Geum.ru

История

  • 7741. Особенность политического курса Шарля де Голля
    Курсовой проект пополнение в коллекции 29.03.2012

    Важное место в рамках внутренней политики президент уделял повышению экономической эффективности французской промышленности и ее модернизации. Особое значение он придавал государственным планам, выполнение которых называл "пламенным долгом" французов. План состоял из трех элементов, тесно связанных между собой. Первый элемент - это реальное прекращение инфляции. Лечение от инфляции заключалось первоначально в сокращении государственных расходов при одновременном увеличении поступлений, с целью прекращения растрат национального дохода и увеличения накоплений. В связи с этим предлагалось ограничить заработную плату и жалование в государственном секторе "неизменяемой" четырехпроцентной надбавкой; сократить государственные субсидии на покрытие дефицита национализированных предприятий и системы социального страхования, сократить субсидии производителям продуктов питания, и в то же время повысить налоги на акционерные общества и на лиц с крупным доходом. Вторая серия мер относилась к валюте. Цель была в утверждении франка "на прочной основе" и повышение конкурентоспособности национальных товаров на общем рынке. Третий комплекс мер был направлен на либерализацию внешнеторгового обмена.1

  • 7742. Особливості визвольного руху в Боснії та Герцеговині
    Информация пополнение в коллекции 02.11.2010

     

    1. Адо В.И. Берлинский конгресс 1878 г. и помещичье-буржуазное общественное мнение России. //Исторические записки. М., 1961. Т. 69
    2. Всесвітня історія. Навчальний посібник. К., 2001
    3. Вяземская Е.К. Российская дипломатия и вопрос об автономии Боснии и Герцеговины в 1876 г. // Советское славяноведение. 1984. - № 1
    4. Гросул В.Я. Революционная Россия и освободительное движение на Балканах в 70-х годах ХІХ в.// Новая и новейшая история. 1978. - №2
    5. История дипломатии. Т.1. М., 1985
    6. История международного рабочего и национально освободительного движения. Ч. 1. М., 1962
    7. История Югославии. Т. 1. - М., 1963
    8. Історія західних в південних словян. К., 2001
    9. Карасев В.Г. Сербский революционный демократ Светозар Маркович.// Ученые записки Института славяноведения АН СССР. М., 1953. Т. 7
    10. Кримський А.Ю. Історія Туреччини. К., 1996
    11. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. М., 1963. Т. 22
    12. Манфред А.З. Внешняя политика Франции 1871-1891. М., 1952
    13. Маркс К. Энгельс Ф. Сочинения. Т. 32. М., 1963
    14. Милютин Д.А. Дневник. М., 1974
    15. Нарочницкий А.Л. Балканский кризис 1875-1878 гг. и великие державы. М., 1975
    16. Никитин С.А. Славянские комитеты в России. М., 1970
    17. Новая история. М., 1985
    18. Общественно-политические и культурные связи народов СССР и Югославии. М., 1957
    19. Огарев Н.П. Избранные социально-политические и философские произведения. М., 1956. Т. 1
    20. Писарев Ю.А. Восстание в Боснии и Герцеговине и европейские державы (1875-1878 гг.) // Новая и новейшая история. 1976. - №2
    21. Россия и национально освободительная война на Балканах. 1875 1878: Сб. документов. М., 1978
    22. Сборник документов по истории нового времени стран Европы и Америки (1640-1870). М., 1990
    23. Сборник документов по истории рабочего и социалистического движения стран Европы и Америки. М., 1985
    24. Страны. Народы. Цивилизации. М., 2002
    25. Турция: история, экономика, политика. М., 1984
    26. Центральная и юго-восточная Европа в новое время. М., 1974
    27. Чуркина И.В. Славянское национально-освободительное движение в ХІХ в. и Россия. М., 1973
    28. Энгельс Ф., Маркс К. Сочинения. М., 1963. Т. 22
  • 7743. Особливості виявились у розвитку десиденського руху в Україні в 60-80-ті рр. ХХ ст.
    Информация пополнение в коллекции 16.11.2010

    Протестні акції проти порушень законів, антиукраїнського курсу національної політики, в обороні заарештованих, а також в обороні національних прав українського народу набрали в наступні роки досить широких розмірів й участь у них брали різні прошарки населення. Важливіші виступи:

    • лист до ЦК КПУ та Спілки Письменників України з протестом проти нападів на І. Дзюбу, що його вислали 1966 П. Скочок, В, Чорновіл, Л. Шереметьєва;
    • лист Скочка до П. Шелеста з приводу порушень законності на процесі М. Озерного в 1966 (разом з записом цього процесу);
    • лист баптиста А. Ковальчука до Л. Брежнєва в 1966 проти переслідувань віруючих;
    • лист І. Дзюби, І. Світличного, Н. Світличної, Л. Костенко до Шелеста в обороні засудженого в 1967 В. Чорновола;
    • звернення 139 меш. Києва до Брежнєва, М. Підгорного і О. Косиґіна в квітні 1968 з протестом проти переслідувань за переконання, незаконних арештів і обмеження прав української мови і культури; 1
    • лист творчої молоді Дніпропетровська у 1968 проти русифікації міста;
    • відкритий лист до «Літературної України» за підписами І. Дзюби, Є. Сверстюка, М. Коцюбинської, Л. Костенко, В. Некрасова в обороні В. Чорновола та С. Караванського; подібний лист В. Стуса до Ф. Овчаренка;
    • есей В. Мороза «Хроніка опору» про нищення пам'яток української культури;
    • відкритий лист А. Коваля до депутатів Верховної Ради УРСР, у якому вимагає здійснення прав, записаних у Конституції;
    • протестні листи різних громадян, зокрема Б. Антоненка-Давидовича, І. Дзюби, В. Чорновола, Ольги Горинь, Ігоря та Ірини Стасів-Калинців, О. Мешко, о. В. Романюка проти другого засуду В. Мороза в листопаді 1970;
    • звернення мешканців м. Вишгорода Київської області до ЦК КПСС з приводу надуживань місцевої влади;
    • звернення Громадського Комітету захисту Ніни Строкатої, що його в грудні 1971 підписали П. Якір, Ірина Стасів-Калинець, В. Стус, Т. Тимчук, В. Чорновіл;
    • не підписана листівка про арешти діячів культури на початку 1972;
    • листівки і протестні написи проти русифікації у Львівському Університеті у 1974;
  • 7744. Особливості державного устрою Австрії наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст.
    Информация пополнение в коллекции 10.05.2011

    Політико-адміністративний поділ території володінь Габсбургів здійснювався з урахуванням австрійських державотворчих традицій, рідко бралися до уваги інтереси земель і народів, які з різних причин втратили незалежність. Приєднання численних територій з різними державницькими традиціями призвело до складної державно-правової ситуації у політичному житті монархії. Процес підпорядкування захоплених Габсбургами територій розтягнувся майже на декілька століть. Віденські правителі методично крок за кроком позбавляли ці землі атрибутів їхньої колишньої державності. Правове розвязання цього питання відбулося вже на початку ХVІІІ ст. У 1713 р. була прийнята Прагматична санкція - основний правовий акт, що визначив взаємовідносини правлячої династії з належними їй володіннями. Найважливішим її принципом була неподільність і спадковість як за чоловічою, так і за жіночою лінією, всіх земель монархії Габсбургів, що закріпило централізацію держави [7, с. 18]. Прагматична санкція була введена в дію після її затвердження становими сеймами окремих країн і зберігала юридичну силу аж до розпаду Австрійської імперії у 1918 р. [1]. Проте Прагматична санкція не спричинилася до остаточної політичної і адміністративної уніфікації. Згодом це стало причиною появи так званої Австрійської панівної ідеї (OsterreichGesammtstaatsidee). Вона запроваджувалася згори династією Габсбургів і була основою для уніфікаційної та централізаційної політики Австрії. Адміністративно територія монархії у 1748 р. поділялася на 12 провінцій, або губерній. Їхніми керівниками були призначені імператором губернатори. Останні підпорядковувалися безпосередньо Відню. Провінції поділялися на округи, які очолювали старости [8]. Для посилення центральної влади австрійський уряд 1782 р. здійснив нову адміністративну реформу. Замість 12 колишніх провінцій було утворено лише шість губерній Управління спадковими і новоприєднаними землями зосереджувалося у новій Обєднаній чесько-австрійській придворній канцелярії, яка діяла до 15 травня 1848 р. [8].

  • 7745. Особливості державотворення та формування бюджетної системи в період гетьманату Павла Скоропадського
    Дипломная работа пополнение в коллекции 30.08.2010

     

