Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 6181. Миф о праве муниципальной собственности на землю в Cвердловской области
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Дело в том, что термин «законодательство» по смыслу ст.5 Конституции РФ включает в себя также и нормативные акты субъекта РФ. В соответствии с пп. «в», «г» п. 1 ст. 72 Конституции РФ, вопросы владения, пользования и распоряжения землей, а также вопросы разграничения государственной собственности находятся в совместном ведении Российской Федерации и субъектов Российской Федерации. Как разъяснил Конституционный суд РФ в Постановлении от 3 ноября 1997 года № 15-П «По делу о проверке конституционности пункта 1 статьи 2 Федерального закона от 26 ноября 1996 года «Об обеспечении конституционных прав граждан Российской Федерации избирать и быть избранными в органы местного самоуправления» в связи с запросом Тульского областного суда», «...совместное ведение, которое предполагает разделение полномочий между органами государственной власти Российской Федерации и ее субъектов означает, что при отсутствии федерального закона субъект Российской Федерации вправе самостоятельно урегулировать соответствующий вопрос; с принятием федерального закона закон субъекта Российской Федерации должен быть приведен в соответствие с ним.»[2].

  • 6182. Міжнародна економічна інтеграція
    Информация пополнение в коллекции 21.11.2009

    Цю задачу спробував у середині 70-х років вирішити автор справжньої статті, виходячи з того, що будь-який поділ праці та опосередкований його обмін ведуть до заглиблення та посилення звязків і взаємозалежносте й між краї-нами-учасницями. Причому стається це на всіх “поверхах" соціуму: у виробничо-технічній, економічній та політико-правовій сферах. Усі ці аспекти тісно взаємодіють, доповнюючи та посилюючи один одного. Таке розуміння сутності інтеграційного процесу логічно виводило на його трактування як взаємопроникнення та зрощування національних процесів відтворення у самому широкому їх розумінні. Звідси слідувало, що “грань, яка відділяє інтеграцію від більш низьких стадій інтернаціоналізації господарського життя, а інтеграційний комплекс - від іншої сукупності між господарчих звязків, проходить там, де виробничо-технічна, економічна та політико-правова взаємозалежність національних господарств переходить у взаємопроникнення та переплетіння національних процесів відтворення". Раніше самостійні та автономні монодержавні соціуми трансформуються у цілісний полідержавний організм. Причому таке зрощування національних відтворювальних процесів скоро стає безповоротнім. Як образно помітив колись бельгійський премєр П.А. Спаак, утворюється певний “омлет”, який вже неможливо перетворити в початкові сирі яйця. Кількісні оцінки взаємозалежності національних економік в межах ЄС показали, що різні сфери відтворення мають різну “схильність до інтеграції". Чим вище сприйняття даної сфери до економічних процесів в інших країнах, тим сильніше взаємозалежність в цьому зрізі, тим визначеніша тенденція до інтеграції, тим ширше її територіальні масштаби. Наприклад, кредитно-грошова сфера відрізняється більш високою “схильністю" такого роду, ніж товарна торгівля, яка в свою чергу, перебільшує у цьому відношенні виробничу сферу. Тому географічні рамки реальної інтеграції на різних її “поверхах" не співпадають один з одним, а всі разом ці інтеграційні процеси не співпадають з офіційними кордонами тієї міжнародної організації, яка покликана їм допомагати. Інакше кажучи, в умовах ринкової економіки просторові масштаби реальної інтеграції і територіальний простір таких організацій різні. Перші можуть бути ширше других, як би переливаючись через офіційні рубежі, але можуть бути і вже. Цей висновок пізніше підтвердила практика Євросоюзу, де деякі інтеграційні процеси (потрапляння де-факто у грошово-кредитну та валютну політику ЄС, шенгенський візовий режим ті ін.) охопили ряд країн за межами ЄС, але, з іншого боку, Англія, Данія і Швеція не ввійшли у євро зону, а Англія і Ірландія не беруть участі і в шенгенський договорах.

  • 6183. Міжнародна економічна інтеграція як система господарських зв’язків різних країн, її розвиток і сучасний стан
    Курсовой проект пополнение в коллекции 29.03.2011

     

