Geum.ru

Курсовой проект

  • 24941. Розвиток міжнародного туризму в Португалії
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    У столиці давній акведук із 35 арок заввишки 66 м, велика кількість церков, соборів, монастирів і палаців: замок Сан-Жорж (колишня арабська фортеця, IX-XIV ст.), кафедральний собор Се (1160-1186 pp.), Готичний монастир кармелітів (1389-1423 pp.), монастир Жеронімуш (1502-1520 pp.) із гробницями Васко да Ґами, Л. ді Камоенса, короля Мануела І, вежа-маяк Торрі де Белен (XVI ст.), церква Мадрі ді Деуш (XVI ст.), церква Сан-Вісенті де Фора (XVI ст.), Старий королівський палац (XVI ст.), палац Мітра (XVII ст.), базиліка Ла Ештрела (XVIII ст.), палац Ажуда (1802 p.), палац Національних зборів (1834 p.), Муніципальний палац, Морський арсенал; музеї: Етнографічний заморських територій, Археологічний, Національний природничої історії, Археології та етнографії, Геологічний, Морський, Нумізматики та філателії, Артилерії (Військовий), Муніципальний, Національний старовинного мистецтва, Сучасного мистецтва, Народного мистецтва, Декоративного мистецтва, Церковного мистецтва, Театральний, Костюмів, Карет, Кахлів, Електрики, Р. Б. Піньєйру, Тропічний сад-му-зей; зоопарк, акваріум, ботанічний сад. В околицях палац Келуш (1747 1752 pp.), палацово-парковий ансамбль Сінтра, замок-монастир Мафра, містечко Баталья з монастирським ансамблем, побудованим на честь перемоги над Іспанією під Алжубарроте в 1385 p., де в капелі Фундадор знаходяться саркофаг короля Жуана І і гробниця його сина інфанта Енрике (Генриха) Мореплавця.

  • 24942. Розвиток нервової тканини у безхвостих
    Биология

    Дані, отримані в таких дослідах, пояснити не дуже легко, і будь-яке їхнє пояснення в даний момент буде чисто умоглядним. Однак пропоноване нижче пояснення співпадає з відомими фактами і показує, які процеси можуть брати участь у встановленні численних і різноманітних зв'язків у нервовій системі (рис. 11). Цілком імовірно, що тип центральних синаптичних зв'язків, утворених нервовими волокнами, визначається, принаймні частково, властивостями периферичної області, з яким зв'язані ці волокна. Таким чином, можна представити, що, як тільки конус росту волокна, що розвивається, досягає шкіри, в області контакту між нервом і шкірою відбувається індукційна взаємодія, за допомогою якого шкіра додає нервові особливу біохімічну специфічність, що визначає виникнення центральних зв'язків шляхом більш тонких індукційних впливів на рівні нейронів. Якщо розглянути з цих позицій зорову систему, то виявиться, що на визначеній стадії розвитку сітківка стає поляризованої і на більш пізніх стадіях зв'язок між будь-якою частиною сітківки і зоровою часткою закріплюється. Таким чином, можливо, що в процесі розвитку сітківка диференціюється до такого стану, коли кожна сама маленька ділянка її володіє особливою біохімічною специфічністю. Досягши зорової частки, волокна специфічних кліток наділяють відповідною специфічністю центральні нейрони. Отже, аксони, що проникають у відповідну частину зорової частки, можуть сприяти виникненню специфічності в тканині центральної нервової системи, а після цього зв'язок між сітківкою і зоровою часткою жорстко фіксується, подібно зв'язку між шкірою і нервом. Тут важливо нагадати, що порушення очнорухливих реакцій після повороту ока, що свідчить про втрату лабільності системи "сітківка - зорова частка", виникає в той час, коли перші волокна зорового нерва досягають зорової частки. У процесі розвитку відбувається просторове диференціювання нервової системи.

  • 24943. Розвиток німецьких антропонімів в історичному та мовно-географічному аспектах
    Иностранные языки

    ϳä ÷àñ íàéïðîñò³øèõ â³äíîñèí ðàíí³õ ñòîë³òü, êîëè æèòòÿ áóëî îáìåæåíå ìàëèì êîëîì ñïðàâ, îäíîãî ³ìåí³ äëÿ ïîçíà÷åííÿ îñîáè áóëî äîñèòü. Öüîãî áóëî äîñèòü ï³ä ÷àñ ïàíóâàííÿ ñàêñîíñüêèõ òà ôðàíêñüêèõ êàéçåð³â. Íàñåëåííÿ áóëî ïîð³âíÿíî íå äóæå ãóñòèì ³, äî òîãî æ, á³ëüøîþ ì³ðîþ îñ³ëèì; êîæåí â³ä ãåðöîãà äî îñòàííüîãî êð³ïàêà áóâ, á³ëüøîþ ÷è ìåíøîþ ì³ðîþ, ïðèâÿçàíèì äî çåìë³, ÿêà éîãî ãîäóâàëà, äî ïåâíî¿ îáëàñò³, ãðàôñòâà. Êîæåí çíàâ ñâî¿õ ñóñ³ä³â. ̳ãðàö³ÿ â³äáóâàëàñÿ ó ìàëèõ ðîçì³ðàõ. Òîðã³âëÿ òà òðàíñïîðò áóëè íå äóæå âàæëèâèìè, òàê ÿê çàõ³äí³ íàðîäè ìàëè ìàëî ïîòðåá, à òå, ùî âîíè ïîòðåáóâàëè, âîíè ñàì³ âèðîáëÿëè. Ðîäîâ³ íàçâè, ÷è ïð³çâèùà, áóëè íå äóæå ïîøèðåíèìè, à òî÷í³øå áóëè íå ïîòð³áíèìè. Àëå ïîñòóïîâî ñèòóàö³ÿ çì³íèëàñÿ. Íàñåëåííÿ ñòàëî á³ëüø ãóñòèì. Ïî÷àëèñÿ õðèñòîâ³ ïîõîäè, ÿê³ ñïðè÷èíèëè ÷èñëåíí³ çì³íè ó âëàñíîñò³; ñåëà ïåðåòâîðþâàëèñü ó ì³ñòà, ÷óæèíö³ ïîñåëÿëèñÿ ïîðÿä ç ³íøèìè ÷óæèíöÿìè: òîðã³âëÿ ³ ì³ãðàö³ÿ çðîñëè, à ç íèìè ê³ëüê³ñòü çàêîí³â òà äîêóìåíò³â. Îòæå ñòàðîãî ñïîñîáó ïîçíà÷åííÿ îñîáè âæå íå áóëî äîñèòü. Äî òîãî æ îäí³ ³ìåíà çãàñàëè, ³íø³ æ, íà ïî÷àòêó ð³çí³ ôîðìè ³ìåí, ó ïîâñÿêäåííîìó æèòò³ ñï³âïàäàëè (íàïðèêëàä, Baldhard, Baldram, Baldawin ïåðåõîäèëè ó ôîðìó Baldo), òîìó áóëî î÷åâèäíèì, îñîáëèâî íà ïåðåòèíàõ òîðãîâèõ øëÿõ³â, ó ì³ñòàõ, ùî ³ìåíà áàãàòüîõ îñ³á ïîâòîðþâàòèìóòüñÿ. Òàê ìè çíàõîäèìî ï³çí³øå ó Êüîëüí³ â 1141 ðîö³ íå ìåíøå ÿê äâàíàäöÿòü ð³çíèõ Ãåðìàí³â (Hermann) íà êåð³âíèõ ïîñàäàõ. Ñõîæà ñèòóàö³ÿ áóëà ó Áàçåë³ ç ³ìåíåì Burkhard, â Öþðèõó ç ³ìåíåì Heinrich [44:21]. ×åðåç öå ó ïîâñÿêäåííîìó æèòò³ âèíèêàëè áåçê³íå÷í³ ïëóòàíèíè. Íå äîñêîíàëèìè áóëè é ï³äïèñè òîãî ïåð³îäó, êîëè 1095 ðîêó â Áàçåë³ 19 îñ³á, ÿê³ îêð³ì dux Bertholdus òà comes Erimannus ï³äïèñóâàëèñÿ ïðîñòèìè ³ìåíàìè, ìàëè ï³äïèñàòè äîêóìåíò, òî âèÿâèëîñÿ, ùî ñåðåä ï³äïèñ³â ³ìåíà Burhardus òà Cuono ïîâòîðþâàëèñÿ äâ³÷³ [44:34-35].

