Geum.ru

Курсовой проект

  • 27581. Соціальна робота з колишніми засудженими
    Психология

    Діяльність по підготовці засуджених до звільнення включає декілька етапів:

    1. облік засуджених, таких, що звільняються після закінчення терміну відбуття покарання;
    2. напрям запитів про прописку засудженого в ОВД і територіальних центрах зайнятості населення за декілька місяців до звільнення;
    3. оформлення паспортів засуджених це відновлення втрачених і обмін старих паспортів на нових. Поважно, аби засуджений при звільненні мав на руках паспорт, оскільки без нього неможливо влаштуватися на роботу, реєструватися за місцем проживання, а також брати участь в цивільно-правових операціях;
    4. відновлення соціальне корисних зв'язків засуджених (напрям з цією метою запитів в ОВД, листування з родичами і ін.). Особливої важливості при цьому набуває взаємодія фахівця з соціальної роботи з начальниками загонів, а також співробітниками інших підрозділів ВК;
    5. складання індивідуальних бесід з тим, що кожним звільняється, в процесі яких з'ясовуються життєві плани на майбутнє, а саме: про те, куди засуджений поїде, де планує жити, чи має намір працювати або продовжувати навчання, чи збирається відновлюватися в батьківських правах, з ким планує підтримувати стосунки і ін. Крім того, роз'яснюються порядок працевлаштування, прав і обов'язку громадян під час пошуку роботи, вияснюються питання побутового пристрою і др.;
    6. оформлення соціальних карт на кожного засудженого з обов'язковою видачею її при звільненні на руки. У складанні соціальної карти беруть участь як фахівці адміністрації установи виконуючого покарання, так і інших служб. Карти складаються з метою забезпечення повного обліку осіб, що звільняються з установи, для вистави в органи місцевої самоврядності, установи зайнятості населення, соціального захисту населення, охорону здоров'я і інші установи і організації за місцем проживання;
    7. оплата проїзду засудженого до місця дотримання при звільненні. При необхідності забезпечується супровід до поїзда і придбання проїзних документів;
    8. розробка методичних матеріалів, що містять необхідну для тих, що звільняються інформацію по питаннях соціального обслуговування, медичного забезпечення, оформлення документів (паспорта, інвалідності, реєстрації за місцем проживання), працевлаштування, соціальної підтримки (Додаток №1). Даний методичний матеріал дозволяє тому, що звільняється з установи виконуючого покарання сформувати певні знання про соціальну дійсність.
  • 27582. Соціальна робота з хворими на алкоголізм
    Социология
  • 27583. Соціальна робота як професія права та функціональні обов'язки соціального працівника
    Социология

     

    1. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтервю / Віктор Андрущенко. - К.: Знання України, 2004. - 804 с.
    2. Безпалько О.В. Концептуальні засади соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2008. - № 4. - С.30-39.
    3. Бех І.Д. Виховання особистості: / І.Д. Бех. - К.: Либідь, 2003. - Т.2 - 341 с.
    4. Булах І.С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків: / Булах Ірина Сергіївна. - К., 2004. - 582 с.
    5. Державний комітет статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua
    6. Димитрова Л.М. Соціальна робота: логіка розвитку // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - № 1.
    7. Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє. - К.: Гурт, 1998.
    8. Закон України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 р.
    9. Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21.06.2001 р.
    10. Звєрєва І.Д. Соціальна робота: навч. посібник - К.: Наук. світ, 2003. - 233с.
    11. Карпенко О.Г. Професійне становлення соціального працівника: навч. - метод. посіб. / О.Г. Карпенко. - К.: ДЦССМ, 2004. - 164 с.
    12. Корнюшина Р. Зарубежный опыт социальной работы. - Владивосток: Дальневосточний университет, 2004. - 85 с.
    13. Поліщук В.А. Теорія і методика професійної підготовки соціальних педагогів в умовах неперервної освіти:. - Тернопіль ТНПУ, 2006. - 424 с.
    14. Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки / М.В. Савчин. - К.: Україна. Віта, 1996. - 130 с.
    15. Трубавіна І.М. До проблеми організації методичної роботи в установах-субєктах соціальної роботи // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2006. - № 2. - С.5-12.
    16. Харченко С.Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-педагогічної діяльності: теорія і практика. - Луганськ: “Альма-матер”, 2006. - 320 с.
  • 27584. Соціальна система та її структура
    Социология
  • 27585. Соціальна цінність права
    Юриспруденция, право, государство

