Geum.ru

Курсовой проект

  • 8921. Інновації в туризмі
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    Україна поки не може запропонувати миру новий Іт- Стандарт або перспективну технологію, яка могла б відразу захопити значну частину ринку, хоча в області розробок інформаційних технологій є конкретні успіхи. Що являє собою "електронний уряд"? Громадяни будь-якої країни змушено спілкуватися з державними службами по різних питаннях. Будь-який уряд має кілька десятків різного роду відомств. Навіть при найпростіших операціях (одержання ліцензії, продаж нерухомості, оформлення спадщини й ін.) доводиться звертатися в кілька відомств, кожне з яких вимагає заповнення різних форм і особистої присутності громадянина. Завдяки інформаційним технологіям стає можливим корінна перебудова державних служб. Шлях до "електронного уряду" можна підрозділити на чотири етапи. На першому державні відомства створюють сайти з однобічним зв'язком, що передбачають розміщення інформації про себе. На другому етапі ці сайти стають інструментами двостороннього спілкування із громадянами, практично, крім телефонних дзвінків і напрямок листів по питаннях, що цікавлять. На третьому етапі сайти нададуть можливість здійснення офіційного, що й піддається кількісному виміру вартісного обміну (продовження терміну дії ліцензії, сплату штрафу або запис на курси навчання). Такі сайти за допомогою елементів онлайнового самообслуговування забезпечують заміну тієї роботи, яку колись виконували державні службовці. Останній, четвертий етап припускає наявність порталу, що інтегрує весь комплекс послуг уряду, що й забезпечує доступ, до них виходячи з потреб і функціональних аспектів, а не з існуючої структури департаментів і відомств. Просте ім'я для входу в систему й пароль дозволять користувачеві спілкуватися з будь-яким підрозділом уряду.

  • 8922. Інноваційна політика
    Экономика

    "The Four Sources of Intelligent Innovation" - виходить з розуміння того, що зниження витрат та контроль можуть якомога далі заглибитися у відділи R&D (Дослідження&Розвитку), тим самим послаблюючи креативність R&D. Щоб виграти конкуренцію на впровадження інновацій, компанії мають використовувати 4 джерела інтелектуальної інноваційної діяльності: розуміння споживачів, глобальну мережу, вміння прогнозувати та інноваційну організацію. Серед цих чотирьох провідних інноваційних стратегій сучасні менеджери віддають перевагу стратегії Virtual Scale, головним чином через те, що дана стратегія забезпечує економію на масштабі через участь в альянсах та без обтяжування балансу. Сьогодні, лише декілька компаній - такі гіганти, як Procter & Gamble та Toyota - знаходяться у заздрісному положенні щодо здатності використовування своїх розмірів в операційних масштабах, зменшуючи собівартість одиниці продукції і збільшуючи ефективність виробництва, що дає змогу створювати стійкі конкурентні переваги. Інша більшість компаній стикається з хвилюючою перспективою: малі за розмірами підприємства, у яких відчувається нестача домінантного ринкового положення або фондів для заволодіння інших компаній, розуміють, що досягнення рівня масштабу, необхідного, щоб хоча б приблизно вийти на рівень з галузевими гігантами перетворюється на безкорисливу та зайву гонку. Така ситуація для „негігантів" - неприємна але звичайна. Та запропонована вище стратегія дозволяє вирішити дану дилему. Шляхом вмілого структурування альянсів, організації можуть комбінувати власні активи і можливості для досягнення переваг ефекту від масштабу, які б вони не змогли досягти поодинці.

  • 8923. Інноваційна політика підприємства
    Менеджмент

    Цей принцип вказує на необхідність залучення у процес розроблення інновацій усіх внутрішніх елементів підприємства. Це пов'язано з функціонуванням підприємства як інтегрованого механізму, зміна однієї частини якого обов'язково спричинить зміни в одному чи декількох інших елементах, причому не завжди у бажаному напрямі. Так, впровадження нової технології супроводжується зростанням вимог до компетенції працівників, що її обслуговуватимуть. Виникає потреба у фахівцях з новим комплексом знань, що спричиняє зміну структури персоналу і повноважень окремих працівників. Це може негативно вплинути на поведінку працівників, вони чинитимуть опір нововведенням, психологічний клімат погіршиться, продуктивність праці знизиться. Отже, необхідно передбачати заходи щодо збалансування нових відносин між елементами організації, структурними підрозділами, окремими працівниками тощо. Тому, керуючись принципом комплексності, керівники підприємства повинні розглядати конкретні інновації не як проблему окремого підрозділу, а як процес, що певною мірою стосується всіх служб підприємства. Для цього потрібно контролювати інноваційний процес на усіх його стадіях, до яких залучаються різні структурні одиниці фірми. Необхідним елементом такого контролю є відповідні координаційні та інтеграційні ланки, до яких надходить уся необхідна інформація і які наділені правом коригувати інноваційний процес, як того вимагають обставини, і повідомляти про внесені корективи всіх, кого вони стосуються. Комплексність у роботі з інноваціями дає змогу реалізувати єдину інноваційну політику і зберігати рівновагу внутрішніх елементів підприємства. Дотримання цього принципу забезпечується складанням бюджету ресурсів, виділених на інноваційну діяльність за всіма її напрямами та на всіх ієрархічних рівнях.