    1. Закон Ради міністрів Української Держави про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями від 14 червня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    2. Закон Ради міністрів Української Держави про заснування богословського факультету при Камянецькому державному українському університеті від 1 липня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    3. Закон Ради міністрів Української Держави про громадянство української держави від 2 липня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    4. Закон Ради міністрів Української Держави про відміну закону від 9 січня 1918 року про національно-персональну автономію і про скасування національних міністерств від 9 липня 1918 // www.kmu.gov.ua;
    5. Тимчасовий Закон Ради міністрів Української Держави про управління Державою на випадок смерті тяжкої хвороби і перебування поза межами Держави ясновельможного пана гетьмана всієї України від 9 липня 1918 // www.kmu.gov.ua;
    6. Закон Ради міністрів Української Держави про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави 2 серпня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    7. Закон Ради міністрів Української Держави про відновлення українського козацтва 10 серпня 1918 р. // www.kmu.gov.ua,
    8. Закон Ради міністрів Української Держави про відкриття чотирьох кафедр українознавства у Харківському та Новоросійському державних університетах 28 вересня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    9. Постанова Ради міністрів Української Держави про асигнування 250000 крб. на відкриття митних установ на кордоні з України з Великоросією від 24 червня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    10. Постанова Ради міністрів Української Держави про деякі тимчасові заходи до охорони державного порядку й громадського спокою в Україні від 26 липня 1918 року // www.kmu.gov.ua;
    11. Постанова Ради міністрів про асигнування коштів на виготовлення повірочних і пробірних клейм та придбання необхідного обладнання Київській повірочній палатці мір і ваги 3 грудня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    12. Постанова Ради міністрів про асигнування коштів у розпорядження міністра фінансів А. Ржепецького на різні видатки Департаменту посередніх податків3 грудня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    13. Постанова Ради міністрів про встановлення строків для перегляду законопроектів, ухвалених Радою міністрів 5 грудня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    14. Постанова Ради міністрів про відновлення дії розпущеної Київської міської думи і міської управи, передаючи їм повноваження на управління містом і київським градоначальником 14 грудня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    15. Повідомлення газети "Последние новости" про арешт голови Ради міністрів С. Гербеля та коментарі з цього приводу 15 грудня 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    16. Протоколи засідань Ради Міністрів Української Держави під головуванням тимчасово виконуючого обовязки голови Ради міністрів М. Василенка за 2-3 травня // www.kmu.gov.ua;
    17. Повідомлення голови Ради міністрів С. Герб еля про найближчі завдання, які буде вирішувати український уряд 15 листопада 1918 р. // www.kmu.gov.ua;
    18. Державний Земельний банк Української Держави - грошовий і операційний рушій селянської реформи 1918 року // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т.3. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 1999. - С.437-444.
    19. Украина-Германия: экон. и интеллект. Сотрудничество (ХІХ - ХХ вв). Материалы междунар. науч. конф., Днепропетровск, 2-3 окт. 1997 г. /Днепропетровс. гос. ун-т и др. - Т.2. - Днепропетровск, 1998. - 179с.;
    20. Бібліографія праць проф. .Д. Дорошенка за 1899 - 1942 роки: Укр історик. 1982 №3 - 4. С.75 - 76,Бушак С. Заснуання храму вітчизняної науки. - Київ, Знання, 1998р. - с.153-166,Верстюк В.Ф. та інш. під редакцією В.А. Смолія Історія України. - К., - 1997 С.248;
    21. Голуб А.І. Європейські обрії української соціал-демократії (кінець ХІХ - перша пол. ХХ ст): Монографія. - Дніпропетровськ: Вид-во ун-ту, 1998. - 156с.;
    22. Грицак Я. “Нарис історії України: формування модерної укр. нації ХІХ-ХХ ст.: Навч. Посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів. - К.: Генеза, 1996 - 360с.;
    23. Грушевський М. Ілюстрована історія України з додатком Нового періоду історії України за роки від 1914 до 1919. - Нью-Йорк: Рада Оборони і Допомоги Україні Укр. Конгресового Комітету Америки, 1990. - 560 с.;
    24. Гелей С. "Державницький світогляд В'ячеслава Липинського" - 1994 р.;
    25. Донцов Дмитро Іванович. Рік 1918, Київ / К.Ю. Галушко (упоряд. авт. передмоваи та коментар). - К.: Темпора, 2002. - 208с;
    26. Дорошенко Дмитро Іванович. Історія України 1917-1923 рр.: В 2 т. / Кирило Ю. Галушко (упоряд., авт. передм. та комент) - К.: Темпора, 2002.;
    27. Котляр М., Кульчицький С. “Довідник з історії України". - К.: Україна, 1996 р.;
    28. Кравцевич В. Куди подів Скоропадський державну скарбницю? // Вечірній Київ - 2003 - 32.;
    29. Кременець В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. “Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду) ". - К.: “ARС-UKRAINE”, 1996. - 793с.;
    30. Липинський Вячеслав. З епістолярної спадщини: Листи до Д. Дорошенка, І. Кревецького, Р. Метика, О. Назарука, С. Шелухіна / авт. вступ. ст. і комент.: Осташко, Тетяна Сергіївна Осташко (упоряд., авт. вступ. ст. і комент), Юрій Іларіонович Терещенко (упоряд., авт. вступ. ст. і комент). - К., 1996. - 190с.
