Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 14261. Специальный характер правового регулирования несостоятельности (банкротства)
    Дипломная работа пополнение в коллекции 23.03.2011

     

    1. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 г.;
    2. Гражданский кодекс РФ (часть первая) от 30 ноября 1994 г. N 51-ФЗ;
    3. Гражданский кодекс РФ (часть вторая) от 26.01.1996 N 14-ФЗ;
    4. Федеральный закон от 26 октября 2002 г. N 127-ФЗ «О несостоятельности (банкротстве)»;
    5. Постановление Пленума ВАС РФ от 23.07.2009 N 60 «О некоторых вопросах, связанных с принятием Федерального закона от 30.12.2008 N 296-ФЗ «О внесении изменений в Федеральный закон «О несостоятельности (банкротстве)» (далее - Постановление N 60);
    6. Постановление Пленума ВАС РФ от 22.06.2006 N 25 «О некоторых вопросах, связанных с квалификацией и установлением требований по обязательным платежам, а так же санкциям за публичные правонарушения в деле о банкротстве»;
    7. Постановление Пленума ВАС РФ от 15.12.2004 N 29 «О некоторых вопросах практики применения Федерального закона «О несостоятельности (банкротстве)»;
    8. Постановление Пленума ВАС РФ от 08.04.2003 N 4 «О некоторых вопросах, связанных с введением в действие ФЗ «О несостоятельности (банкротстве)»;
    9. Постановление Правительства РФ от 29 мая 2004 г. N 257 «Об обеспечении интересов Российской Федерации как кредитора в делах о банкротстве и в процедурах банкротства»;
    10. Постановление ФАС Волго-Вятского округа от 19 декабря 2005 г. N А29-8913/2002-3Б // Судебная практика по спорам о несостоятельности (банкротстве);
    11. Постановление ФАС Уральского округа от 3 марта 2005 г. N Ф09-334/05-ГК;
    12. В.В. Ярков Арбитражный процесс: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов. 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. В.В. Яркова. М.: Волтерс Клувер, 2005.;
    13. Е.Г. Дорохина «правовое регулирование управления в системе банкротства» // КонсультантПлюс Щеглов В.Н. Субъекты судебного гражданского процесса. Томск, 1979. С. 40;
    14. . Шерстюк В.М. Учебник гражданского процесса. М., 1996. С. 56.;
    15. . Комментарий к Федеральному закону «О несостоятельности (банкротстве)» / Под ред. В.В. Залесского. М., 2006. С. 104;
    16. О.М. Свириденко «Участники производства по делам о несостоятельности (банкротстве)» // КонсультантПлюс;
    17. Е.Е. Укусова «Специальный характер правового регулирования судопроизводства по делам о несостоятельности (банкротстве)» // КонсультантПлюс;
    18. В.Н. Сидорова «К вопросу совершенствования закона о банкротстве» // КонсультантПлюс.
  • 14262. Специфика конституционных норм
    Статья пополнение в коллекции 22.03.2006

    Есть специфические конституционные нормы, реализация которых зависит от желания либо нежелания субъекта конституционного права воспользоваться своим правом. Так, в ч.4 ст.29 Конституции РФ определено, что каждый имеет право свободно искать, получать, передавать, производить и распространять информацию. Но это не означает, что каждый обязан это делать. В Конституции Российской Федерации закреплены права на пользование родным языком, на свободный выбор языка общения, воспитания, обучения и творчества, на участие в культурной жизни и пользование учреждениями культуры, на доступ к культурным ценностям. Эти конституционные нормы могут быть реализованы исключительно по усмотрению субъекта либо он может не воспользоваться предоставленным ему данной конкретной нормой правом. Но конституционную норму, предусмотренную в ч.2 ст.85 Конституции, в которой указано, что Президент Российской Федерации вправе приостанавливать действие актов органов исполнительной власти субъектов Российской Федерации в случае их противоречия Конституции Российской Федерации, федеральным законам и международным обязательствам Российской Федерации или нарушения прав и свобод человека и гражданина до вынесения решения по этому вопросу соответствующим судом, нельзя даже теоретически рассматривать в отрыве от обязательств, возложенных на главу государства. Данная норма должна быть применена Президентом Российской Федерации в обязательном порядке при каждом и любом случае обнаружения нарушения требований Конституции и принятых на ее основе федеральных законов. Аналогично должна быть реализована норма ч.2 ст.68 Конституции, где предусматривается, что республики вправе устанавливать свои государственные языки. Это один из аспектов государственной заботы о языке и культуре народностей, которые стали основой формирования государственности в данной конкретной республике в составе Российской Федерации. (Более того, целесообразно установить ряд мер организационного и финансового характера по сохранению, развитию языков и культуры народов республик за счет федерального бюджета и в централизованном порядке.) Так же следует отнестись к норме ч.1 ст.78 Конституции, предусматривающей, что федеральные органы исполнительной власти для осуществления своих полномочий могут создавать свои территориальные органы и назначать соответствующих должностных лиц. Если имеется необходимость создания территориальных структур в субъектах Федерации, Правительство Российской Федерации не только имеет право, но и обязано создать эти органы и организовать их деятельность. Именно в этом заключается единство прав и обязанностей субъектов конституционных правоотношений.