  • 8924. Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності
    Педагогика

    Основні групові форми науково-методичної роботи. Групові форми об'єднують педагогів за інтересами, в них створюються оптимальні умови для обміну досвідом роботи, для творчих дискусій, виконання практичних завдань. До групових форм належать: методичні об'єднання і кафедри, школи передового педагогічного досвіду, проблемні, ініціативні групи та ін. Найбільш поширеною груповою формою науково-методичної роботи є методичні об'єднання або кафедри педагогів. Організовуються вони за територіальною ознакою (шкільні, міжшкільні, кущові, районні), за типами шкіл, навчальними предметами, їх циклами. У школах методичні об'єднання створюються за наявності трьох і більше вчителів однієї спеціальності. Якщо в одній школі менше трьох учителів - утворюються міжшкільні методичні об'єднання. Керують методичними об'єднаннями надзвичайно компетентні, авторитетні вчителі - методисти чи старші вчителі. До змісту роботи методичних об'єднань входять питання підвищення рівня навчально-виховної роботи і якості знань учнів; обговорення методик викладання, що використовуються різними учителями; впровадження передового педагогічного досвіду і досягнень педагогічної науки; розробка шляхів впровадження інновацій; обговорення найважчих розділів і тем нових програм та підручників; організація позакласної роботи з учнями в позаурочний час (проведення олімпіад, конкурсів, аукціонів знань, громадських оглядів знань тощо); професійна допомога молодим учителям; вироблення єдиної позиції викладання предмета. Методичні об'єднання готують тематику і види контрольних робіт для перевірки знань і умінь учнів, систематично проводять зрізи успішності учнів з основних розділів програм у різних класах, обговорюють результати контрольних робіт з метою надання своєчасної допомоги учителю і учням. Основними формами роботи методичних об'єднань можуть бути: заслуховування і обговорення доповідей з актуальних питань, огляд новітньої наукової та педагогічної літератури, обговорення цікавих публікацій; проведення відкритих уроків, практичних занять (розв'язування задач, виконання лабораторних робіт, використання технічних засобів тощо); організація консультацій; заслуховування звітів учителів, вихователів, класних керівників; участь в атестації вчителів; участь у вивченні, узагальненні та впровадженні педагогічного досвіду; проведення контрольних зрізів навчальних досягнень учнів; прийняття рішень про моральне та матеріальне стимулювання вчителів, вихователів, класних керівників тощо. На початку 90-х років XX ст. виникла нова форма організації науково-методичної роботи з педагогами -кафедри. Завідувачів кафедр обирають з числа високодосвідчених учителів. Кафедра розподіляє обов'язки між учителями, встановлює порядок науково-методичних досліджень, планує та здійснює фахову перепідготовку, забезпечує зростання професійної майстерності. Кафедри ведуть організаційно-методичну та науково-дослідну роботу з учителями відповідного предмета, залучають педагогів до створення й освоєння нових технологій навчання та виховання, удосконалення навчально-виховного процесу. Почасти на кафедрах формуються дослідницькі колективи, які об'єднують дослідників-педагогів, учнів та вчених - членів кафедр на громадських засадах.

  • 8925. Інноваційний розвиток готельних підприємств
    Медицина, физкультура, здравоохранение

     

    1. Аньшин В.М. Инновационный менеджмент. -М.: Дело, 2003.
    2. Барбаумов В.Е. Финансовые инвестиции. -М.: Финансы и статистика, 2003.
    3. Бард B.C. Инвестиционные проблемы российской экономики. -М.: «Экзамен», 2000.
    4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - Киев: «Ника центр Эльга», 2002.
    5. Богданов Е.И. Планирование на предприятии туризма. К., 2004.
    6. Бордюг Т. Расчет по номерам. // Коммерсант - Деньги. 2001, №33.
    7. Быльцов С.Ф. Настольная книга российского инвестора. -М.: Бизнес-пресса, 2000.
    8. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навч. Посібник. Видання 3-е, вип. та доп. /За ред. В.О. Василенко. К.: Центр навчальної літератури, 2005. 440с.
    9. Вахрин П.И. Инвестиции: Практические задачи и конкретные ситуации. -М.: «Дашков и К ИТК», 2003.
    10. Виленский П.Л., Лившиц В.Н. Оценка эффективности инвестиционных проектов. Учебное пособие. - М.: Дело, 2004.
    11. Виленский П.Л., Лившиц В.Н., Смоляк С.А. Оценка эффективности инвестиционных проектов. Теория и практика. -М.: Дело, 2001.
    12. Волков Ю.Ф. Введение в гостиничный и туристический бизнес.- Ростов на Дону, «Феликс», 2004.
    13. Головкина Л.А. Инвестиции: определение и оценка эффективности.- М.: МГИУ, 2001.
    14. Гулькин П.Г. Венчурные и прямые частные инвестиции в России: теория и десятилетие практики.- М.: «Юнити-Дана», 2003.
    15. Гуляев В.Г. Туризм: Экономика и социальное развитие.-М: «Финансы и статистика»,2003.
    16. Завлина П.Н. Казанцева А. К, Миндели Л. Э. Основы инновационного менеджмента. Теория и практика.-М: Экономика, 2000.
    17. Замуруева И. Звезды станут доступнее // Коммерсант. -1999, -№ 218.
    18. Захарин С. Почему невыгодно строить гостиницу или что ждёт рынок гостиничной недвижимости в Украине//Зеркало недели. -№ 45 (724) 29 ноября 5 декабря 2007.
    19. Зорин И.В., Квартальнов В. А. Энциклопедия туризма.-М.: «Финансы и Статистика», 2000.
    20. Игонина Л.Л. Инвестиции. -М.:, Издательство «Экономист», 2004.
    21. Игошин Н.В. Инновации и инвестиции. -М.: «Юнити-Дана», 2002.
    22. Издание научного исследования «Государственное регулирование инвестиций».- М.: «Наука», 2000.
    23. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов/ С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудин и др.; под ред. С.Д. Ильенковой. М., 1997. -327с.
    24. Квартальнов В.А. Туризм. -М.: Финансы и статистика, 2000.
    25. Колоколов В.А., Инновационные механизмы предпринимательских систем.-М.: «Российская экономическая академия», 2001.
    26. Комаров В.В. Инвестиции и лизинг в СНГ.-М.: ФиС, 2001.
    27. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2003. -504с.
    28. Кукукина И.Г. Управление финансами. -М.: «Финансы и статистика», 2001.
    29. Лесник А.Л., Чернышев А.В. Корпоративное бизнес-планирование в гостиничной индустрии.- М.: «Интел универсал», 2000.
    30. Лесник А.Л., Чернышев А.В. Организация и управление гостиничным бизнесом. Учебник. -М.: Изд. дом «Альпина», 2001.
    31. Материально-техническая база оформления гостиниц и тур. комплексов; Учебник для сред. проф. Образования.-М.: Издательский центр «Академика». 2004.-256с.
    32. Мелкумов Я.С. Организация и финансирование инвестиций.-М.: ИНФРА, 2000.
    33. Мехряков В.Д. Основные приоритеты государственного регулирования в инвестиционной сфере. // Материалы Всероссийской конференции, -М., 2000.
    34. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент: Учебное пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-Диана, 2001. -446с.
    35. Мыльник В.В. Инвестиционный менеджмент: Учебное пособие.-М.: «Академический Проект», 2003.
    36. Организация и управление гостиничным бизнесом: Под ред. А.Л. Лесника, И. П. Мацицкого, А.В. Чернышева. - М.: Интел Универсал, 2000.
    37. Организация обслуживания в гостиницах и туристических комплексов: Учебное пособие-М: Альфа-М; ИНФРА-М,2006.-304 с.
    38. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності. Навч посібник. Вид-во 2-ге, без змін. К.: КНЕУ, 2006. -204с.
    39. Пащута М.Т., Шкільнюк О.М. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання. Навч. Посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2005. -118с.
    40. Сальська М.П., Антонюк Н.В., Ганич Н.М. міжнародний туризм і сфера послуг: Підручник. К.: Знання, 2008. -661с.
    41. Сенин B.C. Организация международного туризма.- М.: Финансы и статистика, 2003.
    42. Сенин В.С., Денисенко А.В, Гостиничный бизнес: классификация гостиниц и других средств размещения: Учебное пособие. М.: Финансы и статистика, 2006. -144с.
    43. Слепокуров А.С. Геоэкологические и инновационные аспекты развития туризма в Крыму. Симферополь: СОНАТ, 2000. с. 79
    44. Филипповский Е.Е., Шмарова Л.В. Экономика и организация гостиничного хозяйства.- М.: «Финансы и статистика», 2003.
    45. Харрис Годфри, Кац Кеннет М. Стимулирование международного туризма.-М.: «Финансы и статистика», 2000.
    46. Чернышев А.В. Гостиничная индустрия: проблемы теории и практики технологии управления.-М., 2000.
    47. Яковец Ю.В. Инновации: теория, механизм, государственное регулирование.- М.: РАГС, 2000.
    48. Янкевич B.C., Безрукова Н.Л. Маркетинг в гостиничной индустрии и туризме.- М.: «Финансы и статистика», 2002.
  • 8926. Інноваційні процеси в системі освіти
    Педагогика

