Спiввiдношення соцiальноСЧ держави та iнформацiйного суспiльства в контекстi вимiрiв свободи, права i власностi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
и бiзнесовiй дiяльностi прогнозоване середовище та стабiльне правове пiдТСрунтя, сприяСФ поширенню в пiвнiчноСФвропейських краСЧнах сильного вiдчуття iдентичностi, належностi до громади, спiльноСЧ iсторичноСЧ памятi, соцiальноСЧ та етнiчноСЧ однорiдностi. Держава стаСФ умовою визначення способу життя iндивiда та знаходження його нацiональноСЧ та соцiальноСЧ автентичностi. Вона сприяСФ втiленню гармонiйного соцiального ладу згiдно з вимiрами рацiональностi i передбачаСФ вiдносну автономнiсть громадянського суспiльства.
Саме така соцiальна держава СФ суттСФвою характеристикою пiвнiчноСФвропейськоСЧ моделi розвитку. Саме ця модель побудована на гармонiйнiй СФдностi соцiалiстичного та капiталiстичного способiв виробництва в органiзацiСЧ суспiльного життя. Вона протягом тривалого часу продовжуСФ зберiгати вiдносно егалiтарне суспiльство, репрезентанти якого мають не тiльки вiдносно подiбний рiвень життя, але й передусiм рiвнiсть можливостей, рiвнiсть життСФвих шансiв на отримання гiдного життя. МаСФмо в СкандинавiСЧ iдеальну модель спiвiснування державноСЧ влади, профспiлкового руху та громадянського суспiльства, якi забезпечують стабiльне функцiонування соцiальноСЧ держави добробуту (welfare state), пiдтримують СЧСЧ життСФстiйкiсть. Широкi верстви населення ПiвнiчноСЧ РДвропи зберiгають стiйку прихильнiсть принципам соцiальноСЧ справедливостi навiть попри те, що втiлення цих iдей обСФктивно призводить до високого рiвня податкового навантаження на особистi прибутки громадян. Дерегулювання та реформа пенсiйноСЧ системи, якi почалися практично у всiх краСЧнах РДвропи у 1980-90-х роках, не призвели до применшення ролi держави добробуту. Понад те, в останнi роки держава все активнiше сприяСФ розвитку унiверситетськоСЧ освiти, яка вiдiграСФ провiдну роль в iнновацiях. Пiдтримка державою добробуту унiверситетських студентiв маСФ на метi не тiльки створення вiдкритих можливостей для нових технологiй, але передусiм закладаСФ пiдТСрунтя для появи "модульноСЧ людини" субСФкта громадянського суспiльства. Нова людина, що дiСФ в умовах спiвiснування соцiальноСЧ держави та постiндустрiального суспiльства в розвинутих СФвропейських краСЧнах, все бiльше намагаСФться поСФднувати стару протестантську етику працi, яка вчила обовязку, аскетизму, вiдповiдальностi, з етикою iнформативноСЧ творчостi, прагненням до iнновацiй та глобального мислення. В межах новоСЧ парадигми певною мiрою ставиться пiд сумнiв стрижнева максима кантiанськоСЧ традицiСЧ - поняття субСФкта. Зважуючи на актуальнiсть для сучасноСЧ доби гайдегiрiвськоСЧ спадщини та iнших свiтоглядних пошукiв, теоретиками та певною мiрою практиками все бiльше усвiдомлюСФться, що маСФ мiiе перехiд вiд поняття свiдомостi до поняття людського iснування. Згiдно з цiСФю традицiСФю людина, передусiм СФ Dasein (тут буттям, вiдкритiстю можливостi буття), а не свiдомим буттям. Людина проектуСФ себе як у вiдповiдностi до загального, так i в ракурсi iсторичного контексту. В останнi роки соцiал-демократично налаштованi iнтелектуали все бiльше звертають увагу на незакiнченiсть проекту соцiальноСЧ держави та СЧСЧ потенцiйнiй здатностi надати новi можливостi творчого розвитку для громадянина i особи.
Аналiзуючи взаСФмини мiж державою та громадянським суспiльством, варто зазначити, що полiтична легiтимнiсть соцiальноСЧ держави та СЧСЧ здатнiсть до змiн тримаСФться на наданнi найширших прав громадянському суспiльству. Саме в межах СФвропейськоСЧ держави добробуту, попри рiзноманiтну критику, iснуСФ i продовжуСФ вдосконалюватись громадянське суспiльство, у якому рiзнi i часто-густо несумiснi концепцiСЧ загального блага та суспiльного розвитку iснують безконфлiктно, доповнюючи одна одну. Громадянське суспiльство в СФвропейських краСЧнах не тiльки само iснуСФ в межах закону, але й вимагаСФ вiд уряду та усiх державних iнституцiй дотримуватись вимiрiв права. У всiх розвинутих СФвропейських державах переважна бiльшiсть рiзновидiв соцiальноСЧ та полiтичноСЧ активностi здiйснюСФться автономними громадянськими iнститутами, якi СФ захищеними законодавчо та незалежними вiд уряду. Можемо констатувати, що iсторична практика провiдних краСЧн РДвропи доводить сумiснiсть поСФднання цивiлiзованого СФвропейського iнституту соцiальноСЧ держави з його сильною соцiал-демократичною складовою та громадянського суспiльства з його вимiрами iндивiдуального i особливого. Окрiм цього, сучасна соцiальна держава продовжуСФ зберiгати та вдосконалювати один з базових механiзмiв громадянського суспiльства - iнститут приватноСЧ власностi. Йдеться хоча i про збереження, але й про певну еволюцiю сучасних уявлень про власнiсть. Соцiальна держава поступово розширюСФ простiр для свободи в iнший спосiб, нiж за доби лiбералiзму, шляхом захисту гарантiСЧ власностi для всiх працюючих громадян. Як вiдомо, таке розумiння поняття власностi увiйшло в СФвропейську практику ще в 40-х роках, коли рiшення iмперського Верховного суду в Нiмеччини, а потiм iнституцiй iнших розвинутих СФвропейських краСЧн гарантували пенсiйне забезпечення представникiв робiтничих професiй. Поступово всi працюючi особи набули соцiального забезпечення, яке водночас було гарантiСФю захисту власностi. Сучасне розумiння власностi в СФвропейському вимiрi вимагаСФ вiд кожного громадянина самовiдповiдальний спосiб життя, а вiд держави - стеження за використанням власностi на користь суспiльноСЧ справедливостi та загального блага. Таким чином, попри частi декларацiСЧ щодо занепаду держави в постiндустрiальному iнформацiйному суспiльствi, СЧ