    31. Мейс Джеймс. Соціалістичні моделі української державності // Політична думка. - 1996. - No1. - С.99.;
    32. Нагаєвський І. Історія держави двадцятого століття: - К.: Укра. письменник, 1993. - 413с.;
    33. Папакін Г. Павло Скоропадський: патріот, державотворень, людина. Історико-архівні нариси/Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архівукриїни, м. Київ. - К., 2003. - 300 с.;
    34. Останній гетьман: Ювіл. зб. пам'яті Павла Скоропадського 1873-1945/Центр суспільних досліджень ім.В. Липинського; Інститут української археографії АН України / Олександр... Лупанов (відп. ред). - К.: Академпрес, 1993.
    35. Полонська-Василенко Н. “Істрія України": у 2т. Т.2. Від середини ХVІІ століття до 1923 року. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1993. - 608с.;
    36. Рубльов О.С., Реєнт О.П. “Українські визвольні змагання 1917-1921рр. ” - К., Видавничий дім “Альтернативи", 1999. - 320с.
    37. Реєнт О. Павло Скоропадський. - К.: Альтернатива, 2003. - 304 с.;
    38. Сверстюк Євген. Блудні сини України. - К., 1993. - С.17.
    39. Скоропадський Павло. Спогади (Кінець 1917 - грудень 1918). - Головний редактор Ярослав Пеленський. - Київ - Філадельфія, 1995.;
    40. Скоропадский Павел. Украина и Россия // Столичные новости. - 1998. - No16.;
    41. Соловей Дмитро. Василенко, Мілюков і самостійність України в 1918 р. - К., 1998. - С.60.;
    42. Сергійчук В. Погроми в Україні: 1914-1920: Від штучних стереотипів до гіркої правди, приховуваної в радянських архівах. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1998. - 544с.;
    43. Сергійчук В.І. Українська соборність. Відродження українства в 1917-1920 роках. - К.: ТОВ "Укр. видавнича спілка", 1999. - 412с.;
    44. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Концепція та історіографія: 1918 - 1920рр. /НАН України; Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень. - К.: Просвіта, 1999. - 508с.;
    45. Субтельний О. “Україна: історія". / пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вст. ст. С.В. Кульчицького. - 3-е вид., перероб. І доп. - К.: Либідь, 1993. - 720с.;
    46. Українські політичні партії кінця ХІХ - початок ХХ ст. Програмові і довідкові матеріали. - К.: "Консалтинг", "Фенікс" - 1999. - 336с.;
    47. Теоретичні засади фінансової системи Української держави у 1917-1919 рр. // Український історичний журнал. - 1998. - № 4. - С.3-17.
    48. Фінансова політика уряду Української Держави 1918 р. // Студії з архівної справи та документознавства. - Т.5. Друга Міжнародна наукова конференція “Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року". - К.: Головне архівне управління України, Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, 1999. - С.102-108.
    49. Фінансова комісія Української Держави 1918-го року: структура, функція, завдання // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т.4. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 1999. - С.221-224.
    50. Фінансова політика Української Центральної Ради (1917-1918) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т.3. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 1999. - С.356-400.
    51. Фінансова політика уряду Української Держави у період Гетьманату 1918 року // Фінанси України. - 1996. - № 12. - С.107-112.
    52. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій. - К.: Либідь, 1999. - 480с.;
    53. Шекір Микола Савович. Петро Дорошенко після зречення гетьманства до сьогодні: (До 300-річчя з дня смерті Петра Дорошенка). - Т.: Лілея, 2001. - 160с.: іл. - Бібліогр.: с.110-112.
    54. Яременко О. І Адміністративна реформа гетьмана Павла Скоропадського. - Вінниця: Контитент-ПРИМ, 1998. - 40с.
  • 7746. Особливості економічного розвитку Київської Русі
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Досить інтенсивними були тортові взаємини купців з країнами Сходу - Хозарським Катанатом, Великим Булгаром, Середньою Азією та арабським Близьким Сходом. Про це свідчать знайдені археологами золоті гроші й на&іть цілі скарби з кількома тисячами монет. Торгівля проходила по Волзі, річках її басейну і суходолом. Араби, купці із Середньої Азії за допомогою верблюжих караванів привозили товари в Ітіль, Булгар, інші міста цього району. Звідси вони направлялися за посередництвом руських купців у Прибал- Г тику та Київську Русь. За свідченням арабського хроніста, русичі експортували хутра соболів, білок, горностаїв, куниць, лисиць, бобрів, зайців, кіз, а також віск, стріли, березову кору, шапки, риб'ячий клей, ікла моржів, горючий камінь, вичинені шкіри, мед, горіхи, яструбів, мечі, панцирі, луб, бересту, деякі породи дерев (берези, клена), овець, биків. Торгівля зі Сходом була дуже прибутковою. Одне хутро чорної лисиці коштувало 100 червінців (золотих монет). Та найдорожчим товаром руських купців були невільники, особливо слов'янські дівчата. Арабські письмові джерела із захопленням пишуть про красу юних бранок. Вищезгадані товари закупляли купці Сходу для багатіїв Середньої Азії, країн Близького Сходу та Північної Африки. Коли ж у 1060 р. князь Святослав зруйнував Ітіль, Булгар та інші міста Волго-Каспійського регіону, східна торгівля по суті перестала існувати. В арабів русичі охоче купували намиста, золото, срібло, зброю, Ймовірно з дамаської сталі, прянощі, шовк. У цьому обміні головну роль відігравали середньоазіатські міста Хіва, Самарканд, Шаші (Ташкент).