    Виділяють критерії готовності до інноваційної діяльності: усвідомлення необхідності інноваційної діяльності; готовність до творчої діяльності щодо нововведень у школі; впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення в школі, принесуть результат; узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю; готовність до подолання творчих невдач; органічність інноваційної діяльності, фахової та особистісної культури; рівень технологічної готовності до інноваційної діяльності; позитивне сприйняття свого минулого досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність; здатність до фахової рефлексії. Суттєво впливає на цей процес впровадження педагогічного досвіду, творчий пошук, морально-психологічний клімат, матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні та естетичні умови праці. В організації творчої діяльності важливим є вибір актуальної та посильної для педагогічного колективу теми, чітке формулювання мети і завдань творчого пошуку як усього колективу, так і кожного педагога зокрема, оптимальний розподіл і кооперація праці. Процес упровадження інновацій доцільно розподілити на основні етапи, врахувавши теоретичну та практичну підготовку вчителів, на підставі всебічного аналізу своєчасно коригувати його зміст, темп та етапи, накреслюючи нові перспективи роботи.

  • 8927. Інноваційні процеси на підприємстві
    Менеджмент

    Голова правління і правління підзвітні загальним зборам акціонерів і спостережній раді і організують виконання їх рішень.

    1. Правління визначає структуру і штати апарату управління Товариства, які затверджуються головою правління.
    2. Голова правління Товариства:
    3. діє без доручення від імені Товариства;
    4. в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження, обов'язкові для всіх працівників Товариства, у відповідності з трудовим законодавством наймає на роботу і звільняє працівників Товариства, розпоряджається майном і грошовими коштами Товариства, за виключенням тих фондів Товариства, які використовуються лише за рішенням правління, виступає розпорядником кредитів, представляє Товариство у відносинах з вітчизняними та закордонними юридичними особами і громадянами, укладає в Україні та за її межами договори, здійснює інші юридичні дії, видає доручення на укладання договорів;
    5. приймає рішення про пред'явлення від імені Товариства претензій і позовів до юридичних і фізичних осіб в Україні, а також за її межами;
    6. здійснює керівництво діяльністю правління і несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього обов'язків, розподіляє обов'язки між членами правління, керівниками структурних підрозділів і визначає їх повноваження в діяльності правління;
    7. призначає на посаду працівників апарату управління Товариством, директорів дочірніх підприємств, філій і представництв, інших підрозділів, встановлює посадові оклади, переводить на іншу роботу, накладає стягнення і звільняє з роботи, може делегувати виконання питань, що входять до його компетенції окремим членам правління, а також керівникам структурних підрозділів Товариства;
    8. укладає трудові угоди (контракти) з працівниками;
    9. організує ведення протоколів засідань правління;
    10. вирішує інші питання в межах своєї компетенції.
  • 8928. Іноземні інвестиції: види, форми, правовий режим, гарантії захисту, порядок здійснення
    Экономика

     

