Спiввiдношення соцiальноСЧ держави та iнформацiйного суспiльства в контекстi вимiрiв свободи, права i власностi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
СПРЖВВРЖДНОШЕННЯ СОЦРЖАЛЬНОРЗ ДЕРЖАВИ ТА РЖНФОРМАЦРЖЙНОГО СУСПРЖЛЬСТВА В КОНТЕКСТРЖ ВИМРЖРРЖВ СВОБОДИ, ПРАВА РЖ ВЛАСНОСТРЖ
Вступ
В роботi проаналiзованi цивiлiзацiйнi аспекти взаСФмовпливу соцiальноСЧ держави та iнформацiйного суспiльства. Основним результатом дослiдження СФ свiтоглядне осмислення загальноСЧ СФвропейськоСЧ тенденцiСЧ синтезу iнновацiйних пiдходiв з традицiями держави добробуту. В сучасних умовах перетину теоретичноСЧ рефлексiСЧ та соцiально-iсторичноСЧ практики пропонуСФться прiоритетний для РДвропи та УкраСЧни напрямок розвитку: вдосконалення iнституту держави через змiцнення його впливу у сферi дотримання суспiльноСЧ свободи, права та рацiонального використання власностi
Проблема спiввiдношення СФвропейськоСЧ версiСЧ iнформацiйного суспiльства та соцiальноСЧ держави в останнi два десятилiття ХХ столiття набула особливоСЧ актуальностi. Йдеться про загальну СФвропейську тенденцiю становлення iнформацiйного суспiльства, повязану з тим, що в процесi переходу вiд iндустрiального до iнформацiйного суспiльства ставиться пiд сумнiв весь попереднiй звичний спосiб буття, вiдбуваСФться трансформацiя культури та певною мiрою втрачаються попереднi форми iдентичностi. Соцiальнi трансформацiСЧ, якi мали мiiе у 80-90-х роках, супроводжувались новими формами розвитку капiталу, який стаСФ географiчно мобiльним, гнучким у своСЧй поведiнцi на ринку працi. Економiчнi практики сучасного свiту поступово почали переходити через контрольованi кордони СФвропейських нацiй-держав. У полiтичнiй сферi глобальнi змiни супроводжувались кризою електоральних iнститутiв i зростанням публiчноСЧ та неiнституцiональноСЧ активностi громадян. Системна криза СФвропейського iнституту держави загального добробуту (welfare state) в 90-х роках обумовлювалась пошуками нових демократичних форм соцiальностi i спробою повернення до фiлософiСЧ субСФкта в iнтерпретацiСЧ раннього модерну. Йдеться про те, що на межi 80-90-х, як i колись наприкiнцi 60-х рокiв, посилилось суспiльне намагання звiльнити субСФкта вiд системи заскорузлих практик органiзованого модерну, в межах яких iндивiдам задля загального блага належало вiдмовитися вiд значноСЧ частини особистоСЧ та громадянськоСЧ свободи, виконувати пiдзвiтну роль пасивного виконавця, клiСФнта бюрократiСЧ соцiальноСЧ держави. У контекстi переосмислення класичних параметрiв соцiальноСЧ держави та СЧх суспiльноСЧ критики для СФвропейськоСЧ елiти та широкоСЧ громадськостi стаСФ все бiльш зрозумiлим недоцiльнiсть втiлення в сучасних умовах не тiльки адмiнiстративних практик бюрократичноСЧ держави, але й класичних лiберальних iдей з СЧх базовою суперечнiстю мiж принциповою унiверсальнiстю лiберальноСЧ iдеологiСЧ та перманентною виключенiстю з практичного життя значноСЧ частини населення, передусiм жiнок та представникiв робiтничого класу. Саме тому, уникаючи проблем раннього лiбералiзму, сучасне громадянське суспiльство в СФвропейських краСЧнах, через розгалужену мережу автономних асоцiацiй, намагаСФться залучити широке коло осiб до рiзноманiтних форм публiчностi, створюючи цивiлiзований простiр солiдарностi та суспiльноСЧ участi широких верств населення.
Рiзноманiтнi СФвропейськi спiльноти, особливо в контекстi революцiй у Схiднiй РДвропi, все бiльше акцентують увагу на засадничих принципах громадянського суспiльства - справедливостi, солiдарностi, колективнiй вiдповiдальностi, якi стали справжньою основою СФвропейськоСЧ комунiкативноСЧ свободи. Цi принципи суперечать тоталiтарним формам суспiльноСЧ iСФрархiСЧ та примусу. Гуманiстичнi iмперативи вiдкидають усi форми вертикальноСЧ пiдлеглостi, надаючи можливостi для утвердження центральноСЧ особи в новому iнформацiйному суспiльствi - вiльного вiд адмiнiстративного тиску професiонала. Вiн надаСФ соцiальнi послуги - медичне обслуговування, освiту, вiдпочинок, а також забезпечуСФ соцiально-культурнi потреби, якi важливi для суспiльства. Класи та групи поступаються мiiем iндивiду, як власнику та користувачу знання. УтверджуСФться новий спосiб органiзацiСЧ суспiльства, який намагаСФться поСФднати технологiчнi iнновацiСЧ та економiчний динамiзм сучасноСЧ доби зi здобутками СФвропейськоСЧ традицiСЧ держави добробуту та збереженням нацiональноСЧ iдентичностi кожного народу.
У захiднiй теоретичнiй рефлексiСЧ iснуСФ досить розлога традицiя дослiдження рiзноманiтних вимiрiв соцiальноСЧ держави. Висвiтленню цiСФСЧ проблеми присвяченi науковi працi багатьох iноземних дослiдникiв. Проте переважна бiльшiсть з них осмислюСФ iсторичнi, полiтичнi та соцiологiчнi вимiри соцiальноСЧ держави. Соцiально-фiлософський вимiр, що повязаний з аналiзом взаСФмовпливу соцiальноСЧ держави та iнформацiйного суспiльства у контекстi вимiрiв свободи, права та власностi, висвiтлений значно вужче. Серед дослiдникiв цього аспекту варто видiлити Еспiнга-Андерсона, М.Полана, С.Вейса, М.Кастельса, П.Химанен, П.Пiрсона, Д.Келлi. В УкраСЧнi дослiдження цiСФСЧ проблематики тiльки починаСФться. Можемо вiдзначити лише розвiдки Т.Ящук та А.Карася, якi не можуть бути достатнiми, зважуючи на важливiсть даноСЧ проблеми.
Мета пропонованоСЧ роботi полягаСФ в тому, щоб за допомогою фiлософських засобiв простежити спiввiдношення соцiальноСЧ держави та iнформацiйного суспiльства. Важливо також у теоретичному i практичному ракурсi дослiдити вимiри свободи у сучаснiй соцiальнiй державi та iнформацiйному суспiльствi в СФвр