  • 14263. Специфика правового сознания
    Контрольная работа пополнение в коллекции 05.03.2011

    Первоначально число форм общественного сознания ограничивалось религией и философией, но затем состав их пополняется. На стыке религии и философии оформляется мораль и искусство. Новые потребности развития общества и человека вызывают к жизни науку, политику и право. Это не означает, что список форм общественного сознания завершен и можно подвести черту. Отнюдь, ибо человечество продолжает свое развитие. И если в литературе последних лет отстаивается мысль об экономической и экологической форме сознания, то это только свидетельствует о закономерности развития общественного сознания. Есть общественная потребность, появится и необходимая форма общественного сознания. Возникнув как ответ на общественную потребность, новая форма общественного сознания обретает внутреннюю логику своего развития. И в этом смысле она уже больше чем простое отражение общественного бытия. Посему исследователь, рассматривающий содержание и специфику конкретной формы сознания, должен принимать во внимание не только состояние конкретного общественного бытия, как основной детерминанты сознания, но и исследовать эту форму по субъекту- носителю сознания, по способу отражения бытия, степени адекватности отражения ит.д.

  • 14264. Специфика преступлений против военной службы
    Контрольная работа пополнение в коллекции 17.12.2010

    Среди источников уголовного права наибольшую юридическую силу имеют общепризнанные принципы и нормы международного права и международные договоры Российской Федерации, которые, согласно Конституции РФ, признаются частью нашей правовой системы и имеют приоритет над национальными нормами права. Наиболее общие принципы уголовного права и гарантии защиты граждан от необоснованного привлечения к уголовной ответственности предусмотрены в Конституции РФ. Однако преступность и наказуемость деяния могут быть установлены только Уголовным кодексом, вступившим в силу 1 января 1997 г. УК РФ делится на две части: Общую и Особенную. В Общей части собраны правовые нормы, имеющие отношение к любому составу преступления (например, нормы о вине, необходимой обороне, о соучастии^ о видах наказания, о назначении наказания и др.). В Особенной части исчерпывающим образом даны конкретные составы преступлений (например, ст.105 "Убийство", ст.158 "Кража").

  • 14265. Специфика привлечения товариществ собственников жилья к ответственности
    Информация пополнение в коллекции 18.08.2011

    Членство в товариществе собственников жилья носит добровольный характер. Добровольность членства товарищества собственников жилья означает невозможность принудительного членства в нем. Данное правило в полной мере учитывает Постановление Конституционного Суда РФ "По делу о проверке конституционности пунктов 1, 3 и 4 статьи 32 и пунктов 2 и 3 статьи 49 Федерального закона от 15 июня 1996 г. "О товариществах собственников жилья" в связи с запросом Советского районного суда города Омска" от 3 апреля 1998 г. N 10-П 1, которым были признаны не соответствующими ст. 30 Конституции РФ отдельные положения в настоящее время утратившего силу ФЗ "О товариществах собственниках жилья", в частности, после организации товарищества все лица, приобретающие помещение в кондоминиуме, становились членами товарищества немедленно после возникновения у них права собственности на помещение.

  • 14266. Специфика системы государственного управления
    Курсовой проект пополнение в коллекции 27.10.2009

    Адекватность управления возможностям и запросам общества одна из закономерностей системы государственного управления. Ее нарушение заметно обществу: управляющая система начинает работать на себя, бюрократия становится «глухой», власть используется чинами для чинов, а не для людей, политические решения государственной власти становятся непонятными, неприятными. Это неизбежно рождает процесс стагнации управляющей системы, а в обществе появляются силы, желающие «помочь» ей умереть. Понимать управленцам это необходимо, чтобы своевременно принимать превентивные (предупредительные) меры. Если управленческие решения и действия (политические или административные) не устраивают общественную среду, то информация об этом поступает в систему управления и необходимы переориентировка усилий, изменение задач и тактики. Это одно из условий самосохранения системы. В целом, прямые и обратные связи выполняют роль регулятора, компаса, настройки, обеспечивают качество, эффективность управляющего воздействия. Таким образом, управляющая система (как и управляемая, и система взаимодействия) это постоянно изменяющаяся, функционирующая, динамичная система, включенная в общественно-политический процесс. Система государственного управления, где существуют не только прямые, но и обратные связи, механизм принятия решений открыт для общества, ориентирован на согласование интересов, удовлетворения требований людей, характеризуется как демократическая.

  • 14267. Специфика судопроизводства в семейном праве
    Курсовой проект пополнение в коллекции 24.04.2012

    Семья - первичная ячейка нашего общества, и от ее благополучия во многом зависит состояние всего общества. В то же время судебная статистика свидетельствует о далеко не полном благополучии в семейных отношениях. Это подтверждается тем, что брачные и семейные дела продолжают лидировать среди всех других категорий гражданских дел. Этому способствуют такие негативные процессы, происходящие в обществе, как безработица, алкоголизм, социальная напряженность, падение моральных устоев, и, как следствие - высокий уровень разводов, внебрачная рождаемость, детская безнадзорность и беспризорность, детская преступность и др. Под способом защиты семейного права следует понимать предусмотренную законом меру воздействия компетентного органа, направленную на восстановление нарушенного права, пресечение действий по его нарушению или на признание оспариваемого права посредством применения к правонарушителю установленных законом неблагоприятных для него последствий. В связи с особым личностным характером отношений между членами семьи семейное законодательство не допускает самозащиты нарушенных семейных прав. Самозащита семейных прав возможна лишь в соответствии с нормами других отраслей права: родители, в частности, имеют право на необходимую оборону прав и интересов детей. Возможна также самозащита семейных прав в состоянии крайней необходимости.