    1. Державна академія Житлово-комунального господарства Мінжитлокомунгоспу України. Інформаційно-аналітичний збірник №3 за 2007 рік “Реформування відносин у сфері водопостачання та водовідведення” - “Нововведення” стор. 68-70.
    2. Статистичний щорічник України. Держкомстат України /За ред. О. Осауленка.-К.: Консультант, 2003. - С. 290.
    3. Журнал «Економіст» за серпень 2006 р. Спецвипуск «Миколаїв іноваційний: стан, проблеми, перспективи». Науковий та громадсько-політичний журнал при Київському університеті економіки та технологій транспорту. Стор. 5-6, стор. 20-21)).
    4. Газета “Вечерний Николаев” за 27.09.2007 року (3 стор.) стаття “Директор ГКП “Николаевводоканал” Василий Тельпис в числе лучших хозяйственников области”.
    5. Закон України від 24.06.04 № 1869-1V „Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки” К. 2004. 22 с.
    6. Журнал “Регион-юг” №1 (43) 2007 року, стаття Л. Ніжельської “Стабильная работа «Николаевводоканала» залог процветания любого производства» с. 21.
    7. Газета “Вечерний Николаев” от 1 февраля 2007 г. “Особенности инвестиционного проекта развития системы водоснабжения и водоотведения г. Николаева». Пресс-центр ГКП «Николаевводоканал».
    8. Пропозиції щодо ініціювання спільного з Європейським Інвестиційним Банком інвестиційного проекту „Проект розвитку системи водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві”.
    9. ПРЕСС-РЕЛИЗ ГКП «НИКОЛАЕВВОДОКАНАЛ» 16 февраля 2007 г.
    10. Заключний звіт „Проект розвитку системи водопостачання та водовідведення м. Миколаєва” на 218 стор.
    11. Рішення Миколаївської міської ради від 30 червня 2006 р. №2/38 про надання згоди на отримання проекту МКП „Миколаївводоканал”.
    12. Інформаційно-аналітичний збірник “Реформування відносин у сфері водопостачання та водовідведення” № 3 за 2007 рік стор. 68 70 пункт 3.7 “Технічне переоснащення водозаборів із заміною хлораторів на установки з використанням гіпохлориту натрію”.
    13. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ // Закони України. В.Ф. Опришко та ін.: Верховна Рада України. Інститут законодавства.-К.: 1996.-Т.І.-С.ЗЗЗ-369.
    14. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року.
    15. Закон України "Про захист іноземних інвестицій в Україні" від 10 вересня 1991 року// Закони України. - Т.2.-С.167.
    16. Закон України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 року. // Закони України.-Т.2.
    17. Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1992 року. //Закони України.-Т. - с. 362.
    18. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року. // Закони України.-Т. Ю.-с. 111-118.
    19. Положення Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене МЗЕЗторгом України від 5.10.95 р. №75.
    20. Положення "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії"". Указ президента України від 19 лютого 1994 р.
    21. Указ Президента України від 19.03.1992 "Про заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності". // Інформаційно-реферативний щомісячник.-К., 1992.-№2.-с.67.
    22. Положення "Про порядок оцінки чистих активів інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційної компанії" від 10 жовтня 1997 р.
    23. Положення Кабінету Міністрів від 28.12.2001 № 1801 "ПРо затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 р.р.
    24. Зовнішньоторгівельна політика в економіках перехідного періоду.-К.: Інститут економічного розвитку Всесвітнього банку, Українська академія державного управління при Президентові України.-1997.
    25. Указ Президента України від 12.07.2001 року №512/2001 "Про заходи щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".
    26. Новицкий В. Геоэкономические перспективы Укрины: региональные тенденции. // Экономика Украины.-1997.-№5.-с.25-33.
    27. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні.К., "Видавництво Лібра" ТОВ, 1998р., 392 с.
    28. Пересада А.А. та ін. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. /А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. - К.: КНЕУ, 2001. - 251 с.
    29. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. К. "Издательство Либра" ООО, 1996 г., 344 с.
    30. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра , 2002. -472 с.
    31. Аньшин В.М. Инвестиционный анализ: Учеб-практ. пособие.- М.: Дело, 2000.-280 с.
    32. Дегтяренко В.Н. Оценка эффективности инвестиционных проектов. - М.: "Экспертное бюро - М", 1997. - 144 с.
    33. Ендовицкий Д.А. Комплексный анализ и контроль инвестиционной деятельности: методология и практика / Под ред проф. Л.Т. Гиляровской.- М.: Финансы и статистика, 2001. - 400 с.
    34. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 144 с.
    35. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 512 с.
    36. Марголин А.М. Быстряков А.Я. Экономическая оценка инвестиций: Учебник. - М.: Ассоциация авторов и издателей "ТАНДЕМ". Издательство "ЭКМОС", 2001. - 240 с.
    37. Маховикова Г.А., Кантор В.Е. Инвестиционный процесс на предприятии.- СПб: Питер, 2001. -176 с.
    38. Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций и финансирование инвестиционных проектов. - М.:ИКЦ "ДИС", 1997. -170 с.
    39. Организация и финансирование инвестиций. - СПб: Питер, 2001. - 224 с.
    40. Брейли Ричард, Майерс Стюарт. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. - М.: ЗАО "Олимп - Бизнес", 1997. -1120 с.
    41. Потер Майкл Е. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. А Олійник, Р. Скільський. - К.: Основи, 1998. - 390 с.
    42. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. ИНВЕСТИЦИИ: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1999. - ХІІ, 1028 с.
  • 8929. Інститут глави держави в Україні
    Юриспруденция, право, государство

    Виходячи з усталених засад сучасного конституціоналізму, було здійснено аналіз положень чинної Конституції. Опрацьовано міжнародний та вітчизняний досвід конституційно-державного будівництва, загальновизнані міжнародні стандарти та вимоги міжнародно-правових документів у сфері прав людини. Враховувалися висновки і рішення Конституційного Суду України.Проект підготовлено, переважно, базуючись на напрацьованому робочою групою Національної конституційної ради проекті Концепції системного оновлення регулювання суспільних відносин в Україні. Були взяті до уваги проекти нової редакції Конституції України, що розроблялися науковцями, політичними партіями, а також напрацювання Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України, громадських, зокрема правозахисних, організацій, думки вчених, передусім провідних фахівців у галузі конституційного і адміністративного права, окремі пропозиції, що висловлювалися у засобах масової інформації. Загальна характеристика і основні положення проекту. Зміни, ґрунтуючись на положеннях чинної Конституції України, розвивають їх з метою забезпечення послідовної реалізації принципу народного суверенітету, засад правової, демократичної, соціальної держави, принципів верховенства права та соціальної справедливості, що сприятиме розвитку в Україні громадянського суспільства. Оскільки людина є найвищою цінністю суспільства і держави, особливу увагу приділено системному, комплексному викладу правових норм стосовно прав і свобод людини і громадянина, посиленню гарантій їх реалізації. Вихідною позицією у роботі над проектом було те, що в Україні нині є змішана республіканська форма державного правління. Пропонується внести до Конституції України зміни, мета яких - усунути проблеми, що виникли, особливо після контр реформи, запровадженої Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України», у діяльності державного механізму, створити необхідні умови для його збалансованості та ефективного функціонування змішаної форми державного правління на основі більш чіткого розподілу функцій і повноважень державних органів, удосконалення системи противаг і стримувань у трикутнику «Президент - Парламент - Уряд». Суттєво демократизовано модель здійснення влади на місцях. Оскільки Конституція України є цілісним актом, норми якого перебувають у системній єдності між собою, комплексний характер пропонованих і чітко взаємопов'язаних змін зумовив необхідність одночасного внесення змін практично до усього тексту Основного Закону, до всіх його розділів, відтак викладу проекту змін у вигляді нової редакції Конституції України. Структура нової редакції Конституції України і виклад її положень забезпечують наступництво у конституційному регулюванні суспільних відносин, а також зумовлюють загальну логіку формування нормативно-правового матеріалу.Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України» складається з розділу I, в якому викладається Конституція України у новій редакції; розділу II, що врегульовує порядок набуття чинності прийнятим Законом.