    Конституція України 1996 р. юридична база всього законодавства, у якій закріплені основи економічної, соціальної і політичної організації суспільства, установлюється механізм державної влади й управління, основні права й обовязки громадян. Звідси і значення Конституції як Основного Закону держави. Необхідно максимально намагатися, щоб Конституція посідала реальне місце в правовій системі, мала практичну цінність. Конституція закріплює основні положення всіх сторін державного і громадського життя, тому для практичної реалізації її норм, як правило, необхідні додаткові законодавчі акти, що деталізують конституційні положення такою мірою, якою це необхідно для їхнього втілення в життя. Однак у найважливіших питаннях і сама Конституція повинна бути в достатній мірі конкретною, щоб виступати джерелом норм прямої дії, обовязкових для державних органів, посадових осіб. До таких норм, належать ті, котрі закріплюють основні права, свободи й обовязки громадян, реальність яких не повинна повязуватися з наявністю або відсутністю спеціального акта, що стосується механізму реалізації зазначеної групи конституційних норм. Ретельний підхід до розробки законодавчих актів, з одного боку, і готовність внести в них необхідні виправлення і поправки, викликані реальною життєвою практикою, з іншого, являють собою ті правила, якими повинен керуватися законодавець. Законодавчі акти, навіть, що стосуються найважливіших сторін державного і громадського життя, часто не відповідають вимогам нормативності й гарантованості. За таких умов ці акти не стають реальними регуляторами суспільних відносин, не дають значного соціального ефекту, незважаючи на всі заклики і навіть боротьбу за дотримання й застосування таких актів. Необхідно досягти високої якості законодавства, а також установити механізм самореалізації правових норм, що будуть сприяти становленню правової держави.

  • 27586. Соціальний захист дітей-сиріт
    Социология
  • 27587. Соціальний захист прав дітей, як складова діяльності соціального педагога
    Педагогика

    Один з можливих варіантів організації роботи соціального працівника щодо захисту прав дітей:

    1. Знайти однодумців серед колег і батьків. Розмістити статтю, про проблему, яка хвилює, у місцевій пресі.
    2. Під час розробки плану дій доцільно визначити мету і завдання кожного заходу, а також передбачити аудиторію, на яку спрямовується діяльність. Необхідно розробити методи і прийоми, які доведеться застосувати для досягнення визначених завдань, передбачити можливий результат кожного заходу і визначити терміни його проведення.
    3. Необхідно вивчити ті засоби, які вже є, хто і якою мірою може допомогти розробити план конкретних заходів, які організації зможуть підтримати чи надати можливість виступити перед необхідною аудиторією.
    4. Роботу слід проводити на всіх рівнях. Зміни відбуваються в результаті активної діяльності людей, окремих особистостей, в тому числі батьків, школярів, учителів, впливових чиновників тощо. Водночас домогтися запланованих змін можна завдяки тому, що на представників вищих еталонів влади здійснюється безпосередній вплив, з ними проводиться безпосередня робота. Слід вести роботу з мером, представниками місцевої влади, директором школи, профспілковими організаціями. В той же час така робота повинна проводитися паралельно з діяльністю, спрямованою на завоювання довіри і підтримки з боку батьків.
    5. Роботу по реалізації програми щодо захисту дітей слід проводити постійно. Адже будь-яка компанія має чітко визначений початок, середній етап і завершення. Це дозволить розподілити сили і на кожному етапі максимально зосереджуватися лише на вирішенні окремих питань.
    6. Необхідно створити базу підтримки. Вивчивши поле діяльності, слід визначити, звідки може бути найбільш вірогідною підтримка, що необхідно зробити, щоб привернути на свій бік найбільше число дітей, підлітків, батьків, педагогів. Можна організувати певні заходи і залучити при можливості як можна більше прихильників цієї справи.
    7. Не варто забувати своїх супротивників, тому періодично слід “закидати десант” у їх табір. Слід розробити стратегію поведінки, яка допоможе зміцнити позицію. Не варто ухилятись від дебатів з супротивниками, оскільки це дає змогу розповісти широкому колу людей про свої позиції.
    8. Розробити звернення для привернення уваги до проблеми. Поширення ідей про захист дітей не можна порівняти з рекламою. Можна використати у зверненні лозунги, факти, цифри аби переконати читачів у правдивості ваших слів.
    9. Необхідно навчитися використовувати ЗМІ у реалізації планів. Варто зустрічатися з представниками видавництв, журналістами, зацікавлювати їх постійно новими фактами, подіями.
    10. Не слід піддаватися слабкості і розпачу, якщо все відразу невдається. Необхідно проаналізувати на якому етапі і в чому була допущена помилка і почати діяти з того місця, і з тих же людей, по “гарячих слідах”, і постійно оприлюднувати результати роботи. Важливою є думка дітей і громадськості.Про їх думку повинні знати батьки, школа, організації та установи, з якими будете співпрацювати [8, с.120-123].
  • 27588. Соціальний проект: "Сортування сміття в м. Суми"
    Маркетинг