    1. Астапов К.Формирование единого экономического пространства стран СНГ [Текст] / К.Астапов // Мировая экономика и международные отношения. 2007. №3. С.95-99.
    2. Багмет М.О. Світова та європейська інтеграція [Текст]: навч.посіб. / М.О.Багмет, Г.В.Коваль. Донецьк: Каштан, 2009. 349с.
    3. Беляєв М.І. Економічна політика [Текст] / М.І.Беляєв, М.І.Диба, А.З.Зазимко. К.: КНЕУ, 2007. 288с.
    4. Берглоф Е. Економічна інтеграція та глобальна рецесія [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://innovations.com.ua. 07.05.2010 р. Загол. з екрану.
    5. Внукова Н.М. Оцінка рівня виконання вимог СОТ для прискорення процесів інтеграції України до ЄС [Текст] / Н.М.Внукова // Зовнішня торгівля: право та економіка. 2009. №2(43). С.40-46.
    6. Врадій О. Концепції євроінтеграції та політичні трансформації [Електроний ресурс]. Режим доступа: http:www.viche.info.06.05.2010. Загол. з екрану.
    7. Горьовий В.П. Інтеграція України до ЄС і зовнішньоекономічна безпека держави [Текст] / В.П.Горьовий // Вісн.аграрної науки. 2009. №11. С.56-61.
    8. Гусинська Н. Тенденції розвитку регіональної інтеграції [Текст] / Н.Гусинська // Регіональна економіка.Серія «Економіка іправо». 2008. №4. С.185-191.
    9. Дайнеко А.Е.Мировая экономика: механизмы и факторы роста [Текст] / А.Е.Дайнеко, Г.В.Забавский, П.В.Шведко. М.: Изд-во делов. и учеб. лит., 2007. 321с.
    10. Зварыч Р. Социально-экономическая трансформация в Украине как перспектива конвергенции с ЕС [Текст] / Р.Зварыч // Журнал европейской экономики. 2008. Т.7, №2. С.170-193.
    11. Зимовець В.В. Вектори регіональної економічної інтеграції: зовнішні чинники та внутрішні передумови [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.niisp.org/vydanna/panorama/.04.05.2010. Загол.з екрану.
    12. Киридон А.М. Інтеграційні виклики для України [Текст] / А.М.Киридон // Науковий вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Л.Українки. 2009. №3. С.166-170.
    13. Куревіна І.О. Глобалізація і проблеми європейської економічної інтеграції [Текст] / І.О.Куревіна // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип.78 (ч.2). 2008. С.124-135.
    14. Лаврінчук І. Визначальні умови інтеграції України до ЄС [Текст] / І.Лаврінчук // Праця і зарплата. 2007. №42. С.4-5.
    15. Лукяненко Д.Г. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://finance-library.com.ua. 11.05.2010. Загол. з екрану.
    16. Малик Я.Й. Інтеграційні процеси на пострадянському просторі [Текст]: навч.посіб. / Я.Й.Малик, Ю.С.Занько. Львів: ПАІС, 2008. 87с.
    17. Макуха С.М. Міжнародні господарські звязки країн з перехідною економікою в умовах глобалізації [Текст] / С.М. Макуха. Х.: Право, 2006. 303с.
    18. Миронов В.С. Международная экономическая деятельность Украины [Текст] / В.С. Миронов, В.Н.Дуницкий. Донецк: Юго-Восток, 2009. 425с.
    19. Нікішина Е.А. Економічні аспекти євроатлантичної інтеграції України [Текст] / Е.А.Нікішина. Одеса: Ін-т пробл. ринку та економ.дослідж., 2006. 34с.
    20. Онищенко В.П. Україна у координатах ЄС [Текст] / В.П. Онищенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. 2008. №3. С.5-13.
    21. Основи економічної теорії [Текст]: навч.посіб. / А.А.Чухно, П.С.Єщенко, Г.Н.Климко та ін.; за заг.ред. А.А.Чухна. К.: Вища школа, 2005. 606с.
    22. Панкова Л.А. Міжнародні економічні відносини [Текст] / Л.А.Панкова, В.В.Козик. К.: Знання-Прес, 2007. 328с.
    23. Пономаренко О.О. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності [Текст] / О.О.Пономаренко, В.В.Новікова. Х.: ХНЕУ, 2007. 194с.
    24. Сорокина Л.В. Экономика европейской интеграции [Текст]: уч. пособ. / Л.В.Соркина. Донецк: ДонНТУ, 2008. 159с.
    25. Стеців А.Л. Інноваційне забезпечення конкурентоспроможності в умовах євроінтеграції [Текст] / А.Л.Стеців // Економіка України. 2009. №4. С.47-54.
    26. Сторонянська І.З. Міжрегіональні інтеграційні процеси в Україні: тенденції та перспективи розвитку [Текст] / І.З.Сторонянська. Львів: ІРД, 2009.388с.
    27. Фінанси [Текст]: навч.посіб. / За ред. С.І.Юрія, В.М.Федосова. К. :Знання, 2008. 611с.
    28. Чернега О.Б. Международная интеграция [Текст] / О.Б.Чернега, А.А.Семенов. Донецк: Каштан, 2009. 349с.
  • 6184. Міжнародна кадрова стратегія та трудові відносини в ТНК
    Контрольная работа пополнение в коллекции 21.07.2010

    З впровадженням системи документообігу в УВК «Nemiroff» автоматизовані наступні бізнес-процесси:

    1. обробка вхідних і витікаючих документів. У системі реєструються всі вхідні і витікаючі документи. В даний час удосконалюється порядок використання копіювальної техніки (сканерів, ксероксів), щоб оптимізувати систему обліку і зберігання документів:
    2. підтримка внутрішнього документообігу. Помітно скоротилися терміни обробки документів, ухвалення рішень. З урахуванням того, що деякі категорії співробітників багато часу проводять у відрядженнях, був організований видалений доступ до системи як на основі мобільної технології GPRS, так і з використанням дротяного зв'язку. Система корпоративної електронної пошти доступна у видаленому режимі в повному об'ємі, система документообігу тільки починає переводитися в цей режим. Спочатку в технічному завданні таке завдання не було поставлене, необхідність її була усвідомлена в процесі впровадження.
    3. формування і виконання доручень. В даний час велика частина доручень віддається і їх виконання контролюється за допомогою системи.
    4. повний цикл узгодження документів. У зв'язку з тим, що регламенти роботи з документами до кінця не пропрацювали, це завдання знаходиться у стадії рішення. ІТ-СПЕЦИАЛІСТИ компанії вважають, що тут поспіх недоречний і потрібно адаптувати систему до завдань бізнесу, а не навпаки. «Не слід підходити до впровадження з фанатизмом, говорить Вячеслав Чухно. Можна поки частину документів продовжувати погоджувати по-старому, зате набудувати систему якісно».
    5. управління зовнішніми контактами, робота з договорами. Це завдання теж знаходиться у стадії рішення, оскільки вимагає юридичної бази, що серйозно пропрацювала.
    6. підтримка деяких офісних бізнес-процессів. Співробітники мають можливість самостійно документувати свою діяльність: створювати власні бази даних, структурувати набори документів, що знаходяться у них в роботі, вести «щоденник діяльності».
    7. організація конференцій і каналів новин. При активній участі PR-служби планується використовувати базу даних новин для оперативного сповіщення співробітників компанії.
    8. зберігання і динамічне оновлення даних про структуру, працівників і контрагентів організації. Збудована і пропрацювала модель структури організації, впорядковані відомості про персонал.
  • 6185. Міжнародна міграція робочої сили
    Курсовой проект пополнение в коллекции 12.10.2010

    Нормативно-правова база для імміграції в більшості приймаючих країн представлена величезною кількістю законів і підзаконих актів. Основні риси імміграційного законодавства такі:

    • Професійна кваліфікація. Законодавства всіх приймаючих країн встановлюють тверді вимоги до рівня освіти та стажу роботи зі спеціальності. Мінімальною вимогою до освіти вважається закінчення повного курсу середньої школи чи професійно-технічного училища, що має підтверджуватися відповідним дипломом. У більшості випадків диплом необхідно перепідтверджувати чи оцінювати в приймаючій країні на предмет відповідності вимог до фахівця у відповідній сфері в даній країні вимогам, що предявлялися до випускника поданої спеціальності в країні-експортері робочої сили. Пріоритет при прийомі на роботу віддається приймаючими країнами фахівцям, що мають як мінімум 3-5 років стажу роботи зі спеціальності. Можуть бути необхідними також і рекомендаційні листи.
    • Обмеження особистого характеру. Законодавство приймаючих країн висуває тверді вимоги до стану здоровя іммігрантів. У країнах не допускаються наркомани, психічно хворі люди, люди, заражені вірусом СНІД. Іммігранти зобовязані надати довідку про стан свого здоровя, завірену консульською установою приймаючої країни чи пройти спеціальне медичне обстеження. Віковий ценз іммігрантів установлюється законодавством залежно від галузі промисловості, в якій вони мають наміри працювати. Він коливається в межах 20-40 років. Нарешті, надзвичайно серйозними є законодавчі вимоги до політичного та соціального статусу іммігрантів. Найчастіше законодавчо заборонено іммігрувати особам, раніше засудженим за кримінальні злочини, членам теористичних і профашистських організацій.
    • Кількісне квотування. Більшість країн, що приймають іммігрантів, встановлюють їх максимальну кількість. Кількісні квоти можуть вводитися в рамках всієї економіки, визначаючи максимальну частку іноземної робочої сили в числі всіх трудових ресурсів; у рамках окремих галузей, визначаючи максимальну частку іноземних робітників у числі всіх зайнятих у даній галузі; в рамках окремих підприємств, визначаючи максимальну частку іноземних робітників на одному підприємстві; або як обмеження на загальну кількість іммігрантів, що приїжджають у країну протягом одного року. Кількісне квотування є дуже жорстким иетодом державного регулювання імпорту робочої сили та зазвичай визначається відповідними законами, за дотриманням яких наглядають правохоронні органи.
    • Економічне регулювання. Воно вводить певні фінансові обмеження, що забезпечують скорочення чисельності іммігрантів. Що стосуеться юридичних осіб, то в деяких країнах фірми мають право наймати іноземну робочу силу тільки по досягненню певного обсягу обороту і продажів або після внесення певних платежів у державний бюджет. Приватні особи мають право іммігрувати, тільки якщо вони готові інвестувати в економіку приймаючої країни визначену законом суму, довести легальність походження цих грошей і створити певну кількість робочих місць. За законодавством деяких країн за оформлення імміграції та працевлаштування на місцеве підприємство іммігранти зобовязані платити. Деякі пільги надаються для керівного складу корпорацій, що мають право укладати угоди від її імені, заможним іноземцям, готовим використовувати працю місцевих громадян у домашньому господарстві.
    • Часові обмеження. Законодавства більшості країн установлюють максимальні терміни перебування іноземних працівників на їх території, після закінчення яких вони повинні або залишити приймаючу країну, або одержати від компетентних органів дозвіл на продовження свого перебування в ній. Найчастіше для осіб, що мали в приймаючій країні статус стражистів або студентів, передбачаються тверді правила, що не дозволяють продовжити своє перебування в ній, що вимагають обовязкового виїзду на батьківщину, перебувавання там мінімум протягом декількох років, тільки після чого вони набувають права знову приїхати в приймаючу країну.
    • Географічні пріоритети. Практично кожна країна, що приймає іммігрантів, законодавчо встановлює географічну та національну структуру імміграції. Воно зазвичай регулюється за допомогою кількісних квот на вїзд іммігрантів з певних країн. Іноді, щоб уникнути обвинувачень в упередженості та порушенні прав людини, уряди проводять у рамках географічних квот лотереї на право іммігрувати між представниками різних країн з одного географічного регіону.
  • 6186. Міжнародна правова статистика
    Информация пополнение в коллекции 12.02.2011