  • 7747. Особливості зовнішньої політики Римської імперії в І–ІІ ст. нашої ери
    Курсовой проект пополнение в коллекции 10.06.2010

    До західних провінцій відносилися Корсика, Сардинія, три провінції Іспанії (Бетіка, Лузітанія і Тарраконська Іспанія), чотири галльські (Нарбонська провінція, Аквітанія, Лугудунська Галія і Бельгіка), Нижня і Верхня Германія і провінція Британія. Ці території були в своєму історичному розвитку, соціально-економічному і етнічному відношенні (велику їх частину населяли кельти і галли) єдними і в цілому складали особливу частину Імперії. До часу римського завоювання на території Іспанії і Галії жили численні племена і народності, що ще не досягли рівня зрілого суспільства і національної державності. Розповсюдження римського впливу, вищої культури, класичних форм рабовласництва сприяло соціально-економічному і культурному підйому західної частини Римської імперії, що зробило римський Захід одним з самих романізованих регіонів Імперії. Ефективним знаряддям римського впливу в західних провінціях були численні міста різного типу, засновані в III ст.: найбільш привілейовані римські колонії, латинські колонії, муніципії, місцеві міста. Імперський уряд, заохочуючи активну романізацію, охоче роздавав права римського і латинського громадянства жителям багатьох західних міст. Окрім міст і приписаної до них сільської місцевості в західних провінціях були племінні округи, які знаходилися поза міськими землями і підкорялися безпосередньо римському намісникові. Як у містах, так і в племінних округах більшість місцевих жителів, не рахуючи італійських переселенців, говорили на латинській мові, носили римський одяг, засвоювали римську культуру. Немало вихідців із західних провінцій стали крупними діячами римської культури, наприклад, тільки з Іспанії: Сенека ритор; його син, знаменитий Сенека Молодший великий державний діяч часу Нерона і один з видатних римських філософів; поети Лукан, Марціал, автор найбільш повної сільськогосподарської енциклопедії Колумелла; прославлений ритор Квінтіліан. Для охорони західних провінцій було виділено 10 легіонів (з 25 легіонів римської армії), з них величезна армія в 8 легіонів (близько 80 тис.) стояла на Рейні, охороняючи безпеку західних провінцій від набігів германських і інших племен, що жили на схід від Рейну. Високий ступінь романізації разом з багатими місцевими традиціями кельтських племен або різномовних жителів античної Іспанії дав цікавий синтез соціальноекономічних відносин і культури. Швидкі успіхи романізації, господарський підйом і впровадження вищої культури привели до тісних звязків між західними провінціями і центром Імперії Італією: активна торгівля продуктами харчування, ремісничими продуктами і сировиною, особливо металами, дозволила встановити численні і тісні контакти усередині західної половини Імперії, привела до створення єдиного комплексу, що включає Західне Середземноморя і Західну Європу, створила основи для їх сумісного історичного шляху майбутньому.

  • 7748. Особливості козацького життя та діяльності
    Курсовой проект пополнение в коллекции 01.01.2010

    «0хотне» військо. Реєстрового війська, обмеженого числом, не завжди вистачало на потреби української держави. Коли починалася війна, виринала потреба збільшити кадри, й тоді гетьман мобілізував до війська всіх, хто міг носити зброю, закликав, »щоб поспішали не тільки реєстрові, але й нереєстрові; аби добрі молодці, з доброю зброєю - він рад прийняти за товаришів«. Таким способом військо Хмельницького могло доходити й до 200, а то й 300 тисяч. Деякі відділи охотників, що зголошувалися до війська, залишалися у службі довший час як т. зв. затяжне або охотне військо, за відповідною річною платою. Таке військо мало особливу ціну тоді, коли це були фахові вояки, з доброю зброєю, належно виправлені в воєнній тактиці. Так Богдан Хмельницький під Замостям 1648 р. старався притягнути до своєї служби німецьку піхоту, що була в польському війську. До старшини німців він писав: «Просимо ваші милості до себе в компанію, в одне Товариство вірне, під присягою Бога всемогучого. Не лише жадної погуби, але й найменшої кривди від нас не сподівайтеся; хто тепер старшина, той і при нас на становищі і при своїй честі залишиться. Не будете ані голодні, ані голі, ані босі, а навпаки будете вдоволені і мною і обопільним товариством. Думаємо, що ви радо звелите пристати на це, як християни і з роду браття наші, як ті люди, що звикли своїм трудом і шаблею заробляти на шматок хліба, так само, як і ми на цьому світі живимося. І Хмельницькому дійсно повелося зорганізувати деякі німецькі відділи. Так, наприклад, служили в нього драгуни на німецький лад зорганізовані, одягом німці, вірою греки, з нації українці». У великому числі напливали на Україну молдавани, що творили волоську кінноту, а також серби, що втікали з-під турецької влади. Хмельницький мав теж добірний відділ татар.

