Юриспруденция, право, государство

15301. Теория юридического состава правонарушения
Дипломная работа пополнение в коллекции 07.08.2011

Противоправное действие может выражаться в форме физического воздействия на людей, животных, предметы материального мира, либо в письменной форме, или в устной (словесной) форме, или осуществляется с помощью жестов (так называемые конклюдентные действия). Бездействием правонарушение выражается в случае, когда на лице, либо организации лежала обязанность, которая была предусмотрена тем или иным нормативным актом либо заключенным договором, и это физическое или юридическое лицо данную обязанность не выполнило. Например, врач не оказал помощь больному, организация не построила объект и т.д. За бездействие виновный несет ответственность только при условии, что он имел возможность выполнить обязанность. Если гражданин не обменял паспорт, потому что в течение длительного времени находился в больнице ; если директор завода не предотвратил загрязнение водоёма, так как совсем недавно занял этот пост - ответственность не должна наступать. Правонарушения, для составов которых обязательно наступление вредных последствий, предполагают наличие причиненной связи между противоправным деянием и наступившим вредом. Например, невыполнение или ненадлежаще выполнение профессиональных обязанностей медицинским или фармацевтическим работником, повлекшее заражение лица заболеванием СПИД, причинение телесных повреждений; доведение до самоубийства; нарушение правил дорожного движения пешеходом, повлекшее повреждение транспортного средства и т.п. В законодательстве не разрешаются вопросы причинной связи, однако теория права и судебная практика уделяют им значительное внимание. Если отсутствует причинная связь, то теряется объективная связь между деянием и наступившими вредными последствиями. Существуют особенности объективной стороны различных видов правонарушений. В гражданском праве ответственность наступает только при наличии вредных последствий. В уголовном праве, вследствие того, что его нормы предусматривают ответственность за наиболее общественно опасные деяния, возможно, как уже отмечалось, привлечение к ответственности без наступления последствий, только за совершение деяния. Это преступления с так называемым формальным составом. Например, разбой, оставление в опасности (ст. ст. 152, 125 УК РФ), но в большинстве случаев уголовное право требует, как уже упоминалось, наступление вредных последствий и наличия причинной связи противоправным деянием и нанесенным вредом. Это преступления с так называемым материальным составом. Уголовно-правовой науке известны и также институты, как приготовление к преступлению и покушение на преступление (ст. 29, 30 УК РФ), когда либо может быть привлечено к ответственности не только без наступления вредных последствий, но и без окончания своего деяния. Административное право не знает ответственности за покушение.
15302. Теорії виникнення держави
Курсовой проект пополнение в коллекции 24.11.2010
На сьогоднішній день існує достатньо багато теорій, так або інакше пояснюючих виникнення держави.
1. Теологічна теорія (від грец theos - бог, logos - вчення) вчення про бога. Основними представниками були: Фома Аквінський, Ж.Марітен, Ф.Лебюфф, Д.Ейве, Кост Флоре [ 16: 52 ]. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найбільш реакційні держави, підкреслює думку проте, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада вкладена в руки правителя Богом і покликана захищати благо всіх. Ця теорія отримала широку підтримку в період середньовіччя, коли церква була домінуючою в усіх сферах суспільного життя [ 43 : 55].
2. Патріархальна теорія походження держави (Платон, Аристотель, Фільмер) представляє її продуктом природного розвитку, результатом поступового розростання сім'ї. В основі виникнення держави вбачає природний потяг людей до взаємного спілкування. Для цього вони об'єднуються в сім'ї, кілька сімей складають рід (селища), а з селищ утворюється держава. Державна влада є продовженням батьківської влади в сім'ї, влади домогосподаря. Держава це найвища форма політичного спілкування людей [ 50 : 21 ]. Так само як і теологічна, патріархальна теорія була спрямована на обґрунтування необмеженої влади царя, але витоки її вона вбачала в тих формах сім'ї, де існувала необмежена влада глави сім'ї, патріарха.
3. У XVII XVIII століттях формується договірна теорія походження держави (Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Лок, Ж.-Ж. Руссо, X. Гольбах, О. Радищев та ін.) [ 38 : 34 ]. Державі передує «природний стан» людей («природний стан» уявляють як царство необмеженої особистої свободи, загального благоденства або «війни всіх проти всіх»). Кожна людина мала природні, невід'ємні права, але в процесі розвитку людства права одних людей вступають у суперечність з правами інших і порядок у суспільстві порушується, виникає насильство. Тому люди домовилися встановити над собою інституцію державу, яка відповідала б за дотримання порядку, всезагальні інтереси і вимогам якої вони б підкорялися. Держава виникає внаслідок укладення людьми угоди між собою про свідоме самообмеження своєї свободи на користь загальних інтересів, спільного співіснування. Суспільний договір це згода людей на об'єднання, утворення держави, він має конститутивний характер, оформляє встановлення державно-організованого суспільства. В договірній теорії розрізняють первинний договір (договір-об'єднання) і вторинний договір (договір-підпорядкування народу і державних органів правителям). Таким чином, держава народилася внаслідок розумної волі народу. Мається на увазі не формальне підписання письмового договору, а стан суспільства, коли люди свідомо і добровільно об'єдналися в державу шляхом мовчазного визнання єдиного об'єднуючого всіх центру [ 21 : 46 ]. Договірна теорія мала демократичний зміст; прихильники цієї теорії використовували її для обґрунтування ідеї народного суверенітету (Ж.-Ж. Руссо, О. Радищев), конституційної монархії (Дж. Локк), природно-правової концепції прав людини і громадянина, права народів на насильницьку зміну державного устрою, який порушує природні права. Основні положення договірної теорії дістали закріплення в Декларації незалежності США і конституціях ряду західних країн.
4. Наприкінці XIX століття для пояснення причин виникнення держави була висунута теорія насильства, в рамках якої розрізняють теорію внутрішнього насильства (Є. Дюрінг): власність, класи і держава виникли внаслідок насильства однієї частини суспільства над іншою. Прихильники теорії зовнішнього насильства (К. Каутський, Л. Гумилович) виокремлювали серед найважливіших чинників державотворення війни і територіальні завоювання. Головна причина виникнення держави завоювання, насильство, поневолення одних племен іншими. Для закріплення влади переможця над завойованими народами, для насильства над ними і утворюється держава. Насильство розглядається як глобальне, а не локальне явище, яке не тільки породжує правлячих і тих, якими правлять, а й має соціально-економічні наслідки [ 8 : 47 ].
5. Марксистське розуміння природи держави (класова теорія) було викладене Ф. Енгельсом у роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави» (1884 р.). У ній відстоювалася теза, згідно з якою держава виникла через те, що первіснообщинний лад був підірваний поділом праці та його наслідками розколом суспільства на класи, тобто обґрунтовувалася ідея про класову природу держави, про боротьбу класів між собою як головну причину її виникнення, рушійну силу її існування [ 26 : 50 ]. Держава виникла із необхідності стримувати пригнічений клас; вона зробилася знаряддям економічно панівного класу, який за допомогою держави став ще й політичне домінуючим у суспільстві.
6. Технократична теорія. Держава траво виникають як необхідний результат спілкування людини з технікою. Спільним для представників техніко-економічних теорій походження держави с переконання в тому, що розкладання первісного суспільства було пов'язане передусім із виникненням виробничих (замість збиральних) видів господарювання і їх розвитком. Автор теорії "неолітичної революції" Г. В. Чайлд вважав, що саме перехід до землеробства і тваринництва автоматично спричинив зростання виробництва, яке привело до збільшення населення, поглиблення спеціалізації праці, соціальної та майнової нерівності і, зрештою, до виникнення Французький етнограф і соціолог Клод Леві-Стросс розробив і обґрунтував ідею, держави [55 : 43].
7. Згідно з «гідравлічною» («іригаційною») теорією К. Віттфогеля передумовою ранньої державності був перехід до іригаційного землеробства. Його впровадження не тільки сприяло зростанню обсягу сільськогосподарської продукції, а ще й створювало необхідні організаційні умови розгалуженого державного апарату. Віттфогель пов'язував деспотичні форми держав азіатського способу виробництва з будівництвом іригаційних споруд, для чого необхідно було жорстке централізоване управління і підпорядкування. Деспотизм він називав «гідравлічною» цивілізацією. Ця теорія має локальний характер: пояснює виникнення держави в регіонах з жарким кліматом і не пояснює особливості процесу державотворення в інших регіонах.
8. Автор органічної теорії походження держави Г. Спенсер (XIX ст.) порівнював суспільство з біологічним організмом. У розвитку суспільства проглядаються загальні закономірності, притаманні всім живим організмам (зростання і ускладнення функцій організму, взаємозв'язок їх окремих частин, їх диференціація). Об'єднання людей (племена, союзи племен, імперії, міста-держави) Спенсер називає «агрегатами», які змінюються під впливом соціально-класового розшарування суспільства, спеціалізації праці, утворення органів політичної влади [42 : 105].У державі всі її частини виконують певні функції: уряд функції мозку; нижчі класи реалізують внутрішні функції, займаються землеробством, скотарством, забезпечують життєдіяльність суспільства; існує спеціальна розподільча система торгівля, транспорт, засоби зв'язку; панівні класи відповідають за зовнішні функції (забезпечення оборони). Держава виникає внаслідок наступальних і оборонних війн одних суспільств проти інших. Спочатку обов'язком держави стає захист суспільства від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Потім основне своє завдання влада починає вбачати у забезпеченні благополуччя всього суспільства.
9. Космічна теорія. Держава і право завезені до нас іншими цивілізаціями.
10. Учення про державу Г.-В.-Ф. Гегеля. Він стверджував, що в основі всіх явищ природи і суспільства, а отже, держави і права, лежить абсолютний духовний і розумний початок "абсолютна ідея" ("світовий розум", "світовий дух").У своєму творі "Філософія права" Гегель із позицій об'єктивного ідеалізму критикує теорію договірного походження держави [ 55 : 52 ]. Він визнає заслугу Руссо у тому, що той бачив основу держави в спільній волі, але помилка Руссо, на думку Гегеля, полягає втому, що він виводить спільну волю з волі окремих особистостей, в той час, як воля держави є щось об'єктивне, сам по собі розумний початок, незалежний у своїй основі від визнання волі окремих осіб. Будучи об'єктивним ідеалістом, Гегель виводив державу і право з абсолютної ідеї, з вимог розуму. Він оспорював тезу прихильників договірної теорії про те, що держана створена людьми для забезпечення й охорони свободи особистості і власності. На думку Гегеля, держава не страхова установа, вона не служить окремим особам і не може бути їх творінням. Держава є вищою формою реалізації моралі. Вона не служить чиїмось інтересам, а є абсолютною самоціллю. Інакше кажучи, держава не служить, а панує, вона не засіб, а ціль, ціль у собі, вища за усі цілі. Держава має вище право по відношенню до особистості, а вищий обов'язок останньої - бути гідним членом держави [ 51 : 12 ]. Гегель відкидає народний університет як підставу держави й ідею, демократії, що випливає з нього. Верховна влада, на думку Гегеля, не може виражати інтереси народу, тому що народ не тільки не знає, чого хоче "розумна воля", але не знає навіть того, чого він самий хоче. Таким чином, вчення Гегеля про державу було спрямоване проти теорії договірного походження держави, природних і невідчужуваних прав людини, а в кінцевому підсумку проти ідей і цілей буржуазно-демократичної революції. По суті, гегелівська формула "Усе дійсне розумно" виправдовувала феодально-абсолютистський лад Прусської держави. Якщо ідеологи революційної буржуазії (Локк, Руссо та ін.) розвивали вільні від релігії погляди на державу, то Гегель у витончено-містичній формі відроджував релігійно-теологічне вчення про неї. У його вченні держава зображується як втілення вищих моральних цінностей, він створює справжній культ держави, повністю підпорядковуючи їй людину [48 : 31].
11. Психологічна теорія. Один із її основоположників професор Л.І. Петражицький (18671931) пояснював появу держави особливими властивостями людської психіки, зокрема прагненням людей до пошуку авторитету, якому можна було б підкорятися і вказівки якого виконувати в повсякденному житті. Таким чином, держава і право породжені не матеріальними умовами життя, як у марксистській доктрині, а особливими психічними властивостями людей, їхніми емоціями, переживаннями. Л. Петражицький, наприклад, стверджував, що без правових переживань людей неможливе існування стійких соціальних груп, а також суспільства і держави [ 33 : 169]. Причиною виникнення держави є певний стан психіки людей. Постійна залежність людей первісного суспільства від авторитету вождів, служителів язичництва і чаклунів, страх перед їхньою магічною силою привели до виникнення державної влади, якій люди підкоряються добровільно. Психологічної теорії дотримувалися також учені Г. Тард (США), англійський етнограф Д. Фрезер (кінець XIX початок XX ст.), російські юристи Н.М. Коркунов, М.М. Ковалевський.
12. Расова теорія. Одним із представників расової антропологічної школи в соціології був французький письменник Жозеф Артур де Гобіно (1816 - 1882). Згідно з його теорією в світі існують «вищі» раси, які народжені правити, та «нижчі» раси, яким за своєю природою призначено знаходитися в під шефстві у «вищих» [ 28 : 13]. Цю ідею активно пропагував Адольф Гітлер під час його правління, вважаючи «вищою» расою німців арійців, а «нижчою» євреїв та словян.
13. XX ст. дало низку наукових концепцій сучасної держави, що обумовлено політичними процесами, які відбуваються в ній. Так, специфічний шлях розвитку державності деяких країн Азії та Африки (державна влада тут була узурпована партійною верхівкою) породив наукову концепцію так званої перехідної державності [ 39 : 55].Перехідна держава не вписується в рамки марксистсько-ленінської формаційної типології (рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична). Не підпадає вона й під критерій цивілізаційного підходу. Відповідно до даної концепції перехідною є державність, що виникає в ході національно визвольної боротьби незалежних народів і спирається на різнотипні виробничі відносини. У подальшому, в міру переважаючого розвитку пануючої форми власності, подібні держави повинні приєднатися оперного історичного типу держави капіталістичної або соціалістичної. Перехідні держави були в усі історичні періоди.
14. Концепція держави «загального благодення» (Дж. Мюрдаль, Дж. Стречи та ін.) висунута в середині ХХ ст. у відношенні розвинутих капіталістичних держав. Ця теорія є противагою, антиподом концепції держави «нічного сторожа», що відстоювала невтручання держави в економічну сферу, у відносини робітника і підприємця, у соціальні питання [ 47 : 24 ]. Ця концепція є одним із варіантів теорії соціальної держави.
15. Теорія еліт. Сутність цієї теорії полягає в боротьбі панівної меншості, яка керує державою, та підпорядкованої більшості до якої належить усе інше населення. Представники: Г. Москва та В. Парето [14 : 21].
16. Теорія «глобалізації» виникла на рубежі ХХ і ХХІ. Родоначальник Р. Робертсон. Ця теорія іде далі теорії «конвергенції», оскільки стверджує не тільки про збільшення держав, але і про стирання державних кордонів у результаті уніфікації всіх сфер життєдіяльності різних суспільств світу. При цьому еталоном для всіх держав світу є західний світ, його цінності, ринкова економіка, технологічний прогрес.
17. Держави соціально демократичної орієнтації. Це перехідний тип держави, який існує в період переходу від буржуазного типу до соціальної демократії; це організація політичної влади більшості населення, яка забезпечує необхідний консенсус усіх його частин та перехід до створення умов, потрібних для повного і безперешкодного здійснення основних прав людини і прав нації й прогресу суспільства на засадах соціальної демократії [ 1: 38 ].
15303. Теорії економічної інтеграції на прикладі країн СНГ
Курсовой проект пополнение в коллекции 27.05.2010

Виходячи з наведених даних, кращий показник по зростанню ВВП і промисловому виробництву має Азербайджан 109,3 % .Позитивні темпи зростання ВВП в січні-лютому 2009 р. вдалося також зберегти Узбекістану -108,1% та Туркменістану-106,1%. Нижчий показник по ВВП за підсумками січня-лютого 2009 р. зафіксовано в Україні та Вірменії-85% та 85,6% відповідно. По ключовому виду економічної діяльності - промисловому виробництву- найнижчі показники демонструють Україна та Молдова- мінус 21,9% і 22,2% відповідно, а найвижчий Узбекістан- плюс 9% , та Азейбарджан плюс 8,6% . Щодо України, то вона мала найзначніше падіння по динаміці роздрібного товарообігу : мінус 16,6% за 2009 р. в порівнянні з 2008 р. Враховуючи значущість чинника споживчого попиту для перспектив економічного зростання, можна прогнозувати, що і в найближчій перспективі Україна демонструватиме гірші соціально-економічні показники серед країн СНД. Конкуренцію їй можуть скласти тільки Молдова і, в меншій мірі, Росія. Слід відмітити, що Білорусія, має кращі показники порівняно з Росією та Україною по усим, розглянутим у таблиці 2.2, позиціям. Для більш обєктивного аналізу динаміки розвитку країн СНД, розглянемо індекси фізичних обємів валового внутрішнього продукту за 2001-2009р.р (табл.2.3).
15304. Теорія держави права Б. Кістяківського
Курсовой проект пополнение в коллекции 23.02.2011

Виходячи з фундаментальності права у суспільній культурі, Б. О. Кістяківський дослідив питання про те, якими саме методами може бути вивчене право як її основний виразник, розробив методи аналізу соціокультурної реальності права і правових відносин. До його доробку належить вчення про історичну реальність як певну відповідність рівня розвитку культури суспільства та правосвідомості окремих соціальних класів. У цю реальність заглиблені правові явища, і саме історичний рівень правової культури суспільства має прогностичне значення для встановлення можливостей побудови правової держави. Дослідження історії конституційних та федералістських ідей у Росії та в Україні, починаючи з М. П. Драгоманова, особистий досвід участі в русі радикальної молоді кінця XIX ст. та у конституційному русі початку XX ст. дозволили Кістяківському зробити невтішний висновок про рівень правових уявлень вітчизняної інтелігенції. Стаття у збірці «Вехи», в якій він дослідив реальне втілення правових ідей у міжпартійній боротьбі, насамперед соціал-демократичної партії, уявлення її лідерів про майбутні закони соціалістичного суспільства в основному ввійшла до його докторської дисертації. Кістяківський виходив з того, що правосвідомість різних прошарків суспільства складає певну єдність: і інтелігенція, зокрема радикальна, і бюрократія, і простий народ у Росії сприймають право у вигляді писаного закону як примус з боку державної влади, як зовнішнім чином встановлену регламентацію дій. Саме тому інтелектуалам видається природним застосування до законотворчості етичних критеріїв, продиктованих політичними мотивами уявлень про соціальну справедливість, так, що навіть у судочинстві найпрогресивніші адвокати звертаються перш за все до цих уявлень. Отож, закон та право не визнаються самостійними суспільними цінностями тою мірою, як у країнах Західної Європи.[№3, с. 149]
15305. Теорія і методологія дослідження управління
Информация пополнение в коллекции 20.03.2010

Методологію не можна зводити до простої сукупності методів, що застосовуються у процесі пізнання у межах тієї чи іншої науки. Вона досліджує, аналізує ці засоби, прийоми, підходи, методи пізнання. «Методологія, - зазначає Д. Керімов, - явище інтегральне, що об'єднує низку компонентів: світорозуміння і фундаментальні загальнотеоретичні концепції, загальні філософські закони і категорії, загально- і конкретно-наукові методи. Тому методологію не можна зводити до одного із зазначених компонентів, зокрема методу чи до вчення про методи, оскільки за її межами залишаються інші компоненти. Але справа не лише у цьому. Методологія не є простим підсумком теоретико-світоглядних концепцій, принципів, методів і засобів пізнання, вироблених окремими галузями науки. Подібно до того, як неможливо лише із сукупності емпіричних даних вивести теорію предмета науки, так і сума компонентів методології не утворює її системи». Оскільки кожна наука з пізнавального погляду має суттєві особливості методів дослідження, вона повинна володіти і своєю методологією, пов'язаною із загальною. У даній книзі дослідження проводиться як на загальних, так і на конкретно-наукових методологічних засадах з використанням сучасних методів наукового пізнання.
15306. Теорія неореалізму у міжнародних відносинах
Курсовой проект пополнение в коллекции 07.06.2010
1. Антюхина-Московченко В.И. Основы теории международных отношений / В.И.Антюхина-Московченко, А.А.Злобин, М.А.Хрусталев. - М., 1988.
2. Бжезінський З. Велика шахівниця. К., 2000.
3. Бжезинский Зб. Выбор. Глобальное господство или глобальное лидерство. М., 2004.
4. Богатуров А.Д. Очерки теории и политического анализа международных отношений / А.Д.Богатуров, Н.А.Косолапов, М.А.Хрусталев. - М.: Научно-образовательный форум по международным отношениям, 2002.
5. Боришполец К.П. Методы политических исследований / К.П.Боришполец. - М.: Аспект Пресс, 2005.
6. Давыдов Ю. П. Норма против силы. Проблема мироурегулирования. М., 2002.
7. Делягин М. Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации. М., 2003.
8. Історія розвитку політичної думки. Курс лекцій. Навч. посібник/ В. Маддіссон, Л.Ларченко, В.Степко, Л. Діденко. - К.: Либідь, 1996.- 176 с.
9. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. Львів, 1995.
10. Кеннеди П. Вступая в двадцать первый век / Пер. с англ. М., 1997.
11. Киссинджер Г. Дипломатия. М., 1999.
12. Киссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика? / Пер. с англ. М., 2002.
13. Конышев В. Н. Неореализм в современной политической мысли США. -СПб: Изд-во БАН, 2001
14. Конышев В.Н. Неореализм о природе войны: эволюция политической теории. Спб.: Наука, 2004.
15. Конышев В.Н. О неореализме Кеннета Уолтса // «Полис», № 2, 2004.
16. Лебедева М.М. Мировая политика: Учебник / М.М.Лебедева. - М.: Аспект Пресс, 2006.
17. Мадіссон В. В., Шахов В. А. Політологія міжнародних відносин. К., 1997.
18. Мальський М., Мацях М. Теорія міжнародних відносин. Львів, 2002.
19. Макарычев А.С. Современная западная политическая мысль: «постпозитивистская революция» / А.С.Макарычев, А.А.Сергунин. - Н.Новгород, 1999.
20. . Международные отношения: социологические подходы / Под ред. П.А.Цыганкова. - М.: Гардарика, 1998. - С.266-306.
21. Мировая политика и международные отношения в 1990-е годы: Взгляды американских и французских исследователей / Под ред. М.М.Лебедевой и П.А.Цыганкова. - М., 2001.
22. Мировая политика: теория, методология, прикладной анализ / Под ред. А.А.Кокошина и А.Д.Богатурова. - М.:КомКнига, 2005.
23. Поздняков Э.А. Системный подход и международные отношения / Э.А.Поздняков. - М.: Наука, 1976.
24. Политическая наука: новые направления / Под ред. Р.Гудина, Х.-Д.Клингеманна / Науч. ред. русск. издания Е.Б.Шестопал. - М.: Вече, 1999.
25. Рябов С.П. Теорія міжнародної політики // Політологічні читання. 1995. № 1.
26. Сафронова О.В. Теория международных отношений: Уч. пос. / О.В.Сафронова. - Н.Новгород, 2001.
27. Системный подход: анализ и прогнозирование международных отношений. - М., 1991.
28. Современные международные отношения и мировая политика / Под ред. А.В.Торкунова. - М.: Просвещение, 2004. - С. 66-89.
29. Теория международных отношений на рубеже столетий / Под ред. К.Буса и С.Смита: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. П.А.Цыганкова. - М.: Гардарики, 2002.
30. Теория международных отношений: В 2-х т. - Н.Новгород, 2004.
31. Теория международных отношений на рубеже столетий / Под. ред. К. Буса, С. Смита. М., 2002.
32. Теория международных отношений: Хрестоматия / Сост., науч. ред. и комм. П.А.Цыганкова. - М.: Гардарики, 2002.
33. Хонин В. Н. Теория международных отношений. Общая часть. К.: Академ-Пресс, 2005.
34. Хрусталев М.А. Теория политики и политический анализ /М.А.Хрусталев. - М., 1991.
35. Цыганков П.А. Социология международных отношений / П.А.Цыганков, А.П.Цыганков. - М.: Аспект Пресс, 2006.
36. Цыганков П.А. Теория международных отношений / П.А.Цыганков. - М.: Гардарики, 2002
37. Цыганков П.А., Фельдман Д.М. Мировая политика: проблемы теории и практики. М., 1995.
38. Шепелєв М.А. Теорія міжнародних відносин:підручник. К.:"Вища школа", 2004. 622с.
39. Шлезингер А. 1992. Циклы американской истории. М., 1992.
15307. Теорія розподілу влад
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Розглянемо Конституцію Пилипа Орлика, прийняту 5квітня 1710року на Козацькій Раді ум. Бендерах. Проаналізувавши розділ VI цієї Конституції ми можемо побачити, що Пилип Орлик пропонує проводити державне управління розмежувавши повноваження і об'єднавши всі гілки влади в єдиний державний механізм: «Якщо в незалежних державах дотримуються похвального і корисного для публічної рівноваги порядку, а самеі під час війни, і в умовах миру збирати приватні й публічні ради, обмірковуючи спільне благо батьківщини, на яких і незалежні володарі у присутності Його Величності не відмовлялися підкорити свою думку спільному рішенню урядовців і радників, то чому ж вільній нації не дотримуватись такого ж прекрасного порядку? Далі слідує, що першість в країні належить Генеральній старшині, якій підпорядковуються Полковники, що за характером обов'язків прирівнюються до радників. Щодо законодавчого органу, то від кожного полку повинні були бути обрані декілька знатних ветеранів «досвідчених і вельми заслужених мужів, що повинні були складати публічну раду. Ясновельможний Гетьман (так називає Пилип Орлик в Конституції гетьмана України) за Конституцією прирівнюється до президента у республіці з президентською формою правління. Взаємовідносини в державному механізмі визначаються так: «Генеральній старшині, Полковникам і Генеральним радникам належить давати поради теперішньому Ясновельможному Гетьману та його наступникам про цілісність батьківщини, про її загальне благо і про всі публічні справи. Без їхнього попереднього рішення і згоди, на власний розсуд (гетьмана) нічого не повинне ні починатися, ні вирішуватися, ні здійснюватися...і. Після обрання гетьмана повинні бути обрані три Генеральні Ради.
15308. Территориальная организация власти в России: история и современность
Курсовой проект пополнение в коллекции 12.01.2009

Органы исполнительной власти делятся на федеральные и субъектов федерации. По характеру полномочий они подразделяются на органы общей компетенции (ведующие многими отраслями исполнительной деятельности), и органы специальной компетенции (ведующие отдельными отраслями или сферами исполнительной деятельности). К первым относятся правительство РФ и правительства субъектов, ко вторым министерства, государственные комитеты и другие ведомства федерации и ее субъектов (например, министерство финансов РФ, министерство финансов Мордовии). Органы исполнительной власти специальной компетенции могут подразделяться на органы отраслевые (руководящие отраслями, например Министерство культуры) и органы межотраслевого управления (например, Государственные комитеты). Формирование современной системы управления предполагает преодоление ряда организационных стереотипов, сложившихся в советское время. Современному характеру взаимоотношений между органами государственной власти Российской Федерации и ее субъектов противоречит конструкция “единой системы отраслевых министерств и ведомств”, основанная на жесткой централизации и государственной собственности на средства производства. В настоящее время предприятия, а также социально-культурные учреждения в основном децентрализованы: во-первых они дифференцированы по формам собственности; во-вторых негосударственные предприятия, сохраняя свою отраслевую принадлежность, выведены из непосредственного подчинения государственных органов; в-третьих государственные предприятия и учреждения, сохраняя ведомственную принадлежность, обрели достаточную самостоятельность и не рассматриваются как звенья единой отраслевой системы жестко подчиненные вышестоящим отраслевым органам. В отношении к ним вышестоящие органы обладают лишь отдельными элементами прямого управления, связанные с замещением руководителей, обеспечением выполнения законов, финансированием бюджетных организаций. Но главное назначение отраслевых органов координация и регулирование деятельности в соответствующих отраслях. В соответствии с этими началами формируются системы управления, объектами которого являются уже не отдельные предприятия, а крупные комплексы, в том числе и отраслевые. Например, управление промышленной политикой, государственным имуществом и т.д. Существуют такие органы на федеральном уровне и в субъектах Федерации, т.е. федеральные органы имеют свои периферийные органы. Например, единая система Госкомстата России, Государственного таможенного комитета и т.д. При этом они формируются по тем предметам, которые отнесены к федеральному ведению.
15309. Территориальная основа муниципального самоуправления
Информация пополнение в коллекции 22.01.2010

Согласно Закону «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации» структура и порядок формирования органов местного самоуправления определяются в уставе муниципального образования, принимаемом либо представительным органом самоуправления, либо населением самостоятельно. Если устав принимается прямым волеизъявлением граждан, нет необходимости специально выносить структуру органов самоуправления на обсуждение и решение жителей муниципального образования. Однако в том случае, когда устав принимается представительным органом, структура органов местного самоуправления должна быть, согласно Конституции, отдельно определена референдумом. Важно при этом учитывать, что конституционное положение о самостоятельном определении населением структуры органов самоуправления необходимо рассматривать в совокупности с другими нормами Конституции, трактующими компетенцию разных органов в определении правового статуса местного самоуправления. Так, в соответствии с п. «н» ч. 1 ст. 72 Конституции установление общих принципов организации системы местного самоуправления относится к совместному ведению Российской Федерации и ее субъектов. Очевидно, что структура местного самоуправления, определяемая населением, должна соответствовать этим общим принципам. Она не должна также нарушать нормы, которые могут быть установлены органами государственной власти субъектов Федерации.
15310. Территориальное море
Контрольная работа пополнение в коллекции 22.08.2010
Проход через территориальное море иностранного судна, иностранного военного корабля или другого государственного судна считается нарушающим мир, добрый порядок или безопасность прибрежного государства, если в территориальном море, указанное судно осуществляет любой из следующих видов деятельности:
1. угрозу силой или ее применение против суверенитета, территориальной целостности или независимости прибрежного государства или каким-либо другим образом в нарушение принципов международного права, воплощенных в Уставе ООН;
2. любые маневры или учения с оружием любого вида;
3. любой акт, направленный на сбор информации в ущерб обороне или безопасности прибрежного государства;
4. любой акт пропаганды, имеющий целью посягательство на оборону или безопасность прибрежного государства;
5. подъем в воздух, посадку или принятие на борт любого летательного аппарата;
6. подъем в воздух, посадку или принятие на борт любого военного устройства;
7. погрузку или выгрузку любого товара или валюты, посадку или высадку любого лица вопреки пограничным, таможенным, налоговым (фискальным), санитарным, иммиграционным, ветеринарным, фитосанитарным, навигационным и другим правилам, установленным законами и иными нормативными правовыми актами прибрежного государства;
8. любой акт преднамеренного и серьезного загрязнения окружающей среды вопреки требованиям законодательства прибрежного государства и нормам международного права;
9. любую рыбопромысловую деятельность;
10. проведение исследовательской или гидрографической деятельности;
11. любой акт, направленный на создание помех функционированию любых систем связи либо любых других сооружений или установок прибрежного государства;
12. любую другую деятельность, не имеющую прямого отношения к проходу через территориальное море, если иное не предусмотрено международными договорами прибрежного государства.
15311. Территориальное море и его правовое положение
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009
В соответствии с п. 1 ст. 19 Конвенции 1982 года «проход является мирным, если только им не нарушается мир, добрый порядок или безопасность прибрежного государства». Проход иностранного судна считается немирным, если в территориальном море оно осуществляет любой из следующих видов деятельности:
1. Угрозу силой или ее применение против суверенитета, территориальной целостности или политической независимости прибрежного государства или каким-либо другим образом в нарушении принципов международного права, воплощенных в уставе ООН;
2. Любые маневры или учения с оружием любого вида;
3. Любой акт, направленный на сбор информации в ущерб обороне или безопасности прибрежного государства;
4. Любой акт пропаганды, имеющий целью посягательство на оборону и безопасность прибрежного государства;
5. Подъем в воздух, посадку или принятие на борт любого летательного аппарата;
6. Подъем в воздух, посадку или принятие на борт любого военного устройства;
7. Погрузку или выгрузку любого товара или валюты, посадку или высадку любого лица, вопреки таможенным, фискальным, иммиграционным или санитарным законам и правилам прибрежного государства;
8. Любой акт преднамеренного и серьезного загрязнения вопреки настоящей Конвенции;
9. Любую рыболовную деятельность;
10. Проведение исследовательской или гидрографической деятельности;
11. Любой акт, направленный на создание помех функционированию любых систем связи или любых других сооружений или установок прибрежного государства;
12. Любую другую деятельность, не имеющую прямого отношения к проходу (п.2 ст. 19 Конвенции 1982 г.).
15312. Территориальное общественное самоуправление
Курсовой проект пополнение в коллекции 09.12.2008
В законе Курганской области «О территориальном общественном самоуправлении» 1998 года полномочиям территориального общественного самоуправления посвящена глава III. В законе установлено, что компетенция ТОС определяется Положением (уставом) о нем, а так же решениями органов местного самоуправления о передаче ему отдельных полномочий органов местного самоуправления на основе добровольно взятых на себя обязательств органом ТОС с одновременной передачей соответствующих материально-финансовых ресурсов и с согласия жителей соответствующей территории (ст.12.1 Закона). В ст.12.2 перечислены основные полномочия ТОС. Органам ТОС предоставлено право (при этом полномочия, предусмотренные в п.п. 1 - 3; 6 - 8 и 10, осуществляются органами ТОС, являющимися юридическими лицами):
1. создавать за счет собственных средств, добровольных взносов и пожертвований населения, юридических лиц, общественных объединений объекты коммунально-бытового и социально-культурного назначения, обеспечивать их содержание и эксплуатацию.
2. учреждать в установленном законодательством порядке предприятия;
3. заключать договоры с юридическими лицами, связанные с их участием в решении социально-экономических задач на данной территории;
4. разрабатывать и представлять органам местного самоуправления проекты планов и программ развития соответствующей территории для использования их в составе планов экономического и социального развития, программ, принимаемых органами местного самоуправления;
5. представлять органам местного самоуправления заключения по вопросам отвода земли на территории данного ТОС, строительства и расширения на этой территории предприятий и других объектов производственного и социально-культурного назначения, размещения предприятий торговли, общественного питания, бытового обслуживания, школ, поликлиник и других социально-культурных учреждений, режима их работы, а так же режима транспортного обслуживания этой территории.
6. выступать заказчиком по строительным и ремонтным работам, осуществляемым за счет средств, находящихся в распоряжении данного ТОС;
7. принимать на свой баланс имущество, созданное за счет средств и трудового участия населения, в качестве общей собственности или переданное ему в безвозмездное пользование органами местного самоуправления;
8. объединять на договорных началах собственные средства и средства юридических лиц, общественных объединений для строительства и содержания различных объектов коммунально-бытового и социально-культурного назначения, получать под свою ответственность кредиты и предоставлять ссуды из собственных средств, приобретать акции и облигации;
9. созывать общие собрания (сходы), граждан для рассмотрения вопросов территориального общественного самоуправления;
10. принимать решения о платных должностях в органах ТОС.
15313. Территориальное общественное самоуправление
Дипломная работа пополнение в коллекции 22.06.2011

Согласно ФЗ №131 от 6 октября 2003 г. осуществление местного самоуправления в городах федерального значения (Москва, Санкт-Петербург), закрытых административно-территориальных образованиях (ЗАТО), наукоградах, на приграничных территориях имеет (может иметь) свои особенности. В их числе: предоставление ЗАТО и наукоградам статуса городских округов; определение перечня вопросов местного значения, источников доходов местных бюджетов внутригородских муниципальных образований в Москве и Санкт-Петербурге законами последних исходя из необходимости сохранения единств городского хозяйства; закрепление названных особенностей в специальных федеральных законах, например в законах, определяющих режим приграничной территории ЗАТО признается имеющее органы местного самоуправления территориальное образование, в пределах которого расположены промышленные предприятия по разработке, изготовлению, хранению и утилизации оружия массового поражения, переработке радиоактивных и других материалов, военные и иные объекты, для которых устанавливается особый режим безопасного функционирования и охраны государственной тайны, включающий специальные условия проживания граждан. Территория и границы ЗАТО определяются исходя из особого режима безопасного функционирования предприятий и (или) объектов, а также с учетом потребностей развития населенных пунктов. При этом границы ЗАТО на период действия особого режима безопасного функционирования могут не совпадать с границами субъектов РФ. ЗАТО находится в ведении федеральных органов государственной власти по вопросам: установления административной подчиненности, границ указанного образования и земель, отводимых предприятиям и (или) объектам; определения полномочий органов государственной власти субъектов РФ в отношении указанного образования. Федеральные законы, в том числе ФЗ №131 от 6 октября 2003 г., законы и иные нормативные правовые акты субъектов РФ, а также нормативные правовые акты органов местного самоуправления действуют в отношении ЗАТО с учетом особенностей, устанавливаемых законом РФ «О закрытом административно-территориальном образовании».
15314. Территориальное общественное самоуправление в системе местного самоуправления
Дипломная работа пополнение в коллекции 26.09.2011
15315. Территориальное общественное самоуправление: состояние и перспективы развития
Дипломная работа пополнение в коллекции 15.03.2012
15316. Территориальное общественное самоуправление: состояние и перспективы развития
Дипломная работа пополнение в коллекции 15.03.2012

Помимо этого, с помощью ТОСов необходимо выстраивать интегрированную сеть народного контроля за должностными лицами различного уровня, позволяющие автоматически делать достоянием гласности любое незаконное посягательство на права и свободы любого члена ТОСа, организовывать действия по защите прав, коллективно предъявлять претензии, предоставлять всем заинтересованным гражданам собранную таким способом информацию на чиновников и многое другое. И в экономике, и в политике ТОСы непременно должны стать низовым элементом, фундаментом, зачатком системы новых общественных отношений, которые придут на смену существующим - это экономическая самоорганизация и кооперация граждан вместо диктата капитала и эксплуатации трудящихся, это общественное самоуправление на всех уровнях вместо бюрократического диктата коррумпированной государственной машины. Новое общество, более высокоорганизованное, необходимо начинать строить уже сейчас, и начинать строить его нужно снизу, посредством развития ТОСов, переводя их в другое качество путем развертывания в их среде принципиально новых экономических и политических программ, соответствующих общему направлению социального прогресса, при самом интенсивном вовлечении населения в их реализацию. [8, с. 107]
15317. Территориальное управление Федерального агентства по управлению федеральным имуществом по Алтайскому краю
Отчет по практике пополнение в коллекции 26.10.2011
15318. Территориальное устройство Великобритании
Информация пополнение в коллекции 24.12.2009

Великобритания - остров, на котором находятся Англия, Шотландия и Уэльс, образовывает, вместе с множеством мелких островов, архипелаг неправильной формы с очень разнообразным ландшафтом и природой. Последнее является следствием того, что Британские острова когда-то были частью Европы, но были отрезаны от материка после затопления низинных земель, теперь являющихся дном Северного моря и пролива Ла-Манш. Северная Ирландия, которая политически дополняет Соединенное Королевство, расположена на втором по величине острове, Ирландии, и является западным расширением шотландских гор. Эти горные местности разделены между собой узким Северным каналом.
15319. Территориально–политическое устройство и органы публичной власти
Контрольная работа пополнение в коллекции 12.03.2011

Если, с точки зрения союзной власти, субъект федерации явно нарушает конституцию, либо вступает в конфликт с другими субъектами федерации, либо пытается осуществить отсутствующее право на сецессию (право на выход), то в ряде стран предусмотрено право «федеральной интервенции», т.е. право вмешательства (как правило, вооруженного или полицейского), целью которого является восстановление нарушенного порядка. Институт федеральной интервенции в некоторых случаях предусмотрен конституциями, в некоторых случаях это просто сложившийся порядок. Такие меры, такое вмешательство, применялось в ряде стран. Например, в США президенты использовали национальную гвардию для борьбы с массовыми беспорядками в отдельных штатах. Часто применяется институт федеральной интервенции в странах Латинской Америки. Например, в Аргентине он использовался более двухсот раз. Такие же мероприятия проводились в Бразилии и других странах. Бразильская конституция 1988 года содержит главу, посвященную этому институту. Глава называется «Вмешательства». Там перечисляются основания для федерального вмешательства в дела субъектов федерации. Основания для вмешательства это сохранение национальной целостности, воспрепятствование национальному вторжению, угроза публичному порядку, обеспечение свободного осуществления властей штата (законодательной, исполнительной и судебной), необходимость реорганизации финансов и т.д. С точки зрения федеральной власти, это восстановление нарушенного правопорядка. С точки зрения, так называемых, сепаратистов, это будет нарушением права народа на самоопределение.
15320. Территориальные органы федеральных органов исполнительной власти
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Однако непосредственная угроза статусу территориальных органов федеральных министерств и ведомств возникает в случае присвоения предметов ведения и полномочий. В уставах наиболее распространена практика противоправного отнесения к компетенции субъектов Федерации полномочий совместного ведения, прежде всего полномочий в сфере международных и внешнеэкономических связей. Соответствующие положения содержатся в уставах Курганской, Липецкой, Оренбургской, Свердловской областей, а также в Уставе Ставропольского края. Конечно, субъекты Федерации имеют право осуществлять внешнеэкономические и международные связи, однако пункт «о» части 1 статьи 72 Конституции предусматривает определенные ограничения в их реализации. Координация международных и внешнеэкономических связей субъектов федерации отнесена к предметам совместного ведения. Координационная функция может заключаться в этом случае в разработке специального федерального закона, определяющего формы и методы реализации указанных полномочий (ч. 2 ст. 76 Конституции), в создании территориальных органов, непосредственно подчиненных Министерству иностранных дел и Министерству внешних экономических связей России. Очевидно, что в субъектах Федерации не могут быть созданы находящиеся в их ведении органы в сферах внешнеполитической деятельности и внешнеэкономических связей. Функции координации в осуществлении субъектами Федерации указанных полномочий должны быть возложены на территориальные органы МИД и МВЭС России.

Blog

Юриспруденция, право, государство