  • 14268. Специфика таможенной политики Российской Федерации
    Контрольная работа пополнение в коллекции 25.11.2010

    Для России фискальная функция таможенных тарифов также имеет большое значение. В отдельные годы реформ поступления от взимания импортных пошлин обеспечивали 30-40 % доходной части федерального бюджета.

    1. Импортный тариф является инструментом сбалансирования торгового и платежного баланса страны.
    2. На основе взаимности в процессе двусторонних, региональных и многосторонних переговоров импортный тариф позволяет добиваться снижения пошлин в странах торговых партнерах.
    3. Импортный тариф дает возможность повышать конкурентоспособность отечественных производителей и тем самым стимулировать их деятельность путем установления беспошлинного или льготного режима в отношении пошлин при ввозе материалов и оборудования для изготовления продукции, предназначенной к вывозу в другие страны.
    4. таможенный тариф используется как инструмент, обеспечивающий строгий государственный контроль за прохождением грузов через границу.
  • 14269. Специфическая роль института соучастия в преступлении
    Информация пополнение в коллекции 12.09.2011

    ) в Особенной части УК РФ есть ряд норм, образующих состав оконченного преступления с наступлением последствий, например обязательным признаком объективной стороны таких преступлений, указанных в их диспозициях, в результате нарушения специальных правил, является причинная связь между действиями (бездействием), выразившимися в нарушении специальных правил, и фактически наступившими последствиями, в частности: ст. 143 «Нарушение правил охраны труда», ст. 215 «Нарушение правил безопасности на объектах атомной энергетики», ст. 216 «Нарушение правил безопасности при ведении горных, строительных или иных работ», ст. 217 «Нарушение правил безопасности на взрывоопасных объектах», ст. 218 «Нарушение правил учета, хранения, перевозки и использования взрывчатых, легко воспламеняющихся веществ и пиротехнических изделий», ст. 219 «Нарушение правил пожарной безопасности», ст. 247 «Нарушение правил обращения экологически опасных веществ и отходов», ст. 263 «Нарушение правил безопасности движения и эксплуатации железнодорожного, воздушного и водного транспорта», ст. 264 «Нарушение правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств», ст. 269 «Нарушение правил безопасности при строительстве, эксплуатации или ремонте магистральных трубопроводов» и др.

  • 14270. Специфіка адвокатури в Україні
    Курсовой проект пополнение в коллекции 03.10.2010

     

    1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28.06.96 р. // . 1996. - №30. ст.141.
    2. Кримінально-процесуальний кодекс України. К., 2001.
    3. Кримінальний кодекс України. К.: Юрінком Інтер, 2001.
    4. Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991. // ВВРУ. 1991. - №53. ст. 793.
    5. Закон України “Про адвокатуру” від 12.12. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1993. - №9. ст. 62.
    6. Закон України “Про статус суддів” від 15.12.1992. // ВВРУ. 1993. - №8. ст. 56.
    7. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23.12.1993 р. // Голос України. 1994. 2 березня. - №40.
    8. Закон України “Про судову експертизу” від 25.02.1994. // ВВР. 1994. - № 28.
    9. Правила адвокатської етики. Схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 01.10.1999 р. // Адвокат. 1997. - №1. с. 125-129.
    10. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.1996 р. // Право України. 1996. - №2. с.91-93.
    11. Бондаренко В. Забезпечення безпеки суб'єктів кримінального судочинства // Право України. 1999. - №1. с. 34-37.
    12. Варфоломеєва Т.В., Гончаренко С.В. Науково-практичний коментар до Закону України “Про адвокатуру”. Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність: Зб. нормат. Актів; Коментар / Академія адвокатури України. К.: Юрінком Інтер. 2003. 432 с.
    13. Варфоломеєва Т.В. Защита в уголовном судороизводстве. К., 1998. 278 с.
    14. Васьковский Е.В. Организация адвокатуры. 230 с.
    15. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. Навч. посібник. К.: Атіка, 2003. 352 с.
    16. Зейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі: Практичний посібник. К.: Юридична практика, 2004. 288 с.
    17. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: наук.-практ. Посіб. К.: Виша школа, 2002. 271 с.
    18. Івашков І. Реально забезпечити право на захист // Право України. 1999. - №6. с. 84-86.
    19. Львова Е.Ю. Защита по уголовному делу. М. 2000. 178 с.
    20. Мехєєнко М.М., Шибіка В.В., Норр В.Т. Кримінально процесуальне право. 1999 р. 356 с.
    21. Муравин А.Б. Уголовный процесс. Х. “Одиссей”. 2000. 256 с.
    22. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1995. - №4, 5.
    23. Николаева Т.П. Деятельность защитника на судебном следствии / Под ред. Н.А. Акинча. Саратов, 1987. 198 с.
    24. Никоненко М. Деякі питання презумпції невинуватості і права особи на захист у кримінальному процесі // Право України. 1999. - №4. с. 39-42.
    25. Омельяненко Г. Захисник як суб'єкт оскарження вироку, що не набрав законної сили // Право України. 1999. - №7. с.64-67.
    26. Организация судебных и правоохранительных органов Украины. Методическое пособие. / Афанасьев В.В., Марочкин И.Е., Толочко А.Н. и др. - Никополь, 1995. - 336 с.
    27. Організація судових та правоохоронних органів / І.Є.Марочкін, Н.В.Сибільова, О.Б. Зозулинський та ін. - Харків: Національна юрид. акад. України, 1996. - 138с.
    28. Організація судових та правоохоронних органів / за ред. Г.Є.Марочкіна, Н.В.Сибільова, О.М. Толочко. - Харків: "Право", 2000. -269 с.
    29. Полшков М. Обязательное участие защитника в советском уголовном процессе. М. 1987. 213 с.
    30. Савицкий В.М. Право на зашиту и нормативное віражение презумпции невиновности // Адвокатура и современность. М. 1987. 234 с.
    31. Святоцький О.Д. Сучасні системи адвокатури. К.: Право України. 1993. 176 с.
    32. Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Адвокатура в Україні. К.: “Ін Юре”, 1997. 224 с.
    33. Стецовский Ю.И. Уголовно-процессуальная деятельность защитника. М., 1982. 189 с.
    34. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиноватости. М. 1989. 213 с.
    35. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посібник / відп. Редактор Я. Кондратьєв. -К.: Юрінком Інтер, 2002. -320с.
    36. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність. - К: Атіка, 2000.
    37. Судебные и правоохранительные органы Украины. Учебник / под ред. проф. А.М.Бандурки. - Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. - 350 с.
    38. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебное пособие / Васильєв А.С., Иванов В.В..- X.: "Одиссей", 2002.
    39. Тертишник В.М. Кримінально процесуальне право. К. 2003. 1120 с.
  • 14271. Специфіка реалізації положень теорії доказів і норм чинного КПК України
    Курсовой проект пополнение в коллекции 15.05.2010