    До цього «Грінко-Суми» та «А-Муссон» працювали за тарифами свого попередника - ТОВ "Сумикомунтранс". Як запевняють члени виконкому, тарифи не змінилися, просто їх зафіксували. На ділі ж вийшло, що тарифи у двох організацій різні. З травня обидва підприємства працювали за старими тарифами до того моменту, поки не погодили їх у всіх інстанціях. Як пояснив начальник управління соціально-економічного розвитку міськради Михайло Левенець, були отримані висновки цінової інспекції, згідно з якими подані тарифи економічно обґрунтовані.

  • 27589. Соціальні девіації
    Социология

     

    1. http://winchesterpubguide.com/40-tipologiya-socialnix-vidxilen-ta-formi-deviantnoyi-povedinki.html
    2. Габиани А. Наркотизм (конкретно-социологическое исследование по материалам Грузинской ССР). Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1977. С.23;
    3. Гернет М.Н. Избранные произведения. М.: Юридическая литература, 1974. М. - С.441;
    4. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. - М.: Юридическая литература, 1965. С.46.
    5. Герцензон А.А. Преступность и алкоголизм в РСФСР / Под ред. Г.М.Сегала и Ц.М.Фейнберг. М.: Красный печатник, 1930. С.12-27;
    6. Гилинский Я. И. Некоторые проблемы отклоняющегося поведения// Преступность и ее предупреждение. Л., 1971. Вып. 2. С. 95 102
    7. Гіденс Е. Соціологія: підр. К.; Основи, 1999. С. 250.
    8. Дюркгейм Е. “О разделении общественного труда. Метод социологии.” М.: Наука, 1991. С.572.
    9. ЖижиленкоА.А.Преступность и ее факторы. - Санкт.-Пб., 1922. С.56-78;
    10. ЗаиграевГ.Г.Общество и алкоголь. - М: НИИ МВД РФ, 1992, - С. 123-130;
    11. Карпец И.И. Проблема преступности. - М.: Юридическая литература, 1969. С.37-40;
    12. Кетле А. Социальная физика, или опыт исследования о развитии человеческих способностей, - К., 1991. С.69.
    13. Ковалев В. В. Психиатрия детского возраста. - М., 1979. С.47.
    14. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. - М.: Юридическая литература, 1968. С.14;
    15. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. - М.: МГУ, 1969. С.213.
    16. Левин Б.М. Мнимые потребности. - М.: Изд-во полит, лит., 1986. С.231.
    17. ЛичкоА.Е.Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л.,1983.- С.52;
    18. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты). К.: Вид-во інституту соціології, 1996. С.112.
    19. Нікітін А.В. Девіантна поведінка як предмет філософсько-правового аналізу. К./ Проблеми філософії права. 2004. Том ІІ.
    20. Обозненко П.Е. Поднадзорная проституция Санкт-Петербурга по данным врачебно-полицейского комитета. Дисс. СПб., 1896.
  • 27590. Соціальні джерела християнства
    Культура и искусство
  • 27591. Соціальні проблеми в романах Дж. Стейнбека "Грона гніву" та "Зима тривоги нашої"
    Литература

    Для автора внутрішня розірваність героя не служить виправданням. Він показує, що, терзаючись каяттями совісті, далеко літаючи в думках від співрозмовників, навіть «упустивши сльозу» при думці про друга, Ітен все-таки не змінив свого злочинного плану, продовжуючи підштовхувати Денні в прірву. Стейнбек на відміну від екзистенціалістів надає головного значення суспільному буттю людини, його соціальної детермінованості. Це увага до суспільного буття, до об'єктивного соціального плану життя веде письменника до усе більше нових і глибоких пояснень падіння Ітена. Не тільки атмосфера користолюбства розклала його. Імпульс до злочину народжувався, по Стейнбеку, і під впливом атмосфери військового й атомного психозу. Американська пропаганда, підкріплена військовими парадами, вселяла йому думка про вичерпаність і приреченість миру. Ітен говорить, що страх породив у нього «виразку душі». Ми бачимо конкретно цю «виразку» відсутність будь-якої віри. І тому Ітен часто повчає своїх дітей без переконаності й порівняно холоднокровно йде на злочин. Але сам Стейнбек не попадає під вплив атомного психозу. У цій історії сарказм і іронія Стейнбека, недвозначна паралель американської істерії із крикливством темних сект. Атомна істерія лежить, по Стейнбеку, в основі цинічної філософії «щасливого випадку». Протягом всієї книги Стёйнбек аналізує коло саме соціальних проблем, вони тепер для нього найважливіші. Так, сцена ранкового відкриття банку досягає воістину бальзаківської сили, а головне, близька їй концептуально. Банк нагадує храм, сполучення цифр на табло, ґрати перед сейфом схожі на огорожу вівтаря, містер Бейкер на священика, а Ітен на причасника. Гроші, по думкам Стейнбека, сила, що рухає США, творячи «американські характери».