  • 24944. Розвиток обдарованих дітей
    Психология

    Ïðè öüîìó À.Ì. Ìàòþøê³í ââàæຠïðèíöèïîâî âàæëèâèì â³äçíà÷èòè, ùî îáäàðîâàí³ñòü, òàëàíîâèò³ñòü íåîáõ³äíî çâ'ÿçóâàòè ç îñîáëèâîñòÿìè âëàñíå òâîð÷î¿ ä³ÿëüíîñò³, ïðîÿâîì òâîð÷îñò³, ôóíêö³îíóâàííÿ "òâîð÷î¿ ëþäèíè". Ç öèì ö³ëêîì ïîãîäæóºòüñÿ Â.À. Ìîëÿêî. Éîãî äîñë³äæåííÿ òàêîæ äîçâîëèëè éîìó âèä³ëèòè â ñèñòåì³ òâîð÷îãî ïîòåíö³àëó íàñòóïí³ ñêëàäîâ³:

    • çàäàòêè, ñõèëüíîñò³, ùî âèÿâëÿþòüñÿ â ï³äâèùåí³é ÷óòëèâîñò³, âèçíà÷åíî¿ âèá³ðêîâîñò³, ïåðåâàãàõ, à òàêîæ ó äèíàì³÷íîñò³ ïñèõ³÷íèõ ïðîöåñ³â;
    • ³íòåðåñè, ¿õíÿ ñïðÿìîâàí³ñòü, ÷àñòîòà ³ ñèñòåìàòè÷í³ñòü ¿õíüîãî ïðîÿâó, äîì³íóâàííÿ ï³çíàâàëüíèõ ³íòåðåñ³â;
    • äîïèòëèâ³ñòü, ïðàãíåííÿ äî ñòâîðåííÿ íîâîãî, ñõèëüí³ñòü äî ð³øåííÿ ³ ïîøóêó ïðîáëåì;
    • øâèäê³ñòü ó çàñâîºíí³ íîâî¿ ³íôîðìàö³¿, óòâîðåííÿ àñîö³àòèâíèõ ìàñèâ³â;
    • ñõèëüí³ñòü äî ïîñò³éíèõ ïîð³âíÿíü, ñï³âñòàâëåíü, âèðîáëåííþ åòàëîí³â äëÿ íàñòóïíîãî äîáîðó;
    • ïðîÿâ çàãàëüíîãî ³íòåëåêòó ñõîïëþâàííÿ, ðîçóì³ííÿ, øâèäê³ñòü îö³íîê ³ âèáîðó øëÿõó ð³øåííÿ, àäåêâàòí³ñòü ä³é;
    • åìîö³éíà çàáàðâëåí³ñòü îêðåìèõ ïðîöåñ³â, åìîö³éíå â³äíîøåííÿ, âïëèâ ïî÷óòò³â íà ñóá'ºêòèâíå îö³íþâàííÿ, âèá³ð, ïåðåâàãó ³ ò.ä.
    • íàïîëåãëèâ³ñòü, ö³ëåñïðÿìîâàí³ñòü, ð³øó÷³ñòü, ïðàöüîâèò³ñòü, ñèñòåìàòè÷í³ñòü ó ðîáîò³, ñì³ëèâå ïðèéíÿòòÿ ð³øåíü;
    • òâîð÷³ñòü óì³ííÿ êîìá³íóâàòè, çíàõîäèòè àíàëîãè, ðåêîíñòðóþâàòè; ñõèëüí³ñòü äî çì³íè âàð³àíò³â, åêîíîì³÷í³ñòü ó ð³øåííÿõ, ðàö³îíàëüíå âèêîðèñòàííÿ çàñîá³â, ÷àñó ³ ò.ï.;
    • ³íòó¿òèâ³çì ñõèëüí³ñòü äî çâåðõøâèäêèõ îö³íîê, ð³øåíü, ïðîãíîç³â;
    • ïîð³âíÿíî á³ëüø øâèäêå îâîëîä³ííÿ óì³ííÿìè, íàâè÷êàìè, ïðèéîìàìè, îâîëîä³ííÿ òåõí³êîþ ïðàö³, ðåì³ñíè÷îþ ìàéñòåðí³ñòþ;
    • çäàòíîñò³ äî âèðîáëåííÿ îñîáèñò³ñíèõ ñòðàòåã³é ³ òàêòèê ïðè ð³øåíí³ çàãàëüíèõ ³ ñïåö³àëüíèõ íîâèõ ïðîáëåì, çàäà÷, ïîøóê âèõîäó ç³ ñêëàäíèõ, íåñòàíäàðòíèõ, åêñòðåìàëüíèõ ñèòóàö³é ³ ò.ï. [16]
  • 24945. Розвиток операцій банківської системи на сучасному етапі економічних відносин в Україні (на прикладі АППБ "Аваль")
    Банковское дело

    Показники200020012002200320042005Кількість банків за реєстром (на кінець року)195189182179182у тому числі зареєстровано протягом року13557Із загальної кількості:
    Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій (на кінець року) та надають звітність154153157157160Із них банки за організаційно-правовою формою господарювання:акціонерні товариства:137136136133132відкриті9995949492у тому числі державні22222закриті3841423940товариства з обмеженою відповідальністю1717202428кооперативні--1--Банки з іноземним капіталом:кількість банків3121201919у тому числі зі 100% іноземним капіталом76777статутний капітал*, млн. грн.725946104611521630у тому числі зі 100% іноземним капіталом, млн. грн.225265365414689Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій (на кінець року)149149153156158крім того, кількість інших фінансово-кредитних установ, яким надано ліцензію на здійснення банківських операцій11111Статутний капітал діючих банків у гривневому еквіваленті*, млн. грн.366645766003811611605Кількість банків, виключених з Державного реєстру (за період)991284

  • 24946. Розвиток пам’яті молодшого школяра
    Психология

     

    1. Алферов А. Психология развития школьников: Учебное пособие по психологии. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. 384 с.;
    2. Андреев О.А., Хромов Л.Н. Доминанта 2000 года. Мн.: Унiверсiтэцкае, 1997;
    3. Богословський В. Общая психология. М., 1981;
    4. Бьюзен Т. Суперпамять - Пер. с англ.; Худ. обл. М. В. Драко. 2-е изд. Мн.: ООО “Попурри”, 2001;
    5. Бузан Т. Скоростная память. Пер. с англ., 1998;
    6. Выготский Л. Педагогическая психология. М., 1991;
    7. Гализо М., Домашенко И. Атлас по психологи. М.; 1980;
    8. Гримак Л. Резервы человеческой психики. М., 1989;
    9. Дусавицький О. Розвиток особистості в навчальній діяльності. К., 1996;
    10. Дусавицький О. Цілісний розвиток особистості дитини. Ж. “Директор школи”. К., 1997;
    11. Заброцький М.М. Основи вікової психології: Навч. посібник. - Тернопіль: Богдан, 2001. - с.57-71;
    12. Костюк Г. Вікова психологія. К., 1976;
    13. Коробко С. Память учащихся нужно развивать. М., 1999;
    14. Критецький В. Психологія. К., 1978;
    15. Макселона Л. Психологія. Л., 1998;
    16. Матюгин И.Ю. Чекаберия Е.И. Запоминание лиц и имен. -М.: Эйдос, 1994;
    17. Матюгин И.Ю. Чекаберия Е.И. Запоминание цифр, телефонов, исторических дат.-М.: Эйдос, 1995;
    18. Немов Р. Психология. М., 1990;
    19. Савченко О.Я. Умій вчитися: Навч. посібник для молодших школярів. - К.: Освіта, 1998. - 188 с;
    20. Орлов Ю. Восхождение к индивидуальности. М.; 1991;
    21. Основы общей психологии. Брушлинский А.В., Абульханова-Славская К.А., СПб: Издательство "Питер", 2000 ;
    22. Шадриков В. Познавательные процессы и способности в обучении. М., 1990;
  • 24947. Розвиток пізнавальної активності другокласників засобами гри
    Педагогика

     

    1. АндрощукН.В., Леськів А.Д., МехоношинС.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. с.1519.
    2. ВарзацькаЛ.О., КолосовП.Г. рідна мова і мовлення // Камянець-Подільський. Абетка. 2002. 91 с.
    3. ВащенкоО.М., Кудикіна Н.В., Люріна Т.І., РоманенкоЛ.В. Рухливі ігри в початковій школі: Навчально-методичний посібник. К.: Навчальна книга, 2003. 80 с.
    4. ВиноградоваН.Р. Відкритий урок з української мови // Розкажіть онуку. 2003. № 910. С. 7779.
    5. Горохова скриня // Українські народні ігри для дошкільного і молодшого шкільного віку. К.: Веселка. 1993. С. 8183.
    6. Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності // Рідна школа. 2000. № 3. С. 3739.
    7. КарпенчукС.Г. Теорія і методика виховання: Навчальний посібник 2-ге вид., допов. і переробл. К.: Вища школа, 2005. С.226228.
    8. МасякО.Н. Розвивальні ігри на уроках української мови // Початкова освіта. 2004. № 39 (279). С. 1011.
    9. Овдій В.М. загадки, скоромовки, чистомовки на уроках української мови // Розкажіть онуку. 2006. № 5. С. 2527.
    10. СаюкВ. Історико-педагогічний аналіз використання гри у навчальному процесі // Рідна школа. 2005. № 7. С. 5052.
    11. Сисоєва С.О.Основи педагогічної творчості вчителя // Навчальний посібник. К.: ІСДОУ, 1994. 112 с.
    12. Смолкіна Л.А. Дидактичні ігри на уроках української мови в 2 класі // Початкова школа. 2005. № 2. С. 68.
    13. ШульгаЛ. Ігрові методи та їх роль у моральному вихованні учнів молодшого шкільного віку // Початкова школа. 2005. № 4. С. 1618.
  • 24948. Розвиток польського руху опору в роки другої світової війни
    История