    Але і при застосуванні суперсучасних технологій досягти більш менш задовільної порівнянності показників міжнародної правової статистики досить складно. Тому експерти міжнародних статистичних організацій виходять з цього скрутного становища, використовуючи комплексну систему збору і аналізу статистичної інформації. В числі обов`язкових елементів цієї системи можна назвати наступні:

    1. Доповнення кількісних показників офіційної статистики про стан правопорядку в державі якісними показниками соціально-економічної і адміністративної статистики.
    2. Аналіз соціально-економічної сутності кримінального і адміністративного законодавства.
    3. Проведення порівняльного аналізу кримінально-правових і адміністративних дефініцій і порядку реєстрації злочинів і правопорушень у різних країнах.
    4. Вивчення повідомлень засобів масової інформації про стан правопорядку в країні і проявів правопорушливої поведінки.
    5. Використання ефективних методів корекції одержаних матеріалів із країн, які надали відповідну інформацію
    6. Широке використання методів середніх величин, індексів, які дозволяють провести типологічні, варіаційні і аналітичні угрупування, як за первинними, так і вторинними ознаками.
  • 6187. Міжнародна торгівля Таїланду
    Контрольная работа пополнение в коллекции 07.03.2011

    Сучасну назву Таїланд країна отримала не так давно, лише напочатку ХХ-го ст. Сіам (а саме так називалась країна протягом багатьох століть) в ХІХ ст. залишався незалежним, лавіруючи поміж різними європейськими країнами. Це призвело до того, що ні Франція, ні Великобританія, ні будь-яка інша країна не змогли колонізувати Сіам. З 1809 по 1851 рр. під час правління королів РамиІІ та Рами ІІІ Бангкок і весь Сіам швидко розвивались завдяки політиці відкритості і міжнародній торгівлі. Король Монкут, Рама ІV (1851-1868) ініціював модернізацію системи управління і розширення політичних контактів з європейськими державами. Його наступник Рама V (Великий) багато зробив для укріплення Сіаму, для його прийняття в світове товариство як незалежної країни. Цей період вважається найбільш значущим в тайській історії. Наступний король продовжив реформи Рами V і ввів систему обовязкової загальної освіти. В 1932р. практично безкровна революція змінила систему управління і Сіам став конституційною монархією. В 1939р. Сіам став Тайландом, що в перекладі з тайської означає «країна вільних». Під час Другої Світової війни Тайланд не вчинив опір японським військам, а уряд виступом союзником Японії. Після війни до влади в країна прийшла армійська верхівка. Протягом 20 років Таїланд став ареною політичних переворотів і контрпереворотів, які чергувались рідкими демократичними експериментами. В лютому 1991р. військова хунта відсторонила від влади уряд Чатичая, але демонстрації в травні 1992р., які закінчились кровопролиттям, в кінці кінців привели до реставрації демократії.

  • 6188. Міжнародна торгівля товарами
    Контрольная работа пополнение в коллекции 13.09.2010

    Визначимо ключові теорії міжнародної торгівлі.

    1. Меркантилізм (Т. Мен, Ж.-Б. Кольбер та ін.) з обґрунтуванням політики протекціонізму і позитивного платіжного балансу країни.
    2. Модель “ціни-золото-доходи” Д. Юма (1711-1770 рр.) з обґрунтуванням кількісної теорії грошей, коли світові ціни в підсумку великих географічних відкриттів значно залежали від кількості дорогоцінних металів у обігу.
    3. Теорія абсолютних переваг А. Сміта (1723-1790) з обґрунтуванням переваг в експорті при наявності менших абсолютних витрат на одиницю продукції порівняльно з відповідними цифрами іноземного конкурента.
    4. Теорія порівняльних або відносних переваг Д. Рікардо (1772-1823 рр.) з обґрунтуванням переваг в експорті при наявності менших відносних витрат на одиницю продукції порівняно з відповідними цифрами іноземного конкурента. При цьому відносними (порівняльними) витратами є втрати певної кількості альтернативного товару при прирості вихідного товару на одиницю.
    5. Теорії співвідношення факторів виробництва (теореми Хекшера (1879-1952 рр.) Оліна (1899-1979 рр.), Столпера - Самуельсона, Столпера Самуельсона Джонса, Рибчинського, “парадокс Леонтьева” та ін.).
    6. Теорія міжнародного життєвого циклу, згідно з якою треба передбачити чотири етапи існування товару на ринку:
    7. впровадження;
    8. зростання;
    9. зрілість;
    10. занепад.
    11. Теорія подібності країн або теорія попиту, що перетинається, коли слід ураховувати традиційний внутрішній попит на імпортні вироби одночасно з існуванням власного потенціалу самозабезпечення або імпортозаміщення.
    12. Теорія конкурентних переваг, за якою країна досягає міжнародного успіху завдяки взаємодії конкурентних переваг у чотирьох детермінантах:
    13. факторні умови;
    14. умови попиту;
    15. споріднені й обслуговуючі галузі;
    16. стратегія фірм.
  • 6189. Міжнародна торгівля фінансовими інструментами
    Контрольная работа пополнение в коллекции 09.09.2010

