Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 6201. Міжнародний розподіл праці Ізраїлю
    Информация пополнение в коллекции 17.01.2010

    У перші роки після створення Держави Ізраїль (1948 р.) влади вважали, що якнайкращий метод забезпечення високої зайнятості - протекціоністська політика на користь вітчизняних виробників. Впродовж 50-х років уряд виступав головним захисником місцевих виробників за рахунок споживачів, які були вимушені набувати товарів по високих цінах, оскільки продукція, що імпортується, обкладалася високими митними зборами. Імпорт був дозволений тільки із США і Західної Европи, що відрізнялися високими цінами. У ці роки діяла заборона на імпорт продукції з країн Східної Європи, Латинської Америки і Далекого Сходу. Лібералізація зачалася на початку 60-х років і полягала в заміні адміністративних перешкод до імпорту введенням високих митних бар'єрів. Але і ці половинчасті реформи були перервані на початку 80-х років у зв'язку з економічною кризою, одним з наслідків якого з'явилося загрозливе зростання зовнішніх боргів і різке зростання торгівельного дефіциту. У 1985 році була задіяна надзвичайна програма по стабілізації економіки. У тому ж році був підписаний договір про вільну торгівлю між Ізраїлем і США, що передубачав поступове зниження митних бар'єрів і, кінець кінцем, повну їх відміну. У 1991 році була розроблена програма лібералізації зовнішньої торгівлі відносно країн третього світу. У 1994 р. Ізраїлем був вибраний курс на лібералізацію зовнішньої торгівлі, який був успішно втілений в життя на початку 21 століття. Сьогодні Ізраїль знаходиться на 49-м місці по мірі економічної свободи по одному з основних критеріїв - втручанню уряду в економіку.

  • 6202. Міжнародний рух капіталу
    Информация пополнение в коллекции 05.06.2010

    Можливість оптимізації ринково-конкурентної стратегії: для одних господарських суб'єктів поглинання (пасивна акція) може виявитися останнім засобом, за допомогою якого можна уникнути фінансового краху, для інших прагнення до концентрації фінансових ресурсів може відображати об'єктивну можливість своєрідного страхування, кращого маневрування в умовах дії в різних країнах різних митних ставок, податкових систем. Важливим фактором ринкової стратегії є здатність ТНК зменшувати ризики, диверсифікуючи види економічної діяльності та комбінуючи засобами гарантій (валютно-фінансових, політичних тощо). Таким чином, сукупність переваг організаційно-управлінської, ринково-конкурентної, технологічно-інноваційної природи зумовлює кількісне збільшення ТНК як форми підприємницької діяльності, а також розширення поля їхнього господарювання. Цей процес не тільки означає механічний перерозподіл сфер ринкового контролю та економічного «життєвого простору», а й серйозні наслідки для всієї системи міжнародних економічних відносин, умов здійснення конкретних форм співробітництва та підприємницької діяльності в національному та глобальному масштабах[2,с.61].

  • 6203. Міжнародний тероризм
    Дипломная работа пополнение в коллекции 03.02.2011

     