  • 8930. Інститут розв’язання міжнародних спорів
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Статут Організації Обєднаних Націй від 26 червня 1945 р. // Internet-ресурс. http://www.zakon.rada.gov.ua/.
    2. Статут Ліги Націй від 28 квітня 1919 р. // Internet-ресурс. http://www.hist.msu.ru/.
    3. Гаазька конвенція про закони і звичаї суходільної війни від 18 жовтня 1907 р. // Internet-ресурс. http://www.zakon.rada.gov.ua/.
    4. Гаазька конвенція про мирне вирішення міжнародних спорів від 18 жовтня 1907 р. // Internet-ресурс. http://www.zaki.ru/.
    5. Пакт про відмову від війни як знаряддя національної політики від 27 серпня 1928 р. // Internet-ресурс. http://www.obraforum.ru/.
    6. Конвенція про режим судноплавства на Дунаї від 18 серпня 1948 р. // Internet-ресурс. http://www.zakon.rada.gov.ua/.
    7. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. // Internet-ресурс. http://www.zakon.rada.gov.ua/.
    8. Декларація про принципи міжнародного права від 24 жовтня 1970 р. // Internet-ресурс. http://www.zakon.rada.gov.ua/.
    9. Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р. // Internet-ресурс. http://www.hri.ru/.
    10. Манільська декларація про мирне вирішення міжнародних спорів від 15 листопада 1982 р. // Internet-ресурс. http://www.zakon.rada.gov.ua/.
    11. Конвенція з примирення і арбітражу в рамках НБСЄ від 15 грудня 1992 р. // Internet-ресурс. http://www.zakon.nau.ua/.
    12. Про державний кордон України: Закон України від 04.11.91 в ред. від 07.05.09 // Internet-ресурс. http://www.zakon.rada.gov.ua/.
    13. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 в ред. від 23.06.09 // Internet-ресурс. http://www.zakon.rada.gov.ua/.
    14. Анисимов Л.Н. Международно-правовые средства разрешения международных споров. - Л., 1975.
    15. Баймуратов М. А. Международное право. Харьков: Одиссей, 2000.
    16. Баскин Ю. Я. История международного права. М., 1999.
    17. Бабилунга Н. В., Бомешко Б. Г. Приднестровский конфликт: исторические, демографические, политические аспекты. Тирасполь, 1998.
    18. Бирюков П.Н. Международное право. М., 1998.
    19. Буткевич В. Г. Соотношение внутригосударственного и международного права К., 1994.
    20. Василенко В.А. Ответственность государства за международные правонарушения. К., 1976.
    21. Кодряну Г. Днестровский разлом. Тирасполь, 2002.
    22. Лукашук И. И. Международное право. Учебник. М., 2001.
    23. Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. К., 2007.
    24. Маракуца Г. С. Приднестровский конфликт перспективы урегулирования // Приднестровье. 2003. № 3.
    25. Международное право в документах. М., 2000.
    26. Международные организации системы ООН: Справочник. М., 1977.
    27. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М.В. Буроменського К.: Юрінком Інтер, 2005.
    28. Мирное разрешение международных споров (международно-правовые вопросы). М., 1974.
    29. Муфак Зияд Тамир. Роль ООН у мирному розвязанні спорів і конфліктів // Право України. 2003. - №1.
    30. Перепелица Г. Н. Конфликт в Приднестровье. Причины, проблемы и прогноз развития. К., 2001.
    31. Смирнов И. Н., Бомешко Б. Г., Маракуца Г. С. Эволюция Приднестровского конфликта. Тирасполь, 1995.
    32. Єрмоленко Д. Придністровський конфлікт у міжнародних відносинах // Internet-ресурс. http://www.viche.info/.
  • 8931. Інституційне право Європейського Союзу
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Арах М. Европейский Союз. Видение политического объединения. М., 2005.
    2. Барановский В.Г. Политическая интеграция в Западной Европе. М., 2003.
    3. Документы Европейского союза. Т. IV. М., 19932004.
    4. Евратом: правовые проблемы / Отв. ред. А.И. Иойрыш. М., 2002.
    5. Европа в меняющемся мире. Международные связи Европейского сообщества / Под ред. Ю.А. Борко. М., 2005.
    6. Европа на пороге XXI в.: ренессанс или упадок. М., 2000.
    7. Европейская интеграция: правовые проблемы. Книга первая / Отв. ред. Б.Н. Топорнин. М., 2002.
    8. Европейский союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития / Под ред. Ю.А. Борко и О.В. Буториной. М., 2001.
    9. Европейский Союз. Путеводитель / Под ред. Ю.А. Борко и О.В Буториной. М., 2005.
    10. Европейское право. Учебник / Отв. ред. Л.М. Энтин. М., 2005.
    11. Капустин А.Я. Европейский союз: интеграция и право М., 2004.
    12. Каргалова М.В. От социальной идеи к социальной интеграции. М., 2003.
    13. Конкурентная политика Европейского Союза. М.: Право, 2005.
    14. Основы права Европейского Союза: Учебное пособие / Под ред. СЮ. Кашкина. М, 2004.
    15. Право Европейского Союза: Документы и комментарии / Под. ред. СЮ. Кашкина. М., 2002.
    16. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учебное пособие / Под ред. В.В. Безбаха, л.Я. Капустина, В.К. Пучинского. М., 2003.
    17. Топорнин Б.Н. Европейские сообщества: право и институты. М., 2002.
    18. Топорнин Б.Н. Европейское право. Учебник. М., 2006.
    19. http://maidan.org.ua/static/news/2007/1192799429.html
    20. http://www.pravda.com.ua/news/2007/10/29/66017.htm
    21. http://eu.prostir.ua/news/8576.html
    22. Приходько К.С. Дебати щодо Лісабонської угоди // Персонал + № 3 (255) 24 - 30 січня 2008 року.
    23. Капанін О.П. Нова угода ЄС: усі за одного, а не кожен за себе. // Європейський простір № 16 02.05.2008
  • 8932. Інтеграція планування і керування виробництвом і розподілом у логістиці
    Маркетинг