  • 7749. Особливості реформації в Англії
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Після смерті Марії англійська корона перейшла до Єлизавети I (15581603), дочки Генріха VIII від другого шлюбу, що не був визнаний папою. При Єлизаветі абсолютизм ще більш зміцнився. Вона відновила реформовану церкву, у цьому її підтримало більшість дворян і буржуазії. При ній була складена остаточна редакція англіканського символу віри (так називані “39 статей”), що прийняв парламент у 1571 р. Англіканізм помірний плин у протестантизмі. У його символі віри визнавався догмат про порятунок людей від гріхів за допомогою віри в спокутну жертву Христа й у Священне писання як джерело цієї віри, але при цьому не відкидалися і “добрі справи”, що повинні робити віруючі на користь церкви, як прояв цієї віри. Визнавалися два таїнства - водохрещення і причащання. Церква стала національною, богослужіння велося англійською мовою, відкидалися влада папи над нею, індульгенції, шанування ікон і мощів, зменшувалося число свят. Разом з тим у реформованій церкві зберігалася ієрархія духівництва, очолювана єпископами, що володіли своїми землями. Духівництво підкорялося тільки королю як частина його державного апарата і було зобов'язано пропагувати серед мирян ідею про повне і беззаперечне їхньому підпорядкуванні королю і його посадовим особам і про неприпустимість заколотів. Як і раніше стягувалася десятина, котра стала надходити на користь короля і перетворилася у важливе джерело його доходів.

  • 7750. Особое государство или провинция империи: проблема государственно-правового статуса Финляндии
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    При этом российская и финляндская стороны вкладывали разное содержание в понятие «сепаратизм». Финляндцы не требовали расширения автономных привилегий. Они защищали то, что имело в силу, может быть, и излишней уступчивости со стороны российских властей в течение XIX в. Применяя терминологию А. Орриджа и К. Вильямса, в Финляндии в рассматриваемый период имел место "автономистский национализм".78 Российская же сторона истолковывала это явление как стремление к выходу из состава империи. Однако отчасти сами финляндцы были виновны в возникновении того понимания сепаратизма, какое бытовало в России. Финляндский народ принадлежат! к молодым и малым народам Европы со свойственным им «комплексом малой страны». Знаток финской действительности В.П. Семенов-Тян-Шанский обратил внимание на особенности финляндского мироощущения на рубеже веков, заметив, что у молодой финляндской нации инстинкт самосохранения своих традиций и культуры был доведен «до болезненных форм». «Типичным примером психологии малого народа может служить «очень легкий переход законной гордости за свои традиции и культуру в националистическое самомнение и нежелание соблюдать умеренность в отношениях с империей» 79,-писал В.П. Семенов-Тян-Шанский. К примеру, русские путешественники и представители власти с недоумением знакомились с финскими учебниками и финской прессой. Излагая прошлое Финляндии, учебники истории освещали все события со шведской точки зрения, сожалея о неудачах Швеции и радуясь ее успехам. Россия же всегда была представлена в невыгодном освещении. Все успехи русских объяснялись или случаем или подкупом.80 В феврале 1891 г. русские подданные, кроме евреев, получили право свободно приобретать в Финляндии недвижимое имущество и владеть им. В основном они приобретали дачные участки в Выборгской губернии. Российские дачники, среди которых были и влиятельные особы, сталкивались с препятствиями, которые устраивала на их пути финляндская администрация. Финляндские газеты печатали статьи с призывом беречь свою землю как «основу национальной самобытности, не продавать ее выходцам с востока, людям чужого, пришлого народа».81

  • 7751. Останні спроби аристократії відновити Українську державу
    Информация пополнение в коллекции 07.08.2010

    Дії українських князів загострили й без того напружені відносини між Литвою і Російською державою. Після смерті Казимира у 1492р. і обрання одного його сина Олександра великим князем литовським, а іншого Яна Ольбрехта польським королем російські війська почали наступати на прикордонні смоленські й чернігово-сіверські землі. Такий же похід вони здійснили й в 14931494 pp. У ході воєнних дій на бік московського князя перейшли нащадки давніх чернігово-сіверських князів Новосельських, Одоєвських, Воротинських, Білевських та ін. За мирним трактатом 1494р. Литва мусила визнати їхні землі складовою частиною московського князівства. Литовський князь одружився з дочкою Івана III Оленою. Однак стосунки між тестем і зятем не налагодилися. Московський князь і надалі претендував на інші «руські» землі, мотивуючи свої дії необхідністю захисту українців і білорусів від релігійних переслідувань і насаджування католицизму серед православних. У 1500р. до Москви відійшли нащадки московських втікачів у Литву князі Семен Можайський, Василь Шемячич та інші, яким належали великі міста Чернігів, Стародуб, Новгород-Сівер-ський та багато волостей. Вся Чернігово-Сіверщина опинилася під владою московського князя. Територіальні придбання Московщина закріпила військовою силою, завдавши серйозної поразки литовським військам під Дорогобужем. За умовами перемир'я 1503р. Литва визнавала за Росією всю Чернігово-Сіверщину з 19 містами й всіма волостями. Росія майже вийшли до Дніпра й давнього Києва, однак цим не задовольнилася і в 1507р. почала війну проти Великого князівства Литовського за нові «руські» землі.