    1. Александров И. Исламский фактор в подрывной стратегии. М.: Мысль, 1986.
    2. Антонов В.Ф. Революционное народничество. М., 1965
    3. Антонян Ю.М. Терроризм. Криминологическое и угловно-правовое исследование. М., 1998.
    4. Бекмурзин М.С. Некоторые вопросы борьбы с терроризмом // Закон и право. 2003. № 1.
    5. Богданов О. Високотехнологічний тероризм нової епохи // Проблеми безпеки особистості, сусп-ва, держави. - 2005. - № 4. - С.34-37.
    6. Брюс Хофман. Терроризм - Взгляд изнутри. - М., 2003.
    7. Будницкий О.В. Терроризм в российском освободительном движении: идеология, этика, психология. М., 2000.
    8. Виступи учасників круглого столу “ЗМІ проти тероризму" // Проблеми безпеки особистості, сусп-ва, держави. - 2005. - № 4. - С.6-8.
    9. Витюк В.В., Эфиров С.А. "Левый" терроризм на западе. История и современность. М.: Наука, 1987.
    10. Відом. Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст.180.
    11. Волк С.С. "Народная воля".1879-1882.М., 1966.
    12. Вольский В.Т. Тайны политических убийств. - Ростов, 1997.
    13. Глобализация, рост и бедность. Построение всеобщей мировой экономики: Пер. с англ. - М.: Весь Мир, 2004. - 216 с.
    14. Городницкий Р.А. Боевая организация партии социалистов-революционеров в 1901-1911 гг. М., 1998.
    15. Грачев А. Политический экстремизм. - М., 1986.
    16. Гушер А.И., Проблема терроризма на рубеже третьего тысячелетия новой эры человечества // // Дипломатический вестник //, 1996, №2
    17. Делягин М.Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации: Курс лекций. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 768 с.
    18. Доклад “Глобальный терроризм в 2004 году” // http://www.crime. vl.ru
    19. Жакер Р. Именем Усамы бен Ладена. - М., 2002.
    20. Жаринов К.В. Терроризм и террористы. - Минск: Харвест, 1999.
    21. Известия, 1997., 21 мая С.3 // Эхо планеты, 1995, №10.
    22. Иорданов М. Дело № 666. Террор. - Махачкала, 2002.
    23. Ирмияева Т.Ю. История мусульманского мира. - Пермь, 2000.
    24. Ключников Б.Ф. Исламизм, США и Европа. Война объявлена! - М., 2003.
    25. Кожушко Е.П. Современный терроризм: Анализ основных направлений. - Мн., 2000.
    26. Козьмин Б.П. Из истории революционной мысли в России. М., 1961
    27. Куликов А.С. Глобальный терроризм и некоторые проблемы борьбы с ним // http://www.concourt. am/ hr/ccl/vestnik/2.20-2003/Kulikov. htm
    28. Кутырев В. Международный терроризм и глобальный порядок // http://www.moskvam.ru
    29. Кьеза Дж. Бесконечная война. М.: Детектив-Пресс, 2003.
    30. Литвинов В.Д. Латинсько-український словник. - К.: Укр. пропілеї, 1998. - С.644.
    31. Ліпкан В.А. Тероризм: юридична дефініція та зміст // Тероризм і боротьба з ним. Президенту України, ВРУ, Уряду України, органам центр. і місцев. виконав. влади.; Аналіт. розробки, пропоз. наук. і практ. працівників: Міжвід. наук. зб. / За ред. А.І. Комарової, Ю.В. Землянського, В.О. Євдокимова та ін. - К.: НДІ “Проблем людини”, 2000. - Т. 19 (1). - 610 с.
    32. Матвеев В.А. Это другая война. М.: Наука, 1984.
    33. Миньковский Г., Ревин В. Характеристика терроризма и некоторые направления повышения эффективности борьбы с ним // Государство и право. 1997. № 8.
    34. Мирский Г. Дракон встает на дыбы: О международном терроризме // Миров. экономика и междунар. отношения. - 2002. - № 3. - С.41.
    35. Михеев И.Р. Терроризм: понятие, ответственность, предупреждение // http://crime. vl.ru
    36. Млечин Л. Кто взорвал Америку? - М., 2002.
    37. Моджорян Л.А. Терроризм: правда и вымысел. М.: Юрид. лит., 1986.
    38. Непесов М.М., Сапрыков В.Н. Современный терроризм: социальные истоки, цели, проявления. М.: Наука, 1984.
    39. Озеров М.В. Выстрелы из-за угла. Очерки о международном терроризме на Западе. М.: Политиздат, 1983.
    40. ПАСЕ рекомендовала разработать единый свод правил освещения терактов // http://www.rian.ru
    41. Раззаков Ф. Век террора: хроника покушений. М.: Эксмо, 1997.
    42. Салимов К. Современные проблемы терроризма. М.: Щит-М, 1999.
    43. Степанов Е.И. Современный терроризм: состояние и перспективы.М., 2000.
    44. Телешун С. Сучасний тероризм: українські реалії // Політ. менеджмент. - 2005. - № 1 (10). - C.163-169.
    45. Терроризм - угроза человечеству в XXI веке. - М., 2003.
    46. Троицкий Н.А. "Народная воля" перед царским судом. Саратов, 1983.
    47. Троицкий Н.А. Безумство храбрых (русские революционеры и карательная политика царизма 1866-1882). М., 1978.
    48. Учасники саміту ООН підписали Конвенцію з боротьби з актами ядерного тероризму // Голос України. - 2005. - 16 верес. - № 174 (3674). - С.1.
    49. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. - М., 2003. - С.514.
    50. Хорос В. “Крона”, “корни” и “климат" терроризма // Миров. экономика и междунар. отношения. - 2002. - № 3. - С.47-49.
    51. Хоффман С. Столкновение глобализаций: Как сделать мир более пригодным для жизни. Новая парадигма? // http://www.imperativ.net/imp11/hoffman.html
    52. Чуфаровский Ю.В. Терроризм - глобальная проблема современности (методологический анализ) // Следователь. 1998. № 5.
    53. Якубов О. По следам Бен Ладена. - М., 2001
  • 6204. Міжнародний тероризм як найнебезпечна загроза сучасній світобудові
    Информация пополнение в коллекции 24.09.2010

    Сьогодні світ і міжнародні відносини сильно змінилися. Виникла нова погроза, у боротьбі з якою не підходять звичайні наявні «на озброєнні» держав методи. Джерело цієї погрози досить часто невідоме. Цілями терористичних актів є не тільки військові обєкти та військові, але й найбільш уразливі цивільні обєкти і цивільні особи. Акти терору спрямовані на розповсюдження масової паніки, лякання, підрив довіри до влади та її шантаж. Виклик кидається не тільки урядам країн , але й самому сучасному суспільному устрою. Для терористів не існує обовязкових міжнародних договорів: вони можуть удатися до використання заборонених видів озброєнь і вражаючих речовин. Багато досягнення сучасної цивілізації грають на руку організаторам терористичної діяльності: свобода листування, свобода поширення інформації . Підтвердженням нового характеру міжнародних відносин є також і те, що вчорашні геополітичні суперники обєднують свої зусилля в боротьбі з новою погрозою. Зникають або, принаймні, втрачають свою актуальність протиріччя, які здавалися досить істотними. Проглядається формування нових силових союзів держав - деякі говорять про можливий «альянс» Росії й США, у випадку виникнення якого інші центри сили багато втратять у ступені свого впливу на світові процеси. Поряд із цим розбіжності, які навряд чи хто міг пророчити, виникли між традиційними союзниками - західними державами.

  • 6205. Міжнародні економічні організації та їх роль в інтернаціоналізації виробництва
    Курсовой проект пополнение в коллекции 21.06.2010