    Що стосується польських авіаційних частин, то початок організації воєнної авіації в Польщі була створена після закінчення Першої світової війни. Організаційними центрами польської авіації стали Варшава, Краків, Познань. (Додаток 10-11). На перше вересня 1939 року польська авіація складалася із 43 бойових ескадрилій та 12 ланок авіації звязку. Всі ці літаки були застарілих конструкцій і не могли рівнятися із сучасними конструкціями німецьких машин. Давались прорахунки Генерального штабу польської армії [5:13-14]. Проте воно не використало і ці мінімальні можливості. Польське керівництво було надто оптимістичним і продовжувало вважати, що Німеччина й досі потребує допомоги Польщі, як союзника проти Радянського Союзу [22:28]. Політика ж сталінського керівництва по відношенні до Польщі проводилась не тільки силами державного апарату армії, але і органами держбезпеки, за допомогою Комінтерну [12:147]. Комінтерн наголошував на те, що будуються радянсько-польські відносини на основі рівності. 11 січня 1944 року було опубліковано по заяві радянського керівництва о радянсько-польських відносинах по обвинуваченні антинародної політики польського емігрантського керівництва[10:321-322]. В заяві говорилося: «Тепер відкриваються можливості відродження Польщі як сильної і незалежної держави. Однак Польща повинна відродитися не шляхом захоплення українських і білоруських земель, а шляхом повернення в склад Польщі захопленими німцями земель» [3:361] (Додаток 1). Багато чисельні архівні документи свідчать, що зимовий наступ Червоної Армії в Польщі почався не раніше, а пізніше наміченого терміну, яка не мала відношення до офіційної пропаганди[11:29]. Це сприяло поглибленню розколу в радянсько-польських відносинах. Після завершення воєнних дій Гітлер запропонував Великобританії та Франції укласти мирний договір, обіцяючи за це утворити невелику «Польську державу». Отримавши відмову, 8 жовтня Гітлер спеціальним розпорядженням поділив окуповані землі на дві частини: землі на схід від Вісли, а також Сілезія та Поморя були включені до складу Рейху як німецькі території, решта земель були обєднані у Генеральне губернаторство для окупованих польських теренів зі столицею в Кракові. Німецький кордон проходив за 20 км від Варшави. Краківський, Варшавський, Люблінський та Кадомський «дистрикти» (в червні 1941р також Галичина) утворювали генерал-губернаторство. Від приєднаних до Німеччини земель вони відділялися митним, валютним, поліцейським кордоном, що ускладнювало звязок між окремими регіонами, ставало на перешкоді рухові опору. Німецька політика на різних частинах окупованих територій була неоднаковою [21:170]. На землях, що увійшли до складу Рейху, передбачалося швидкими темпами впродовж десяти років здійснити повне онімечення шляхом переселення поляків на схід і заселення на їх місце німецьких колоністів. Генеральне губернаторство займалося розселенням поляків та їх використанням як дешевої робочої сили на некваліфікованих допоміжних роботах, переважно в сільському господарстві[7:512]. Це підтверджує документ з замітки Бормана бесіди з Гітлером на тему про Польщу 2 жовтня 1940 року «Фюрер підкреслив, що поляки народжені спеціально для тяжкої роботи. Потрібно, щоб життєвий рівень в Польщі був низьким. Генерал-губернаторство являється польським резервом, великим польським робітничим табором»(Додаток 2) [17:210].

  • 24949. Розвиток природничих наук в стародавньому Єгипті
    История

     

    1. Нариси з історії техніки Стародавнього Сходу, під ред. В. В. Струве, М. - Л., 1940;
    2. Лукас А., Матеріали й ремісничі виробництва Стародавнього Єгипту, пров. з англ., М., 1958;
    3. Черезов Є. В., Техніка сільського господарства Стародавнього Єгипту (Конспект лекцій), Чернівці, 1968;
    4. Кинк Х. А., Як будувалися єгипетські піраміди, М., 1967;
    5. Лауер Ж. Ф. , Загадки єгипетських пірамід, пров. з франц., М., 1966;
    6. Нейгебауєр О., Точні науки в давнину, пров. з англ., М., 1968;
    7. Веселовський І. М., Єгипетська наука і Греція. З історії стародавньої математіики і астрономії, в кн.: Праці інституту історії природознавства АН СРСР, т.2, М. - Л., 1948;
    8. Матьє М., Давньоєгипетські міфи, М. - Л., 1956;
    9. Франк-Каменецький І. Г., пам'ятники єгипетської релігії в Фіванський період, т. 1-2, М., 1917-18;
    10. Струве В. В., Соціальна проблема в заупокійному культі стародавнього Єгипту, в кн.: Релігія і суспільство, Л., 1926, с.5-28;
    11. Коростовцев М. А., Писарі Стародавнього Єгипту., М., 1962;
    12. Лірика Стародавнього Єгипту. [Вступ. ст. і прим. І. Кацнельсона, М., 1965];
    13. Масперо Г., Єгипет. Пер. [З франц.], М., 1915;
    14. Павлов В. В. Скульптурний портрет Стародавнього Єгипту., М., 1957
  • 24950. Розвиток професійної компетентності вчителів як педагогічна проблема
    Педагогика

    Виділяють зовнішні і внутрішні чинники розвитку людини. Зовнішні фактори детерміновані умовами просторів розвитку людини: природи, суспільства, культури. Внутрішні чинники особистісного розвитку людини - арсенал його коштів, способів діяльності, норм взаємодії з просторами життєдіяльності. Проте розвиваючи свої унікальні здібності, людина зобов'язана постійно узгоджувати свою діяльність з функціонуванням просторів життєдіяльності. Ступінь свободи і благополуччя людини визначається рівнем здатності мислити. Особистісний розвиток людини пов'язано з розвитком простору розвитку людини так само, як і розвиток природи, соціуму, культури зумовлено здатністю людини до мислення. Простір зв'язку реального та ідеального світу людини - рефлексія. Областю розвитку рефлексивної енергії (свідомості) є внутрішній світ людини, відбитий у його пізнавально-практичної діяльності. Зовнішнім джерелом рефлексивного розвитку людини залишається об'єктивний світ (природа, соціум, культура). Саме через нього здійснюється зовнішнє управління, і він є зовнішнім механізмом розвитку людини. Мислення як засіб рефлексивного розвитку людини є вищою формою активності людини, що складається в цілеспрямованому і узагальненому пізнанні людиною істотних зв'язків, відносин систем, що оточують його [9, с. 16-17].

  • 24951. Розвиток процесів пам´яті в молодшому шкільному віці
    Разное

    У аборигенів Австралії були виявлені знамениті “жезли вісників” палички з зарубками у вигляді кружечків, клинишків. Рятуючи від провалів у памяті, вони виконували роль своєрідного конспекту або плану повідомлення, тезисів. Подумки рухаючись від зарубки до зарубки, вісник згадував все повідомлення і в потрібний момент відтворював його повністю, без пропусків. В Північній Америці діяли іншим чином: індіанці одного племені носили на поясі пакунок з пахучою речовиною. При запамятовуванні чогось особливо важливого вони відкривали пакунок та вдихали її запах. А потім, відкриваючи цей пакунок, могли довільно, за своїм бажанням викликати з памяті події, думки або переживання, повязані з цим запахом. Так вже на ранніх етапах розвитку суспільства утворювались “опори” памяті, що організовували мнемічну діяльність, і людина виходила за межі безпосередньої (мимовільної) памяті, при здійсненні якої відсутні спеціальні наміри що-небудь запамятати або пригадати, і здобувала довільну память, засновану на спеціальних мнемічних діях. ( 21, с. 11-15 )

  • 24952. Розвиток процесів памiяті в молодшому шкільному віці
    Педагогика

    № 4.

    1. Жариков Є., Крушельницький Є. Гімнастика для розуму // Завуч. 1999. № 4.
    2. Овчаренко К. С. Як розвивати пам´ять, мислення і розумові сили дитини // Педагогіка В. Сухомлинського як втілення гуманістичних загальнолюдських ідеалів. Миколаїв, 1998. 120с.
    3. Підласий І. П. Система засвоєння-забування // Педагогіка і психологія. 1995. № 2.
    4. БСЭ. М., 1975, Т. 19, С. 131.
    5. Возрастные и индивидуальные различия памяти / Под ред. А. А. Смирнова. М.: Просвещение, 1967. 300с.
    6. Вольперт И. Е. Воспитание памяти. Ленинград, 1956. 30с.
    7. Заика Е. В. Развиваем память // Журнал для батьків. 1999. № 1.
    8. Зайцев В. Помогите слабым! Как развить память у первоклассника // Учительская газета. 1998. № 13.
    9. Занков Л. В. Память. М.: Учпедгиз, 1949. 167с.
    10. Ипполитов Ф. В. Память школьника. М.: Знание, 1978. 48с.
    11. Лурия А. Р. Внимание и память. М., 1975.
    12. Обучение и развитие. Экспериментально-педагогическое исследование / Под ред. Л. В. Занкова. М., 1975.
    13. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. М., 1977.
    14. Особенности обучения и психического развития школьников / Под ред. И. В. Дубровиной, Б. С. Круглова. М.: Педагогика, 1988. 192с.
    15. Пекелис В. Д. Твои возможности, человек. М.: Знание, 1984. 272с.
    16. Петровский А. В. Значение и роль психологии в учебном процессе педагогического вуза. // Вопросы психологии. 1971. № 2.
    17. Станиславский К. С. Работа над собой в творческом процессе переживания. Собр. соч., Т. 11. М., 1954.
    18. Хофман И. Активная память. М.: Прогресс, 1986. 309с.
    19. Чутко Н. Я. Развитие памяти школьников. М.: Педагогика, 1982. 96с.
  • 24953. Розвиток рухових якостей дітей в дошкільних закладах
    Педагогика

     

    1. Будинская П.П. Общеравивающие упражнения в детском саду. - М.: Просвещение, 1981. - 96 с.
    2. Вавилова Е.Н. Развивайте у дошкольников ловкость, силу, выносливость: Пособие для воспитателей детского сада. - М.: Просвещение, 1981. - 96 с.
    3. Вавилова Е.Н. Укрепляйте здоровье детей. - М., 1986. - 125 с.
    4. Вильчковский Э.С. Физическое воспитание дошкольников в семье. - К.: Рад. школа, 1987. - 126 с.
    5. Вильчковский Э.С. Занятия физической культурой в детском саду. - К.: Рад. школа, 1985. - 224 с.
    6. Вильчковский Э.С. Методика физического воспитания в детском саду. - К.: Рад. школа, 1979. - 224 с.
    7. Дмитренко Т.И. Спортивные упражнения и игры для детей дошкольного возраста. - К.: Рад. школа, 1976. - 960 с.
    8. Дмитренко Т.П. Теория и методика физического воспитания детей раннего и дошкольного возраста. К.: Вища школа, 1979. - 239 с.
    9. Ермакова З. Й. Занятие по физической культуре для подготовительной группы детского сада. - Минск: Народ, освета, 1977. - 960 с.
    10. Карманова Л.В. Занятие по физической культуре в старшей группе детского сада. - Минск., 1980. - 127 с.
    11. Кондратьева И. Как проводить физкультурные занятия // Дошкольное воспитание. -1996.-№6.-С. 22-24.
    12. Лайзане С.Я. Физическая культура для малышей. - М.: Просвещение, 1987. - 156 с.
    13. Луури Ю.Ф. Физическое воспитание детей дошкольного возраста. - М.: Просвещение, 1991
    14. Мазниченко В.Д. Обучение движениям (двигательным действиям). - В кн.: Теория и методика физ. воспитания, т. 1. М., 1976.
    15. Мугинова Е.Л. Гимнастика с детьми до семи лет. - Ленинград: Медицина, 1978. - 167 с.
    16. Никифоров В. Технология обучения. - Наука и техника, 1981, № 11.
    17. Основы регуляции движений./ Под ред Р. Гранита. М.: Мир, 1976.
    18. Онищук В.О. Функция и структура методов воспитания. - К.: Радянська школа, 1979.- 159с.
    19. Осокина Г.И. Физическая культура в детском саду. - М.: Просвещение. 1983. - 95 с.
    20. Осокина Г.И. Физическая культура в детском саду. - М.: Просвещение. 1986. - 95 с.
    21. Пензулаева Л.И. Физические занятия с детьми 5-6 лет. - М.: Просвещение, 1986. - 140 с.
    22. Пензулаева Л.И. Физические занятия с детьми 3-4 лет. - М.: Просвещение, 1983. - 95 с.
    23. Роговик Л. Индивидуальный подход к обучению движениям через развитие психомоторики // Дошкольного воспитание. - 2000. - №1. - С. 26.
    24. Рунова М. Обеспечение двигательной активности детей на прогулке // Дошкольного воспитание. - 1990. - №8. - С. 35.
  • 24954. Розвиток самосвідомості у молодших школярів
    Психология

    Наприклад, в гомерівського грека поняття “самозвеличання” як чогось внутрішнього ще відсутній. Але вже Геракліт говорить про “пошуки себе” і “пізнання себе”. В софіста Георгія з'являються вирази “зрадити самого себе”, “заподіяти зло собі”. Антифон говорить про необхідність “володарювати собою” і “подолати себе”, вважаючи самовладання необхідною передумовою справедливого відношення до ближнього. Сократічеськая філософія вже прямо спирається на внутрішній діалог. Серед формул рефлексій, уживаних Платоном, зустрічаються і “самопізнання”, і “внутрішня задоволеність” і “самовизначення”. Декарта цікавить не конкретне, індивідуальне “Я”, а суб'єкт пізнання взагалі. Декарт прямо прирівнює пізнає “Я” до душі. Він вважає, що душа через свою нематеріальність більш легко пізнавана, чим тіло. А Локк затверджує, що ідеї рефлексій похідні від життєвого досвіду: тільки досягнувши зрілого віку і накопичивши знання про зовнішній світ, люди починають роздумувати серйозно про те, що відбувається усередині них. У Фіхте “Я” виступає як універсальний суб'єкт діяльності, який не тільки пізнає, але і творить з себе весь навколишній світ, негативно визначуваний як “не-а”. Гегель відкидає фіхтеанське визначення “Я” як первинної безпосередньо даної реальності. Концепція “всемогутнього “Я”, рахує Гегель, перетворює весь світ в голу видимість. Крім того, вона не ураховує, що саме “Я” представляє собою живий, діяльний індивід, і його життя полягає в творенні своєї індивідуальності як для себе, так і для інших, в тому, щоб виражати і виявляти себе. Фейєрбах підкреслює похідність самосвідомість від матеріальних умов. Він надає увагу “тілесному початку”.