     

    1. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР зі змінами № 9-рп/2005 (v009p710-05) від 13.10.2005.
    2. Цивільний процесуальний кодекс України вiд 18.03.2004 № 1618-IV зі змінами № 543-V (543-16) від 09.01.2007 // ВВР, 2007, № 12, ст.103.
    3. Андрусів В. Сутність права особи на захист у кримінальному процесі України // Юридична Україна. - 2006. - № 9. - C.75-78.
    4. Бояров В.І., Варфоломеєва Т.В., Вернидубов І.В., Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. - К.: Форум, 2004. - 492 с.
    5. Гурджі Ю. Ефективність кримінально-процесуальної форми юридичного процесу // Юридична Україна. - 2006. - № 12. - C.82-86.
    6. Джига М., Михайленко О. Права та суть потерпілого в системі учасників кримінального процесу // Вісник прокуратури. - 2006. - № 4. - C.63-69.
    7. Зейкан Я.П. Щодо проблеми вилучення матеріалів із кримінального процесу // Адвокат. - 2004. - № 11. - C.9-13.
    8. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 704 с.
    9. Козинець І. Щодо питання про сутність поняття принципу кримінального процесу // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 12. - C.171-174.
    10. Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України. - К.: Прецедент, 2005. - 204 с.
    11. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право. - К.: Видавництво "Істина", 2006. - 208 с.
    12. Лобойко Л. Функціональне призначення диспозитивного методу кримінально-процесуального права // Юридична Україна. - 2004. - № 12. - C.63-69.
    13. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 511 с.
    14. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - 544 с.
    15. Маркуш М. Змагальність у кримінальному процесі: історико-методологічний аспект // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 2. - C.55-61.
    16. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: позиція держави та погляд громадянського суспільства: збірка документів / Інститут законодавства Верховної Ради України; Міжнародний юридичний центр "Легітим" / О.М. Руднєва (наук. Ред..), О.М. Руднєва (упоряд.), Г.О. Христова (упоряд.). - К.: Істина, 2007. - 240 c.
    17. Мохонько О. Взаємозв`язок принципу публічності і змагальності у кримінальному процесі України // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 12. - C.81-83.
    18. Назаров В.В., Руденко М.М. Кримінальний процес України. Загальна частина. - К.: Текст, 2004. - 208 с.
    19. Попелюшко В.О. Державно-правова політика в Україні щодо захисту в кримінальному судочинстві: новітня історія та уроки // Адвокат. - 2006. - № 9. - C.10-17.
    20. Самолюк В.В. Передумови та підстави законного представництва у кримінальному процесі // Часопис Київського університету права. - 2004. - № 3. - C.71-81.
    21. Сірий М.І. Українська модель здійснення судового контролю на досудових стадіях кримінального процесу // Адвокат. - 2005. - № 9. - C.6-9.
    22. Сокира Л. Доцільність у кримінальному процесі // Прокуратура. Людина. Держава (Вісник прокуратури). - 2004. - № 11. - C.29-34.
    23. Сокира Л. Принцип доцільності у кримінальному судочинстві України // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - № 10. - C.100-108.
    24. Стахівський С. Щодо поняття та суті доказів у кримінальному судочинстві // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 5. - C.147-151.
    25. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. - К.: А.С.К., 2003. - 1120 с.
    26. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України - К.: "А. С.К. ", 2005. - 1056 с.
    27. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина. - К.: Кондор, 2005. - 152 с.
    28. Шумило М. Є., Малюга В.І. Кримінально-процесуальне право України:. - К., 2003. - 94 с.
    29. Яновська О.Г. Кримінально-процесуальне право України. - К.: КНЕУ, 2003. - 207с.
  • 14272. Спецслужбы России
    Курсовой проект пополнение в коллекции 05.11.2010

     

    1. Шанхайская Конвенция о борьбе с терроризмом, сепаратизмом и экстремизмом (Шанхай, 15 июня 2001 г) // "Московский журнал международного права", 2003 г., N 1
    2. Договор о партнерских отношениях между Российской Федерацией и Федеративной Республикой Бразилией (Москва, 22 июня 2000 г) // Собрании законодательства Российской Федерации от 18 февраля 2002 г., N 7, ст.633
    3. Соглашение о сотрудничестве государств - участников Содружества Независимых Государств в борьбе с незаконным оборотом наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров (Минск, 30 ноября 2000 г) // Бюллетень международных договоров, июль 2002 г., N 7 ст.5
    4. Положение об Антитеррористическом центре государств - участников СНГ (утв. Решением Совета глав государств СНГ об Антитеррористическом центре государств - участников СНГ от 1 декабря 2000 г) // СПС "Гарант" по состоянию не 1 марта 2004 г.
    5. Дайчман И. Интерпол. Всемирная система борьбы с преступностью м.: 2003.
    6. Ерохин В. Передача осужденных иностранцев на родину для дальнейшего отбывания наказания // "Российская юстиция", 1999, N 8
    7. Подберезкин А.И., Алаев Е.И. Белая книга российских спецслужб М. 1996.
    8. Семенова О.В., Наумчев Д.В. Участие России в борьбе с подкупом иностранных должностных лиц при заключении сделок // "Российский налоговый курьер" N 6, июнь 1999 г.
    9. Устинов В.В. Зарубежный опыт правового регулирования борьбы с терроризмом: международно-правовые стандарты и национальная законодательная практика // "Законодательство", N 8, 9, август, сентябрь 2002 г.
    10. http://www.vokruginfo.ru/
  • 14273. Список известных полков и командиров, участвовавших в Грюнвальдской битве
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008
  • 14274. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права України
    Информация пополнение в коллекции 23.11.2010

    Найбільш тісний зв'язок спостерігається між адміністративним правом і конституційним правом, яке складає основу всіх галузей права, включаючи і адміністративне. Предметом конституційного права є перш за все суспільні відносини, які складаються у зв'язку із здійсненням влади, діяльністю органів державної влади, проведенням виборів в представницькі органи державної влади, реалізацією конституційного статусу громадян і ін. Конституційні положення закріплюють місце органів виконавчої влади в системі державного механізму, найважливіші принципи їх формування і діяльності. Таким чином, розпорядження норм конституційного права служать початковою основою для норм адміністративного права, які регулюють різноманітну і повсякденну виконавчо-розпорядчу діяльність органів державного управління. У нормах адміністративного права розвиваються і деталізують положення Конституції України і інших джерел конституційного права щодо функціонування виконавських і розпорядливих органів[9].

  • 14275. Співвідношення соціальної держави та інформаційного суспільства в контексті вимірів свободи, права і власності
    Информация пополнение в коллекции 02.10.2010

    Сучасні виміри (Welfare state) (в українській літературі частіше вживається поняття "соціальна держава") залишаються недостатньо дослідженими. До того ж існують певні сучасні стереотипи щодо наявності суцільної кризи цього інституту та його нездатності адаптуватись до сучасних вимог глобалізації та постіндустріального розвитку. Така критика має місце не тільки з боку адептів ліберального табору, але й з боку сучасних соціал-демократів та прибічників комунітаризму. Мова йде про ґрунтовну критику соціальної держави з боку широкого кола інтелектуалів від Р. Дворкина і М. Ноціка до Ю. Габермаса, М. Сандела та Дж. Макліна. Фокус критики відомих інтелектуалів націлений передусім на неможливості вирішити проблеми економічного зростання за допомогою охорони державою кейнсіанської системи регулювання від імперативів світового ринку та інвестиційної політики підприємств, які працюють на світовому рівні. Інший аспект критики європейських інтелектуалів зачіпає суто філософський вимір обмеження соціальною державою свободи репрезентантів громадянського суспільства. На їх переконання, влада намагається не тільки вирішувати економічні проблеми суспільства шляхом безпосередньої інтервенції, але й під приводом поліпшення умов життя трудящих збіднює життєвий світ пересічних громадян - перетворюючи їх на підлеглих бюрократії держави добробуту. Така критика має свої підстави передусім через практичну суперечність у самому класичному проекті соціальної держави, між гуманістичною метою, а саме покращання соціального добробуту середнього класу та найбідніших, і неоднозначними засобами її реалізації, між теоретичним концептом та його практичним втіленням. Шляхетні теоретичні ідеї створення егалітарно структурованих життєвих форм та вимірів соціальної справедливості, які в ідеалі мають зберегти простір для індивідуальної самореалізації та спонтанності, на практиці часто-густо набували характеру адміністративного примусу та тиску. У цьому контексті викривленої адміністративної соціальності серед широкої громадськості посилюється неприйняття усіх форм обмеження свободи. Французькі інтелектуали та філософи М.Фуко, П.Рікер, А.Глюксман, представники Старого та Нового Світу наголошували на небезпеці адміністративних впливів і практики втручання влади в найдрібніші механізми людського буття. На їх переконання, за таких умов під загрозою опиняються базові цінності європейської цивілізації - цінності свободи та інтерсубєктивної комунікації. "Юридичні рішення, поліцейські заходи, педагогічні рекомендації, інтернування, дисциплінування, контроль та різноманітні форми тілесного та інтелектуального примусу є прикладами вторгнення бюрократичної соціальної держави, яка усупереч вимірам свободи намагається організувати примусові форми соціальності"[1, c.238]. Патрональний підхід передбачає підпорядкування державі не лише окремої особи, але й суспільного тіла "певної популяції" в цілому. Таким чином, у 70-90-і роки маємо позицію інтелектуальної еліти різного ідеологічного спрямування, згідно з якою соціальна держава трактується як інститут, що свідомо та цілеспрямовано руйнує міжособову та соціальну комунікацію - звужує можливості громадянського суспільства. Антитезою такої позиції може бути позиція прихильників збереження держави добробуту і доцільності модернізації цього інституту, необхідності його адаптації до сучасних вимог глобалізації. Мова йде передусім про представників континентальної та скандинавської традиції, найбільш яскравими представниками якої є Г.Еспінг-Андерсон, К. М Маєр-Абіх, Г.Й.Фогель, Ф.Розенваллон, П. Пірсон, П.Хіманен. Не заперечуючи кризових явищ у практиці існування соціальної держави, представники цього напрямку виходять з гегелівської позиції, згідно з якою інститут держави вписується в контекст європейської раціональності і може надати особі найкращі можливості для творчої реалізації. "Розумне призначення людини, - пише Г.В.Ф.Гегель, - жити в державі, а якщо держави ще не існує, то наявна вимога розуму, аби її було створено" [2, с.234]. Соціальна держава в такому контексті на засадах розуму має поєднати суспільну та індивідуальну свободу з гідним життям людей та дотриманням їх людських прав. У відповідності з гегелівською традицією держава є найвищим здійсненням абсолютного духу і має органічно поєднувати особливе, індивідуальне та універсальне (загальне). Вона має бути синтезом універсального як цілого, особливого як сфери індивідуальних потреб та індивідуального як субєкта громадянського суспільства. За Гегелем, соціальна єдність різних структур полягає у соціальній взаємодії. У цьому контексті сучасні прибічники соціальної держави наголошують не тільки на доцільності збереження сильної держави, але й сумісності цього інституту з вимірами свободи. Значна частина європейських інтелектуалів сучасності, віддзеркалюючи думку широких верств населення, від лідерів профспілкового руху до керівників найпотужніших європейських корпорацій, все частіше наголошує на необхідності державного втручання в суспільне життя. Державне втручання, за їх переконанням, хоч і обмежує свободу певних осіб, але й захищає її для більшості. Квінтесенцією такої позиції є думка німецького науковця В.Когі, який, віддзеркалюючи класичну позицію прибічників соціальної держави, зауважує, що "демократія тільки зміцнюється, коли існує обмеження на деякі різновиди економічної свободи" [3, с.45]. За його переконанням, міцна влада та важливість інституту держави і в сучасних умовах залишаються незаперечними. Відповідно, квінтесенція такої позиції полягає в наступному: там, де зберігається держава добробуту, забезпечується людська гідність і дотримуються цивілізаційні та соціальні стандарти життя особи, її право на власність. Саме держава надає інституту власності легітимність та визнання. І хоча інститут власності в сучасному європейському суспільстві є розвинутим, потреби глобалізації вимагають від соціальної держави проведення правових реформ, які повинні зосереджуватись на створенні та втіленні важливих та ефективних правил контрактних відносин між владою, бізнесом та профспілковим рухом. Провідні експерти світового банку звертають увагу на важливість законодавчої діяльності соціальної правової держави як основного фактора цивілізованого існування вільного ринку. Роль держави як законодавця та гаранта правопорядку, за їх переконанням, є життєво необхідною для продовження інформаційного економічного розвитку та управління глобальним інформаційним суспільством. Про це свідчить і історична практика, яка переконливо доводить небезпеку ринкового фундаменталізму, правового нігілізму, які є притаманними для сучасної України, але згубність яких для суспільства вже усвідомлена в розвинутих європейських країнах. Тому вельми важливим для сучасних європейських країн є утвердження ролі держави як гаранта законодавчої інфраструктури, що підтримує ринкову діяльність. Глобальна ринкова економіка потребує міцної юридичної підтримки як для того, щоб існувати в межах окремої держави, так і для безпечного функціонування власності на міжнародному рівні. Маємо усвідомлювати, що ринок історично утверджується як цивілізаційний феномен, який забезпечується законодавчо потужним правовим підґрунтям і протистоїть дикунському природному ринку, типовому для пострадянських країн. Тому соціальна держава має відігравати важливу роль у прийнятті та вдосконаленні юридичної основи, від якої залежить розвиток інформаційного суспільства та сталої цивілізованої ринкової економіки з її безумовним дотриманням права власності. Держава за допомогою правових інструментаріїв не тільки захищає інтелектуальну власність громадян, але й "надає урядові інвестиції в розвиток електронних мереж та біотехнологій" [4, с.27]. Американець шведського походження Еспінг-Андерсон переконаний, що "однією з причин, через яку інформаційна революція не змінила світ політичних відносин, є те, що інформація поширюється не в вакуумі, а в політичному просторі, який уже зайнято державою" [5, с.56].

  • 14276. Співвідношення церкви і держави у правовому вимірі
    Курсовой проект пополнение в коллекции 19.03.2011

    Лейтмотив ФЗ від 26 вересня 1997 року полягає в закріпленні превентивних повноважень правоохоронних органів: державна влада зацікавлена в запобіганні можливої протиправної діяльності так званих «тоталітарних» сект, що виключають добровільну основу членства і перешкоджають виходу громадян з релігійного об'єднання. Механізм державної дозвільної політики, втіленої в повноваженнях федеральних міністерств і відомств з реєстрації, ліцензування та контролю, покликаний запобігти заподіяння майнової та моральної шкоди прихильникам різних віросповідань. Релігійні об'єднання можуть бути створені у формі релігійних груп і релігійних організацій. Слід підкреслити, що правоздатністю юридичних осіб мають лише зареєстровані в органах юстиції релігійні організації. Федеральний Закон від 26 вересня 1997 року визначає статус факультативного і імперативного режимів реєстраційних відносин, і їх відмінності обумовлені намірами особі, що створили релігійну групу. Факультативний режим має місце у випадку, якщо засновники релігійних груп не мають наміру клопотати в органах юстиції про надання їм статусу юридичної особи. Обов'язкова ж державна реєстрація передбачена лише для об'єднань, створених у формі релігійної організації. Не можна відмовити в реєстрації релігійного об'єднання з мотивів недоцільності його створення. Для здійснення імперативних реєстраційних відносин вирішальне значення має тимчасовий ценз діяльності об'єднання на території Росії. Статус загальноросійського релігійного об'єднання поширюється тільки на централізовані релігійні організації, які діють на території Росії на законних підставах не менше 50 років (і мають у своєму складі мінімум три місцеві організації, зареєстровані на території однієї або декількох суб'єктів Російської Федерації) до моменту звернення організації до органу юстиції із заявою про державну реєстрацію. Засновники місцевої релігійної організації зобов'язані підтвердити в органі юстиції факт своєї діяльності на відповідній території протягом не менше 15 років (ця вимога не поширюється на місцеві релігійні об'єднання, які діяли в складі централізованої релігійної організації до державної реєстрації). Проте все ж таки є можливість поширення прав юридичної особи для місцевої та централізованої релігійної організації і без тимчасового цензу. Однак у цьому випадку засновники зобов'язані щорічно протягом 15 років перереєструватися в територіальних органах юстиції. На такі об'єднання поширюється цілий ряд обмежень: вони не вправі утворювати установи професійної релігійної освіти, виробляти, придбавати, поширювати релігійну літературу, мати при собі представництво іноземної релігійної організації. Створенню централізованої релігійної організації властива особлива періодичність реєстраційних відносин: на першому етапі державної реєстрації підлягають місцеві організації, і тільки після її завершення засновники має право клопотати про реєстрацію централізованої організації. Для створення конфесійними об'єднаннями установ професійної релігійної освіти необхідно поєднання двох видів дозвільної політики. Такі установи підлягають державній реєстрації в органі юстиції як релігійного об'єднання, і для отримання права здійснення освітньої діяльності необхідна також видача ліцензії Міністерством загальної та професійної освіти Російської Федерації. Ліквідація конфесійного об'єднання також регламентується нормами адміністративного права. Як правило, ініціатором ліквідації або заборони діяльності об'єднання є Міністерство юстиції Російської Федерації або його територіальний орган в суб'єкт федерації, але рішення по суті приймається судом. Федеральним законом не врегульовані розбіжності у процедурах ліквідації та заборони діяльності релігійного об'єднання, однак повне припинення правоздатності конфесійної організації як юридичної особи допускається тільки у випадку її ліквідації судом. Заборона діяльності об'єднання є тимчасову превентивну міру, мета якої - усунення фактів порушення чинного законодавства, виявлені органом юстиції або іншим правоохоронним органом в процесі здійснення контрольних функцій.

  • 14277. Співпраця авіакомпаній на авіалініях, аналіз досягнень
    Курсовой проект пополнение в коллекции 21.02.2011

     

    1. Конвенция о международной гражданской авиации. Doc. 7300/6. Монреаль, Канада, 1994. 235с.
    2. Указ президента Р/С от 11.01.1995г. №2021. «Олиберализации внешнеэкономической деятельности»
    3. КобаВ.Г. Економіка транспорту: Навчальний посібник. К.: КДАВТ, КМУЦА, 1999. 254с.
    4. КовалевВ.В., ВолковаО.Н.Анализ хозяйственный деятельности предприятия. М.: Проспект, 2000. 422с.
    5. КоробовМ.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. 3-тє вид., перероб. І доп. К.:Знання, КОО, 2002. 294с.
    6. АвдокушинЕ.Ф.Международные экономические отношения. Учебное пособие. М.: Маркетинг, 1997.
    7. Абрютина М. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. М.: Дис., 2000. 548с.
    8. БакановМ.И., ШереметА.Д.Теория экономического анализа. М.: Финансы и статистика, 1997. 286с.
    9. Внешнеэкономическая деятельность в России. №23,22. 2000г.
    10. ГиршО.Л.Менеджмент предприятий гражданской авиации. Учебное пособие Алматы Академия ГА 1999г., 106с.
    11. КостроминаЕ.В.Экономика авиакомпании. Учебник. М., Концерн «Банковский деловой центр», 1997 127с.
    12. КостроминаЕ.В.Экономика авиакомпаний в условиях рынка НОУ ВКШ «Авиабизнес»; 2001г. 304с.
    13. КостроминаЕ.В. «Экономика ГА», М., МГТУ ГА, 1994г. 196с.
    14. КулаевЮ.Ф.Экономика гражданской авиации Украины. Монография. К: Издательство «Феникс», 2004. 667с.
    15. МаленковЮ.А.Рыночная экономика системы воздушного транспорта: Учебное пособие. СПб.: Академия ГА, 1995. 95с.
    16. ПузынинР.Г.Менеджмент на авиационном транспорте: Учебное пособие. К.: КМУГА, 1997. 180с.
    17. Экономика предприятия и отрасли промышленности. Учебники и учебные пособия; 4 е изд. переработанные и доп. Ростов н/д: Феникс 2001. 544с.
    18. Авіція Аерофлоту//old.aeroflot.ru
    19. Авіаційна бібліотека// www.airwar.ru
    20. Авіаційна бібліотека//www.nakhodka-betta.ru
    21. Інформаційний канал">// <subscribe.ru>
    22. Інформація про авіаційні підприємства//www.bstclub.ru
    23. Інформація про компанії, статистика">// <www.bized.ac.uk>
    24. Каталог підприємств СНД">// <www.cismarket.com>
    25. Новини, <elvisti.com>, <www.iplus.com.ua>">// <news.meta.ua>, <elvisti.com>, <www.iplus.com.ua>
    26. Офіційний сайт авіакомпанії Аерофлот//wwww.aeroflot.ru
    27. Транспорт, перевезення: авіакомпанії, авіаперевезення; дозвілля, хобі: туризм, подорожі, відпочинок">// <directory.yellowpages.ua>
  • 14278. Співробітництво Болгарії, Румунії та Югославії з політичними, воєнними та економічними міжнародними організаціями
    Информация пополнение в коллекции 06.10.2010

     

    1. Книга для чтения по новейшей истории 19171945: Пособие для учащихся старших классов средней школы. / Сост.: Н.Н.Яковлева. М.: «Просвещение», 1989. 256с.
    2. Хрестоматия по истории СССР, 19171945: Учебное пособие для педагогов институтов по специальности «История» (Сост: С.И.Дегтев и др. М.: «Просвещение», 1991. 544с.
    3. Хрестоматия по новейшей истории. 4.2 (19451974): Пособие для учителей. Сост.: М.Е.Сучков. М.: «Просвещение», 1976. 288с. 16л. Ил.
    4. БаймуратовМ.А.Международное публичное право. Харьков: «Одиссей», 2003. 752с.
    5. Живков Тодор. Болгрия на Балканах, в Европе, в мире// Международная жизнь. 1989. №5. С.51 55.
    6. ЗаборкоБ. Місії між Заходом і Сходом.: Рада Європи. Історія перспективи// Політика і час. 1994. №7. С.71 77.
    7. Иваницкий В. Югославия: выход из тупика?// Диалог. 1991. №7. С.62 65.
    8. ИвановР.Ф.Крушение Организаций Варшавского Договора и Советского Союза. Американская версия// ННЧ. 2000. №1. С.167 174.
    9. КозыревА. ООН демократия против тоталитаризма// МЭ и МО. 1990. №12. С.5 15.
    10. КолошийцевВ.Ф.Вопросы европейской безопасности в 1980-е годы// Преподавание истории в школе. 1993. «№3. С.2831.
    11. МусатовВ.Л.Восточная Европа: процесс перемен// ННЧ. 1991. №2. С.19 24.
    12. Нестеренко А. Потенциал ООН// Международная жизнь. 1990. №5. С.72 83.
    13. РощинА. ООН и «холодная война»// ННИ. 1991. №5. С.74 84.
  • 14279. Спор с налоговым органом: охранная деятельность или хранение?
    Информация пополнение в коллекции 05.07.2012

    Согласно подпункту 1.1 пункта 1 Указа Президента Республики Беларусь от 3 октября 2006 г. №589 «Об упорядочении работы автомобильных стоянок и автомобильных парковок», с изменениями и дополнениями, под автомобильной стоянкой понимается место стоянки транспортных средств, представляющее собой специально оборудованное одно- или многоуровневое инженерное сооружение (паркинг), предназначенное для хранения транспортных средств и организованное в соответствии с Правилами дорожного движения, утвержденными Указом Президента Республики Беларусь от 28 ноября 2005 г. №551 «О мерах по повышению безопасности дорожного движения», с изменениями и дополнениями, а также Правилами организации (строительства), эксплуатации автомобильных стоянок и автомобильных парковок и пользования ими, утвержденными постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 5 января 2007 г. №9 (с изменениями и дополнениями; далее - Правила). При этом владельцем автомобильной стоянки или автомобильной парковки является юридическое лицо или индивидуальный предприниматель, осуществляющий деятельность по оказанию услуг в области хранения транспортных средств, являющийся собственником или на иных законных основаниях осуществляющий владение, пользование или распоряжение имуществом автомобильной стоянки или автомобильной парковки (подп. 2.1 п. 2 Правил).

  • 14280. Споры о понуждении общества к государственной регистрации изменений (дополнений) в учредительные документы в связи с изменением состава участников общества
    Информация пополнение в коллекции 12.08.2012

    Кассационная коллегия Высшего Хозяйственного Суда Республики Беларусь отказала в удовлетворении кассационной жалобы истца на постановления первой и апелляционной инстанций хозяйственного суда города Минска по делу № 337-18/08 по иску участника общества Б. к обществу с дополнительной ответственностью «А» (далее - ОДО, общество) о понуждении к совершению действий по государственной регистрации фактически осуществленных изменений состава участников общества, поскольку в обществе не осталось ни одного органа, который в соответствии с действующим законодательством может подготовить документы для представления их в регистрирующий орган в связи с необходимостью внесения изменений и дополнений в учредительные документы общества.