    Зміни більш високого порядку, скажімо, сезонні коливання, передбачають і більш досконалі заходи. Зокрема виникає потреба не тільки у перестановці робітників, а й у зміні їх кількості. Відмінність системи «Канбан» від традиційної системи планування полягає у тому, що остання функціонує за принципом «виштовхування» раніше визначеної партії деталей чи вузлів на наступні операції і не реагує на те, чи потрібні вони там фактично у такій кількості і в цей конкретний час. Система ж «Канбан» побудована за протилежним принципом. Ритм праці, обсяг та номенклатуру деталей, що перебувають у виробництві, визначає не заготівельна ланка, а випускні лінії кінцевої збірки. «Вхід» та «вихід» у системі немов міняються місцями. Якщо в традиційній системі на «виході» одержується тільки те, що надійшло на «вході», то у системі «Канбан» до виробництва «входить» тільки те, що потрібно на «виході». Використовуючи «Канбан», з ліній кінцевої збірки по всьому технологічному ланцюжку передаються вимоги на «вхід». Інформація надходить з «попередженням». Як правило, застосовуються два види карток «Канбан». Спочатку всі інформують один одного про планове замовлення, а потім про фактичну операцію. Картка замовлення визначає, скільки і яких деталей необхідно виготовити з урахуванням найближчої програми виробництва. За допомогою картки відбору попередня виробнича ланка інформується про те, скільки і яких виробів було відправлено споживачеві.

  • 8933. Інтегрування Нютона-Котеса
    Компьютеры, программирование

    ОператорПризначення оператора001Заголовок програми002Підключення зовнішнього модуля управління виводом на дисплей (Crt)003-008Опис глобальних змінних програми009-011Опис підінтегральної функції012Заголовок процедури Init_Gauss013 Початок процедури014Визначення кількості вузлів інтегрування015-022Ініціалізація абсцис інтегрування та коефіцієнтів формули Гауса023Кінець процедури Init_Gauss024Заголовок процедури Init_Cheb025Початок процедури026Визначення кількості вузлів інтегрування027-032Ініціалізація абсцис інтегрування та коефіцієнтів формули Чебишева033Кінець процедури Init_Cheb034Початок процедури Vvid_Interval035Опис локальної змінної 036Початок процедури037Очистка вікна виводу038-040Вивід екранної форми для вводу даних041-042Ввід меж інтегрування043Кінець процедури Vvid_Interval044Заголовок процедури Calculation045Початок процедури046-047Присвоєння значення 0 масиву integral [1..5]048-051Обчислення наближеного значення інтегралу за формулою прямокутників і присвоєння цього значення змінній integral[1]052-055Обчислення наближеного значення інтегралу за формулою трапецій і присвоєння цього значення змінній integral[2]056-064Обчислення наближеного значення інтегралу за формулою Сімпсона і присвоєння цього значення змінній integral[3]065Виклик процедури Init_Gauss066-069Обчислення наближеного значення інтегралу за формулою Гауса і присвоєння цього значення змінній integral[4]070Виклик процедури Init_Cheb071-076Обчислення наближеного значення інтегралу за формулою Чебишева і присвоєння цього значення змінній integral[5]077Заголовок процедури Vyvid_Rez078Початок процедури079-089Вивід на дисплей екранної форми для виводу результатів обчислень090-093Вивід масиву вихідних наближених значень інтегралу‚ обчислених різними методами094Організація паузи в роботі програми095Кінець процедури Vyvid_Rez096Початок процедури Inform097-098Опис локальних змінних процедури098Початок процедури099-104Очистка вікна виводу105-128Вивід короткої інформації про чисельне інтегрування та про методи‚ що використовуються для наближеного обчислення визначених інтегралів129Організація паузи в роботі програми130Кінець процедури Inform131Початок головного блоку програми132Організація циклу виводу меню програми133Початок тіла циклу134Очистка екрану135-136Визначення основного та фонового кольорів137Оголошення вікна виводу138-162Вивід головної екранної форми програми та меню163Очікування натискання довільної клавіші і присвоєння коду цієї клавіші змінній choise164-165Зміна основного та фонового кольорів166-174Заголовок оператора вибору(аналіз коду клавіші)167Виклик процедури Vvid_Interval‚ якщо користувачем натиснуто клавішу F2 (код клавіші 6016)168-170Виклик процедури Calculation‚ якщо користувачем натиснуто клавішу F3 (код клавіші 6116)171Виклик процедури Vyvid_Rez‚ якщо користувачем натиснуто клавішу F4 (код клавіші 6216)172Виклик процедури Inform‚ якщо користувачем натиснуто клавішу F1 (код клавіші 5916)173Кінець роботи програми при натисканні користувачем клавіші Esc (код клавіші 2716)174Кінець дії оператора вибору175Кінець тіла циклу176Кінець програми.

  • 8934. Інтелектуальна власність в Україні та її захист
    Юриспруденция, право, государство

    Стан управління розвитку цієї власності в Україні обумовлено багатьма чинниками, серед яких необхідно відзначити такі: по-перше, нерозуміння більшістю посадових осіб, які мають опікуватися питаннями інтелектуальної власності, до яких наслідків призведе зволікання з розбудовою системи цієї власності, так як це позначиться на економічній безпеці держави; по-друге, відсутністю уявлення, що власне необхідно будувати в царині інтелектуальної власності. Але щоб провести аналіз стану роботи міністерств і відомств щодо координації діяльності підпорядкованих підприємств, організацій і установ у сфері правової охорони промислової власності, то було б видно, що належної уваги цим питанням не приділяється. Це призвело до різкого скорочення чисельності або ліквідації патентних підрозділів на підприємствах, організаціях і установах, що негативно позначилось на стані роботи, повязаної з правовою охороною обєктів промислової власності і призвело до великих збитків як підприємство, організацій і установ так і держави в цілому. Необхідно створити страхування обєктів інтелектуальної власності. Важливою проблемою є незавершеність формування структури державної системи охорони обєктів цієї власності, особливо у правоохоронних органах. Крім того, необхідно правову підготовку у сфері охорони інтелектуальної власності, як субєктам, що створюють ті обєкти, а саме науковцям, винахідникам, конструкторам, технологам, дизайнерам, так і посадовим особам, відповідальним за використання цих обєктів. У країні практично немає фахівців з маркетингу інтелектуальної власності, а також комплексної державної системи навчання, підготовки і підвищення кваліфікації фахівців з питань охорони інтелектуальної власності.

