Теорiя i методологiя дослiдження управлiння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?альна система науково-теоретичних знань про управлiння як СФдину соцiальну функцiю. НемаСФ iншоi науки, до предмета дослiдження якоi входило б пiзнання загальних, найсуттСФвiших закономiрностей здiйснення цiСФi функцii як цiлiсноi системи. Вона виробляСФ загальнотеоретичнi поняття й категорii соцiального управлiння. При цьому слiд зауважити, що будь-яка теорiя, як би всебiчно i глибоко не дослiджувала дiйснiсть, не може вичерпно й остаточно осмислити весь складний i суперечливий спектр властивостей, звязкiв i вiдносин, що постiйно знаходяться у розвитку. Вiдомо, що матерiальний свiт у своСФму розвитку невичерпний, а тому його пiзнання також невичерпне.
Предметом теорii соцiального управлiння СФ загальнi, найiстотнiшi закономiрностi соцiального управлiння як СФдиного, цiлiсного суспiльного явища, тобто закономiрностi, що випливають iз сутi управлiння як соцiальноi функцii, притаманноi всiм iсторичним стадiям розвитку суспiльства, а також найважливiшi закономiрностi, зумовленi природою соцiальноi органiзацii. Якщо фундаментальнi закони теорii СФ загальними, то таку теорiю слiд назвати загальною.
Як вiдомо, кожному типу соцiальноi органiзацii, кожному конкретно-iсторичному суспiльству притаманнi свiй змiст, специфiчнi процеси, форми i методи управлiння. Отже, теорiя соцiального управлiння дослiджуСФ загальнi закономiрностi й найiстотнiшi, специфiчнi закономiрностi, характернi для конкретних типiв соцiальноi органiзацii. При цьому вони вивчаються в дiалектичнiй СФдностi як вiдображення реальноi дiйсностi. Отже, теорiя не звичайна сукупнiсть знань про предмет, а чiтко органiзована, органiчно обСФднана система знань.
За своiм змiстом предмет дослiдження не залишаСФться незмiнним. Змiна предмета теорii вiдбуваСФться разом iз змiнами системи знань про обСФкт дослiдження. При визначеннi предмета теорii необхiдно враховувати рiвень розвитку управлiння як суспiльного явища i змiни системи знань про нього. Тобто не може бути раз i назавжди даного визначення предмета дослiдження, воно потребуСФ постiйного уточнення з урахуванням специфiки суспiльного розвитку i стану наукових знань. Наведене визначення предмета дослiдження загальноi теорii соцiального управлiння, яке даСФться на незавершенiй стадii диференцiацii управлiнських наук, коли вони далеко не повнiстю викристалiзувалися, СФ першим i значною мiрою зумовлюСФ напрям подальших дослiджень.
Теорiя соцiального управлiння як загальнотеоретична наука, що синтезуСФ науковi знання, вивчаСФ управлiння як соцiальне явище i не маСФ прикладного характеру. Вона не претендуСФ на розробку всього розмаiття функцiй управлiння. Цими питаннями мають займатися частковi управлiнськi науки, що становлять СФдиний науковий комплекс проблем управлiння.
РЖ чим глибше пiзнаватиметься природа управлiння, чим складнiшим i специфiчнiшим буде процес управлiння у рiзних соцiальних сферах, у суспiльнiй дiяльностi людини, чим настiйнiше висуватиме суспiльна практика вимоги удосконалення управлiння, тим iнтенсивнiше диференцiюватимуться i розвиватимуться згаданi частковi науки.
Удосконалення обСФктiв управлiння, великий динамiзм i багатограннiсть сучасноi управлiнськоi дiяльностi, поглиблення спецiалiзацii у практицi управлiння зумовили диференцiацiю науки управлiння, появу низки конкретних наук про управлiння. Процес вичленовування часткових управлiнських наук iз загальноi науки управлiння тiльки почався. Нинi ще не можна вичерпно повно перелiчити всi частковi управлiнськi науки. Деякi з них повнiстю сформувалися, а деякi ще не вийшли з ембрiонального стану; цей процес розвиваСФться i прискорюСФться. Пiдставою розмежування предметiв окремих управлiнських наук СФ сам змiст наукового знання.
Наукова класифiкацiя явищ дiйсностi й заснована на нiй класифiкацiя наук i наукових теорiй була розроблена ще Гегелем, який привiв накопиченi знання у систему, вiдповiдну до внутрiшньоi логiки розвитку самого предмета дослiдження. Йдеться про таку класифiкацiю наукових теорiй, коли забезпечуСФться взаСФмозвязок у системi наук, що зумовлюСФться обСФктивним звязком мiж тими галузями дiйсностi, що вiдображенi у цих науках. Це посилання покладене в основу й управлiнських наук. До складу цiСФi системи входять галузевi управлiнськi науки, що створюються або вже створенi (управлiння виробництвом, дослiдною дiяльнiстю тощо), мiжгалузевi (наукова органiзацiя працi, управлiння персоналом тощо), спецiальнi (психологiя, соцiологiя управлiння та iн.), прикладнi (технiка конторськоi справи, дiловодство, рекламна дiяльнiсть, iнформацiйна забезпеченiсть, конфлiктологiя в управлiннi тощо). Звичайно, межi тут рухомi й вiдноснi, але з певними корективами таку класифiкацiю можна прийняти для окремих управлiнських наук.
Загальна теорiя соцiального управлiння повинна займати провiдне становище у системi управлiнських наук, тому що ii предмет становлять основнi закономiрностi соцiального управлiння. Вони СФ | визначальними щодо iнших специфiчних закономiрностей управлiнського процесу. Визнання прикладного характеру галузевих управлiнських наук не означаСФ, що у iхньому предметi не iснуСФ проблем на теоретичному рiвнi. Бiльше того, у деяких випадках галузевi науки ставлять i вирiшують проблеми загальнотеоретичного характеру, що, однак, не змiнюСФ iхнього прикладного характеру. Однак без знання загальних законiв розвитку i функцiонування управлiння суспiльством загалом не можна зрозумiти закони його