    Охарактеризуємо основні міжнародні фінансові організації:

    1. МВФ надає коротко середньострокові позички для подолання платіжно-розрахункових диспропорцій в економіці країн;
    2. група Світового банку здійснює середньо- і довгострокові позики для структурної перебудови економіки, зокрема для стимулювання розвитку приватного бізнесу; група СБ включає:
    3. МБРР (загальні задачі);
    4. Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) для кредитування країн, що розвиваються або з перехідною економікою;
    5. Багатосторонню агенцію з гарантування інвестицій (БАГІ).
    6. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) надає позики європейським країнам з перехідною економікою для структурної перебудови економіки, зокрема, для забезпечення екологічної безпеки (приклад фінансування добудови реакторів на Хмельницькій та Рівненській АЕС);
    7. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), який діє в межах ЄС і забезпечує кредитування проектів, спільних для членів Союзу та їх економічних партнерів;
    8. Європейський валютний фонд (до 1981 року Європейський фонд валютного співробітництва ЄФВС), який є джерелом взаємодопомоги членам ЄС;
    9. Паризький клуб кредиторів неформальне обєднання державних кредитних установ для контролю за виконанням зовнішніх боргових зобовязань, зокрема, здійснення взаємозаліку боргів;
    10. Лондонський клуб кредиторів неформальне обєднання недержавних кредитних установ для контролю за виконанням зовнішніх боргових зобовязань, зокрема, здійснення взаємозаліку боргів.
  • 6190. Міжнародна торгівля. Механізм функціонування та регулювання
    Курсовой проект пополнение в коллекции 14.12.2010

    Бреттон-Вудська система передбачала використання в якості міжнародних резервів золота і долару. Долар був визнаний в якості світових грошей по двом причинам. По-перше, США вийшли з другої світової війни з найбільш сильною економікою. По-друге, США акумулювали величезну кількість золота і за період з 1934 по 1971 роки проводили політику скупки і продажу золота іноземним фінансовим органам по фіксованій ціні 35 доларів за унцію. Таким чином долар переводився в золото по пред'явленню; долар став розглядатися як замінник золота і тому вважався «таким же добрим, як золото». Але, нажаль, зростання золотих запасів відставало від швидко зростаючих масштабів міжнародної торгівлі і фінансів. Тому отримав зростаючу роль світового валютного резерву. Країни світу одержували долар в якості резервної валюти в результаті дефіциту платіжного балансу США. По мірі того, як кількість доларів, що знаходилися на руках у іноземців, навально росла, а золоті резерви США скорочувалися, інші країни неминуче стали задавати питання: невже долар був дійсно «таким же добрим, як золото»? Спроможність США зберігати оборотність долару в золото ставала все більш сумнівної. Для збереження за доларом статусу резервних коштів необхідно було усунути дефіцит платіжного балансу США; але ліквідація дефіциту означала б виснаження джерела додаткових доларових резервів для системи. Ця проблема постала у весь зріст на початку 70-х років. Зіткнувшись зі сталим і зростаючим дефіцитом платіжного балансу США, президент Р.Ніксон 15 серпня 1971 року призупинив конвертованість долару в золото. Нова політика розірвала зв'язок між золотом і інтернаціональною вартістю долару, пустивши долар в «плавання» і дозволивши ринковим силам визначати його вартість. Вільне вагання долару позбавило Бреттон-Вудську систему фіксованих курсів підтримки.

  • 6191. Міжнароднае становішча Рэспублікі Беларусь
    Информация пополнение в коллекции 28.12.2010