  • 8935. Інтенсивна технологія вирощування проса в ТОВ "Лан" Гадяцького району Полтавської області
    Сельское хозяйство

    Для визначення обсягу майбутнього врожаю, визначаємо біологічну врожайність проса, та його структуру. Спочатку необхідно визначити кількість рослин на 1 га. Так як сівба проводилась широкорядним способом то це визначення проводимо наступним способом, якої довжини має бути рядок з міжряддям 45 см щоб він зайняв площу 1 га. Довжина його становитиме 22222 м (10000 м² * 0,45). Тоді одному метру квадратному відповідає довжина 2,22 м (22222/10000). На цій площі підраховуємо кількість рослин з наступним переводом на гектари. Проби для визначення біологічного врожаю і його структури відбирають в період воскової стиглості зерна. Для цього підраховують усі рослини, стебла, окремо стебла з продуктивним зерном і визначають загальну і продуктивну кущистість. На 25 рослинах вимірюють висоту стебла, визначають висоту волоті, кількість колосків та масу зерна з волоті і виводять середні дані по цих показниках. Потім рослини обмолочують, зерно зважують і визначають масу 1000 зерен. За даними аналізу окремих проб виводять середні.

  • 8936. Інтерактивний підхід в теорії соціальної роботи
    Социология

    Лінійна модель зосереджена на цілях і наслідках (розв'язанні проблем). її ще називають раціональною, оскільки вона орієнтує на пошук технічного і оптимального (раціонального) методу розв'язання певної проблеми, передбачає її структурний аналіз, визначення цілей і пріоритетів, альтернатив та інструментів, вибір оптимального варіанта.

    1. Покроковий (інкрементальний, аналітичний) підхід. Йому не властиве бачення соціального процесу крізь призму довгострокових цілей і альтернатив, він орієнтує на поміркованість, поступові зміни з урахуванням ситуації, що склалася, досягнення на кожному етапі компромісу, домовленості між суб'єктами соціальної роботи. Покроковий підхід є інтерактивним, що передбачає взаємодію багатьох елементів. Його використовують у зосередженій на завданні моделі соціальної роботи.
    2. Практичний підхід. Його засадничою основою є діалог між соціальним працівником і клієнтом. Діяльність може починатися без попереднього знання адекватних стратегій втручання і методів роботи, завдяки яким можна передбачити кінцевий результат, без формулювання цілей. Соціальні працівники відштовхуються від свого обов'язку сприяти добробуту, використовують різноманітні уявлення та ідеї, щоб осягнути конкретне завдання. Кінцевий результат проектується з урахуванням придатних у конкретному випадку засобів діяльності. Соціальні працівники, розмірковуючи разом із клієнтами про очікувані результати, аналізують способи їх досягнення. Внаслідок цього може з'явитися нова мета дільності. Так відбувається постійна взаємодія між цілями і засобами, зберігається відкритість до альтернативних ідей, реалізовується постійний пошук істини. Найчастіше цим підходом послуговуються за гуманістичних моделей соціальної роботи.
  • 8937. Інтерактивні методи навчання на уроках анлійськой мови
    Педагогика

    Як організувати роботу

    1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуйте індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали вирізки з газет, статті тощо).
    2. Підготуйте таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи «домашню» й «експертну». Спочатку об'єднайте учнів у «домашні» групи (1,2, 3), а потім створіть «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки, що їх учитель попередньо роздає учням. У кожній домашній групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній однакові.
    3. Розпишіть учнів по «домашніх» групах від 3 до 5 чоловік, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінформований, хто входить до його «домашньої» групи, тому що її члени будуть збиратися пізніше. Дайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі свою. Завдання домашніх груп опрацювати надану інформацію та опанувати нею нарівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.
    4. Після завершення роботи домашніх груп запропонуйте учням розійтись по своїх «кольорових» групах, де вони стануть експертами з окремої теми (своєї частини інформації). Наприклад, зберіть усіх «червоних» біля дошки, а всіх «синіх» у холі. В кожній групі має бути представник із кожної «домашньої» групи.
    5. Кожна експертна група повинна вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, провести його експертну оцінку за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або великі за обсягом).
    6. Після завершення роботи запропонуйте учням повернутися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї «домашньої» групи. Наприклад, всі учні під номером 1 повинні зустрітися перед класом. У «домашніх» групах має бути по одній особі з експертних груп. Учні мають намагатися донести інформацію якісно і в повному обсязі членам своєї домашньої групи за визначений учителем час. Завданням домашніх груп у цьому випадку вже є остаточне узагальнення та корекція всієї інформації.
  • 8938. Інтерактивні технології в освіті
    Педагогика

     

    1. Активні та інтерактивні методи навчання / Укладач Кравчина О.С. К.: ЦІППО АПН України, 2003. 32 с.;
    2. Алексютина Н. Диалог на равных: Такое возможно при коллективном способе обучения // Учительская газета. 2002. №7. С.11;
    3. Біда О. Структура і методика інтерактивного уроку. // Початкова школа. 2007 №7;
    4. Боровская О.Р. Использование интерактивных форм обучения в украинской в школе. 2001. №4. С.70-71;
    5. Васильєва Н.М. Застосування інтерактивних методів навчання на уроках предметів гуманітарного циклу //Управління школою. 2005. № 34. С. 22-24;
    6. Вишневська К. Імітаційно-рольове навчання як процес підвищення комунікативної культури студентів економічної вищої школи // Педагогіка вищої та середньої школи. Зб. наук. праць. Випуск 11. Кривий Ріг: КДПУ, 2005. С. 211-216;
    7. Вольфовська Т.О. Визначення рівня сформованості інтерактивних умінь особистості на етапах соціалізації //Педагогіка і психологія. 2003. № 3/4. С. 141-148;
    8. Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання. З досвіду роботи //Тема. 2004. № 3/4. С. 229-232;
    9. Гін А. Безкровна атака: Технологія проведення навчального мозкового штурму: [Цікава і проста форма навчальної діяльності] // Завуч (Перше вересня). 2000. №8. С.7-8;
    10. Горшкова В.В. Межсубъективные технологии диалога в процессе обучения // Дидакт. 2002. №1. С.25-31;
    11. Гра "Дебати": принципи, методи та організація // Все для вчителя. 1998. № 13-14. С.13-15;
    12. Гражданское образование: содержание и активные методы обучения / Под ред. С. Шехтера и Н. Воскресенс кой. Второе издание. М.:ЗАО Учительская газета. 1998. 190с.;
    13. Губань О. Інтерактивні методи у виробничому навчанні учнів професійно-технічних училищ //Світло. 2003. № 1. С. 79-82;
    14. Гузеев В.В. Интерактивные приёмы // Гузеев В.В. Педагогическая техника в контексте образовательной технологии. М., 2001. С.21-52;
    15. Джойс Б. Вейл М. «Дерево решений»: Метод всех возможных вариантов организации дискуссии // Учительская газета. 2001. № 28-29. С.78-80;
    16. Єльникова О.В. Інтерактивні методи навчання, їх місце у класифікації педагогічних інновацій // Імідж сучасного педагога. 2001. № 3-4 (14-15). С. 71-74;
    17. Єльникова О.В. Інтерактивне навчання засіб модернізації освіти у сучасній школі //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. Київ-Запоріжжя. 2002. Вип. 24. С. 84-88;
    18. Єльникова О.В. До питань інформатизації управління загальноосвітнім навчальним закладом // Директор школи, ліцею, гімназії. 2003. № 5-6. С. 72-74;
    19. Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання. // Початкова школа. 2006. №3;
    20. Іванчук М. Інтегрований урок як специфічна форма організації навчання. // Початкова школа. 2006.№8;
    21. Інтерактивне навчання: [Добірка статей] // Початкова школа. 2006. №44. С.1-23;
    22. Кларин М.В. Интерактивное обучение инструмент обучения нового опыта // Педагогика. 2000. №7. С.12-18;
    23. Комар О. Інтерактивні технології технології співпраці. // Початкова школа. 2005. №2;
    24. Комар О. Навчання школярів за інтерактивними методами //Рідна школа. 2006. № 5. с. 57-60;
    25. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання, як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. 2002. № 5-6. С.7-10;
    26. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: Розвиток комунікативних і мовленнєвих умінь // Дивослово. 2004. №10. С. 2-11;
    27. Курінчук Л. "Мозкова атака" // Шкільний світ. 2002. № 15. С.3;
    28. Махмутов М.І. Сучасний урок. М., 1985;
    29. Освіта для демократії в Україні. Інформаційний бюлетень. К., 2000. Випуск 2. 8 с.;
    30. Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій // Початкова школа. 2004. № 10. С. 8-10;
    31. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник. К.: Видавництво А.С.К., 2004. 192 с.;
    32. Пометун О. Як оцінити діяльність учнів на інтерактивному уроці // Доба. 2002. №2. С.2-6;
    33. Симоненко Н.Є. Інтерактивні методи в гуманітарній освіті //Управління школою. 2005. № 34. С. 18-21;
    34. Сиротенко Г. Шляхи оновлення освіти: Науково-методичний аспект. Інформаційно-методичний збірник. Х.: Видав. гр. "Основа", 2003. 96 с.;
    35. Ситник Г. Технології превентивного виховання школярів: Практичний посібник. Рівне: Юлат, 1999;
    36. Сучасні шкільні технології. У 2-х частинах. Частина 1 / Упорядники І. Рожнятовська, В. Зоц. К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2004. С. 5-30;
    37. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О.І.Пометун, Л.В. Пироженко; За ред. О.І. Пометун. К.: А.С.К., 2003;
    38. Хайруліна Т.Г. Активні методи навчання та виховання // Відкритий урок. 2001. №1-2. С.64-76;
  • 8939. Інтерполювання функцій за формулою Лагранжа
    Компьютеры, программирование

    Там же описані наступні процедури і функції

    1. function stepin(a:poli):integer; (знаходження степеня многочлена)
    2. procedure riv(a:poli;var b:poli); (присвоєння одному многочлену значення іншого)
    3. procedure vvid(n:integer;var a:poli);( ввід многочлена)
    4. function poper(a:poli;m:integer):integer; (знаходження коефіцієнта многочлена, попереднього по відношенню до заданого)
    5. procedure vyvid(a:poli); (вивід многочлена згідно із загальноприйнятими стандартами)
    6. function maxi(n,m:integer):integer; (знаходження числа, більшого з двох)
    7. function mini(n,m:integer):integer; (знаходження числа, меншого з двох)
    8. procedure suma(a,b:poli;var c:poli); (знаходження суми двох многочленів)
    9. procedure nsuma(a:maspoli;n:integer;var c:poli); (знаходження суми n многочленів)
    10. procedure dobchy(a:poli;r:real;var c:poli); (добуток многочлена на скаляр)
    11. procedure pidvst(a:poli;n:integer;var c:poli);(підвищення степеня многочлена на n одиниць)
    12. procedure dobutok(a,b:poli;var c:poli);(знаходження добутку двох многочленів)
    13. procedure ndobutok(a:maspoli;n:integer;var c:poli);(знаходження добутку n многочленів)
    14. procedure mpoli(a:poli;m:integer;var c:poli); (знаходження m-го степеня многочлена)
    15. procedure polipoli(a,b:poli;var c:poli); (знаходження многочлена від многочлена)
    16. procedure dilen(a,b:poli;var c,c1:poli); (знаходження частки і остачі від ділення двох многочленів)
    17. procedure dyfer(a:poli;var b:poli); (знаходження похідної від многочлена)
    18. procedure integ(a:poli;var b:poli); (знаходження невизначеного інтеграла від многочлена)
  • 8940. Інтерполяція, екстраполяція та прогнозування в рядах динаміки правової статистики
    Юриспруденция, право, государство

    За умовними даними, які характеризують рух осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, обчислимо їх середню кількість у вигляді середньої хронологічної зваженої. Наприклад, на 1 жовтня в виправно-трудовому закладі знаходилося 600 осіб, 15 жовтня прибуло 15, 25 жовтня вибуло 10, 6 листопада прибуло 22, 20 листопада вибуло 7, 11 грудня прибуло 9, 22 грудня вибуло 5 осіб. Необхідно обчислити середню спискову чисельність осіб, які відбували покарання в цьому закладі. Спочатку слід обчислити рівні ряду на кожну дату. На 1 жовтня було 600 осіб, 15 жовтня 615, 25 жовтня 605, 6 листопада 627, 20 листопада 620, 11 грудня 629, 22 грудня 624 особи. Після цього, щоб спростити розрахунок, будемо вважати, що в кожному місяці 30 днів, в кварталі 90 днів. В економічних розрахунках такі припущення застосовуються завжди. Відповідно до наведеної формули кожний обчислений рівень слід перемножити на кількість днів, скільки днів цей рівень існував. В результаті розрахунків одержимо середній рівень кількості осіб, які відбували покарання протягом четвертого кварталу 616,8 осіб (( 600 х 15 + 615 х 10 + … + 605 х 11 + 627 х 14 + 620 х 21 + 629 х 11 + 624 х 8 ) : 90).