    Орган ООНУчасть УкраїниООНчлен ООН з моменту заснування (1945 р.)Рада БезпекиОбрана на період 2000 - 2001 рр.Комітет з питань внесківУкраїнський експерт працював у 1995 1997 рр.Комісія ООН з питань роззброєнняСкладається з усіх членів ООНКомітет з питань з використання космічного простору в мирних ціляхОбрана членом у 1990 р.Комітет з питань здійснення невідємних прав палестинського народуЧлен з моменту заснуванняГенеральна АсамблеяПредставники України обиралися заступниками голови в 1970,1981 та 1991 рр., головою в 1997 р.Комітет з питань інформаціїЧлен з моменту заснування (1978 р.)Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризмуЧлен з моменту заснування (1972 р.)Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД)Член Ради з питань торгівлі й розвитку з 1972 р.Програма розвитку ООН (ПРООН)Обрана до Ради керуючих у 1995 р.Фонд ООН допомоги дітям (ЮНІСЕФ)Обрана до Ради керуючих у 1995 р.Програма ООН з охорони довкілля (ЮНЕП)Член Ради в 1981 1988, 1990 1993 рр.Консультативний комітет Пограми допомоги ООН у галузі викладання, вивчення, поширення та більш широкого визнання міжнародного праваБула членом до 1995 р.Конгрес ООН з питань запобігання злочинності та поводження з правопорушникамиБере участь з 1960 р.Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОР)Була членом у 1977 1979, 1989 1991, 1993 1995 рр.Комітет з питань програм і координаціїОбиралася на трирічний термін до 31 грудня 1996 р.Комітет з питань науки і техніки в цілях розвиткуБула членом у 1972 1975, 1980 1983, 1991 1994, 1995 1998 рр.Статистична комісіяОбиралася на чотирирічний термін до 31 грудня 1996 р.Комісія з наркотичних засобівОбиралася на чотирирічний термін до 31 грудня 1997 р.Комісія з питань сталого розвиткуОбиралася на трирічний термін до 31 грудня 1997 р.Європейська економічна комісія (ЄЕК)Членом з 1947 р., працює в 15 спеціалізованих органах, експертних групах тощо.Підкомісія з питань попередження дискримінації і захисту меншинУкраїнський експерт був обраний у 1995 р.Міжнародний Суд ООНЧлен з 1945 р.Міжнародне агенство з атомної енергії (МАГАТЕ)Член з 1957 р., обиралася до Ради керуючих у 1990 1992, 1993 1995, 2000 2002 рр.Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО)Член з 1985 р., обиралася до Ради промислового розвитку в 1987 1991 рр.Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО)Член з 1954 р.Міжнародна організація праці (МОП)Член з 1954 р., з 1990 р. обиралася членом шести промислових комітетівВсесвітній поштовий союз (ВПС)Член з 1947 р., обиралася членом Виконавчої ради на період 1974 1979, 1995 1999 рр.Міжнародний союз електрозвязку (МСЕ)Член з 1947р., обрана членом Ради на період 1995 1999 рр.Всесвітня метеорологічна організація (ВМО)Член з 1951 р., включаючи членство в Європейській метеорологічний організації та двох технічних комісіяхВсесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)Член з 1970 р.Всесвітня організація охорони здоровя (ВООЗ)Член у 1948 1949 рр., членство поновлено з 1992 р.Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО)Приєдналася до Чизької конвенції і стала членом організації в 1992 р.Міжнародний валютний фонд (МВФ)Член з 1992 р.Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)Член з 1992 р.Міжнародна фінансова корпорація (МФК)Член з 1993 р.Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ)Член з 1996 р.Міжнародна морська організація (ММО)Член з 1994 р.

  • 6206. Міжнародні інтеграційні обьєднання
    Контрольная работа пополнение в коллекции 04.01.2010

    Сформований торговельний блок об'єднує країни, в яких разом мешкає 370 млн осіб, щорічний обсяг виробництва товарів і послуг сягає 6 трлн. дол. США. Можна означити специфічність цього вільного ринку:

    1. до цього ринку входять лише три, але великі за територією, населенням та економічним потенціалом країни, що дає змогу звести проблему економічних ресурсів до мінімуму;
    2. основою цього ринку слугує економіка світового лідера за конкурентоспроможністю США, населення яких становить 69 % населення даної зони;
    3. країни, що об'єдналися в НАФТА, мають різні рівні економічного розвитку, більше того, рівень Мексики різко контрастує з рівнем США і Канади;
    4. більша частина зовнішньоторговельного обороту Канади (74 %) і Мексики (65 %) припадає на торгівлю зі США, канадсько-мексиканські торговельні та інвестиційні зв'язки до останнього часу залишалися надто слабкими;
    5. ринок носить широкомасштабний характер: він охоплює виробничу сферу, міжнародну торгівлю, фінансові відносини між країнами-учасницями, інвестиційну діяльність, вільний рух капіталу, необмежений вивіз прибутків і доходів, поглиблює лібералізацію взаємної торгівлі, регулює порядок міграції робочої сили тощо;
    6. цей ринок розташований майже на однаковій відстані від Західної Європи і від країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що дає змогу рівномірно розвивати економічні зв'язки з обома світовими економічними центрами;
    7. у майбутньому існує реальна можливість розширення ринку за рахунок приєднання країн Латинської Америки.
  • 6207. Міжнародні науково-технічні відносини у світовому господарстві
    Информация пополнение в коллекции 07.05.2010

    В сучасних умовах все більше поширюються відносно нові форми міжнародних економічних відносин міжнародні науково-технічні відносини. Під ними розуміють відносини з приводу обміну результатами науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), спільного проведення країнами, підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим сумісним чи роздільним використанням їх результатів; спільного розроблення і використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією [б, с. 100]. Формами їх прояву є:

    1. Обмін загальною науково-технічною інформацією, накопичення останньої в банках даних для спільного використання, наприклад для консультацій, зокрема обмін програмними продуктами.
    2. Укладання і реалізація контрактних угод щодо проведення
    3. НДДКР контрагентом з наступною передачею всієї інформації і
    4. права розпорядження результатами розробок замовнику (зокрема,
    5. права оформлення патенту і ліцензії на виробництво).
    6. Спільне проведення на основі прямих (зв'язків партнерами з
    7. різних країн коопераційних НДДКР щодо конкретного винаходу з
    8. наступним спільним володінням патентом і правом надання ліцензій (чи, що буває значно рідше, роздільним).
    9. Реалізація міжнародних (за участю кількох країн або фірм)
    10. науково-технічних програм з розроблення важливих спеціальних проблем (наприклад, телекомунікаційна технологія чи біотехнологія) на основі спеціалізації та кооперації НДДКР.
  • 6208. Міжнародні фінанси
    Контрольная работа пополнение в коллекции 04.12.2010