  • 7752. Остарбайтерство, як складова частина нацистського "нового порядку" в окупованій Україні в роки Другої світової війни
    Курсовой проект пополнение в коллекции 21.01.2011

    Опрацювавши відповідну літературу, проаналізувавши документи та опитавши колишніх жертв нацистського режиму остарбайтерів я встановила, що:

    1. сталінський тоталітарний режим опосередковано був винуватцем окупації України гітлерівською Німеччиною;
    2. нацистський “новий порядок” завдав безповоротних втрат українському народові, а тому його необхідно розцінювати як злочин проти нації з метою її знищення;
    3. причинами виникнення “остарбайтерства” були : расова людиноненависницька ідеологія фашистської Німеччини; зростаючи агресивні плани Німеччини, необхідність забезпечення при цьому зростаючих потреб армії і промисловості; перемоги СРСР, що завдали ударів німецькій армії; надлишок лишок людської робочої сили на території України; відсутність української державності, здатної за будь-яких умов відстоювати інтереси народу;
    4. остарбайтери були позбавлені батьківщини, стали обєктом работоргівлі, расової дискримінації, масового знищення;
    5. за умов відсутності своєї держави після звільнення з фашистської неволі остарбайтери стали жертвами і тоталітарного сталінського режиму, будучи обмеженими в правих, увязненими, висланими на примусові роботи;
    6. у наступні після війни роки комуністичне керівництво СРСР не намагалося вирішити чужі йому проблеми остарбайтерів, забезпечити їх інтереси, як повинна була діяти держава щодо своїх громадян;
    7. лише в умовах незалежної Української держави проблема остарбайтерів знайшла свій шлях до вирішання;
    8. розвязання цієї проблеми можливо лише в демократичній соціальній державі, де існує громадське суспільство;
    9. усі попередні висновки підтверджуються словами і долями опитаних остарбайтерів;
    10. жертви і поневіряння українського народу в роки Другої світової війни безпосередньо повязані з невирішеним українським питанням, відсутністю держави, тобто є прямим наслідником трагедії української бездержавності, заручниками якої були українці в XX столітті;
    11. трагедія бездержавності в повній мірі присутня і в нашому районі. Жертви і поневіряння українського народу в роки Другої світової війни безпосередньо повязані з невирішеним українським питанням, відсутністю держави, тобто є прямим наслідником трагедії байдужості, заручниками якої були українці у XX столітті;
  • 7753. Остготы
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Остготское королевство было ослаблено бесконечными распрями наследников Теодориха. В 536 византийский император Юстиниан под предлогом наведения порядка послал в Италию армию под командованием Велисария. В 540 остготы были покорены. Однако понадобилось вмешательство еще одного полководца Юстиниана Нарсеса (в 551553), чтобы окончательно сломить сопротивление остготов, во главе которых стоял вначале король Тотила, а после его смерти в битве при Тигине Тейя.

  • 7754. Осторожно! Живая вода
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Электролизер для получения неактивированных растворов (рис.1) состоит из двух идентичных камер 1, 2. Электроды изготовлены из графитового волокна 2, 3 фиксируются пружинами из нержавеющей стали. Гидрозатвор (рис.2) изготовлен из стеклянной трубки диаметром 10мм. Его форма препятствует перемешиванию и нейтрализации высокоактивных неустойчивых соединений, которые образуются в процессе электрохимического синтеза вблизи анода и катода.

  • 7755. Осторожно, тяжелая вода
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Рис. 2. Зависимость плотности обычной и тяжелой воды от температуры. Разница в плотности одной и другой разновидностей воды превышает 10%, и поэтому возможны условия, когда переход в твердое состояние при охлаждении происходит вначале у тяжелой воды, а затем у обычной. Во всяком случае, физика не запрещает появления участков твердой фазы с повышенным содержанием дейтерия. Такому «тяжелому» льду на диаграмме соответствует заштрихованный участок. Если бы вода была «нормальной», а не аномальной жидкостью, то зависимость плотности от температуры имела бы вид, показанный пунктирной линией.