  • 27592. Соціальні стереотипи і їх роль у сприйманні людиною людини
    Психология

    Текст методики:

    1. Я критичний до товаришів НІ
    2. У мене виникає тривога, коли в групі починається конфлікт ТАК
    3. Я схильний слідувати порадам лідера ТАК
    4. Я не схильний створювати занадто близькі відносини з товаришами НІ
    5. Мені подобається дружність у групі ТАК
    6. Я схильний суперечити лідеру НІ
    7. Відчуваю симпатію до одного-двох певних товаришів ТАК
    8. Уникаю зустрічей і зборів у групі НІ
    9. Мені подобається похвала лідера ТАК
    10. Я незалежний у судженнях і манері поведінки ТАК
    11. Я готовий стати на чийсь бік у суперечці ТАК
    12. Я схильний керувати товаришами ТАК
    13. Радію спілкуванню з одним-двома друзями ТАК
    14. При появі ворожості з боку членів групи я зовні спокійний ТАК
    15. Я схильний підтримувати настрій усієї групи ТАК
    16. Не надаю значення особистим якостям членів групи НІ
    17. Я схильний відволікати групу від її цілей НІ
    18. Відчуваю задоволення, протиставляючи себе лідеру НІ
    19. Хотів би зблизитися з деякими членами групи ТАК
    20. Волію залишатися нейтральним у суперечці ТАК
    21. Мені подобається, коли лідер активний і добре керує ТАК
    22. Волію холоднокровно обговорювати розбіжності ТАК
    23. Я недостатньо стриманий у вираженні почуттів НІ
    24. Прагну згуртувати навколо себе однодумців ТАК
    25. Незадоволений занадто формальним (діловим) ставленням ТАК
    26. Коли мене звинувачують, я гублюся і мовчу НІ
    27. Волію погоджуватися з основними напрямками в групі ТАК
    28. Я прив'язаний до групи в цілому більше, ніж до певним товаришам НІ
    29. Я схильний затягувати і загострювати суперечку НІ
    30. Прагну бути в центрі уваги ТАК
    31. Я хотів би бути членом більш вузької групи НІ
    32. Я схильний до компромісів ТАК
    33. Відчуваю занепокоєння, коли лідер чинить всупереч моїм очікуванням НІ
    34. Болісно відношуся до зауважень друзів НІ
    35. Можу бути підступним і вкрадливим НІ
    36. Я схильний прийняти на себе керівництво в групі ТАК
    37. Я відвертий у групі ТАК
    38. У мене виникає занепокоєння під час групового розбіжності ТАК
    39. Волію, щоб лідер брав на себе відповідальність при плануванні робіт ТАК
    40. Я не схильний відповідати на прояви дружелюбності НІ
    41. Я схильний сердитися на товаришів НІ
    42. Я намагаюся вести інших проти лідера НІ
    43. Легко знаходжу знайомства за межами групи ТАК
    44. Намагаюся уникати бути втягнутим в суперечку ТАК
    45. Легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи ТАК
    46. Чиню опір утворенню угруповань у групі ТАК
    47. Коли роздратований, я глузливий і іронічний НІ
    48. У мене виникає ворожість до тим, хто намагається виділитися НІ
    49. Віддаю перевагу меншу, але більш інтимну групу НІ
    50. Намагаюся не показувати свої справжні почуття НІ
    51. Стаю на бік лідера в групових розбіжностях НІ
    52. Я ініціативний у встановленні контактів у спілкуванні ТАК
    53. Уникаю критикувати товаришів ТАК
    54. Віддаю перевагу звертатися до лідера частіше, ніж до інших НІ
    55. Мені не подобатися, що відносини в групі занадто фамільярні НІ
    56. Люблю затівати суперечки НІ
    57. Прагну удержати своє високе положення в групі НІ
    58. Я схильний втручатися в контакти знайомих і порушувати їх НІ
    59. Я схильний до перепалок, задерикуватий НІ
    60. Я схильний виражати невдоволення лідером НІ
  • 27593. Соціальні установки щодо ставлення до людей з особливими потребами
    Социология
  • 27594. Соціально-економічне і політичне становище країн Балканського півострова напередодні Східної кризи (середина 70-х рр. ХІХ ст.)
    История

    ІІ. Монографії, посібники, статті

    1. Балканы в конце XIX начале ХХ века. Очерки становления национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе. М. : Международные отношения, 1991. 490 с.
    2. Виноградов, В.Н. Великобритания и Балканы: от венского конгресса до крымской войны / Владимир Николаевич Виноградов. М. : Наука, 1985. 336 с.
    3. Виноградов В.Н.. Международные отношения на Балканах / Владимир Николаевич Виноградов. М. : Наука, 1974. 384 с.
    4. Виноградов В.Н. Русско-турецкая война 1877-1878 гг. и освобождение Болгарии / Владимир Николаевич Виноградов. М. : Военная история, 1978. 320 с.
    5. Гончаренко А.В. Боснія та Герцеговина в зовнішній політиці Великобританії у 70-х рр. ХIХ ст. / Анатолій Володимирович Гончаренко / Анатолій Володимирович Гончаренко // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Історичні науки. Луганськ, 2003. № 6 (62). С. 46-52.
    6. Гончаренко А. В. Боснія та Герцеговина в складі Османської імперії у другій половині XV70-х рр. ХІХ ст. // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Чернівці, 2002. Т. 9. С. 242-246.
    7. Грачев В.П. Балканские владения Османской империи на рубеже XVIIXIX вв. : внутреннее положение, предпосылки национальных освобождений / В.П. Грачев М. : МГИМО, 1990. 385 с.
    8. Еремеев Д.Е. На стыке Азии и Европы (Очерки о Турции и турках) / Дмитрий Евгеньевич Еремеев. М. : Наука, 1980. 238 с.
    9. Никитин С.А. Очерки по истории южных славян и русско-балканских связей в 50-е - 70-е годы XIX в. / Сергей Александрович Никитин. М. : Наука, 1970. 357 с.
    10. Писарев Ю.А. Великие державы и Балканы накануне Первой мировой войны / Юрий Александрович Писарев. М. : Наука, 1985. 285 с.
    11. Россия и восточный кризис 70-х годов 19 в. / Под ред. И.А. Федосова, В.Г. Карасева. М. : МГУ, 1981. 384 с.
    12. Самчук В.Л. Болгарська проблема у політиці великих держав Європи (70-80-ті роки ХІХ ст.) / Вікторія Леонтіївна Самчук // Науковий вісник ВДУ. Історичні науки. Вип. 1. Луцьк, 1998. С. 82-86.
    13. Самчук В.Л. Політика європейських держав періоду Великої Східної кризи як одна з причин болгарської проблеми 80-х років ХІХ ст. / Вікторія Леонтіївна Самчук // Питання нової і новітньої історії. Вип. 44. К., 1998. С. 22-31.
    14. Самчук В.Л. Політика Росії та Великобританії й англо-російські протиріччя у ході першої балканської кризи 80-х років ХІХ ст. / Вікторія Леонтіївна Самчук // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету ВДУ. Вип. 5. Луцьк, 1999. С. 133-139
    15. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник / Микола Миколайович Страхов. Харків : Право, 2001. 412 с.
    16. Широкорад А. Б. Русско-турецкие войны 1676-1918 гг. / А. Б. Широкорад. М. : Наука, 2000. 752 с.
  • 27595. Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті
    История

     