    Принципи системи :

    1. Базою валютної системи було проголошено міжнародну розрахункову одиницю СДР, яка в перспективі мала стати основою паритетів і курсів валют і основним платіжно-розрахунковим засобом. До 1985 року в СДР встановлювались курси валют лише 12 країн із 149 членів МВФ. Фактично зберігався доларовий стандарт.
    2. Окрім СДР країнам дозволялось встановлювати валютний паритет до будь-якої валюти, крім золота. Тобто закріплювалися тенденції до багатовалютного стандарту та поділ світової валютної системи на регіональні угрупування: США - Західна Європа Японія.
    3. Юридично було завершено демонетизація золота : відмінено офіційну ціну золота та золоті паритети , золото перестало бути мірою вартості та базою золотих паритетів, США припинили обмін доларів на золото для іноземних центральних банків та урядових установ. Але золото й далі використовувалося для формування фонду ліквідних активів з метою придбання резервних валют.
    4. Було знято обовязковість обмежень щодо офіційних валютних резервів
    5. Поняття "оборотна(конвертована)валюта" замінено терміном "валюта, що вільно використовується"(тобто ринкова валюта.
    6. Країни отримали право вибору будь-якого режиму валютного курсу.
    7. Узаконювався режим плаваючих валютних курсів замість фіксованих.
    8. МВФ, який зберігся на уламках Бреттон-Вудської системи, закликав посилити міждержавне валютне регулювання
  • 6209. Міжнародні фінансові організації та їх роль
    Курсовой проект пополнение в коллекции 18.10.2010

    Особливістю міжнародних організацій як суб'єктів системи міжнародних економічних відносин є те, що вони, поряд з державними органами, є регуляторами цих відносин. Крім того, на відміну від державних органів, деякі міжнародні організації виконують регулюючі функції на наднаціональному рівні (наприклад, Міжнародний валютний фонд). Як регулятори міжнародні організації мають великий вплив на розвиток і спрямованість міжнародних відносин, оскільки вони залучають в упорядкований процес чимало держав. По суті, сьогодні майже немає в світі держави, яка не була б членом якоїсь організації; більшість країн залучена зразу до декількох організацій [5, с.7]. Міжнародні економічні організації поділяються, в свою чергу, на загальноекономічні і спеціалізовані. Загальноекономічні відають широким спектром економічних проблем. До них відносяться Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), а також регіональні організації інтеграційного типу - Європейський союз (ЄС), Співдружність Незалежних Держав (СНД), Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) та інші. Спеціалізовані економічні організації зосереджують увагу на більш вузькому колі проблем; проте багатьом з них належить суттєва роль в міжнародній економіці [5, с.22]. Прикладом таких спеціалізованих організацій є міжнародні валютно-кредитні організації, які за визначенням є міжнародними фінансовими організаціями, створеними на основі міждержавних угод з метою регулювання валютних і кредитно-фінансових відносин між країнами, сприяння економічному розвитку країн, надання кредитної допомоги. До числа таких організацій належать Банк міжнародних розрахунків (БМР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), регіональні міжнародні банки і фонди розвитку.

  • 6210. Міжнародні фінансово-кредитні організації та їх аналіз
    Дипломная работа пополнение в коллекции 03.11.2009

     

