Теорiя i методологiя дослiдження управлiння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Реферат на тему
Теорiя i методологiя дослiдження управлiння
Важливою складовою теорii СФ поняття, в яких зосереджено наше наукове знання про природу i сутнiсть явища, вiдображенi характернi закономiрностi й звязки. Поняття - це форма наукового мислення, форма пiзнання реальноi дiйсностi. Через систему понять виражаСФться змiст теорii. Без чiтких, науково обТСрунтованих понять немаСФ i не може бути науковоi теорii. У цiй системi видiляються категорii, що СФ максимально широкими, фундаментальними поняттями, що концентрують знання про найсуттСФвiшi сторони i властивостi обСФкта, який дослiджуСФться, його закономiрнi звязки i вiдносини. Поняття не можуть бути раз i назавжди данi, вони постiйно розвиваються, вдосконалюються при заглибленнi у пiзнання дiйсностi. Тiльки оволодiвши науковими поняттями, дослiдник може науково осмислити процеси реальноi дiйсностi, зрозумiти тенденцii, перспективи iхнього розвитку. Серед управлiнських понять i категорiй СФ такi, якi генетично походять з iнших галузей знань, особливо фiлософii, кiбернетики, психологii, соцiологii, етики, моралi тощо.
При цьому важливо враховувати зауваження Гегеля, що та дефiнiцiя, з якоi якась наука починаСФ абсолютно з самого початку, не може мiстити нiчого iншого, крiм певного коректного вираження того, що як вiдоме i загальновизнане уявляють собi як предмет i мету цiСФi науки. Природа поняття гнучка, весь час у русi, синтезуСФться у бiльш глибокi i змiстовнi поняття.
Для понятiйного апарату, дефiнiцiй теорii управлiння характернi нечiткiсть, невизначенiсть, надмiрна дискусiйнiсть, що негативно впливаСФ на розвиток науки i суспiльноi практики (вище наводився приклад щодо визначення поняття державне управлiння). Хоча ми й усвiдомлюСФмо, що поняття маСФ вiдносний характер i будь-яке визначення вiддзеркалюСФ предмет не повнiстю, частково, однобiчно, однак це не применшуСФ значення науковоi теорii, створення якоi СФ не самоцiллю, а методологiчною основою практичноi дiяльностi людей, ii визначення не надуманi, а детермiнованi життям, практикою.
РЖдеальне СФ матерiальним, пересадженим у людську голову i перетвореним у нiй. Йдеться про конкретнi реалii, й процес пiзнання рухаСФться вiд абстрактного, однобiчного до конкретного, до внутрiшньоi СФдностi наших знань про той чи iнший предмет. Хто мислить абстрактно? - запитав Гегель сам у себе i вiдповiв: Неосвiчена людина. Той, хто мислить абстрактно, не може i не хоче помiтити взаСФмозвязок рiзноманiтних аспектiв предмета, що розглядаСФться; конкретнiсть обСФктивноi реальностi не лежить на поверхнi, а СФ результатом багатоетапного аналiзу i наступного синтезу, вона СФ синтезом багатьох визначень i у пiдсумку СФ СФднiстю рiзноманiтного. Таким СФ науковий шлях пiзнання явищ i процесiв обСФктивноi дiйсностi.
ОбСФктивнiсть пiзнання СФ одним iз нарiжних положень фiлософii Гегеля. Оскiльки думка прагне скласти собi поняття про речi, то це поняття, а отже, i його безпосереднi форми - думка i висновок не можуть складатися з визначень i вiдносин, що чужi зовнiшнiм речам. Хоча Гегель у поняття обСФктивностi думки вкладав iдеалiстичний змiст, сама iдея про обСФктивнiсть логiчних форм мислення СФ, безперечно, правильною.
Отже, наукова теорiя, у тому числi управлiння, узагальнюСФ, синтезуСФ в концентрованому, узагальненому виглядi практичну (виробничу) дiяльнiсть людей як процес перетворення матерiального в iдеальне, тобто сутнiсть i змiст теорii розкриваСФться через процес пiзнання. Оцiнюючи ту чи iншу теорiю (як предмет нашого дослiдження - теорiю державного управлiння), потрiбно визначати, наскiльки ефективно вона виконуСФ властивi iй основнi функцii - гносеологiчну, прогностичну, аксiологiчну.
Сама по собi наукова теорiя не реалiзуСФться, вона СФ тiльки науковою методологiчною основою практичноi дiяльностi людей, що повиннi бути озброСФнi теоретичними знаннями i водночас мати найновiшi практичнi навички, вмiти поСФднувати теорiю з практикою. При цьому теоретичне узагальнення практичноi дiяльностi у свою чергу збагачуСФ i розвиваСФ теорiю. Всiх цих компонентiв, якостей як в умовах ринкових вiдносин потрiбна нова концепцiя управлiння, котра виходила б з обСФктивних законiв ринку, враховувала специфiчнi умови становлення Украiнськоi держави. Йдеться про створення власноi науки управлiння, яка вивчала б внутрiшнi закономiрностi управлiнськоi дiяльностi перехiдного перiоду й подальшого розвитку украiнського суспiльства.
Наука управлiння покликана передусiм дослiджувати систему соцiального управлiння, природу та змiст його функцiй, форми i методи управлiнськоi дiяльностi, взаСФмозвязок мiж ними, органiзацiю управлiнськоi працi у рiзних сферах. Сам процес управлiння як реальна дiйснiсть не входить до системи науки, а СФ обСФктом наукового пiзнання, що вiдображаСФться у свiдомостi дослiдника у формi його теоретичноi моделi з вiдповiдними теорiями, науковими законами розвитку, iдеями, що i утворюють систему наукового знання. Лише у системi знань ми можемо отримати уявлення про реальний предмет. Предмет, - писав Гегель, - без мислення i пiзнання СФ певне уявлення або навiть лише назва; лише у визначеннях мислення i поняття вiн СФ тим, що вiн СФ. Сутнiсть не сприймаСФться людиною безпосередньо, а вiддзеркалюСФться у свiдомостi в процесi пiзнання, створення системи