  • 24955. Розвиток силових здібностей школярів у різні вікові періоди
    Медицина, физкультура, здравоохранение

     

    1. Аверин В.А. Психология детей и подростков: Монография. - Санкт-Петербург: Мир знаний, 1994. 250 с.
    2. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. СПб.: Петрополис, 1992. 89 с.
    3. Барков В.А. Влияние физических упражнений на школьников 12-13 лет в условиях радиоактивного загрязнения среды: Теория и социальная практика. Санкт - Петербург: Мир знаний, 1994. 235 с.
    4. Борисенко А. Ф. Педагогічний контроль за фізичним вихованням школярів №2: фізичне виховання в школі. - Київ: «Просвіта», 1996. - 37 с.
    5. Бриль М.С. Отбор в спортивных играх: Физкультура и спорт. Київ: Дивосвіт, 1980. 127 с.
    6. Вільчковський Е. С. Науковометодичні вимоги до складання програм з фізичної культури: Фізичне виховання в школі. - Київ: Просвіта, 1997. 289 с.
    7. Мясоїд П.А. Загальна психологія: навчальний посібник. Київ: «Дивосвіт», 2001. 487 с.
    8. Наказ МОЗ України, МОН України № 518/674 від 20.07.09 р. Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах
    9. Присяжнюк С.І. Фізичне виховання: навчальний посібник. Київ: «Просвіта», 2008. 501 с.
    10. Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів: навчальний посібник. Київ: «Олімпійська література», 2001. 428 с.
    11. Фізіологія спорту і мязової діяльності: курс лекцій для студентів факультету фізичного виховання і спорту / Укладачі: Мицкан Б.М., Султанова І.Д., Лісовський Б.П. Івано-Франківськ: Кушнір Г.М., 2010. 264 с.
    12. Ціж Л.М. Динаміка показників амплітуди рухів шиї та плеча у пацієнтів з шийною дископатією: спортивний вісник. Київ: Дивосвіт, 2006. 298 с.
    13. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів Частина1. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2008. 272 с.
    14. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів Частина2. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2008. 286 с.
    15. Щуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з осоновами валеології: навчальний посібник. Київ, 1989, 297 с.
  • 24956. Розвиток спритності у футболістів
    Медицина, физкультура, здравоохранение

     

    1. Алексеев Г.А. Физиологические аспекты футбола. - М.: ГЦОЛИФК. 1986. - 34 с.
    2. Арестов Ю.М., Годик М.А. Подготовка футболистов высших разрядов. - М., ГЦОЛИФК, 1980 - 127 с.
    3. Ашмарин Б.А. Теория и методика физического воспитания. - М.: Просвещение, 1990. - 311 с.
    4. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии // Легкая атлетика. - 1990. - № 3-5.
    5. Бойченко С.В., Лисенчук Г.А. Методы измерения и совершенствования ловкости // http://lib.sportedu.ru
    6. Бойченко С.В., Терещенко В.И. Развитие ловкости футболистов // http://lib.sportedu.ru
    7. Васильчук А.Г., Тий Ю.В., Останович М.В. Педагогічний контроль за швидкістю та спритністю висококваліфікованих футболістів. Практикум з футболу. - Київ, 2001. - С.24-26.
    8. Вихров К. Физическая подготовка юных футболистов. - Киев: Федерация футбола Украины, 2000.
    9. Годик М.А. Спортивная метрология: Учебник для ин-тов физ. культуры. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 192 с.
    10. Запорожанов В.А. Контроль в спортивной тренировке. - К.: Здоровья, 1988. - 249 с.
    11. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. - М., Физкультура и спорт, 1970. - 199 с.
    12. Зациорский В.М. Физические качества спортсменов. - М.: Физкультура и спорт, 1966. - 214 с.
    13. Зеленцов А.М., Козлов А.М., Лазаренко В.И. Научно-методическое обеспечение осовремененного учебно-тренировочного процесса на примере "Динамо" (Киев). Практикум по футболу. - Киев, 2000. - С.44-47.
    14. Кизыма А.В. Оценка и совершенствование ловкости путем развития точности движений // http://lib.sportedu.ru
    15. Кизыма А.В. Развитие точности управления основными параметрами движений у школьников 10-12 лет: Автореф. дисс. канд. пед. наук. - Одесса, 1994. - 17 с.
    16. Кириллов А.А. Пульсовые характеристики игровых и тренировочных нагрузок в футболе. - М.: ГЦОЛИФК. - 1985. - 39 с.
    17. Лисенчук Г.А. Общие положения управления тренировочным процессом на начальных этапах подготовки спортсменов // http://lib.sportedu.ru
    18. Малахов С.В. Объективность методов оценки уровня ловкости спортсменов, представляющих игровые виды спорта: Сб. науч. трудов / Под. ред.Е. Скоморохова. - М., 1998. - 118 с.
    19. Марченко В.А. Оптимізація швидкісної підготовки кваліфікованих футболістів. Практикум з футболу. - Київ, 2001. - С 21-23.
    20. Марченко В.А. Развитие двигательных качеств футболистов. - Харьков, 1991. - С 5 - 16.
    21. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 1977. - 236 с.
    22. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. - М., Физкультура и спорт, 1991. - 327 с.
    23. Основи здоровя i фізична культура: Программа для общеобразовательных учебных заведений 1 - 11 классы // Директор школы. - Киев, 2002. - № 19 - 20. - С.3-56.
    24. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена. - К., Олімпійська література. 1995 - 319 с.
    25. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в Олимпийском спорте. - Киев: Олимпийская литература, 1997. - С.59-60.
    26. Ратов И.П. Исследование спортивных движений и возможности управления изменениями их характеристик с использованием ТСО: Автореф. дисс. докт. пед. наук. - М., 1972.
    27. Семенов Г.П. Методы измерения ловкости. - В кн.: Проблемы комплексного контроля в спорте. - М.: СААМ. - 1995. - С.90-128
    28. Спортивная метрология: Учебник для ин-тов физич. культуры / Под общ. ред.В.М. Зациорского. - М.: Физкультура и спорт, 1982. - 256 с.
    29. Фізичне виховання - здоровя нації: Целевая комплексная программа. - Київ, 1998. - 7 с.
    30. Фарфель В.С. Управление движениями в спорте. - М.: Физкультура и спорт, 1975. - 287 с.
    31. Шамардин В.Н. Медико-биологические основы спортивной тренировки футболистов. - Днепропетровск: Пороги, 1998 - с.133.
  • 24957. Розвиток сучасних структур програмного забезпечення
    Компьютеры, программирование

    6.Windows Programming : windows.h and winsock.h in visual С++ http://www.cplusplus.com/forum/windows/3224/ . Сplusplus. Режим доступу http://www.cplusplus.com

    1. Практичний посібник по створенню та роботі з WEB-сторінками та WEB-Mail скриньками в мережі INTERNET із дисципліни «Інформатика та компютерна техніка» для студентів спеціальності 6104, 05 денної форми навчання / Укл.: Т.О.Кучерява, О.Ф.Клименко. К.: КНЕУ, 2001. 40 с.
    2. Сети WINDOWS NT 4.0 / Д.Д.Пули и др.; Пер. с англ. Л.: ВНУ, 1997. 798 с.
    3. Прангишвили И. В. Микропроцессоры и локальные сети ПЭВМ в распределенных системах управления. М.: Энергоатомиздат, 1995. 272 с.
  • 24958. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках математики
    Педагогика

    З метою підвищення зацікавленості учнів на заняттях використовуються нестандартні математичні задачі, які на перший погляд є простими, але в той же час вимагають певної гнучкості мислення і значної наполегливості. Простота і на перший погляд зрозумілість умови задач породжують в учнів ілюзію можливості швидкого досягнення успіху, пробуджують інтерес і значну активність. Але азарт, породжений уявою про можливість розв'язання задачі шляхом простого підбору, швидко проходить і виникає розуміння необхідності проведення глибокого аналізу умови задачі та встановлення зв'язків між відомими та невідомими величинами. В учнів ще недостатньо розвинена здатність до аналітико-синтетичної діяльності, на основі якої усвідомлюється умова задачі. Аналіз умови нерідко зводиться до механічного розчленування даних і встановлення поверхових зв'язків між ними. Об'єктивна складність творчих проблемних задач для школярів полягає в тому, що для їх розв'язання потрібно шукати нові способи застосування засвоєних знань. Саме це у поєднанні з пробудженим інтересом виступає значною спонукою до діяльності. Для підвищення активності учнів під час занять іноді використовуються елементи змагання. Крім того, на заняття підбираються спеціальні вправи, які своїм зовнішнім виглядом "провокують" учнів на репродуктивну діяльність, використання відомих стандартних способів розв'язування і не дають можливості правильно розв'язувати запропоновані вправи. Як показують спостереження за діяльністю старшокласників такого роду задачі позитивно впливають на розвиток творчих, зокрема і дослідницьких, здібностей: змінюється тактика роботи над завданнями, яка проявляється в поглибленому аналізі умов вправ, і зростає гнучкість мислення, яка дозволяє швидше формулювати гіпотези і переходити від однієї до іншої під час розв'язування. В учнів виникає значний інтерес до математики, з'являється впевненість, зростає наполегливість у подоланні труднощів.

  • 24959. Розвиток творчих здібностей школярів на уроках зарубіжної літератури
    Педагогика

    Проте урізноманітнення уроку-не самоціль. Кожен метод, прийом, форма роботи повинні бути педагогічно виправданими. Ефективність методів, форм і прийомів, їх педагогічна доцільність визначаються лише в загальній системі різноманітних засобів педагогічного впливу на особистість учня. «Залежно від обставин, часу, особливостей особи і колективу, від таланту і підготовки виконавців, від найближчої мети, від щойно вичерпаної конюктури, діапазон застосування того чи іншого засобу може збільшуватися до ступеня повної спільності або зменшуватися до положення повного заперечення. Немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка» (А.С. Макаренко). Не існує універсальних методів навчання і універсальних форм роботи. Але є свої улюблені прийоми, знайдені в процесі праці. «Викладання є мистецтво, а не ремесло-в цьому суть учительської справи. Випробувати десять методів і вибрати свій, переглянути десять підручників і не дотримуватися жодного беззастережно-ось єдино можливий шлях живого викладання. Завжди бути в пошуках, вимагати, удосконалюватися-це єдино можливий курс учительської праці» (М. Рибникова)[10].

  • 24960. Розвиток творчої активності школярів у процесі розв’язування розрахункових задач з хімії
    Педагогика

     

    1. Абкин Г.А. Методика решения вычислительных задач по химии. М.: Учпедгиз. 1958. 86с.
    2. Астахов О.І. Методика викладання хімії. К.: Рад. Школа. 1954.
    3. Балюбаш Я., Дробчан В.Д. Розвивати творчі здібності школярів // Радянська школа. 1988. № 8. С. 34 36.
    4. Бердоносов С.С., Добрынина Н.А. Решение задач на процентную концентрацию растворов // Химия в школе. 1976. № 1. С. 59.
    5. Богданова А., Борисов С. Складові творчості // Завуч. 2001. № 6. С. 2 5.
    6. Богданова А., Борисов С. Технологія організації творчого педагогічного процесу // Завуч. 2001. № 6. С. 6 9.
    7. Богоявленская Д.Б., Богоявленская М.Е. Творческая работа просто устойчивое словосочетание // Педагогика. 1998. № 3. С. 36 43.
    8. Брайко В.И., Мушкало Н.М. Олимпиадные задачи по химии. К.: Рад. Школа. 1979.
    9. Буринська Н., Величко Л. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів хіміко-біологічного профілю навчання // Хімія. Біологія. 2001. № 53.
    10. Буринская Н.Н. Методика преподавания химии. К.: Высшая школа. 1987.
    11. Буринская Н.Н., Дроздов С.Н. Творческий поиск учителя // Химия в школе. 1985. № 3. С.52 55.
    12. Веденин А.Я. решение расчётных задач по химии. М.: Просвещение. 1972.
    13. Вывюрский В.Я. Самостоятельные работы по органической химии. М.: Высшая школа. 1982.
    14. Галатюк Ю. Творча функція навчання // Шлях освіти. 2000. № 3. С. 36 43.
    15. Гара Н.М. Учить творчеству. М.: Высшая школа. 1987.
    16. Гирін В. Учнівські олімпіади з хімії: якими їм бути? // Хімія. Біологія. 2000. № 25 26. С. 4.
    17. Глинка Н.Л. задачи и упражнения по общей химии. Ленинград.: Химия. 1984.
    18. Гольдфарб Я.Л., Ходаков Ю.В. Сборник задач и упражнений по химии. Изд. 3-е. М.: Просвещение. 1974.
    19. Глориозов П.А. формирование умений и навыков в процессе обучения химии // Химия в школе. 1980. № 3. С. 18 20.
    20. Грузнова С., Зарицька Т. Комбінований підхід до підбору олімпіадних завдань // Хімія. Біологія. 2000. № 25 25. С. 3.
    21. Дейнеко В.И. Как научить школьников решать задачи по химии. М.: Просвещение, 1987
    22. Денисова В.Г. Школьная химическая олимпиада // Химия в школе. 2001. № 8. С. 78 82.
    23. Ерыгин Д.П., Шишкин Е.А. Методика решения задач по химии. М.: Просвещение. 1989.
    24. Енгекова Т.М. Как мы используем качественные задачи при изучении химии // Химия в школе. 1982. № 5. С. 44.
    25. Зуева М.В. Развитие учащихся при обучении химии. М.: Просвещение. 1978. 125с.
    26. Из опыта решения задач повышенной трудности // Химия в школе. 1989. № 3. С. 80.
    27. Казанцева І. Творча діяльність як засіб формування міцності знань школярів // Рідна школа. 2001. № 2. С. 26 28.
    28. Калягин Ю.М., Оганесян В.А. Учись решать задачи. М.: Просвещение. 1980.
    29. Клесктон Г. Любой ребёнок склонен к творчеству // Шкільний світ. 2001. № 11 12. С. 12 13.
    30. Клименко В. Механізм творчості: чим його розвивати // Шкільний світ. 2001. № 25 28. С. 1 94.
    31. Коновальчук С. Підготовка старшокласників до участі в предметних олімпіадах // Хімія. Біологія. 2001. № 62. С. 3 4.
    32. Корчанова О. Формування в учнів досвіду творчої діяльності // Шлях освіти. 1999. № 1. С. 35 39.
    33. Кульман А.Г. Сборник задач по общей химии. Издание 2-е. М.: Высшая школа. 1975.
    34. Лабий Ю.М. Решение задач по химии с помощью уравнений и неравенств. М.: Просвещение, 1980.
    35. Линькова Н.О. Анализировать ход поиска решений // Наука и техника. 1984. № 11. С. 34.
    36. Методика обучения химии в средней и высшей школе. М.: Просвещение. 1978.
    37. Момот Л., Шелестова Л. Творчий розвиток учнів у процесі навчання // Шлях освіти. 1998. № 1. С. 10 12.
    38. Момот Л., Шелестова Л. До проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання // Педагогіка і психологія. 1997. № 2. С. 53 59.
    39. Никифоров В.Д. К исследованию эффективности решения задач различными методами // Химия в школе. 1975. № 2. С. 75.
    40. Орієнтовна програма підготовки до олімпіади з хімії // Хімія. Біологія. 1999. № 45. С. 3.
    41. Осадченко І. Проблема стимулювання активної творчості школярів // Рідна школа. 2001. № 11. С.54 55.
    42. Пасечникова И. Создание условий для формирования творческой личности учащегося // Імідж сучасного педагога. № 3 4. С. 87.
    43. Плетнер Ю.В., Полосин В.С. Практикум по методике преподавания химии. М.: Просвещение, 1981.
    44. Преподавание неорганической химии в средней школе. М.: Просвещение. 1975.
    45. Протасов П.Н., Цитович И.К. Методика решения расчётных задач по химии. Издание 3-е. М.: Просвещение. 1978. 136с.
    46. Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 70 74.
    47. Пойя Д. Как решать задачу. М.: Учпедгиз. 1961.
    48. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. К.: Вища школа. 1998. 465с.
    49. Рудзитис Г.Е., Фельдман Ф.Р. Неорганическая химия. М.: Просвещение. 1990.
    50. Семёнов И.Н. Психология рефлексии и педагогика творчества // Химия: методика преподавания в школе. 2001. № 4. С. 46 52.
    51. Середа И.П. конкурсные задачи по химии. К.: Высшая школа. 1984.
    52. Скребков К.Ф. Решение задач на смешение растворов // Химия в школе. 1975. № 3. С. 41.
    53. Творчі здібності людини // Основи психології (за ред. В.А. Рошенця). К.: Освіта, 1995. С. 343 346.
    54. Тушева В. Формувати творчу активність учнів // Рідна школа. 1998. № 4. С. 67 68.
    55. Уфимцева А.С., Хрусталёв А.Д., Процайко Т.А., Ковальчук А.А. К решению расчётных задач // Химия в школе. 1987. № 6. С. 45.
    56. Ходаков Ю.В., Энштейн Д.А., Глориозов П.А. Неорганическая химия. М.: Просвещение. 1986.
    57. Хомченко И.Г. Сборник задач и упражнений по химии. М.: Высшая школа. 1989.
    58. Хомченко Г.П., Хомченко И.Г. Задачи по химии для поступающих в Вузы. М.: Высшая школа. 1986.
    59. Хрусталёв А.Ф. О решении некоторых задач на выведение молекулярной формулы вещества // Химия в школе. 1975. № 4. С. 64.
    60. Хрусталёв А.Ф. Выбирать оптимальные варианты решения задач // Химия в школе. 1984. № 1. С.54.
    61. Цветков Л.А., Иванова Р.Г, Полосин В.С. Общая методика обучения химии. М.: Просвещение. 1981.
    62. Черненко А.П. Основи творчості // Радянська школа. 1989. № 7 8. С. 11 34.
    63. Чернобельская Г.М. Основы методики обучения химии. М.: Просвещение. 1987.
    64. Шаповалов А.І. Методика розвязання задач з хімії. К.: Радянська школа. 1963.
    65. Шевалёва А.С. Задачник-практикум по методике решения расчётных задач по химии. М.: Учпедгиз. 1963.
    66. Шаповаленко С.Г. Методика обучения химии. М.: Учпедгиз. 1963.
    67. Шелинский Г.И., Никанорова Л.А. Существенные недостатки в знаниях по химии // Химия в школе. 1987. № 5. С. 47.
    68. Шишкин Е.А. О решении задач когда одно из веществ взято в избытке // Химия в школе. 1975. № 3. С. 43.
    69. Шмуклер Е.Г. Развития у учащихся умений и навыков в решении типовых задач в ІХ и Х классах // Химия в школе. 1989. № 2. С. 34.
    70. Якушкина М.С., Кондратюк И.П. Воспитание одарённости: альтернативная олимпиада // Химия в школе. 2001. № 62. С. 3 4.