    1. Глобалізація фінансових ринків / О.Г. Білорус, Ф.В.Костенко та ін. К., 2006. 75с.
    2. Глобальные трансформации и стратегии развития. Монография / БелорусО.Г., ЛукяненкоД.Г. и др., (Перевод с укр. издания 1998 года) К.: Орияне. 2000. 424с.
    3. ГончаренкоО.М. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2006. 416с.
    4. ГубськийБ.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К.: Наукова думка, 2005. 460с.
    5. Гумен І. Складові банківських рейтингів: науково-практичний аспект// Вісник НБУ 2007р. №1 С.5759.
    6. Держкомстат України http://www.ukrstat.gov.ua
    7. ЕршовМ.В.Валютно-финансовые механизмы в современном мире (кризисный опыт конца 90-х). М.: ОАО НПО «Экономика», 2000
    8. ЖуковВ. Комерційні банки та інвестиційна діяльність// Банківська справа. 2005р. №2 С.5962.
    9. Загородній А.Г., ВознюкГ.Л., СмовженкоТ.С. Фінансовий словник. К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. 490с.
    10. КовальчукС.В., Форкун І.В. Фінанси. Львів: «Новий Світ 2000», 2005, 568с.
    11. КовалевичО. Фінанси і банки. Львів: Новий Світ 2000», 2005, 621с.
    12. КортюкВ. Стратегія і тактика розвитку банківської системи// Вісник НБУ 2000р. №10 С.2. 5
    13. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика. Київ: НІОС, 2001, 224с.
    14. КрасавинаЛ.Н., СмирновА.Л.Международный кредит: формы и условия. М.: ЮНИТИ. 2003. 327с.
    15. КручокС.І., Алексійчук В.М., ЛяшенкоЮ.І. Гроші та кредит. Київ: ДІЯ, 2000, 132с.
    16. КузнецовО. Вільгельм Ханкель: від Бреттон-Вудсу до Маастрихту// Вісник НБУ. 2001. №8. С.69.,
    17. ЛазепкаВ. Інвестиційні банки// Банківська справа. 2006р. №6 С.4749.
    18. Левківський В.М. Новітні тенденції міжнародного руху капіталів// Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття. К., 2000. 371с.
    19. ЛукашевичВ.М.Глобалистика. Львів: Новий світ-2000, 2004. 227с.
    20. Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя)// НАН України, Інститут економіки. К. 2003. 455с.
    21. ЛуцишинЗ.О. Інтернаціоналізація потоків капіталу основа фінансової глобалізації// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 30. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин 2001. С.8196.
    22. ЛуцишинЗ.О. Специфіка світових фінансових криз в умовах глобалізації. Вісник ТАНГ. 2002. №81. С.152163
    23. ЛуцишинЗ.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації. Київ: Видавничий центр «ДрУк», 2002, 320с.
    24. ЛуцишинО.О. Фінансові ринки та управління фінансами. Тернопіль: СМП «Астон». 2000. 108с.
    25. Майєр Дж.М., РаухДж.Е., Філіпенко А. Основні проблеми економіки розвитку. Київ: Либідь, 2003, 688с.
    26. МасловаС.О., ОпаловО.А. Фінансовий ринок. Київ: Каравела, 2004, 344с.
    27. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н.Красавиной. М.: Финансы и статистика, 2000. 838с.
    28. МихайловД.М.Мировой финансовый рынок. Тенденции и инструменты. М.: Экзамен, 2000. 546с.
    29. Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua
    30. Петровська І.О., КлиновийД.В. Фінанси (з елементами статистики фінансів). Київ: ЦУЛ, 2002, 300с.
    31. РаспутнаЛ. Комерційні банки у сфері фінансових послуг України// Банківська справа. 2000р. №5. С.4345
    32. РогачО.І., Філіпенко А.С., ШеметТ.С. Міжнародні фінанси. Київ: Либідь, 2003, 784с.
    33. РязановаН.С. Міжнародні фнанси. Київ: КНЕУ, 2001, 119с.
    34. РяжновО. Міжнародні фінансові потоки. Київ: Діло, 2007, 356с.
    35. СоколенкоС.И.Глобальные рынки ХХI столетия. Перспективы УкраиныК.: Логос. 2004. 568с.
    36. СоколенкоС.І. Глобалізація і економіка України. К.: Логос. 2005. 568с.
    37. Сорос Дж. Новая глобальная финансовая архитектура// Вопросы экономики. 2000. №12. С.5684.
    38. СтукалоН.В. Особливості сучасного трактування термінів «фінанси» та «фінансова система»// Науковий вісник Волинського державного університету ім. Л. Українки. Економічні науки, №1, 2006. С.132138.
    39. СтукалоН.В. Фінансова глобалізація: сучасні тенденції розвитку та висновки для України// Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України. Вип. 2 (17). Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. С.4144.
    40. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій. Київ: КНЕУ, 2004, 566с.
    41. Суторміна В.М., Радзієвська В.М., СтеценкоБ.С. Фінансовий ринок. Київ: КНЕУ, 2001, 100с.
    42. ФедякинаЛ.Н.Мировая внешняя задолженность: теория и практика урегулирования. М.: «Дело и Сервис». 2000. 304с.
    43. Філіпенко А.С. Економічний розвиток. Європейський контекст. Київ: Знання України, 2001, 120с.
    44. Філіпенко А.С.Основи наукових досліджень. Київ: Академвидав, 2004, 208с.
    45. Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. Київ: «Знання України», 2002, 190с.
    46. Філіпенко А.С., Будкін В.С., ГальчинськийА.С. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. Київ: Либідь, 2002, 470с.
    47. Філіпенко А.С., Будкін В.С., ДудченкоМ.А. та ін. Міжнародні інтеграційні процеси в сучасності. Київ: Знання України, 2004, 304с.
    48. Філіпенко А.С., РогачО.І., ШнирковО.І., та ін. Світова економіка. Київ: Либідь, 2000, 582с.
    49. Ходаківська В.П., Данілов О.Д.Ринок фінансових послуг. Ірпінь: Академія ДПС України, 2001, 501с.
    50. Чистілін Д. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграції України// Економіст №1, 2007. С.8087.
    51. ШелудькоВ.М. Фінансовий ринок. Київ: Знання-Перс, 2002, 535с.
    52. ШенаевВ.Н.Международный рынок ссудных капиталов. М.: Финансы и статистика. 2001. 140с.
    53. ШишковЮ.В.Мировая финансовая система: необходимость реформ// Мировая экономика и международные отношения. 2003. №11. С.38.
  • 6211. Міжнародно-правовий режим Антарктики
    Контрольная работа пополнение в коллекции 07.12.2010

    У вузькому розумінні це південна полярна область світового океану, куди входять пд. частини Атлантичного, Тихого та Індійського океанів і ряд островів. В ширшому розумінні Анта?рктика включає також і материк Антарктиду. Певних меж Анта?рктика не має. їх проводять по ізотермі +10° найтеплішого місяця або по крайній пн. межі пакового льоду (на 1 листопада), по межі поширення айсбергів. В останній час за межі Анта?рктики вважають зону антарктичної конвергенції, тобто зону збіжності полярних вод з водами помірних широт, яка розташована між 48 і 55° пд. ш. В цих межах площа Анта?рктики - близько 60 млн. км2, з яких понад 45 млн. км2 припадає на водні простори з плаваючою морською кригою та айсбергами. Води окраїнної частини Анта?рктики розташовані у смузі пануючих західних вітрів і беруть участь в існуючій тут коловій течії західних вітрів, яка обмиває всю земну кулю з Заходу на Схід. Води Анта?рктики характеризуються низькими температурами. Взимку в пд. частині температури поверхневих шарів коливаються в межах від -1,8 до -1,9°; у районі антарктичної конвергенції від +1 до +2°. Влітку у високих широтах температури води підвищуються до +2°, в районі антарктичної конвергенції до +3,5°. Дно антарктичної частини океану являє собою серію басейнів і западин (Австрало-Антарктична, Тихоокеансько-Антарктична та ін.), розділених підводними височинами і хребтами (Пд.-Антільський, Кергелен, Пд.-Тихоокеанський та ін.), увінчаними островами, переважно вулканічного походження (Баллені, Петра І, Пд. Сандвічеві, Кергелен, Скотта та ін.). Води Анта?рктики багаті на китів, тюленів, рибу. На о-вах і узбережжі Анта?рктики - велика кількість водоплавних птахів. У літні місяці у води Анта?рктики ряд країн опоряджує китобійні експедиції, які щорічно добувають тут десятки тисяч китів [11, C. 83].

