Теорiя i методологiя дослiдження управлiння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?еоретичного знання, ...а коли б форма прояву i суть речей безпосередньо збiгалися, - писав К. Маркс, - то будь-яка наука була б зайвою....
Дослiдження науки управлiння повиннi мати чiтко виражену мету i спрямованiсть - максимально сприяти досягненню найоптимальнiших результатiв у органiзуючiй дiяльностi управлiння. Ця мета, власне, i визначаСФ обСФкт i предмет, комплексний характер знань науки управлiння як творчого результату синтезування досягнень низки суспiльних i природничих наук. Комплексний характер знань науки управлiння не позбавляСФ РЗРЗ самостiйностi й певноi вiдокремленостi у загальнiй системi наук (вона маСФ власний предмет дослiдження, змiст та методи). Це лише пiдтверджуСФ ту обставину, що постiйно зростаюча складнiсть соцiального управлiння та його органiзуюча роль у життi сучасного суспiльства обСФктивно вимагають розвитку та вдосконалення спецiальноi галузi знань про управлiння - науки управлiння.
Наука управлiння - це органiзацiйна наука, яка вивчаСФ органiзацiйний аспект управлiння. Всi РЗРЗ зусилля i творчi пошуки, спрямованi на упорядкування взаСФмозвязкiв керуючих i керованих систем, тобто на органiзацiю складних процесiв управлiнськоi дiяльностi в усiх сферах соцiального життя краiни та ii окремих територiальних одиниць. При цьому органiзацiя управлiнських процесiв включаСФ системний (побудова систем) i функцiональний (динамiка систем) аспекти управлiння. Вказуючи на органiзацiйний характер науки управлiння, не слiд забувати, що вона водночас СФ i полiтичною (органiзацiйно-полiтичною) наукою.
Функцiонування держави, а отже, i державного апарату неможливе без органiзуючоi ролi права.
Право - найважливiший регулятор управлiнськоi дiяльностi незалежно вiд того, в якiй конкретнiй сферi вона здiйснюСФться. Без його регулятивноi i формалiзуючоi функцii неможливо чiтко i функцiонально органiзувати управлiння складними соцiальними процесами, сконцентрувати органiзуючу дiяльнiсть державного апарату, усiх його складових частин i структурних пiдроздiлiв. При цьому правовi вiдносини у сферi управлiння складаються як вiдносини иторинного порядку, тобто зумовленi завданнями досягнення оптимальних результатiв господарськоi i соцiально-культурноi дiяльностi.
Звязок науки управлiння iз системою правових наук, насамперед з наукою адмiнiстративного права, виявляСФться у трьох основних напрямах. По-перше, наука управлiння широко використовуСФ досягнення юридичноi науки, будуСФ на цiй основi висновки i практичнi пропозицii. По-друге, висновки i практичнi пропозицii науки управлiння, повязанi з удосконаленням системи управлiння, ii функцiй, форм i методiв управлiнськоi дiяльностi, а також органiзацii управлiнськоi працi, у свою чергу, використовуСФ юридична наука. По-третСФ, наука управлiння безпосередньо включаСФ до свого арсеналу деякi правовi проблеми, якi стають спецiально-правовими проблемами цiСФi науки.
Правовою проблемою науки управлiння не СФ вся сфера правовоi регламентацii i дiяльностi державних органiв. Ця проблема маСФ численнi суто юридичнi аспекти, що становлять предмет вивчення правових наук (питання законодавчоi технiки, специфiка структури правових норм, iх тлумачення й застосування, гарантii реалiзацii та iн.). Водночас вона включаСФ i питання, вивчення яких можна i необхiдно вiднести до науки управлiння: критерii обгрунтованостi розподiлу управлiнських функцiй у системi державного управлiння; визначення меж i ефективностi правового регулювання у сферi органiзацii державного управлiння; доцiльнiсть правового закрiплення системи органiв державного управлiння, ii складу, конкретноi структури i звязкiв iз середовищем (передусiм iз системою керованих органiв); встановлення порядку прийняття управлiнських рiшень, визначення формальних (нормативних) критерiiв обТСрунтованостi й ефективностi даних рiшень; закрiплення чiткоi системи моральноi i матерiальноi зацiкавленостi в ефективностi управлiнськоi дiяльностi на всiх рiвнях ii здiйснення, встановлення вiдповiдальностi за прийняття необгрунтованих або помилкових рiшень.
Наука управлiння - комплексна наука. Термiном наука управлiння на сучасному рiвнi наукових знань можна користуватись як збiрним поняттям. Вона дедалi активнiше вiдчуваСФ процес диференцiацii на загальнотеоретичну i низку галузевих управлiнських наук.
Управлiння в рiзних сферах суспiльного життя маСФ свою специфiку. Вивчення управлiнського процесу вимагаСФ диференцiйованого пiдходу, СФ предметом спецiального наукового дослiдження, що СФ обСФктивною засадою, бiльше того, потребою розвитку системи управлiнських наук, кожна з яких вивчаСФ управлiння в межах свого предмета пiзнання. Такими СФ наука управлiння виробництвом, дослiдною дiяльнiстю, науки, що вивчають управлiння у духовнiй сферi тощо. Всi вони мають власний предмет, характернi особливостi методiв наукового дослiдження, а разом повиннi забезпечити вивчення управлiння як цiлiсного суспiльного явища.
Серед управлiнських наук особливе мiiе посiдатиме узагальнююча управлiнська наука. Вона покликана дослiджувати загальнi обСФктивнi закономiрностi розвитку i функцiонування соцiального управлiння, його сутнiсть, природу, принципи здiйснення управлiнськоi функцii, тобто сформулювати загальну концепцiю управлiння, без чого важко глибоко дослiдити предмет пiзнання конкретних управлiнських наук. Це загальна теорiя соцiального управлiння - iнтег