    Áåëàðóñü âûñòóïàå çà ïàâûøýííå ýôåêòû¢íàñö³ ðýã³ÿíàëüíûõ ³íòýãðàöûéíûõ àáÿäíàííÿ¢ íà ïîñòñàâåöêàé ïðàñòîðû, ó ïðûâàòíàñö³, çà ôàðì³ðàâàííå çîíû ñâàáîäíàãà ãàíäëþ ¢ ðàìêàõ ÑÍÄ, ôàðì³ðàâàííå ïà¢íàöýííàãà Ìûòíàãà ñàþçà ³ àäç³íàé ýêàíàì³÷íàé ïðàñòîðû ¢ ðàìêàõ Å¢ðààç³ÿöêàãà ýêàíàì³÷íàãà ñóïîëüí³öòâà (Å¢ðÀçÝÑ), ñòâîðàíàãà ¢ 2000 ã., ÿêîå ñêëàäàåööà ç 6 êðà³í-÷ëåíࢠÌûòíàãà ñàþçà (Áåëàðóñ³, Êàçàõñòàíà, ʳðã³ç³³, Ðàñ³³, Òàäæûê³ñòàíà ³ ¡çáåê³ñòàíà). Ç 70 äàãàâî-ðà¢, ïàäï³ñàíûõ ó ðàìêàõ Å¢ðÀçÝÑ, Áåëàðóñü âûêàíàëà ¢íóòðûäçÿðæà¢íûÿ ïðàöýäóðû ïà 67 ïàãàäíåííÿõ. Âàæíåéøûì ïðûçíà÷ýííåì Å¢ðÀçÝÑ íàøà êðà³íà ë³÷ûöü ïàäðûõòî¢êó äà ¢âàõîäæàííÿ ¢ ãëàáàëüíóþ ñóñâåòíóþ ãàíäë¸âóþ ñ³ñòýìó ç òûì, êàá êðà³íû Ñóïîëüíàñö³ êàëåêòû¢íà àäñòîéâàë³ äëÿ ñÿáå íàéáîëüø ñïðûÿëüíûÿ ¢ìîâû ïðàñî¢âàííÿ ñâà³õ òàâàðࢠíà ðûíê³ çàõîäí³õ äçÿðæà¢. Íà ïàñÿäæýíí³ Ì³æäçÿðæà¢íàãà ñàâåòà Å¢ðÀçÝÑ áû¢ ïàäï³ñàíû Äàãàâîð àá ñòàòóñå àñíî¢ çàêàíàäà¢ñòâà Å¢ðÀçÝÑ. 23 ëþòàãà 2003 ã. ê³ðà¢í³ê³ Áåëàðóñ³, Êàçàõñòàíà, Ðàñ³³ ³ ¡êðà³íû ïàäï³ñàë³ Çàÿâó àá ôàðì³ðàâàíí³ Àäç³íàé ýêàíàì³÷íàé ïðàñòîðû ³ ñòâàðýíí³ Àðãàí³çàöû³ ðýã³ÿíàëüíàé ³íòýãðàöû³.

  • 6192. Міжнародне економічне право
    Дипломная работа пополнение в коллекции 07.11.2010

    Статут ООН (п. 1 ст. 2) закріплює його вже як один принцип: «Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її Членів». Згодом існування цього принципу підтверджується Декларацією про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 р. У Заключному акті Наради з питань безпеки та співробітництва у Європі (1975) також ідеться про один принцип, щоправда, в дещо розширеному формулюванні: принцип суверенної рівності, поваги прав, властивих суверенітету. Тлумачення принципу суверенної рівності держав розкривається в Підсумковому документі Мадридської зустрічі представників держав учасниць Наради з питань безпеки та співробітництва у Європі 1983 р.. Підсумковому документі Віденської зустрічі НБСЄ 1989 р.. Паризької хартії для нової Європи 1990 р. та інших документах.

  • 6193. Міжнародне публічне право
    Информация пополнение в коллекции 28.12.2010

    Автором визначення ратифікації як міжнародного акту був один з доповідачів Комісії міжнародного права Дж. Фіцморіс, що ще в 1934 р. присвятив цьому теоретичну статтю. У коментарі Комісії до проекту статей, прийнятому в 1966 р., із цього приводу говориться: слово "ратифікація" використається "винятково в змісті ратифікації в міжнародному плані". Разом з тим обмовлялося, що "парламентська "ратифікація": договору відповідно до внутрішнього права, звичайно, не ізольована від "ратифікації" у міжнародному плані, оскільки без її необхідні конституційні повноваження зробити міжнародний акт ратифікації можуть бути відсутні. Але залишається вірним, що міжнародна й конституційна ратифікації договору - різні процесуальні акти, здійснювані у двох різних планах". Із цього випливає, що під "ратифікацією" у Віденських конвенціях розуміється лише міжнародний процес, пов'язаний з ратифікацією. Зроблено це для того, щоб уникнути всього, що пов'язане із внутрішнім процесом. Для цілей Конвенції такий підхід прийнятний. Але він не відбиває природи ратифікації як інституту в цілому.

  • 6194. Міжнародне становище країн Африки у 80-90-і роки ХХ столітті
    Информация пополнение в коллекции 27.01.2010

    Необхідно відзначити, що збереження військово-політичної конфронтації тісно пов'язане з гонкою озброєнь на Африканському континенті, що підсилює нестабільність у внутрішній політиці й міждержавних відносинах. Серед країн, що розвиваються в Африці найбільшою військовою міццю до кінця 80-х років володіли Єгипет, Лівія, Алжир, Марокко, Ефіопія, Ангола й Нігерія. В арміях цих країн була зосереджена основна частина бронетанкових сил континенту, більша частина військової авіації й флоту. Ще в дев'яти країнах (Сомалі, Кенія, Судан, Туніс, Танзанія, Мозамбік, Замбія, Зімбабве й Заїр) військовий потенціал досягав субрегіонального рівня, що дозволяє вести активні бойові дії за межами своїх границь. По прогнозах, що були на той період, деякі країни Африки могли б до 2000 р. стати власниками ядерної зброї (Лівія, Алжир, Нігерія) і можливими виробниками хімічної зброї (Єгипет, Ефіопія, Лівія, Ангола, Сомалі й ПАР). Передбачається, що біологічна зброя розробляється в Лівії і Єгипті. Одночасно Алжир, Єгипет і Лівія мають у своєму розпорядженні балістичні ракети класу «земля-земля», причому у двох останніх країнах влада прагне налагодити їхнє власне виробництво.

  • 6195. Міжнародне трудове право
    Информация пополнение в коллекции 17.02.2011

    Основними завданнями ООН, як це визначено в преамбулі її Статуту, є утвердження віри в основні права людини, рівноправність чоловіків та жінок, сприяння соціальному прогресу та поліпшенню умов життя, використання міжнародного апарату для сприяння економічному та соціальному прогресу всіх народів. Статтею 55 Статуту передбачено, крім того, що з метою створення умов стабільності та добробуту, необхідних для мирних і дружніх відносин між націями, які ґрунтуються на засадах поваги принципів рівноправності та самовизначення народів, ООН сприяє підвищенню рівня життя, повної зайнятості населення та створенню умов для економічного і соціального розвитку та прогресу. Такі статутні положення дозволяють цій організації розробляти заходи, спрямовані на створення в окремих країнах умов, які б сприяли забезпеченню права на працю. Як суб'єкт міжнародного права, який володіє правосуб'єктністю універсального характеру і є найбільш важливою міжнародною організацією, ООН закріпила в Статуті найбільш важливі завдання та напрями своєї діяльності. Вимоги, які за своєю правовою природою є належними до сфери правового регулювання праці та трудових відносин, і стали програмними цілями ООН, визначили її компетенцію і як суб'єкта міжнародного трудового права, їх основу складають повноваження щодо сприяння міжнародному співробітництву держав у сфері вирішення соціальних проблем, складовою частиною і основою яких є питання правового регулювання праці. Правосуб'єктність ООН у даній сфері за характером та змістом визначених повноважень є водночас загальною та універсальною, оскільки, по-перше, правові акти, прийняті в рамках ООН, стосуються основ правового статусу працівників загалом. По-друге, правові акти цієї організації є визначальними, вихідними положеннями в процесі формування міжнародних стандартів у сфері праці та трудових відносин. Таке право ООН визначається на підставі п. З ст. 1 Статуту, де зазначено, що однією із цілей Організації є здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та в заохоченні і розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх без винятку незалежно від раси, статі, мови і релігії. А відповідно до Загальної декларації прав людини (1948 p.), «Пакту про економічні, соціальні та культурні права» та «Пакту про громадянські та політичні права» (1966 р.) право на працю, справедливу оплату праці та сприятливі її умови, захист від примусової праці, свободу асоціацій і об'єднань, охорону праці та соціальне забезпечення тощо є основними із усіх найважливіших прав людини. Саме такі питання правового регулювання праці та трудових відносин формують сферу нормотворчої діяльності ООН. Статут та прийняті пізніше документи створили умови і дали поштовх подальшому прогресивному розвитку міжнародного трудового права.

  • 6196. Міжнародний валютний фонд
    Информация пополнение в коллекции 26.03.2011

    Неодноразові спроби розв'язання валютних проблем на міжнародних конференціях і зустрічах не мали успіху. Необхідно було налагодити співпрацю між усіма державами для створення нової валютної системи і організації міжнародного інституту для здійснення постійного контролю за нею. На початку 40-х років Харрі Декстер Уайт (США) і Джон Мейнард Кейнс (Великобританія) практично одночасно внесли свої пропозиції щодо створення нової світової валютної системи та відповідної постійно діючої організації. Після довгих переговорів, які проходили у важких умовах військового часу, міжнародне співтовариство погодилося на прийняття нової системи і створення такої організації. Вирішальна зустріч із заснування Міжнародного валютного фонду (МВФ) відбулася в липні 1944 року в Бреттон-Вудсі (Нью-Гемпшир, США), де зібралися представники 44 держав. МВФ розпочав свою діяльність у Вашингтоні в травні 1946 р. у складі 39 країн. У 1944 р. СРСР брав активну участь в Бреттон-Вудської конференції і навіть підписав заключний Акт про заснування МВФ і МБРР, але пізніше не ратифікував ці договори. Усі колишні республіки СРСР вступили в МВФ у травні - вересні 1992 р. Україна стала членом цієї організації 3 вересня 1992. Зараз членами організації є 183 держави. Капітал МВФ (з внесків країн-членів) на сьогоднішній день 212 млрд. одиниць «спеціальних прав запозичення», що складає приблизно 272 млрд. дол. США. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні.