    1. Андрухів І. О. Українські правники у національному відродженні Галичини: 1848-1939 рр. Івано-Франківськ, 1996. 79с.
    2. Біла Н. М. Діяльність українських політичних партій серед селянства Східної Галичини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Львів, 2004.
    3. Бойко О. Д. Історія України. К.: Академія, 1999. 568с.
    4. Борисенко В. Курс української історії. К., 1996.
    5. Босак О. І. Українська соціал-демократична партія в соціальному і національному рухах Галичини (90-і рр. ХІХ ст.-1914 р.). Львів, 2003.
    6. Гербільський Г. Розвиток прогресивних ідей в Галичині у XIX ст. Львів, 1964.
    7. Грабовський С., Ставроянi С., Шкляр Л. Нариси з iсторiї українського державотворення. К., 1995. C.267-270, 276-283.
    8. Грицак Я. Молодi радикали в суспiльно-полiтичному життi Галичини // Записки НТШ. ССХХII. Львiв, 1991. С. 71-110.
    9. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIXXX століття. К., 1996.
    10. Грушевский М. Очерк истории украинского народа. К., 1991.
    11. Єфименко О. Історія України та її народу. К., 1992.
    12. Історія України. /За ред. Зайцева Ю.А. Львів: Світ, 2000. 463с.
    13. Історія України. /За ред. Г.Д. Темка, Л.С. Тупчієнка. К.: Видавничий центр «Академія», 2002. 480 с.
    14. Iсторiя України: нове бачення: У 2 т. Т.I. / Пiд ред.В.Смолiя. К., 1995. С. 308-349.
    15. Кармазін М. С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХIХ початок ХХ століття). К., 1998.
    16. Ковальчук В. Б. Ідея державності та національної незалежності у діяльності українських партій Східної Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст. (історико- політологічний аспект) Львів, 1996. 173 с.
    17. Кондратюк К. Нариси історії українського національного руху ХIХ ст. Тернопіль, 1993.
    18. Кріль М. М. Слов'янські народи Австрійської монархії: культурно-освітні танаукові зв'язки з українцями. 1772-1867. Львів, 2000. 36с.
    19. Кугутяк М. Галичина: Сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху. Івано-Франківськ, 1993.
    20. Кугутяк М. В. Національно- політичний рух у Галичині в 1890 - 1939 роках. К., 1996. 435с.
    21. Кульчицький В. С. Апарат управління Галичиною у складі Австро-Угорщини: навч. посіб. Л.: Тріада плюс, 2002. 88с.
    22. Лазарович М. В. «П'ємонт» українського національного відродження (Східна Галичина у другій половині XIX - на початку ХХ століття). Т.: Економічна думка, 2003. 35с.
    23. Левицький К. Українськi полiтики Галичини. Тернопiль, 1996.
    24. Мацькевич М.М. Державно-правові реформи за часів Австрії. // Обрії. Науково-педагогічний журнал. 1998. - № 1 (16). С. 106 109.
    25. Мацькевич М.М. Державно-правові фактори відродження української мови в Галичині за часів Австрії в навчальному процесі // Джерела. Науково-методичний вісник. 1997. № 2 (11). С. 45 49.
    26. Мацькевич М.М. Розвиток національної ідеї в Галичині в контексті Конституції України // Право України. 1998. - № 11. С. 106-109.
    27. Мацькевич М.М. Розвиток національної ідеї в Галичині за часів Австро-Угорщини (державно-правові аспекти) // «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні». Матеріали ІІІ регіон. наук. конф. (лютий 1997 р.). Львів, 1997. С. 108-116.
    28. Настасяк І. Особливості правового становища шляхти в Галичині (кінець XVIII - початок XIX ст.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 39. Львів, 2004. С. 117121.
    29. Никифорак М. В. Буковина в державно-правовій системі Австрії (1774-1918 рр.). Чернівці : Рута, 2004. - 383с.
    30. Петрів Р.В. Генезис капіталізму у містах Східної Галичини в кінці XVIII першій половині XIX cт. (1772-1850). Івано-Франківськ, 1993. 282с.
    31. Савчук Б.П. Українські громадські організації в суспільному житті Галичини (остання третина ХІХ ст.- кінець 30-х років ХХ ст.) Чернівці, 1999.
    32. Субтельний О. Україна: Історія. К., 1993.
    33. Франко I. Ukraina irredenta // Вивiд прав України. Львiв, 1991.
    34. Франко І. Зібрання творів: В 50 т. К.: Наук. думка, 1976.
  • 27596. Соціально-економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття
    История

     

    1. Федорова В.А. Реформы 1863 1874гг.,// в кн., История России ХІХ-нач., ХХв. 1998. с .260 284.
    2. Клейн Б.С. Россия между реформой и диктатурой (1861 1920гг.) Вопросы истории 1991 - №-№ 9 10. с. 3 13.
    3. Захарова Л.Т. Россия на переломе /. //История Отечества: мода, идеи, решения. Очерки истории Росси ХІХ в., - нач ХХв. - №.: НПЛ, 1991. с. 293 325.
    4. Наумова Г.Р. Мелкая промышленность и развитие капитализма в Росси ХІХ ХХгг. Преподавание истории в школе, № 6, 1990, с. 14 22.
    5. Кирюшенко Н.В. Сазонов М.И. Розсип на пути реформ // Преподавание истории в школе 1990 - №4 с.36 44 (ХІХ в.)
    6. Иванов А.А. Сложные земельные общины в национальной деревне Поволжья и Приуралья (к. ХІХ перв. треть ХХІ) //Вопросы истории 2004.-№1.-с.149-154.
    7. Головатенко. Крепостное Право и попытки соц. реформ в XVII ХІХ в. Преподование ист. В школе, 1993,№5,с.14.
    8. Социально-экономическое развитие России в к.ХІХ-н.ХХ в.// В кн.Истории России. ХІХ н. ХХ в /Под редакцией Фёдорова. М.-1998.-с.440-461.
    9. Кучумова А.И. сельская община в России М.:значение, сф. История, 1992,№1. вторая половина ХІХ в.
    10. Геллер М.История Российской империи. В 2-х томах. Т.1-М., 2001.-512 с.
    11. История России (ІХ-ХХ) /Под ред..А.Дворниченко, В.Измозика.- М., 2003. - 530 с.
    12. История России (ІХ-ХХ в.) /Я.Перехов.-М., 2002.-623 с.
    13. Практикум по истории СССР 19 в.-М.:Просвещение, 1988.-184 с.
    14. История СССР (19-начало 20 в.)/Под редакцией И.Фёдосова.-М.:Высшая школа, 1981.-462 с.
    15. Платонов С.Учебник русской истории. В 2-х томах.-М.:Прогрес, 1992.-400 с.
    16. Вдовин В.Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий 2 пол.19 в. Учеб.пособие.-М.:Высшая школа, 1975.-349 с.
    17. Захарова Л., Кузнєцова И.практикум по истории СССР 19 в._М.:Просвещение,1980.-155 с.
    18. История СССР, 1861-1917 г./В.Тюковкин, В.Корнилов, А.Ушаков.-М.:Просвещение, 1989.-463 с.
    19. Хрестоматія по истории СССР 1861-1917/В.Антонов.-М.:Просвещение, 1990.-416 с.
    20. Искандеров А.А. Российская Монархия, реформы и революция. //Вопросы истории, 1999.,№2,с.87.
  • 27597. Соціально-економічні реформи Маргарет Тетчер
    История

     

    1. Малець Л. Маргарет Сенджер. Нове обличчя влади (жінки на ключових урядових посадах)// Історія України. 1998. №2932.-С.32
    2. Маргарет Тетчер (за матеріалами журналу «Times»// Історія України. 1999. №2124.-С.7;
    3. Маргарет Тетчер// Історія України. 1999. №9.-С.9;
    4. Назаров А. Как «снимали» Тетчер// Эхо планеты. 1991. №1.-С.1819; Черево О. Нарис політичної біографії Маргарет Тетчер// Людина і політика. 1999. №3.-С.6670;
    5. Полонский А. Итоги ХХ века в трех биографиях. Образ епохи.// История 2000. №48.-С.6;
    6. ПерегудовС.П.Отставка Маргарет Тетчер// Вопросы истории. 1991. №11. С.1119.,
    7. ВоскобойниковД.М.Тэтчер: политический портрет// Эхо планеты. 1989. №24. С.1821;
    8. Воловец С. Портрет без рамки// О них говорят: политические портреты зарубежных деятелей.-М., 1989.-С.2952;
    9. АревичГ., Бабусенко С. Политика бывает несправедливой (об уходе в отставку Маргарет Тетчер)// Новое время. 1990. №49.-С.1213.
    10. МатвеевВ.М.Великобритания: итоги политики консерваторов// У политической катры мира. 1986. №2. 63с.
    11. Новейшая история зарубежных стран ХХ век.-М., 2000;
    12. Новейшая история зарубежных стран ХХ век: В 2-х ч. Ч.2.-М., 1998;
    13. Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (19452002).-Вінниця, 2003;
    14. Давлєтов О.Р., КосминаВ.Г., МорокоВ.М. Всесвітня історія 19451997. Запоріжжя 1997.
    15. ПономаревМ.В., СмирноваС.Ю.Новая и новейшая история стран Европы и Америки. М., 2000.-С.258.
    16. Новейшая история зарубежных стран ХХ век: В 2-х ч.-Ч.2.-М., 1998. С.109.
    17. ПономаревМ.В., СмирноваС.Ю.Новая и новейшая история стран Европы и Америки. М., 2000.-С.258.
    18. Воловец С. Портрет без рамки.// О них говорят: политические портреты зарубежных деятелей. - М., 1989 С.37.
  • 27598. Соціально-етичний маркетинг
    Маркетинг

    В умовах розвитку НДР, підвищення наукомісткості продукції та ускладнення торговельних звязків на вітчизняних підприємствах стрімко зростає роль маркетингу як механізму аналізування та інформаційного моделювання ринку. За останнє десятиріччя сфера застосування маркетингового інструментарію на вітчизняних підприємствах розширюється та охоплює не тільки виробничо збутову, але й інноваційну та інвестиційну діяльність. Така переорієнтація маркетингової діяльності викликана такими основними причинами:

    1. корінною відмінністю інноваційної діяльності в умовах ринку, яка виявляється в орієнтації не на можливості виробника, а на запити споживача. Основою цієї діяльності є цикл „ дослідження розроблення споживання ”. У загальному соціально орієнтований ринок розглядається як сфера реалізації суспільного продукту, що базується на певних економічних взаємовідносинах виробника і споживача, метою яких є максимальне задоволення потреб суспільства;
    2. інноваційні процеси в умовах ринкових відносин не мають автоматизму дії та потребують як макро ( на рівні держави ), так і мікро регулювання (на рівні підприємства ). Це є суттєвим у звязку з несприятливими умовами і тенденціями в галузі управління інноваційною діяльністю в країні;
    3. наявністю конфлікту при входженні підприємства, не орієнтованого на інновації, в нове динамічне середовище, який приводить до необхідності оперативно адаптуватися під реальні умови чи формувати специфічні механізми управління, що дозволяють прогнозувати майбутні зміни та будувати адекватні способи реагування, тобто механізми управління інноваціями;
    4. необхідністю впровадження нововведень у ситуації швидких змін ринкового середовища;
    5. вимогами реконструкції та удосконалення діючої системи управління інноваційним процесом з огляду на складність створення нововведення та нетрадиційні форми його організування. Вони повинні здійснюватись комплексно з повязуванням показників і методів оцінювання, планування і стимулювання в єдину дійову систему;
    6. необхідністю вибору нововведень, які забезпечують досягнення ринкових цілей і конкурентних позицій підприємств. При цьому нововведення повинно розглядатися як складний ряд видів діяльності, за яким нова ідея втілюється через послідовне проходження взаємоповязаних етапів дослідження, розроблення та прийняття управлінських рішень. Кульмінаційним моментом цього процесу є прийняття нововведення ринком;
    7. попереднім оцінюванням вибору нововведення. Для формування відповідності методичної бази такого оцінювання потрібно встановити сукупність впливових факторів інноваційного процесу та визначити ефективність вибору тощо.
  • 27599. Соціально-орієнтована ринкова економіка як оптимальна модель ринку
    Экономика

    В Україні законодавчу основу програми захисту населення при переході до соціальне орієнтованої ринкової економіки закладено у законі України “Про зайнятість” і Державній програмі зайнятості. У цій програмі передбачено комплекс заходів, спрямованих на збереження високого рівня зайнятості, вдосконалення її структури та підтримки ринку (з цією метою буде поступово формуватися ринок житла, вдосконалюватись інфраструктура ринку праці, посилюватиметься мобільність робочої сили та ін.), зміну структури робочих місць за рахунок вивільнення частини працівників з неперспективних у перспективні галузі і збільшення зайнятості у сфері нематеріального виробництва, підвищення загальноосвітнього, кваліфікаційного рівня робочої сили. Більш конкретно ставиться завдання створення додаткових робочих місць у західних областях України (де є надлишок робочої сили), формування держзамовлення на проведення громадських робіт з метою поліпшення навколишнього середовища, розвитку мережі шляхів та створення соціальної інфраструктури населених пунктів; забезпечення професійної підготовки та перекваліфікації робочої сили; забезпечення зайнятості тих громадян, яким потрібний соціальний захист (молоді, інвалідам та ін.); формування інфраструктури ринку робочої сили (оснащення відповідною технікою центрів зайнятості, створення інформаційно-довідкової системи зайнятості населення тощо).

  • 27600. Соціально-педагогічна діяльність по попередженню токсикоманії та алкоголізму у дітей та підлітків
    Педагогика

    В залежності від того, на якому етапі розвитку проблеми й її впливу на підлітків проводяться профілактичні заходи, визначають такі види соціально-педагогічної профілактики: первинна, вторинна і третинна. Первинна соціально-педагогічна профілактика тютюнопаління серед підлітків передбачає попередження проблеми задовго до можливого моменту її виникнення. Вона спрямована на створення сприятливих умов розвитку, збереження здоров'я, адаптації підлітка. Наприклад, батьки, педагоги прагнуть розвинути його активність, надають йому свободу вибору видів, змісту, форм діяльності, стимулюють ініціативу та самостійність, тим самим попереджуючи соціальну дезадаптацію. Завданням вторинної соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків є виявлення негативних відхилень у їхній поведінці, що дає можливість попередити їх подальший розвиток. Вторинна або рання профілактика ґрунтується на результатах діагностики соціальної ситуації розвитку конкретного підлітка, і є індивідуальною в плані корекції системи його життєдіяльності. Третинна соціально-педагогічна профілактика тютюнопаління серед підлітків - це цілеспрямована діяльність з метою попередження переходу відхилень у поведінці в більш складну стадію. Третинна профілактика містить заходи, які проводяться з підлітками, котрі мають відхилення в поведінці, і спрямована на попередження несприятливих їх наслідків та рецидивів [9;,15;,17].