  • 6212. Місце адвокатури в системі правоохоронних органів
    Информация пополнение в коллекции 23.10.2010

    Закон містить перелік обставин, що унеможливлюють участь адвоката по справі в якості захисника. Зокрема, відповідно до ст. 61.1 КПК, захисник не може брати участь у справі: якщо він брав участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; коли він є родичем особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача. Верховний Суд України у своїй ухвалі від 24 грудня 1996 р. по конкретній справі визнав, що «адвокат не може брати участі у справі як захисник, коли в її розслідуванні чи в судовому розгляді бере участь посадова особа, із якою адвокат перебуває в родинних стосунках». Захисник також не може брати участь у справі, якщо проти нього порушено кримінальну справу; визнано його недієздатним; коли раніше він надавав у даній справі юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання юридичної допомоги; у випадку зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України; у випадку колізії між підзахисними, яких захищає один захисник [5, с. 5].

  • 6213. Місце адміністративного права в правовій системі
    Информация пополнение в коллекции 27.01.2010

     

    1. Аверянов В.Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії// Право України. 2003. №5. С. 117-118.
    2. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України: Академічний курс. К.: Юридична думка, 2004. 741 с.
    3. Бандурка О.М. Адміністративний процес. К.: Літера ЛТД, 2002. 541 с.
    4. Битяк Ю.П. Адміністративне право України. К.: Юрінком Інтер, 2005. 544 с.
    5. Гончарук С.Т. Основи адміністративного права України: Навч. посіб. К.: Знання, 2004. 200 с.
    6. Грянка Г.В. Адміністративне право України: Практикум. К.: Азимут-Україна, 2004. 144 с.
    7. Кивалов С.В. Административное право Украины. Х.: Одиссей, 2004. 880 с.
    8. Коломоєць Т.О. Адміністративне право: Навч.-метод. посіб. Запоріжжя: ЗНУ, 2006. 140 с.
    9. Константий О.В. Джерела адміністративного права України. К.: Рада, 2005. 120 с.
    10. Крегул Ю.І. Адміністративне право України. К.: КНТЕУ, 2004. 190 с.
    11. Куйбіда Р.О. Основи адміністративного судочинства в Україні. К.: Конус-Ю, 2006. 255 с.
    12. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине. Х.: Одиссей, 2006. 351 c.
    13. Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. Ірпінь, 2005. 248 с.
  • 6214. Місце й роль судової влади
    Информация пополнение в коллекции 06.02.2010

     

    1. Конституція України
    2. "Про судоустрій України"- Закон України
    3. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у сучасних умовах /Бондаренко І.// Право України . 2002. №8 С.37
    4. Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні / Василюк С.// ПравоУкраїни. 2002 №5 С.8 11
    5. Закаблук М.Політична рука на пульсі судівської діяльності. Більшість європейських країн боряться з цим явищем, а от для Америки воно стало традицією/ Закаблук М.//Закон і бізнес - № 8(788). 24.02.07 02.03.07
    6. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. К.: Атіка, 2000. 320 с.
    7. Онопенко В., Пилипчук П., Балакницький І. Про стан здійснення правосуддяу 2006 році та завдання на 2007 рік / Онопенко В., Пилипчук П., Балакницький І.//Вісник верховного суду України 2007. №4(80) с. 18- 20
    8. Прилуцький С. Незмінність суддів питання теорії і практики / Прилуцький С. // Право України. 2003. №8 С.48 50
    9. Селінов А. Реформування конституційних засад організації судової влади в Україні / Селінов А. // Право України // 2003. №7 С. 14 15
    10. Чубар А. П. Захист прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві України / Чубар Л. П. // Вісник конституційного суду Ураїни 2000.№1 С.84 88
    11. Штогун С. Судова реформа шлях до вдосконалення захисту прав і свобод людини і громадянина / Штогун С. // Право України. 2002. - №8 С. 34- 37
  • 6215. Місце конституційного права в системі пpава Укpаїни
    Информация пополнение в коллекции 29.10.2010

     

    1. Конституція України. К., “Юрінком”, 1996.
    2. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозвязок та результативність // Право України. 2002. - № 12. С. 75.
    3. Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблем її формування // Право України. 2001. - № 4.
    4. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні // Право України. 2004. - №1.
    5. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура // Право України. 2002. - № 1. С. 28.
    6. Димитров Ю. Правова держава: перспектива чи сьогоднішній день? // Право України. 2002. - № 5.
    7. Задоянчук О. Громадянське суспільство як проблема культури // Людина і політика. 1999. - №1.
    8. Конституційне право України. / За ред. В.Ф. Погорілка. К., “Наукова думка”. 2003 р., - 316 с.
    9. Конституційне право. / Під ред. В.В. Молдаван, В.Ф. Мелащенка. К., “Юмана”, - 2002р., - 294 с.
    10. Михайленко О. Проблеми справедливості при розбудові правової держави // Право України. 2002. - №8.
    11. Основи держави і права України. / За ред. Настюка М.І. Львів, 2001.
    12. Основи конституційного права України. / За ред В.В. Копейчикова. К., Юрінком. 2003 р.
    13. Полешко А. Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку // Право України. 2002. - № 12. С. 90.
    14. Рабінович П.М. Основи права. К., 2001 р.
    15. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник. 2-е вид. К., 1999 р.
    16. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. Харків: Консум, 2001.
    17. Теория государства и права / Под редакцией М.М.Рассолова, В.О.Лучина, Б.С.Эбзеева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.
    18. Хропанюк В.Н. Теорія держави й права. Харків, 2002 р.
  • 6216. Місце національної економіки в системі світового господарства
    Курсовой проект пополнение в коллекции 20.12.2010

    Перед національною економікою країни ставляться такі цілі:

    • Стабільні високі темпи зростання національного об'єму виробництва. Це означає стійке зростання виробництва товарів і послуг без різких змін, спадів і криз.
    • Стабільність цін. Потрібно враховувати, що незмінні тривалий час ціни уповільнюють темпи зростання ВВП, знижують зайнятість населення. Низькі ціни привабливі для споживача, але позбавляють стимулу виробника, високі ж, навпаки, стимулюють виробництво, але знижують купівельну спроможність населення. Тому досягнення стабільності цін в сучасній ринковій економіці означає не «заморожування» їх на тривалий період, а планова регульована зміна.
    • Підтримка зовнішньоторговельного балансу. На практиці це означає досягнення відносної рівноваги між експортом і імпортом, а також стабільний обмінний курс національної валюти на валюти інших країн. Якщо в країну ввозиться більше товарів, чим продається за межу, то виникає негативне сальдо торгового балансу. Якщо вивозиться більше товарів, чим надходить до країни, то кажуть про позитивне сальдо. На стан торгового балансу значно впливає курс валюти - величина грошової одиниці однієї країни, вираженої в грошовій одиниці іншої держави. Підвищення або пониження курсу валют може змінити досягнутий баланс і викликати позитивне або негативне сальдо.
    • Високий рівень зайнятості. Він досягається в тому випадку, якщо кожен охочий отримати роботу знаходить її. Але це не означає, що повна зайнятість охоплює все працездатне населення країни. У будь-якій країні в кожен даний момент часу є певна кількість людей, які тимчасово не працюють у зв'язку із зміною місця роботи або місця проживання. Окрім того, завжди є структурне безробіття, обумовлене невідповідністю структури нових робочих місць, пов'язаних з впровадженням нових технологій, наявній структурі робочої сили і відставанням останньої по кваліфікаційним вимогам і новим професіям від попиту на ці професії.
  • 6217. Місце правової системи України серед правових систем світу
    Курсовой проект пополнение в коллекции 25.10.2010

     

    1. Бєлкін Д. Конституція України закон прямої дії // Право України. 1997. №1.
    2. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. К., 1997.
    3. Бобровник С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. К., 1994.
    4. Вiсник Унiверситету внутрiшнiх справ Випуск 10 Харків 2000
    5. Данілов С.О. Деякі особливості національного правового регулювання //Держава і право. Вип. 9. 2001. С.11-18.
    6. Єгоров О. Порівняльне правознавство про деякі особливості дальшого розвитку української правової системи // Право України. 1992. -№3.-С.31.
    7. Луць Л.А. Деякі аспекти реформування інституційної та функційної частин сучасної правової системи України // Держава і право. Вип. 18. Київ, 2002. С. 40-46.
    8. Луць Л.А. Деякі питання ідентифікації правової системи України з романо-германським типом правових систем // Молода українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократії правової держави України: Збірник наукових праць. Львівський інститут внутрішніх справ. Львів, 2001. С. 148-154.
    9. Луць Л.А. Сучасна правова система України: загальнотеоретичні аспекти.
    10. Луць Л.А. Тенденції розвитку сучасної правової системи України та проблеми правової реформи // Держава і право. Вип. 17. Київ, 2002. С. 3-5.
    11. Мірошниченко М. (доцент, кандидат історичних наук (Інститут космічного і повітряного права Національного авіаційного університету)) Методологічні передумови класифікації правової системи України. Право України. 2003 р., №4
    12. Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. 132с.
    13. Погорілко В., Малишко М. Правова система України: стан та перспективи розвитку // Віче. 1993. №9. С. 21-35.
    14. Погорілко В.Ф., Малишко М. Правова система система права система законодавства суверенної України // Право України. 1993.-№9-10.
    15. Луць Л. Трансформація нормативної частини сучасної правової системи України вимога часу. Право України. 2003 р., №3
    16. Мірошниченко М. Ідентичність легітимність правопорядок: до проблеми реформування правової системи України.Право України. 2003 р., №5
    17. Правова система України: теорія і практика: Тези науково-практичної конференції. К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1993. 552с.
    18. Рабінович П.М. Право сучасної України: тенденції та суперечності розвитку // Правова система України. Питання теорії та практики. К., 1993.
    19. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. Харків: Консум, 2001. 656 с.
    20. Тацій В. Значення юридичної науки у формуванні правової системи України // Вісник Академії правових наук України. 2001. №3(26). С.3-22.
    21. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. X.: «Одіссей». 2002 p. 592 с.
    22. Friedman Lawrence M. The legal system: a social science perspective. N.Y.: Russel Sage foundation, 1975. VII, 338 p.
    23. Raz J. The concept of a legal system: An introduction to the theory of legal system. Oxford: Clarendon press, 1970. VIII, 212 p.
  • 6218. Місце та функції Фонду державного майна в процессах регулювання операцій на ринку нерухомості
    Информация пополнение в коллекции 16.02.2011

    Фонд відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції у сфері приватизації державного майна:

    • розробляє і подає Кабінетові Міністрів України проекти державних програм приватизації та контролює виконання державних програм приватизації;
    • щорічно складає і подає Кабінетові Міністрів України перелік об'єктів, що підлягають приватизації, для включення його до проекту Державного бюджету України на відповідний рік; складає і подає Кабінетові Міністрів України перелік об'єктів, що підлягають приватизації, для включення його до проектів середньострокових та довгострокових загальнодержавних програм;
    • разом з органами, уповноваженими управляти державним майном, складає переліки об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;
    • організовує проведення передприватизаційної підготовки підприємств;
    • приймає рішення про приватизацію державного майна, включаючи приватизацію об'єктів незавершеного будівництва та законсервованих об'єктів, у тому числі про створення господарських товариств на базі майна об'єктів незавершеного будівництва та законсервованих об'єктів, що є у державній власності;
    • приймає рішення про зупинення (призупинення) приватизації державного майна, у тому числі про зняття об'єкта приватизації з продажу, а також вносить зміни до плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства у частині перенесення терміну їх розміщення;
    • організовує та контролює виконання робіт з інвентаризації та оцінки майна державних підприємств, що приватизуютьсят та повертаються у державну власність, у разі необхідності залучає органи державної влади до проведення інвентаризації майна;
    • створює комісії з приватизації, конкурсні комісії з продажу державного майна;
    • затверджує плани приватизації державного майна та плани розміщення акцій;
    • вживає разом з органами Антимонопольного комітету України заходів щодо запобігання монополізації товарних ринків у процесі приватизації та оренди державного майна;
    • продає державне майно в процесі його приватизації, у тому числі майно ліквідованих підприємств, об'єкти незавершеного будівництва;
    • здійснює у процесі приватизації реструктуризацію, в тому числі реорганізацію, державних підприємств;
    • укладає у процесі приватизації договори купівлі-продажу державного майна;
    • підтверджує право власності на державне майно, яке передається до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації;
    • здійснює контроль за додержанням законодавства з питань приватизації, виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна;
    • забезпечує інформування Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та населення про хід приватизації;
    • контролює та вживає заходів щодо своєчасного та повного надходження коштів від продажу об'єктів приватизації;
    • забезпечує контроль за діяльністю Фонду майна Автономної Республіки Крим, регіональних відділень, представництв та організацій Фонду;
    • виступає замовником оцінки майна, укладає договори на проведення оцінки майна та затверджує акти оцінки майна (висновки про вартість майна) у випадках, встановлених законом.
  • 6219. Місце України в світових рейтингах
    Статья пополнение в коллекции 11.12.2010

    Однією з основних рейтинг-систем, що дозволяє визначити рівень економічної безпеки та рівень інтегрованості України у світову спільноту, є Індекс глобальної конкурентоспроможності. Центр Міжнародного інституту розвитку менеджменту (IMD-Lausanne) в швейцарській Лозанні оприлюднив рейтинг конкурентоспроможності країн світу. Знайшлося там місце й Україні. За даними цього центру наша держава, в 2009р., як і у 2008, посіла передостаннє місце в щорічному рейтингу конкурентоспроможності країн, торік вона була 54-ю з 55 держав, а нині є 56-ю з 57. Після нас - лише Венесуела (яка, до речі, остання в рейтингу вже третій рік поспіль). Україну обігнали всі країни Центральної та Східної Європи, хоча й вони втратили свої позиції порівняно з минулим роком. А до п'ятірки найкращих країн світу входять США, Гонконг, Сінгапур, Швейцарія та Данія [ 1, с.2 ].

  • 6220. Місцеве самоврядування в Канаді
    Доклад пополнение в коллекции 20.12.2010

     

    1. Бабіна О О // Критерії оцінки ефективності діяльності органів місцевого самоврядування: світовий досвід та Україна // Стратегічні пріоритети.- 2 (3).- 2007.- 6 - 10 с.
    2. Баглай, «Конституционное право зарубежных стран», Норма - Инфра М, Москва, 2000
    3. Григорьев В.А. Модели местного самоуправления // Информационно-справочный ресурс законодательно-нормативной базы документов Приднестровской Молдавской Республики // http://docpmr.com/stati. - 2009
    4. Данилов С.Ю. Местное самоуправление // Економіка. Політика. Ідеологія. - №6. 1992. 66-69 с.
    5. Канада. Государственное устройство // Энциклопедия Кольера // http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier
    6. Козюра І. Законодавче регулювання органів місцевого самоврядування в Канаді // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. - №1. 2002. 177185 с.
    7. Козюра І. Формування регіональних самоврядних структур Центральної Канади // Вісник УАДУ. 2001. -№2. ч.2. 193-199 с.
    8. Матвієнко А.С. Місцеве самоврядування у зарубіжних країнах: досвід для України // Держава і право. - №42. 2008. 190-195 с.
    9. Мелкумов А.А. Особенности государственно-политического устройства Канады // Вестник Московского университета, серия 12, политические науки. 2000. № 3. С. 103 120.
    10. Местное самоуправление в канаде // Аналитический вестник № 26 (246) Специальный выпуск. III Байкальский экономический форум. Круглый стол «Проблемы развития местного самоуправления в Российской Федерации». Актуальные проблемы реформы местного самоуправления. Москва, 2004.
    11. Моргачев В.И. Формы и методы территориального устройства в США и Канаде //отв. редактор Л.И. Евенко. М.: Наука, 1987. 143 с.
    12. Музика-Стефанчук О.А. Про організацію місцевого самоврядування та управління в зарубіжних країнах // Порівняльно-правові дослідження. Глобалізація і право. - № 2. 2008. 106- 110 с.
    13. Муниципальное право зарубежных стран 9сравнительное пособие) // Под ред. Ерёмина В.В. М.: Академический проэкт. Фонд Мира. 2006. 3 с.
    14. Осавелюк А.М. Канада: Местное управление и самоуправление. М., РАН, 1995.
    15. Саджек Э.Р. Муниципальная реформа: усиление местной власти в Онтарио, Канада // http://www.decentralization.ws. 2005