  • 6197. Міжнародний договір
    Информация пополнение в коллекции 12.11.2010

    критеріями. Так, за підставами виникнення прав та обов'язків, за порушення яких встановлено відповідальність, вона поділяється на договірну і позадоговірну. Договірною вважається відповідальність у формі відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку або позбавлення суб'єктивного права за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, яке виникло з договору. Наприклад, за поставку товарів, що виявилися недоброякісними (брак), постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 відсотків від вартості цих товарів, повертає суму вартість товарів, якщо вона була сплачена покупцем, а також відшкодовує витрати, яких зазнав покупець у зв'язку з проведенням експертизи, зберіганням, поверненням забракованих товарів постачальникові тощо. Така відповідальність є договірною, бо вона настає за порушення обов'язків, що основані на договорі поставки. Позадоговірна відповідальність настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявних між ними договірних відносин. Вона настає за порушення обов'язку, встановленого законом або підзаконним актом, і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків. Так, у разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, виплатити потерпілому одноразову допомогу у встановленому законом порядку, а також компенсувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я, зокрема на посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо (статті 455 і 456 ЦК). У цьому разі відповідальність є позадоговірною, хоч потерпілий з організацією чи громадянином може перебувати у трудових договірних відносинах. У п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 1 квітня 1994 р. звертається увага на необхідність відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що виникло з договору (ст. 203 ЦК), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди (глава 40 ЦК). Звичайно, можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін другій стороні не пов'язано з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися главою 40 ЦК. За правилами про позадоговірну відповідальність здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок загибелі (смерті) чи ушкодження здоров'я пасажира під час користування транспортом, а також шкоди, заподіяної здоров'ю або майну споживача товарами (роботами, послугами) неналежної якості (ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" ). У цивільно-правовому зобов'язанні з боку кредитора або боржника можуть діяти двоє або більше осіб. Залежно від розподілу прав та обов'язків між суб'єктами зобов'язання з множинністю осіб розрізняють часткові, солідарні та додаткові (субсидіарні) зобов'язання. Відповідальність за порушення цих зобов'язань теж буває частковою, солідарною або субсидіарною. Часткове зобов'язання має місце тоді, коли в ньому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників і кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен з боржників повинен виконати зобов'язання у певній частці. Припускається, що ці частки є рівними, якщо інше не випливає із закону або договору. В зобов'язаннях, які виникли з часткових договорів між організаціями, право кредитора вимагати виконання та обов'язок боржника виконати зобов'язання визначаються у частках, що встановлюються договором (ст. 173 ЦК). За часткової відповідальності кожна із зобов'язаних осіб відшкодовує збитки і сплачує неустойку пропорційно до розміру своєї частки спільного боргу.

  • 6198. Міжнародний інвестиційний процес
    Курсовой проект пополнение в коллекции 18.03.2011

    В Указі визначено, що здійснювані заходи щодо активізації інвестиційної діяльності, зокрема, стосуються:

    1. оптимізації в установленому порядку переліку пріоритетних видів економічної діяльності у спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку;
    2. підготовки пропозицій щодо переорієнтації податкових пільг з метою стимулювання залучення додаткових інвестицій у пріоритетні галузі економіки України та виконання програм соціально-економічного розвитку регіонів;
    3. удосконалення порядку ввезення на пільгових умовах на митну територію України товарів для потреб реалізації інвестиційних проектів і контролю за цільовим використанням таких товарів;
    4. удосконалення порядку обчислення одержаного від реалізації інвестиційних проектів прибутку, що звільняється від оподаткування;
    5. пріоритетного інвестування у напрямі створення, поліпшення і впровадження наукомістких та імпортозамінних технологій. Належної виконавчої уваги заслуговують і доручення Президента Кабінету Міністрів України стосовно забезпечення запровадження в установленому порядку форм статистичної звітності з метою оперативного одержання інформації про внесення інвестицій та їх припинення, зупинення інвестиційної діяльності, постійно діючої виставки кращих регіональних інвестиційних проектів. Справді, отримання і накопичення інформації про інвестиційну діяльність має велике державне значення, оскільки така інформація необхідна для державних органів і наукових закладів для формування управлінської інформації.
  • 6199. Міжнародний паблік рілейшнз
    Информация пополнение в коллекции 15.10.2010

    В процесі формування політичної культури суспільства дуже важливо добиватися оптимального співвідношення між цілями, з одного боку, методами та засобами їх досягнення з іншого. Система “звязків з громадськістю” заперечує антигуманний принцип “всі засоби є гарними, якщо вони ведуть до досягнення поставленої мети”. В даному випадку “паблік рілейшнз” виходять з необхідності відповідності методів, що використовуються, поставленим цілям, цих двох важливих складових людської діяльності, які мають бути нерозривні. Тільки тоді, коли засоби та цілі поєднані в єдиному просторі та часі, коли ті ж самі люди, виступаючи як засоби, являють собою одночасно і цілі, можна говорити про гуманістичну міру їх співвідношення. Стосовно діяльності “паблік рілейшнз”, найбільш влучним нам видається формулювання І.Канта: “Роби так, щоб ти завжди ставився до людства як у своїй особі, так і в особі іншого як до цілі та ніколи не ставився б до нього лише як до засобу”[3,с.38].

  • 6200. Міжнародний поділ праці та міжнародна спеціалізація виробництва
    Информация пополнение в коллекции 28.10.2010

    У багатьох країнах світу маркування про географічне походження товарів або послуг перебуває під правовою охороною держави. В юриспруденції використовують поняття "найменування місця походження". Його розуміють як географічну назву країни або місцевості (області), яка використовується для позначення товару, що походить з цієї країни або місцевості (області), якщо властивості чи особливості цього товару винятково або істотно визначаються характерними для країни або місцевості (області) природними умовами та (або) людськими факторами. Наприклад, пухову хустку можна правомірно назвати "оренбурзька пухова хустка", якщо вона справді виготовлена у цій місцевості з пуху кіз, які скубають траву у тих далеких степах. Шампанське вино буде справді таким, якщо воно виготовлене у провінції Шампань, у Франції. Трембіту матимуть право називати "гуцульською", якщо вона насправді виготовлена на Гуцульщині з місцевих матеріалів і місцевими майстрами, яким кваліфікація передавалася з діда-прадіда[5,с.200].