  • 7756. Осторожно: термоядерные кометы
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Разряд в этом случае будет двойной: многоканальный, типа «стриммер» - из области начала ядерных реакций по кратчайшему пути к Земле (он образуется за счет разности потенциала между кометой и Землей и идет по трекам частиц ионизирующего излучения) и одноканальный, типа «лидер» (он образуется вслед за первым и обеспечивается действием заряженных частиц, разогнанных в разрядном канале, который идет вдоль траектории полета кометы от ионосферы и продлевает линию этой траектории сквозь зону взрыва по пологой кривой до встречи с Землей, так как инерция разогнанных частиц не позволяет им резко изменить направление движения).

  • 7757. Остров Гаити во времена Наполеона
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Снова произошло восстание цветных, которое возглавил негритянский генерал Дессалин. Ему удалось разбить страдавшую от тропических болезней французскую армию. Резня белых вспыхнула с новой силой (она и не прекращалась, а только затухала). Остатки французской армии и уцелевшие белые были вынуждены покинуть этот остров (его западную часть), чтобы никогда больше сюда не вернуться. До сих пор там негритянское государство. Официальной религией является католичество, но также процветает и культ Вуду, про который мало что известно достоверно, так как допускаются туда только местные негры.

  • 7758. Остров Самос — Родина Пифагора
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Страбон (64/63 до н.э. 23/24 н.э.) древнегреческий географ и историк, автор энциклопедической «Географии в 17 книгах» оставил нам описание города Самоса и его окрестностей. «Самос и его гавани с якорной стоянкой обращены к югу. Большая часть города омывается морем и расположена на равном месте, но одна часть его поднимается в гору, лежащую над ним. Если подъехать к городу с правой стороны, то увидим мыс Посидий, образующий с горой Микале пролив в 7 стадий шириной (менее 1,5 км). На мысе находится храм Посидона, перед ним лежит островок Нарфекида; на левой стороне расположено предместье святилища Геры, течет река Имбрас и стоят древнее святилище Геры и большой храм, превращенный теперь в склад картин. Кроме множества хранящихся там картин, есть еще и другие склады картин, а также несколько маленьких храмов, полных древними произведениями искусства». Древний город Самос жив и поныне это сбегающий с окрестных холмов к морю небольшой городок, называемый сегодня в честь прославленного земляка Пифагорионом.

  • 7759. Остров Самос — Родина Пифагора )
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008

    Страбон (64/63 до н.э. 23/24 н.э.) древнегреческий географ и историк, автор энциклопедической «Географии в 17 книгах» оставил нам описание города Самоса и его окрестностей. «Самос и его гавани с якорной стоянкой обращены к югу. Большая часть города омывается морем и расположена на равном месте, но одна часть его поднимается в гору, лежащую над ним. Если подъехать к городу с правой стороны, то увидим мыс Посидий, образующий с горой Микале пролив в 7 стадий шириной (менее 1,5 км). На мысе находится храм Посидона, перед ним лежит островок Нарфекида; на левой стороне расположено предместье святилища Геры, течет река Имбрас и стоят древнее святилище Геры и большой храм, превращенный теперь в склад картин. Кроме множества хранящихся там картин, есть еще и другие склады картин, а также несколько маленьких храмов, полных древними произведениями искусства». Древний город Самос жив и поныне это сбегающий с окрестных холмов к морю небольшой городок, называемый сегодня в честь прославленного земляка Пифагорионом.

  • 7760. Осушительно-увлажнительная система
    Курсовой проект пополнение в коллекции 12.01.2009

    В курсовой работе выбираются 2-3 характерные расчетные схемы и для них определяются расстояния между дренами для установившейся и неустановившейся фильтрации с гончарными и пластмассовыми дренами без защитных фильтров и с защитой дрен от заиления. Расчетные схемы, выбранные для определения расстояний между дренами должны быть представлены глубокозалежным торфом, подстилаемым минеральными грунтами с глубины не менее 1,6 м; мелкозалежным торфяником с глубиной торфа 0,5-0,7 м, и однородным минеральным грунтом. Глубина залегания водоупора складывается из мощности торфяной залежи в выбранном створе определяется в соответствии с ближайшей от створа эпюрой торфа, и мощности подстилающего торф минерального грунта. Расчетные схемы для определения расстояний между дренами и основные зависимости, а также способы защиты дрен от заиления и формулы для определения фильтрационных сопротивлений по характеру вскрытия пласта (влияние конструкций дрен и фильтров на приток воды к дренам) приведены в приложении 3. Основной задачей фильтрационных расчетов дренажа является определение максимально допустимых расстояний между дренами, которые обеспечивают необходимое снижение уровней грунтовых вод, позволяющее вести на осушаемых землях сельскохозяйственные работы в весенний период, либо сохранять оптимальный водный режим почв для сельскохозяйственных растений в период их вегетации, т.е., обеспечивающее норму осушения. Поэтому расчетными периодами для фильтрационных расчетов являются весенний и летне-осенний. Весенний период длительностью 10-15 суток после окончания снеготаяния является основным, второй - поверочным. В весенний период возможны два варианта: