продукту загальносвітової цивілізації. Серед найхарактерніших напрямів етнічного відродження національних меншин в Україні можна виділити:

    1. утворення національних громадських, політичних, культурно-освітніх товариств. Нині їх діє близько 450,25 мають всеукраїнський статус, серед них «Партія мусульман України», «Всеукраїнський єврейський конгрес», «Федерація греків», «Союз вірмен України», «Союз німців Криму», «Російський рух» та ін.;
    2. діяльність художньо-мистецьких колективів. За попередніми підрахунками таких в Україні близько 1200. Задовольняють культурні потреби національних меншин російські театри, Київський циганський театр «Ромен», угорський театр ім. Д.Іллешу в Береговому Закарпатської області, польський фольклорний ансамбль «Яскулки», німецький Камерний хор «Оранта», та ін. При національно-культурних товариствах дії 2,5 тис. колективів художньої самодіяльності, проводяться всеукраїнські фестивалі мистецтв;
    3. функціонування державних шкіл з повним або частковим навчанням етнічними мовами; за даними Міністерства освіти і науки у 2002/2003 н.р. в Україні діяло 21100 загальноосвітніх навчальних закладів; серед них з українською мовою навчання 16937 шкіл, російською 1732, румунською 94; угорською 69; кримськотатарською 13; молдовською 9; польською 4 та ін. Нині в Україні діє також 156 недільних шкіл з вивченням ассирійської, гагацької, узбецької та інших мов, в яких навчається близько 5 тис. учнів;
    4. видання газет і журналів. Їх кількість сягала 188 видань на початок 2003 р.; радіомовлення для національних меншин, яке ведуть, зокрема Закарпатська, Одеська облдержтелерадіокомпанії, а також Державна телерадіокомпанія «Крим» та Національна радіокомпанія України;
    5. видання літератури мовами національних меншин; з цією метою у 1992 р. було утворено Головну редакцію літератури мовами національних меншин. За час функціонування державної видавничої мережі з випуску літератури етнічними мовами побачили світ близько 500 різних видань, надрукованих понад шістдесятьма мовами.